Международная організація труда

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Менеджмент


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міжнародна організація труда.

Автор: Костянтин У. Васильев

Студент МАУП факультету ИМБ, спеціальність: Менеджмент і Управлінням Бизнесом.

08/10/2000

Ці тепер у суспільстві кардинальні зміни у області організації праці, нікого можуть залишити байдужим до цього предмета, з зміною мислення суспільства, змінюються її потреби і пріоритети, отже мають змінитися та принципи організації труда.

Наука про організацію праці - одне з трудоёмких, але ж надто цікавих наук. Складна вона тим, що з здобуття права опанувати їй, необхідно стати це й психологом, і соціологом, мати усіма властивостями лідера, знати економіку й менеджмент, а як і чітко уявляти собі все можливі виробничі процессы.

Наука організації праці з’явилася разом з появою землі людини, під поняттям працю мається на увазі доцільна діяльність людини, яке організація — це обрання послідовності операцій (дій) та його розподіл для людей. Ця наука зі своєї значимості займає місце решти наук, адже для будь-який фірми, організації, інститутів, церков, виробництв тощо., рішення проблем що з організацією праці займає першорядної важливості. Адже за найменшому зміні суспільства, вже потрібна модернізація моделі організації труда.

Наслідки відсутності організації труднощів можна побачити неозброєним оком, це виражено в бездомних дітях, в людях, бідний рівень життя яких, просто спричиняє здивування, і основною причиною всього цього є недолік фахівців із організації праці. У зв’язку з відсутністю суспільстві фахівців цього профілю, переважна більшість займається несвоїм справою, професора працюють вантажниками, хіміки — продавцями, вчителя продають косметику… чи можливо нормальний розвиток країни в такому становищі? Ніяк! Попри усе це, я вірю, що піднімуться люди здатні мислити масштабами держави й здатні побудувати країну одну єдину, потужну і чітко що існує організацію. Не вірю, у те, що цим рухом керуватиме одне з нині чинних партій, та, найшвидше, це люди нової формації, котрі мають чітко розвиненим інтелектом, з правильної идеалогией і духовним розвитком. Чітка організація праці неможлива, якщо вона буде враховувати всі три форми людини — його дух, душі і тіло, людина удоволений на 30% і ефективний на 30%, отже, коли ми думати враховувати хоча один із цих факторів, ми дуже втратимо в эффективности.

Вивчаючи світовий досвід у створенні праці, нескладно помітити просту деталь — коли країна оголошує собі питання організації праці, питанням першорядної важливості, ця країна починає лідирувати серед інших країнах. Цей ефект можна легко простежити спостерігаючи історію розвитку таких країн як США і Японія. Їх зростання почався паралельно з початком та розвитком власних моделей організації праці, і з призупиненням про модернізацію й розвитку цих моделей зупинився і зростання цих країн в целом.

Кожне держава має неповторне і не на будь-яких інших держав суспільство. Це з безліччю різних чинників, основними є встановлені правничий та свободи громадян, ідеологія, закладена і підтримувана засобами мас медіа. Виходячи з цього всього, можна було зрозуміти, створення єдиної міжнародної моделі організації праці, за такого стану держав, неможливо, і навіть внутрішньодержавна модель має складатися з регіональних моделей, цілком відмінних друг від друга. Перехід до єдиної моделі організації та управління працею буде можлива лише тоді, коли ідеологія і мислення кожного громадянина буде цілком однаковим (неперспективна модель управління), або Якщо ця модель включатиме у собі прогнозування та розвитку різних идеалогий в залежність від виконуваних функцій (перспективна модель управління). Перша модель організації досягається легшим шляхом, ніж друга, досить взяти ситуацію під контроль засоби інформації, запровадити обов’язкове цензирование інформаційних джерел (аудіо, відео, ТБ, тогочасні книги й т. п…). У народі його називають «чорним зомбированием». У цьому вся разі в людини забирають повне право вільний вибір думки і идеалогии, і нав’язують свою. Друга схема надає людині повну волю виборі мислення чи идеалогии, і навіть допоможе їй повинна розвиватися у ній, але така модель досягається більш копіткою та складних працею, ніж перша. Наприклад, запровадивши свободу друку, необхідно провести контроль над змістом що з’являється над ринком продукції, але з тим, щоб заборонити книжки знайомить із деструктивної идеалогией, як тим, щоб їх відсоток коливався лише на рівні від 1% до 3% від усієї продукції, а при концентрації цієї категорії продукції переважно однією галузь — знизити цей відсоток до 0,4%, у своїй можна дозволяти падіння цього відсотка, але з його зростання, і контролювати це шляхом заборони, а шляхом додавання творчої літератури та збільшенням її реклами із єдиною метою придушення почуття приемлимости до що з’явилася деструктивної інформації (свого роду вакцинация).

Повна модель Міжнародної організації праці досі не вийшла зважується на власну стартову позицію. Деякі руху на цьому напрямі можуть видатися чимсь більшим, але насправді це усе ще передстартова підготовка. Як говоритися: «Легко видати закон, але, як гарантувати його виконання?!». Насправді проблеми міжнародної організації праці є проэкцией так само міжрегіональних проблем організації праці, різниця — масштаб, мети і методи — однакові. Цілі міжнародного управління працею гідні поваги, але будь-коли передбачиш, у чиїх руках він буде? Чи буде вона справді захищати прав людини, чи цей захист буде свого роду ілюзією задля досягнення жодних темних цілей? Однозначно те, що почнеться усе це з добрі наміри, і буде побудована чудова модель, гарантує повні правничий та свободи, а також здатна контролювати відносини для людей, в такий спосіб, гарантує світ землі. Але знов-таки, чітка міжнародна модель управління можлива за наявності єдиної світової уряду, де регіони ми змогли б відмовлятися приймати той чи інший закон, виданий урядом. Міжнародна модель організації праці, насправді потужний засіб задля досягнення великого ривка технологічного, інформаційного та інших прогресів. Нині у Сполучених Штатах Америки нагромаджено великий віртуальний досвід управління людьми (однією з чинників успішного управління людиною є володіння повну інформацію звідси людині. Досягнення цього кожної людини, народжуваного, проживаючого чи який би проїздом через США, заводиться свого роду комп’ютерне досьє, де фіксуються все, що може дізнатися про людині, до дрібниць: по-перше, по комп’ютерних мережах выискивается вся можлива інформацію про людині, наприклад, у яких сайтах він зареєструвався, зібравши всі дані реєстрацій, і якщо відкриті електронні поштові ящики, то збираються і якнайретельніше зберігаються геть усе листи, які людина пише і він здобуває, також коллекционируется список всіх, коли або зроблених покупок, прослуховуються і тексти геть усіх телефонних розмов, причому незалежно від цього від якого номери телефонуєш, комп’ютер здатний безпомилково визначити твій голосу і в такий спосіб фіксується і те, з ким би ти розмовляєш, і за необхідності цю інформацію за лічені частки секунд здатна приєднатися до будь-якій точці світу, і «бути використовуваної за тебе, і проти тебе. Були запроваджені різноманітних системи ідентифікації покупців, безліч готується друком єдина система глобальної ідентифікації, яку все не можуть завуалювати під то корисне. Один із таких спроб запровадження смарт- карти, була завуальована під карту страхування здоров’я, але це спроба закінчилася провалом. Було також спроби маскування й під програми запобігання праці незаконних емігрантів, біженців, туристів, тощо., але впровадити систему глобальної ідентифікації доки удалось.).

Отже, кожна, кожна держава має власний досвіду у будь-якої сфері, при створенні глобальної моделі міжнародного управління, як працею, і решті, має і буде використовуємо досвід всіх демократичних держав. Зараз накопичується також і досвід поєднання різних держав в єдині співдружності, цим досвідом накопичують що така організації, як ООН, ЄС, Співдружності Незалежних Держав (до статі, навіть назва саме собі суперечить, т. до. навіть дві держави вступили між собою у співдружність, вже у залежності друг від друга, чи слід розуміти, щодо вступу до співдружність, вони були незалежними державами, що також є истиной).

Історія документування організації труда.

Досвід організації праці нерозривно пов’язані з захистом правами людини, так як працю — це одна з правами людини який до жалю часто-густо порушується. Організація праці та захист правами людини, своїм корінням йдуть у далекому історію, де перші з документів що така можна Закон Моїсєєв (П'ятикнижжя) — п’ять книжок Старого Завіту десятки разів, де встановлені проголошені те, як людина має належить до іншій людині, як у яких ситуаціях надходити. Також вся Біблія містить багато цікавих прикладів організації праці. Наприклад, у книзі Результат у 18-ти главі: «І сказав Мойсей тестю своєму: народ приходить до мене просити суду в Бога; коли трапляються в них яке діло, вони приходять до мене, і це суджу тим часом та інших і повідомляю [їм] статути Божии і закони Його. Але тесть Моїсєєв мовив: погано це робиш: ти измучишь і себе й народ цей, що з тобою, бо надто важко тобі це її справа: ти один не можеш виправляти його; тож послухай слів моїх; я дам тобі рада, і буде Господь із тобою: хай навіть будеш для народу посередником перед Богом і представляй Богу справи [його]; научай їхнім статутам [Божим] і законам [Його], указуй їм шлях [Його], відповідно до якої повинні, і справи, які мають робити; ти ж доглянь [собі] з усього народу людей здатних, бояться Бога, людей правдивих, котрі ненавиділи користь, і постав [їх] з нього тысяченачальниками, стоначальниками, пятидесятиначальниками і десятиначальниками [і письмоводителями]; нехай вони судять народ у всяке час і усякому важливому справі доносять тобі, проте малі справи судять самі: і буде тобі легше, і вони понесуть з тобою тягар; і коли ти зробиш цього, і Бог повелить тобі, ти можеш встояти, й усе народ цей відійде на свій місце в світом. І послухав Мойсей слів тестя свого і він зробив усе, що він говорив [йому]; і вибрав Мойсей з усього Ізраїлю здатних покупців, безліч поставив їх начальниками народу, тысяченачальниками, стоначальниками, пятидесятиначальниками і десятиначальниками [і письмоводителями], і судили вони народ у всяке час; про [всіх] справах важливих доносили Мойсею, проте малі справи судили самі. І відпустив Мойсей тестя свого, і він у землю свою.». Також у Біблії можна побачити і випадки міжнародної організації праці, і безліч різноманітних випадків організації різних трудових процесів і т.д.

Якщо взяти пізніші документи, те з них «першопрохідником» можна виділити Велику Хартію Вільностей, ухваленої в 1215 року, і яка визнається «наріжним каменем англійської свободи». І хоча це був правової документ періоду феодалізму, він заклав підвалини, створивши передумови задля її подальшого затвердження волі народів і панування закону, у життя суспільства. Подальшим кроком у області посилення гарантій правами людини і обмеження сваволі влади стало прийняття Акта кращому забезпеченні свободи підданого і попередженні заточений за морями 1679 року. (Habeas Corpus Amendment Act). Документ закріпив жодну з значимих процесуальних гарантій недоторканності особистості, які потім надійно ввійшла не лише у Англії, а й багатьох зарубіжних государств.

Першим документом, у якому порушувалося питання праці, став Білль про правах 1689 року (The Bill of Rights). Він направили на зростання ролі парламенту, без відома якої не можна призупинити закони, стягувати податки та збори «на користь чи розпорядження корони», набирати й містити постійну російську армію мирний час. У ньому проголошуються свобода слова, суджень і актів у парламенті, а поправці XIII, ратифікованою 6 грудня 1865 року, вже проголошено, що рабство, ні закріпачена робота, якщо вони є покаранням за злочин, протягом якого обличчя належно своїх засуджено, нічого не винні існувати у Сполучених Штатах чи якомусь іншому місці, подчинённом їх юрисдикції. Наступним документом стала в 1789 року Декларація правами людини і громадянина. Цим документом було встановлено, що народжуються і є вільними і рівними прав. Громадські відмінності можуть грунтуватися лише на загальної користь (ст. 1). Свобода полягає у можливості робити все, що ні шкодить іншому: в такий спосіб, здійснення природних прав кожної людини обмежена лише межами, що забезпечують інших членів суспільства користування тими самими правами. (ст. 4).

З тих часів розвиток захисту правами людини тривало. Створювалися різноманітні союзи, розпадалися, створювалися новые…

Черговий міжнародна організація став Союз Радянських Соціалістичних Республік я, конституція якого було проголошені 1936 і 1977годах, однак у умовах тоталітарного режиму вони мали формальний характер, не гарантуючи людині ні реальної свободи думок, переконань, совісті, ні особистої свободи та захисту від свавілля самого государства.

25 вересня 1926 року підписується і набирає чинності 9 березня 1927 г. Конвенція про рабстві, у якому 23 жовтня 1953 року вносять зміни статей 7, 8, 10, 11, 12.

28 червня 1930 року приймається Конвенція про примусове труде.

26 червня 1945 года було підписано Статут Організації Об'єднаних націй, який набрав чинності трохи згодом 24 жовтня цього року. У ньому кожна стаття написана на кшталт захисту миру і гарантії безпеки, навіть у статті 55 Статут гарантує сприяння підвищення рівня життя, повної зайнятість населення та технічним умовам економічного і міністерства соціального прогресу развития.

10 грудня 1948 года Генеральної Асамблеєю приймається і проголошується Міжнародний Білль про права людини. Статтею 4, забороняється рабство, підневільний працю й работоргівля; у статті 23.1 проголошено на право на працю, вільний вибір роботи, праві справедливі і сприятливі умови праці та право на захист від безробіття. 23.2 Кожна мисляча людина, було без будь-якої дискримінації, має право рівну оплату за рівний працю. 23.3 Кожен працюючий має право справедливе та задовільний винагороду, що забезпечує гідне людини існування йому та його сім'ї та доповнене, за необхідності, іншими засобами соціального забезпечення. 23.4 Кожна людина має право створювати проф. союзы і укладати них захисту своїх інтересів; стаття 24 описує декларація про відпочинку і дозвілля, а як і на розумне обмеження робочого дні й на оплачуваний періодичний відпустку; у статті 25 йдеться про забезпеченні у разі безробіття, хвороби, інвалідності чи інших випадків втрати коштів для існування; у статті 26 говориться про доступності початкового й фахової образований.

2 грудня 1949 г. приймається конвенція боротьби з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми лицами.

23 травня 1953 року набирає чинності Конвенція про рівному винагороду чоловіків і жінок за працю рівної ценности.

7 вересня 1956 г. приймається Додаткова Конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних з рабством.

25 червня 1957 р. приймається Конвенція про скасування примусового труда.

15 червня 1960 р. набирає чинності Конвенція про дискримінації у сфері праці та занятий.

15 липня 1966 р. з’являється Конвенція про політику у сфері занятости.

16 грудня 1966 г виходить Міжнародний пакт про економічні, соціальних і культурних правах, який набрав чинності лише 3 січня 1976 р. У ньому йдеться про права народів самовизначення (ст1.1.), про співробітництво у економічної та програмах технічної областях (ст2.1.), на право особи на одне працю й отримання можливості заробляти собі життя працею, що він вільно вибирає чи що він вільно погоджується (ст6.1.), на право на справедливі і сприятливі умови праці (ст. 7.), про правах на професійні спілки (ст. 8.), о право людини на соцзабезпечення (ст. 9.), посприяти поліпшення методів виробництва (ст. 11.).

Також 16 грудня 1966 г. приймається Міжнародний пакт про громадянських і політичні права, вступаючи з 23 березня 1976 р. Де в ст. 8 йдеться про заборону підневільного праці, в ст. 22 про свободу асоціацій з іншими, і профсоюзах.

7 листопада 1967 року, з’являється Декларація про ліквідацію дискримінації в відношенні жінок, де у ст. 10 йдеться про заходи задля забезпечення замужнім і незаміжнім жінкам однакових прав дитини з чоловіками у соціально-економічній деятельности.

10 листопада 1975 р. з’являється Декларація про використання науково- технічного прогресу у сфері світу і благо человечества.

У 1989 року з’являється конвенція № 169 Міжнародної організації праці, де у розділі III йдеться про Найманні й нестерпні умови зайнятості, а розділі IV про професійну підготовку, кустарних промислах і сільських ремёслах.

18 грудня 1990 року приймається Міжнародна конвенція про захист всіх трудящихся-мигрантов і членів їх семей.

17 жовтня 1991 року набирає чинності Конвенція посприяти зайнятості і захист від безработицы.

У документах Ради Європи організація праці займає далеко ще не останнє место.

18 жовтня 1961 р. в г. Турине народилася Європейська Соціальна Хартія в якої оговорены:

Стаття 1. Право на труд

Стаття 2. Право на справедливі умови труда

Стаття 3. Право на умови праці, відповідальні вимогам безпеки і гигиены

Стаття 4. Право справедливий вознаграждение

Стаття 5. Право на объединение

Стаття 6. Право на висновок колективних договоров

Стаття 7. Право дітей і підлітків на защиту

Стаття 8. Право працюючих жінок на защиту

Стаття 9. Право на професійну ориентацию

Стаття 10. Право на професійну подготовку

Стаття 12. Право на соціальне обеспечение

Стаття 15. Право трудящих — інвалідів і розумово непрацездатних осіб на професійну підготовку, професійну владу і соціальну реадаптацию

Стаття 18. Право займатися приносить дохід діяльністю на території інших Договірних Сторон

Ст. 19. Право трудящих — мігрантів та їх сімей право на захист і помощь

У Додатковому протоколі до Європейської соціальної хартії, як і встановлюються такі статьи:

Стаття 1. Право на рівні можливості й однакові умови у цьому, що стосується зайнятості та професії, без дискримінації за ознакою пола.

Стаття 2. Право на інформації і консультацию

Стаття 3. Право брати участь у визначенні і поліпшення умов праці та производства

Стаття 4. Права осіб похилого віку на соціальну защиту

Статті, пов’язані із захистом правами людини на працю можна зустріти так само й у документах Співдружностей Незалежних Держав (ст. 14 Конвенції СНД про своїх правах і основних свобод, від 26 травня 1995 р.), в Американської конвенції про права людини від 22 листопада 1969 р. (ст. 6), в тому числі в Африканській Хартії правами людини і народів від 26 червня 1981 р. (ст. 15).

Проблеми захисту прав человека

Проблеми захисту правами людини зводяться до однієї з головних проблем — відсутності оперативної, а й у повну відсутність інформації про правопорушення. Інколи це проблема приймає і трохи інший характер, коли правопорушниками є державні службовці, на що у принципі, й поскаржитися нікому. Ще однією з головних проблем є небажання уряд, щось робити щодо захисту цих прав, деяких випадках це виражено до прийняття закону, без якого або інтересу до його подальшого существованию.

Найболючішим правом є декларація про працю. Організація праці державі, а тим більше співдружності чи у якомусь об'єднанні держав, зможе бути високому рівні, поки нічого очікувати існувати загальна модель розподілу праці державі. Проблема, наприклад, у Україні, полягає у тому, що більшість громадян зайняті перепродажем продукції або послуг, і дуже мала дещиця виробництвом. Отже, якщо вартість що до країну продукції або послуг перевершуватиме вартість експорту — зростатиме дефіцит внутрішніх фінансів, що повільно призводить до зменшенню потенціалу виробництва та до зменшення робочих місць. Переходом підприємств на приватну форму власності, держава висловила своє небажання займатися проблемами організації праці державі. І на місце здобуття права проблеми організації праці поставити перше місце, доки з’явитися баланс импорт-экспорта, уряд зайнялося проблемами пенсіонерів, інвалідів, чорнобильців, всім іншим, що підвищує бюджет, а коли бачиш брак фінансів парламент почав перегляд законів оподаткування, і додаткових податків, забуваючи у своїй що рівень прибутку внутрішньодержавних підприємств може підвищитися лише за умови зростання різниці потенціалів імпорту і экспорта.

Де ж ростуть ноги?

Проблема у виборі до парламенту людей, дуже здатних перерости у області Паблік Рилейшенз, але не області організації держави. Такі люди за мету мають не інтересів держави, а свої власні, чи інтереси груп які у їх виборчу кампанію дуже великий кількість тисяч чи мільйонів. Такий потенціал парламенту ніколи нічого очікувати спрямовано захист прав громадян, оскільки схема вибору кандидатів до парламенту може бути розв’язана певним кількістю від грошей і за стислі терміни, без жодних соціальних і матеріальних ризиків, якщо зняти таку залежність і направити їх у інше річище, наприклад, після вибору кандидати у парламенту вона направляють на 4х — 5ти літнє навчання у різних країнах, без права на життя під час навчання і права на перепустку занять, у якому навчання проходить майже 24 години на добу, а після цього при успішної здачі парламентського іспиту можна дістатися парламент чотири роки із можливим продовженням терміну, а при провалі іспиту зобов’язаний п’ять років викладати економіку розбудови держави при державному університеті, на ставці 2хмин. з/п.

Проблеми гарантій світу і безопасности

Ті ж виникли проблеми можна адресувати його й означеній темі. Але коли мова про безпеки, стає також і питання довірі громадян країн-членів співдружності, своєму загальному уряду. Буде уряд захищати свої інтереси?! Довіра людини може бути спрямоване до посади, але іншій людині, в такий спосіб, якщо громадянин довіряє тієї людини, який обіймає посаду управління, він довіряти і всього апарату, але покладатися нею однаково страшно, бо відомо, хто наступним займе цей пост.

Економічна модель міжнародної організації труда

Міжнародна організація праці необхідна суспільству як координатор трудових процесів і трудових ресурсів між країнами, як контролёр за надмірними ресурсами, надміром і недоліком виробництв і різних сфер і форм власності. Міжнародна організація праці повинна контролювати кожен виробничий процес і і зайнятість робітників і фахівців при ньому, контролювати професійну підготовку й перепідготовку кадрів, як і схеми професійного зростання всередині підприємства чи організації, вести контроль стимулювання робочих, мати доступ до всієї необхідної інформації про будь-якому громадянина будь-якої миті. Мати можливість чітко налагодженого співробітництва з засобами масової інформації, службами збирання та опрацювання інформації, мати свого банку, а так ж різноманітні фонди розвитку. Середній коефіцієнт ефективності праці службовців Міжнародної Організації Праці, може бути щонайменше 95%. Для ефективності діяльності організації мусить продаватися і міть регіональні представництва, а інших містах навіть несколько.

Насправді тема організації праці дуже велика й цікава й не обмежується того інформації, що була вище представлена. Її можна розділити силою-силенною підтем, які можна як під мікроскопом і реально отримувати нові і призначає нові одкровення. Важливість цієї науки витратило не залишає сумнівів, та хто вибере її, хто візьме її як дружину і приліпиться до неї, хто вивчати її, мов дорогоцінність, цінувати її, як рідкісний перли, як майстерне вино, століттями витримане для сьогодні, хто скаже я, я той про яку йдеться, готовий зустрітися зі будь-якими перешкодами шляху до пізнання цієї науки!

P. S. Цей реферат відкритим публікації, для копіювання і жодного поширення як частково і повністю. Посилання на автора незалежно від використанні цього матеріалу обязательна.

Автор: Костянтин У. Васильев

09 жовтня 2000 года

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой