Макроекономічні показники України
2013 рік
• Зростання ВВП: -0.8%
• Інфляція: 0.5%
• Безробіття: 8.0%
2012 рік
• Зростання ВВП: 0.2%
• Інфляція: -0.2%
• Безробіття: 8.1%
2011 рік
• Зростання ВВП: 5.2%
• Інфляція: 4.6%
• Безробіття: 8.6%
Зворотній зв'язок
Замовити
загрузка...

Головна:Альфред Вебер про розміщення промисловості

Альфред Вебер про розміщення промышленности

Основные роботи:

- " Теорія розміщення промисловості " 1925;

- " Про штандорте індустрії " 1909.

Проблема промислового штандорта є частина більшої географічного розміщення господарську діяльність людини взагалі.

Фактором розміщення ( " штандортным " чинником) Вебер називає ту економічну вигоду, яка виявляється для господарської діяльності залежність від місця, відбувається ця діяльність. Ця вигода залежить від скороченні из-держек з виробництва і збуту певного промислового продукту, що означає автоматичну можливість виготовляти даний продукт щодо одного якомусь місці з меншими витратами, ніж у іншому.

Факторы розміщення загальні, а чи не спеціальні, які стосуються окремим от-раслям промисловості.

Существуют чинники регіональні і агломераційні:

Региональные чинники - ті, якими створюється регіональне раз-мещение про-мышленности, тобто. розміщення за географічними, конкретно-дан-ным, индивиду-ально-определенным пунктах земної поверхні.

Агломерационными ж є такі, які у рамках основний мережі, вже соз-данной регіональними чинниками викликають зосередження виробництва, у більшому чи меншої кількості пунктів, визначаючи в такий спосіб ступінь производ-ственной концен-трации його незалежно від цього, де утворюється географічна ос-новная мережу промышлен-ной орієнтації.

Есть ще - чинники " природно-технического " характеру і " культурно-обще-ствен-ного " характеру.

Размещение промислового виробництва. Теорія " штандортов " А. Вебера.

Практические за-дачи розміщення промисловості стимулювали тео-ретические пошуки. Відповіддю науки стала робота Альфреда Вебера (молодшого брата крупней-шего со-циолога Макса Вебера, вважало " протестантську етику " важливий чинник розвитку капіталізму). Вже назві книжки " Про штандорте промисловості " (1909) А. Вебер увів у науковий обіг нове поняття " штандорт " , яке описувало не реальне, а запропоноване опти-маль-ное розміщення виробництва.

В 1926 р. під редакцією і з передмовою М.М. Баранского вийшло повне изложе-ние книжки Вебера із фотографією роботи його учня 0.Шлира " Про-мышленность Герма-нии з 1860 р. "

В своєму передмові М. М. Баранский зокрема писав: " Можна счи-тать бесспор-ным, що всяке і рух уперед у сфері питань пространст-венного розміщення промисловості можливо, й мислиме лише крізь теорію Вебера, утім ані у жодному разі не крім цієї теорії " .

Методологические передумови теорії відразу вказують дедуктив-ный характері і ідейну близькість до теорії Тюнена. Об'єкт дослідження - " хозяйственно-обособлен-ная територіальна область " , подібно " Изолиро-ванному державі " яка має ка-ких-либо зв'язків із зарубіжними террито-риями. З іншого боку, ця сфера позбавлена унаследо-ванных чорт хо-зяйства, сформованих під час тривалого социально-экономиче-ского разви-тия і колишніх докапіталістичних форм господарства.

Заранее задається розміщення сировинної, у сенсі цього поняття, бази. Це стосується до видобувної в промисловості й сільському хо-зяйству; стосовно мес-там видобутку енергетичного, рудного і будівельного сировини це занадто збочує з реальності, поско-льку їх розміщення основному диктується геологічними факто-рами, але сільському господарстві відчуває сильний зворотне вплив концентра-ции про-мышленности на розміри і розміщення виробництва потребитель-ских й управління промислових ви-дов продукції.

Также поставлено розміщення центрів споживання промислової продук-ции та обсяги попиту; тут теж враховується мультиплікативний ефект розміщення виробництва для попиту завдяки концентрації робочого населення.

При аналізі трудових ресурсів немає і розміщення передбачається, що рівні зара-ботной плати й на інтенсивності праці, різняться до різних місць області, фиксиру-ются і є постійними кожному за місця. Це спричиняє стабільності витрат на оплату праці не одиницю продукції кожному місці. У той водночас працю не мобільні (виключається міграція між місцями області), але необмежені. Це означає, що будь-який виробництво залежить від резервів робочої сили в при своєму расшире-нии і змушене збільшувати витрата на працю.

Наряду з тими теоретично використовується кілька явних і неявних допу-щений. Знову спеціально не обумовлено загальної економічної рівноваги; виробництво будь-якого виду промислової продукції мыс-лится в спрощеному вигляді, як технологічний процес, не распа-дающийся деякі стадії; розглядається єдиний вид транс-порта - залізничний, замість гужового вихідної схеми теоретично Тю-нена.

Основная завдання теорії: визначення провідних чинників розміщення промышленно-сти і встановлення закономірностей, якими діють ці чинники.

Анализ чинників розміщення акцій і їх класифікація. Чинник розміщення по Веберові - це економічна вигода розміщення виробництва, у цьому місці. Ця вигода є резуль-татом скорочення відносних витрат із виробництва даного продукту, збуту аспірину і забезпечення основними фондами.

Очевидно, що закономірності розміщення промисловості можуть ос-новываться лише з чинниках, загальних всім, без винятку отра-слей промисловості. Специ-альные чинники пов'язані особливостям техноло-гии окремих галузей. Усі чинники, спільні смаки й спеціальні, розділені на регіональні, що визначають розміщення промыш-ленности у певних місцях, і агломераційні, які б концентрації промышленно-сти деякі з цих місць.

Кроме того, можливо поділ чинників на " природно-технические " і " куль-турно-общественные " . Перші пов'язані із розбіжностями в географічному становищі, кли-мате інших природних умовах; вони змінюються прогрес-сом техніки. Другі опреде-ляют широкий, спектр відмінностей у соціальних і культурних умовах, визначених ис-торическими, етнічними, конфес-сиональными та інші причинами.

Для побудови загальної теорії розміщення, по Веберові, необхідне й досить зна-ние лише загальних чинників регіонального характеру. Це тре-бует докладного аналізу тих виробничих витрат, які впливають розміщення промисловості, у про-странстве. Тому особливо увага була зосереджена приділено 7 видам виробничих витрат:

1. Недоліки на земельну ренту (оренда, купівля);

2. Недоліки на основний капітал (будинку, машини, оборудова-ние);

3. Недоліки сировини і енергоресурси;

4. Недоліки на робочої сили;

5. Транспортні витрати;

6. Відсоток на позиковий капітал;

7. Амортизаційні відрахування на основний капітал.

Анализ кожного виду витрат показав, що ставки земельної ренти не пояснюють первинного розміщення промисловості, у певних місцях відособлену області, хоча у подальшому впливають до процесів агломериро-вания виробництва. Недоліки на ос-новной капітал, витрачені на будинку, машини та устаткуванні у початковій і вспомо-гательных стадіях промыш-ленного виробництва, уявити не можуть собою принципиаль-ных нових из-держек не можуть виступати як особливі чинники розміщення. Амортизаци-онные відрахування на основний капітал теж пов'язані не посередньо в місці раз-мещения виробництва; відсотки на позиковий капітал (позичковий відсоток) зазвичай різняться країнами, залежно стану ринку, курсу валюти, загальної економічної положе-ния, але для досліджуваної відособлену сфери його можна взяти одинако-вым всім місць розміщення.

Следовательно, загальними регіональними чинниками є такі витрати: сировину й то-пливо, робоча сила і транспорт. Шляхом низки викладок Вебер по-казал, що витрати на сировину й паливо можна вводити на транспортні из-держки: вища оплата одиниці сировини чи палива підвищує транс-портные витрати, причому більше низька як б скорочує їх. Тому можна ос-тановиться на аналізі лише два види витрат, определяю-щих два ос-новных штандортных чинника:

1. Транспортні витрати - транспортна орієнтація.

2. Недоліки на робочої сили - орієнтація на працю.

Так й усе не регіональні чинники загального характеру може лише агломе-рационными чи деагломарационными, їх дію можна вивчати спільно, як не-которую об'єднану агломерационную силу, визначальну третій штандортный чинник: агломерацию.

На місце поставлена транспортна орієнтація, оскільки він визначає формування вихідної схеми оптимального розміщення произ-водства. Тоді розбіжності у витратах на робочої сили будуть пред-ставлять перше відхилення від оптимального транспортними недоліків размеще-ния. Аналогічно, сукупність агломераційних фак-торов буде представ-лять другу отклоняющую силу, також нарушающую початкову схему розміщення. Так формується промисловий ландшафт відособлену об-ласти. Розглянемо докладніше кожен із трьох чинників.

Транспортная орієнтація

Транспортные витрати визначаються лише двома чинниками: вагою перевезених вантажів і відстанню перевезення. Решта чинники сво-дятся до цих двом: наприклад, зміна, тарифних ставок залежність від причин зводиться або зміну відстані перевезення, або до изме-нению ваги перевезених вантажів. При рас-чете транспортних витрат враховуються витрати з перевезенні матеріалів до місць перевезення, а за-тем готової про-дукции до місць її споживання.

В методологічних передумови місця видобутку сировини й споживання го-товой про-дукции були фіксовані заздалегідь. Тепер введемо нове предпо-ложение: штандорт даного виробництва перебуває або у каком-ни-будь з цих фіксованих місць, або на прямий з-поміж них. Тоді постійної величиною стане одне із двох елементів транспортних из-держек - расстоя-ние, перемінної величиною, дифференцирующей загальну величину транс-портных витрат від місця до місцеві залишиться тільки вага транспортируе-мых вантажів.

Это потребує докладнішого аналізу розподілу сировини й палива територією Росії й характеру їх виробничого використання. Тож у теорії виділяється два ос-новных категорії подібних матеріалів:

I) " Убиквитеты " , чи матеріали повсюдного розміщення.

2) Локалізовані матеріали.

К першим ставляться сировинні матеріали, більш-менш однаково раз-мещенные по території досліджуваної області - вода, глина, де-рево тощо. До локалізованим отно-сятся над тими видами сировини й палива, ко-торые по геологи-ческим чи економічними причин може бути залучені в хозяйствен-ный оборот лише у певних місцях.

Далее щодо особливостей виробничого використання ма-териалов важливо розрізняти два випадку: 1) вихідний матеріал практи-чески повністю входить при переробці До складу готової продукції - " чисті матеріали " " " (наприклад, бавовняне во-локно, прокат тощо.); 2) вихідний матеріал дає при переробці більше об'ємів відходів, неис-пользуемые переважно виробництві - " грубі матеріали " (наприклад руди металів, картопля при переробці в крохмаль, молоко - олію тощо.). Ці якості сировини й особливості його ис-пользования в ос-новном виробництві, що з загальним вагою вантажів і відстанню перевезення впливають загальну величину транспортних витрат і сдви-гают штандорт до місць мінімальних транспортних витрат.

Для розуміння методики розрахунку цих витрат у теорію запроваджені поняття " склад " і " штан-дортная постать " , умовність застосування першого терміна визначається її широким пе-реносным змістом, не співпадаючим з нашим звичайним слововживанням. " Складом " позначаються місця видобутку (отримання, збору) вихідних матеріалів - різноманітних ви-дов промышлен-ного сировини й енергоресурсів. Тоді кожному за місця споживання по каж-дому виду продукції можна побудувати геометричну постать, образован-ную взаи-морасположе-нием n-складов і споживчим місцем. Це со-четание і названо Вебером " штандортной постаттю " , яку слід спиратися до дому виробництву під час виборів місця розміщення.

При числі " складів " - 2, штандортная постать утворює простий треуголь-ник, вершини якого утворені 2 " складами " й місцем споживання дан-ного продукту (М).

Для пошуку оптимального по транс-портным недоліків штандорта треба врахувати соот-ношение витрат на споживані локализован-ные матеріали і відправлені доречно споживання готові про-дукты. Співвідношення ваги локалізованих матеріалів до ваги продукту називається матеріальним ин-дексом. Загальна вага вантажів, пере-возимых від " матеріальних складів " доречно виробництва та від місця до місць по-требления то-варов називається штандортным вагою.

Если для 100 т. будь-якого продукту знадобиться 300 т. одного локалізованого матеріалу і 200 т. іншого локализо-ванного матеріалу, то матери-альный індекс даного виробництва (галузі) бу-дет дорівнює: (300 + 200) : 100 = 5

Исходя з тих самих величин, штандортный вагу загалом дорівнюватиме 600, а розрахунку одиницю продукції - 6.

Поиск штандорта - оптимального місця розміщення, ведеться у межах штандортной постаті так, " Поклавши, - пише Вебер, - маємо собі произ-водство, працююче з 2 локализованными мате-риалами, причому для вироблення 1 т. про-дукта потрібно 3/4 т. одного мате-риала і 1/2 т. іншого. У такому випадку ми отримуємо штандортную постать на " матеріальних компонентах " (лініях, що з'єднують штандорт з " матери-альными складами " ) якого пересуваються ваги в 3/4 і 1/2, тоді як " по-требительская компонента " обтяжена 1,0 (рис. 10). Звідси, виходячи з ухваленого вище припущення, що єдиними чинниками, визначальними транс-порт-ные витрати служать вага і відстань, ми при-ходим ось до чого висновку: ваги, відповідні різним компонентами, представ-ляют сили, з якими різні вершини кутів штан-дортной постаті ваблять до собі штандорт виробництва " .

На підставі цього підходу з допомогою матеріальних ин-дексов і штандортных терезів Вебер проаналізував складніші випадки рас-чета штандортных постатей, що дозволило йому прийти до низки загальних зако-номерностей, що з раз-мещением промисловості при транс-портной орієнтації.

Ориентация на працю

В ринковому господарстві економічним вираженням " витрат на працю " служить зара-ботная плата; реальні розміри цих витрат у просторі змінюються в залежність від рівня ставок заробітної плати производи-тельности праці (в тієї складової, кото-рая залежить немає від технічного рівня підприємства, як від особистих якостей робочих), трудо-вые навички, сло-жившиеся внаслідок попередніх етапів соціально-економічного раз-витія. Місця, де за рівню заробітної плати й на производи-тельности праці, є найнижчі витрати на робочу силу, Вебер називає " робітниками пунктами " .

Общий висновок - робочі пункти будуть перетягувати себе штандорты промыш-ленности від пунктів з мінімальними транспортними витратами, установлен-ными вище, лише у тому випадку, коли економія витрат на робочої сили пре-высит перевитрата в транс-портных витратах, викликаний переміщенням произ-водства.

В графічної формі це виражено з допомогою " изодапан " - замкнутих кри-вых ли-ний, що з'єднують точки з відхиленнями від мінімальних транспортних витрат. Ту изодапану, яка з'єднує точки, де відхилення від мини-мальных транспорт-ных витрат рівні економії на витратах на ра-бочую силу, Вебер назвав " критичної изодапаной " " . Розмір економії на робочих витратах за-висит від двох величин: 1) абсолютної величини витрат на робочої сили на одиницю продукції: 2) частки скорочення цих витрат у робочому пункті по сра-внению з пунктами минималь-ных транспортних витрат.

Таким чином, що стоїть робочий коефіцієнт цієї галузі промисловості чи произ-водства цього виду товару, тим більше концентрується ця галузь за не-большом числі робочих пунктів.

Агломерация

Транспортная орієнтація орієнтація на працю служать основ-ными і єдиними, на думку Вебера, чинниками регионально-го розміщення промышлен-ности. " Але не можна ані зрозуміти, ні пояснити дійсного размеще-ния не враховуючи воздей-ствия третього чинника, принципово чудового по своїй - природі від у перших двох, але що грає колосальну роль саме з современ-ного розміщення великої машин-ной індустрії, " - писав Вебер.

Под дією перших чинників складається мережу вузлів, выделяю-щихся або ми-ними-зацией транспортних витрат, або оптимальним наближенням трудо-вым ресурсів. Проте розміри цих промислових уз-лов та його виробнича потужність в значи-тельной мірою визначається агломерационными процесами, не пов'язаними конкретно ні одним із географічних пунктів розміщення произ-водства. У цьому независимо-сти та вчинена корінна відмінність чинника агломера-ции від регіональних чинників, мають чітку географічну, прив'язку.

Агломерация є скупчення, чи зосередження промислового производ-ства в якомусь місці, що з громадської природи виробництва. Те-яке скупчення може бути виражено як простого розширення й укрупнення виробничих еди-ниц чи внаслідок сов-местного розміщення цих произ-водств, раніше рассредоточенных територією. Вигоди подібного зосередження пов'язані з зниженням витрат произ-водства, створюваних не самої концентрацією промисловості, а близькістю до того що чи іншому гео-графическому пункту.

Простое укрупнення виробничих одиниць Вебер назвав нижчою щаблем аг-ломера-ции, а просторову концентрацію виробництва без злиття в одну одиницю - вищої формою агломерації.

Процессам агломерації, що знижують витрати виробництва, зазвичай начи-нают про-тиводействовать деагломерационные чинники, що виражаються у вигляді підвищення ціни земельні ділянки, зростання заробітної плати вартість життя.

Влияние індексу економії від агломерації на переміщення штандорта від пунктів транспортного мінімуму враховується як і, як і за ориента-ции на робочу силу. Ос-новное відмінність тут в тому, що робочі пункти задано заздалегідь, а центри агло-мерации, у яких вигідно було б перемістити промисловість з інших пунктів повинні бути знайдені під час дослідження.

Графически це завдання щодо агломерації за умов транспорт-ной ориента-ции вирішується шляхом проведення изодапан навколо заданих пунк-тов мінімальних транспортних витрат.

Очевидно, що місцем, де витрати відхилення від штандорта для каж-дого производ-ства не перевищать тієї вигоди, яка можна досягти від просторової кон-центрации, і, отже, агломерація буде найвигідніша, стане площа загального сегмента.

Однако це тільки перша, але ще достатня умова агломерирова-ния. Другим умовою служать показники числа виробництв на досліджуваної площі сегмента (їх густоти, чи щільності) та розміру загального випуску (вагова щільність). Обидва показника дозволяють розрахувати загальну производ-ственную масу пункту, яка при даному соче-тании виробництв та його вы-пуска достатня для економії витрат від агломерації.

Общий висновок: високі показники функції економії від агломерації і щільність вы-пуска, низькі показники штандортного ваги і тарифних ставок на перевезення форсують агломераційні процеси, а зворотні умови придушують їх.

В подальшому теорія штандортов піддавалася критиці, уточненню, транс-формации з використанням нового математичного апарату векторного аналізу та лінійного про-граммирования. Вже сам Вебер розділ " Загальна орієнтація " зазначив, що з переході від теоретичних побудов до реаль-ности необхідно переглянути багато припущення теорії, починаючи з обо-собления якого виробництва та повного виробничого циклу - від сировинного до готової продукції.

Особое увагу Вебер приділяв історичному аналізу середовища проживання і форми-рования сис-темы робочих пунктів.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet

Головна:Альфред Вебер про розміщення промисловості