Методологические основи психології

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Психологія


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

Методологические основи психологии

Психология як ремесло і искусство.

Обоснование вибору темы:

Занимаясь психодрамою я звернула увагу яку колосальну роль грає особистість терапевта, викладача, як різна студенти психологи сприймають і той ж матеріал. Мене це зацікавило. Виявилося, що навіть результати психологічної діагностики, що прагне наукової точності й діють об'єктивності, дуже варіюють у різних руках. Мої подальші плани пов’язані однак з роботою у сфері мистецтва (театр, використання психодрами у роботі актора над роллю) і фольклору (юнгианский аналіз казок). Отже, бачачи багато спільного в «роботі актора з себе» і з себе психолога, я вибрала цю тему.

Однако тема ця я вважаю актуальною безумовно і з тієї причини, що навчаюся спеціалісти кафедри педагогічної з психології та працюю в школе.

О термінах:

Для початку, щоб уникнути непорозумінь визначимось у термінах: що таке психологія, що мистецтво що таке ремесло.

Для цього зазирнемо в словники, зокрема у словник Даля і БСЭ.

Психология — наука про психічному відображенні дійсності… (БСЭ)

Ремесло — філігранну майстерність, а ручна праця, роботу і вміння, яким видобувають хліб; саме заняття яким людина живе, промисел його, вимагає більш тілесного, ніж розумового труда (словарь Даля).

Искусство- 1)…высокая ступінь вміння, майстерності у будь-якій діяльності(Великої радянської енциклопедії) 2) знання, вміння, розвинена навиком чи вченням здатність, гілка чи частину людського освіти, просвітництво, наука, знання що докладалися до справі; рукоділля, ремесло, майстерність, яка потребує великого уміння і смакові (словник Даля).

Таким чином, якщо мистецтво «є високий рівень майстерності», а ремесло є «вміння яким видобувають хліб», то контексті цієї теми так можна трактувати ремесло, майстерність і мистецтво як якісь іпостасі лідера в освоєнні психологічного знання, психологічної науки. Де ремесло — нижчий, найпростіший рівень — рівень знань і умінь в досліджуваної галузі. У цьому рівні людина має якісь уявлення як і треба робити (в діагностиці чи, або ж терапії, в коррекции), кроме того цьому рівні є ще певний досвід самостійного, або з помощью,(в залежність від рівня оволодіння ремеслом) використання отриманого знання. Проте знання має досі розгорнуту, не автоматизовану форму і досить обобщено.

На прикладі навчання психодрамі ремісничий рівень (рівень, на якому перебуваю і працюю) є ознайомлення з базовим техніками (фокусування, дублювання, дзеркало, обмін ролями) и додатковими техніками (самопредставлення, лінія часу виконання ролі, діалог, монолог, репліка в бік, техніка порожнього стільця, крок у майбутнє, повернення у часі, тест на спонтанність, техніка «сновидіння», психодраматичний шок, гипнодрама тощо.), У тому чи іншою мірою техніки ці вивчаються, запам’ятовуються, і освоюються. Критерієм ремісничого оволодіння техніками ведення драми виступатиме безпомилкове їх відтворення в потрібний час у потрібному місці без будь-яких підказок із боку. Проте за такому ремісничому відтворенні драма буде почасти затягнутою, зайве насиченою деталями або ж можливо, навпаки, не полной.

При володінні методом лише на рівні майстерності ми маємо справу з вироблених навиком, відпрацьованими знаннями й вміннями, представленими у свідомості стислому, скороченому узагальненому вигляді. Людина хто оволодів знанням на такий рівень може лише вільно його застосовувати, а й вирішуватиме його основі нові (творчі) завдання.

Возвращаясь приміром, у моєму уявленні психодраматист майстер класу і безпомилково використовує техніки, не відволікається на технічні моменти, зайнятий обмірковуванням креативних ходів, вміє вкладатися у часу, скорочувати час без втрати якості, з допомогою пропускання мало важливих сцен, нюансів і подробиць роботи, має багато різних технічних гіпотез, працює у цілому впевненіше і швидше ніж ремесленник.

Что ж таке опанувати психологічним знанням лише на рівні мистецтва? Якщо може бути психоаналіз чи психодраму чи проективне тестування тощо. буд. мистецтвом (і чи можна?), будь-який чи який навчався психоаналізу (психодрамі) буде (за високого ретельність) майстерним психоаналітиком (психодраматистом)?

Овладение психологічної наукою лише на рівні мистецтва, з мого думці, є зовсім інший, якісно інший перегонів. У цьому рівні працює те, що називається спонтанність, креативність і, найголовніше, творча інтуїція — вміння правильно узагальнювати по несуттєвим ознаками. Можливо тут маємо працювати з абсолютно іншим типом мислення та логики.

Приводя як приклад психодраму, хотілося б процитувати невеличкий уривок із книжки Пітера Фелікса Келлермана «Психодрама великим планом» М. ,"Класс", 1998 г., стр. 163, де він у главі «Магія» описує випадок із практики, який, мій погляд, уособлює ту творчу інтуїцію, про якої йшлося выше:

«Я хотів зробити щось задля досягнення прогресу, але з всієї очевидністю «застряг» і він за межею провалу. У пошуках способу продовжити психодраму я тихенько торкнувся шиї жінки протагоніста, що як звільнив її, і її початку розкриватися… …Протагонистка, та й уся група, виглядали точно зачарованими. А я погано розумів, що сталося, і почувався цілком выжатым. «

Другой уривок належить до практик юнгіанського аналізу казок. З книжки Марії Луїзи Фон Франс «Чарівна казка» С-П., 1998 г., стр. 346:

«…Вы, мабуть помітили, що з інтерпретації всіх таких чарівних казок я користувалася кілька у незвичний спосіб мислення. Власне, коли ми маємо справу під символічною фольклором, мислити можна будь-яким однією з двох способів. Перший спосіб — розмірковувати про неї, поміщаючи себе зовні, над чи поруч із матеріалом, та перевіряючи раз у раз, наскільки які з цьому приводу міркування відповідають предмета. Вам не уникнути від рівня цього першого способу, оскільки це традиційний, спосіб мислення, який «Нам прищеплюють зі шкільних років. Однак ми вдамося до другого способу, та наша мислення якісно зміниться, адже ми не перестаємо думати скоріш про предметі, бо наше розумовий процес, скоріш, нагадує вслухання у те, що має сказати сам символ. Тим самим було мислення стає інструментом, який є самовираженню матеріалу. Саме таке мислення Юнг називає символічним. Опанувати не так просто; крім того, що більш ви перейнялися науковим способом мислення, важче вам переключитися на символічне мислення. Воно дає вам безцінний інструмент розуміння сирого, ще обробленого матеріалу душі (psyche) у її нових, ще невідомих проявах, які ми маємо знати якщо маємо працювати з несвідомим…»

Этот уривок, хіба що протиставляє загальноприйняте наукове і символічне (очевидно, правополушарное) мислення. Проте справді наукового мислення там було здійснювати спроб зробити психологію об'єктивної наукою. При тому, багато наукових відкриття й пошуку народилися завдяки творчої інтуїції дослідників, їх символічному мисленню. Якби дослідник контактують зі своїми інтуїтивної, творчої сутністю його далеко могли завести лабіринти наукового мислення.

Таким чином, підсумовуючи вище сказанному:

Для розкриття власних творчих ресурсів потребує, освоювати ремесло, доводити його рівня майстерності, перебуваючи у якому можна зробити перехід у іншу якість, якийсь вихід межі себе, який вищої щаблем розвитку майстерності і називатиметься мистецтвом. Освоїти психологічну науку такому рівні справа непроста побоююся не всім подвластное.

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою