Влияние типів сімей в розвитку подростка

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Психологія


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

року міністерство освіти Республіки Беларусь

Мінський державний педагогічний колледж

РЕФЕРАТ

по психологии.

Тема:

«Вплив типів сімей в розвитку подростка»

Мінськ 2004

Запровадження. Глава I. Вплив типів сімей в розвитку особистості подростка.

I.1. Особенности розвитку особистості підлітковому возрасте.

I.2. Семья як мала соціальна группа.

I.3. Проблемы взаємовідносин підлітка з батьками. Глава II. Вивчення впливу типів сімей на ступінь агресивності подростков.

II.1. Изучение рівня агресивності подростков.

II.2. Изучение батьківського відносини. Заключение.

Приложение.

Підлітковий період розвитку, будучи по-своєму переломним, перехідним і критичним, знаменує перехід до дорослого життя й особливо його перебігу, безсумнівно, відкладають відбиток протягом усього наступну жизнь.

Головне завдання підлітка — це формування самосвідомості, ідентичності, що можна розглядати як основних психологічних придбань у тому возрасте.

Це період, коли дитина замислюється на собою, як з особистості, що проводить його до процесу самовиховання. Починається формування характеру, відбувається і моральне розвиненіша, формується переконання. І найчастіше переконання не збігаються з громадської думки, тому й й виникають проблеми підлітка у суспільстві. Здебільшого залежить від самого підлітка, школи, соціального середовища, але у більшою мірою на розвиненіша підлітка впливає виховання у ній, стосунки із батьками. Оскільки нашого часу багато дітей виховується в неповноцінних сім'ях, зростає кількість дітей народжених поза шлюбу, батьків уклоняющих від дітей, росте проблема важких підлітків підвищення рівня агресивності у підлітків даного віку. Тому тему своєї курсової я вибрала у тому руслі: «Вплив типів сімей в розвитку подростка».

Гадаю, що цю тему дуже актуальна нашого часу й у про те, що я займатимуся з дітьми саме цього віку, мені буде легше розуміти і з учениками.

Мета курсової: визначить, якою мірою гармонійне виховання у ній впливає рівень агресивності подростка.

Задачи:

— вивчити погляди на цю проблему формування особистості подростка;

— досліджувати їх взаємини у сім'ях підліткового возраста;

— визначити вплив типу стосунків у сім'ї до рівня агресивності подростка.

Здебільшого матеріалу на цю тему немає, хоча про такому віці говоритися, і пишеться дуже багато, як і і родини Терещенків і стосунках дитини і батьків на сім'ї, саме як залежить рівень агресивності підлітка від стосунків у сім'ї дуже мало.

Працюючи хочу простежити таку гіпотезу: після ухвалення підлітками поглядів батьків виховання рівень агресивності що в осіб підліткового віку значно нижчі від, ніж у підлітків, які розуміють батьківських установок.

Глава I.1 Особливості розвитку особистості підлітковому возрасте.

З усіх періодів розвитку самим головоломним, важким і навіть небезпечним підлітковий. Це той самий період, що дає саму великий головний біль батькам і педагогам, обивателям і правоохоронних органів. Цей самий період, що породив поняття «проблема батьків та дітей» і «конфлікт поколений».

Підлітковий період розвитку, будучи за змістом, перехідним і критичним, знаменує перехід до дорослого життя й особливо його перебігу, безсумнівно, відкладають відбиток протягом усього наступну жизнь.

Виділення підліткового періоду в психічному розвитку людини у ролі самостійного призвела до спеціальних досліджень з єдиною метою виявлення специфічних психічних особливостей, властивих цьому возрасту.

Характерною рисою віку є амбівалентність і парадоксальність його психічної життя. Ця риса проявляється у несподіваною зміні веселості - зневірою, впевненості у собі - сором’язливістю і боягузливістю, егоїзму — альтруїзмом, комунікабельності - замкнутістю, допитливості - розумовою байдужістю, радикалізму — консерватизмом тощо. буд. Головне ж завдання підлітка — це формування самосвідомості, ідентичності, які так можна трактувати в ролі основних психологічних придбань у тому возрасте.

Еге. Шпрангер розробив культурно-психологическую концепцію підліткового віку і її описав три можливих розвитку особистості підлітка. [1. 121]

Для першого розвитку характерно різке, бурхливе й кризовий протягом, пережите підлітком як друге народження, результатом є становлення нового «Я». Розвиток дітей з другому типу передбачає головні, повільні, і поступові зміни підлітка, без глибоких потрясінь та зрушень на власної особистості. Третій тип розвитку передбачає активний і свідомий процес самовиховання, шлях самостійного подолання внутрішніх тривог і криз, що можна за рахунок розвинених у підлітка самоконтролю і самодисциплины.

Головними психологічними новоутвореннями цього віку Еге. Шпрангер вважав відкриття «Я», виникнення рефлексії, усвідомлення підлітком своєї індивідуальності. Специфіка розвитку підлітка можна пояснити з позиції пубертата. Відомо, що пубертат — це різкого прискорення фізичного розвитку та статевого дозрівання що він становить лише деякі з всередині підліткового віку. Поруч із фізичним пубертатом Ш. Бюлер виділила психічну пубертатность, а в ній три фази развития.

Перша їх, за словами Ш. Бюлер — це прелюдія на період психічної пубертатности, окремі симптоми якої з’являються у 11−12 років, коли підлітки неприборканий, забіякуваті, коли дитячих ігор видаються їм аж нецікавими, а гри більш старших підлітків ще незрозумілі. «Прелюдія» змінюється наступній, негативної фазою, тривалість якій 11 до 13 років в дівчаток і південь від 14 до 16 років в хлопчаків, а основними рисами є «підвищена чутливість і дратівливість, неспокій і легко збудливе стан», «фізичний і душевний нездужання», незадоволеність собою, стерпна підлітками на навколишній мир.

Можна бачити одночасна наявність у підлітка ненависть до собі й центральної навколишнього світу, що змушує її почуватися самотньою, чужим і незрозумілим які вас оточують. Дитина в цій стадії найбільш чутливий до сприйняття негативного, негативного, що спонукає його чи до агресивної самозахисту, або пасивної меланхолії. Результатом цього стає зниження працездатності, ізоляція чи активне вороже ставлення до оточуючих. Закінчення негативної фази збігаються з завершенням тілесного созревания.

Позитивна фаза починається сіло, що підліток стає сприйнятливий до позитивних аспектам оточення. Перед ним відкриваються джерела радості, серед яких місце Ш. Бюлер ставить «переживання природи» — свідоме переживання прекрасного. При сприятливий умовах розвитку такими джерелами радості можуть бути мистецтво наука. До цього приєднується і любов, «дає вихід самому важкій напряжению».

Ключовою проблемою цього періоду Виготський називав проблему інтересів підлітка, коли має місце руйнація і відмирання колишніх груп (домінант) інтересів та розвитку нових. До них він відносив «эгоцентрическую домінанту» (інтерес підлітка до власного особистості), «домінанту дали» (домінування широких інтересів, звернених прямо у майбутнє, над сьогоднішніми, поточними інтересами), «домінанту зусилля» (потяг до опору, подоланню, вольовим зусиллям, що нерідко проявляється у упертості, протесті, хуліганстві), «домінанту романтики» (прагнення невідомому, ризикованому, героическому).

Поява нових інтересів призводить до перетворенню давньої і виникненню нової виборчої системи мотивів, що змінює соціальну ситуацію розвитку підлітка. Зміна ситуації розвитку веде до зміни провідною діяльності, результатом якої стають нові психологічні новоутворення підліткового возраста.

Тому всередині підліткового віку прийнято виділяти молодший підлітковий (10−13 років), чи 5−6 класи, і старший підлітковий вік (13−15 років), чи 7−8 класи. Поруч із ними виділяють і ранню юність, маючи у своєму виду учнів 9−10 класів (15−17 лет).

Психологічні новоутворення молодого віку змінюють можливості дитини, отже, і сферу її інтересів і мотивів поведения.

Саме спроможність до самостійного поведінці призводить до руйнації старих інтересів і мотивів підлітка, формуванню нових моментів у його потребностно-мотивационной сфері, і пошуку нових форм поведения.

Перший таким моментом у цій сфері молодшого підлітка є поява потреби вийти далеко за межі школи, прилучитися до життя і діяльності дорослих. Проте реалізація цієї ідеї можлива, якщо підліток відповідатиме як вимогам його оточення (що стало придбанням попереднього вікового етапу розвитку), але передусім, власним вимогам, і самооцінці. Це — другий новий той час у мотиваційної сфере.

Третій момент полягає у появу потреби знайти й захистити свою місце у оточуючої його соціальній середовищі. Отже, бачимо, що психологічні новоутворення, здобуті молодшому шкільному віці, відкривають перед дитиною нові можливості і пов’язані вони, передусім, з змінами у сфері потреб і мотивів поведения.

Стає очевидним, нові потреби, змінюючи соціальну ситуацію розвитку, зумовлюють поява нової провідною діяльності. І це міг би допомогти підлітку у вирішенні протиріч між його новими, расширившимися можливостями і що колишніми стосунки з оточуючими його людьми. Вочевидь, нові потреби неможливо знайти задоволені в рамках колишньої провідною діяльності - навчальної. [1. 122−123]

Найхарактерніші риси підліткового поведінки й психологічні стану, найчастіше пережиті подростками.

Перше — цю різку погіршення поведінки. Це виявляється в негативизме (тобто. у бажанні надходити всупереч чужій волі), упертості, забіякуватості, протиставленні себе вчителям і дорослі тощо. (див. характеристику негативної фази психічної пубертатности.

Інший рисою підліткового поведінки є виражена суперечливість прагнень та його хитливий характер (див. дані У розділі ст. Голла). З цього рисою пов’язана й суперечливість емоційних станів, пережитих підлітком, виражений психологічного дискомфорту — тривога, страхи, відчуття самотності й т.п.

Характерною рисою поведінки підлітків є реакція емансипації, тобто. виражене прагнення звільнитися з-під опіки й з боку батьків і дорослих. Проте зовсім який завжди емансипація набуває форми опозиції, як і сприймається батьками. Підліток прагне не стільки протистояти дорослим, скільки стати рівним їм, що, звісно, важко при збереження економічної та соціальній зависимости.

Поруч із реакцією емансипацією як специфічно підліткової реакцію групування з однолітками, що дає зворотний бік першої. Ця реакція, за всієї своєї здавалося б для дорослих нісенітницею, очевидно, відповідає якимось емоційним потребам подростков.

Нарешті, важливо пам’ятати й особливо характеру підлітків, в частковості, виразність у віці про акцентуаций характера.

Причини такого серйозних змін — у поведінці й особистості підлітка обумовлені так званими «завданнями розвитку», найчіткіше сформульованими Р. Хавигурстом. До них належать: 1) пристосування підлітка до змін свого стану, прийняття і запропонував ефективне використання свого тіла; 2) досягнення соціально прийнятною дорослої сексуальної ролі; 3) досягнення зрілих відносин із особами протилежного статі; 4) розвиток інтелектуальних здібностей; 5) вироблення комплексу цінностей, згідно, із якими будується поведінка; 6) досягнення соціально відповідального поведінки; 7) вибір професії та підготовка до професійної діяльності; 8) досягнення економічної, незалежності; 9) підготовка до шлюбу і ціною сімейної життя. [1. 125−126]

Глава I.2 Сім'я як мала соціальна группа.

Сім'я, на переконання вчених, одне з найбільших цінностей, створених людством за історію свого існування. Жодна нація, жодна культурна спільність не обійшлася без сім'ї. У його позитивному розвитку, збереженні, закріплення зацікавлене суспільство, держава, в міцної, надійної сім'ї потребує кожна людина незалежно від возраста.

Сім'я — це мала соціально-психологічна група, члени якої пов’язані шлюбними чи родинними відносинами, спільністю побуту та поглибленням взаємної моральної відповідальністю і соціальний потреба у якої обумовлена потребою суспільства на фізичному і духовному відтворенні населения.

На Русі перехід до своєї сім'ї, що з подружжя та дітей, завершився VIII — IX ст. У першому етапі сім'я була багатодітної, що гарантувало її господарську надійність. Будинок, сім'я ставали початковій освітньої школою для дітей, своєрідною «домашньої академією» (І.В. Бестужев-Лада), де вчили трудитися, піклуватися одне про одному, передавали «у спадок» хлопчику батьківську, дівчинці - материнську професію, та водночас і їх світогляд, стереотипи поведінки, готували до виконання ролі родителей.

Проблеми розвитку сім'ї, сімейно-шлюбних відносин, роль сім'ї в життя нашого суспільства та кожного індивіда окремо уже багато століть займали кращі уми. Проте ці проблеми є сьогодні досконально вивченими: у яких залишається багато спірних вопросов. 11. 20]

Глава I.3. Проблеми взаємовідносин підлітка з родителями.

Підлітковий вік — цей час перевірки всіх членів сім'ї на соціальну, особистісну і «сімейну зрілість. Він протікає бурхливо, з зовнішніми і внутрішніми кризами і конфліктами. Часто усю родину лихоманить, загострюються подружні конфлікти, всі проблеми й приховані протиріччя між членами сім'ї виходять наружу.

Починається психологічне відділення підлітка від своїх батьків, протиставлення їм. Підліток то, можливо грубим, різким, гостро критикувати батьків та інших дорослих. Це хіба що час розплати батьків право їх зрадливу батьківську позицію. Всі ці роки багато чого не помічали у дитини, хотів помічати, вірив у непогрішність свого авторитету, а ви тут все летить в тартарари. Відбувається хіба що повалення батьків із п'єдесталу непогрішності. Це боляче, коли батько бачить себе і свої ідеали в кривому дзеркалі, але вже настав щось може з цим поделать.

Перед підлітком відкривається вся складність навколишнього світу, соціального життя, у якій дуже нелегко розібратися. Їм потрібен друг- вчитель, а чи не мораліст, потрібна людина, котрі можуть зрозуміти все переживання юної душі, й не засудити, а допомогти йому розібратися з складної життєвої ситуацією. А ж усе бувають значно більше складними, ніж в дорослих, оскільки тут усе вперше: і кохання, і перші дорослі розмови, і перші дорослі увлечения.

Формуються перші життєві цінності. Вибір товаришів іде за рахунок сходству поглядів життя, за переконаннями, котрі зрілі, але отримують своє завершення і стають більш усвідомленими при об'єднанні дітей у групи і діяльності у тих групах. Часто спрямованість цих груп лякає батьків. Та й витягти з цієї компанії буває вкрай тяжело.

Трапляється, що батьки повністю втрачають авторитет у власних очах підлітків. І якщо контакти з дитиною був, то підлітковий вік часто виявляє неготовність батьків прийняти своїх дітей всерйоз, як людини, має свої і думки, чи негативність самих батьків вирішити певні життєві існують, та обговорюватимемо зі своїми дітьми. [10. 257]

Підліток — це маленький дитина, який мовчки страждають від того, що їх помічають, не розуміють, оскільки це висловити словами. Він протестує, він потребує, щоб із ним вважалися, що його поважали, розуміли, визнавали, і вимагає що й часто звинувачує. І це ніж гострий для батьків, оскільки почути від свого сина чи доньки власної неправоті здається образливим, образливим і несправедливим. Але не можна й не вислухати, не спробувати зрозуміти, що де лежить за такими обвинуваченнями. Можливо, батьки більше приділяли фізичної турботи і дуже мало опікувалися його духовному розвитку, мало розмовляли про життя свого, чужій, про книжки, про героїв, про цінностях чи говорили, ні, скоріш моралі читали. А моралі, зазвичай, не доходят.

Одні підлітки втікають із дому від недремного ока дорослих, інші активно мстяться дорослим (батькам) за несправедливі, зі своїми погляду, обвинувачення, за нерозуміння. Зрозуміло, що заборони і кари не найкращий метод виховання. У підлітка вони викликають жорстокість, злість, бажання помститися за унижение.

Саме постійне бажання зрозуміти, відчути своїх дітей, стати з його думку, нехай неправильне, оцінити його очима і терпляче вести розмови день у день, не зриваючись на крики воїнів і образи, у тому заставу відновлення втраченої контакта.

Психологічний контакт, близькі стосунки потрібні як у тому, щоб бути впевненим, що не потраплять на слизьке, що виберуть правильні мети у житті, не покотяться під укіс, але й здобуття права вчасно допомогти подолати душевний криза. Тільки будучи уважними, почуттів, переживань, внутрішнім світом дітей, ми можемо годі розраховувати, що вони як і уважні і чуйні до проблемам батьків та проблем інших людей.

Батьки, котрі мають складнощі у спілкуванні із наркозалежними підлітками, як правило, треба вчитися говорити задушевно зі своєю дитиною. Якщо ж підліток не знаходить від батьків розуміння, бажання обговорити якийсь серйозне питання, він внутрішньо відмежовується від батьків і шукає відповіді ці запитання за, часто в далеко ще не підходящої компании.

Сім'ї, у яких батьки своїм прикладом показують дитині, як можна з складній ситуації, з конфліктів, де заздалегідь його готують до дорослості, вчать свідомо ставитися до своїх і чужих помилок. У цих сім'ях підлітковий період протікає спокійно, без запеклих бур, боротьби, і жорстокості, без непримиренних протиріч. [10. 261]

Проблеми відносин із родителями

Висока проблемна нагруженность у підлітків Петербурга виявлений і щодо рідного дому. Нагадаємо, що у інших культурах (наприклад, потсдамские дані) відносини з батьками — це гостра проблема для підлітків. Середній бал у цій позиції - 2,1.

Пояснити причини, якими дівчатка і хлопчики проблема у взаєминах із батьками, можна, проаналізувавши особливості взаємовідносин батьків і підлітків. Звернімося до експериментальним даним, які одержані сучасні дослідження подростков.

Джерела виникнення проблем у відносинах батьків і підлітків з нашого культурі досліджував У. Є. Каган. Одне з висновків, до яким прийшов автор, у тому, що у тоталітарному суспільстві ставлення батьків дитині визначає кохання як така, бо, якою мірою дитина виконує соціальні норми. Батьків, зазвичай, цікавлять проблеми, пережиті підлітком, де вони виступають як помічники у вирішенні них. Навпаки, прагнучи від дитини нормативного поведінки, батьки самі стають джерелом проблем. При таких установках батьки та підлітки можуть протистояння. Оскільки батьки сучасних підлітків здебільшого сформувалися, як особистості попередню епоху, можна припустити, який отримав у нашій дослідженні результат пояснюють викладені У. Є. Каганом спостереження Такий висновок підтверджують дані дослідження У. Б Тарабаевой, проведене в 1994—1995 роках. З іншого боку, що вона встановила високу частоту конфліктів підлітків з батьками, дані У. Б Тарабаевой підтвердили і викладені тут причини виникнення цих конфліктів порушення підлітками нормативного поведінки, яке, з місця зору батьків, головне умовою нормальних, безконфліктних взаємовідносин відносини із своїми детьми.

Отже, переживання підлітками проблем, виникаючих як протиріччя з-поміж них та його батьками, це — радше наслідок соціокультурних, ніж психологічних особливостей. На цей час стало річ цілком очевидна, що корекція цієї проблеми передбачає надання психологом допомоги, як підлітку, і батькам. Останні потребують, передусім, у зміні батьківських установок, зміні своєї поведінки щодо своїх дітей, перегляду системи оцінювання їх як особистостей. Отримані у нашій дослідженні результати дозволяють стверджувати, що з батьками психолога-практика має стати підвалинами профілактики проблем підлітків. Ця робота має передбачати такі напрями, як просвітництво з питань планування сім'ї, розвитку гуманістичного виховання у ній замість нормативного, управлінського, розвиток системи цінностей, у якій своє достойне місце обіймав людина, в тому числі дитина і літній человек.

Значний вплив на особистість підлітка надає стиль його стосунків із батьками, який почасти зумовлений їхнім соціальним положением.

Є кілька щодо автономних психологічних механізмів, з яких батьки впливають у своїх детей.

По-перше, підкріплення: заохочуючи поведінка, яке дорослі вважають правильним, і караючи порушення встановлених правил, батьки не впроваджують у свідомість дитини певну систему норм, дотримання яких поступово стає для дитини звичкою і внутрішньої потребою. У- других, ідентифікація: дитина наслідує батькам, орієнтується з їхньої приклад, намагається стати настільки ж, як вони. По-третє, розуміння: знаючи внутрішній світ дитину і чутливо реагуючи з його проблеми, батьки тим самі формують його самосвідомість і комунікативні качества.

З чинників соціалізації, аналізованих окремо, самим важливим і досить впливовим була й залишається батьківська сім'я як первинна осередок суспільства, вплив якої дитина відчуває передусім, що він найбільш сприйнятливий. Сімейні умови, включаючи соціальне становище, рід занять, матеріальний рівень цін та рівень освіти буде батьків, в значною мірою визначають життєвий шлях дитини. Крім свідомого, цілеспрямованого виховання, що дають йому батьки, на дитини впливає вся внутрісімейна атмосфера, причому ефект цього впливу накопичується із віком, переломлюючи у структурі личности.

Ні жодного соціального стану або психологічного аспекти поведінки підлітків і юнаків, який залежав від їх сімейних умов у цьому чи минулому. Щоправда, змінюється характер цієї залежності. Так, тоді як минулому шкільна успішність дитину і тривалість його навчання залежала головним чином матеріального рівня сім'ї, нині цього чинника менш впливовий. Зате величезну роль грає рівень освіти буде батьків. За даними ленінградського соціолога Э.К. Васильєвій (1975), у батьків із вищою освітою частка дітей із високої успішністю (середній бал вище 4) друге вище, ніж у групі родин зі освітою батьків нижче семи класів. Ця залежність зберігається навіть у старших класах, коли діти має навички самостійної праці та не потребують безпосередньої допомоги родителей.

Крім освітнього рівня батьків, тяжко впливає долю підлітків і юнаків склад сім'ї та характер відносин між її членами. Несприятливі сімейні умови притаманні переважної більшості про важких підлітків. [7. 26]

Сімейна соціалізація не зводиться безпосереднє «парному» взаємодії дитину поруч із батьками. Так, ефект ідентифікації то, можливо нейтралізований зустрічної рольової взаимодополнительностью: наприклад, у ній, де батько й мати уміє добре ведення господарства, вона може і виробити цих здібностей, оскільки, хоча в нього поперед очі хороший зразок, сім'я вже не потребує прояві цих якостей; навпаки, у ній, де мати бесхозяйственна, цією роллю може він старша дочка. Не менш важливий механізм психологічного протидії: юнак, свободу якого жорстко обмежують, може виробити підвищену потяг до самостійності, а той, кому все дозволяють, вирости залежним. Тому конкретні властивості дитині у принципі невиведені ні з властивостей її батьків (ні з сходству, ні з контрасту), ні з окремо взятих методів воспитания.

Разом про те дуже важливі емоційний тон сімейних взаємин і переважний у ній тип контролю та дисциплины.

Емоційний тон відносин між дітей психологи подають як шкали, однією полюсі якою стоять максимально близькі, теплі, доброзичливе ставлення (батьківська любов), але в іншому — далекі, холодні, і ворожі. У першому випадку основними засобами виховання є увага фахівців і заохочення, у другому — строгість покарання. Безліч досліджень доводять перевагу першого підходу Дитина, позбавлений сильних і недвозначних доказів батьківської любові, має менше шансів високу самоповагу, теплі дружні відносини коїться з іншими людьми і стабільний позитивний образ «Я». Вивчення хлопців та дорослих, котрі страждають психофізіологічними і психосоматическими порушеннями, невротичними розладами, труднощами зі спілкуванням, розумової діяльності чи навчанні, показує, всі ці явища значно частіше простежуються в тих, кому відомі в дитинстві бракувало батьківського уваги і тепла. Недоброзичливість чи неуважність зі боку батьків викликає неусвідомлену взаємну ворожість в дітей віком. Ця ворожість може виявлятися вочевидь, стосовно самим батькам, і таємно Беззвітна, невмотивована жорстокість, демонстрована деякими підлітками і юнаками стосовно стороннім людям, не що зробили воно нічого поганого, нерідко виступає саме наслідком дитячих переживанні. Якщо ця безсила агресія іде всередину, вона дає низька самоповагу, відчуття провини, тривоги й т. д.

Емоційний тон сімейного виховання існує сам собою, а в зв’язку зі певним типом контролю та дисципліни, вкладених у формування відповідних чорт характеру. Різні способи батьківського контролю теж можна у вигляді шкали, однією полюсі якої висока активність, самостійність і ініціатива дитини, але в іншому — пасивність, залежність, сліпий послух (Р. Элдер, 1971).

За цими типами відносин стоїть як розподіл влади, а й різне напрям внутріродинною комунікації: тільки в випадках комунікація спрямована чи винятково від своїх батьків до дитини, за іншими — від дитину до батькам. Зрозуміло, способи прийняття рішень на більшості родин варіюють залежно від предмета: тільки в питаннях старшокласники мають майже повну самостійність, за іншими (наприклад, у) — право вирішувати залишається поза батьками. З іншого боку, батьки завжди практикують і той ж стиль дисципліни: батьки, зазвичай, сприймаються юнаками і насправді бувають жорсткішими і авторитарними, ніж матері, отже загальний сімейний стиль певною мірою компромісний. Батько й мати можуть взаємно доповнювати, а можуть бути підривати вплив друг друга.

Найкращі взаємовідносини старшокласників з батьками складаються зазвичай тоді, коли батьки дотримуються демократичного стилю виховання. Цей стиль найбільше сприяє вихованню самостійності, активності, ініціативи й соціальної відповідальності Поведінка дитини направляють у цьому випадку послідовно разом із тим гнучко і рационально:

. батько завжди пояснює мотиви своїх вимог, і заохочує обговорення подростком;

. влада використовується лише міру необходимости;

. у дитини цінується як слухняність, і независимость;

. батько встановлює правил і твердо проводить їх у життя, але з вважає себе непогрешимым;

. він прислухається до думок дитини, але з виходить тільки з його желаний.

Крайні типи відносин, однаково, йдуть вони у бік авторитарності чи ліберальної всетерпимости, дають погані результати. Авторитарний стиль викликає в дітей відчуження від своїх батьків, почуття своєї неважливості і нежеланности у ній. Батьківські вимоги, якщо вони здаються необгрунтованими, викликають або протест і агресію, або звичну апатію і пасивність Перегин убік всетерпимости викликає в підлітка відчуття, що батькам немає перед ним справи. З іншого боку, пасивні, незацікавлені батьки може бути предметом наслідування і ідентифікації, інші впливу — школи, однолітків, засобів масової комунікації часто вже не можуть заповнити цю прогалину, залишаючи дитини без належного керівництва та орієнтації у дивовижно складному і мінливому світі. Послаблення батьківського початку, як та її гіпертрофія, сприяє формуванню особистості з слабким «Я».

Щоб осягнути взаємовідносини підлітка з батьками, необхідно знати, як змінюються із віком функції цих відносин також пов’язані із нею уявлення. У очах дитини мати й виступають на кількох «ипостасях»:

. як джерело емоційного тепла й підтримки, без яких дитина почувається беззахисним і беспомощным;

. як влада, директивна інстанція, розпорядник благ, покарань і поощрений;

. за взірець, приклад для наслідування, втілення мудрості та створення кращих людських качеств;

. як старший друг і порадник, якому можна довірити все

Співвідношення цих функцій і психологічна значимість кожної їх із віком меняются.

Перехідний вік — період емансипації дитини від своїх батьків. Процес цей є і багатовимірним. Емансипація то, можливо емоційної, яка б показала, наскільки значущий для юнаки емоційний контакти з батьками проти симпатіями до інших людей (дружбою, любов’ю), поведінкової, що дається взнаки у ньому, наскільки жорстко батьки регулюють поведінка сина чи дочки, чи нормативної, яка б показала, орієнтується чи юнак ті ж норми та наукові цінності, що його батьки, чи які то інші. Кожен із цих аспектів емансипації має власної логіки. [7. 26−29]

Діти, котрі пережили смерть родителей

Ставлення до смерті стає більш абстрактним лише у 1- років: тоді діти краще усвідомлюють, до яких наслідків несе собою смерть і більше думають, у тому, що відбувається по смерті. Вони замислюються про сенс те, що сталося, і зайняті роздумами щодо несправедливості смерті. Не хочуть говорити, що сталося, що це занадто болісно. Іноді їм потрібне досить довго, як можуть казати про смертному разі. Це оскільки розуміння смерті приходить поступово. Раптом вони може виникнути бажання говорити про смерть, навіть тоді як протягом довгого часу вони виявилися абсолютно равнодушными.

Період перехідного віку — нелегке час для переживання горя. Психологічно захисні механізми ослаблені, підліток вивчає себе («Хто я?»).

Йому необхідні рольові моделей поведінки дорослого, щоб знайти чи відмовитися від чогось собі. Втрата матері чи батька цей час, можливо, буває нестерпної. Весь світ стає дитині чужим, що він переживає сильне горі через втрату значимого собі людини. «Я» — концепція, тобто. система уявлень дитини про собі, руйнується, і що часом є призводить до занепаду сил. Зруйнована Я-концепция потребує відновленні. Дитині слід допомогти, що він чітко усвідомив значення пригоди доі після перенесеної їм травми, що є новим, відмінними від його колишньої жизни.

У спочатку по смерті батьків в дітей віком найчастіше спостерігається сильний страх розлуки з дорослими, вони можуть бути проблеми зі сном, агресивність, дратівливість або інший тип деструктивного поведінки, що привертав себе увагу, замкнутість й прагнення до ізоляції, сум, туга, почуття втрати, болісні спогади — і фантазії. Отже, діти переживають горі по-різному. Кілька поширені реакции:

Тривога (смерть легко викликає страх, що може спричинити ще до однієї катастрофе).

Висловлюють про побоювання, що може статися з близькими їм людьми.

Відчувати ж страх, які самі умрут.

У результаті постійної тривоги, пильності і напруження у дитини виникатимуть біль у животі, плечах, шиї і голове.

Замкненість, ізоляція. Після смертного випадку дитина починає боротьбу з тривожними його думками і почуттями. Він може прагнути ізолюватися, бажання замкнутися у собі усамітнитися стає згодом характерною рисою всім людей подібним досвідом. Психологічно травмовані діти надалі завжди чутливіші до розлуці, ніж інші. З іншого боку, вони можуть погіршуватися результати у шкільництві, причому у навчанні, і поведении.

Вина.

Дитина відчуває у собі схильність до якогось проступку, він закономірно відчуває вину.

І тут може вибрати дві стратегії поведения.

1. Дитина може постаратися щось зробити, щоб знову повернутися до звичне життя. М., розпочати поводитися дуже добре, стати послушным.

2. Можливо стане більш неспокійним і важким зі спілкуванням у тому, що його покарали з її думки, його провина у цьому, що произошло.

Нерідко трапляється, коли гнів, сполучається з виною, іде дитиною він. Суїцидальні думки, мабуть, є прикладом саморуйнування, але вони, можливо висловлюють бажання дитини знову з'єднатися з померлими. Майже кожному спадає на думку думку про самогубство. [14. 5−10]

Діти розлучених родителей.

Через війну переживань розлучення в дітей віком формується типові риси характеру, зв., проблематичним залишається поводження з проявами агресивності. Коли дитина боїться власної люті, те й в дорослому віці, він бояться показати гнів або подразнення щодо пережитих невдач чи несправедливості, він і навчиться активно захищати свої інтереси. Інші діти можуть направити агресивність проти власної персони, що зміцнить у яких відчуття провини і розплатою стануть депресивні настрої. У деяких початковий конфлікт може бути витіснений, але в його місце утворюється свого роду «перманентна агресивна готовність до докору». У таких людей безневинні розчарування приймають форму величезної катастрофи, і на все реагують непомірною запальністю і розпачем. Усі ці невротичні прояви можуть міняти одне одного, комбінуватися й у результаті вони зміцнюються як риси характеру. Частина навчаються ділити світ на злих і добрих і, стосовно одним виявляються лише дружні почуття, а решти — лише ворожі. Ставши дорослими вони зберігають цей стиль життя. Або взяти, наприклад, людини, підданого відчуттю провини, і подає свою агресивність всередину себе, тобто. так званий підлеглий характер. Такі люди намагаються всім догодити та заворушень їх характеризують як милих і гідних поваги та любові. Самі вони, цим також дуже задоволені. І ось маленька сходинка нагору, і вони вже панічно бояться раптом щось зробити так. Ще один сходинка — і вже почуваєшся використаним", а оточуючі стають «невдячними». Тепер захисту зі страху не вистачає закидів лише з відношення до самої себе, і вже сиплються «побічні удари» скарги на жорстокосердість, невдячність, людську несправедливість тощо. У результаті всі це слід любові оточуючих, призводить до конфліктів у сім'ї і труднощам у дітей, а особливо складних випадках до важким депресій і прагнення до самознищення. [4. 199]

Діти сім'я алкоголиков

Розвиток дітей у сім'ях, де батько чи мати зловживають алкоголем, протікає з такими тяжкими нервово-психічними відхиленнями. Таких дітей низький інтелектуальний рівень — така звична справа. Тут у першу першу чергу йдеться про дітях з алкогольним синдромом плоду, коли причиною затримки психічного розвитку є особливим інтоксикація алкоголем і продуктами його метаболізму центральної нервової системи плоду. По-друге чергу що це стосується так званих «педагогічно запущених дітей», внутрішньоутробний розвиток яких протікало нормально; народження та перші тижня були обтяжені алкогольної інтоксикацією, а низький рівень їхнього інтелектуального розвитку обумовлений відсутністю всебічного виховання в ранньому детстве.

Вузький коло інтересів батьків, дуже короткочасне спілкування з дітьми, неуважність до актуальним потребам і потреб неможливо дитині придбати початковий життєвий досвід, елементарні знання, необхідних нормального формування свідомості, продуктивної розумової деятельности.

Діти нерідко можна знайти почуття власної непотрібності, безвихідній суму за кращого життя у ній. Тривале виснаження нервової системи призводить до глибокому нервно-психическому стомленню. Тож у школі їх відрізняє помітна пасивність, байдужість до оточення. Нерідко протест проти безвихідного положення у сім'ї проявляється у прагнення до лідерству в шкільному класі. Але через низького рівня інтелектуального розвитку вони самостверджуються серед однолітків і прагнуть залучити увагу дорослих, роблячи непорядні вчинки, балуються під час уроків і озорничают на переменах.

Діти осіб, зловживають алкоголем, як немає постійні проблеми із навчанням і поведінкою у шкільництві, але набагато частіше перебувають у стані страху і, схильні до депресій, можуть поводитися неадекватно, страждають заниженою самооцінкою, порушеннями сну, нічними кошмарами.

Подальший розвиток і поведінку дитини залежить від того, яку стратегію адаптації він обрав у ній. Рольова палітра то, можливо найрізноманітнішої. [13. 11. ]

Жахливий дитина. Це діти, які своєю зухвалою поведінкою змушують привертати до себе увагу й створюють лише турботу Єрмольєвої та напружені ситуації. Така поведінка дає вихід агресії, що зазвичай накопичується в дітей із сімей, зловживають алкоголем, і знаходить виходу за іншими видах деятельности.

Псевдородитель. Діти часто беруть він функції однієї чи обох батьків. Вони звалюють він значну частину відповідальності за сім'ю, відповідальність, несумірну із віком. Хай важко не напружувалися ці діти, роблять це, аби здолати кривду почуття неповноцінності та провини. Такі діти часто дуже гарно навчаються, але мають заниженою самооценкой.

Блазень гороховий. Спосіб для дитини пристосуватися до роботи і в такий спосіб позбутися стресу, це висміювання все. Таких дітей відрізняє зациклинность на малостях, постійно поясничают, переключаючи увагу з серйозного на смішне, убоге і нікчемне оточення. Ці діти часто відчувають труднощі як коїться з іншими, і по відношення до самому себе.

Людина невидимка. Діти намагаються будь-коли залучати себе увагу. У компаніях намагаються всім догоджати і висувають ніяких требований.

Дитятко з сім'ї, злоупотребляющей алкоголем, може мати справу з труднощами в міжособистісні стосунки з дітьми. Недостатньо розвинуте почуття власної гідності, занижена самооцінка, боязкість призводять до того, що у очах оточення такий дитина стає не на кшталт «відкинутого», яким або помикають, або ігнорують, виштовхуючи з американської компанії. Разом про те, таке дитини можуть з’явитися потреба домінувати у колективі і безроздільно панувати з інших дітьми. У цьому випадку, дитина стає агресором. Досягнення великого становища може як битися, а й ставати хвальком, придумывающим себе небилиці. У результаті ніхто з дітей гребує з нею дружить.

Розвивається з роками невіру респондентів у собі, низька самооцінка роблять таких дітей дуже податливими для сумнівного роду компаний.

Не зустрічаючи підтримки й розуміння у ній, зіштовхуючись із невдачами в спробі налагодити зв’язки в шкільному оточенні, дитина у свого роду соціальному вакуумі. Він почувається одиноким, самотнім і непотрібним. Буденність дітей з родин, зловживають алкоголем, постійно супроводжується эмоциоанльным стресом. Стан дитини, до якому пред’являються непосильні вимоги, слід розглядати, як кризовий. Важкість наслідків, викликаних проживанням у ній алкоголіків, залежить від цього, наскільки дитина зумів осмислити і емоційно переробити те що. Так чи інакше життя сім'ї алкоголіків не не залишає сліду відбивається як на психічний стан дитини, а й у його долі. [13. 12−14]

Порядок його й личность

Дотримуючись своєму інтересу до соціальним детерминантам особистості, Адлер виявив високу можливість, що про особистість старшого, середнього та молодшого дитини на сім'ї істотно відрізняється. Ці розбіжності він пояснив особливостями переживань кожної дитини, як члена соціальної группы.

Перворожденному — старшому дитині приділяється велика увагу до тих пір, доки народилася друга, після вона виявляється раптово скинуть зі свого становища улюбленця і має ділитися ні з новонародженим батьківської прихильністю. Це переживання впливає старшої дитини по- різного. Наприклад, викликати ненависть до людей, прагнення захисту від поворотів долі, почуття небезпеки. За спостереженнями Адлера, невротики, злочинці, п’яниці і збоченці часто бувають первістками. Якщо поводяться мудро, готуючи старшу дитину до появи суперника, у неї більше шансів вирости відповідальним людиною, готовий до ролі захисника, опекуна.

Другий — середній — дитина характеризується абмициозностью. Він постійно намагається обігнати старшого сиблинга. Він також схильний до бунту і заздрості, але загалом краще адаптований, ніж старший й молодший сиблинги. Найбільш молодший дитина — дитина «зіпсований». Він, за старшим, має найбільше шансів стати реебнком з вадами, та — невратичным і неадаптированным дорослим. [15. 149−150]

Адлера особливо цікавили ранні події, предрасполагающие дитину до хибному життєвому стилю. Він виявив три важливих фактора:

1) неповноцінність ребенка;

2) «зіпсутість» ребенка;

3) знедолену становище ребенка.

Діти з фізичною чи розумової недостатністю несуть важкий тягар і найшвидше під час зустрічі життям відчуватимуть неадекватність. Вони вважають для себе невдахами і найчастіше такими є. Проте, у разі розуміння й підтримки батьків можуть компенсувати неповноцінність і звернути слабкість силу. Багато найвизначніші люди свого у дитинстві страждали органічної слабкістю, які потім була компенсована. Знову і знову Адлер характеризував зло розпещеності, яке вважав найбільшим прокльоном, давлеющим дитина. У розбещених дітей не розвивається соціальне почуття; вони стають деспотами, ждущими від суспільства здобуття права то пристосовувалося до езоповим желаниям.

Таких людей Адлер вважав потенційно найнебезпечнішими суспільству. Заперечення дитини також призводить до нещасливим наслідків. Зазнаючи погане ставлення у дитинстві, цих людей у дорослому віці стають ворогами суспільства. Їх стиль життя визначається потребою помститися. Ці три умови — органічна слабкість, розпещеність і відкидання — продукує хибне уявлення світ і знаходять втілення у патологічному життєвому стилі. [15. 151]

Взагалі, всі, що порушує безпеку дитини на стосунки з батьками, породжує тревогу.

У тривожного, не відчуває безпеки дитини розвиваються різноманітні стратегії у тому, щоб справитися з почуттями ізоляції і безпорадності. Він може ставати ворожим, бажати розрахуватися з тими, хто відкидав чи нічого поганого щодо нього ставився. Чи ж він може бути сверхпослушным — аби повернути любов, втрату якій він відчуває. В нього може розвинутися нереалистический ідеалізований образ себе — з тим, щоб компенсувати почуття власної неповноцінності. Домагаючись любові, він може намагатися підкупити інших чи користуватися погрозами. Він може загрузнути в жалості себе — щоб завоювати сочувствие.

Коли дитина неспроможна розраховувати на любов — може шукати влади над іншими. Отже, він компенсує почуття безпорадності, знаходить вихід для ворожості виявляється здатний експлуатувати людей. Або ж дитина виявляє сильні соревновательные тенденції, причому сам собою факт перемоги виявляється важливіше, чим, досягнення як такий. Можливо, і звернення агресії всередину і самоприниження. [15. 159−160]

Глава II.1 Вивчення рівня агресивності подростков.

Педагогів дуже зацікавила проблема підвищити рівень агресивності в дітей віком підліткового віку. І тому було обрано група дітей, які заповнювали опитувальник Басса-Дарки на виявлення агрессивности.

Прояв агресії дедалі більше проблема, яка дедалі більше хвилює вчителів та батьків. Завданням психолога мають стати психикоррекционная роботу з особами, що більш агресивні проти іншими. Але, як визначити це «більш «чи «менш »? Відповідь це питання неможливий без досить точного визначення понять «агресії «і «агресивності «.

Необхідність такої визначення обгрунтовується тим, термін «агресія «надзвичайно часто вживається у якнайширшому контексті і тому потребує серйозному «очищення «цілої низки окремих смыслов.

Різні автори у своїх дослідженнях по-різному визначають агресію і агресивність: як врождённую реакцію людини для «захисту займаній території «(Лоренд, Ардри); як прагнення панування (Моррісон); реакцію особистості на ворожу людині навколишню дійсність (Хорні, Формм). Дуже широкого розповсюдження набули теорії, котрі пов’язують агресію і фрустрацію (Малер, Дуб, Доллард).

Під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, переважно у області субъектно-субъективных відносин. Мабуть, деструктивний компонент людської активності є у діяльності, так формують в людях спроможність до усунення і руйнації перешкод, подоланню те, що протидіє цьому процессу.

Агресивність має якісну і кількісну характеристики. Як і властивість, вона не має різну ступінь виразності: від майже повної відсутності до граничного розвитку. Кожна особистість повинна певною часткою агресивності. Відсутність її призводить до пасивності, відомості, комфортності тощо. Надмірне розвиток її починає визначати вся суть особистості, яка може бути конфліктної, нездатною на творчу кооперацію тощо. як така агресивність робить суб'єкта соціально небезпечною, оскільки, з одного боку, існуюча зв’язок між агресивності і агресії перестав бути жорсткої, з другого, сам акт агресії може приймати соціально небезпечні й не схвалювані форми. У життєвому свідомості агресивність є синонімом «зловмисної активності «. Проте саме собою деструктивне поведінка «зловмисності «не має, такою його робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення і володіння якими активність розгортається. Зовнішні практичні дії може бути подібними, та їх мотиваційні компоненти прямо противоположны.

Виходячи з цього, можна розділити агресивні прояви на два основних типа:

Перший — мотиваційна агресія, як саме цінність, другий інструментальна як (маючи на увазі у своїй, як і так і інша виявлятися під контролям свідомості, і поза нею, і пов’язані з емоційними переживаннями: гнів, ворожість) практичних психологів в більшою мірою повинна цікавити мотиваційна агресія, як «пряме прояв реалізації властивих особистості тенденцій. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, буде великою ймовірністю прогнозувати можливість прояви відкритої мотиваційної агресії. Однією з таких діагностичних процедур є опитувальник Басса — Даркин.

А. Басс, сприйняв деякі положення своїх попередників розділив поняття «агресії «і «ворожість «і визначив останню, як » … реакцію розвиваючу негативні відчуття провини та негативну оцінку покупців, безліч подій «. Створюючи свій опитувальник, диференціює прояви агресії і ворожості, А. Басс й О. Дарки виділили такі види реакції: 1. Фізична агресія — використання фізичної сили одного особи; 2. Непряма — агресія, обхідним шляхом спрямовану інша людина або ні ким не спрямована; 3. Роздратування — готовність до прояву негативних почуттів від найменшого порушенні (запальність, грубість); 4. Негативізм — опозиційна манера поведінці від пасивного опору до активної боротьби з встановлених звичаїв і законів. 5. Образа — заздрість сусідам ненависть до оточуючих за справжні і вигадані дії; 6. Підозрілість — буде в діапазоні від недовіри та обережність стосовно до людей до переконання у цьому, що інші люди до переконання у цьому, що інші люди планують дають шкода; 7. Вербальна агресія — висловлювання негативних почуттів ніби крізь форму (крик, вереск), і через зміст словесних відповідей (прокльони, загрози); 8. Почуття провини — висловлює можливе переконання суб'єкта у цьому, що він є поганим людиною, що надходить зло, і навіть ощущаемые їм каяття совести.

Запитальник складається з 75 тверджень, куди учні 8 класу відповідали «так «чи «немає «.

Запитальник «Басса-Дарки «

1. Часом не можу справитися з бажанням завдати шкоди іншим (так- немає). 2. Іноді плещуть язиками людей, яких немає люблю (немає). 3. Я легко дратуюся, але швидко заспокоююся (немає). 4. Не завжди отримую те, що мені належить (немає). 5. Не знаю, що кажуть мене позаду (немає). 6. Якщо не схвалюю поведінка друзів, я даю але це відчути (немає). 7. Коли сталося обдурити когось, я відчував болісні докорів сумління (немає). 8. Мені здається, що здатний вдарити людини (немає). 9. Я будь-коли дратуюся настільки, щоб кидатися предметами (немає). 10. Завжди поблажливий до чужого недоліком (немає). 11. Якщо мені подобатися встановлений правило мені хочеться змінити його (немає). 12. Інші вміють завжди користуватися сприятливими обставинами (так- немає). 13. Я тримаюся насторожено з людьми, які стосуються до мене кілька більш дружньо, чому очікував (немає). 14. Я часто буваю, незгодний із людьми (немає). 15. Іноді на думку спадають думки, котрих я раніш соромлюся (немає). 16. Якщо хтось першим вдарить мене, я — не відповім йому (немає). 17. Коли разражён, я ляскаю дверима (немає). 18. Я значно більше бував дратівливим, ніж (немає). 19. Якщо хтось уявляє з себе начальника, то щоразу чиню йому наперекір (немає). 20. Мене засмучує моя доля (немає). 21. Гадаю, що багато людей не люблять мене (немає). 22. Не можу утриматися від спору, якщо люди й не згодні зі мною (немає). 23. Люди, увиливающие з посади повинен мати відчуття провини (немає). 24. Той, хто ображає мене і моє сім'ю, напрошуються на бійку (немає). 25. Не має змоги зробити грубі жарти (немає). 26. Мене охоплює лють, коли з мене іронічно насміхаються (немає). 27. Коли люди будують із себе начальників, я роблю все, що вони не зазнавалися (немає). 28. Майже кожну недделю Я бачу когось, хто мені подобатися (немає). 29. Багато людей задауют мені (немає). 30. Я вимагаю, щоб люди поважали мене (немає). 31. Мене пригнічує те, що мало роблю на свої батьків (немає). 32. Люди, які переводять вас, стоять здобуття права їх «щёлкнули по носі «(так- немає). 33. Я будь-коли буваю, похмурий зі злості (немає). 34. Якщо до мене ставляться гірше, чому того заслуговую, я — не впадаю в розпач (немає). 35. Якщо хтось виводить мене з себе, я — не зважаю (немає). 36. Хоча і показую цього, мене іноді гризе заздрість (немає). 37. Іноді мені здається, з мене сміються (немає). 38. Навіть якщо взяти я серджуся, я — не прибігаю до «сильним «выражениям (немає). 39. Мені хочеться, щоб оті мої гріхи вибачили (немає). 40. Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось вдарив мене (немає). 41. Коли виходить по-моєму, часом ображаюся (немає). 42. Іноді люди дратують мене однією своєю присутністю (немає). 43. Ні людей, яких вистачило б я по-справжньому ненавидів (немає). 44. Мій принцип: «Ніколи не довіряти «чужинцям «(немає). 45. Якщо хтось дратує мене, готовий сказати, що онём гадаю (так- немає). 46. Я роблю багато такого, що ж згодом шкодую (немає). 47. Якщо розлючуся, можу вдарить когось (немає). 48. З дитинства я будь-коли виявляв спалахів генва (немає). 49. Я часто почуваюся, як порохова бочка, готова вибухнути (немає). 50. Якби все так знали, що відчуваю, мене вважали людиною, з яким нелегко працювати (немає). 51. Я думаю у тому, які таємниці причини змушують людей робити що- нибудь приємне мені (немає). 52. Коли прямо мені кричать, я починаю кричати у відповідь (немає). 53. Невдачі засмучують мене (немає). 54. Я б’юся не рідше і частіше від інших (немає). 55. Можу згадати випадки, коли був такий зол, що хапав ж мені під руку річ і ламав її (немає). 56. Іноді відчуваю, що першим розпочати бійку (немає). 57. Іноді відчуваю, що таке життя надходить зі мною не справедливо (немає). 58. До того думав, більшість людей каже правду, але тепер до цього не вірю (немає). 59. Я лаюся лише з злості (немає). 60. Коли чиню неправильно, переймаюся совість (немає). 61. Якщо у своїх прав потрібно застосувати фізичну силу, я застосую її (немає). 62. Іноді я висловлюю свій гнів тим, що стукаю кулаком на столі (немає). 63. Я буваю грубуватий стосовно людей, що мені не подобаються (так- немає). 64. Я не маю ворогів, які б мені нашкодити (немає). 65. Не вмію поставити особи на одне місце, навіть якщо на те заслуговує (немає). 66. Гадаю, що жив неправильно (немає). 67. Мені відомі людей, які можуть довести мене до бійки (немає). 68. Не засмучуюся через дрібниць (немає). 69. Мені рідко спадає на думку, що намагаються розлютити чи образити мене (немає). 70. Я погрожую людям, хоча й збираюся приводити вирок в виконання (немає). 71. Останнім часом почав занудою (немає). 72. У суперечці я часто підвищую голос (немає). 73. Я намагаюся зазвичай свою погану ставлення до людей (немає). 74. Я краще погоджуся з ким або, ніж стану сперечається (да-нет).

Під час упорядкування опитування автори користувалися такими принципами: 1. Питання може зараховуватися лише у однієї формі агресії. 2. Питання формулюються в такий спосіб, щоб у найбільшою мірою послабити вплив громадського схвалення навіть відповіді на вопрос.

Ответ оцінюється по восьми шкалам, так: Фізична агресія: «так «= 1, «немає «= 0: 1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68 «немає «= 1, «так «= 0: 9,17 Непряма агресія: «так «= 1, «немає «= 0: 3, 19,27, 43, 50, 57, 64, 72 «немає «= 1, «так «= 0: 26,49 Роздратування: «так «= 1, «немає «= 0: 3, 29, 27, 43, 50, 57, 64, 72 «немає «= 1, «так «= 0: 11, 35, 69 Негативізм: «так «0 = 1, «немає «= 0: 4, 12, 20, 28 «немає «= 1, «так «= 0: 36 Образа: «так «= 1, «немає «= 0: 5, 13, 21, 29. 37, 44, 51, 58 Підозрілість: «так «= 1, «немає «= 0: 6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59 «немає «= 1, «так «= 0: 33, 66, 74, 75 Вербальна агресія: «так «= 1, «немає «= 0 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73 «немає «= 1, «так «= 0: 33, 66,74, 75 Почуття провини: «так «= 1, «немає «= 0: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67 [8. 167−172]

Індекс ворожості включає у собі 5 і шість шкалу, а індекс агресивності (прямий і мотиваційної) включає у собі шкали 1,3,7. Нормою є величина її індексу, рівна 21±4, а ворожості - 6,5 — 7±3. у своїй звертає уваги до можливості досягнення певній величини, яка б показала ступінь прояви агрессивности.

При аналізі тесту Басса-Дарки виявилося, що з Савельевой Алёны форма агресивності найбільш проявляється через фізичну й вербальну агресію. Це використання фізичної сили одного обличчя і у своїй це проявляється через вираз негативних почуттів ніби крізь крик, вереск, так через зміст словесних відповідей. Також властиво підозрілість, що проявляється у обережності стосовно людей і певною мірою почуття провини у цьому, що вона надходить погано й у своїй відчуває каяття совісті. Інші види реакції виражені дуже слабко, що те що, що Алёна більш стійка до гарячковість та брутальності, немає заздрості та ненависті до оточуючих. Трохи лише відчувається опір проти встановлених звичаїв і законов.

(Карманович Про., їй найбільш властиве почуття провини, що її можливе переконання у цьому, що вона надходить погано, у своїй відчуває каяття совісті. Також добре виявлено підозрілість стосовно оточуючим людей і те, що роблять щось погане стосовно ній. Більше виражена образа, цим показує, що Ольга відчуває ненависть до людям право їх деякі дії. Інші реакції виражені слабко, що дозволяє вважати Ольгу більш стійкої до негативним почуттям, до фізичного, вербальної і непрямої агрессии.

(Новік Валік. У Валіка найбільш проявляється роздратування, що, а його готовність до прояву почуттів від найменшого збуренні і також виражено відчуття провини. Інші реакції менш виражені, це свідчить, що він мало застосовує фізичної сили одного особи. Ні заздрості та ненависті до оточуючих людям. Також непряма вербальна агресія і негативізм слабко выражены.

(Тукай Олександр. В нього види реакцій виражені теж не надто. Виділяється лише негативізм, проявляється у опозиційної манеру поведінки, використання фізичної сили одного особи застосовується у виняткових випадках. Виражено також відчуття провини. На інших видам стійкіший до агрессии.

(Сватко Олександр. У Олександра більш виражено відчуття провини, його можливе переконання у цьому, що надходить злостиво й відчуває каяття совісті у своїй. Виявляється також дратівливість фізична агресія. Непряма, вербальна агресія й образа виражена теж не надто. Це свідчить, що Алксандр не відчуває практично ненависті і заздрості до людей, і вираз негативних почуттів проявляється не через крик, ні тим більше через словесні ответы.

(У Ермаловича Євгена види реакцій більш виражені. Особливо почуття провини і негативізм, що висловлює можливе переконання у його поганих вчинках, а як і опозиційне манера поведінці. Трохи проявляється фізична агресія, підозрілість стосовно людей і як і готовність до прояву негативних почуттів при возбуждении.

(У Короблёва Валерія види агресії, можна сказати, перебувають трохи вищий за середній рівня. Відрізняється лише, що з Валерія відсутня практично заздрість сусідам ненависть до людей. Інші види більш виражені й у залежність від цієї ситуації виявляються в Валерия.

(Мезяк Сергій більше схильний фізичним і вербальної агресії. Це використання фізичної сили та також висловлення негативних почуттів через крик, вереск і крізь прокляття і загрози для. Сергій обережнішим і недовірливий стосовно людям. Виявляється непряма агресія. Виражено почуття провини, можливе переконання у тому, що якого є поганим человеком.

Отже, під час аналізу всього класу на виявлення агресивності ми бачимо, що у класі перебувають учні з різною стійкістю до агресивності. Найбільш вона виражена у Савельевой А., Мезяк З., Ермалович Є. Це не великий показник, оскільки малий відсоток агресивності повинен провялятся у кожної людини, оскільки його відсутність призводить до пасивності, конформности.

По співвідношенню індексів ворожості агресивності було виявлено лише деякі, які мають вони збіглися. Це Короблев У. і Савельєва А., на які слід особливо звернути увагу і вжити заходів. У переважно класі знайшовся індекс ворожості, що на можливу ворожість, лють дітей на що оточують їх людей. Проте він менш, усі результати показують, що, загалом, у п’ятому класі немає дітей із яскраво вираженої агрессивностью.

Глава II.2 Вивчення батьківського відносини з подростками.

Батьківський ставлення сприймається як система різноманітних почуттів по відношення до дитині, поведінкових стереотипів, практикованих спілкування з ним, особливостей сприйнятті розуміння характеру й особистості дитини, його поступков.

Матеріалом для побудови опитування послужили дані опитування 197 батьків психічно здорових малюків від 7 до 11 років і 93 сімей, які звернулися за психологічної допомоги у Консультативний центр психологічної допомоги сім'ї при факультеті психології МДУ та Московського НДІ спільної програми та педагогічної психології АПН Росії. Було виділено дві групи: контрольна — батьки, не що потребують сторонньої допомоги з питань виховання і спілкування з дитиною — суб'єктивно благополучні; і експериментальна — батьки, що потребують допомоги з питань дітей (у ній ввійшла підгрупа осіб, реально які звернулися за психологічної допомогою). Усі батьки — жителі р. Москви, більше з їх із вищим образованием.

Опитувальник складається з п’ятьох шкал. Шкала 1. «Принятие-отвержение «. Шкала відбиває емоційне інтегральне ставлення до дитини. Зміст одного полюси шкали, батькові чи матері подобається дитина таким, який Він є. Батько поважає індивідуальність дитини, симпатизує йому. Батько прагне проводити чимало часу разом із дитиною, схвалює її інтересів і плани. В іншому полюсі шкали: батько сприймає своїх дітей поганим, не пристосованим, невдачливим. Йому здається, що вона не зможе домогтися успіху у житті через низьких здібностей, невеликого розуму, поганих схильностей. По більшу частину батько відчуває до дитині злість, досаду, роздратування, образу. Він довіряє для дитини і не шанує її. Шкала 2. «Кооперація «. Соціально бажаний образ батьківського відносини. Змістовно ця шкала розкривається так: батько зацікавлений у справах та планах дитини, намагається в усьому допомогти дитині, співчуває йому. Батько високо оцінює інтелектуальні і здібності дитини, відчуває почуття гордості для неї. Він заохочує ініціативу і самостійність дитини, намагається бути із ним рівних. Батько довіряє дитині, намагається стати з його думку в спірних питаннях. Шкала 3. «Симбіоз «. Відбиває межличностную дистанцію спілкування з дитиною. При високих балах у цій шкалою вважатимуться, що батьки прагне симбиотическим стосунки з дитиною. Змістовно ця тенденція описується так — батько почувається з дитиною єдиним цілим, прагне задовольнити всі потреби дитини, захистити його від труднощів і неприємностей життя. Батько постійно відчуває тривогу за дитини, дитина йому здається маленькою і нічого беззахисним. Тривога батька підвищується, коли дитина починає автономизироваться волею обставин, оскільки за своєї волі батько не надає дитині самостійності ніколи Шкала 4. «Авторитарна гиперсоциализация «Відбиває форму і напрям контролю над поведінкою дитини. При високому балле у цій шкалою в рідному відношенні даного батька чітко проглядається авторитаризм. Батько жадає від дитини беззастережного слухняності і дисципліни. Він намагається нав’язати дитині в усьому своєї волі, неспроможна стати з його думку. За прояви свавілля дитини суворо карають. Батько пильно стежить за соціальними досягненнями дитини, його індивідуальними особливостями, звичками, думками, почуттями. Шкала 5. «Маленький невдаха «. Відбиває особливості сприйняття і розуміння дитини батьком. При високих значеннях у цій шкалою у батьківському відношенні даного батька є прагнення инфантилизироватъ дитини, приписаний йому особисту й соціальну неспроможність. Батько, бачачи дитини молодшим проти реальним віком. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини здаються батькові чи матері дитячими, несерйозними. Дитина не пристосовані не успішним, відкритою поганих впливів. Батько не довіряє своєї дитини, нарікає з його не успішність і недотепність. У зв’язку з цим батько намагається захистити дитину від труднощів життя і, суворо контролювати його дії. Як вихідний матеріал для опитування відібрали висловлювання батьків, які звернулися по медичну допомогу з питань дітей в Консультативний центр психологічної допомоги. З допомогою експертної процедури цей банк тверджень був апробований по 13 апріорним шкалам: симпатія, антипатія, повагу, неповага, близькість, віддалене інфантилізація, інвалідизація, соціальна інвалідизація, кооперація, домінування, потурання, автономія. У стандартизованого інтерв'ю були включені лише ті затвердження, яких думки експертів про шкальної приналежності збігалися. Отже, отримали стандартне інтерв'ю з 62 пунктів, яким дали відповіді 197 піддослідних. Відповіді були піддані факторизации з «Варимакс «обертанням Через війну факторизации даних загальної вибірки піддослідних отримали чотири значимих чинника «принятие-отвержение «» кооперація », «симбіоз », «авторитарна гиперсоциализация «У експериментальної і контрольної групах також отримано значимі чинники 3 — в експериментальної, 4 — в контрольної і 2 — в подвыборке осіб, які звернулися за психологічної допомогою — «маленький невдаха «. За підсумками значимих чинників загальної вибірки і максимально дискриминативного чинника було побудовано структура справжнього опитування. Валідність опитування визначалася методом відомих груп. По Т- критерію обчислювалася дискриминативность чинників експериментальної групи переважають у всіх вибірках. З п’яти чинників чотири виявилися дискриминативными, тобто. значимо розрізняли вибірки між собою. Отже, показано, що запропонований опитувальник справді враховує особливості батьківського відносини осіб, що зазнають труднощів у дітей. З іншого боку, була проведена факторизация даних із піддослідним з наступним «Варимакс «обертанням значимих чинників. Вона показала збіг апріорних і емпіричних груп: внаслідок факторизации виявилася група суб'єктивно благополучних батьків (контрольна група) і подвыборка людей, які звернулися по допомогу до психологічної консультації. Ці дані також підтверджують валідність опитування. Для виявлення батьківського відносини, батькам учнів пропонувалася вирішити такі вопросы.

Текст опитувальник 1. Завжди співчуваю своєї дитини. 2. Вважаю за свій обов’язок знати усе, що думає моя дитина. 3. Я поважаю своїх дітей. 4. Мне здається, поведінка мою дитину значно відхиляється від норми. 5. Потрібно довше тримати дитини на не стоїть осторонь реальних життєвих проблем, якщо вони його травмують. 6. Я відчуваю до дитини почуття розташування. 7. Хороші батьки захищають дитини від труднощів життя. 8. Моє дитя часто неприємний мені. 9. Завжди намагаюся допомогти своєї дитини. 10. Трапляється, коли знущальне ставлення до дитини приносить йому користь. 11. Я відчуваю досаду стосовно своєї дитини. 12. Моє дитя щось доможеться у житті. 13. Мені здається, що потішаються над моїм дитиною. 14. Моє дитя часто робить такі вчинки, які, крім презирства, щось стоять. 15. Для свій вік моя дитина трошки незрілий. 16. Моє дитя поводиться погано спеціально, аби дошкулити мені. 17. Моє дитя вбирає у собі все погане як «губка «. 18. Мого дитини важко навчити прийнятних манер попри намаганні. 19. Дитину слід тримати у жорстких рамках, тоді потім із нього виросте порядна людина. 20. Я люблю, коли друзі мою дитину приходять до нас до будинку. 21. Я беру участь у свою дитину. 22. До мого дитині «липне «все погане. 23. Моє дитя не зможе домогтися успіху у житті. 24. Коли компанії знайомих говорять про дітях, мені трохи соромно, що такою розумна і здатний, що мені хотілося б. 25. Я шкодую своїх дітей. 26. Коли порівнюю своїх дітей з однолітками, вони здаються мені дорослішим і з поведінці, і з судженням. 27. Із задоволенням проводжу з дитиною весь вільний час. 28. Я часто шкодую у тому, що росте, і дорослішає, і з ніжністю згадую його маленьким. 29. Я часто ловлю себе ворожому ставлення до дитині. 30. Я мрію у тому, щоб моя дитина досяг усе те, що мені вдалося у житті. 31. Батьки повинні пристосовуватися до дитини, Не тільки вимагати цього нього. 32. Я намагаюся виконувати всі прохання мою дитину. 33. Під час ухвалення сімейних рішень треба враховувати думка дитини. 34. Я дуже цікавлюся життям своїх дітей. 35. У конфлікті з дитиною я часто можу визнати, що він у- своєму прав. 36. Діти рано дізнаються, що батьки можуть помилятися. 37. Завжди вважаюся з дитиною. 38. Я відчуваю до дитини дружні почуття. 39. Основною причиною примх моєї дитини — егоїзм, упертість і лінощі. 40. Неможливо нормально відпочити, якщо проводити відпустку з дитиною. 41. Найголовніше, щоб дитині було спокійне і безтурботне дитинство. 42. Іноді мені здається, мій грінка неспроможний на що хороше. 43. Я поділяю захоплення своїх дітей. 44. Моє дитя може вивести з рівноваги будь-кого. 45. Розумію прикрощі своїх дітей. 46. Моє дитя часто дратує мене 47. Виховання дитини — суцільна руйнування нервів. 48. Сувора дисципліна у дитинстві розвиває сильний характер. 49. Не довіряю своєї дитини. 50. За суворе виховання діти дякують потім. 51. Іноді мені здається, що ненавиджу своїх дітей. 52. У моєму дитині більше недоліків, ніж достоїнств. 53. Я поділяю інтереси своїх дітей. 54. Моє дитя неспроможна щось зробити самостійно, і якщо й зробить, то обов’язково негаразд. 55. Моє дитя виросте не пристосованим до життя. 56. Моє дитя подобається мені таким, який вона є. 57. Я старанно стежу станом здоров’я моєї дитини. 58. Нерідко я захоплююся своїм дитиною. 59. Дитина ні мати таємниць від батьків. 60. Я невисокого думки про здатність мою дитину і приховую цього нього. 61. Дуже бажано, щоб дитина товаришував з тими дітьми, Другі подобаються його родителям

Ключ Шкала 1. Принятие-отвержение. 3, 4, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20,24, 26, 27, 29, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 52, 53, 55, 1,60. Шкала 2. Образ соціальної бажаності поведінки: 6, 9, 21, 25, 31, 34, 35, 36. Шкала 3. Симбіоз: 1, 5, 7, 28, 32, 41, 58. Шкала 4. Авторитарна гиперсоциализация: 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59. Шкала 5. «Маленький невдаха «: 9, 11, 13, 17, 22, 28, 54, 61.

При підрахунку тестових балів за всі шкалам враховується відповідь «вірно ».

Високий тестовий бал по відповідним шкалам інтерпретується як відкидання, соціальна бажаність, симбіоз, гиперсоциализация, інфантилізація (инвалидизация).

Тестові норми наводяться як таблиць процентильных рангів тестових балів по відповідним шкалам.

| «Сирий» бал |Процентиальный | «Сирий» бал |Процентиальный | | |ранг | |ранг | | Шкала 1 | |0 |0 |17 |93,67 | |1 |0 |18 |94,30 | |2 |0 |19 |95,50 | |3 |0 |20 |97,46 | |4 |0 |21 |98,10 | |5 |0 |22 |98,73 | |6 |0,63 |23 |98,78 | |7 |3,79 |24 |99,36 | |8 |12,02 |25 |100 | |9 |31,01 |26 |100 | |10 |53,79 |27 |100 | |11 |68,35 |28 |100 | |12 |77,21 |29 |100 | |13 |84,17 |30 |100 | |14 |88,60 |31 |100 | |15 |90,50 |32 |100 | |16 |92,40 | | | | 2 шкала | 3 шкала | |0 |1,57 |0 |4,72 | |1 |3,46 |1 |19,53 | |2 |5,67 |2 |39,06 | |3 |7,88 |3 |57,96 | |4 |9,77 |4 |74,97 | |5 |12,29 |5 |86,63 | |6 |19,22 |6 |92,93 | |7 |31,19 |7 |96,65 | |8 |48,82 | | | |9 |80,93 | | | | 4 шкала | 5 шкала | |0 |4,41 |0 |14,55 | |1 |13,86 |1 |45,57 | |2 |32,13 |2 |70,25 | |3 |53,87 |3 |84,81 | |4 |69,30 |4 |93,04 | |5 |83,79 |5 |96,03 | |6 |95,76 |6 |99,37 | | | |7 |100 |

[9. 174−180]

Вывод.

За результатами аналізу теста-опросника батьківського відносини (гол. таблицю і схеми) Савельевой А. бачимо, що батькові чи матері подобається вона така, як є. Батько поважає індивідуальність своїх дітей, прагне проводити, якомога більше часу з нею, схвалює й інтереси. Високо оцінює інтелектуальні і здібності Олени, відчуває почуття гордості, довіряє їй, почувається із нею єдиним цілим. За всіх цих позитивних відносинах до Олені спостерігається авторитаризм. Батько вимагає слухняності і дисципліни, пильно стежить за соціальними досягненнями ребенка.

У Гиро До батькові чи матері подобається вона така, як є, поважає її індивідуальність і симпатизує їй. Відчувається, що батьки невпевнений в здібностях своїх дітей, вважали його інакшим зрілим для свого віку. Проте, завжди намагається допомогти у важких ситуаціях, довіряє, і намагається стати з його думку, прагне захистити від труднощів і життя. Намагається ознайомитися з діяльністю Ольги, контролює, але у розумних межах. Новік У. У Валіка батько відчуває розташування щодо нього, йому подобається дитина таким, який вона є, із його вадами й перевагами. Завжди намагається допомогти своєї дитини, співчуває йому, у всіх справ дитину і також випробовує власні почуття гордості для неї. намагається виконувати всі прохання, та заодно це відчуває й суворе ставлення до дитини, вимагає певної дисциплины.

Островська А. практично те ж саме, як і в Новіка. Відчувається турбота й співчуття до дитини. Батькові Чи Матері подобається вона таким, який вона є, із його особливостями. Проте і це відчувається особливий контроль і дисциплина.

Сватко А. Батько поважає індивідуальність дитини, симпатизує йому, схвалює її інтересів і плани. Відчувається невеличка недовірливість до дитині через поганих схильностей. Проте, батько прагне силебиотическим відносинам. Також проявляється контролю над поведінкою ребенка.

Ермаковай У. Батькові Чи Матері подобається свій дитина таким, який вона є. Високо оцінює інтелектуальні і здібності дитини, відчуває почуття гордості для неї. Заохочує ініціативу і самостійність дитини, намагається бути з нею єдиним цілим. Також батько стежить за досягненнями дитини, його індивідуальними особливостями, привычками.

(Корабльов У. Батькові Чи Матері подобається його дитина таким, який вона є, з його нестійкістю, непристосованістю. Намагається допомогти дитині, співчуває йому, довіряє. Щодо контролю, то цьому випадку, контролю над поведінкою дитини не суворий, не нав’язується воля батька. Також батько нарікає з його невмілість, прагне инфантилизировать ребенка.

(Мезяк З. Батько сприймає дитини таким, який вона є. Йому здається, що Сергій не зможе домогтися успіху через низьких схильностей, тим не менш поважає індивідуальність дитини, зацікавленість у справах та планах дитини, намагається допомогти йому. Випробовує жалість до дитини. Основний причиною його примх вважає - егоїзм, упертість і лінощі. Вважає, що сувора дисципліна у дитинстві розвиває сильний характері і у батьківському відношенні даного батька чітко проглядається авторитаризм. батько бачить дитини молодшим проти реальним віком, відкритою поганих влияний.

Отже, у всіх батьків проглядається суворий контролю над поведінкою дітей, але у своє чергу все батьки полюбляють скрізь і шанують їхні, їм подобаються діти такими, які що є, зі своїми індивідуальними особливостями, що притаманне всім люблячим родителям.

Глава II.3 Аналіз рівня агресивності і батьківського отношения.

Через війну зіставлення батьківського стосунки держави й ступенем агресивності у підлітків виявилося таке: У Савельевой На прояв агресії впливає батьківське виховання. Дівчинка більш раскрепощена, упевнена у своїх сил і відчувається стабільність в встановлених поглядах, які підриваються пильною наглядом батьків, потребують слухняності і дисципліни, що спрямовує на спротив з боку Олени, у зв’язку з, із чим і виникає агресія. Тут відчутний не прийняття нею особливих із боку родителей.

(У Корабльова У. агресивність проявляється через нестійкості в характері хлопчика, невдачами у соціальній середовищі. Особливу роль цьому відіграє і батьків, які у певною мірою підштовхують дитину до прояву агресії. Тут, на відміну від першої дитини, батьки занадто бракує часу приділяють Валерію, залишається віч-на-віч зі своїми становищем, робить своїх висновків, іноді неправильні і потребують батьківського ради й підтримки. Натомість батьки хочуть бачити дитину більш успішним, і слухняним, цим в дитини виникають суперечливі почуття, не розуміння, чого від нього хочуть, як і веде до прояву агрессии.

З двох випадків можна припустити, що багато в чому впливає на ступінь агресивності у підлітка. Особливо у такому проблемному віці дитина потребує особливої уваги та особливого ставлення до нього. Але й дитина має навчитися також, приймати погляди батьків. Тут має може бути зворотний й розуміння обох сторон.

Коли проаналізувати такі сім'ї, то видно, що батьки намагаються вагітною дітей, але переважно кожна родина намагається дотримуватися своїм принципам виховання. Діти, своєю чергою, намагаються також правильно сприймати виховання своїх, та їх вік, який характеризується стабільністю поведінці, призводить до проблемам, які впливають до рівня агресивності. Але це рівень невеличкої і переважно його вважатимуться, як нормальне прояв у підлітків. Головне, щоб ця рівень не збільшувався, заради чого зобов’язані стежити, як і батьки, і вчителя, класні руководители.

Заключение

На закінчення своєї курсової роботи розглядаються висновки з проведеним тестів і їх стосовно із поставленим мною гипотезой.

Теоретична частина курсової роботи полягає в перегляді особливостей підліткового віку і її різних типів сімей, які впливають на ступінь розвитку у віці. Підлітковий вік, вік змін і ломки характеру — воістину важкий вік. мінливий, з різкими коливаннями настрої, ранимість роблять його іноді цілком нездатним адекватно оцінювати ситуацію та поводитися відповідаючи нею. Саме такою своєї неадекватністю підліток і провокує виникнення різноманітних конфліктам та агресії. Натомість різні типи сімей, виховання і ставлення батьків по-своєму надають в розвитку подростка.

Практична частина курсової полягає в тестування учнів 8 класу Стайковской середньої школи, які скоїли тест на виявлення рівня агресивності, також проходили тестування їхні батьки на виявлення батьківського відносини. Приймало участь 8 дітей та його родители.

При аналізі та вивченні їх відповідей виявилося, що справжній рівень агресивності в усього класу невисокий, тільки в декого він збігаються з індексом агресивності. Це в Савельевой А., Корабльова У., Ермалович Є. і цей рівень не большой.

При аналізі батьківського відносини виявилося, що всім батькам подобаються їхні діти такими, які що є, пишаються ними, цікавляться їх справами, але за цьому відчувається досить суворий контролю над дисципліною і вихованням ребенка.

По-різному цей контроль сприймається дітьми. У Савельевой Таке виховання впливає рівень агресивності, і це відчувається, що не сприймає таке ставлення, як і сприяє появі агрессии.

Є й учень, яка має контроль батьків дуже слабкий, але ці також по-своєму впливає прояв агрессии.

В інших дітей відчувається розуміння батьківського відносини, вони сприймають виховання батьків, як необхідну міру з боку, але у своє чергу й виникають проблеми пов’язані з перехідним віком, як і веде до прояву агрессии.

Через війну виявилося, що гіпотеза певною мірою підтвердилася, але позаяк у класі не виявилося високого індексу агресивності і батьківське ставлення до основному сприймається добре дітьми, тому тут виявити в точності, що впливає рівень агресивності невідь що легко.

У зв’язку з цим тему ще потрібно розробляти і розглядати із різних сторін. Щоб прийти до стабільному выводу.

Тому цю тему стане в нагоді й інших студентів, і розробляти її стане корисним кожного з учащихся.

1. Аверін В.А. «Психологія дітей і підлітків». Вид-во Михайлова В. А., 1998. 2. Айхорин А. «Важкий підліток». — М.: Квітень Пресс, Вид-во ЭКСМО —

Пресс, 2001. 3. Асановой М. К. «Посібник із попередження насильства з дітей».- М. :

Изд-ий гуманітарний центр ВЛАДОС, 1997. 4. Видра Д. «Допомога розведеним батькам та його дітям». — М.: Изд-во

Інституту Психотерапії, 2000. 5. Вроно Є. «Нещасливі діти — важкі батьки».- М.: Сім'я і школа,

1997. 6. Кондратьєв М. Ю. «Підліток у замкненому колі». — М.: Вид-во «Інститут практичної психіатрії», Воронеж: НВО «Модэкс», 1997. 7. Куликова В. А. «Сімейна педагогіка і домашнє виховання».: учебник,

1999. 8. Рогів Є.І. «Настільна книга практичного психолога в образовании».

Навчальний посібник. М.: Владос, 1995. 9. Рогів Є.І. «Настільна книга практичного психолога в образовании».

Навчальний посібник. М.: Владос, 2000. 10. «Популярна психологія для батьків».: 2-ге видання, испр.: Союз, 1999. 11. «Соціологія».: Учбов. Посібник для студентів вузів. Мн., «Тетра

Системс", 2001. 12. Фрідман И. К. «Себе як у дзеркалі Я бачу…». — М.: Вид-во «Сім'я і школа», 1196. 13. Фурманов І.А. «Психологічні основи діагностику і корекції порушень поведінки в дітей віком підліткового та юнацької віку». Мн., 1997. 14. Фурманов І.А., Аладьин А. А., Фурманов Н. В. «Психологічна роботу з дітьми, позбавленими батьківського піклування». Мн.: «ТЕСЕЙ», 1999. 15. Голл Кэлвин З., Линдсей Гарднер. «Теорія особистості». — М. «КСП+», 1997.

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою