Основные закономірності почерку

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Психология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Основные закономірності почерка

Многолетняя практика дозволила графологам помітити й виділити певні закономірності в почерку та його обумовленість особистісними особливостями людини. Основні спостереження сформульовані як ясних тез і положень даної статьи.

Илья Володимирович Щеговлев, професійний графолог.

Почерк характеризується цілим набором ознак, дозволяють відрізнити його від почерків решти людей. Манера писати в кожного абсолютно специфічна і не повторяется.

Почерк не є щось повністю сформоване і застигле. Він може перетерплювати певні зміни щодо залежно від обставин життя і фізичного розвитку людини. У почерку, як й у поведінці й промови, розкривається внутрішній світ человека.

Во час листи рука дуже тонко реагує на зароджувані думки і почуття. Причому реагує з великим сталістю, що дає почерку одинаковость.

Некоторые закономерности

Многолетняя практика дозволила графологам помітити певні закономірності в почерку і їх обумовленість особистісними особливостями людини. Основні спостереження можна сформулювати як наступних положений.

Первое становище. Почерк характеризується ступенем геометричній витриманості листи. Йдеться рівності ліній, рядків і полів, величині інтервалів між словами і рядками, однаковості тиску. Ступінь витриманості листи залежить від волі людини, запасів його внутрішньої енергії, здібності напружено працювати, врівноваженості характера.

Второе становище. Всякі перебільшення в почерку свідчить про прагнення людини виділитися, привернути до себе увагу, компенсувати відсутність бажаних качеств.

Третье становище. Украшенность почерку говорить про самодовольстве, хвалькуватості, обмеженості, нарочитості поведения.

Четвертое становище. Хвилясті лінії в рядках й у підписи притаманні людям спритним, хитрим, він умів приспособиться.

Пятое становище. Багатство кутастих ліній у листі свідчить про твердість, наполегливість, конфликтность.

Шестое становище. Заокругленість ліній у листі й у миролюбних людей, сглаживающих конфлікти, люблячих та вмінням підтримувати добрі отношения.

Дальнейшее накопичення досвіду дозволило узагальнити вищезазначені стану та висунути наступний принцип графологічного анализа.

Основные напрями анализа

Прежде ніж можливість перейти до докладного аналізу почерку, необхідно зробити оцінку за трьома основним напрямам: ступеня гармонійності листи, його геометричній витриманості і графологичности. Попередня оцінка дозволяє судити про обдарованості пише, про його вольовому розвитку, працездатності, самобутності, особистої инициативе.

Гармоничность почерку визначається наявністю гармонії між елементами листи, утворюючими одне. Наприклад, окремо взяті літери може бути неказистыми, з зламами, і з деформацією, але слово, складене з цих літер, створює при розгляді відчуття гармонійного цілого. Відповідно ступінь гармонійності листи свідчить про розвиток розумових здібностей, смаку, внутрішньої культуры.

Геометрическая витриманість листи визначається рівністю ліній рядків і полів, однаковістю відстані між словами і рядками, рівномірністю тиску. Ступінь геометричній витриманості листи говорить про запасі внутрішньої енергії, вольових зусиллях, про обдуманості дії і сталості відчування, уміння зберігати внутрішнє рівновагу, здібності гальмувати небажані эмоции.

Степень графологичности визначається відхиленням каліграфічного почерку і характеризує самобутність людини, спектр прояву його індивідуальності. Чим більший відхилення, тим більше коштів що пише виявляє свою індивідуальність в життя, незалежно від цього, що вона занимается.

После як і оцінки, що створює загального уявлення про почерку і особистісних особливостях людини, починається детальне вивчення почерку по цілої системі інформативних ознак: форми, розміру, становища, напряму, і проміжних расстояний.

1. Ознаки форми. Буква у разі розглядається як як єдине ціле, а й як і кожен її елемент окремо. Форма літери визначається характером яка описує її лінії, що буває більш-менш округлої, чи ламаної, чи угловатой.

Криволинейная чи округла форма може мати вид розширеного чи звуженого овала.

Каждая частина літери може, своєю чергою, мати прямі чи криві обриси, утримувати в собі дуги, відмінні за довжиною та ширині, і навіть петлі і завитки.

2. Ознаки розміру. Найважливішим із які підлягають аналізу ознак слід вважати ознака розміру, належить до почерку загалом і до окремим буквах та його элементам.

При розгляді окремих літер необхідно ухвалити до уваги абсолютні розміри, і навіть относительные.

Анализ відносних розмірів літер обов’язково має містити вивчення мінливості форми, яка в змозі з’явитися однією з видатних ознак почерку. Для кожної літери враховуються її загальний розмір, висота і ширина.

Показателем мінливості може бути повторюваність крайніх розмірів літер: надто великих або малих, дуже високих чи низьких. Якщо йдеться про частому повторенні крайніх розмірів, це вже дозволяє казати про виявленні майже постійного ознаки, засвідчує про певної індивідуальності людини. Багато графологи надають розмірам літер великої ваги, ніж форме.

Другим показником мінливості є висота літер у складних словах, а це є властивість, що зберігає відоме сталість у человека.

3. Ознака становища літер. Оцінюючи становища приймаються до уваги ознаки спільні смаки й приватні. Загальний ознака характеризує ступінь стислості всього тексту, придающей йому особливий вид, який залежить від зближення літер, слів, строк.

Другой загальний ознака — це порядок розташування рядків і літер, т. е. йдеться про геометричній витриманості письма.

К приватним ознаками відносять відстань між строк.

Положение літер та його елементів розглядається щодо горизонтальній і вертикальної осей. По горизонтальній осі аналізується відстань між літерами. У складних словах враховується розташування максимального і мінімального проміжку між буквами.

По вертикальної осі аналізується висота літер, що визначається щодо основний риси — лінії, що з'єднує все нижні кінці окремих елементів різних літер. Обов’язково приймаються до уваги напрям основний риси і його форма. Частіше всього основна риса має напрям більш-менш похиле і форму ламаної линии.

Иногда для більшого уточнення за тими словами з'єднують нижні частини першої й останньої літер, що дозволяє проаналізувати повторюваність елементів літер, розташованих вищою, і нижче цієї риси. Враховується і напрям самої линии.

4. Ознака напрями, нахил почерку. Напрям — ознака дуже цінна, у своїй розглядається напрям рядків, літер, окремих элементов.

Направление то, можливо вертикальним чи похилим вправо чи вліво. У кожній оказії слід враховувати кут відхилення від вертикальної оси.

Рассматривается однаковість напрямів, велика чи менша паралельність прямих штрихів літер. І тому часто продовжують осі елементів чи осі літер: якщо елементи мають однакове напрям, це були відповідні осі будуть рівнобіжні. У дійсності такого що ніколи немає, а осі пересекаются.

5. Проміжки між елементами, літерами і словами. У цьому вся ознаці розглядаються повторюваність, одноманітність проміжків та його положение.

Промежутки між літерами й між елементами літер — одне із важливих ознак, характеризуючих індивідуальні особливості почерку. Найбільший проміжок в слові зазвичай пов’язані з розривом чи відсутністю штриха, поєднує одну букву з другой.

6. Обчислення повторюваності що виділяються ознак. В багатьох випадках задля збереження у пам’яті різних ознак почерку проводять прості арифметичні обчислення. На полях аркуша виписується кожної рядки кількість мінімальних і максимальних розмірів, наприклад кількість літер найбільшої висоти. Це ж можна зробити і щодо інших ознак, як-от кількість літер із напрямом, сильно похилим вправо чи влево.

Обычно такі обчислення роблять для аналізованого тексту, а лише кількох місцях. Обов’язково це задля перших чи серед останніх рядків, у яких що пише зазвичай докладає більше й менше старання соответственно.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой