Статистическое вивчення забруднення навколишнього среды

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Оглавление

Введение
1. Завдання статистичного вивчення забруднення навколишнього среды…
2. Статистика охорони атмосферного воздуха…
3. Статистика водних ресурсів немає і їх загрязнения…
4. Статистика земельних ресурсов…
5. Статистика лісових ресурсів немає і заповідних территорий…
6. Система екологічного та економічного учета…
7. Екологічні наслідки переходу від планової до ринкової экономике…
Введение

І ми живуть землі зіткнулися з проблемою довкілля, а з її забрудненням. Це стосується всіх нас від малого до велика. І, тим цікавіше і актуальніша обрана мною тема, що проблему ця не поширюється ні на яку конкретну науку, а охоплює всі сфери нашої діяльності. Це глобальне проблема, проблема людства, всіх наук, всіх знань, накопичених людством за свою долгую/недолгую життя. Статистика у системі вивчення та накопичення грошових знань грає чільну роль.
Проблема захисту довкілля і природних ресурсів така важлива, що немає практично у світі держави, який би у тому мірою не намагалося розв’язати. Проте цього потрібна відповідна статистична інформація. Існує безліч концепцій і методів аналізу впливу економічної діяльності на довкілля й протилежного впливу природного довкілля економічну діяльність, і навіть оцінки шкоди від забруднення довкілля та ефективності природоохоронних мероприятий.
Споживання і забруднення енергетичних, рослинних та інших сировинних ресурсів у час досягли меж можливого самовідтворення і самоочищення природи. З надр землі на середньому щорічно видобувається до 100 млрд. тонн руди, палива й різних будівельних матеріалів, зокрема газу і до 5 млрд. т. Щороку до атмосферу викидається більш 200 млн. тонн оксиду вуглецю, близько 150 млн. т діоксиду сірки. У Світовий океан потрапляє до 10 млн. тонн нафти. Площі грунтів, придатні землеробства, зменшуються на 6- 7 млн. га. щорічно. Порушення природних екологічних балансів і перевантаження екосистем є причинами багатьох необоротних процесів, які у природної середовищі. Вочевидь, такі радикальні зміни представляють; реальну загрозу в існуванні людства. Насамперед погіршується «якість життя», що пов’язано переважно з погіршенням здоров’я населення, умов праці та відпочинку. Втрати робочого дня внаслідок підвищеної захворюваності; населення через забруднення довкілля зумовлюють зниження ефективність використання трудових ресурсів. У результаті зниження продуктивності сільськогосподарських і лісових угідь, рибопродуктивності водоймищ і їх рекреаційної цінності й т. буд., багато природно-сырьевые ресурси втрачають свою народногосподарську значимость.
І, насамкінець, внаслідок коррозионных процесів і засмічення технологічного устаткування підвищується знос основних фондів. Припущення про який вплив економічної діяльності на навколишнє середовище і необхідність забезпечення відновлення природи було висловлено ще Ф. Кенэ в 1758 р., що він спробував розробити методи оцінки макроекономічних потоків. Проте після фізіократів цю проблему економістами була забута і всі увага зосереджувалася на аналізі законів внутрішнього функціонування економіки. І з середини XX в., коли експлуатація природи сягнула межі, виник абсолютний брак природні ресурси і забруднена природне середовище перетворилася на загрозу життя, стала очевидна глобальність взаємозв'язків «економіка — навколишня среда».
За позитивного рішення проблеми взаємодії економіки та довкілля визначилися дві основні погляду: економічна (антропоцентрическая) і экологическая.
З антропоцентричної погляду природне середовище цінна у разі, якщо залучити до виробничих та рекреаційних цілях, і немає байдуже, що заодно порушується природне рівновага й створюється загроза зникнення живих організмів. На думку прибічників цієї погляду, призначення довкілля — надання ресурсів для економічного використання коштів і поглинання небажаних відходів антропогенної діяльності. Отже, облік здійснюється з метою контролю над експлуатацією природних ресурсів немає і вжити заходів щодо збереженню (поновленню) їхніх потенційних виробничих функций.
З екологічної погляду економіка сприймається як частина системи екологічного обліку, чи як із сукупностей природи. Цією концепції віддали перевагу, коли економічний і демографічний зростання досягли своїх меж на земній кулі. При комплексному эколого-экономическом обліку забезпечується контролю над впливом економічної діяльності на кількісне і дуже якісне стан довкілля з метою визначення оптимальних екологічно безпечних відносин між середовищем і человеком.
Нині спостерігається тенденція синтезу екологічного та антропоцентрического підходів до навколишньому середовищі. Йдеться про концепцію сталого розвитку, за якою сьогохвилинна вигода від використання природних ресурсів має поступитися місцем довгострокової програмі збереження, по-перше, тих функцій природного довкілля, якими користується людина, а по-друге, саму природу, оскільки саме недоторкана природа, будучи частиною природної спадщини, може бути необхідною умовою життя человека.
Концепцією стійкого розвитку, розроблена у межах ООН, справила певний вплив на характер комплексної системи економічного та обмеження екологічного обліку, чиїм завданням є інформаційне забезпечення. Це завдання вирішується шляхом узгодження показників економічного обліку, і статистики довкілля та природних ресурсів. За більш докладному розгляді особливостей цією системою виникла потреба викладу основних показників статистики довкілля та природних ресурсів на національному уровне.
Статистика довкілля та природних ресурсів — галузь соціально-економічної статистики, куди входять комплексні показники, які характеризують стан довкілля, наявність і якість природних ресурсів, взаємодія чоловіки й довкілля, вплив антропогенної діяльності на стан довкілля і реакцію суспільства до результати цієї деятельности.
Нині статистикою довкілля охоплені всі компоненти природного довкілля, й у першу чергу такі, мов повітря, вода, земля, рослинний і тваринний світ, недра.

1. Завдання статистичного вивчення забруднення навколишнього среды

Основними завданнями статистики довкілля являются:
* забезпечення урядових державних органів управління, міністерств, відомств, науково-дослідних установ, і навіть громадськості інформацією щодо масштабах залучення у производственно-хозяйственный оборот природних ресурсов;
* контролю над виконанням державних завдань зі охорони навколишнього середовища проживання і раціональним природопользованием;
* статистичне вивчення ефективності витрат за заходи щодо охорони судів і поліпшенню стану навколишнього среды;
* вдосконалення теоретичних і методичних основ економічної і неекономічної оцінки особи на одне навколишню среду;
* нормативно-информационное забезпечення робіт з подальшій розробці кадастрів природних ресурсів немає і оцінці природного потенциала;
* контролю над виконанням заходів, передбачених міжнародними угодами, наприклад, над втіленням заходів з охорони від забруднення Балтійського й Чорного морей.
Для аналізу стану довкілля і рішення перелічених вище завдань розроблено систему статистичних показників довкілля та використання природних ресурсів. У його основу покладено методологічні принципи, які, по-перше, забезпечують комплексний підхід до опису стану відповідних компонентів довкілля, відображенню факторів, і дій, які впливають їх зміну кількісним і якісному вираженні, і, нарешті, до врахування заходів і витрат за охорону здоров’я та захист навколишнього среды.
По-друге, завжди, коли може бути, використовується балансовий метод оцінки обсягів природних ресурсів, їх використання коштів і відновлення, що є особливо велике значення під час вирішення завдань економічного обліку у системі національних рахунків (СНС).
У систему входить значної частини показників, традиційно які у економічної та соціальній статистики й виділені на економічної характеристики, наприклад, для обліку обсягів, концентрації та використання земельних, водних, лісових та інших ресурсів на експлуатаційні мети. Використання даних показників дозволило створити багатовимірну модель системи, у якій економічний аспект оцінки різних природних ресурсів доповнений поруч специфічних показників, необхідні аналізу довкілля. З допомогою статистичної інформації з урахуванням системи вибираються технологічні варіанти виробництва, визначаються черговість заходів, вкладених у охорону природи, і загальнодосяжний спосіб оцінки їхньої ефективності, вивчаються довгострокові наслідки природопреобразовательной діяльності, прогнозується стан довкілля і з ним соціально-демографічні характеристики.
Нині до системи статистичних показників довкілля входять підсистеми показників, застосовувані щодо тих компонентів природного довкілля, охорони яких здійснення природоохоронної діяльність у першу чергу. До них относятся:
показники стану, забруднення і охорони атмосферы;
показники стану, використання коштів і охорони водних ресурсов;
показники стану, використання коштів і охорони земельних ресурсов;
показники стану, використання коштів і охорони лісових ресурсов;
показники гніву й охорони заповідних територій і лісових насаджень на территории;
показники охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсов.
Проте задля практичної реалізації результатів нових досліджень систему необхідно доповнити новими показниками. Наприклад, нині окремо враховуються території з особливо несприятливої екологічною обстановкою, зокрема, території, жертви аварії на Чорнобильською АЕС, регіони Аральського моря, и т. д.
Показники системи мають свою специфіку, пов’язану особливостям самого що характеризується об'єкта. Разом про те система побудована з єдиного принципу, за яким можна виділити такі групи показателей:
показники наявності і складу компонентів среды;
показники, що характеризують діяльність людини, що викликає ті чи інші зміни кількості і забезпечення якості компонентів среды;
показники природоохоронних заходів й контролю над їх выполнением;
показники екологічних інвестицій, пов’язані із проведенням природоохоронних мероприятий;
показники, відбивають якісне стан компонентів середовища у певних пунктах регіонах. Система статистичних показників довкілля полягає в існуючих правових нормах, встановлених російським законодавством у сфері довкілля, постановах уряду, і навіть рекомендаціях відділу міжнародних організацій (Конференції європейських статистиків ЄЕК ООН, ЮНЕП і др.).
2. Статистика охорони атмосферного воздуха

Антропогенний забруднення атмосфери становить лише всього 0,5% від загального забруднення природними явищами (пилові бурі, виверження вулканів, лісові пожежі тощо. буд.). Проте саме такий тип забруднення має найбільший негативний вплив на багато живі організми, на матеріальних цінностей, створені працею, й, звісно, на самої людини. Забруднення міст, переважно промисловістю, транспортом, сприяє розвитку багатьох хронічних заболеваний.
Слід пам’ятати, у результаті перенесення шкідливих домішок потоками повітряних мас відбувається трансприкордонний забруднення повітряного басейну. Тому забрудненість атмосферного повітря — проблема планетарна. Висока концентрація оксиду сірки у поєднанні коїться з іншими органічними речовинами причина випадання кислотних дощів і деградацію довкілля великий территории.
Об'єктами статистичного спостереження техногенного на атмосферне повітря є виділення стаціонарними источниками
шкідливі речовини, забруднюючих повітря, їх знешкодження, уловлювання і подальша утилізація. Забруднення атмосфери природними явищами не охоплюють статистичним наглядом.
До стаціонарним джерелам виділення шкідливих речовин у повітряний басейн ставляться непередвижные технологічні агрегати (апарати, встановлення і т. буд.), які у процесі експлуатації виділяють шкідливі речовини. Для оцінки ефективності уловлювання і знешкодження викидів шкідливі речовини стаціонарні джерела поділяються на організовані і неорганизованные.
Організовані стаціонарні джерела викидів шкідливих речовин у атмосферу — це непередвижные джерела, яких шкідливі речовини, які у атмосферу, попередньо проходять через системи повітроводів і газоходов (вентиляційні споруди, димові труби тощо. буд.), зазвичай, обладнані газоочистными і пылеулавливающими установками.
Неорганізовані джерела — це джерела, яких шкідливі речовини безпосередньо потрапляють у атмосферне повітря, наприклад, у разі порушення герметичності технологічного устаткування, екологічної необорудованности резервуарів тощо. д.
Не враховуються як джерела забруднення атмосферного повітря опалювальні системи окремих домашніх господарств (грубки, камины).
Одиницею спостереження статистиці охорони атмосферного повітря є підприємства, організації та установи, мають стаціонарні джерела забруднення повітряного басейну, незалежно від цього, обладнані вони очисними спорудами чи ні, і навіть котельні, котрі перебувають на балансі житлово-комунальних господарств, транспортних та інших организаций.
У статистиці охорони атмосферного повітря використовуються показники, дозволяють досить докладно охарактеризувати викиди. Насамперед враховуються кількість всіх стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, у атмосферу і загальний обсяг забруднювачів (т/рік), відведених від організованих і неорганізованих джерел без очищення після проходження пылегазоочистных установок внаслідок неповного уловлювання і очищення на організованих джерелах загрязнения.
З загальної кількості забруднювачів повітряного басейну, вступників на очищення, визначається фактичний обсяг уловлених і знешкоджених шкідливих речовин із використанням пылегазоулавливающих установок і водоканалізаційних споруд. У цьому не враховуються речовини, котрі відповідно до технологічного проекту вживаються у процесі виробництва як чи напівфабрикати. З загальної кількості уловлених і знешкоджених шкідливі речовини встановлюється обсяг корисно використовуваних речовин, т. е. утилізованих. У середньому частка утилізованих речовин становить близько половини від своїх загальної маси. Решта (неутилизированная) знешкоджених речовин надходить на звалища, в сховища тощо. д.
Викиди забруднюючих речовин, у атмосферне повітря характеризуються по агрегатному стану (рідкі, тверді, газоподібні) і з найважливішим інгредієнтах (сірчистий ангідрид, окисли азоту, окису вуглецю і леткі органічні соединения).
Так, за 1995 р. у Росії від стаціонарних джерел у атмосферне повітря надійшло понад 5000 тис. т окису вуглецю, 6425 тис. т сірчистого ангідриду, 1997 тис. т окислів азоту та т. буд. Крім сумарного викиду шкідливих речовин у атмосферу, розраховується кількість відповідних забруднень для одну людину й на 1 км² території у килограммах. 1
У статистиці охорони атмосферного повітря враховується трансприкордонний забруднення атмосферного повітря. Відповідно до міжнародних угодам про взаємне скорочення транскордонного забруднення атмосфери, зокрема Європейської економічної комісії, країни зобов’язані здійснювати заходи, створені задля зниження викидів шкідливі речовини з об'єктів, які є з їхньої территории.
Транспорт, переважно автомобільний, негативно впливає на стан атмосфери, оскільки, по-перше, відбувається споживання кисню задля забезпечення процесу горіння в двигунах, а по-друге, повітря забруднюється продуктами згоряння палива, зокрема вуглекислим газом, свинцем, пилюкою й т. буд. Перед автомобільного транспорту припадає близько 13% від усіх відведених речовин, у атмосферу. Дані силу-силенну викидів автотранспорту (вантажного, легкового, автобусів) у повітря визначаються розрахунковим шляхом з урахуванням результатів типових випробувань за показниками токсичності і паливної економічності, скоригованим з урахуванням конструкції автотранспортних засобів і умов його эксплуатации.
Масоване негативний вплив на повітряний басейн (зокрема на водні і земельні ресурси) надає залповое і аварійне забруднення довкілля внаслідок аварій (промислових, транспортних), а також неконтрольованих викидів з свердловин при видобутку нафти, газу. У цьому враховуються загальна кількість випадків залпового і аварійного забруднення атмосферного повітря і матеріальний збиток, завдану навколишньому среде.
Всім джерел забруднення розроблено гранично припустимі викиди (ПДВ), дотримання яких забезпечує нормативну чистоту атмосферного повітря на приземному прошарку рівня, не перевищує гранично допустимі концентрації (ПДК).
У статистиці враховуються заходи щодо охороні атмосфери: введення на дію установок та житлових споруд по уловлюванню і знешкодженню шкідливі речовини з відведених газів, розробка і впровадження малоприбуткових та замкнених технологій, реконструкція і підвищення ефективності існуючих очисних споруд, використання менш токсичного пального автотранспортом.
Поточна атмосфероохранная діяльність пов’язані з витратами живого праці, електроенергії, сировини, палива й т. буд. До складу поточних витрат включаються витрати на експлуатації і за обслуговуванням пылегазоочистительных установок та інших споруд з охорони повітряного басейну, послуги сторонніх організацій зниження аэровыбросов, наприклад контрольно-регулювальних пунктів з перевірки та зниження токсичності вихлопних газів автомобілів тощо. д.
Джерелами інформації статистики охорони атмосферного повітря є статистична звітність (ф. № 2-тп (повітря)), екологічний паспорт підприємства, дані моніторингу (Госкомгидромета) і матеріалів вибіркового спостереження. На основі розраховуються аналітичні показники, що характеризують частку організованих і неорганізованих викидів загалом аэровыбросов, визначаються структура забруднювачів за видами і джерелам обсягу відведених речовин, вступників на очисні споруди, динаміка що вловлюються шкідливі речовини, частки поточних і капітальних інвестицій на воздухоохранную діяльність у загальному обсязі витрат на довкілля. Статистичні дані використовуються в оцінці екологічних збитків від викидів в повітряний бассейн:

где

— екологічну шкоду від викидів в вартісному исчислении;

— показник відносної токсичності домішки /-го вида;

— обсяг викиду домішки /-го виду у повітря, т/год;

— нормативний екологічну шкоду від викидів в атмосферне повітря, тис. руб. /усл. т;

— показник відносної небезпеки забруднення атмосфери залежно від типу территории;

— коефіцієнт, враховує характер розсіювання шкідливих речовин у атмосфере.
Показники З, Z, V, розраховані залежно від чинників (А.), які впливають них, зберігають у нормативних таблицах.
Так, екологічну шкоду внаслідок залпового і аварійного забруднення атмосферного повітря та головних водних ресурсів у Росії у 1994 р. становив 380,9 млрд. крб. у діючих ценах.
Дані статистики охорони атмосферного повітря узагальнюються і аналізуються на галузевому (відомчому) рівні, територіями, промисловим центрами й населеним пунктам.
3. Статистика водних ресурсів немає і їх загрязнения

Росія має величезними водними ресурсами за їхніми запасів у Європі займає місце. Так, загальний обсяг води лише у озерах (включаючи прикордонні із країнами, які входять у Співдружність Незалежних Держав) становить понад 106 трлн. м3. Запаси води в прісних озерах становлять 25 трлн. м3, їх 91% посідає озеро Байкал. Разом про те проблема забруднення і виснаження водних ресурсів у Росії надзвичайно остра.
Водні ресурси — це запаси води внутрішніх та територіальних морів, озер, річок, водоймищ, підземних вод, льодовиків, ставків, каналів та інших поверхневих водойм, котрі відповідно до законодавству представляють Єдиний державний водний фонд.
Статистика водних ресурсів вивчає наявність, кількість і якість вод з їхньої видам, їх використання на виробничі і господарсько-побутові потреби, що дозволяє забезпечити контролю над якістю використовуваних вод, ефективністю їх очищення скиданням в поверхневі водойми та створили грунт, і навіть введенням на дію споруд для очищення стічні води і систем обігового водоснабжения.
Об'єктами статистичного спостереження із ресурсів є водокористувачі різних водяних джерел, що виробляють паркан води для виробничого, сільськогосподарського використання, і навіть господарсько-побутових, питних та інших потреб. Статистичному спостереженню підлягають залужение в прибережних водоохоронних шпальтах, організація водоохоронних зон, регулювання русел малих рік і водоемов.
Одиницею статистичного спостереження є окремі підприємства (організації, установи) всіх галузей економіки незалежно від джерел водопостачання і приймачів стічних вод.
Запасів водних ресурсів статистикою визначається окремо для поверхневих і підземних вод в об'ємних показниках (км3, м/рік). Наприклад, запаси поновлюваних поверхневих водних ресурсів у розрахунку одну людину Росії становить 29 тис. кб. м підземних вод- 2 тис. м3; мови у Франції відповідно — 5 тис. м3 і 0,5 тис. м3; Італії - 2,7 тис. м3 і 0,2 тис. м3.
Враховуються кількість найбільших водоймищ, їх площа водозбору і водної поверхні (км3), а при характеристиці річок крім їх довжини (км) — обсяг води переважно руслі (км3) та Європейська площа басейну (тис. км2).
Статистичному обліку підлягає обсяг водозабору з природних джерел, т. е. кількість вилученої води з поверхневих водойм (моря, річки, озера) і підземних горизонтів на її використання.
Сюди включаються вода, отримувана при видобутку корисних копалин, відкачування грунтових вод для будівництва, шахтно-рудничные води та т. п. Не враховується нецентрализованное вилучення води населенням з криниць, артезіанських свердловин, рік і т. буд. Не є водопотреблением перепустку води через гидроузлы для шлюзування судів, виробітку електроенергії, підтримки судноплавних глибин і др.
Показник водоспоживання відбиває величину використаної води всіх видів, отриманою з водозаборів підприємств, комунальних водопроводів та інших водогосподарських систем на виробничі потреби, зрошення, сільськогосподарське водопостачання і хозяйственно-питьевые потреби. Він враховує обсяг обігового й послідовнішого (повторного) використання стічних вод мовби, і навіть колекторно-дренажні стоки.
Стан водних ресурсів у значною мірою залежить від рівня очищення що скидалися стічні води. Стічні води — вода, сбрасываемая після використання їх у ході будь-якого процесу не що становить ніякої безпосередньої цінності цей процес (побутові й міські води). Проте до них не належить що охолоджує вода.
Очищення стічних вод мовби — процес очищення стічні води, який би її відповідність встановлених норм якості води. Виділяються три типу очищення: механічна (первинна), біологічна (вторинна) і, нарешті, хімічна (третичная).
Механічна очищення стічних вод мовби — просте механічне відділення очищеної води та твердих чи осаждаемых речовин, у стічних водах без біологічних воздействий.
Біологічна очищення стічних вод мовби — очищення відфільтрованих стічні води штучно регульованими біологічними процесами з допомогою живих організмів, зазвичай микроорганизмов.
Хімічна очищення стічні води — використання спеціальних методів (микрофильтрование, фільтрація, хімічні процеси) підвищення ефективності біологічного очищення з єдиною метою видалення поживних і мінеральних веществ.
Розрізняють три категорії стічні води, що у поверхневі водні об'єкти: нормативно (умовно) — чисті, нормативно-очищенные і забруднені (недостатньо очищені і очистки).
До нормативно (умовно) — чистим стічних водам ставляться все види виробничих та комунальних стоків, які, вступаючи без очищення в природні водні об'єкти, не погіршують нормативних якостей вод в заданому ділянці водоема.
На відміну від нормативно-чистых нормативно-очищенные стічні води — це виробничі і комунально-побутові стоки, які входять у поверхневі водні об'єкти після очищення на відповідних водоочисних спорудах. У цьому зміст забруднюючих речовин, у таких стоках на повинен перевищувати встановлених гранично допустимих скидів (ПДС).
До забрудненим стічних водам можна адресувати промислово-виробничі і комунальні стоки (включаючи залпові скиди) із вмістом забруднюючих речовин вище затверджених ПДС, сбрасываемые в природні водні джерела після недостатньою очищення чи взагалі без очищення. У обсяг таких вод не входять стоки, щоб їх на поля фільтрації, в штучні чи природні накопители.
При характеристиці рівня забруднення води порівнюється фактичне зміст тієї чи іншої забруднювача з його гранично-допустимої концентрацією (ПДК).
Капітальні видатки основні заходи щодо охороні вод включают:
видатки споруди очищення промислових і комунальних стічних вод;
Витрати споруди очищення воды;
інвестиційні видатки виготовлення і придбання обладнання для збору сміття, рідких i твердих відходів з річок, водойм, портів тощо. д. ;
видатки будівництво міських каналізаційних систем;
створення водозахисних зон із проведенням комплексу технологічних, гідротехнічних, санітарних заходів задля унеможливлення забруднення і осушення водних ресурсів; Витрати спорудження та лабораторії контролю якості води та придбання обладнання їм. Дані статистики водних ресурсів узагальнюються міністерствами (відомствам), територіям і басейнах окремих рік і водоемов.
4. Статистика земельних ресурсов

Статистика земельних ресурсів — найстарший розділ економічної статистики, який досліджує об'єм і стан земельного фонду, трансформацію земельних угідь, результати їх використання (затоплення, заболочування, засолення тощо. буд.) й відчуття міри з їхньої відновлення та улучшению.
Земельний фонд включає землі сільськогосподарського призначення, землі під населеними пунктами, державний водний фонд, державний лісової фонд, землі, зайняті різними галузями народного господарства (транспортом, промисловістю тощо. п.), землі державного запасу, заповідні і курортні земли.
Відповідно до міжнародної класифікації земельний фонд розподіляється економічним призначенню, сільськогосподарські площі - по угіддям, грунту — з якісного складу, землі - за рівнем і джерелам загрязнения.
Національної статистикою земельних ресурсів найповніше вивчається використання земельного фонду з економічного призначенню (сільськогосподарське, лісове, спеціальне призначення, під населеними пунктами тощо.), використання сільськогосподарської площі по угіддям (орна земля, природні пасовища й сіножаті, плодово-ягідні насадження, виноградники тощо. буд.). Так, площі сільськогосподарських угідь для на одного мешканця скоротилися з 0,94 га в 1985 р. до 0,87 га в 1993 р., т. е. на 7,5%.
При класифікації земель з стану (засолені, кислотні, забруднені тощо. буд.) вказуються площі, у яких слід провести заходи для їх поліпшенню, і навіть фактично восстановленные.
Що ж до класифікації забрудненій земельної площі, то час відсутня сповнений спокус і систематичний облік, передусім всіх джерел забруднення, включаючи домашні хозяйства.
До забрудненим (порушеним) землям ставляться площі, котрі з поступом антропогенних чинників втратили початкову цінність і вони джерелами негативного на довкілля. Такими землями є частково чи цілком забруднені площі результаті зоотехнічній діяльності чи хімізації почвы.
Сума втратою потенційно можливого врожаю через забруднення земельних площ визначається по формуле:

гдеП — забруднена площа земельних угодий;
Q — обсяг сільськогосподарської продукції розрахунку на 1 га угодий;
Р^, Р^ - закупівельна ціна сільськогосподарської продукции
доі після забруднення, тис. руб. /ед.
Відпрацьовані землі - це площі, у яких у зв’язку з закінченням розробок родовищ з корисними копалинами, витяганням цінних попутних компонентів з відвалів, проведенням геологічних, будівельних та інших робіт порушений частково чи цілком грунт. Потреба в землях в підприємств, зазвичай, відпадає після завершення работ.
Для статистичної оцінки якості земельних ресурсів використовується показник рекультивированной землі, т. е. земельної площі, де відновлено поверховий грунтовий шар. Така земля придатна від використання в народногосподарських мету і передається землекористувачам за актами відповідно до законодательству.
У земельному звіті (ф. № 22 — з — x.) містяться найбільш повні інформацію про земельні ресурси, наявності й розподілі земельного фонду за категоріями земель, землекористувачам і угіддям. Узагальнені дані земельного звіту йдуть на аналізу структури земельного фонду у регіонах, визначення частки рекультивированных в загальному обсязі земельної площі, потребують поліпшення, вивчення трансформації земельних угодий.
Склад земельного фонду, й його рух характеризуються в натуральних показниках (га, км2), в відносних і вартісному (при економічної оцінці земельних площ, і визначенні і щодо оплати землю) выражениях.
Законодавством Російської Федерації встановлено нормативна ціна землі на межах 200-кратной ставки земельного податку одиницю виміру площі земельних ділянок. Місцевим органів управління дозволили знижувати або підвищувати їхню встановлений норматив ціни землі до 25%. Нормативна ціна землі використовується під час розрахунків суми банківського кредиту під заставу земельної ділянки, за її викуп чи продажу, під час передачі землі на спадщині тощо. д.
5. Статистика лісових ресурсів немає і заповідних территорий

Значення лісів як невід'ємного компонента довкілля велика і багатогранно. Будучи найважливішим планетарним акумулятором живого речовини, лісу визначають рівень вуглецевого і кислородного
балансу землі, впливають на біологічний круговорот низки хімічних элементов.
Ліси істотно впливають на кліматичні умови різних географічних зон і навіть районів, циркуляцію тепла у атмосфері, запас вологи у грунті, води у річках і озерах.
Лісові насадження значною мірою перешкоджають поширенню водяної та вітрової ерозії. Знищення лісів повсюдно супроводжується збільшенням площі поверхового розмиву грунту, що веде до утворення оврагов.
Дослідженнями доведено, що у зонах недостатнього і нестійкого зволоження внаслідок лісомеліоративних і агротехнічних заходів знижується поверховий стік води з ріллей вдвічі, шар снігу з полів — на «/., а непродуктивне випаровування — на 15−20%.
Ліси ефективно захищають водойми від хімічного, органічного і теплового забруднення. Нераціональна вирубування лісів вздовж ставків і річок, наприклад, веде до підвищення температури їх води на 7−8 градусів за Цельсієм, що нерідко негативно впливає водну фауну. То в холоднокровных прісноводних зі збільшенням температури води різко зростає потреба у кисні (в 2−3 рази більше, ніж зазвичай), і їх недостатності у питній воді вони швидко гибнут.
Ліси мають великий санитарно-гигиеническое значення, яке зростає розвитком промислового виробництва, зростанням міст та перспективи подальшої урбанизацией.
По запасам лісонасаджень і за площею, зайнятою лісами, Росія займає одне з перших місць у світі. Так було в Росії у початку 90-х рр. одну людину доводилося 5,16 га лісу, США — 0,8 га, у Фінляндії та Швеції - 3,9 і 2,6 га і у Канаді - 6,6 га. 2
Як підсистема статистики довкілля, статистика лісових ресурсів включає комплекс показників, які характеризують наявність, стан, відновлення лісових ресурсів, заходи для їх охорони та догляду по них, зміна кількісного і більш якісного складу лісових ресурсів внаслідок господарську діяльність чоловіки й природних факторів, і їхнього впливу специфічні социально-гигиенические захисні функції лісу.
Одиницею статистичного спостереження є лісгоспи, ліспромгоспи та інші організації, виконують лесовосстановительные роботи, здійснюють те що та охороні лісових масивів, незалежно від джерел финансирования.
Сукупність лісових земель (покритих і непокритих лісом, наприклад, площі гарів, пустирів, необлеснившиеся лісосіки, редины тощо. буд.) і нелісових земель, розташованих серед лісів (сільськогосподарські угіддя, дороги, болота, водойми, яри, кам’янисті схили тощо. буд.) становить лісової фонд країни. У лісовий фонд входять лісу державного значення й лісу, підпорядковані суспільних соціальних і інших форм власності хозяйств.
До лісам державного значення ставляться: лісу державні органи організації лісового господарства; лісу, закріплені над міністерствами й; міські лісу, заповідники, національні (природні) парки.
Ліси залежно від своїх народногосподарського значення, місцеположення і виконуваних природоохоронних функцій розділені на 3 группы.
У I групу входять лісу, имеющие:
водоохоронне значення (заборонені смуги вздовж водних об'єктів на берегах річок, озер, і навіть заборонені смуги лісів, оберігають нерестовища цінних промислових рыб);
захисне значення (лісові смуги вздовж залізничних і автошляхів, протиерозійні лісу, степові колки, стрічкові бори та інші цінні лісові массивы);
санитарно-гигиеническое і оздоровче значення (лісу зелених зон навколо міст та інших населених пунктів, міські лісу, лісу зон санітарної охорони курортів, округів і вибір джерел водоснабжения).
У цю групу входять лісу орехо-промысловых зон, субальпийские і притундровые лісу, заповідні лісові ділянки, мають історичну чи наукову цінність, природні пам’ятники й т. буд. У цьому гурті заборонена промислова заготівля леса.
У II групу ввійшли лісу районів з розвинутою мережею транспорту, високої щільністю населення, і це передусім лісу, мають обмежений експлуатаційне значення. Задля збереження захисних функцій таких лісів встановлено суворий режим лесопользования.
Група III об'єднує лісу багатолісних районів, що мають у основному експлуатаційне значення і призначених задовольняти потреби народного господарства за деревному сировину без шкоди захисних властивостей леса.
Обсяг запасів деревини повністю залежить від породи лісу, ступеня його спілості і класу бонітету, який розраховується з урахуванням середньої висоти насаджень у конкретній віці. Вирізняють такі основні лесообразующие породи: хвойні, твердолистяні і м’яколистяні.
6. Система екологічного та економічного учета
Концепція екологічно безпечного та сталого розвитку, згадана на початку глави, обговорюватимуться у межах спільних семінарів, організованих Програмою ООН по навколишньому середовищі (ЮНЕП) та Світовим банком, визнана методичної основою екологічного обліку у межах СНС.
Сутність концепції у тому, що необхідно встановлення збалансованого рівноваги між потребами чоловіки й природою, який би захистила флору і фауну від згубного екологічного впливу і зберегло довкілля для майбутніх поколінь. Інакше кажучи, розширення економічної діяльності можливе межах, які забезпечують збереження природного і антропогенного капіталу. Більше вузьке розуміння стійкості обумовлює заміщення природного капіталу антропогенним та підтримка відповідного уровня.
Переглянутий варіант СНС 1993 року дозволив проаналізувати можливості узгодження різних концепцій, класифікацій і показників довкілля та природних ресурсів і системи національних рахунків. Така взаємозв'язок було зроблено рамках допоміжної системи СНС по комплексному екологічному й економічному обліку Попри низка невирішених питань теоретичного і практичного характеру, даний підхід отримав схвалення Міжнародної конференції ООН по навколишньому середовищі розвитку, що у Повістку дня на XXI-век включила програмну область «Створення систем комплексного екологічного та економічного обліку». Призначення, цією системою полягає у забезпеченні комплексної еколого-економічної інформацією, необхідної під час здійснення екологічної політики на національному рівні та міжнародної порівнянності даних у цій галузі.
Система екологічного та економічного обліку (СЭЭУ) варта відображення взаємозв'язків довкілля і економіки та включает: элементы економічних потоків, запасів, операцій з традиційного СНС, дозволяють оцінити вплив економіки на экологию;
екологічні потоки і запаси, котрим застосовні вартісні неринкові оцінки використання навколишнього природного среды;
потоки природних ресурсів у фізичному вимірі з довколишнього природного довкілля на що та його подальша трансформація, включаючи потоки відходів економіки природну среду;
характеристику стану довкілля у фізичному вираженні тій мірі, як і потрібно аналізу впливу наслідків економічної діяльності на навколишню среду.
СЭЭУ передбачає узгодження показників економічного обліку з існуючої системою показників довкілля та природних ресурсов.
Взаємодія економіки та довкілля з економічних позицій розглядався й на більш ранніх варіантах СНС (СНС ООН 1968 року). У цьому вся варіанті використання природного довкілля мало обмежений відбиток і впливало до витрат і величину ВВП. Тож якщо погіршення якості землі пов’язаний із скупченням відходів, це відбивалося у межах «інших змін» ціною землі лише тоді, як його впливало їхньому ринкову вартість. Як витрат у СНС враховувалися лише витрати з транспортуванні відходів доречно їх удаления.
Версія СНС 1993 року передбачає ширше охопити активів. З погляду мети СЭЭУ першочергову увагу я має приділятися тієї частини природного довкілля, що схильна до чи може виявитися під впливом діяльності человека.
Частина природного довкілля потенційно або фактично, побічно або безпосередньо до затрагиваемая людської діяльністю, називається природним капіталом, чи природними активами.
До природним активам относятся:
біологічні активи, створені природой;
активи надр, землі, води зі своїми экосистемами;
все тварини (дикий і худоба), рослини, включаючи культивовані культури та дерева, і навколишня їх природне середовище (экосистемы).
СНС включає не лише економічні активи, т. е. природні активи, закріплені на правах власності і тому матиме прибуток їх владельцам.
Економічні активи поділяються на незроблені природні активи і произведенные.
Незроблені природні активи — земля, надра, водні ресурси, некультивируемые біологічні ресурси, об'єднані у категорію матеріальних непроизведенных активов.
Вироблені активи поділяються своєю чергою на основні матеріальні фонди (активи) та матеріальні оборотні средства.
До основним матеріальним виробленим активам, включаемым до категорії культивованих активів, ставляться активи, розширення яких головним чином результаті культивации і який контролюються людиною, наприклад, лісопосадки, сади, виноградники тощо., дають постійні врожаї, і навіть тягловий, племінної й молочний скот.
Матеріальних оборотних коштів, включаемым до категорії поточних робіт з культивируемым активам, ставляться наприклад худобу, призначений на забій, плоди фруктових дерев і кустов.
7. Екологічні наслідки переходу від планової до ринкової экономике.
У Росії її до другої половини 80-х рішення щодо розвитку та розміщення продуктивних сил приймалися практично не враховуючи екологічних чинників. У зв’язку з цим у країні виникла напружена екологічна ситуація, а окремих районах і склалося кризовий, а часом і катастрофічне становище. Місцями необоротна деградація довкілля зайшла настільки далеко, що вони почали непридатними життю і заполітизованість господарської деятельности.
Спад виробництва, у базових галузях економіки назву помітного зниження фонової екологічної навантаження з промисловою центрах, міських агломераціях. Збільшується зростання аварійності через стресових навантажень (невиплата зарплати, загроза безробіття), відпливу кваліфікованих кадрів (з районів Крайньої Півночі, зон нестабільності), труднощів із оновленням устаткування (особливо імпортного), що погіршує екологічну обстановку.
У виробництвах з палкими технологіями, де спад економіки підвищує технологічний резерв устаткування, зростання аварійності може бути через частого використання позаштатних режимів, коли безпеку визначається кваліфікацією і відповідальністю диспетчерів. Є велика можливість виникнення аварійних ситуацій на європейської терені Росії (зокрема у Центрально-Черноземном регіоні, в республіках Поволжя), в Сибірському регіоні околицях інтенсивної нафтогазовидобутку, де зношеність устаткування сягає більш 60%, що у кризовий період різко підвищує можливість великих аварий.
У структурі капітальних вкладень природоохоронні витрати (без меліорації) займають у Росії трохи більше 7−8%. Використовуються вони у останні роках 70−80%. У 1995р. на природоохоронні мети асигнування на бюджеті Росії передбачені були. Фінансування з регіональних бюджетів, і позабюджетних екологічних фондів здійснюється вкрай недостатньо і часто вже не за прямим призначенням. На підприємствах, з метою економії йде скорочення введення очисного устаткування, що також б'є по підвищенні викидів. Однак у 1995 р. на яких складах перебувало 4,1 тис. одиниць пылеулавливающего і газоочистного устаткування, яке було востребовано.
Фінансові труднощі промислових підприємств викликають скорочення витрат з допомогою природоохоронних витрат. Зростає кількість стихійних звалищ в передмістях (дорожчають послуги полігонів), таємних скидання й закачек відходів у підземні води. Скорочується рекультивація відвалів. Про зниження обсягів введення очисних споруд свідчить кризу зі реалізацією екологічної техніки у Росії, згортання продажів біотехнологій на спеціалізованих биржах.
Такі явища, як суверенізація, автаркія (тобто. політика господарського відокремлення), розриви зв’язків, подорожчання транспортування ведуть до повсюдному використанню у технологічними процесами некондиційного сировини, аварійного устаткування, що призводить, зазвичай, до зростання виробничого травматизму, професійних захворювань, промислових отруєнь. При змінах технології мабуть підключення нових типів стоків до систем очисних споруд, орієнтованим на інший спектр загрязнителей.
Будь-які додаткові вкладення керівники підприємств прагнуть спрямувати у виробництво. Тому зростає розрив виробничими потужностями і системами природоохоронної інфраструктури. У разі становлення ринкових відносин, загальної кризи і спаду виробництва поглиблюються колишні екологічні існують, та зростають новые.
Негативне вплив на природу великих підприємств зберігається насамперед у сформованих старих багатопрофільних промислових центрах. У разі кризи і різкого дефіциту коштів, усе, що не витрачено, іде у виробництво. І того вкрай перевантажена інфраструктура промислових центрів (включаючи системи контролю та очищення) може просто більше не витримати додаткових потужностей. Сильний зростання забруднення повітря та води з промисловою центрах Російської Федерації створює дуже тривожну екологічну ситуацию.
Впливає на екологічну обстановку і виробництво низькоякісної продукції. У це притаманно підприємств легкої і харчової промисловості. Особливістю екологічного впливу підприємств є дисперсное вплив. У цьому екологічна навантаження не концентрується великих промислових центрах, а переміщається по районних центрах, передмістя, сільські районы.
Увага підприємців до харчової та легку промисловість, развиваемых переважно у малих містах та сільських центрах зі слабкою інфраструктурою очисних споруд, веде до зростання питомих (на одиницю продукції) забруднень відходами виробництв, шкідливими викидами у повітря і забруднення водойм. Поза у містах кількість комунальних каналізаційних мереж, і очисних споруд недостатньо, а ряді районних міст взагалі відсутні. У щодо великих обласних містах при гострому дефіцит коштів реконструкція цих систем найближчими роками може зупинитися. Скиди нові підприємств найчастіше замикатимуться саме у загальноміські системи відводу і очищення стоків. У загальноміські каналізаційні мережі цілком можливо надходитимуть виробничі стоки, на очищення яких муніципальні очисні споруди не розраховані. Зростає аварійність через наявність у трубах активних хімічно агресивних відходів. Опади стічні води стають непридатними від використання як добрива, постає проблема їх утилизации.
Серйозно ускладнюється екологічна ситуація й у із ускладненнями природоохоронного контролю. Усі системи контролю до нашого часу були на великі підприємства. Для підприємств зі специфічним набором викидів і скидів немає інструментального забезпечення, не налагоджено систему отчетности.
Серйозний прорахунок допущений для формування пакета документів із приватизації наразі державного майна. Умовами приватизаційних конкурсів не передбачався встановлений рівень екологічну безпеку купованого об'єкта. Отже, виникає загроза економії на екологічних витратах. На жаль, законодавство ще досить підготовлена для рішенню природоохоронних завдань в специфічних умовах початку ринкових відносин. Щодо нова проблема — екологічна регламентація діяльності зарубіжних фирм.
Необхідно экологизировать весь блок господарського законодавства, нормативні акти, регулюючі приватизацію і спільних підприємств. Нормативна база природокористування і охорони навколишнього середовища мусить бути адаптована до нових ринковим умовам, позбавлена від рецидивів прямого державного регулирования.
XX століття завдало людству чимало благ, що з бурхливим розвитком науково-технічного прогресу, й те водночас поставив життя в Землі до межі екологічній катастрофі. Зростання населення, інтенсифікація добування і викидів, забруднюючих Землю, призводять до докорінним змінам у природі й б’ють по саме існування людини. Дехто з цих змін надзвичайно сильний і розвинений настільки поширена, що виникають глобальні екологічні проблеми. Є серйозні проблеми забруднення (атмосфери, вод, грунтів), кислотних дощів, радіаційної поразки території, і навіть втрати окремих видів рослин i живих організмів, зубожіння біоресурсів, знеліснення і опустынивания территорий.
Проблеми творяться у результаті такої взаємодії природи й людини, у якому антропогенне навантаження завезеними на територію (її визначають через техногенну навантаження і щільність населення) перевищує екологічні можливості території, зумовлені переважно її природно-ресурсным потенціалом і загальної сталістю природних ландшафтів (комплексів, геосистем) до антропогенним воздействиям.
Значно забруднюють атмосферу автомобільний транспорт, ТЕЦ, підприємства чорної та кольорової металургії, нефтегазоперерабатывающей, хімічної промисловості та лісової промисловості. Багато шкідливих речовин у атмосферу надходить із вихлопними газами автомобілів, причому їх у забруднення повітря стає дедалі більше; у Росії - понад 34%, а США — більш 60% від загального викиду забруднюючих речовин, у атмосферу.
Основні джерела забруднення атмосферного повітря регіонів нашої країни — машини та установки, використовують серосодержащие вугілля, нафту, газ. Понад половину видобутих у частині країни вугілля містять понад 2,5% сірки. Тому у повітря внаслідок промислової діяльності потрапляє приблизно 75*106 т окису сірки, 53*106 т окису і двоокису азоту, 304*106 т окису вуглецю, 88*106 т вуглеводнів (граничних, альдегидных і пр.). 3
Час, коли природа здавалася невичерпною, минув. Грізні симптоми руйнівною діяльності з особливою силою проявилися найближчі два-три десятиліття тому, викликавши у країнах енергетична кризи. Стало ясно, що ресурси енергоносіїв обмежені. І це і решти корисним ископаемым.
У деяких Росії намічаються напрями технічної політики, націлені більш повне юридичне й комплексне використання природних ресурсів, сировини, матеріалів і палива, розширення використання коштів і комплексної переробки низькоякісних ресурсів немає і виробничих відходів, впровадження безвідходної технології, запобігання забруднення довкілля. Розроблено Комплексну програму, куди входять у собі ряд підпрограм, як-от «Надра », «Біосфера », «Хімія твердого тіла «і «Фізика твердого тіла «. У межах кожної підпрограми приділяється увагу підвищення ефективності виробництва, переробці різноманітних видів відходів. Нині зростання енергоємності і матеріаломісткості сучасного виробництва значно випереджає зростання чисельності населення. Споживання енергії зростає у 3 разу, видобуток мінеральних ресурсів — вдвічі швидше, ніж населення. Нині гірничодобувна промисловість видає щороку понад 40 т продукції розрахунку на одного мешканця Земли.
Підприємства чорної металургії пускають в відходи породу, що містить свинець, кобальт, мідь. При видобутку вугілля щороку поверхню піднімають близько 1 млрд. м2 порожній породи. Будують з її непотрібні піраміди — терикони. У цьому даремно розтринькуються тисячі гектарів родючих земель. Забруднюється атмосфера, терикони горять, вітер піднімає зі своїми безплідних схилів хмари пыли.
Одержання мінералів з відходів надзвичайно вигідно. Наприклад, щебінь, отримуваний з відходів, в 2−2,5 рази дешевше від тієї самої щебеню, видобутого спеціалізовано. Відомо, що багатьма розкривними породами усунути нерудні будівельні матеріали в дорожньому будівництві, вигідно використовувати їх під час виробництва цементу, скла, кераміки, корисно спрямовувати в сільському господарстві, зокрема, для вапнування почв.
Промисловість будівельних матеріалів є практично єдиної досить широких масштабах використовує відходи різноманітних виробництв. Усього будівельна індустрія від списання в відходи близько половини які виникають доменних шлаків. Ще 80-ті роки прийнято рішення щодо обов’язкової введення до ладу нових доменних печей лише у комплексі з установками на переробку і підготовки шлаків до наступному використанню. Поблизу металургійних комбінатів побудовано більше ніж 20 цементних заводів, які б виробляли з урахуванням металургійних шлаків відмінний шлакопортландцемент. Металургійні шлаки — чудове сировину для цілого ряду матеріалів: цементу, щебеню на будівництво доріг, шлаковой пемзи, мінеральної вати та знаменитішого своїми властивостями шлакоситалла, йде на виготовлення особливо міцних і хімічно стійких труб, панелей, электроизоляторов і электровакуумных приборов.
Розвиток сучасного виробництва, і промисловості, базується значною мірою на використанні викопного сировини. Серед окремих видів копалин ресурсів одне з чільних місць по народногосподарському значенням слід поставити джерела палива й электроэнергии.
Принаймні технічного прогресу дедалі більше питому вагу набувають первинні джерела електроенергії, одержувані з гідро- і геотермальних електростанцій. Зростає й одержання електроенергії з атомних електростанцій. Потенційні потужності всіх таких джерел великі, але ще економічно ефективної є лише невелика їх часть.
Підвищення нафтових цін вплинув споживання нафтопродуктів, структуру автомобільного парку (намітився перехід до менш потужним і більше ощадливим машинам). Через війну питому вагу нафтопродуктів на споживанні палива став скорочуватися, і намітилося зростання питомої ваги вугілля, і навіть зростання частки атомної та гідроенергії. Останніми роками з’явилися у її подальшого розвитку атомної энергетики.
Через війну наукових досліджень про у всіх галузях геологічної науки, і навіть практичних робіт досягнуто великих успіхів розуміння геологічної будови країни, закономірностей освіти і розташування з корисними копалинами. Робота з виявлення нових родовищ й визначення різних видів мінерального сировини з урахуванням особливостей розвитку земної кори продолжается.
Підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт, і навіть зниження їх вартості вимагають інтенсивного запровадження у геологорозвідувальну практику сучасних досягнень науково-технічного прогресу — дистанційних методів досліджень, радарної зйомки, аэроэлектроразведки, висотних і космічних аерофотозйомок, аэрогеохимической зйомки і т.д.
Важливе значення в геологорозвідувальної практиці має і точне визначення складу з корисними копалинами, що слід як комплексного використання ресурсів, так розробки покладів з корисними копалинами за категоріями запасів. Комплексність використання ресурсів, особливо стосовно предметів праці, передбачає поглиблення переробки цих ресурсів, збільшення виходу кінцевої своєї продукції одиницю використаних ресурсів немає і має значення у справі охорони навколишнього среды.
Однією з характерних ознак сучасного етапу науково-технічного прогресу є зростаючий попит попри всі види енергії. Важливим паливно-енергетичним ресурсом є природного газу. Витрати з його видобуток нафти й транспортування нижче, ніж для твердих видів палива. Будучи прекрасним паливом (калорійність його за 10% вище мазуту, в 1,5 разу вищу вугілля й в 2,5 разу вищу штучного газу), він відрізняється також високого віддачею тепла у різних установках. Газ використовують у печах, потребують точного регулювання температури; він мало дає відходів та диму, забруднюючих повітря. Широке застосування газу в металургії, під час виробництва цементу та інших галузях промисловості дозволило підняти більш високий технічний рівень роботу промислових підприємств і збільшити обсяг продукції, одержуваної з одиниці площі технологічних установок.
Останні десятиліття суттєво змінилася структура споживання на зв’язки й з витісненням його нафтопродуктами і газом. Скоротилося споживання на залізничному, морському і річковому транспорті, соціальній та побутовому секторі. Більше 56% споживання вугілля посідає теплові електростанції. Великі споживачі вугілля — коксохімічні підприємства. Частка в загальному споживанні останніми роками майже змінилася, хоча виробництво чавуну помітно збільшилася. Це пов’язано з впровадженням нових засобів виплавки чавуну і вони, будівництвом великих доменних печей, викликали зниження питомої споживання коксу. На зниження питомої витрати коксу впливає як використання паливних реагентів (газу), а й збагачення доменного дуття киснем, поліпшення якості вихідного сировини шляхом значного підвищення вмісту заліза в руді тощо. п. Однією із визначальних шляхів розширення використання вугілля є використання як сировини для синтетичного рідкого і газоподібного палива для хімічної промышленности.
З високоякісних видів палива першому місці перебуває нафту, частку якої припадає 63%. Нині у зв’язку з зростом країні енергоспоживання, выработанностью легкодоступних родовищ нафти, обмеженістю її запасів у земної корі, загрозою її вичерпання, і навіть ефективнішим використанням нафти, як сировини у хімічній промисловості проблему розвитку інших галузей паливно-енергетичного комплексу як загалом країною, і щодо окремих регионам.
Економія паливно-енергетичних ресурсів у час стає однією з найважливіших напрямів перекладу економіки на шлях інтенсивному розвиткові і раціонального природокористування. Значні можливості економії мінеральних паливно-енергетичних ресурсів є під час використання енергетичних ресурсів. Так, на стадії збагачення і перетворення енергоресурсів втрачається до 3% енергії. Нині 4/5 усієї кількості електроенергії у країні припадає теплових електростанцій, які працюють головним чином вугіллі. На ТЕС під час вироблення електроенергії корисно використовується лише 30−40% теплової енергії, решта розсіюється у довкіллі з димовими газами, підігрітої водой.
Важливу роль в економії мінеральних паливно-енергетичних ресурсів грає зниження питомої витрати палива виробництва электроэнергии.
Отже, основними напрямами економії енергоресурсів є: вдосконалення технологічних процесів, вдосконалення устаткування, зниження прямих втрат паливно-енергетичних ресурсів, структурні зміни у технології виробництва, структурні зміни у готової продукції, поліпшення якості палива й енергії, організаційно-технічні заходи. Проведення цих заходів викликається як необхідністю економії енергетичних ресурсів, а й важливістю обліку питань охорони навколишнього середовища під час вирішення енергетичних проблем.
Важливе значення має заміна викопного палива іншими джерелами (сонячної енергією, енергією хвиль, припливу, землі, вітрів). Ці джерела енергетичних ресурсів є екологічно чистими. Замінюючи ними копалину паливо, ми знижуємо шкідливий вплив на природу і заощаджуємо органічні энергоресурсы.
З аналізу ретроспективи розвитку природоохоронної роботи і ресурсосберегающей технології виробництва споживання слід, що багатомільярдні видатки це ще не принесли бажаних результатов.
Основною причиною значного погіршення екологічній ситуації нашій країні є стійкого механізму, враховує рівень перевищення ГДК і ПДВ. Це позначається на економіці джерел, які забруднювали довкілля, і навіть базових (стартових) еколого-економічних нормативів, визначальних види економічного, морального покарання або поощрения.
Під час розробки нормативів враховуються регіональні особливості процесів природокористування і відтворення природних ресурсов.
Однією з основних посилок для формування еколого-економічних нормативів є визначення «пропорцій «між можливими напрямами використання природних ресурсів у межах конкретної території. Розрахунок нормативів має здійснюватися з урахуванням наступних положений:
• кожному за природного комплексу існує певна величина максимально припустимою антропогенного навантаження, яка порушує природних процесів, і її дія може відбуватися бути компенсоване процесами самовосстановления;
• при антропогенної навантаженні, вищої, ніж дозволене значення, але з перевищує конкретний кожної природної системи граничний розмір, порушення у природному стані цією системою, викликані дією антропогенного чинника, можуть бути усунуті внаслідок ліквідації навантаження і проведення природоохоронних мероприятий;
• якщо антропогенне навантаження на довкілля перевищила граничний розмір, то розвиваються процеси необоротною деградации.
На рівні розвитку виробничих наснаги в реалізації оборот втягнуті практично всі територіальні елементи і компоненти довкілля, тому вони піддаються негативному впливу забруднюючих речовин і фізичних чинників. Рівень і склад забруднення диференціюються територією Росії і близько визначаються галузевої специфікою виробництва, явищами перенесення забруднюючих речовин через атмосферне повітря, води і інші носії забруднення навколишнього среды.
У той самий час у більш розвинених країн підхід до проблем навколишнього середовища з боку урядів значно більше жорсткий: наприклад, посилюються норми змісту шкідливих речовин у вихлопних газах. Щоб втрачена земельну частку ринку на сформованих умовах, компанія Honda Motors4 засунула під капот сучасний 32-разрядный комп’ютер та спантеличила його проблемою збереження навколишнього середовища. Мікропроцесорний управління системою запалювання — не новина, проте, схоже, вперше у історії автомобільну промисловість програмно реалізований пріоритет чистоти вихлопу, а чи не вичавлювання зайвих «коней» з мотора. Треба сказати, комп’ютер вкотре продемонстрував свій інтелект, вже в проміжному етапі знизивши токсичність вихлопу на 70% і втративши у своїй всього 1,5% потужності двигуна. Натхнений результатом, колектив інженерів і програмістів почав екологічну оптимізацію всього, що якось таку оптимізацію може винести. Електронний еколог під капотом пильно стежить за складом робочої суміші, впрыскиваемой в циліндри, і «як реального часу» управляє процесом згоряння палива. Якщо ж, попри всі старання «знищити ворога у його власному лігвищі» (себто, в циліндрах двигуна) б у вихлопну трубу і проскочить, то назовні вийде: спеціальні датчики відразу повідомлять звідси комп’ютера, який, перенаправив підступну порцію вихлопу у спеціальний відсік, знищить її з допомогою електрики. Зрозуміло, не забули навісити на двигун, і спеціально розроблений каталітичний допалювач особливої конструкції. Результат, так би мовити, перевершив усі очікування: потужність двигуна знизилася яка зовсім ненабагато, економічність не постраждала, що стосується вихлопу — забавно, але факт: процентний вміст у ньому шкідливі речовини помітно менше, ніж у повітрі, яким дихають жителі, наприклад, центральних районів Лос-Анджелеса.
Список литературы:
1. Ю. М. Іванов «Економічна статистика» М.: Инфра — М, 1998 г.
2. В.І. Кормилицын, М. С. Цицкишвили, Ю.І. Яламов «Основи екології», М., 1997 г.
3. П. М. Нестеров, О. П. Нестеров «Економіка природокористування і ринок», М., 1997 г.
4. Т. Г. Пыльнева «Природокористування», М., 1997 г.
5. Р. А. Новиков «Про механізм регулювання довкілля забруднення» М., 1991 г.
6. Статистика довкілля: учеб. Пособие/под. ред. М. Р. Трудової. — М.: вид — у МДУ, 1985 г.
7. Економічні основи екології: учеб. пособие/под. ред. У. У. Глухова та інших. — СПб.: Спеціальна література, 1995 г.

1 Іванов Економічна статистика, М, 1997 г.
2 Іванов Ю. М. Економічна статистика, М, 1997 г.
3 Глюків З. Є. «Екологія і економіка: що вибрати?» //Компютерра, № 45, 10 червня 1997 г.
4 Глюків З. Є. «Екологія і економіка: що вибрати?» //"Компютерра», № 45, 10 листопада 1997 г.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой