Завещание як із форм активного волевиявлення

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Завещание як із форм активного волеизъявления

Каминская Яна Анатоліївна, аспірант Всеросійської в державній податковій академії, р. Москва

В останнє час значно виріс інтерес до такої формі розпорядження особистим майном є заповітним. Вочевидь, коли на складання заповіту стане у найближчим часом дуже актуальним питанням для значної частини громадян Російської Федерації. Слід зазначити, що традиції наслідування, сформовані нашій країні, дуже суттєво різняться від загальносвітових. Заповіт у Росії - це щось особливе составляемое донедавна лише невеликим числом дуже які на юриспруденції громадян. Але сьогодні, як у силу вступила третина Цивільного кодексу Російської Федерації у сфері спадкового права, де пріоритет наслідування віднесено до заповіту, саме підкреслюється важливість заповідального розпорядження майном як основного способу визначення його долі, можливо, що наші співгромадяни неодмінно скористаються этим.

Многие знаходять собі такий вихід: старанно зваживши усі «за «і «проти », становлять заповіт і вони залишають трубку, насос (чи певну частина) тим, кого найбільше тривожаться і переживають. Складно судити, наскільки таке рішення себе виправдовує, адже тут застосовні скоріш не юридичні, а моральні критерії. Але хоч би не було, і тих, хто планує скласти заповіт, і тих, хто має одержати спадщину на основі цієї доповіді, необхідно мати чітке уявлення у тому, що саме це таке вже й які юридичні наслідки тягне у себе такий крок.

Завещание є оформлене у встановленому законом порядку особисте розпорядження громадянина, дане їм у випадок смерті щодо належних йому майнові права. На відміну з інших угод, наприклад договору дарування чи купівлі-продажу, заповідальне розпорядження тягне у себе будь-які юридичні наслідки лише після відкриття спадщини. Самого спадкодавця складене їм заповіт ні з жодному разі не обмежує у його правах. Він як і є у будь-якої миті продати заповідане їм майно, подарувати його, обміняти, віддати під заставу, нарешті, знищити. З іншого боку, він може змінити своє рішення, переглянувши заповіт чи скасувати її зовсім. [1]

С відкриттям спадщини ситуація кардинально змінюється. Заповідальне розпорядження перетворюється на найважливіший документ, у якого безсумнівним пріоритетом у визначаючи порядок наслідування майна. І норми права, регулюючі порядок наслідування згідно із законом, за наявності заповіту застосовуються лише стосовно того майна, яке було заповідано, але з успадковано спадкоємцем по завещанию.

В відповідність із чинним законодавством, кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину кожному тій особі чи кільком особам, і навіть державі чи державним, кооперативним і суспільною організаціям, і може у заповіті позбавити права наслідування одного, кількох чи всіх спадкоємців згідно із законом (крім осіб, котрі мають на обов’язкову частку у наследстве).

Завещательное розпорядження належить до угод, які мають особистий характер. У зв’язку з цим право заповідати трубку, насос на власний розсуд (свобода заповіту) належить лише дієздатним громадянам. [2] Не можуть заповідати трубку, насос як особи, повністю позбавлені дієздатності (від імені угоди роблять їхні батьки, усиновителі, опікуни), і обмежено дієздатні, які у відповідно до закону вправі здійснювати операції з згоди батьків, усиновителів, опікунів. Це стосується як до неповнолітнього, до громадянам, обмеження дієздатності яких викликано зловживанням спиртними напоями чи наркотичними средствами.

Завещание — одностороння угода. [3] До нього застосовуються загальні правила щодо умов дійсності операцій та про порядок визнання їх недействительными.

На сьогодні законодавство багато в чому полегшило умови упорядкування та оформлення заповідального розпорядження. Приміром, законним тепер вважається як нотаріально засвідчене, а й закрите заповіт, зміст якого не може бути відомо лише завещателю. І тут нотаріально завіряється сам собою факт його нотаріусу. Тобто, закрите заповіт в заклеєному конверті передається заповідачем нотаріусу у присутності двох свідків, які ставлять на конверті свої підписи. Конверт підписаний свідками, запечатывается у тому присутності нотаріусом на другий конверт, у якому нотаріус робить напис, що містить інформацію про завещателе. [4] Законним визнається і заповіт, складене у дуже простій письмовій формах, але в тому разі, якщо заповідач у відсутності можливості скласти його за загальним правилам, наприклад, був у становищі, загрозливому його життя. І тут, виклад громадянином останньої волі у дуже простій письмовій формах визнається його заповітом, якщо заповідач у присутності двох свідків власноручно написав та особисто підписав документ, з утримання яких слід, що воно являє собою собою заповіт. [5]

В виняткових випадках, коли громадянин з об'єктивних причин неспроможна звернутися до нотаріуса державною нотаріальною контори або до нотаріусу, який займається приватної практикою, заповіт то, можливо посвідчено певними посадовими лицами.

В відповідність зі ст. 1127 ДК РФ до нотаріально посвідченим заповітам приравниваются:

1) заповіту громадян, що є лікуванні у лікарнях, госпіталях, інших стаціонарних лікувальних закладах чи що у будинків престарілих і інвалідів, засвідчені головними лікарями, їхніх заступників із медичної частини, або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів та інших стаціонарних лікувальних установ, і навіть начальниками госпіталів, директорами чи головними лікарями будинків для престарілих і инвалидов;

2) заповіту громадян, що перебувають у час плавання на судах, плаваючих під Державним прапором Російської Федерації, засвідчені капітанами цих судов;

3) заповіту громадян, що у розвідувальних, арктичних та інших аналогічних експедиціях, засвідчені начальниками экспедиций;

4) заповіту військовослужбовців, а пунктах дислокації військових частин, де немає нотаріусів, також заповіту що працюють у цих частинах цивільних осіб, членів їхнім родинам і членів сімей військовослужбовців, засвідчені командирами військових частей;

5) заповіту громадян, що у місцях позбавлення волі, засвідчені начальниками місць позбавлення волі. [6]

При посвідченні заповіту, як і за скоєнні інших нотаріальних дій, дотримується таємниця його посвідчення. [7]

Итак, можна дійти невтішного висновку, що нотаріальна посвідчення сприяє тому, щоб заповіт склали у найбільш точних і лобіювання відповідних закону висловлюваннях, які порушать згодом сумнівів щодо змісту завещания.

Радикальное перетворення те що з прийняттям частині третій Цивільного кодексу РФ торкнулася й наслідування грошових вкладів у банках. Раніше існуючий правової режим вкладів — викликав суперечливі почуття в більшості громадян. Справді, чим можна пояснити, наприклад, що обов’язкова частка виділяється з предметів звичайній домашньої обстановки і побуту, та якщо з «заповідані «внесків не існує? Або ще: уявімо собі ситуацію, коли громадянин взявши у борг у приятеля грошей придбання автомобіля, вніс їх у свій внесок, раніше «заповіданий «комусь, та, несподівано помер. Ніякого спадкового майна по смерті немає. Лише цей внесок. Здається очевидним, по крайнього заходу з позиції здоровим глуздом, що приятель померлого, дав позичає гроші, проти неї їх одержати рахунок цього вкладу. Діяла особливий правової режим вкладів, проти яких є заповідальне розпорядження вкладника, позбавляло його такої можливості. Справедливо можна припустити, що тепер, з ухваленням нової законодавства у галузі спадкового права, ситуація змінилася і із спадкуванням грошових вкладів у банках. Кошти входять до складу спадщини і успадковуються загальних підставах. [8]

Кроме того, слід, що спадщину перетворюється на порядку універсального правонаступництва. І це отже, що спадкоємець отримує як права, але його зобов’язання — борги. Спадкоємець несе них, але у межах вартості перейшов щодо нього имущества.

Все правові наслідки, під час написання заповіту спадкодавцем, наступають лише саме його смерті. Далі, слід визначити, містяться живими ті особи, які призначені заповідачем на придбання спадкових прав, хто буде спадкоємцем за заповітом. Одночасно з’ясовується і склад спадкового майна, що підлягає розподілу. Ніхто неспроможна зобов’язати громадянина стати спадкоємцем й одержати спадкове майно. Для придбання спадщини необхідно висловити своє бажання стати спадкоємцем. Дія, яким спадкоємець висловлює свій намір одержати спадщину, називається прийняттям наследства.

Органом, який зобов’язаний встановити прийняття спадщини, є нотаріальна контора по місцеві відкриття спадщини. Саме туди наступник має подати в письмовій формах ухвалення спадщини. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, що він фактично вступив володарем спадковим майном чи що він подав нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяву про його принятии.

Указанные дії мають бути скоєно протягом 6 місяців із дня відкриття спадщини. Також, ніби беручи спадщину, наступникові необхідно сплатити податок пізніше 3-х місячного терміну. Податок стягується за умови видачі уповноваженими особами свідоцтва про право на спадщину і її обчислюється від вартості (оцінки) спадкового майна на день відкриття спадщини. [9] За непредставлення або невчасне уявлення податкові органи документів, необхідні обчислення податку, на нотаріусів та керівників органів, яким дозволили здійснювати нотаріальні дії, накладається штраф у вигляді п’ятикратного встановленого законом суми мінімальної місячної оплати праці в судовому порядку в відповідно до законодавства Російської Федерації. [10]

В укладанні хотілося б вирізнити, що метою правовим регулюванням спадкових відносин є визначення «долі юридичних відносин, які пережили свого суб'єкта «. [11] Закон представляє право громадянинові розпорядитися своїм майном у разі своєї смерті двома шляхами: за законом і за заповітом. У першому випадку можна сказати, що це мовчазне волевиявлення спадкодавця. У другому, розпорядження майном у разі смерті у вигляді складання заповіту, буде на активні форми волевиявлення спадкодавця. Який найбільш вигідний і придатний себе варіант підбере громадянин — вирішувати йому. У кожному разі, права спадкодавця та майбутніх спадкоємців, надалі захищені Російським законодавством.

Список литературы

[1] Храмцов До. Забезпечення свободи заповіту наследодателя. //Российская юстиция, 1998,№ 11,с. 24.

[2] п. 2 ст. 1118 Цивільний кодекс РФ (частина третья).

[3] п. 5 ст. 1118 Цивільний кодекс РФ (частина третья).

[4] п. 3 ст. 1126 Цивільний кодекс РФ (частина третья).

[5] п. 1 ст. 1129 Цивільний кодекс РФ (частина третья).

[6] п. 1 ст. 1127 Цивільний кодекс РФ (частина третья).

[7] ст. 1123 Цивільний кодекс РФ (частина третья).

[8] п. 3 ст. 1128 Цивільний кодекс РФ (частина третья).

[9] Закон Р Ф «Про податок із майна, минущого гаразд наслідування чи дарування «від 27. 01. 95 р., № 10-ФЗ.

[10] ст. 126 Податковий кодекс РФ.

[11] Мейєр Д.І. Російське громадянське право. М., 1997, з. 780.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой