Психологическое поведінка спортсменів

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Физкультура і спорт


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Психологическое поведінка спортсменов

Введение.

Главную роль забезпеченні психологічного поведінки і правоохоронної діяльності спортсмена в різних етапах змагань грає його тренер. Завдання тренера за умов нашого суспільства — це спортивні досягнення спортсмена, а й виховання всебічно розвиненого, освіченої людини, здатних використанню культурних надбань нашого суспільства та саморазвитию.

Реализация це завдання потребує вирішення головного протиріччя, лежачого основу духовному розвитку людства, протиріччя між необхідністю засвоїти спортивний досвід минулого і знання попередніх поколінь, створену ними культуру, навчитися будувати з їхньої основі свою професійну діяльність й поведінка, з одного боку, і необхідністю їх постійно вдосконалювати техніку та, отже, не руйнувати і відкидати, а збагачувати і розвивати — з другой.

В діяльності тренера її реалізується у його функциях.

Во-первых, він має передати підростаючого покоління накопичену людством культуру як певних знань, навичок, звичок, умінь у сфері фізичної культури та спорту. Інакше висловлюючись, домогтися правильної поведінки спортсмена і удосконалення його спортивних результатов.

Во-вторых, вона повинна у своїй позбавити спортсмена його власного індивідуального своєрідності. Понад те, він постійно нею спирається і розвиває. Це означає, що тренер може бути диктатором, навязывающим спортсмену наявні норми, ні виступати інструментом домінуючій системи на формування личности.

В основі сучасного навчання і виховання лежить гуманістична педагогіка, куди входять інноваційні методи технології передачі знань, педагогіку співробітництва України з психологію ціннісного спілкування. За такої підході особистість розглядають як унікальну цілісну систему, здатну до спілкуватися з іншими личностями.

Психологические складові ефективного професійного контакта.

Взятые разом інноваційна педагогіка і гуманістична психологія — напрям, що визнавала своєю головною предметом особистість як унікальну цілісну систему, що дає не щось заздалегідь дане, а відкриту можливість самоактуалізації, притаманну лише людині. Прагнення людини до виявлення та розвитку своїх особистісних можливостей припускає наявність сприятливих соціально-історичних умов, які у більшому ступеня сприяють професійному спілкуванню і спілкуватися з на інших людей, бо розвивати свої особисті якості без спілкування невозможно.

Одними із завдань соціальної психології є розробка коштів коригування та оптимізації спілкування у сфері фізичної культури та спорту, розвиток здібностей і навиків щодо нього. Особливо це необхідно тим категоріям людей, які професійно пов’язані зі спілкуванням, в частковості тренерам.

Вот тут хотілося б поговорити про методи, формують педагогічне спілкування, мовами й дистанціях психологічного общения.

Дистанции спілкування — найважливіші складові педагогічного майстерності. У спілкуванні зміна дистанції тяжко впливає порозуміння і їхню взаємодію співрозмовників. Правильно обрана дистанція — це 90% успіху будь-якого діалогу. Кожен людину, є власний психологічний комфорт. Кожен — свій комплекс переживань, й вибирає психологічну дистанцію. Це з найважливіших аспектів педагогічного спілкування. Вирізняють три основні дистанції: фізичну, просторову і вертикальну. Якщо під час розмови зі спортсменом ви миготять інші думки (не які стосуються діалогу), це порушує єдине психологічне простір. Ефективне професійне спілкування, з одного боку, єдине, однакову, але ці означає, що бути рівних із своїм підопічним. Площину контакту то, можливо вертикальна і горизонтальна. Треба зрозуміти ефективність цього спілкування не так на равных.

Вертикальное спілкування (тренер — спортсмен) ускладнює життя й заважає зі спілкуванням, якщо тренер не використовує прийому «прибудова згори «і знаходить загальної психологічної дистанції. Працюючи зі спортсменом, треба залучити до спілкуванні все три складові ефективного психологічного контакту. Слід пам’ятати як про спортивних результатах, але про розвиток особистості, що цілком неможливо, а то й враховувати дистанції общения.

Процесс спілкування неспроможна відбуватися й без участі тих чи тих органів почуттів. Тому немає й педагогічний аналіз неможливий без досить докладного вивчення конкретних засобів і способів передачі думок та почуттів, обміну даними, обговорення інформацією реальних актах спілкування людей. Існує нерозривна зв’язок свідомості зі спілкуванням і мовою як основного засобом общения.

В професійному педагогічному спілкуванні виділяють три складові ефективного контакту: мова, мову тіла, і мову нашої самоценности.

Речь — це тільки інформація, проте інше — це мову тіла, і самоцінність. Йдеться — це вербальне спілкування. Якщо з різниці між основними видами промови, можна виділити такі відмітні ознаки і взаємозв'язку практики ділового общения:

— інформаційна говориться переважно має функцію передачі й збагачення знаний;

— що спонукає говориться переважно спрямовано те що спонукати спортсмена до тих або іншим суб'єктам вчинкам у сфері колективу та суспільства. У порівняні з інші види промови тут важливий саме такий аспект;

— переконуюча говориться переважно має викликати в спортсмена позитивні чи негативні почуття. У промовах що така на передній план виступає емоційний аспект (звісно, за наявності доказательности).

Второй мову — мову тіла. Мова тіла — невербальне спілкування, у тому числі у собі міміку, жести, переміщення, інтонацію, запах, почервоніння чи блідість шкірних покровов.

Третий мову — самоцінність. Визначити, що таке самооцінка, непогані легко. Загальноприйнято, проте, що самооцінка — це ставлення, і почуття себе, уявлення людини себе. Самооцінка проявляється у поведінці кожного людей. Мова нашої самоцінності, який виступає як внутрішнього діалогу, тобто. діалогу з собою, про собі, мову нашого «Я «. Самоцінність визначає шлях людини. Чим повніше самоцінність людини, тим критичнішими, вимогливіші ставиться до собі. Від самоцінності залежить взаємини людини з оточуючими. Людина, чия самооцінка висока, створює навколо себе атмосферу чесності, відповідальності, співчуття, любові. Така людина почувається важливим і досить за потрібне, вона відчуває, що став кращим від цього, що він у ній існує. Тільки відчуваючи своє власне високу цінність, людина спроможна бачити, ухвалювати й поважати високу цінність іншим людям. Він користується правилами, які суперечать її почуттям. У той самий короткий час він не йде повідку в своїх переживань. Він здатний робити вибір. І це їй сприяє його интеллект.

Он відчуває свою високу значимість постійно, все час. Люди, які мали самоцінності, нерідко кінчали життя суїцидом чи йшов вбивство. Самооцінка — це річ, яка навіюється на інших людей. При народженні усе це закладено всередині, але це розбудити? Тільки сім'єю і які вас оточують. Кожна людина має відчувати своє значення з його й протягом усього своєї жизни.

Как підвищити самоцінність? Кожне мить ми маємо таку можливість. Які ж перевірити свою самоценность?

ТЕСТ: розгляньте себе у дзеркалі. Відчуття, що чи. Начебто, усе гаразд, коли щось чи. Запитайте в себе: «Хто я такий? «» Навіщо Я? «Тут слід зважати й не так на руху, скільки на почуття: які вони? Позитивні чи негативні? І цього залежить третій мови спілкування. Напруга, сум, туга, смуток, злість — несприятливі стану для самоцінності. Якщо самоцінність трохи спустошена, то людина нормально функціонує. Якщо ж вона відчуває душевну біль, то самоцінність майже спустошена. На у відповідь цю душевну біль діє ціла ряд наслідків. І не лише душевна біль, а й фізична. Зазнаючи фізичного болю, ми стаємо уразливими до нейтральним подразникам. Адже якщо рана відкрита, то вітер, вода, потрапляючи туди, вже викликають замість позитивної реакції боль.

То саме з душевної болем. Людина також стає уразливим. Сміх має вже іншу забарвлення, оскільки він сприймається на рахунок. Пильний погляд викликає думку, що в вас це не те й негаразд. Нейтральні подразники погіршують цю біль. Тоді спрацьовує механізм душевної рани, виникає психологічна захист. Людина відчуває, усвідомить і щось робить, розряджаючи ситуацию.

Принципы захисту душевної боли.

Говорят, все люди різні, й поводяться неоднаково. Так це? Коли самоцінність знижується, три мови спілкування перехрещуються. Невідповідність між вербальними мовами спілкування породжує двозначність. Ваші слова говорять про одне, проте інші відчуття й дії - про інше. Людина, який хоче знайти душевну біль, намагається якось приховати її. Заодно він може неусвідомлено користуватися одній з масок психологічної захисту цієї болю. Класифікація типів поведінки людини зі зниженою самоценностью:

1. Який Обвинувачує тип: звинувачує, аби інша людина вважав його сильним. Постійно шукає, які у тому чи іншому разі винен. Він диктатор, господар, який поводиться гордовито і як нескінченно дорікає: «Якби ти, усе було добре ».

Чтобы бути гідним обвинувачем, потрібно говорити максимально різко, і жорстко, обривати все, аби дати висловитися інакше. Уявіть себе з гнівно указующим пальцем і починайте будь-який розмова словами: «Ти не робив цього », «Ти робив це », «Чому ти завжди… », «Чому ти ніколи… «і т.д. Яким буде відповідь у разі, значення немає: обвинувач прагне будь-якою ціною завоювати авторитет в оточуючих, його цікавить справжнє становище дел.

2. Запобігливий тип: запобігає, аби інша людина не сердився. Запобігливий миротворець розмовляє в запобігливої манері, намагаючись догодити, вибачаючись й ні що не сперечаючись. Це — людина згоди, який провіщає так, що він неспроможна нічого сам, йому постійно потрібні чиясь допомога грошима чи схвалення. Навіть п’ять хвилин граючи цією роллю, ви відчуєте той нудоту. Ви погоджуєтеся з кожного критикою вас, ви вдячні за те, що хтось розмовляє із Вами, незалежно від цього, що як він каже. Ви марнуєте всім люб’язності і насправді відповідаєте на, що відбувається не оскільки надо.

3. Розважливий тип: розраховує все, щоб уникнути загрози. Самооцінка людини нерідко прихована за високими словами і абстрактними поняттями. Розважливий («комп'ютер ») — дуже коректний, дуже розважливий і висловлює до. Така людина здається спокійним, холодним і зібраним. Його можна порівняти зі справжнім комп’ютером чи зі словником. Тіло його скованно, він часто мерзне і почувається розчленованим на частини. Голос монотонний, слова носять абстрактний характер. Ставши «комп'ютером », ви відчуєте той, що ваша голос втратив жвавість, тому що жодних почуттів ви виражаєте. Ви напружено намагаєтеся зберегти нерухомість і підбираєте підходящі випадку слова. Сумна сторона цієї ролі у тому, що у погляд багатьом людям здається идеальной.

4. «Відсторонений тип «: усувається настільки, щоб ігнорувати загрозу, поводитися, що її немає. Відсторонений («божевільний тип ») — що він і виробляв і хоч би що говорив — це належить до того що, що говорить чи робить хтось інший. Його поведінка не адекватно реально що відбувається діям, увага розсіяно. Відсторонений тип не реагує на які питання. Його внутрішні відчуття на кшталт запаморочення. Голос то, можливо співучим, але часто переривається, людина ходить взад й уперед безпричинно, оскільки його чому не сфокусовано. Граючи цією роллю, уявіть себе дзигою, який постійно крутиться, але будь-коли знає, куди рухається, і, навіть дійшовши до мети, не розуміє. Ви активно розкриваєте рот, рухаєте всім тілом, руками, ногами. Найчастіше кажете невпопад. Спочатку ця роль видасться легкої, але за кілька хвилин ви виникає відчуття жахливого самотності й повної безглуздості свого существования.

Тренеры повинні пам’ятати, що цими моделями спілкування користуються котрі мають дитинства. Поки діти прокладають шлях у складному й часто небезпечному світі, вони хочуть використовувати той чи інший тип поведінки. Після певного досвіду дитина вже большє нє може відрізнити свою реакцію від почуття самоцінності. Будь-якого з цих типів захисту душевної болю сприяє підтримці занижену самооцінку, відчуття власного нікчеми. Ось саме тут тренер і бути гранично уважний до спортсмену спілкування з ним. Треба обов’язково підняти значимість спортсмена, але в тренуваннях знаходити найменшу можливість, щоб похвалити його, а то й за правильно виконані вправи, то «за особистісні качества.

5. Урівноважений («гнучкий ») тип: цей варіант поведінки послідовний і гармонійний: проголошувані слова відповідають вираженню особи, позі і інтонаціям. Відносини відкриті, що вільні та чесні, люди й не відчувають приниження відчуття власної гідності. Цей тип реагування знижує потреба у заискивании, обвинуваченні, розрахунку чи суете.

Из п’яти типів реагування лише урівноважений дає можливість долати труднощі спілкування, знайти вихід зі скрутного становища. Щоб ви подумали, що це тип поведінки недосяжний, хочеться відзначити, що можуть внутрішнього рівноваги ви зможете як і підлещуватися, якщо захочете, звинувачувати, якщо ви це, пускатися у хащі розумових побудов чи усунутися зовсім реальних умов життя. Різниця у разі лише у цьому, що ви робитимете це свідомо й будете готові до будь-яких последствиям.

Когда ви ведете тренування чи даєте уроки по фізичного виховання, то, роз’яснюючи їм щось або показуючи нове вправу, дуже важливо виражатися точно, підбираючи потрібне слово. Тільки тоді, як ви урівноважені, ви відкрито виражаєте свої відчуття провини та вільно себе тримайте. Тренер завжди повинен пам’ятати, що не можна критикувати особистість, можна критикувати вчинки. Лише такий підхід спілкування дозволяє спортсмену адекватно сприймати інформацію тренера. Грамотне спілкування приносить поповнення самоцінності, конгруентності самому себе.

Тренер — спортсмен.

Быть спортсменом дуже важко. Наповнений енергією, вивільненої в фізіологічних зрушеннях пубертата, одержимий посталої потреби у незалежності, повний очікувань майбутніх успіхів у великому життя, спортсмен проходить через тяжкі випробування, у пошуках власного шляху до новому йому спортивному світі. Тим паче у своїй, що уторованих шляхів не буває, можна легко зрозуміти то цікавість і той тривогу, що викликають підлітки у тренеров.

Мы повинні дати раду в одній важливій питанні, складному й у тренерів, й у спортсменів. Тренерам необхідно створити умови для розкриття та розвитку особистості спорті, і робити це потрібно дбайливо, враховуючи психофізіологічні особливості спортсмена. Тренери мають розуміти й раптові зміни настрої спортсмена, і дивні здавалося б захоплення, і ексцентричне поведінка, і розпочнеться новий лексикон, й іноді явно невдалі начинания.

Спортивный клуб, стадіон, зал — найпридатніші місця для маніпуляції поведінкою спортсмена, і з основних причин постигающих тренерів невдач у цьому, що адміністратори спортивних установ передусім наполягають на підтримці дисципліни. А контроль з інших, як ми знаємо, зводить людські істоти до стану справ. І будь-які молоді спортсмени, народжені з запасом людських почуттів, перетворюються на елементи набору «спортсменів «спортивної школы.

Как лише молодих спортсменів починають усреднять, заганяти у визначені рамки і нав’язувати їм жорсткі правила, вони негайно починають протестувати. Діти взагалі схильні протистояти контролю, але в тренуваннях у залі - особливо. Чимало з подібних нас пам’ятають таких «неподдающихся «- бунтарів, головорізів, неслухняних з часів нашого дитинства. Зазвичай, вони й запам’ятовуються протягом усього життя. Ми навіть пам’ятаємо їх імена, а спробуйте згадати ім'я якогось тихого, слухняного вихованця? Ми пам’ятаємо також їхніх прийоми, з допомогою що вони намагалися протистояти нескінченному контролю. Пам’ятаємо ми бачимо прийоми тренерів, з допомогою що вони наводили порядки на тренуваннях і впливали на збурювачів спокою: пильний погляд, різке зауваження, покарання, загрози викликати батьків, ізоляція (вигнати зі спортивного школи, тимчасово зняти з тренувань і т.д.).

Все ці прийоми негативні і мають наказовій характер. Вони на насадження конформізму, а не творчості. Не можна позбавляти підопічних емоцій. Вони повинні почуватися об'єктом виховання. Спілкуючись — виховуємо, виховуючи — спілкуємося.

Молодые спортсмени, дорослішаючи, вправі розраховувати від тренерів мудрих порад, у своїй необхідно взаємний радіус довіри. Не будуть довіряти тим старшим, які нещирі із нею. Чесність і щирість цінуються найбільше. Тренери нічого не винні переступати певні межі у стосунках із спортсменами. Кожен має знати своє місце. І мають поважати узвичаєні норми людського общения.

Стереотипы педагогічного общения.

В спілкуванні обмаль нормативів, якщо це етикет. Правила будуються у процесі спілкування залежно від партнера. У позиції здаватися, а чи не бути собою звик жити педагог. Демонстративне поведінка, показне — не те, що має демонструвати тренер. За такої поведінці йде занурення на брехню: я себе переборю, але зроблю оскільки треба. Щоб створити правильна поведінка відносини із своїми підопічними, тренер має бути готовим до відкритого спілкуванню, ділитися своїм внутрішнім світом, своїм станом — ось що приваблює молодих спортсменів і спонукає до відкритого общению.

Формулы, яким має керуватися тренер:

— тренер який завжди прав;

— агресивний шлях добування поваги — помилковий. Треба вчитися прилаштовуватися до партнера згори. Спортсмен чекає репресій, а треба вступити інакше. Агресивна манера тренера викликає агресію (чи депресію) спортсмена — це програшний путь;

— робіть зі спортсменами оскільки ви ж хотіли б, щоб чинили вами;

— бути відкритим, аби дати волю нагнетающей атмосфері, обов’язково прояснювати отношения;

— зайве культивувати схожість на себя;

— не засуджуйте инокость, восторгайтесь ею;

— уникайте насильницького звернення до власну віру. Ти правий і я права — це нормально;

— намагайтеся побачити у кожному дитині все саме хороше, що є загалом у человеке.

Грамотность тренера у питаннях спілкування залежить від тому, що він усвідомлює своєму репертуару. І тут він перебирає ініціативу в продукуванні того поведінки, якого чекає очікувати від молодої спортсмена. У основі спілкування має лежати психологія. Адже все наше життя є нічим іншим як спілкування. У Америці діти пишуть твір на задану тему «Я найкращий спортсмен у шкільництві «, де кожен дитина розповідає про своє достоїнствах і ставлення до собі. Тож за що він любить, про своє особистих здобутки у спорті. Треба звільнити себе і «своїх підопічних від затиснення, закріпаченості, але з плутати ці терміни з розв’язністю і хамством.

Чтобы налагодити стосунки значимим партнером, треба працювати передусім з себе. І тому треба звітувати свої труднощі, віднести труднощі й на рахунок і до інших, розробити план їхнього преодоления.

Структура професійного спілкування в прикладному побудові і потребу керувати колективом.

Структура педагогічного спілкування ділиться втричі стадии:

— перша — комунікативна — передача информации;

— друга — встановлення співпраці між спортсменами. Спілкування підтримується об'єктивної залежністю його, їх взаимозависимостью;

— третя — перцептивное сприйняття людини людиною. Воно визначається соціальними еталонами, у яких виховується учень. На заняттях тренеру не можна скопом пред’являти претензії спортсменам. Треба оцінювати їхня діяльність, а чи не особисті якості. З погляду гуманістичної психології педагогічне спілкування сприймається як система взаимоактивных відносин між тренером і спортсменом.

Обучение ефективна лише тоді, як його будується з урахуванням внутрішніх законів психології (цілей, потреб, інтересів, сенсу діяльності, емоційних станів) спортсменов.

Нельзя занапащувати емоційну активність. Не можна позбавляти спортсмена емоцій. Треба завжди дозволяти висловитися, самопроявиться.

Инновационная педагогіка — це таке навчання й таке використання коштів, що дозволяють виконувати поставлені завдання гуманним шляхом. Особистість проявляється у діяльності. Спортсмен будь-коли повинен почуватися лише об'єктом виховання. Навчання зводитися до створення умов, проте інше зробить сам спортсмен.

Спортивная команда — це група людей, об'єднаних загальною метою, спільної діяльністю, має власну організацію та влитися управління. Що треба, щоб він запрацювала і загоїлася як команда і співдружність особистостей? Принаймні следующее:

а) тренеру треба поставити цель;

б) треба розкрити команді цієї мети те щоб все спортсмени розуміли її одинаково;

в) створити умови для для спільної прикладної діяльності тренованих. Треба намагатися, щоб спортсмени на тренуваннях, виконуючи спільну роботу, співпрацювали, а чи не суперничали друг з другом.

Как відомо, перед тренером стоять складні завдання, пов’язані з тренувальним і змагальних періодами. До чого тут треба прагнути, що забезпечувати? Перш всего:

1) самовдосконалення і саморозвиток котрі займаються у міжособистісні стосунки, а й у деловых;

2) поширення діяльності спортсменів тимчасово після тренировок;

3) постійне зміцнення ділових взаємин у команде.

Устранение і серйозних і дріб'язкових негараздів у команді залежить від цього, чи відомі тренеру підходящі алгоритми їх виконання. Якщо можна — отже половина уже сделана.

Конфликты на спортивному коллективе.

Уменьшение кількості конфліктним ситуаціям — серйозна практична проблема, що стоїть як перед керівниками дитячих спортивних установ, і перед тренерами спортивних коллективов.

Конфликт — це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії. У основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, куди входять следующее:

— суперечливі позиції сторін із якомусь поводу;

— протилежні цілі чи кошти їхні досягнення на даних обстоятельствах;

— розбіжність інтересів, бажань, потягу оппонентов.

Конфликтная ситуація, в такий спосіб, містить суб'єкт можливого конфлікту, й його об'єкт. Проте, щоб конфлікт розвивався, необхідний інцидент, коли жодна зі сторін починає обмежувати інтереси інший. Готовність до вирішенню конфлікту — із ключових чинників, які його результат. Фактично окремих випадках вже самого цього досить. Разом про те ця готовність досягається непросто, і викликати її в інших також нелегко.

Важным якістю у спілкуванні є здатність людини стати на позицію партнера. При рольовому спілкуванні (керівник — підлеглий, тренер — спортсмен) прийняття позиції й підвищення ролі іншого означає одночасно точніше його розуміння, що полегшує спілкування. Культура педагогічного спілкування передбачає необхідність знання особливостей характеру, ціннісними орієнтаціями та потреб людей. Ці знання конче потрібні тренеру та керівнику прийняття рішень, здійснення контролю та т.д. Тут недостатньо загальної культури та професіоналізму у сфері фізичної культури та спорту, виникає потреба у спеціальних психологічних і соціально-педагогічних знаннях. Польський учений Мелибруда писав, що більшість труднощів, труднощів і конфліктів між вихователем і учнем не можна розв’язати з допомогою кримінального кодексу чи тематичних стягнень. Вони можна розв’язати викладачем лише процесі повсякденного спілкування з дітьми. Для вирішення питань, які під час спілкування, потрібні знання у тому, як правильно спілкуватися. Практика показує, що конфлікти у спортивної школі зазвичай викликаються такими причинами:

— по-перше, вадами, пов’язані з організацією праці, неповною і неправильним використанням моральних і матеріальних стимулів і т.д. ;

— по-друге, недоробками у сфері спортивної діяльності, підбору і розстановки кадрів відповідно до кваліфікацією і психологічними особливостями; неправильним стилем керівництва, проявом адміністрування і др. ;

— по-третє, труднощами і напруженістю, пов’язаними з міжособистісними відносинами всередині спортивного коллектива.

При проведенні розмови розбирання конфлікту спортивної школі необходимо:

— проаналізувати довести до свідомості кожного з учасників конфлікту причини його возникновения;

— виявити його можливі наслідки до виконання колективом поставлених завдань і забезпечення якості міжособистісних отношений;

— обгрунтувати висновки, які з умов виникнення конфлікту, та її можливі наслідки і на пред’явити їх як контрольованих вимог щодо поведінки всіх що у нем;

— нейтралізувати антагоністичний емоційний настрій противників, підкресливши спільні мети спортивного колективу, і ухвалити рішення про подальшої деятельности;

— об'єктивно оцінити поведінка винуватців конфлікту, й реакцію окружающих.

При підготовки до розмові виходите речей, що учасники конфлікту найчастіше однобічно висловлюють свої оцінки (часом надто емоційно і неефективно). Перед бесідою необхідно усвідомити собі такі вопросы:

а) у чому істота конфлікту, як і проявляється у спортивної деятельности?

б) хто бере участь у конфлікті, як слід оцінити його участие?

в) як конфлікт виконання колективом спортивно-воспитательных завдань, як можна запобігти інших негативних явлений?

Чтобы розмова розбирання конфлікту протікала у діловій атмосфері, наводимо приблизний плану його построения:

— дайте вашу оцінку цій ситуації, але після з’ясування справжнього стану справ з допомогою конструктивних вопросов;

— поясніть учасникам конфлікту внутрішню логіку розвитку конфліктних ситуаций;

— особливо підкресліть, до яких наслідків може мати конфлікт до виконання спортивним колективом поставлених проти нього задач;

— надайте всіх учасників конфлікту можливість викласти свою думку про шляхи вирішення конфліктної ситуации;

— відповідно оцініть зусилля партнерів, і прийміть їх в основі для подальшої розробки проблемы;

— наскільки можна виключите різні підтасування, недооцінки, відхилення від теми, голослів'я з допомогою контраргументів чи відзначте, наскільки це заважає рішенню проблемы;

— підкреслено котрі об'єктивно й по-діловому аргументуйте усі ваші решения.

Если партнери висловлюють спірні судження, уточніть, чого вони бачать конкретні змогу вирішення конфлікту, нехай вони відчують свою відповідальність за ситуації у коллективе.

При прийняття рішень враховуйте відповідні пропозиції учасників, конструктивно та критично розбирайте викладені позиції, чітко й недвозначно обрисуйте шляху й умови владнання конфлікту, і навіть вимоги, які пред’являються поведінці членів колективу, і до винуватців конфликта.

Чем переконливіше ви обоснуете умови та вимоги по відношення до винуватцям конфлікту (після дохідливого викладу про причини і наслідків, умов і наслідків, цілі й образу дії під час вирішення конфліктної ситуації), тим, у більшою мірою сприятиме стабілізації взаємин у колективі і межколлективного професійного общения.

Доказывайте несумісність з цілями колективу невиправданих вимог, нереальних очікувань, вузьковідомчих егоїстичних інтересів, аморальних мотивів соціального поведения.

Приступая до розв’язання конфлікту, слід пам’ятати про одному вельми важливому правилі: не можна вирішувати конфлікти в одній й тією самою почве!

Заключение

Инновационные методи спілкування в різних вікових рівнях може допомогти тренерам у формуванні молодого покоління сприятливого ставлення до спорту, принципових переконань, придбання соціально значущих моральних рис, і навіть прийнятних моделей поведінки спортсменов.

Решение завдань психологічної підготовки у сучасній технології ввозяться основному педагогічними засобами — шляхом моделювання соревновательных умов у навчально-тренувальному процесі. Оптимально високий рівень фізичним і технічної надмірності, і навіть турнірної витривалості істотно знижує дію збиваючи нас стресс-факторов на змаганнях і тренуваннях.

Список литературы

Деркач А.А., А.А. Ісаєв. Творчість тренера. — М.: ФиС, 1982. — 238 з.

Алексеев А. В. Себе подолати! — М.: ФиС, 1985. — 192 з.

Горбунов Г. Д. Психопедагогика спорту. — М.: ФиС, 1986. — 208 з.

Козин О. П. Психогигиена спортивної дея тельности. — Київ: Здоровий «я, 1985. — 128 з.

Стоунс Еге. Психопедагогика. Психологічна теорія і практика навчання. — М.: Педагогіка, 1984. 472 с.

Филин В.П., Фомін Н. А. Основи юнацького спорту. — М.: ФиС, 1985. — 255 с.

Фомин Н.А., Пугач В. П. Дорогою для спортивної майстерності. — М.: ФиС, 1986. — 159 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой