Мифы перехоплення корпоративного управління

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Менеджмент


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Мифы перехоплення корпоративного управления

Александр Євгенович Молотников, фахівець у галузі корпоративного управління і функцію контролю, супроводу угод зливань і поглощений.

В військової середовищі є влучна приказка — «Генерали завжди готуються до минулої війні». Справді, притчею у язицех стало різке відторгнення поруч радянських воєначальників створення танкових армій напередодні Великої Вітчизняної війни. І їх було зрозуміти — легендарні командарми мали досвід цивільному і Першої Першої світової, коли основної ударної силою була кіннота, а зрідка застосовувані танки були незграбними мало пристосованими до реальних бойовим действиям.

Точно як і поводяться люди інших, більш мирних професій, наприклад бізнесмени. Візьмемо доморослих підприємців, заробили перший трудовий мільйон в непрості 90-ті роки минулого століття. Головне завдання тодішнього бізнесмена крім накопичення початкового капіталу було залишитися живим. За відсутності виразної нормативної бази й культури підприємницьких відносин суперечки вирішувалося виключно лише фізичними методами. Зрозуміло, котрі пережили боях за власність підприємці надовго запам’ятали значення особистій безпеці, намагаючись приділяти першочергову увагу я саме ей.

Однако часи змінилися. Загарбники чужого бізнесу большє нє використовують міцних молодих людей спортивних костюмах. Тепер до повного контролю за підприємством необхідна дюжина юристів, здатних перерости у суді довести, що сажа біліша снігу. На жаль, ця проста істина надто повільно впроваджується у свідомість середнього російського підприємця. Що найсумніше — дедалі більше виходячи з власного негативного опыта.

Проведем короткий огляд найбільш вкоренилися у діловому свідомості заблуждений.

Миф 1. Якщо реєстр акціонерів компанії веде професійний учасник ринку цінних паперів — реєстратор, годі й тривожитися за схоронність акций

К жалю, це зовсім так. Існуюча система обліку акцій не гарантує власнику акцій, що цінні папери ні без її відома списані на лицьові рахунки невідомих компаній. З іншого боку, корпоративні «стерв'ятники» щоб одержати контролю за акціями може використати придбані судові акти, підроблені документи. Досить часто відбувається змова агресора з працівниками чи керівництвом реєстротримача компании-цели.

Миф 2. Учасники суспільства з обмеженою відповідальністю надійно захищені від злочинних зазіхань на свої доли

К жалю, це помилка може призвести до може найсумнішим наслідків Чинний нині порядок державної реєстрації речових юридичних осіб надав воістину безмежні змогу шахраїв. Користуючись ліберальністю нормативної бази, злочинці легко чарівників перехоплюють управління суспільствах із обмеженою ответственностью.

Миф 3. Вибудовувати стосунки з партнером у бізнесі слід по тому, як новостворена компанія початку приносити прибыль

Наиболее помилка — багато хто вважає, створення компанії є повсякденною формальністю, що навіть годі їхньою увагою. Ці підприємці навіть клопочуться тим, щоб запросити юристів для правової експертизи установчих документів. Згодом це можуть призвести до того що, що співвласник компанії ініціює перехоплення управління у компании.

Более досвідчені підприємці, плануючи установа фірми, враховують можливість прощання з компаньйоном у майбутньому. Саме тому їм дуже важливо на стадії узгодження установчих документів перехопити ініціативу з їхньої складання. Найпоширенішим є надання партнеру статуту і установчого договору (якщо створюється ТОВ). І тут протилежна сторона мимоволі буде змушена грати за чужим правилам. Вивчаючи проекти установчих документів, навряд їй поталанить виявити все розставлені в тексті «юридичні капканы».

В підтвердження цього розглянемо наступний приклад. Тривалий час у одному з уральських міст функціонувала меблева фабрика. Асортимент фабрики навіть після переходу нашої країни — до епосі розвиненого капіталізму був невибагливий і аскетичний, тому популярністю з боку споживачів не користувався. Фабрика перебувала межі банкрутства, коли до її владельцу-директору звернувся якийсь чиновник однієї з вітчизняних силових відомств. Він асоціювався, що у радянські часи фабрика виготовляла меблі для Збройних Сил СРСР. Відзначивши, що у представляемом їм силовому відомстві нещодавно виділили великі вартість придбання меблів, чиновник обіцяв посприяти висновку з фабрикою відповідного договору доставки продукції. Але він як хотів працювати по стандартної «откатной» системі, а запропонував директору продати йому частина акцій (зрозуміло, не безпосередньо державного службовця, а його довіреним особам) і подати можливість отримувати 30% прибутку. У світлі те, що надалі, використовуючи зв’язку чиновника, в підприємства виникне можливість замкнути у собі значну частину поставок меблів, і для інших відомств, директор согласился.

Дела пішли вгору, і через, ніж погашати величезну кредиторську заборгованість, фабрика за порадою нового компаньйона створила дочірнє підприємство, куди й опинився все ліквідні активи. «Дочка» була створена формі ТОВ, її керівником став управлінець, який користувався директора великим довірою. Згодом одноосібними власниками ТОВ стали чиновник (40%) і директор фабрики (60%). Невдовзі через загрозу банкрутства основного підприємства все найцінніші контракти було переведено нові структуру.

Мирное співіснування компаньйонів закінчилося 2000 року, коли цілком несподівано керівник ТОВ як із усіма контрагентами домовленості про розірвання договорів, а й продав сторонньої організації належать суспільству кошти. Спочатку директор не повірив, що його просто викинули з бізнесу, потім спробував оспорити скоєні угоди в судовому порядку, стверджуючи, що керівник у відсутності права без згоди загальних зборів учасників укладати великі угоди. Ось і з’ясувалося найцікавіше — все скоєні угоди були зовсім законні, що підтвердили найвищі судові инстанции.

Дело у цьому, що ФЗ «Про ТОВ» передбачає можливість передати керівнику суспільства повноваження у висновку великих операцій з власної ініціативи навіть за відсутності рішення загальних зборів учасників. На подив директора, це становище був ще у статуті, проект якого було надано хитрим державних службовців. Немає сенсу пояснювати, що він підкупив керівника ТОВ і з його допомогою ми отримав абсолютного контролю над предприятием.

Как правило, такі правові міни уповільненої дії закладаються як у тому, щоб безпосередньо вивести компаньйона із справи, а й просто посилення позиції однієї з партнерів. Наприклад, якщо його компаньйон перестане виконувати взяті він зобов’язання, можна задіяти жодну з наявних «юридичних хв», що надовго протверезить знахабнілого бизнесмена.

Помимо маніпуляцій із установчими документами, частенько підприємці використовують схеми по ускладнення майнової структури підприємства. У цьому вся разі одне із партнерів має можливість будь-якої миті без погодження з іншими соратниками отримати контроль над найбільш вартісні частинами їх спільного бизнеса.

Миф 4. Якщо підприємець є учасником суспільства з обмеженою відповідальністю, компаньйони можуть позбавити її своєї частки виключно незаконними методами

Это зовсім по-іншому. Існує цілком закономірний механізм винятку учасника з суспільства. Слід зазначити, що це норма застосовується нечасто, проте її роль під час здійснення підприємницької діяльності досить велика.

Согласно ФЗ «Про ТОВ», учасники суспільства, які разом становлять не менш 10% статутного капіталу компанії, вправі вимагати через суд знову винятки з суспільства компаньйона, який грубо порушує свої обов’язки або своїми діями (бездіяльністю) унеможливлює діяльність його компанії чи істотно її затрудняет.

Миф 5. Інформація, надана потенційних партнерів, може бути використана проти самої компании

Известно, що флагмани вітчизняному промисловості дуже рідко укладають контракти з першої звернулася до неї компанією. Зазвичай, якщо сума договору перевищує певної планки (зазвичай 1 млн. крб), то тут для отримання права на висновок відповідного контракту сторонньої компанії необхідно перемогти у відповідному конкурсі (тендере).

В ідеалі даний підхід вигідний як організатору конкурсу — завдяки конкуренції за меншу ціну можна було одержати найкраща чеснота, — а й учасникам торгів, одержують можливість однакові виборювати декларація про висновок сделки.

Многие середні й невеличкі компанії прагнуть стати партнером великих корпорацій, і не лише у великі суми контрактів, а й у престиж таких взаємовідносин, підвищенні діловій репутації. Для перемоги у тендерах ряд компаній готові багато речей: істотно знизити ціни на всі продукцію, взяти великий кредит на модернізацію виробництва. Саме цим правилом і користуються не лише корпорації, а й їхні окремі сотрудники.

В ролі мотивів такої поведінки великих компаній може бути прагнення захопити дрібні фірми — як відомо, що багато корпорацій мають розгалужену мережу дочірні підприємства, котрі займаються як основному діяльністю компанії. До того ж, потенційні партнери можуть розкрити цінні інформацію про різних нюансах свого бизнеса.

Сотрудники корпорацій, використовують одержану інформацію в корисливих цілях, або намагаються продати її третіх осіб, або допомагають з її допомогою розвитку власного бизнеса.

Известен випадок, коли одна велика сировинна компанія оголосила тендер про поставки для неї офісних меблів. Причому у обсяг інформації, підлягає надання для конкурсного відбору, входили інформацію про власників компанії (не номінальних, а реальних!), структурі кредиторську заборгованість, найменуваннях і адреси основних контрагентов.

Часть потенційних претендентів відмовилися від участі у конкурсі, ознайомившись із цим переліком. Цікава деталь — мотивом цього відмови було побоювання розголосити конфіденційну інформацію, а банальна нездатність надати ці дані у призначений термін. Ті ж здобувачі, які продовжили брати участь у тендері, згодом пошкодували прийняте рішення. Річ у тім, що три компанії, брали участь у конкурсі, зазнали атаки із боку дочірніх структур корпорації. Річ у тім, що російське керівництво компанії вважає, що метою зниження витрат розумніше придбати два-три профільних компаній, ніж регулярно набувати офісні меблі за. Поставлене мета було досягнуто з допомогою набору різноманітних коштів, починаючи з фізичної сили власників компанії та закінчуючи хитромудрим маніпулюванням кредиторської задолженностью.

К жалю, від підступних задумів серйозних корпорацій захиститися досить складно. У цьому треба враховувати, що сьогодні практично будь-яка інформація, подана себе претендентом, можна використовувати проти самого.

Миф 6. Акціонер компанії може бути позбавлений своїх акцій на законних основаниях

К жалю, і це твердження неправдива. Досить часто компань-йони або корпоративні «стерв'ятники» починають оспорювати операції з акціями, виходячи з яких обличчя стало акціонером. У цьому старанно аналізується порядок скоєння партнером угод з придбання акцій компанії, виявляються можливі помилки з її боку, що може стати причиною позбавлення належних йому цінних бумаг.

Компании-рейдеры — специфіка ведення бизнеса

Компании, які спеціалізуються на корпоративних захопленнях, є досить різношерсту публіку — тут є договір «доньки» великих бизнес-империй, і інвестиційні компанії, і самостійні юридичні організації. Багато консалтингові компанії беруть у перелік надання послуг вороже поглинання. Дуже поширені ринку невеликі групи фахівців у області корпоративного права, які, отримавши замовлення поглинання тій чи іншій компанії, починають гарячково підбирати команду, яка б реалізувати це завдання. Після закінчення проекту команда, зазвичай, распускается.

Одной із найголовніших особливостей бізнесу агресорів і те, що ці особи не звикли втрачати спрямовані на проект гроші. У зв’язку з цим найчастіше ними робляться практично титанічні зусилля на аби те ні стало отримати бодай якусь віддачу від, здавалося б, вже «мертвого» проекту. З іншого боку, даний вид бізнесу вміщує ведення довгих, затяжних бойових дій в. Виняток становлять ініціативи великих олігархічними угрупованнями, що мають у запасі серйозні кошти й готові до тривалої облозі жаданого підприємства. Іноді необхідність якомога швидше захопити компанію наводить до курйозним последствиям.

Рассмотрим таку історію, произошедшую у серпні 2004 року з якоюсь невеличкий консультаційної компанією. Послугами цієї організації вирішив скористатися один впливовий сибірський підприємець. На відміну багатьох замовників, він не просив підшукати йому об'єкт для ворожого поглинання, оскільки вже визначився з жертвою корпоративної агресії. Юридична компанія має була розробити зважену та провести захоплення компанії, а згодом подати її замовнику. У цьому головна умова клієнта була виражена на необережно кинутою фразі: «Щоб усе було гарно і швидко». Замовник платив хороші гроші, тому директор компанії, не замислюючись, вирішив розпочати це дело.

На погляд, захопити підприємство було чимало легко — контрольний пакет акцій з’явився сталася на кілька рівних частин по 20%, власниками яких були три суспільства з обмеженою відповідальністю і особисто генерального директора компании-цели. Спочатку перехопити управління суспільствах із обмеженою відповідальністю, Агресори збиралися використовувати тривіальну схему зі зміною учасників компаній, і навіть їх одноособових виконавчих органів. Проте раптово отримали оперативна з’явилася інформація, що начальник податкової інспекції, де було зареєстровані «ООО-шки», тримає у своїй особистому сейфі всі документи, що стосуються цих компаній. Будь-які спроби внести в ЕГРЮЛ перебувають у його особистим контролем. Дане обставина ускладнювала проведення операції, було вирішено заволодіти акціями іншим способом.

Злоумышленники задумали отримати якісь судові акти, які з’явилися підставою списання акцій з лицевих рахунків акціонерів. Консультанти стали вести попередні переговори з суддями, з’ясувавши, що у дані акції службою судових приставів накладено арешт у рамках арбітражного справи про стягнення з акціонерів боргу кредиту. Дивно поручителем і при отриманні даних кредитів виступав генерального директора компании-цели, тому арешт був накладено і вкриваю його пакет.

Сначала консультанти переполошилися, вирішивши, що ця компанія потрапила до сферу інтересів інших агресорів, але незабаром вони змогли встановити, що дії судових приставів є нічим іншим, як однією з оборонних рубежів власників компании.

Юридическая фірма продовжувала шукати слабкі боку у системі захисту компанії, а замовник тим часом починав втрачати терпіння. Він розумів, чому просто взяти і прагнуло захопити підприємство. Невдовзі його нерви, стомлені постійним очікуванням захоплення, не витримали, і він розірвав договір з обережними консультантами. Ініціатор ворожого поглинання звернувся безпосередньо до інших фахівців, які вирішили відомим наполеонівському принципу: «Головне — вплутатися у бій, в якому було подивимося». Проте ознайомлення з мистецтвом ведення військових дій не допомогло новоявленим корпоративним «стерв'ятникам». Спроба силового поглинання підприємства провалилася. Група захоплення було ув’язнено вчасно які приїхали міліцією, а запопадливість іногороднього судового пристава була охлаждена заступником начальника регіональної служби судових приставів, поцікавився свого колеги, чому не повідомив його про необхідності скоєння виконавчих дій на неподведомственной йому территории.

Таким чином, оборона компании-цели виявилася міцним горішком для сторонніх агресорів. Причому у вкотре підтвердження російська приказка «Поспішиш — людей насмешишь».

Некоторые інвестиційні компанії, усвідомивши, що це підприємство є міцним горішком і блискавично поглинути їх вдасться, можуть час призупинити активні бойові дії, очікуючи більш підхожих умов захоплення підприємства. Це досить поширене явище для компаній, що водночас ведуть кілька проектів. У цих ситуаціях агресори зволіють закінчити недружню поглинання однією об'єкті, після чого кинути всі сили на шуканий актив.

Еще однієї особливістю компаний-поглотителей є знервованість всередині колективу. Це зумовлене велику кількість коштів, які необхідні агресорові для реалізації своїх планів, і частим порушенням кримінального законодательства.

Данные обставини можуть зробити в пригоді обороняющейся компанії, яка зможе успішніше відбити атаку агрессора.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой