Договор фінансування під поступку грошового требования

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Юридические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Северо-Кавказский державний технічний университет

РЕФЕРАТ по цивільному праву на задану тему: «Договір фінансування під поступку грошового требования»

роботу виконав студент групи ЮРПС-982

Барсагаев А.А.

проверил

Дичков С.Л.

Пятигорск

2002

Договір фінансування під поступку грошового требования

Поняття договору. Фінансування під поступку грошового вимоги — новий інститут російського громадянського права. Своїм корінням, з одного боку, він іде в общегражданскую цессию, існуючу близько дві тисячі років і передбачену нині ст. 382−390 ДК, з другого, — в особливий інститут факторинга1, відомий понад сто практично всім державам з ринковою економікою. Господарський сенс договору факторингу полягає у отриманні клієнтом від фінансового інституту (чинника, фінансового агента, банку) коштів у обмін передачу останньому прав вимоги клієнта до покупця (замовнику), що випливають із укладеного договору на поставку продукції, виконання робіт чи надання послуг. Інакше кажучи, факторинг — це спосіб кредитування однієї особи іншим з вимогою платежу в формі правонаступництва («купівлі», передача прав вимоги до третьої особі). У середовищі сучасних коментарях нового громадянського законодавства справедливо підкреслюється тісний зв’язок між правилами частини першої ДК про цессии, мають загальне значення, і спеціальними правилами про факторингу. Норми ст. 382−390 ДК про передачу права вимоги застосовувати у його випадках, коли відсутні конкретні правила про договорі фінансування під поступку грошового требования.

Назва, присвоєне у розділі 43 ДК цим договором, а найбільшою ступеня відображає зміст виникає при факторингу зобов’язання. По договору фінансування під поступку грошового вимоги один бік (фінансовий агент) передає чи зобов’язується передати боці (клієнту) кошти у рахунок грошового вимоги клієнта (кредитора) до третій особі (боржникові), який із надання клієнтом товарів, виконання ним робіт надання послуг третій особі, а клієнт поступається чи зобов’язується поступитися фінансовому агенту це грошове вимога (ст. 824 ГК).

З наведене означення, можна дійти невтішного висновку, що договір фінансування під поступку грошового вимоги у нашій законодавстві є взаємним і возмездным. Заодно він то, можливо сконструйовано і какреальный (агент передає гроші клієнт поступається вимога), як і консенсуальный (агент зобов’язується передати кошти чи клієнт зобов’язується поступитися вимога) на розсуд його сторін. Мета звичайного факторингу — отримання клієнтом коштів у рахунок уступаемого їм права вимоги. Проте може бути особливий випадок поступки клієнтом грошового вимоги до третьої особі, коли цессия відбувається у цілях забезпечення виконання зобов’язання самого клієнта перед його фінансовим агентом (абз. 2 п. 1 ст. 824 ДК). Залежно від цілей договору різняться правничий та обов’язки його сторон.

Елементи договору. Договір фінансування під поступку грошового вимоги виник із торгового посередництва і послуг, тому структура договірних зв’язків у разі побудована за схемою договору комісії. Під час укладання аналізованого договору виникає дві групи правових відносин: основні (внутрішні) і похідні (зовнішні). Внутрішні зобов’язання виникають між сторонами договору: фінансовим агентом (чинником) і клієнтом. Фінансовий агент — це спеціальний суб'єкт договору, комерційна організація, професійно що надає факторинговые послуги. Як фінансового агента можуть виступати дві категорії професійних чинників: а) банки й інші кредитні організації (їх повноваження безпосередньо випливають із ст. 5 закону про і засновані на банківської лицензии)1 і б) інші комерційні організації, отримали спеціальну ліцензію за проведення діяльності що така (ст. 825 ДК). Клієнтом за договором то, можливо, у принципі, будь-яка особа, але у гнітючому числі випадків такий ролі виступають комерційні організації. Зовнішні правовідносини складаються між фінансовим агентом і третім обличчям, що є боржником клієнта по укладеним з-поміж них договору (покупцем товарів, замовником робіт чи послуг). Ці відносини не входить у предмет договору факторингу, але пов’язані з ним.

Предметом договору є грошове вимога, уступаемое з метою отримання фінансування (ст. 826 ДК). Вимога, передане як предмета договору, має бути саме грошовим. Що стосується поступки іншого майнового вимоги (скажімо, передати річ або ж зробити якусь роботу) слід керуватися загальними нормами про цессии. У законі виділяються чи два різновиди предмета договору факторингу: а) грошове вимога, термін платежу яким настав (існуюче вимога); б) грошове вимога, яке виникне у майбутньому (майбутнє вимога). Майбутнє вимога може грунтуватися цього разу вже укладеному договорі, термін виконання платіжного зобов’язання в який ще не настав (поставкатоваров в кредит). З іншого боку, майбутнє вимога може базуватися на договорі, що тільки доведеться укласти до клієнта й третій особі (наприклад, на запродажу товарів). Існуюче вимога зазвичай є цінним та її економічна ліквідність выше.

Предмет договору факторингу повинен мати властивістю визначеності чи потенційної определимости. Існуюче вимога має бути відбито у договорі з тим ступенем конкретності, яка б виділити його (ідентифікувати) з інших вимог клієнта вже у час укладання договору. Майбутнє вимога має набути визначеність пізніше ніж у час його виникнення. Проте момент переходу вимоги який завжди збігаються з моментом підписання договору про факторингу. З огляду на закону поступка вважається що відбулася, коли виникло саме декларація про отримання з боржника коштів, є предметом договору. Якщо поступка грошового вимоги обумовлена певним подією, вона з після приходу цього події. У цьому якихось нових кроків із оформленню цессии непотрібен (п. 2 ст. 826 ГК).

Термін у договорі про факторингу визначається угодою сторін. У інтересах чинника термін виконання договору то, можливо приурочена до моменту виконання боржником уступленного вимоги, якщо клієнт прийняв себе відповідальність за реальне виконання последнего.

Ціна договору — вартість уступаемого вимоги клієнта на боржника. При визначенні ціни договору розрахунок приймаються різні умови: стабільність становища імені клієнта й його боржника, спосіб платежу за договором (наприклад, акредитив і інкасо мають різні гарантійні цінності), час наступу платежу (існуюче чи на майбутнє вимога), кількість вимог, переданих клієнтом фінансовому агенту, тощо. Розмір винагороди фінансового агента він може обчислюватися по-різному: в вигляді твердої суми, відсотка вартості переданих вимог, різниці між акцій становить вимоги, яка вказана у договорі, та її оцінної (дійсною, ринкової) стоимостью.

Форма договору факторингу підпорядковується розпорядженням закону форму цессии (ст. 389 ДК). Це то, можливо проста чи кваліфікована письмова форма угоди, а встановлених законом випадках — письмова форма з державною реєстрацією поступки вимоги. Наступна поступка грошового вимоги фінансовим агентом заборонена, якщо інше не передбачено угодою сторон.

Зміст договору фінансування під поступку грошового вимоги становлять правничий та обов’язки фінансового агента і клієнта. Серед обов’язків чинника насамперед необхідно згадати такі: а) здійснити фінансування клієнта через передачу ціни договору (грошових коштів) гаразд, встановленому у договорі про факторингу; б) в спеціально обумовлених випадках прийняти у клієнта документацію для ведення бухгалтерського обліку операцій клієнта; в) надати клієнту інші фінансові послуги, пов’язані з грошовими вимогами, що є предметом поступки (наприклад, видати поручництво за угодою клієнта, здійснити облік виписаних нею векселів, провести розрахунки через кореспондентську мережу фінансового агента та інших.). Безсумнівно, у договорі може бути обумовлено і інші обов’язки фінансового агента.

На клієнта покладається основна обов’язок по поступку чиннику грошового вимоги, що є предметом договору. За загальним правилом, клієнт несе перед фінансовим агентом відповідальність лише над дійсність грошового вимоги, що є предметом поступки кет. 827 ДК). Дійсність переданого вимоги залежить від дві умови: а) клієнт повинен мати відповідне суб'єктивне право в останній момент скоєння поступки; б) в останній момент передачі права клієнту нічого не винні бути відомі будь-які обставини, через які боржник вправі не виконувати уступаемое вимога. У кількох випадках, коли перешкоди до виконання переданого вимоги з’являються пізніше часу здійснення поступки, вони що неспроможні бути підставою для відповідальності сумлінного клієнта перед чинником. Клієнт і не відповідає перед фінансовим агентом за невиконання чи неналежне виконання боржником вимоги, що є предметом поступки (модель безоборотного факторингу). Його обов’язок — передати дійсне вимога, але з гарантувати його виконання. Проте така відповідальність може лягти договором на клієнта. Таким чином, відповідальність клієнта перед чинником побудовано тієї ж принципах, як і відповідальність цедента перед цессионарием.

Принципово нової для російського громадянського законодавства є норма про недійсності заборони поступки грошового вимоги при факторингу (ст. 828 ДК). Сенс цієї новели у цьому, що передачі t грошового вимоги є правомірним навіть, як між клієнтом (кредитором) і боржником раніше було досягнуто згоди про неприпустимість поступки прав за договором. Вилучення з принципу свободи договору введено тут у цілях забезпечення прав підприємців, бажаючих одержати кошти від фінансового посередника, тому конфлікту інтересів третя особа (боржника) і агента дозволяється в ст. 828 ДК на користь останнього. Дане правило, не підлягає расширительному тлумаченню і стосується лише договору про фінансування під поступку грошового вимоги. Його використання на повинен спричинить порушення інтересів сумлінного боржника по основному зобов’язанню (покупця, замовника), який за укладанні договору як передбачає можливість поступки вимоги, а й просто більше не хоче її. Тому клієнт (кредитор) не звільняється з виконання зобов’язання чи відповідальності перед своїм контрагентом (боржником) у зв’язку з досконалої поступкою вимоги, якщо з-поміж них існує угоду про її заборону чи обмеження. У цьому разі клієнт (кредитор), по-перше, продовжує залишатися зобов’язаним перед своїм контрагентом (боржником) у виконання покладених нею зобов’язань передати майно, виконати роботи, чи надати послуг у натурі, а по-друге, зобов’язаний відшкодувати своєму контрагентові все збитки, пов’язані з поступкою права, яка совершена у протиріччі із раніше ув’язненим договором.

Як і випадку з загальногромадянської цессией, боржник у договорі про факторингу стає зобов’язаним зробити платіж фінансовому агенту лише за умови, що він дістав листа від клієнта (кредитора) чи то з самого фінансового агента повідомлення про передачу грошового вимоги на користь чинника (ст. 830 ДК). Повідомлення має бути письмовим й утримувати свій чітке визначення переданого вимоги, і навіть найменування фінансового агента, на користь якого зроблено передачу права. Невиконання клієнтом обов’язки за повідомленням боржника звільняє, за загальним правилом, останнього необхідності платити новому кредитору. Виконання зобов’язання початкового кредитору (клієнту) визнається у разі виконанням належному кредитору (п. 3 ст. 382 ДК). Боржник вправі вимагати від агента уявлення доказів те, що поступка вимоги реально повинна була. Відмова чинника від виконання цієї обов’язки також відновлює право боржника зробити платіж самому клієнту (початкового кредитору).

Під час платежу фінансовому агенту боржник вправі пред’явити до заліку своїх вимоги, засновані на договорі з клієнтом, які були в боржника вчасно, коли він отримали повідомлення про передачу вимоги на користь чинника. Цей залік виробляється відповідно до правилами ст. 3 86,410−412 ДК. Боржник, проте, неспроможна звинуватити фінансовому агенту то «за що він може дорікнути клієнта (кредитора), — факт порушення клієнтом раніше досягнуту домовленість про заборону цессии. Такі вимоги немає сили у відношенні фінансового агента: їх вилучення з потенційно можливих зустрічних вимог боржника випливає з правила про недійсності заборони поступки грошового вимоги у договорі про факторинге.

Зовнішні відносини, породжувані поступкою вимогами з відповідному договору, залежить від тієї мети, заради якої укладено договори про факторингу. У звичайному ситуації йдеться про фінансування клієнта під укладений їм договір про поставки майна, виконання робіт чи надання послуг. У цьому вся разі закон говорить про «купівлі» вимоги клієнта фінансовим агентом (п. 1 ст. 831 ДК). Термін «купівля» вживається у цьому контексті умовно, бо законодавство на відміну англо-американського використовують у відношенні факторингу конструкцію цессии, а чи не договору продажу-купівлі. При «купівлі» вимоги фінансовий агент набуває декларація про все суми, який може отримати щось від боржника. Клієнт і не відповідає перед фінансовим агентом через те, що отримане чинником суми опинилися менше ціни, за яку агент купив вимога. У ситуації, коли фінансовий агент набуває вимога з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед самим агентом, останній зобов’язаний відзвітувати перед клієнтом й повернути йому залишок, перевищує розмір уступленного йому вимоги. І навпаки, якщо кошти, отримані фінансовим агентом, виявилися менше суми боргу клієнта фінансовому агенту, забезпеченого поступкою вимоги, клієнт продовжує залишатися відповідальним перед агентом за залишок боргу, якщо інше не передбачено договором з-поміж них. Розбіжність у підході до вирішенню цього питання пояснюється тими ризиками, які вже вживає він чинник. У першому випадку, «купуючи» чиїсь борги, фінансовий агент робить звичайну комерційну операцію, ступінь небезпеки якої досить зрозуміла кожному професійному чиннику. Відповідальність клієнта настає лише над недійсність вимоги, проте інше — звичайні фінансових ризиків протилежного боку договору. У другий випадок фінансовий агент, одержуючи вимога клієнта, не переслідує безпосередньої мети витягти прибуток шляхом «торгівлі» вимогою. У цьому ситуації факторинг виконує гарантійну функцію, тому відповідальність клієнта поширюється далеко за межі уступленного вимоги Клієнт залишається відповідальних залишок боргу незалежно від реальну вартість переданого требования.

У принципі так, виконання боржником грошового зобов’язання на користь фінансового агента звільняє його від відповідного зобов’язання перед клієнтом. Внутрішні і його зовнішні зобов’язання розвиваються незалежно друг від друга. У цьому боржник взагалі вправі вимагати від фінансового агента повернення сум, вже сплачених останньому у зв’язку з поступкою вимоги, навіть якщо клієнт порушив свої зобов’язання передати майно (виконати роботи, надати послуги) за угодою з боржником. Такі суми може бути стягнено боржником безпосередньо з клієнта (ст. 833 ДК). Проте боржник набуває право вимагати повернення витрат на пальне з чинника, якщо доведено, що остання: а чи не виконав свого зобов’язання здійснити клієнту обіцяний з цессии платіж або б) справив такий платіж, знаючи порушенні клієнтом його зобов’язань за угодою з боржником, вимога по що було предметом уступки.

Майнова відповідальність за договором про факторингу залежить від природи цього договору. У консенсуальном договорі чинник відпо-відає відмова від передачі клієнту коштів у рахунок грошового вимоги останнього. Клієнт відповідно відпо-відає нездійснення чи неналежне оформлення поступки вимоги, і навіть по ст. 827 ДК — за дійсність переданого вимоги. З іншого боку, коли це встановлено договором, клієнт відпо-відає невиконання чи неналежне виконання вимоги боржником. У реальному договорі відповідальність над його невиконання настає тільки до клієнта — за дійсність предмета договору чи також над його можливість втілення. Відповідальність виявляється у компенсації збитків і сплаті неустойки, якщо вона передбачена угодою сторон.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой