Писатель, з якою хотів би встретиться

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Литературоведение


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Писатель, з якою хотіла б зустрітися. Хто він? Саме це питання можу дати відповідь відразу ж, без размыш- лений. Це Василь Биков, чудовий письменник, чия праця була оценён не тільки любов’ю російських читачів, а й любов’ю та повагою читачів у багатьох країн світу. Це людина з великої літери. Василь Биков вніс величезний внесок у розвиток російській та світової літератури. Чому саме Биков став моїм улюбленим письменником? Цей чудовий людина жив у добу дуже важких років на нашої країни. Це війна 1941−1945 років. Брав активну що у боротьбі проти гітлерівській Німеччині. Щиро хотів недопущення, щоб фашисти, окупанти, на землі. Биков пережив всі труднощі й біль війни. Пережив голод, смерть своїх близьких і рідних йому людей, але ця сильна духом людина не «зламався». Все то, було пережито нею самою і російським народом він розповідає в своїх чудових творах, посвещённых епосі 1941−1945 років. Двадцять другого червня 1941 року в нашу землю прийшла якнайжорсткіша і кровопролитна війна історії людства. У історії людської пам’яті вона залишився не просто фатальна дата, а й як кордон, початок відліку довгих тисяча чотирьохсот вісімнадцяти днів і ночей Великої Отечественной.

Весь народ, від малого до велика, кував перемогу над ворогом — хто фронтах, які у тилу на фабриках і заводах, на колгоспних і радгоспних полях, тваринницьких фермах.

У ніч на 9 травня дізналися про Перемозі, про повну розгромі гітлерівської Германии. Россия, може бути знала такого звёздного часа.

1941… Хто знав, що він буде зловісним? Хто знав, що сорок перший — горі? З 41-го по сорок п’ятий радянський народ втратив більш як двадцяти мільйонів. Про горі народу, про жахи, які мені довелося пережити, розповідають нам твори радянських письменників про войне.

Мені подобається, як у про війну Василь Биков. У його творчості мало батальних сцен, ефектних історичних подій, зате йому вдається з приголомшливою глибиною передати відчуття пересічного солдата великий війні. Приклад самих стратегічно незначних ситуацій автор дає відповіді складні питання. Биков будує сюжети лише з драматичних моментах війни місцевого значення з участю простих солдатів. Крок по кроку, аналізуючи мотиви поведінки солдатів у екстремальних ситуациях.

Биков — одне з найбільш глибоких соврнменных художників. Майже вся його літературна діяльність присвячена Великої Вітчизняної війні. Така відданість однієї теми визначається долею самого автора, минулого війну з початку остаточно. Власний життєвий досвід, наново пережитий, переосмислений і вироблений у творчій лабораторії письменника, перетворюється на нещадну правду життя. За визнанням самого письменника, його цікавили не події, а людський характер, виявлений на войне.

Василь Биков народився 1924 року у селянській сім'ї. У перші ж дні війни вже воював. Сам Биков партизаном ні, він бився на фронті, в піхоті, в маломерной артилерії, був там пораненим звідси почав успішно писати, домагаючись все більшої объёмности і поглибленого психологізму в невеликих за величиною повістях. Хто з читацької публіки не знає і любить Шевченкових творінь, повних драматизму, достовірних до подробиць фронтового побуту завжди, чітко розподільчих фарби: біле- цю білу, чорне- це чорне! Добро в нього не змішується і зла, з-поміж них навіть розмиваються кордону, завжди видно, з ким серце писателя.

Окремо у творчості Бикова стоїть повість «Альпійська балада». Вона- то, як здається, і послужила містком до тієї темі, що її звично називаємо темою народної війни. У ньому Биков описує втеча російського солдата з фашистського полону разом із італійкою Джулією. Тут автор захоплюється описом зовнішніх событий.

Хочу натомість зупинитися на повістях «Сотников», «Піти і повернутися», «Знак біди», що є вершиною творчості цю чудову письменника. Безсумнівно, що це повісті- одна з найзначніших явищ у сучасній литературе.

Переді мною повість «Сотников». Головний герой став не воюватимемо з самих перших днів. Перший бій став йому останнім, він потрапив до полону. Потім втеча, знову полон, і знову втеча. У своєму прагненні вирватися з полону відчувається сила, мужність характеру Сотникова. Після вдалого втечі потрапляє у партизанський загін. Ось він поводиться, як найсміливіший, рішучий партизанів. Якось він залишається в прикриття з Рибаком, якщо їх загін напоровся на карателів. У бою Сотников рятує життя Рибаку. Після цього разом спали, разом їли вже з казанка. Хворий Сотников йде на чергове завдання разом із Рибаком, тоді, коли два здорових партизана відмовляються. Відповідаючи на запитання здивованого Рибака, що він погодився на завдання, Сотников відповідає: «Тому й не відмовився, що інші відмовилися.» Вже на початку повісті намічено різкий контраст між сильним, енергійним, щасливим Рыбак5ом і мовчазним, хворим, похмурим Сотниковым.

Перед обличчям страшних випробувань в повісті показані хто у руки поліцаїв два партизана- Сотников і Рибак. Рибак неспроможна погодитися з думкою необхідність смерті. Сотников навпаки зовні спокійний. Але не скорився, він тверезо оцінює обстановку. Рибак ж, опинившись у ситуації, де неможливо звернутися до силі, розгубився, погодився на службу в поліції. Тільки по тому, як Рибак взяв участь у страти Сотникова, він зрозумів, що сподівання перехитрити поліцаїв і німців, і втекти до лісу до партизанам рухнули. Он сама собі відрізав шлях тому. Не зміг Рибак і покінчити життя самогубством. У готовий звинувачувати будь-кого: німців, війну, Сотникова, але тільки себе. І наприкінці він дійшов висновку «Напевно ради- така доля.» На погляд, органом життя Сотникова може бути справжнім подвигом в ім'я людей.

І от переді мною нова повість «Піти і повернутися» Начебто звично «быковская» — у колишніх творах часто діють двоє: біжать з концтабору двоє, двоє вирушають до пошуку, бо виконують і і геть буденну роботу- йдуть добути продуктів для партизанського загону, обкладеного в болотах ворогами. Так, повість звична, але водночас ще більш напружена, жагуча; проста за стилем і строю- й те водночас складна, хоча й багатопланова за задумом і виконання. І ще новина в творчості письменника: цього разу головним героєм його твору є жінка, вперше і не черговому, затасканому буквальному розумінні «герой», а, як здається, у самому що є буквальному значенні, хоч і автор, і самі Зоська Нарейко схильні вважати: «Вона стала маленьким людиною землі… На жаль, земля породжує людей взагалі маленькими і нещадними, це потім життя, спогади, середовище, обставини формують їх характер, життєздатність, совість. Саме про совісті- то і замислюється автор цього невеликого, але самого драматичного, а то й трагічного його произведения.

Цією повістю Биков зробив крок вперед у своєму складному й напряжённом творчості, додав ще один аркуш до героїчного літопису нашого народу, з великою перенапругою сил, сч великими, часто гіркими втратами виграв найбільшу битву.

Повість Бикова «Знак біди» вийшла друком в тисяча дев’ятсот вісімдесят третьому році. Відразу вона відзначено найдорожчими і найбільш високої для письменника нагородою- визнанням читачів. Автор з такою достовірністю описав простого люду- білоруських селян, долю яких випали тяжкі випробування, що з читанні створюється відчуття присутності при реальних событиях.

Початок повісті написано з допомогою характерних прийомів Бикова: перенесення читачів сьогодення до минулого. З перших рядків починає звучати тема пам’яті. Автор хіба що відразу намічає одну складену лінію, що проходить крізь всю повість, хоча більше ніде не проявляється. Немов чарівник, здатний повелівати часом, Биков переносить нашій дні, коли страшне лихо злетіла до плечі радянського народу. Усі дії повісті конкретизуються, число персонажів обмежена, арена охоплює невелику територію. Найголовніше для автора- долучення до народної долі, зображення тих «маленьких» людей, силами яких країна опинилася врятовано від фашистської навали. Герої повісті, Степанида і Петрок, не роблять ратних подвигів, та їх живої, воістину народний дух не вдається зломити німцям. З незвичайної творчої силою Биков зображує думи Степаниди про події. За цією розмірковуванням можна скласти повне уявлення про характер Степаниди. У ньому простежується стрижневу ідею твори: для Степаниди будь-коли настане час, коли він зможе змиритися про те, що її вигнали з рідного дому, що землю її народу топчуть окупанти. Вона неспроможна прийняти це спосіб життя, який нав’язують людям фашисти. Саме тому Степанида вибирає смерть, а чи не підпорядкування захватчикам.

Чоловік Степаниди Петрок не має таку рішучістю і безкомпромісністю, як він дружина. У. Биков так зображує його, що ми можемо скласти про нього думка як і справу боягузі. Однак вона виявляється не менш сміливим, ніж Степапида і знаходять у собі мужність кинути поліцаям в обличчя промови своєму зневазі до ним.

Підбиваючи підсумки, можна поставити собі запитання: у чому глибина творчості письменника Бикова? Візьмемо повість «Сотников». Воно й зраднику Рибаку залишив можливість іншого шляху навіть по такого важкого злочину. І це продовження боротьби з ворогом, і исповедальное зізнання у своєму зрадництві. Письменник залишив свого героя можливість покаяння, можливість, яку частіше дає Бог, а чи не людина. Письменник, по-моєму, пропонував, як і цю провину можна спокутувати. Папа Римський вручив Бикову за цю повість спеціальний приз католицькій Церкві. Це свідчить, у цьому творі вбачається загальнолюдське моральне начало.

Творчість Бикова трагічно зі свого звучання, як трагічна сама війна, унесшая мільйони людей. Але письменник розповідає про людях, сильних духом, здатних стати над обставинами і найбільш смертю. І сьогодні, вважаю, неможливо оцінювати обставинам війни, ті страшні років, не приймаючи до уваги поглядів по цій проблемі письменника Быкова.

Биков створив свій неповторний літературний стиль. Благодаря цієї неповторності до літератури надійно ввійшли такі поняття, як «биковський герой». І дарма те, що повісті письменника розповідають про подіях, що сталися понад 50 тому, адже теми совісті, чесності, справедливості, доброти, підняті автором, будь-коли перестануть бути актуальними, і по того часу, поки існують людство, хвилюватимуть нові і покоління людей. І це отже, що прекрасні повісті У. Бикова будь-коли застаріють, і не одну сотню, і може бути, і тисяча людей поліпшиться, добрішими, чистіше і від духовно, ознайомившись із ними.

ПЛАН

1. Введение…1

2. Війна 1941−1945 годов…2

3. Факти з биографии… 3−4

4. Повість «Сотников»…5−8

5. Повість «Піти і вернуться»…8−10

6. «Знак беды»… 10−12

7. Висновки і итоги…12−14

ГОУ середня общеобразовательная

ШКОЛА№ 4

ТЕМА ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РАБОТЫ:

«ПИСЬМЕННИК, З ЯКИМ Я Б ХОТЕЛ

ВСТРЕТИТЬСЯ"

Роботу выполнил:

Дімітров В.

Руководитель:

Шабалдина І Ю

р. ТАТАРСК

2003 г.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой