Общие і специфічні мети перетвориться на стратегічному менеджменте

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Менеджмент


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Питання № 21. Загальні і специфічні мети перетвориться на стратегічному менеджменте (по матеріалам Курсових работ).

За підсумками місії встановлюються мети — це конкретне стан окремих характеристик організації, досягнення для неї бажаним і досягнення спрямована її деятельность.

Цілі є вихідної точкою планування діяльності, мети лежать у основі побудови організаційних відносин, на цілях базується система мотивування, яка у організації, нарешті, мети є точкою звіту у процесі контролю та оцінки результатів праці окремих працівників, підрозділів, і організації у целом.

Залежно від періоду часу, необхідного їхнього досягнення, мети діляться на короткострокові (досягаються протягом 1−2 років), середньострокові (термін досягнення від 2−5 років), довгострокові (розробляються на період більш 5 лет).

Залежно від специфіки галузі, особливостей стану середовища, характеру та змісту місії у кожному організації встановлюються свої свою мету, особливі як у добору параметрів організації, бажане статки виступає як цілей організації, бажане статки настає як цілей організації, і по кількісної оцінці цих параметрів. Існує чотири сфери, у яких організації встановлюють свої цели:

1. Доходи организации;

2. Фундаментальна обізнаність із клиентами;

3. Потреби і добробут сотрудников;

4. Соціальна ответственность.

Найпоширенішими напрямами, з яких ділових організаціях встановлюються мети, є такі: 1. У сфері доходів: > Прибутковість, відбивана за показниками типу величини прибутку, доходу на акцію тощо.; > Становище над ринком, описуване такими показниками, як частка ринку, обсяг продажів, частка ринку щодо конкурента, частка окремих продуктів тощо.; > Продуктивність, що виражається в витратах на одиницю продукції, материалоёмкости, в віддачі з одиниці виробничих потужностей, обсязі готової продукції в одиницю часу й т.п.; > Фінансові ресурси, описувані показниками, котрі характеризують структуру капіталу, рух грошей до організації, величиною обігового капіталу тощо.; > Потужності організації, висловлені в цільових показниках що стосуються розмірів використовуваних потужностей, кількості одиниць техніки тощо.; > Розробка, виробництво продукту і відновлення технології. 2. У сфері роботи з клієнтами: > Фундаментальна обізнаність із покупцями, висловлюване у показниках, як швидкість обслуговування клієнтів, число скарг із боку покупців тощо. 3. У сфері роботи з працівниками: > Зміни у організації та управлінні, відбивані за показниками, які визначають завдання щодо термінів організаційних змін, тощо.; > Людські ресурси, описувані з допомогою показників, що відбивають кількість перепусток роботи, плинність кадрів, на підвищення кваліфікації працівників тощо. 4. У сфері соціальній відповідальності: > Надання допомоги суспільству, описуване такими показниками, як обсяг добродійності, терміни проведення благодійних акції та т.п.

Важливість і формування цілей зумовлена тим, що них стає взагалі неможливим управління. Мета надає осмисленість будь-яких дій. Загальна логічна ланцюг тут такова:

Мета — Завдання підрозділи — Плани — Завдання виконавцям — Функції -

Контроль за исполнением.

Правильно сформульовані цілі повинні задовольняти наступним требованиям:

1. Конкретність — означає, що з визначенні уели необхідна точність відображення її змісту, обсягу і времени.

2. Вимірність — означає, що мета мусить бути представлена кількісно чи іншим способом з оцінки ступеня її достижения.

3. Досяжність — означає, що мета повинні побут реальними, не що виходять далеко за межі можливостей исполнителей.

4. Узгодженість — означає, що мета слід розглядати не ізольовано, тоді як у взаимосвязи.

5. Прийнятність — означає, що необхідно враховувати потреби, бажання, традиції, що склалося у суспільстві ценности.

6. Гнучкість — означає необхідність внесення коригування принаймні які у середовищі изменений.

Цілі подібно організації будуються по ієрархічному принципу, створюючи ієрархію цілей, «цільової каркас організації «. Вони поділяються за рівнями ієрархії організації на мети вышележащего і цілі нижчого рівня. Цілі нижчого рівня виступають коштів досягнення мети більш високого уровня.

Цілям притаманні такі риси, как:

— соподчиненность;

— развёртываемость;

— соотносительная важность.

Ієрархія цілей представляється зазвичай, у вигляді «дерева цілей «. Основним правилом побудови «дерева цілей «є - повнота редукції (зведення складного до простішим): кожна мета даного рівня мусить бути представленій у вигляді подцелей наступного рівня в такий спосіб, щоб сукупність повністю визначила вихідну цель.

Основні правила побудови дерева целей:

1. На кожному рівні дерева цілей сукупність подцелей повинна бути достатньою для описи цели.

2. Розчленування мети на подцели кожному рівні ведеться тільки з одного ознакою декомпозиции.

3. Кожна що виділятимуться подцель повинна належить до організаційно- відокремленому суб'єкту діяльності - виконавцю, бюро, підрозділу, відділу, подсистеме.

Діяльність організації носить багатогранний і різноманітніший характер і пропозицією висловити її через якусь на одне неможливо. Тож у організації виділяють довгострокові, середньострокові і поточні цілі й встановлюють компроміс між ними.

Компроміс слід встановлювати як між поточної банківською діяльністю та розвитком підприємства, а й між різними її видами: маркетингом і виробництвом, дослідженнями і виробництвом і які др.

Склад поставлених цілей, а як і їх кількісні характеристики будуть визначаться сформованій ситуацією залежить від специфіки галузі, особливостей середовища, місії. Цілі організації многообразны.

Правильно організований процес встановлення цілей передбачає проходження чотирьох фаз: 1. Виявлення й аналіз тих трендів, які простежуються серед; 2. Встановлення цілей в організацію загалом; 3. Побудова ієрархії цілей; 4. Встановлення індивідуальних целей.

Першу фазу. Вплив середовища впливає як на встановлення місії організації. Цілі також дуже залежить від стану середовища. Керівництво має прагне передбачити то якому ж стані виявиться середовище, та викладачу встановлювати мети може відповідність до цими передбаченнями. Саме тому дуже важливо виявляти тренди, характерні для процесів розвитку економіки, соціальної і політичною сфери, науку й техники.

Друга фаза. При встановленні цілей в організацію загалом важливо визначити то, які з кола можливих характеристик діяльності організації слід взяти ролі цілей організації. Далі вибирається певний інструментарій кількісного розрахунку величини цілей. Важливе значення має тут система критеріїв, якими сповна користуються щодо цілей організації. Рішення в цілям залежить від ресурсів, якими має организация.

Третя фаза. Встановлення ієрархії цілей передбачає визначення таких цілей всім рівнів організації, досягнення окремими підрозділами буде спричинить досягненню общеорганизационных цілей. При цьому ієрархія має будуватися як у довгостроковим цілям, і по краткосрочным.

Четверта фаза. А, щоб ієрархія цілей всередині організації знайшла свою логічний завершеність і став реально чинним інструментом у виконанні цілей організації, повинна бути доведено до рівня окремого працівника. І тут досягається одне з важливих умов успішну діяльність організації: кожен працівник хіба що включається через свої персональні мети може процес досягнення кінцевої мети организации.

Встановлені мети повинен мати статус закону в організацію, для всіх її підрозділів, і всім її членів. Проте з вимогливості цілей неможливо слід незмінність. Можливо підходитимемо проблемі зміни цілей так: мети коригуються щоразу, як того вимагає обставини. І тут процес зміни цілей носить суто ситуаційний характер.

Можливий інший підхід. Багато організації здійснюють систематичне випереджаюче зміна цілей. За такого підходу в організації встановлюються далекосяжних цілей. На базі цих довгострокових цілей виробляються деталізовані короткострокових цілей. При досягненні цього розробляють нові довгострокові цели.

Виробничі організації є багатоцільовими системами. Цілі класифікуються так: > за рівнями значимості: — головна цель

— основна цель

— приватна цель;

> по довгостроковості: — довгострокові (стратегические)

— середньострокові (оперативные)

— поточні (оперативні); > за рівнями управління: — общегосударственные

— отраслевые

— региональные

— мети объединений

— цілі заходу; > етапами діяльності: — промежуточные

— кінцеві мети. З іншого боку, клас мети може уточнюватися по вторинним признакам.

Сукупність цілей різного рівня є систему взаємозалежних цілей. Часто система цілей представляється деревом цілей. Існують такі принципи постановки цілей та формування системи цілей: 1. Мета визначається назрілої потребою й потенційними можливостями її достижения.

Для визначення цілей необхідні знання потреб і аналіз можливостей задоволення цих потреб. Мета завжди повинен бути реальним. 2. Мета мусить бути конкретної і кінцевої для виконавців, мати крім формулювання кількісне вираз чи можливість порівняння з деякою базою, задаватися на певний період. 3. Постановка мети ввозяться кілька етапів. Спочатку мета переносити у відповідність із назрілими чи прогнозованими потребностями.

Потім вишукуються ресурси його досягнення, наприклад необхідні виробничі потужності (системний підхід), і, нарешті, виявивши все ресурси, які можна, уточнюють мету і період її достижения

(генетичний підхід). Отже, постановка мети йде за схемою: цель

— засіб її досягнення — мета. 4. Цілі систем нижчого рівня повинні прагнути бути сумісні з цілями систем вищого рівня життя та спрямовані для досягнення останніх. 5. Між деревом об'єктів управління і деревом цілей бажано досягнення якомога більшої соответствия.

Методичної основою цільового підходу визначення головною цілі й її диференціація за видами і процесам діяльності, і навіть по елементам структури системи. За підсумками такий диференціації будується система цілей підприємства. Практично будь-яка цілеспрямована діяльність організується з урахуванням уявлення про цілі роботи і про шляхи їх достижения.

Мета будь-якої діючої системи — це результат про діяльність цієї системи, який бажано досягти в заданий час. Досягнення мети необхідні певні завдання. Постановка мети відповідає на питання: який результат слід подолати? Постановка завдання відповідає питанням: що має зроблено задля досягнення цели?

Розрізняють такі види цілей: по охватываемой сфері (загальна, приватна); за значенням (головна, другорядна); по грошовому вираженню (грошові, без грошей); за кількістю змінних у назві місії (те й многопеременные); на уроках мети (на результат і виробничий результат); за місцем в ієрархії цілей (вищі, проміжні і нижчі); по взаємному співвідношенню цілей (компліментарні, індиферентні і конкуруючі мети). Стратегічні мети відбивають генеральну лінію розвитку підприємства. Вони покликані, з урахуванням умов оточення і досягнутого потенціалу, матеріалізувати принципи й наміри, закладені у філософії, підприємницької політики і стратегічному образі (місії) підприємства. По предмета мети вони відбито у сукупності планованих продуктово-рыночных комбінацій і показниках, характеризуючих бажане розвиток підприємства міста і необхідних цього ресурси. Стратегічна мета, зрештою, орієнтована влади на рішення тій чи іншій проблеми, чи завдання, що з ринком, чи з принциповим питанням виживання предприятия.

Московська коллекция

ЦІЛІ СПІЛЬНІ. Відбивають концепцію розвитку фірми і розробляються на тривалу перспективу визначають основних напрямів програми розвитку фірми. Тут відбувається ранжування за принципом пріоритетності за такою схемою: а) Забезпечення максимальної рентабельності при наявному наборі видів діяльності, визначеному такими показниками: обсяг продажу, рівень добробуту і норма прибутку, темпи щорічного приросту обсягу продажу та прибутку, дохід однією акцію, частка над ринком, структура капіталу, рівень дивіденда, сума виплаченої зарплати, рівень якості продукції; б) забезпечення стійкості становища фірми як мети глобальної політики щодо наступних напрямах: Витрати дослідження й розробку нових продуктів; потенціал конкурентоздатності; інвестиційна політика; кадрову політику; вирішення питань; в) Розробка нових напрямів розвитку, нових видів діяльності фірми, що передбачає розробку структурної політики, включаючи диверсифікацію продукції, вертикальну інтеграцію, придбання і злиття; розвиток інформаційних систем; визначення конкретних фірм, акції яких перебувають підлягають купівлі; створення нових видів продуктов.

СПЕЦИФІЧНІ МЕТИ. Розробляються у межах наших спільних цілей по основним видам діяльність у кожному виробничому відділенні фірми і можуть виражатися в кількісних і якісних показниках: а) Визначення рентабельності в кожному окремому підрозділу, оратора центром прибутку. Рівень прибутку може визначатися в абсолютних показниках (зазвичай, у валюті країни базування) і у вигляді планових завдань за кожен рік чи кінець планового періоду. Першорядне значення надається нормі прибутку. При розрахунку цього показника на інвестований капітал останній визначається по-різному: 1) власний капітал з відрахуванням зобов’язань; 2) кошти плюс довгострокових борг; 3) кошти з відрахуванням амортизації. У порівнянні з даними минулих років цей показник виступає найважливішим не лише у плануванні, а й у контролі, і відіграє на вирішальній ролі як і визначенні цілей, і у оцінці результатів та ефективності діяльності фірми. Рентабельність може визначатися на рівні вищої ланки, і на нижньому рівні управління; б) Інші специфічні мети. Носять характер подцелей і звичайно встановлюються у абсолютних планових показниках, а й шляхом визначення напрямів розвитку на функціональних областях (по маркетингу, у сфері наукових і розробок, по виробництву, сфера фінансів; в) Цілі філій і дочірніх компаній, формовані зазвичай материнської компанією, зводяться до наступним: збільшення продажу та темпи зростання компанії; підвищення частки компанії над ринком; зростання прибутку; «вживання» філії та її внесок у розвиток економіки приймаючої країни (зростання експорту, зростання частки місцевого ринку на постачанні філії сировиною і напівфабрикатами). На сучасному розвитку дедалі більшу значення набуває вдосконалення економічних методів управління. У зв’язку з цим все великої ваги надається розробці глобальної стратегії фірми, заснованої на довгострокової й стабільного орієнтації виробництва конкретних видів своєї продукції певні ринки, т. е. стратегічному планированию.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой