Энергетика Украины

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Геология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЭНЕРГЕТИКА УКРАЇНИ И ГЕОЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМИ

РОССИЙСКО-УКРАИНСКИХ ОТНОШЕНИЙ

В галузевої структурі промисловості України в паливно-енергетичний комплекс доводиться найвища частка, — 26,2%.

У структурі паливно-енергетичного балансу провідним, поруч із атомної енергетикою, нині є уголь. Україна належить до провідних з видобутку вугілля країн світу (12 місце). Вуглевидобуток в Україні характеризується низькою ефективністю у зв’язку з складними гірничогеологічними умовами. Діють більш 270 вуглевидобувних підприємства, у тому числі рентабельні лише 70. Продуктивність праці вуглевидобувної промисловості становить лише половину від аналогічної у Росії Казахстані. Нестача запчастин для гірничо-шахтного обладнання призводить до великим втрат угля.

Уряд докладає зусиль до реструктуризації вугільної промисловості, субсидіює вуглевидобувну промисловість країни; ще, вугільна промисловість користується податковими пільгами. Програма реструктуризації вугільної промисловості ув’язана з відповідним фінансуванням від Світового банку із метою. Вона передбачає закриття нерентабельних шахт, проте це процес до лиця повільно.

Видобуток нафти, проти 1990 р., кілька впала, але стабілізувалася з 1995 р. й у на сьогодні становить близько чотирьох млн. тонн нафти. Первинна переробка, складає республіканських нафтопереробних підприємствах. Частка мазуту на паливно-енергетичних балансах становить час менш 3%. Найбільший в Україні - Кременчуцький НПЗ, вміщує переробку 18 млн. тонн нафти на рік. Великим пакетом акцій цієї компанії володіє АТ «Татнафта «. Більше половини загального обсягу поставок на цей завод становить російську нафту. У 1999-му р. потужності НПЗ використовувала лише на 29,4%. На інших НПЗ ситуація майже така сама (АТ «Линос », АТ «Херсоннафтопереробка », Одеський НПЗ та інших.). Працюють, в основному, на давальческом сировину. Основні постачальники давальницькою нафти є 15 компаній, серед яких «ЛУКойл », «Росконтракт », «Росукрнефтепродукт », і навіть низки фірм не з Казахстану. Попри величезний потенціалі НПЗ річне виробництво нафтопродуктів скоротилося настільки, хіба забезпечує свої потреби у паливі. Повне завантаження нафтопереробних заводів можлива при про модернізацію й реконструкції устаткування, у результаті українські НПЗ зможуть виробляти високоякісної продукції, здатну конкурувати на світовому ринку. Проте задля вирішення цього питання необхідні стратегічних інвесторів з конкретними інвестиційними проектами.

Україна має розвинену систему нафтопроводів (протяжність — 3,927 тис. км), по яких здійснюються транспортування російської європейських країн і постачання нафти з родовищ країни на переробні заводи. Пропускна здатність системи — 60,4 млн. тонн нафти на НПЗ України та 67 млн. т транзитного сировини у країни Європи.

По видобутку газу сама Україна знаходиться третьому місці серед країн СНД (18 млрд. куб. м). Його у структурі паливно-енергетичного балансу — майже 22%. За обсягом споживання газу Україна посідала 4 у світі (після США, Росії та Німеччині). Галузь має хорошу транспортну інфраструктуру. При власної видобутку трохи більше 25% від обсягу споживання держава витрачає щороку близько 7 млрд. доларів на закупівлю газу народного господарства. З огляду на несприятливу ситуації у країні, республіці з кожним роком усе складніше вчасно розплачуватися з іноземними постачальниками. У зв’язку з цим потрібно за негайне зменшення газоспоживання. Не означає відмовитися від імпорту газу, але необхідний перехід на енергозаощаджуючих технологій.

Газотранспортна система «Укргазпром «- друга за проектною потужністю у Європі після РАТ «Газпром «(більш 34 тисяч км магістральних газових проводів та газопроводів-відводів, 122 компресорних цеху загальної потужністю 5570 МВт, 12 підземних сховища) має пропускну спроможність близько 290 млрд. куб. метрів за рік. З іншого боку, через Луганську сході України проходить газопроводная система Ставрополь-Москва, одне з найстаріших, яка здійснює транспортування російського газу бік південних районів Російської Федерації обсягом до 30 млрд. куб. м. Обсяг транзиту російського газу до Європи територію України становить майже 120 млрд. куб. м.

Електроенергетика. Встановлена потужність електростанцій України становить 53,9 млн. кВт. 67,5% встановленої потужності посідає ТЕС, 8,7% - на ГЕС і 23,8% - на АЕС. Обсяг вироблюваної електроенергії останніми роками істотно знизився — близько 180 млрд. кВт. год (1991 р. — 279). Теплові електростанції виробляють 66% електроенергії. ГЕС займають скромне в структурі паливно-енергетичного балансу — 5,4%, тоді як АЕС — 29%. Атомна енергетика України стала важливої складової енергетики, починаючи з кінця 60-х на років. Подальший розвиток атомної енергетики України навряд чи видасться можливим, оскільки пам’ять Чорнобильської трагедії так важко буде забута. Будівництво кримської і Чигиринській АЕС законсервировано.

Актуальним Україні є питання про розвиток нетрадиційної енергетики. Найважливішою особливістю розвитку електроенергетики України є об'єднання більшості її електростанцій до енергосистеми, створене ще з часів існування СРСР. До складу електроенергетики входить система ліній електропередач (ЛЕП), підстанції, розподільні мережі. Протяжність всіх ЛЕП становить 467,57 тис. км.

Останніми роками України основні техніко-економічні показники роботи електростанцій і електричних мереж погіршилися, знизилася надійність постачання електроенергію споживачам. Однак процес ринкових змін у галузі триває; створюється оптовий ринок електроенергії України.

Возможности України досі собі не дозволяли їй задовольняти потреби у нафти і газі рахунок власних ресурсів. ПЕК України історично залежав постачати нафту і є із найбільших нафтогазовидобувних республік колишнього СРСР (головним чином із Росії). До нашого часу 80% котра надходить в Україну нафти і майже 75% надходження газу посідає Росію.

Україна розробила Національну програму «Нафта та газу України до 2010 р. », що передбачає збільшення видобутку газу 2010 року — до 30−35 млрд. куб. метрів і видобуток нафти з конденсатом — до 7,5 млн. т. У той самий час при реалізацію програми енергозбереження потребу України в газі 2010 року оцінюється в 70 млрд. куб. м. Збільшення власного видобутку вуглеводнів відповідно до даними програмами, впровадження науково-технічних розробок з енергозбереження та підвищення ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів дозволить скоротити імпорт нафти і є, відповідно, до 15−20 млн. т і 20−30 млрд. куб. м. Проте реалізація програми затримується, і нафтогазовий комплекс з великими обсягами нерозвіданих ресурсів вуглеводнів (майже п’ять млрд. тут), собівартістю нафти і є у кілька разів нижче світових цін, наявністю обладнаних нафтових та газових промислів, бурових і геофізичних підприємств, нафтопереробних заводів, фундаментальних і прикладних науково-дослідними інститутами, розгалуженої мережі нафто- і газопроводів, висококваліфікованих виробничих колективів фактично не розвивається.

Національна акціонерна компанія «Нафтагаз України «підписала меморандум з французькими компаніями про п’ятирічному співробітництво у сфері розвідки запасів нафти і організації обліку енергоресурсів в Україні. Однак у найближчій перспективі є основним джерелом енергоресурсів залишиться її імпорт.

Принциповою з погляду стабільності постачання до України газу і є проблема диверсифікації джерел постачання та шляхів поставок, оскільки наявна в Україні орієнтація переважно одне государство-поставщика — Росію (переважно це ж стосується нафти), не допускається в жодній розвиненою країні. Традиційні поставки туркменського газу здійснювалися російськими газопроводами. Відсутність домовленості між трьома країнами умови транзиту гальмує ці поставки. Певне послаблення гостроти проблеми, забезпечення стабільності і передбачуваності може дати підписання контракти з Росією про поставки газу до 2009 року, що дозволить Україні знайти шляхи альтернативних поставок вуглеводневої сировини.

За прогнозами очікується, частка газу використанні первинних енергоресурсів у Західному Європі збільшиться в 2010 року до 24%, а 2025 року — до 27% і може сягнути 600 млрд. куб. метрів за рік. Це визначить збільшення потоків газу із Росії та, можливо, Середню Азію. У той самий час Росія закінчує будівництво найбільшого газопроводу «Ямал-Європа », який безпосередньо до Західної Європи через територію Білорусії, минаючи Україну, що, швидше за все, призведе до зменшення транзитних поставок російського газу територію України. Проте будівництво газопроводу затримується, й у час між Україною та Росією укладено договори, вирішальний проблему неплатежів України у поставлений у республіку російського газу (заборгованість з’явилася вже з 1993 року).

Як головною альтернативи російському газу в Україні розглядаються поставки газу з Туркменії. Туркменістан уже багато років поставляв природного газу Україні, що була йому найбільшим покупцем (90% всього туркменського газу). Проте неплатежі з боку України, і навіть невирішені проблеми транзиту газу територією Росії сприяли різкого зменшення поставок, що може негативно позначилося насамперед економіці Туркменістану. Нині Туркменістан розв’язує проблеми виходу свого палива на європейський ринок на території Туреччини. Що стосується реалізації такої варіанта туркменський газ може з’явитися знову на території України. Через територію Туреччини, можливо, також піде іранський газ з наступним виходом у Європу територію України. Україна також передбачає незабаром збільшити обсяг імпорту узбецького газу, який міг би подаватися на російський газопровід Середня Азія-Центр на подальше надходження завезеними на територію Украины.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой