Концепция роману, в М. де Скюдери

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Литературоведение


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Концепция роману, в М. де Скюдери

М.О. Гончар

Творчество М. де Скюдери — одне з найменш досліджених областей сучасного літературознавства. У XVII столітті твори письменниці користувалися великим успіхом, однак у наступні століття інтерес до них поступово згаснув. У період Просвітництва ще з’являються перевидання творів мадемуазель де Скюдери, її романи із задоволенням, хоч і з певним зніяковілістю через своє інтересу до «немодним» книгам, читає провінція, проте вже висловлюються деякі сумніви щодо можливості дочитати ці довгі історії остаточно: адже самі головні романи М. де Скюдери — «Артамен, чи Великий Кір» (1649−1653) і «Клелия. Римська історія» (1654−1660) — налічують до десятьох томів кожен, і включають кілька сотень персонажів.

И навряд чи лише обсяг стає основою здобуття права XIX століття ці романи було визнано «неудобочитаемыми»: архаїчної, неприйнятною й у романтиків, й у реалістів виявилася сама концепція жанру в М. де Скюдери, поетика її романів, уявлення яку, втім, більше грунтувалося на критичної оцінці М. Буало («Поетичне мистецтво», «Герої романів»), ніж свіжому враження самих текстів. Творчість мадемуазель де Скюдери почали розглядати, як має певний историко-этологический інтерес; автори перших робіт неї зверталися до біографії письменниці, до своєї історії літературних і світських моралі її часу (Еге. Перрье, У. Кузен,

Ж. Монгредьен), самі романи розглядалися як твори «з ключем»: в «Кірі» і «Клелии» шукали прототипів, з’ясовували, хто з сучасників і друзів письменниці приховується під маскою тієї чи іншої персонажа, а історичну тематику творів відносили з допомогою потреби у якомусь «маскараді», у бажанні використовувати непряме «портретування» світського оточення, а затрудняющую розшифровку техніку алюзії (У. Кузен, А. Ле Бретон, А. Нидерст). За романами М. де Скюдери закріпилася у період і став стійкою репутація «неправдоподібних», идеализирующих творів, мало що з наступної еволюцією жанру роману.

Серьезный історико-літературний інтерес пробудився у Західному літературознавстві до романів М. де Скюдери лише останні десятиліття, проте робіт про її творчості є ще зовсім небагато (Р. Придатний, Ш. Морле-Шантала). У той самий час інтерес, що спалахнув до романістці, закономірний пов’язаний з важливими процесами в сучасному романоведении: визнання романної прози XVII століття (як «низовий», а й «високої») істотним етапом в еволюції жанру змушує дослідників ні з зневагою, а зі увагою вдивлятися теоретичні судження М. де Скюдери і її практику роману, виявляти них перспективні ідеї, й оригінальні художні рішення.

Сегодняшней літературної науці зрозуміли, що М. де Скюдери — важливий і необхідний етап у розвитку романістики Нового часу. Однак, що у зв’язки України із творчістю великої прециозницы, поки лише ставляться вченими. Один із таких проблем — співвідношення теоретичної концепції жанру, й художньої практики письменниці, динаміка і еволюція її поетики роману.

Особое, «маргінальне», з погляду офіційної критики, становище роману XVII столітті, його «невписанность» в прийняту жанрову ієрархію зумовило прагнення авторів роману до створення програмних передмов, інтерпретацій читачеві, коментарів або ж літературно-критичних міркувань оповідача чи героїв на сторінках самих творів. Важливе значення має тут у низці подібних теоретичних творів передмову М. де Скюдери до її раннього роману — «Ібрагім, чи Великий паша» (1641).

Рассуждая про «мистецтві твори романів», письменниця передусім прагнула затвердити естетичну повноцінність цього жанру, право на визнання. Можливо, саме цим прагненням пояснюється несподівана здавалося б близькість міркувань майбутньої глави прециозниц М. де Скюдери і теоретичних установок класицистів. Подібно классицистам, вона висуває вимога «єдностей» у романі й у першу чергу, — єдності дії: імітуючи епічної поемі, роман мусить мати «єдину сюжетну лінію, якої підпорядковувалися всі інші» (Scudery, М. de. Ibragim. Preface // Idees sur le roman. Paris, 1992. P. 74). Здається, що точним практичним втіленням даного становища стає пізній роман Скюдери — «Клелия». Тут основу сюжету становлять пригоди головних героїв — Аронса і Клелии, які переборюють численні перешкоди шляху до шлюбу. Другорядні ж історії однак сприяють розвитку головною сюжетної лінії.

В теорії письменниця висуває також вимога «єдності часу»: дію, у романі «на повинен тривати понад рік». У «Клелии» немає точних вказівок те що, що описані події відбувалися максимум, що протягом дванадцяти місяців, проте наявні тимчасові деталі дозволяють дійти невтішного висновку, що дія роману охоплює щонайменше 184 днів чи трохи більше (v.: Godenne R. Les romans de Mlle de Scudery. Geneve, 1983. P. 243).

Что саме стосується «єдності місця», так хоча М. де Скюдери не згадує про нього у передмові до «Ібрагіму» (його необхідність визнавали деяких інших автори барочних романів, зокрема, Ла Кальпренед), але він певною мірою прагне дотримуватися цього правила; дію «Клелии» зосереджене у Римі та його околицях, точніше, у містах, розташованих неподалік друг від друга.

Создание роману, на думку М. де Скюдери, передбачає непорушення кордонів і такого умови, як початок «in medias res», що «допомагає викликати у читачів» (Scudery, М. de. Op. cit. P. 75). «Клелия» відкривається описом дні до весілля героїв, коли несподіване збіг розлучив закоханих і почалася вервечка пригод. У цьому зачині, проте, проявилася й не так орієнтація на античну епічну поему (як в класицистів), скільки на гелиодоровский тип роману, надзвичайно популярний в романістиці бароко.

Центральным ж у концепції роману М. де Скюдери є вимога правдоподібності, що включає кілька специфічних аспектів:

а) буквальна історичність осіб і подій;

б) психологічна ймовірність діянь П. Лазаренка та характерів;

в) етична нормативність і повчальність.

Историю «Клелии» письменниця черпає з Тита Лівія, її персонажі мають історичних прототипів, адже дії вигаданих осіб, у вигаданій країні «не цікавить читачів ні довіри, ні співчуття» (Ibid. P. 75). Але правдоподібність не означає для автора «Клелии» (як й у класицистів, як і всіх письменників тієї епохи) зображення «правди історії» без суворого естетичного й етичного відбору, без повчальності: «Чеснота у ньому (романі. — Авт.) потрібно винагороджувати, а порок карати» (Ibid. Р. 77). Тож у «Клелии» головні герої у нагороду за моральне досконалість щасливо з'єднуються, інші ж, хто діяв низько і негідно, несуть заслужену кару.

Критерий правдоподібності визначає і ставлення до «чудесного» у романі: для Скюдери воно має бути припустиме лише «в розумних межах», годі захоплюватися неймовірними пригодами, при цьому персонажі повинні як «здійснювати подвиги, а й розмовляти між собою» (Ibid. Р. 77). Суттєвою рисою «Клелии» таки є безліч розмов, які ведуть собою дійових осіб (вони видалися автору настільки важливими власними силами, що згодом було видано нею окремо від роману). Розмови героїв сприяли як поглибленню психологічного портрета кожного їх, а й подальшої розробці романної концепції, оскільки герої «Клелии» стосуються у розмовах і літературних проблем.

Таким чином, письменниця, яку традиційно вважають найбільш вигадливою, утрировано манірним («прециозным») автором, явила собою приклад романістки, створила досить сувору і струнку теорію жанру роману, творчо яка переробила досвід раннього роману бароко та классицистические встановлення і адекватно що втілила свої принципи у власній творчості. Досвід М. де Скюдери опинився непотрібний і для такого визнаного класика психологічного роману XVII століття, як М.М. де Лафайет: автор «Принцеси Клевской» як полемізує зі Скюдери, але багато засвоює і поділяє в концепції романного жанру. «Клелия» — справді прециозный роман, але прециозный у тій барочно-экстравагантному конгломеративному поєднання «правильності» і ускладненості, рационалистичности і аффектированности, «классицистичности» і «барочности», що становить основу прециозного течії у літературі та культури Франції XVII століття.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой