Портрет сучасного менеджера

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Менеджмент


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ПОРТРЕТ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖЕРА

1997

Запровадження.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. . 3

Глава 1 Портрет сучасного керівника.. .. .. .. .. . 4

Глава 2 Що треба, щоб стати лідером.. .. .. .. .. .. . 8

Укладання.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. . 13

Список використаної літератури.. .. .. .. .. .. . 14

Управління з’явилося разом із людьми. Там де хоча б двоє об'єднувалися із метою досягти який або спільною мети, виникала завдання координації про дії, яке хтось із яких мусив був брати він .У умовах він ставав керівником, управляючим, а інший — її підлеглим, исполнителем.

На всі етапи становлення суспільства проблема управління стояла досить гостро і багато людей намагалися розв’язати цю проблему та їх праці носили розрізнений характері і не становили узагальненої теории.

І тільки у другій половині уже минулого століття після перемоги промислової революції у країнах ситуація різко змінилася. Ринкові відносини володіли усіма сферами життя суспільства. Як гриби після дощу росли потужні фірми, потребували значної частини керівників вищого й середнього рівнів, здатних приймати грамотні раціональні рішення, які вміли працювати з великими масами людей, які б вільні у своїх вчинках. Тому управляючих була потрібна високий професіоналізм, компетентність, вміння узгоджувати своєї діяльності з законами. У результаті виникають група людей, спеціально котрі займаються управлінської діяльністю. Цим керівникам не потрібно тримати своїх підлеглих в покорі владної рукою. Головне завдання стає копітка організація та щоденне управління виробництвом з метою забезпечення найбільшої прибутку власникам фірми. З цих людей стали називатися менеджерами.

Нині існує певний мінімум різних характеристик для сучасного менеджера. Що за характеристики, і яким повинен бути портрет сучасного менеджера, і піде мова у тому докладе.

ПОРТРЕТ СУЧАСНОГО РУКОВОДИТЕЛЯ

Діяльність керівника багато привабливих сторін: вона дозволяє великі можливості для особистості, надає людині гідність, є захоплюючої і захоплюючій. Менеджеру доводиться часто вирішувати складні завдання за умов критичних ситуацій і невиразних перспектив.

У минулому посаду менеджерів намагалися підібрати людей яскраво вираженими диктаторськими замашками, оскільки робочі був у більшості своєму покірної, малоосвіченій, безликої масою і найкращий спосіб роботи з ними вважалося принуждение.

У умовах формула дій управляючого була:.

З розумінням те, що робочих потрібно примушувати до праці, а заохочувати, змінилися й підвищити вимоги до управляючим. Головним їхнім гідністю стала здатність зайняти позицію глави сім'ї, який по-батьківськи належить до підлеглим, діючи за такою формулою:.

Усе це, безумовно, допомогло зняти багато проблем і антагонізм між робітниками і менеджерами.

Кризові ситуації, дедалі більше потрясавшие західну економіку, вимагали від управляючих нових якостей. Просто ужитися з людьми було досить -- взаємодія потрібно було забезпечити надійної матеріальну базу, яку створював надійний безперебійний збут товарів. Це зажадав від менеджера що й маклерських способностей.

І, насамкінець, сьогодні фірми зросли настільки, що одноосібне управління ними стало практично неможливим. З іншого боку, керівники додалося і багато зовнішніх функцій, зокрема взаємодію Космосу з партнерами, профспілкою, державними і з політичними діячами. Кожним напрямом займався самостійний управляючий, тому глава корпорації ставав менеджером-организатором, основна обов’язок якого — координувати діяльність групи менеджеров.

Виконуючи цей обов’язок, сучасний менеджер виступає у кількох ипостасях.

По-перше, це управляючий, наділений владою, керівний великим колективом людей.

По-друге, це лідер, здатний вести у себе підлеглих, використовуючи свій авторитет, високий професіоналізм, позитивні эмоции.

По-третє, це -- дипломат, який встановлює контакти з партнерами і владою, успішно котра переборює внутрішні і його зовнішні конфликты.

По-четверте, це -- вихователь, у якого високими моральними якостями, здатний створити колектив і спрямовує його у потрібне русло.

По-п'яте, це — ін новатор, розуміє роль науки у сприйнятті сучасних умовах, вміє оцінити й одразу ж впровадити у виробництво те або інше винахід чи раціоналізаторська предложение.

По-шосте, це -- просто людина, у якого високими знаннями й здібностями, рівнем культури, чесністю, рішучістю характеру й у той час розважливістю, здатний бути під усіх відношеннях зразком для окружающих. /1,5−6 /

У процесі управління менеджер здійснює ряд конкретних функцій, серед яких: організація та планування діяльності колективу та своєї власної роботи; розподіл завдань і інструктаж підлеглих; контролю над ними; підготовка і читання звітів; перевірка і - оцінка результатів роботи; ознайомлення з усіма новинками у світі бізнесу, техніки і технології, висування і розгляд нових ідей пропозицій; рішення питань, виходять межі компетенції підлеглих; ознайомлення з поточної кореспонденцією; відповіді дзвінки і достойний прийом відвідувачів; проведення зборів і представництво; заповнення форм звітності; ведення переговорів; підвищення квалификации.

Всі ці роботи характеризуються: високим розмаїттям (до 200 видів дій щодня), розмаїттям форми самих цих діянь П. Лазаренка та місця їх здійснення, широкими контактами і комунікаціями усередині та поза фірми, калейдоскопом подій, покупців, безліч действий.

Виконуючи свої повсякденні обов’язки, менеджер спілкується з різними категоріями осіб. Насамперед, це партнери. Іноді можуть бути надто сумними, выдвигающими макабричні вимоги, і навіть загрозливими, але у будь-якому разі поводження з ними потрібно коректно, не показуючи роздратування. Інша категорія людей якими доводиться спілкуватися, -- керівники різного рангу. У розмовах із ними виражатися слід чітко й недвозначно, дотримуватися лише фактів чи власних міркувань, коротко викладати думки. Ставлячи якусь проблему, найкраще відразу ж потрапляє запропонувати варіант її вирішення, щоб бос не займався нею з початку остаточно. Взагалі, найкраще більшу частину його роботи взяти він -- він не забуде. З підлеглими спілкування має бути, у вищої мері довірчим і доброзичливим -- від нього, як відомо у вирішальній мірою залежить доля менеджера. І, насамкінець, менеджер постійно спілкується з колегами — керівниками інших підрозділів. Прямого впливу них він надати неспроможна й тут особливої мірою треба вміти обумовити, торгуватися і убеждать.

У процесі спілкування менеджеру доводиться виконувати три основних роли.

По-перше, це роль координатора, який зв’язує одну групу людей інший і упрощающего діалог з-поміж них. Цю роль імідж і представництво у світі; фактичний може грати номінальний глава фірми, який би її надихає дії людей, створені задля лідер, досягнення цілей фірми; комунікатор, створює можливість надійних безперервних контактів між сотрудниками.

По-друге, це роль інформатора, забезпечує прийом, передачу і обробку різноманітних інформації. Цю роль може грати контролер, стежить над роботою підлеглих, сравнивающий її з поставленими цілями. Її може він розповсюджувач ідей, що у курсі всіх змін, які впливають роботу працівників, информирующий їх звідси, який би політику фірми. І це представник, який би значення і характеру проблем іншим підрозділам чи партнерам.

По-третє, це роль, що з прийняттям рішень. Її грає підприємець, шукає нових шляхів досягнення мети і бере він всю відповідальність за ризик, пов’язані з ними. Її грає менеджер, відповідальний за розподіл ресурсів фірми. Її, нарешті, грає представник фірми, провідний переговори з партнерами./ 3, 45 /

Менеджери вищої ланки фірми звичайно є номінальними главами, координаторами, представниками, визначають цілі й основні засади діяльності. Менеджери середньої ланки найчастіше виступають генераторів ідей, представників переговорів, координаторів ¦ діяльності своїх підлеглих, визначаючи їх функціональних обов’язків і мети, совершенствующие виробничий процес. Менеджери нижчої ланки — майстра -- перебувають ближчі один до безпосередніх виконавців. Цілі їм формуються на найближчу перспективу безпосередніми керівниками і орієнтовані підвищення продуктивність праці, кваліфікації окремих працівників, зниження шлюбу. На відміну від попереднього категорій управлінців вони вирішують питання ?, а ?

З власного відношення до роботі менеджери діляться на пасивних і активних. Пасивні використовують, зазвичай, принципи діяльності, вироблені іншими, замикаються переважно у своїх підлеглих, намагаючись контролювати всі дії. У роботі такі менеджери обмежуються рішенням вузьких проблем, причому з рутинних позицій. Вони беруться лише над те, що служить користь їх кар'єрі і дозволяє, та й тут, боючись ризику, діють лише за схемою, прагнуть розширити кругозір, а брак знань й ідей поповнюють їх злодійством своїх подчиненных.

На противагу пасивному керівник активного типу базікає по телефону дома, прагне випробувань, повністю віддає себе роботі. Вона має чіткими життєвими установками, вимогливий й оточуючим, прагне досконалості. Такий керівник постійно перебуває у гущі життя, безупинно виробляє і переглядає і відповідності з обстановкою принципи діяльності себе та інших. Він прагне конструктивно використовувати будь-які, навіть конфліктні, ситуації, не боючись ризику і відповідальності. Активний менеджер шукає й встановлює термінові контакти з оточуючими, заохочує їх самостійність, дає можливість висунутися. У активного. менеджера є всі необхідні задатки у тому, щоб стати лідером колективу, совмещающим у собі офіційне визнання керівництва та неофіційне підлеглих. Оточуючі, вважають психологи, сприймають лідера щодо чотирьох основним моделям: 1), «2); 3); 4), відповідно до що навіть будують своє ставлення щодо нього, дозволяють лідеру поширювати свій впливом геть колектив і кожного в отдельности.

Лідерство -- це мистецтво впливу людей, натхнення їх у то, що вони з доброї волі прагнули досягти якихось цілей. Найчастіше, до жалю, особливо у політиці, це виявляються особисті амбіційні мети самого лидера.

Люди йдуть за лідером насамперед тому, що у змозі запропонувати їм (хоча й можливо дати) кошти на задоволення їх найважливіших потреб, вказати потрібне напрям деятельности.

Влада лідера полягає в пристойне знання підлеглих, умінні себе з їхньої місце, аналізувати ситуацію, визначати найближчі і віддалені наслідки своїх дій, прагнення до самовдосконалення, здібності вселяти у підпорядкованих впевненість, свідомість необхідності здійснювати ті чи інші вчинки, бо поведінка співробітників найчастіше відбиває то, що від них ждут.

Лідер чудово це відчуває й розуміє психологічні особливості партнерів, противників, начальства, вміло їх використовують у офіційних і неофіційних контактах. Переконуючи інших, він виявляє завидну гнучкість і вміння на компромисс.

Але справжнім джерелом влади лідера з людей є його незалежність, готовність будь-якої миті звільнити займане місце, оскільки вираз інтересів колективу зовсім ще означає покірності йому./ 2, 123−124 /

ЩО ПОТРІБНО, ЩОБ СТАТИ ЛИДЕРОМ

Насамперед, це особиста бажання зайняти посаду, яка є далеко ще не в усіх, відповідно і готовність брати він пов’язані з цим обов’язки, відповідальність, ризик. Вважається, успішний лідер має майже магічним умінням приєднатися до потрібну у властивому місці. Таке властивість не звалюється з неба, хоча у певному сенсі воно, як і талант, -- дар Божий. Але талант легко -- ніщо, тому лідер повинен постійно зростає і завзято прагнути вперед, попри які перепони, завзято рухаючись до власного цели.

Нарешті, претендент на лідерство високому рівні має до 35 років нагромадити значний досвід виконання різноманітних функцій як і великий керівник. Тривалість такого дозрівання західних фахівців призначають у 5 -- 7 років, тобто. стрімке зростання кар'єри має розпочатися в 27 -- 28 лет.

Жити лідерам непросто. На своєму дорозі зустрічають чимало труднощів, головна з яких за загальному визнанню -- керівництво підлеглими. З другого краю місці стоїть планування діяльності фірми і третьому -- звільнення працівників. Серед інших, які потрапили на, можна назвати проблему розпорядження своїм часом, делегування повноважень, фінансові, прийняття прийняття рішень та залагоджування конфліктів./ 2, 159 /

Існує дві психологічних типу лідерів: і. Перші зовні виглядають ефектними, надійними, гнучкими. Вони вміють, тож швидко змінюють позиції, слідуючи виключно своїм інтересам. Насправді де вони вміють працювати з повним віддачею й погано виходить із проблемами. лідери менш помітні, але де вони послідовні; беруться за будь-які найважчі справи, прагнуть сумлінно в усі вникнути, ніж завойовують міцне довіру і повагу на довгий час. Вони також гнучкі і діють з огляду на обставини, але живуть не сьогоденням, а спрямовані у майбутнє. Саме є істинними лідерами, з незаперечний авторитет своїх подчиненных.

Підлеглим імпонує керівник, бере себе відповідальність, сміливо приймає рішення, чесно визнає помилки. Зростанню авторитету сприяє також толерантність до слабкостями людей, не котрий заважає работе.

Авторитет завоевывается довго, а втрачається швидко. І головна причина цього -- бездіяльність і перестраховка. Помилки ж авторитет мало впливають -- від нього хто б застрахований, а виправити. їх при прагненні трудно.

Зазвичай авторитетний лідер -- керівник від природи. Але що робити, якщо його відставці немає? Можна, нехай тимчасово, поставити на чолі справи просто розумного, добре навченого фахівця. А щоб такого безпомилково підібрати (лідери з’являються самі!), треба знати якості, що йому в обов’язковому касаційному порядку мають бути притаманні. Існує групи таких якостей: особисті, професійні, організаторські і деловые.

До особистим якостям насамперед відносять чесність і людська порядність, які передбачають завжди дотримання норм загальнолюдської моралі, скромність і справедливість стосовно оточуючим. Керівник повинен прагнути розуміти своїх підлеглих, вбачати у реформі них особистості, гідні поваги, вміти розумітися на поведінці, бути людяний і турбуватися про людях, йти до співробітництву, враховуючи у своїй інтереси всех.

Менеджер може бути принципове переважають у всіх питаннях, вміти протистояти тиску як, і, послідовно і міцно триматися своєму, не приховувати виправдання своїх поглядів, захищати остаточно ті цінності, що вони сповідують й допомагати отримувати ці коштовності іншим у вигляді особистого прикладу, а чи не моралізування, твердо тримати дане слово./ 3, 78 /

Робота менеджера надзвичайно важка, і тому однією з його найважливіших особистих якостей має бути хороше здоров’я, яке допомагає бути енергійним і життєстійким, мужньо переносити удари долі, успішно справлятися зі стресами; Задля підтримки хорошого фізичного здоров’я потрібні постійні тренування, збалансовані навантаження, які передбачають зміну видів діяльності -- адже відпочинок над безделии, а переключенні на іншу роботу. Сили та енергію необхідно тому раціонально розподіляти поміж усіма своїми справами, щоб у кожному домогтися успіху, але не можна привчати себе на постійним стабільним навантажень і від часу руйнувати звичні зразки дій, бо коли знадобиться ривок, м’ясник, умліваючи керівник нього вже нічого очікувати способен.

Проте одного фізичного здоров’я менеджеру недостатньо. Вони повинні бути й емоційно здоровим, інакше просто більше не витримає всіх сваливающихся з його голову перегрузок.

Тому слід заздалегідь формувати в собі позитивні емоції: співпереживання, що робить людини гуманним; хвилювання, стимулюючий активність, зацікавленість і допитливість, допомагає просуватися вперед, освоєння нових сфер діяльності; впевненість, добавляющую солидности.

Прийняття управлінські рішення жадає від менеджерів як кваліфікації, а й емоційної зрілості, що у умінні і готовності йти назустріч гострим ситуацій, успішно справлятися із нею, не робити не пережитої трагедії з поразок, неминучих життєвому шляху будь-якого менеджера./ 2, 55 /

Сучасний менеджер повинен активно боротися зі своїми вадами, формувати в собі позитивне ставлення до життя і, створювати оточення шляхом висування і навчання людей, розкриття їх здібностей і талантів; у своїй непотрібно побоюватися втратити авторитет -- здебільшого співробітники би за таке ставлення до них платять, навпаки, визнанням і благодарностью.

Другу групу якостей, необхідних кожному менеджеру -- професійні. Це -- компетентність, тобто. система спеціальних знань і практичних навичок. Вона буває спеціальної і управлінською. Це культура -- загальна, технічна, економічна, правова, інформаційна, психолого- педагогічна. Важливий й інших моментів. Насамперед сучасного керівника відрізняє гарне знання дійсності як внутрішньої, і зовнішньої, розуміння цілей фірми і свого підрозділи, вміння бачити проблеми, виділяти у яких найважливіші боку, бути сприйнятливою до новизни із змінами. Це вимагає володіння розумовими здібностями вищий за середній рівня, умінням аналізувати ситуацію, створювати й критично оцінювати різні плани і програми, приймати рішення, брати себе відповідальність право їх виконання, багато й ще працювати при цьому, бути енергійним і решительным.

Проте керівник може бути як вже добре підготовленому і високо освіченою, але що й творчої особистістю. Від нього потрібно не лише вірити до своєї здібності, а й цінувати таких здібностей за іншими, вміти їх мобілізувати і використовувати, долаючи все які по дорозі перешкоди. І тому треба бути наполегливим, відчувати потреби у перервах, вміти поривати з великими традиціями, сприймати нові й новаторські рішення, систематично ними користуватися. Творчий керівник зазвичай працює із групами, використовуючи метод мозковий атаки, заохочує вільне вираження емоцій й ідей і безперестану навчається, зокрема і власних ошибках.

Творчість немислимо без здібності знаходити інформації і ділитися нею зі підлеглими, прислухатися до оточуючих незалежно від цього, вони, тримати себе відверто із колегами, домагатися зворотного зв’язку, не відгороджуватися від цього, що загрожує усталеним поглядам поширювати на світ, ставлячи при цьому всі під, розуміти позицію інших, скрізь знаходити людей, які мають хоч якийсь інтерес для фирмы.

Але найважливіше для менеджера схоплювати усі льоту, пов’язувати знову об'єкти, куплені знання з колишніми, мати умінням та здібністю вчитися як у роботі, і за її межами, підвищуючи компетентність, але уникаючи при цьому однобокої спеціалізації. Навчання звичайно починаються із моменту набуття на посаду і точиться./ 3, 124 /

Черговий групою якостей менеджера, які його власне кажучи як менеджера, є організаторські, і навіть деловые.

Вони відображають рівень організаторської культури менеджера, володіння ним технологією управлінської роботи: добором, розстановкою та використанням кадрів, виробленням норм, нормативів і регламентів, особистих планів і планів діяльності підрозділів, служб, оперативних планів і планів-графіків проведення заходів, доведенням завдань до виконавців, инструктажем, распорядительством, контролем.

До організаторським якостям потрібно віднести передусім цілеспрямованість. Характер сучасного життя жадає від менеджера ясних і обгрунтованих цілей. Без них може відчувати недолік твердості і рішучості, упускати непогані можливості, витрачати час на дрібниці. Бо у світі усі змінюється, щоб утриматися на плаву, менеджер повинен це ще коригувати. Але цілеспрямованість не в тому, щоб мети встановлювати, а завзято до них прагнути. І це відрізняє менеджера від інших работников.

Іншим організаторським якістю, що має бути властиво менеджеру, є діловитість. Вона у вмінні чітко й своєчасно ставити завдання, приймати обгрунтовані рішення, контролювати їх виконання, бути оперативним і розпорядницьким у діях і поступках.

Важливим організаторським якістю менеджера є енергійність, то є здатність заражати людей упевненістю, прагненням діяти шляхом логічного навіювання, особистого прикладу, власного оптимизма.

Менеджеру мусить бути властива дисципліна контроль з себе. Без цього не зможе ні притягти до порядку інших, ні контролюватиме їх діяльність. Тому менеджер повинен контролювати свої емоції й настрої, вивчати емоції інших, щоб знайти підхід до поведінці, а також контролювати дисципліну подчиненных.

Суттєвою рисою менеджера мусить бути підвищена працездатність, вміння трудитися напружено, не приносячи, проте, себе у жертву і стаючи < работоманом > (в передових компаніях вважається поганою манерою для вищих керівників затримуватися у центральному офісі по закінченні трудового дня чи брати роботу в дом).

Сили слід плекати головного, не розтринькувати їх порожнім-порожній-по-порожньому, вміти відпочивати, зокрема і під час відряджень. Менеджер може бути комунікабельним, контактним, тобто. товариським, спрямованим зовнішній світ, котрі виявляють інтерес до оточуючих. Він повинен уміти розташовувати себе людей, слухати і розуміти їх, у своїй правоті. /2, 59 /

З погляду контактності можна виокремити декілька типів руководителей.

По-перше, ті, хто багато часу, приблизно 2/3, витрачає на своїх підлеглих і лише 1/3 за проведення зовнішніх связей.

По-друге, ті, хто приділяє цього безліч і іншому приблизно порівну времени.

По-третє, ті, хто здійснює лише вертикальні контакти з начальством та його підлеглими, але з хоче знатися із колегами свого уровня.

По-четверте, ті, хто цурається взагалі всіх контактів. Перший, і другий типи керівників хороші для оперативно керувати, четвертий — стратегічного, Третій тип керівника і не відповідає взагалі вимогам, що ставляться до сучасним управляючим. / 3, 58 /

Важлива риса менеджера -- реалізм. Він повинен уміти правильно оцінити свої можливості й можливості підлеглих, їх вчинки, не витати в хмарах, тоді негаразд боляче падатиме при неудаче.

Хороший менеджер характеризується здоровим оптимізмом і уверенностью.

Керувати людьми без впевненості у собі неможливо. Упевнені люди знають, чого хочуть. Вони будь-коли вдаються до обхідним шляхах. Їх погляди на проблеми завжди чіткі та ясні, і намагаються до того що, щоб усе про ці поглядах знали, тож висловлюють вільно свою думку, домагаючись, щоб їх почули і зрозуміли, та заодно поважають іншим людям і їх мнения.

Хороший керівник мусить уміти забезпечувати співпричетність співробітників на роботу. І тому необхідно правильно заохочувати людей, перетворювати будь-яку, навіть саму нудну роботу у захоплюючу гру, відшукуючи нестандартні підходи невідомі межі для розв’язання проблеми, сдабривать свої дії певною часткою авантюризму більшої привабливості. Вони повинні рахуватися з бажанням підлеглих домогтися певного положення у цьому світі, знати їх ідеали та сприяти реалізації її в жизнь.

Та найголовніше -- менеджер повинен мати умінням керувати, організовувати і підтримувати роботу, виробити готовність до дій, ризику. Він має вміти визначити обсяг своїх службовими повноваженнями, можливість діяти незалежно від керівництва, спонукати людей до покорі, позбуватися баласта, а які залишилися допомогти стати самими собою, а чи не підминати під себе. І тому менеджер повинен мати терпимістю до слабкостям людей, не котрий заважає працювати, та нетерпимості до всьому, що перешкоджає успішному рішенню завдань, які них і колективом задач.

Треба мати у вигляді, що немає не залишиться існувати менеджера, який володіє універсальними здібностями і однаково ефективно чинного у будь-якій ситуации.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Існує певний набір людських якостей, хто був перерахували вище, що становить основу організаторських здібностей. Ці якості не залежить від виробничого досвіду працівника, тому керівником то вона може ставати на щодо ранньому возрасте.

На закінчення слід зупинитися за тими моментах, які визначають ефективності роботи менеджера.

Чимало їх залежить від цього Берліна й пов’язаний або з умінням управляючого організувати власну діяльність і діяльність підлеглих, або з його ставленням до них. Так, позитивно впливає ефективність діяльності вміння її планувати, правильно визначати порядок важливості й терміновості справ, послідовність операцій, кількість прийнятих рішень. Ефективність роботи менеджера впливає вміння скористатися наявними можливостями підлеглих, знання їх, віра у співробітників, здатність відверто із нею розмовляти, постановка завдань замість безпосереднього руководства.

Негативно впливає результативність роботи менеджера відсутність поваги колег під час обговорення й розв’язанні найважливіших питань, присвоєння собі результатів роботи колективу, упереджене ставлення до сотрудникам.

Однак у окремих випадках ефективності роботи керівника залежить від підлеглих. Наприклад якщо вони погано пропрацювали запитання, або бояться самі приймати рішення, то часто бігають по консультацію до шефа, відволікаючи його від інших важливіших справ. І це буває, якщо підлеглі не знає достеменно свого завдання й звалюють він роботу, з якою дати раду, і керівник змушений їм допомагати, ніж справа. Багато в чому це відбувається, до речі, від невміння планувати. Складнощі керівникові відбуваються у тому випадку, коли підлеглий не уміє з ним розмовляти, до пуття пояснити свої ж проблеми і бажання, але постійно очікує вказівок і инструкций.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ

1 Веснин В. Р. Менеджмент всім. — М.: Знання, 1994. — 173 с.

2 Кузьмін І. А. Психотехнология і досить ефективний менеджмент. — М.: Россмен, 1995. — 491 с.

3 Мескон М. Х. Основи менеджменту. — М.: Людина, 1995.- 275 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой