Организация підготовки виробництва до випуску нової продукции

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Менеджмент


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

[pic]

Міністерство Освіти Російської Федерации

ВОРОНЕЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИСТЕТ

Автоматизації і роботизації машиностроения

факультет

Кафедра економіки, виробничого менеджменту та молодіжні організації машинобудівного производства

РЕФЕРАТ

з дисципліни: Організація і управління производством

Тема: Тема: Організація підготовки виробництва до випуску нової продукции

Выполнил (а) студент (ка) Ам-981

Група Підпис, ініціали, фамилия

дата

Руководитель

Подпись, ініціали, фамилия

дата

Воронеж 2002

Сутність, утримання і завдання підготовки виробництва Створення нових видів продукції машинобудуванні ввозяться процесі підготовки виробництва. Підготовка виробництва протікає поза межами виробничого процесу. Завдання підготовки виробництва у тому, щоб забезпечити необхідні умови для функціонування виробничого процесу. Але, на відміну таких процесів підготовчої фази, як придбання предметів праці, наймання робочої сили й інших повторюваних систематично при кожному обороті виробничих фондів, підготовка виробництва стала одноразовим актом, здійснюваним під час переходу підприємства на випуск нова продукція. Процес підготовки виробництва. Підготовка виробництва — це процес безпосереднього докладання праці колективу працівників у цілях розробки та молодіжні організації випуску нових видів продукції або модернізації виготовлених виробів. Процес підготовки виробництва є особливий вид діяльності, який поєднує вироблення науково-технічної інформації з се на матеріальний об'єкт — продукцію. По вигляду й характеру робіт процеси підготовки виробництва поділяються на дослідницькі, конструкторські, технологічні, виробничі і економічні. У основі виділення цих процесів лежить вид трудовий діяльності. Процеси наукових досліджень про, технічних і організаційних розробок та іншу роботу інженерного характеру є головними для підготовчої стадії. Вони входять: проведення досліджень, інженерних розрахунків, проектування конструкцій, технологічних процесів, форм і методів організації виробництва, експериментування, економічні розрахунки і обгрунтування. Основними процесами підготовки продукування є і процеси виготовлення й випробування макетів, досвідчених зразків і серій машин. Вони називаються експериментальними виробничими процесами. По розташуванню в часі та просторі процеси підготовки виробництва діляться для операцій, роботи, стадії, фази. Операція — первинну ланку процесу створення нової техніки. Вона виконується однією робоче місце одним виконавцем і складається з низки послідовних дій. Операції об'єднують у роботи. Робота — сукупність послідовно виконуваних операцій, яка характеризується логічного завершенностью і закінченістю дій зі виконання певній його частині процесу. Стадія — сукупність низки робіт, пов’язаних між собою єдністю забезпечення і методів виконання, забезпечує вирішення конкретного завдання підготовки виробництва. Фаза — комплекс стадій та виконання робіт, що характеризує закінчену частина процесу підготовки виробництва; пов’язані з переходом об'єкта робіт у нове якісне стан. По ставлення до об'єкту управління виділяються власне процеси підготовки виробництва та процеси управління підготовкою виробництва. Зміст підготовки виробництва. Створення нову продукцію в галузях машинобудування ввозяться певної послідовності фаз єдиного процесу підготовки виробництва: теоретичні дослідження, мають фундаментальний і пошуковий характер; прикладні дослідження, в процесі яких отримані першому етапі знання знаходять практичне застосування; дослідно-конструкторські роботи, під час виконання яких отримані знання і набутий висновки досліджень реалізуються в кресленнях і зразках нових автомобілів; технологічне проектування проектно-организационные роботи, в процесі виконання яких розробляються технологічні методи виготовлення й форми організації виробництва нових изделий;

техническое оснащення нового виробництва, що полягає у придбанні і виготовленні устаткування, технологічної оснастки і інструмента, і навіть за необхідності - й у реконструкції підприємств та його підрозділів; освоєння виробництва нова продукція, коли створені на попередніх етапах конструкції виробів та їх виготовлення перевіряються і впроваджуються у виробництво; промислового виробництва, що забезпечує випуск нову продукцію по якості й у кількостях, що задовольняють потреби суспільства; використання новоствореного продукту сфері експлуатації; розробка й освоєння випуску нових видів продукції, що втілюватимуть останні досягнення науку й техніки, відповідних найвищим вимогам споживачів, конкурентоспроможних на світовому ринку; забезпечення належних технико-организационных умов істотного підвищення продуктивність праці в народному господарстві; створення нову продукцію, яка мала б високим якісним рівнем при мінімальних витратах їхньому виробництво; скорочення тривалості конструкторських, технологічних, організаційних і інших робіт, які входять у комплекс підготовки виробництва, й освоєння виробництва нових виробів на стислі терміни; економія витрат, що з підготовкою виробництва та освоєнням нової продукции.

Основи організації підготовки производства

Зміст діяльності з організації підготовки виробництва. Головна завдання підготовки виробництва — створення умов та організація випуску нових виробів. Для її вирішення потрібно чітко поєднувати все різноманітні процеси підготовки виробництва, раціонально з'єднувати особисті та речові елементи процесу створення нової техніки, визначати економічних відносин між учасниками робіт з підготовки виробництва. Постає і необхідність організувати процеси підготовки виробництва. Організація процесів створення нових видів продукції машинобудування охоплює проектування, здійснення і вдосконалення системи підготовки виробництва. Система підготовки виробництва — це об'єктивно існуючий комплекс матеріальних об'єктів, колективів покупців, безліч сукупність процесів наукового, технічного, виробничого і економічного характеру і розробити та молодіжні організації випуску нової чи удосконаленої продукції. Організація підготовки виробництва спрямовано раціональне поєднання всіх елементів процесу створення і освоєння нової техніки у просторі та у часі, встановлення необхідних зв’язків погодження дій учасників цього процесу, створення умов підвищення зацікавленості учених, інженерів, виробничників в прискореної з розробки й організації виробництва нової високоефективної техніки. Організація підготовки виробництва виявляється у наступних видах діяльності: визначення цілей організації та її орієнтація для досягнення цього; встановлення переліку усіх необхідних робіт, що їх виконані для досягнення мети зі створення конкретних видів нову продукцію; створення чи вдосконалення організаційної структури системи підготовки виробництва для підприємства; закріплення кожної роботи за відповідним підрозділом (відділом, групою, цехом тощо.) підприємства; організація робіт зі створення нових видів продукції у часі; забезпечення раціональної організації праці працівників і необхідних умов реалізації відновлення всього комплексу робіт з підготовки виробництва до випуску нову продукцію; встановлення економічних відносин між учасниками процесу створення нової техніки, які забезпечують зацікавленість учених, інженерів і виробничників у створенні й освоєнні технічно прогресивної і економічно, ефективної техніки і прискореної організації її промислового виробництва. Принципи організації підготовки виробництва. У основі раціональної організації процесів створення нової техніки лежать загальні закономірності організації виробництва: відповідність організації виробництва цілям, поставленим перед підприємством; відповідність форм і методів організації виробництва характеристикам його матеріально-технічної бази; орієнтація на конкретні виробничо-технічні й економічні умови; взаємне відповідність характеристик організації процесів виробництва та особливостей організації праці працівників тощо. З огляду на особливості процесів створення нової техніки, необхідно при побудові й удосконаленні системи підготовки виробництва керуватися поруч специфічних принципів. Принцип комплексності передбачає необхідність виконання робіт з підготовці провадження у якимось єдиним планом, охоплює всі - від наукових досліджень про до освоєння нової техніки і що враховує комплекс які виникають за цьому технічних, організаційних, економічних пріоритетів і інших проблем. Принцип спеціалізації вимагає, щоб кожним підрозділом підприємства закріпилися такі види діяльності з створенню й освоєння нової техніки, що відповідають характеру спеціалізації цих підрозділів. Принцип науково-технічної й виробничої інтеграції розглядається як сукупність умов, що забезпечують досягнення єдиної й спільної мети у результаті діяльності певного безлічі спеціалізованих підрозділів, і виконавців. Принцип комплектності документації і складових частин виробів вимагає одночасного виконання комплексу робіт на момент часу, коли подальше їх продовження можливе лише за наявності повного комплекту документації чи складових частин виробів. Принцип безперервності робіт зі створення нова продукція вимагає ліквідації значних перерв у часі між фазами процесу підготовки, а усередині них — між стадіями, роботами, операціями. Принцип пропорційності можна як вимога виробничих можливостей (пропускну здатність) всіх підрозділів об'єднання чи підприємства, зайнятих підготовкою виробництва. Принцип паралельності у створенні робіт з підготовки виробництва виявляється у поєднанні у часі різних фаз, стадій, робіт. Забезпечення суворої послідовності робіт і прямоточность. Сповідуючи Україні цього принципу, необхідно, щоб розробка й освоєння нову продукцію здійснювались із властивою тільки цьому виду послідовністю робіт. Прямоточность тлумачать як забезпечення найкоротшого маршруту руху технічної документації і найменшого шляху, прохідного новим виробом по всім стадіям його розробки та освоения.

Організаційна структура системи підготовки виробництва Створення раціональної організаційної структури системи підготовки виробництва виходить з використанні наукових принципів осередку. Однією з основних напрямків роботи із формування структури системи підготовки виробництва є визначення складу підрозділів, які повинні функціонувати для підприємства під час розробки та освоєння нової продукції. Структура, будучи формою системи, визначається її змістом, тобто. процесами, що перебігають у системі. Звідси випливає, що розробка структури органів підготовки виробництва має базуватися на дослідженні процесів створення та освоєння нова продукція. Основним класифікаційним групам процесів створення нову продукцію повинні відповідати структурні підрозділи розміщуються, де й здійснюватимуться ці процеси (табл. 1).

Таблиця 1

Основні групи процесів підготовки виробництва та відповідні їм структурні одиниці |Процеси полготовки |Структурні одиниці підрозділи | |виробництва | | |Дослідницькі |Відділ вивчення потреб, | | |науково-дослідні тематичні | | |відділи, відділ (бюро) техніко-економічних | | |досліджень, відділ впровадження результатів | | |БЕНКЕТ | |Інженерні |Конструкторські тематичні відділи, | | |технологічна служба, відділ | | |стандартизації, та нормалізації, центральна | | |заводська лабораторія, відділ організації | | |виробництва, праці та управління | |Виробничі |Макетні майстерні, експериментальне | | |виробництво, цехи дрібних серій, | | |виробничі цехи | |Щоб Забезпечити |Служба науково-технічної інформації, відділ| | |кадрів підготовки кадрів, відділ | | |матеріально-технічного постачання, | | |інструментальне господарство, відділи головного| | |механіка і енергетика, відділ і цех | | |нестандартного устаткування, служба | | |управління | |Обслуговуючі |Бюро технічної документації, складське | | |господарство, транспортне господарство | |Управлінські |Обчислювальний центр, відділ управління | | |розробками і підготовкою виробництва, | | |планово-економічний виробничий | | |відділи, відділ праці | | |заробітної плати, бюро по раціоналізації |

Принцип суворої послідовності робіт і прямоточности передбачає необхідність удосконалення просторового розташування структурних одиниць системи підготовки виробництва та забезпечення раціональних взаємозв'язків між підрозділами підприємства. Так само важлива й складна проблема встановлення взаємозв'язків між підрозділами. Основні становища раціоналізації системи взаємозв'язків між підрозділами, які беруть участь у процесах підготовки виробництва, базуються наступних принципах: документ повинен наскільки можна формуватися щодо одного підрозділі; число согласовывающих і які підтверджують інстанцій має бути зведено до мінімуму; маршрут руху документа повинен виключати повернення, петлі і спрямування напрямі, зворотному ходу його маршруту. Використання принципу пропорційності з організацією підготовки виробництва вимагає забезпечення виробничих можливостей (пропускну здатність, потужностей) всіх підрозділів, зайнятих створенням нових виробів. У цьому повинні враховуватися ресурси трьох видів: люди (робочі, інженерно-технічні і науковці) основні фонди (площі, виробниче і наукові устаткування), матеріальні ресурси (матеріали, спеціальна література, нормативи та інших.). Під час проектування виробничої структури фактична пропускна здатність підрозділів зіставляється із планової і вирівнюється з допомогою перерозподілу ресурсів немає і робіт, підвищення продуктивність праці працівників, збільшення змінності роботи устаткування. Структура органів підготовки виробництва великою мірою залежить від сформованій системи підготовки. На підприємствах машинобудування функціонують три різновиду таких систем: централізована, коли він всю роботу по конструювання, технологічного й організаційного проектування ввозяться заводських службах та інших підрозділах; децентралізована, коли він основних роботи з технологічної й організаційної підготовці переноситься на цехові органи; змішана, коли робота з підготовки виробництва розподіляється між центральними і цеховими органами. На підприємствах машинобудування з масовим і крупносерийным типом виробництва підготовка, виробництва нових виробів здійснюється, як правило, централізовано. На заводах виробництва переважає змішана система підготовки, але в підприємствах одиничного і мелкосерийного типу — децентрализованная.

Організація підготовки виробництва у времени.

Час підготовки виробництва — це тривалість перебування коштів виробництва котрі розробляють організацій та підприємств у підготовчій стадії виробничого процесу. Воно складається з робочого періоду й часу перерв. Робітникам періодом називається час створення нових видів продукції, в протягом якого виконуються трудові процеси. У результаті цих процесів здійснюються наукових досліджень, й інженерні розробки, освоєння нової продукції виробництві й експлуатації. Час перерв характеризує календарний період, протягом що його та чи іншого об'єкт не відчуває у собі трудових зусиль. Час перерв підрозділяється на перерви, зумовлені режимом праці працюючих; виникаючі між фазами, стадіями, роботами; зумовлені конструктивно-технологическими особливостями виробів та недоліками в організації та плануванні виробництва. Час підготовки виробництва «счисляется в календарних днях чи годиннику. Якщо час підготовки й перерв обчислюється у календарному часу, то робочий період вимірюється робочим часом, тобто. трудовими витратами. Час підготовки виробництва, исчисленное в одиницях календарного часу, подається як цикл підготовки виробництва, а одиницях робочого часу, як трудомісткість робіт. Цикл підготовки виробництва. Цикл підготовки виробництва конкретного вироби є календарний період, протягом якого виконується сув’язь робіт з з розробки й освоєння випуску нового виду продукції. Цикл підготовки виробництва нову продукцію включає в себе тривалість всіх етапів робіт та палестинці час перерв з-поміж них. Процеси підготовки виробництва у часі можуть бути організовані різними методами: послідовним виконанням операцій, робіт і фаз безперервно з-поміж них; послідовним виконанням і наявністю перерв між операціями, роботами чи фазами; за допомогою організації параллельно-совмещенного операцій, робіт і фаз підготовки виробництва. Залежно від обраного методу організації підготовки виробництва його тривалість буде різної. Тривалість циклу підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів продукції, попри тенденцію до зменшення, продовжує залишатися надзвичайно високої. У багатьох машинобудівних підприємствах період від початку розробки технічного завдання до випуску виробів становить середньому 3−5 років, що у кілька разів витрати часу на підготовку виробництва на аналогічних зарубіжних підприємствах. Конкретні заходи для скорочення часу підготовки виробництва передбачають високий рівень організації, заснований на застосуванні наукових принципів. Скорочення часу підготовки виробництва є головним завданням організаційної діяльності під час створення нових видів продукції. Реалізація це завдання покликана забезпечити прискорення науково-технічного прогресу в всіх галузях народного господарства. Основних напрямів цієї роботи може бути: скорочення часу робочого періоду з допомогою проведення заходів зі скорочення трудових витрат: скорочення часу перерв у процесі підготування виробництва, впровадження параллельно-совмещенного методу організації робіт. Економічне значення чинника часу під час створення нової техніки. Подовження термінів підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів продукції негативно впливає темпи науково-технічного прогресу і ефективність виробництва. Тривалі терміни освоєння випуску нових ефективних машин уповільнюють надходження техніки у галузі, ведуть до їх зниження темпів їх технічного переоснащення, погіршення показників продуктивність праці і рентабельності виробництва. Крім того, нерідко трапляється, коли нова техніка застаріває до початку її виробництва. Істотно погіршуються при подовженні термінів підготовки виробництва техніко-економічні показники підприємств, що опановують нову техніку. Негативні результати тривалих термінів створення та освоєння нової техніки виявляється у уповільнення оборотності оборотних засобів внаслідок зростання обсягу незавершеного виробництва та збільшення запасів спеціального устаткування і обладнання; у зниженні досягнутого рівня продуктивність праці, що є наслідком відволікання трудових ресурсів створення нової техніки без відповідного збільшення випуску продукції; в частковому підвищенні собівартості продукції, що є наслідком погіршення використання устаткування й площ, підвищених витрат у сфері досліджень, і розробок, зростання частки накладних витрат і т.п.

Комплексний підхід до організації підготовки производства.

Підготовка виробництва є систему організації робіт, що охоплює все етапи розробки, освоєння виробництва та впровадження нових видів продукції і на забезпечує перебіг всіх процесів підготовчої стадії у взаємній зв’язку, зумовленості і послідовності. Отже, побудована організація підготовки виробництва реалізує принцип комплексності і називається комплексної підготовкою виробництва Основних напрямів цієї роботи може бути: скорочення часу робочого періоду з допомогою проведення заходів зі скорочення трудових витрат: скорочення часу перерв у процесі підготування виробництва, впровадження параллельно-совмещенного методу організації робіт. Економічне значення чинника часу під час створення нової техніки. Подовження термінів підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів продукції негативно впливає темпи науково-технічного прогресу і ефективність виробництва. Тривалі терміни освоєння випуску нових ефективних машин уповільнюють надходження техніки у галузі, ведуть до їх зниження темпів їх технічного переоснащення, погіршення показників продуктивність праці і рентабельності виробництва. Крім того, нерідко трапляється, коли нова техніка застаріває до початку її виробництва. Істотно погіршуються при подовженні термінів підготовки виробництва техніко-економічні показники підприємств, що опановують нову техніку. Негативні результати тривалих термінів створення та освоєння нової техніки виявляється у уповільнення оборотності оборотних засобів внаслідок зростання обсягу незавершеного виробництва та збільшення запасів спеціального устаткування і обладнання; у зниженні досягнутого рівня продуктивність праці, що є наслідком відволікання трудових ресурсів створення нової техніки без відповідного збільшення випуску продукції; в частковому підвищенні собівартості продукції, що є наслідком погіршення використання устаткування й площ, підвищених витрат у сфері досліджень, і розробок, зростання частки накладних витрат і т.п.

Література. Організація виробництва під ред. Туровца Про. Р. Організація і планування машинобудівного виробництва під ред. Ипатова М. І., Постникова У. І., Захарової М. К.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой