Контрольна із права

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Юридические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

SHURA19@YANDEX. RU

Контрольна робота

із дисципліни «

1. Поняття та види цивільного судочинства.

Цивільне судочинство — урегульований нормами цивільно-процесуального права порядок провадження у цивільних справах, який визначається системою взаємопов «язаних цивільних процесуальних прав й обов «язків іншими суб «єктами — судом, органом суднового виконання й учасниками процесу цивільних процесуальних дій. Завданням Цивільного судочинства є захист прав й законних інтересів фізичних, юридичних осіб, органів держави шляхом всебічного розгляду та вирішення цивільних справ у відповідності із чинним законодавством.

КУ ст. 55 «Права й свободи людини й громадянина захищаються судом». Ст. 6 ЦК України — захист прав здійснюється судом, арбітражним судом, третейським судом, товариським судом.

Захист цивільних прав здійснюється профспілковими та іншими громадськими організаціями. Також захист цивільних прав може здійснюватись в адміністративному порядку.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про арбітражний суд» на арбітражного суддю покладено усі господарські справ. Захист прав, що виникають із шлюбних та сімейних відносин здійснюються судом, органами опіки та піклування, органами реєстрації громадського стану. Ст. 6 Кодексу про шлюб. Трудові відносини ст. 221 КзПП. Земельні спори. Ст. 103 Земельного кодексу. Ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування». Земельні спори розглядаються виконкомами селищ, міст, а саме утворюваною ними узгоджувальною комісією. Крім цого — арбітражним судом, третейським судом й в загальному судновому порядку.

Третейські суди вирішують будь-які спори, котрі виникли між громадянами за винятком спорів, що виникають із трудових та сімейних правовідносин (ст. 1 ЗУ «Про третейській суд»).

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при районних державних адміністраціях, районними (міськими) комісіями у справах неповнолітніх, органами ЗС, органами державних інспекцій, посадовими особами, уповноваженими тих, та в загальносудовому порядку.

Органи нотаріату також покликані сприяти захисту прав та свобод громадян.

Змістом цивільно-процесуального права є діяльність суду й учасників процесу (дії й правовідношення). Процесуальною формою є об'єктивне закріплення й оформлення відповідної діяльності. Діяльність суду складається із послідовних дій. Всі дії повинні бути закріплені в відповідних процесуальних документах.

Цивільне процесуальне право — це сукупність й система правових норм, предметом регулювання які є суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах. Такі відносини визначають процесуальний порядок провадження в цивільних справах, який складається: із провадження по розгляду й вирішення справ по суперечках із цивільних, сімейних, трудових, земельні та кооперативних правовідносин; справ, що виникають із адміністративно-правових відносин й справ окремого провадження. Усі це є провадженням в цивільних справах.

Процесуальний порядок провадження в цивільних справах як предмет цивільно-процесуального права визначаються: системою процесуальних дій, котрі виконуються судом, органом суднового виконання, учасниками процесу; предмет визначається змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій; системою цивільно-процесуальних прав й обов’язків суб'єктів правовідносин; гарантіями реалізації цивільно-процесуальних прав й обов’язків. Сукупність реалізації цивільно-процесуальних прав й обов’язків становлять зміст процесуальної діяльності суб'єктів цивільно-правових відносин, судів, органів суднового виконання (примусове виконання судових й інших рішень), осіб, котрі беруть доля в розгляді справ, інших учасників процесу.

Метод цивільно-процесуального права — це сукупність закріплених в нормах цивільно-процесуального права способів й засобів спливу на відносини, котрі регулюють поведінку їхні суб'єктів. За своїм змістом метод є імперативно-диспозитивним й характеризується нормативним визначенням: імперативний метод впливу на поведінку суб'єктів закріплений у нормах права, що встановлює зобов’язання заборони й примушення. Зобов’язання — обов’язок конкретної активної поведінки (ст. 195, 217 ЦПК). Заборона — виконання певних дій й бездіяльності (ст. 135, 412 ЦПК). Примушування — вплив, спрямований на забезпечення виконання правил окремих норм ЦП права (ст. 172 ЦПК). Диспозитивний спосіб характеризується дозволянням й визначається правами суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин на активну поведінку в межах, встановлених ЦПК (ст. 99, 103 ЦПК). Імперативний спосіб стосується лише стану суду (ст. 142, 149, 222 ЦПК). Спосіб дозволення широко використовується в ЦП праві.

Система ЦП права — це сукупність норм та інститутів в галузі права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначається структурою ЦПК й складається із 2 частин: загальної та особливої. Загальна — об'єднує норми й інститути ЦП права, котрі мають значення для всієї галузі, всіх видів провадження й стадій цивільного процесу (розділ І та ІІ). До особливої частини включені норми та інститути, котрі врегульовують порядок розгляду й вирішення справ по стадії судочинства (розділи ІІІ та усі послідуючі).

Цивільне судочинство — це врегульований нормами ЦП права, порядок провадження в цивільних справах, який визначається системою взаємопов'язаних цивільно-процесуальних прав й обов’язків й цивільно- процесуальних дій, якими смердоті реалізуються їхнього суб'єктами — органами суднового виконання й учасниками процесу.

2. Порядок вступу в процес у справі правонаступника й його правове становище.

Процесуальне правонаступництво. У випадках вибуття однієї зі сторін у спірному чи встановленому рішенням правовідносин (смерть громадянина, припинення існування юридичної особини, вчинку вимоги, переведення боргу) суд допускає заміну цієї сторони її правонаступником. Правонаступництво можливе в будь-якій стадії процесу.

Для правонаступника усі дії, вчинені в процесі до його вступу, обов «язкові в тій мірі, у якій смердоті були б обов «язкові для особини, що правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво, тобто заміна однієї зі сторін процесу іншою особою, правонаступником, відбувається в тихий випадках, коли права чи обов «язки одного з суб «єктів спірних матеріальних правовідносини з тихий чи інших причин переходять до іншої особини, котра не приймала участі в даному процесі. Основою правонаступництва є правонаступництво, передбачене нормами матеріального права. як правило, це буває у випадку зміни суб «єкта права чи обов «язків в правовідносинах, коли новий суб «єкт цілком чи частково приймає у собі права чи обов «язки свого правопопередника, так називаного універсального чи сингулярного правонаступництва в матеріальному праві.

Універсальне правонаступництво може матір місце у випадку смерти громадянина й переходу його майна за законом чи за заповітом до його спадкоємців.

Підставою для правонаступництва юридичних осіб є реорганізація юридичної особини, коли при злитті юридичних осіб права і обов «язки шкірного із них переходять до знову виниклої юридичної особини відповідно до передатного акта. Закон указує на перехід прав й обов «язків від однієї юридичної особини до іншої. Однак у практиці розгляду справ суди не завжди перевіряють підстави правонаступництва й перехід прав й обов «язків від одного суб «єкта до іншого. Ліквідація юридичної особини не спричиняє правонаступництва.

Коли стосується правонаступництва в окремих матеріальних правовідносинах (сингулярному) по цивільному праву, то смердоті спричиняють процесуальне правонаступництво. Права кредитора переходять по вол «язанню до іншої особини на підставі закону й настання зазначених у ньому обставин: за рішенням суду про переведення прав кредитора на іншу особу, коли можливість такого переведення передбачена законом; унаслідок виконання вол «язання боржника його поручителем чи заставником, що не є боржником по цьому вол «язанню, й в інших випадках. Вчинку вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону, іншим правовим актам чи договору.

Переведення боржником свого боргу на іншу особу також волоче правонаступництво. Однак переведення можливе лише при наявності згоди на переведення боргу самого кредитора.

Однак правонаступництво в процесі допускається не завжди, оскільки матеріальні правовідносини не допускають такого правонаступництва. Існують такі права і обов «язки, особисто — довірчий характер які не допускає можливість переходу прав й обов «язків до іншої особини. Так, не може перейти до іншої особини обов «язок платити аліменти на утримування конкретної особини, у відношенні якої платник аліментів виступає як аліментнозобов «язане обличчя.

Не допускається без згоди боржника вчинку вимоги по вол «язанню, у якому особистість кредитора має істотне значення для боржника.

Порядок процесуального правонаступництва підкоряється визначеним правилам й проходити у визначених рамках, установлених законом. Воно можливо на будь-якій стадії процесу, тобто на тій стадії, на якій вибуває правопопередник. Заявляючи клопотання про вступ у процес як правонаступник, зацікавлена особа винна собі легітимізувати у якості даного учасника процесу й представити відповідні докази у вигляді необходимых документів, що підтверджують перехід до нього прав й обов «язків правопопередника. Закон передбачає можливість призупинення виробництва в справі по підставах, передбачених законом.

Колі правонаступництво настає у відношенні декількох осіб, суд винен сповістити шкірного із них, й їхні вступ у процес обумовлене волею шкірного із них. Проведення в справі відновляється шляхом винесення визначення.

Правонаступництво відрізняється від заміни неналежної сторони тім, що процес у справі продовжується із того моменту, коли він припинений, й усі дії правопопередника обов «язкові для правонаступника. Вступ у процес правонаступника не означає початку нового процесу.

Сторони не лише наділені процесуальними правами, але й й несуть певні процесуальні обов «язки, котрі підрозділяються на загальні й спеціальні.

Загальні процесуальні обов «язки. У ряді загальних обов «язків важливе місце займає сумлінність. Володіючи широкими процесуальними правами, сторони вол «язані сумлінно їхнього використовувати. У більшості випадків цей обов «язок виконується добровільно, однак набік, що несумлінно заявила безпідставний позов чи суперечку проти покличу чи систематично протидіючому правильному й швидкому розгляду й вирішенню справ, суд може покласти сплату на користь іншої сторони винагороди за фактичну втрачу робочого години у відповідності з середнім заробітком.

Сторони вол «язані підкорятися процесуальній регламентації, здійснювати процесуальні дії у встановлені законом чи судом терміни, вчасно оплачувати витрати в справі, представляти процесуальні документи за встановленим законом формою. Недотримання цих вимог позбавляє бік права здійснення відповідних процесуальних дій. Коли стосується загального обов «язку сторони бути правдивою в ході процесу, то, на мой погляд, цей обов «язок має моральний, а чи не правовий характер.

Спеціальні процесуальні обов «язки різні й залежать від характеру конкретних процесуальних дій, стадії цивільного процесу. Вони покладаються на сторони в зв «язку із необхідністю здійснення окремих процесуальних дій.

3. Поняття та значення процесуальних строків.

Одним з властивостей цивільної процесуальної форми виступає її строковість, тобто законодавче визначення години, який із точки зору законодавця є прийнятним для виконання певних процесуальних дій.

Визначення цивільним процесуальним законодавством процесуальних строків має суттєве значення для правозастосовчої практики, забезпечує своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ й, відповідно, своєчасний захист порушених прав.

Процесуальний рядків — це період години, визначений для скоєння процесуальних дій учасниками процесу чи іншими особами чи за вказівкою закону чи за приписом суду.

Правовий рядків можна визначити як період чи моменту часі із настанням чи закінченням якого пов’язано певну дію чи подію, що має юридичне значення. За підставами встановлення можна виділити рядки, котрі визначаються: 1) законом; 2) планово-адміністративним актом; 3) угодою; 4) рішенням суду. За ступенем самостійності учасників правовідносин у встановленні строків їхні поділяють на імперативні й диспозитивні. За розміром обсягу прав й обов’язків сторін по окремих періодах години розрізняють загальні й окремі строки.

Цивільним процесуальним законом встановлені два види процесуальних строків — встановлені законом й призначені судом (стаття 84 Цивільного процесуального кодексу України — надалі - ЦПК).

До строків Першого виду слід віднести тих, тривалість які визначена процесуальним законодавством, зокрема:

. за положеннями з статтею 146 ЦПК підготовка справ до суднового розгляду винна бути проведена в семиденний рядків, а й у виключних випадках по складних справах цей рядків може бути продовжений до двадцяти днів із дня прийняття заяви;

. за положеннями з статтею 148 ЦПК после закінчення підготовки справ до суднового розгляду призначені до слухання справ повинні бути розглянуті в такі строки:

1) трудові справ — в семиденний строк;

2) справ про стягнення аліментів й про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, — у десятиденний строк;

3) усі інші справ — у п’ятнадцятиденний строк.

. за положеннями з статтею 199 ЦПК протокол винен бути оформлень не пізніше трьох днів із дня закінчення суднового засідання, а протоколи про окремі процесуальні дії - не пізніше наступного дня после їхні проведення. У виняткових випадках по особливо складних справах складення та підписання протоколу може бути здійснено не пізніше десяти днів после закінчення суднового засідання;

. за положеннями з статтею 203 ЦПК письмова заява, що подається стороною, чи особою, Яка бере доля в справі із вимогою обґрунтування з висновками суду подається протягом десяти днів із дня проголошення рішення;

. за положеннями з статтею 292 ЦПК апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на рішення суду першої інстанції можуть бути подані протягом одного місяця із наступного дня после проголошення рішення. Скарги, подання на ухвали суду першої інстанції подаються протягом п’ятнадцяти днів із наступного дня после їхні ухвалення.

. За нормами з статтею 321 ЦПК касаційна скарга, касаційне подання прокурора подається протягом дня проголошення ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. У разі пропуску рядок на касаційне оскарження із причин, визнаних судом поважними, суд за заявою особини, Яка подала скаргу, чи подання прокурора може поновити цей рядків, але й не більше, ніж в межах дня виникнення права на касаційне оскарження.

До строків, призначених судом, відносять рядки, тривалість які визначається судом на основі вивчення обставин кожної окремої справ й характеру даної процесуальної дії. Так наприклад, відповідно до положень з статтею 139 ЦПК суддя, встановивши, що позовна заява подано із порушенням вимог щодо її реквізитів, представляє позивачеві рядків для виправлення недоліків позовної заяви.

Такий ж характер строків й для усунення недоліків апеляційної скарги, представлення додаткових доказів, тощо.

За нормами з статтею 176 ЦПК суд може відкласти розгляд справ у випадках, передбачених цим Кодексом, а також при неможливості розгляду справ в зв’язку із необхідністю витребувати нові докази чи в разі необхідності замінити відведеного суддю. При цьому суд, відкладаючи розгляд справ, призначає день нового суднового засідання.

Правила про процесуальних рядках розповсюджуються перш на на сторони та інших осіб, котрі приймають доля в в цивільній справі, на діяльність суду.

Позовна давність — це рядків для захисту права за позовом особини, право якої порушене. Загальний рядків позовної давності складає три рокта. Строк позовної давності починається із години, коли особа дізналися чи винна був дізнатися про порушення свого права. У ряді випадків встановлюються скорочені рядки позовної давності. Напр.: постачання неякісної продукції, постачання продукції що швидко псується тощо. Усі це детально регулює ЦК. Рядки починаються (обчислення) із наступного дня после їхні виникнення. Рядки, котрі обчислюються днями, закінчуються про 24 годині останнього дня рядок. Якщо виконання зобов’язання пов’язано із діяльністю певних установ, то закінченням рядок є закінчення робочого дня відповідних установ в останній день рядок. Пересилання товарів, документів, інших предметів вважається виконаним, якщо смердоті відправлені до 24 години останнього дня рядок, навіть якщо смердоті вчасно не надійшли до отримувача. Якщо рядки обчислюються місяцями, то останнім днем рядок вважається останній день останнього місяця. Якщо рядків встановлюється півмісяця, то вважається, що рядків становить 15 днів. Вказувати рядки найліпше в днях та датах.

Відповідно до положень з статтею 86 ЦПК рядки, встановлені в законі чи призначені судом, обчислюються роками, місяцями й днями.

Наприклад, рішення суду по справі, в якій стороною виступає громадянин, може бути пред’явлений до примусового виконання протягом трьох років із моменту набрання зазначеним рішенням законної сили.

Строк може визначатись також вказівкою на подію, котра винна неминуче настати.

За положеннями з статтею 347 ЦПК Ухвалені судом касаційної інстанції рішення чи ухвали набирають чинності после їхні ухвалення й оскарженню не підлягають. Сторони повинні представити докази чи сповістити про арештованих до суду до початку суднового засідання. (ст. 34 ЦПК).

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць й число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця рядок. Якщо кінець рядок, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то рядків закінчується щодня цого місяця.

Колі рядки визначаються днями, то їхнього обчислюють із дня, наступного после того дня, із якого починається рядків. Якщо кінець рядок припадає на день неробочий, то «за останній день рядок вважається перший после нього робочий день. Перебіг рядок, визначеного вказівкою на подію, Яка винна неминуче наступити, починається наступного дня после настання події.

Останній день рядок триває до 24 години, але й коли в цей рядків слід було б вчинити процесуальну дію в суді, де службові заняття кінчаються раніше, то рядків закінчується в останній момент припинення цих занять.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга чи необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту.

У певних випадках перебіг рядок може зупинятись. Так, відповідно до положень з статтею 224 ЦПК провадження в справі зупиняється

1) в разі смерти громадянина, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, чи припинення існування юридичної особини, котрі були стороною в справі чи в разі втрати стороною дієздатності - до вступу в справу чи притягнення до справ правонаступника чи законного представника;

2) у випадку перебування відповідача в діючій частині Збройних Сил України чи просьби позивача, який перебуває в діючій частині Збройних Сил України — до Повернення сторони зі складу діючої частини Збройних Сил України;

3) у випадку, неможливості розгляду даної справ до вирішення іншої справ, що розглядається у цивільному, кримінальному чи адміністративному порядку — до набрання законної сили вироком, рішенням, ухвалою чи постановою, від які залежить вирішення справи;

4) у випадку перебування позивача чи відповідача в складі Збройних Сил України на дійсній строковій службі чи притягнення цих осіб до виконання будь-якого державного обов’язку — до Повернення позивача чи відповідача з складу Збройних Сил України чи до закінчення виконання ними державного обов’язку;

5) у випадку тяжкого захворювання сторони, підтвердженого документами лікувального заставі - одну годину хвороби сторони;

6) у випадку розшуку відповідача — до закінчення розшуку відповідача;

7) у випадку знаходження сторони в тривалому службовому відрядженні - одну годину знаходження сторони в тривалому службовому відрядженні;

8) у випадку призначення судом експертизи — одну годину проведення експертизи.

Пропуск встановленого законом чи судом процесуального рядок тягне для учасників процесу, як правило, неможливість скоєння даної процесуальної дії.

Проте в деяких випадках процесуальний рядків, який пропущено — може бути продовжено чи поновлено.

Рядки, призначені судом, на прохання сторони чи іншої особини, котра бере доля в справі, суд може продовжити.

Застосування правил про продовження чи поновлення пропущеного рядок залежить від виду рядок. Якщо пропущено рядків, призначений судом чи суддею, то заяві сторони чи іншої особини, Яка приймає доля в справі, суд може поновити цей рядків — у випадку, якщо визнає заподій пропуску поважними.

Питання про поновлення пропущеного рядок вирішує із викликом сторін й повідомленням осіб, котрі беруть доля в справі, тієї суд, в якому слід було б вчинити пропущену процесуальну дію чи до якого слід було б податі документ, проте неявка цих осіб не перешкоджає вирішенню поставленого перед судом питання.

Одночасно із проханням про поновлення рядок належить провести ту дію чи податі тієї документ, відносно якого порушене прохання.

На ухвалу суду чи судье про відмову поновити пропущений рядків може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

Продовження рядок представляє собою представлення нового рядок на скоєння певної процесуальної дії, Яка не було за поважних причин вчинена в рядків, київ був призначений раніше.

Поновлення пропущеного рядок являє собою не представлення нового рядок, а дозвіл суду при наявності поважних причин пропуску рядок вчинити особі ту дію, на скоєння якої нею пропущено встановлений законом строк.

Література

1. Конституція України.

2. Цивільний процесуальний кодекс України, ВВР, 1963, № 30, ст. 464.

3. Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар.

Київ. 1990р.

4. Штефан М. Й. Цивільний процес, підручник. Київ. 1997 р

5. Цивільний процес. Підручник для вузів під ред. Комиссарова й проф.

Ю.К. Осипова. Москва 1996р

6. Тертишников В.І. Цивільний процес. Курс лекцій., 2-ге вид., дополн. — ТОВ «РИРЕГ», 1995. — з. 60

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой