Порядок здійснення безготівкових розрахунків.
Визначення та класифікація нематеріальних активів.
Задача

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Порядок здійснення безготівкових розрахунків. Визначення та класифікація нематеріальних активів. Задача


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ «ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК»

ПЛАН

1. Порядок здійснення безготівкових розрахунків
2. Визначення та класифікація нематеріальних активів
3. Задача
1. Порядок здійснення безготівкових розрахунків

Однією з найважливіших сфер банківської діяльності, від якої залежить ефективність функціонування економіки в цілому і кожного суб"єкта підприємницької діяльності зокрема, є організація безготівкових розрахунків у господарському обороті.
Організація безготівкових розрахунків має сприяти процесу відтворення, тобто відповідати конкретним вимогам розвитку економіки. Головна з них — забезпечувати своєчасне отримання кожною господарською організацією коштів за поставлену продукцію та надані послуги, а отже, сприяти прискоренню обігу коштів у розрахунках. Водночас організація розрахунків має забезпечувати умови для взаємного контролю постачальника й покупця за дотриманням господарських угод та банківського контролю за правилами розрахунків згідно з чинними інструкціями та законодавством.
Організація безготівкових розрахунків нині базується на таких принципах:
1. Кошти юридичних осіб підлягають обов"язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в касах (у межах встановленого банком ліміту) та норм витрат з виторгу, установлених чинним порядком ведення касових операцій у господарстві України.
2. Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються через банки переказуванням коштів із рахунка платника на рахунок одержувача коштів.
3. Кошти з рахунка підприємства списуються з розпорядження його власника (за винятком випадків, установлених законами України), а також на рішення суду (арбітражного суду) та за виконавчими записами нотаріусів. У випадках, передбачених чинним законодавством, із рахунків підприємств здійснюється безспірне стягнення та безакцентне списання коштів.
4. Підприємства самостійно вибирають форми розрахунків та закріплюють їх у договорах та угодах з банками. Банки можуть пропонувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку діяльності своїх клієнтів та виходячи із конкретних ситуацій, які виникатимуть у процесі розрахунків.
5. Підприємства мають право вибору банків для відкриття своїх рахунків. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їхні розпорядження щодо переказування коштів із рахунків.
6. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг. Взаємні претензії щодо розрахунків між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.
Головною особливістю безготівкового обігу є використання спеціальної організаційної форми здійснення самого платежу. Структура форм розрахунку передбачає створення спеціалізованої системи безготівкових розрахунків як форми організації руху грошей на рахунках у банках (див. рис. 1).
У безготівкових розрахунках гроші виконують функцію засобу платежу. Організація безготівкових розрахунків має відповідати певним вимогам:
— сприяти нормальному обігу коштів,
забезпечувати безперервний хід реалізації продукції, послуг,
— здійснювати вчасність розрахунків та контроль за дотриманням умов зобов"язань.

Рис. 1. Структура форм розрахунків
Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного суб"єкта господарювання зокрема залежить від організації безготівкових розрахунків у господарському обороті.
Тепер розрахунки між економічними суб"єктами здійснюються переважно у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів із рахунків платника на рахунок отримувача, а також за заліком взаємних вимог.
Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам встановлених стандартів та містити (залежно від їхньої форми) такі реквізити:
а) назву документа,
б) номер документа, число, місяць, рік його виписки,
в) найменування платника та одержувача коштів (офіційні скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їхні ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (щодо фізичних осіб — ідентифікаційні номери, котрі проставляють на підставі відповідних документів податкових органів), номери рахунків в установах банку,
г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку),
д) суму платежу, написану цифрами та літерами,
е) призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється. операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше), із зазначенням його номера й дати, назва законодавчого акта, що дає право на безспірне стягнення та безакцентне списання коштів (дата, номер і відповідний пункт),
є) на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) — відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів,
ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету),
з) суму податку на додану вартість (цифрами) або напис «без податку на додану вартість».
Якщо хоча б один із вищезазначених реквізитів (коли їх передбачено формою документа) буде не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ не прийме до виконання.
При цьому використання факсиміле замість власноручного підпису, виправлення й підчищення в розрахункових документах не допускаються. Банк також не має права робити будь-яких виправлень у поданих розрахункових документах.
Відмовляючись прийняти від клієнта розрахунковий документ, банк у день отримання документа зобов"язаний зробити на його зворотному боці напис про причину відмови (за підписами головного бухгалтера й виконавця, засвідченими штампом банку) та повернути його клієнту.
Клієнт, виходячи зі своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) відповідними каналами зв"язку. Спосіб подання документів до банку застерігається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.
Необхідно зазначити, що кошти списуються з рахунка платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа. За часткової оплати розрахункових документів банк виписує меморіальний ордер.
Розрахункові документи банки приймають до виконання без обмеження суми. Платежі з рахунків клієнтів виконуються банками у межах залишків коштів на початок операційного дня.
Коли існує технічна можливість урахувати поточні надходження коштів на рахунки протягом операційного дня, банки можуть здійснювати платежі з доручення клієнтів з урахуванням цих сум.
Банк платника приймає документи від клієнтів протягом операційного дня, час якого регламентується режимом роботи банку.
Розрахунки за документами, що надійшли до банку платника протягом операційного дня, здійснюються банком того самого дня, а ті, що надійшли пізніше, — наступного дня.
На всіх примірниках паперових розрахункових документів банк в обов"язковому порядку в правому горішньому ріжку проставляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на документах додатково ставлять штамп «Вечірня». Дату виконання розрахункового документа проставляють у правому нижньому ріжку.
Банк одержувача зобов"язаний зараховувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше ніж наступного після отримання інформації від розрахункової палати робочого дня.
Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися" на підставі таких розрахункових документів:
— платіжних доручень,
— платіжних вимог-доручень,
— чеків,
— акредитивів,
— векселів,
— платіжних вимог,
— інкасових доручень (розпоряджень).
Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання платіжних карток визначається Національним банком України.
2. Визначення та класифікація нематеріальних активів
Нематеріальні активи — це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік У для виробництва, торгівлі, для адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи № 242 від 18. 10. 99 р. визначає методологію обліку нематеріальних активів, придбаних чи створених підприємством, яка включає:
порядок їх визначення та оцінки,
нарахування їх амортизації,
списання з балансу,
розкриття інформації.
Положення цього стандарту застосовуються підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами всіх форм власності.
Витрати, пов’язані із створенням чи придбанням нематеріального активу, які були відображені як витрати звітного періоду, не підлягають у наступні звітні періоди визнанню як актив.
Не визнаються як актив, а завжди відображаються у складі витрат звітного періоду:
витрати на рекламу,
витрати на підготовку і перепідготовку кадрів,
витрати на створення підприємства та підготовку його основної діяльності (організаційні витрати),
витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.
Нематеріальний актив визнається як актив, якщо:
існує ймовірність отримання у майбутньому економічних вигод підприємством внаслідок його використання,
його оцінка може бути достовірно визначена. Надходження і оприбуткування будь-якого об'єкта нематеріальних активів на підприємстві мають підтверджуватися відповідними первинними документами, в яких наводяться детальна характеристика об'єкта, його первісна вартість. термін корисного використання, норми зносу (амортизації). місце, де буде використовуватися об'єкт. До нематеріальних активів належать:
Об'єкти права інтелектуальної власності:
Право власності на винахід. Документ, що підтверджує право власності. Патент.
Право власності на промисловий зразок. Патент.
Право власності на корисну модель. Патент.
Право власності на сорт рослин. Патент.
Право власності на товари і послуги. Свідоцтво.
Право власності на програми для ЕОМ. Це право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню до господарського обігу сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп’ютерних устаткувань, з метою одержання визначених результатів.
Право власності на науково-технічну інформацію, тобто результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, яка забезпечує їх відтворення, використання й розповсюдження.
Право власності на фірмову назву. Чинним законодавством визначаються права й обов’язки суб'єктів господарської діяльності, пов’язані з використанням фірмових назв, виробничих марок і товарних знаків, що належать до нематеріальних активів.
Право власності на базу даних. Право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії з введення до господарського обігу сукупності даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих для пошуку та обробки за допомогою ЕОМ, тощо.
Об'єкти права користування природними ресурсами:
Право користування надрами землі, а також розробка корисних копалин.
Право користування земельною ділянкою, а також право оренди земельної ділянки.
Право на користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище.
Право на користування водними, біологічними та іншими ресурсами, які впливають на рівень екологічної безпеки підприємств, населених пунктів, регіонів тощо.
Об'єкти права користування економічними, організаційними та іншими вигодами, такими, як право на використання економічних та інших привілеїв, монопольні позиції на ринку виробництва товарів і надання послуг, гудвіл тощо. Права підтверджуються відповідними документами.
Гудвіл (ділова репутація) — це комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології тощо.
Вартість гудвілу визначається різницею між ціною придбання і звичайною ціною відповідних активів.
Аналітичний облік ведеться за видами окремих об'єктів нематеріальних активів.
Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціалу підприємства, що приносить економічну вигоду впродовж відносно тривалого періоду. Для нематеріальних ресурсів характерна відсутність матеріальної основи отримання прибутків та невизначеність розмірів прибутку, що буде отриманий.

Склад нематеріальних ресурсів та активів підприємства
Нематеріальні ресурси
Охоронні документи

1. Об"єкти промислової власності

· Винаходи — пристрій, спосіб, речовина, а також застосування відомої раніше речовини, пристрою по новому призначенню.
Патент на винаходи надає володарю патенту виключне право на використання винаходу.
Ліцензія надає право на використання винаходу.

· Промисловий зразок — художньо-конструктивне рішення, що визначає його зовнішній вигляд.
Патент на промисловий зразок, ліцензія.

· Товарний знак (знак обслуговування) — це позначення здатне відрізнити товари та послуги одних юридичних осіб від інших.
Свідоцтво на товарний знак надає володарю виключне право на його використання.

· Ноу-хау — технологічна, комерційна інформація, що є секретом виробництва. Інформація підлягає захисту від незаконного використання іншими особами при умові, що: вона має дійсну чи потенційну цінність в силу невідомості її третім особам, до неї нема вільного доступу на законній підставі, володар її приймає необхідні заходи до охорони її конфіденційності.
Сукупність документів, що визначають сутність та режим розробки ноу-хау на підприємстві.

2. Об"єкти інтелектуальної власності

· Літературні, наукові, учбові твори, переклади та інші об"єкти.
Виключне право на авторське видання, авторський, видавничий договори, що дозволяють публічне відтворення чи інше використання творів.

· Програмне забезпечення електронно-обчислювальних машин (ЕОМ)
Виключне право або видавничий договор.

· Банки та бази даних — об"єктивна форма представлення та організації сукупності даних (статей, розрахунків і т.п.) систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені і оброблені на ЕОМ
Виключне право або авторський договор.

3. Інші нематеріальні ресурси

· Раціоналізаторські пропозиції
· Гудвіл (імідж, репутація, постійна клієнтура та інше.



Види ліцензій
1. В залежності від об"єму прав на використання ліцензії розрізняють:
· Проста ліцензія надає ліцензіару право самостійно використовувати технічне рішення та можливість заключати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами.
· Виключна ліцензія передає ліцензіату право виключного використання об"єкта ліцензії, але ліцензіар залишає за собою право використовувати технічне рішення.
· Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата усіх прав передбачених патентом.
2. В залежності від умов, за якими надається дозвіл використовувати об"єкт ліцензії розрізняють:
· Добровільна ліцензія.
· Примусова ліцензія.
3. В залежності від характеру об"єкта, що передається за ліцензійною угодою розрізняють:
· Патентна ліцензія.
· Безпатентна ліцензія.
Розрізняють три способи обліку нематеріальних ресурсів підприємства:
1 Даний спосіб полягає у списані усієї суми витрат за рахунок прибутку у поточному році. Цей підхід консервативний але він не відповідає принципу нарахування: об"єм реалізованої продукції порівнюється з витратами.
2. Другий спосіб полягає у тому, щоб взагалі не враховувати витрати на наукові дослідження при розрахунку прибутку поточного року, а відкласти їх на майбутні періоди з метою включення в собівартість реалізованої продукції у наступні роки. У цьому випадку витрати, що відкладені, є нематеріальним активом і будуть включені у баланс, як частина вартості підприємства.
4. Третій спосіб полягає у тому щоб списати деяку частину витрат на наукові дослідження у поточному році, а залишок відкласти на майбутні періоди.
Розрізняють два підходи до оцінки нематеріальних активів підприємства:
Перший підхід до оцінки нематеріальних активів підприємства — витратний: передбачає облік усіх витрат на розробку, правову охорону, маркетинг та інші витрати.
Другий підхід до оцінки нематеріальних активів підприємства — ринковий: передбачає розрахунок прибутку, що можна отримати від реалізації продукції, отриманої від використання певної розробки. Для реалізації ринкового підходу необхідно враховувати конкурентоспроможність продукції, отриманої на основі використання розробки на конкретному ринку, а також можливість отримання прибутку. Перелік показників конкурентоспроможності продукції, отриманої в результаті проведених наукових досліджень:
Отже, нематеріальні активи — це активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.
До нематеріальних засобів (активів) належать: придбане місце на товарній, фондовій біржах, авторські права, права на інтелектуальну власність і використання земельних ділянок, програмне забезпечення, майнові права, вартість одержаних патентів, ліцензій та інших активів, які не мають матеріальної форми, але дають можливість підприємству отримувати прибуток.
Список використаної літератури
Енциклопедія бухгалтерських проводок // Бізнес (Додаток). -2002. -24 липня.
Новий бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування): навчально-методичний посібник. -Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -288 с.
Облік по-новому: вчимося працювати // Все про бухгалтерський облік. -2001 р. -7 червня.
Партин Г. О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. Навчальний посібник. -К.: Знання, 2002. -245 с.
Пушкар М. С. Національні стандарти бухгалтерського обліку України. -Тернопіль: Лілея, 2002. -100 с.
Сопко В. В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. -К., 2002. 578с.
Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аудиту. Підручник. -К.: КНЕУ, 2002. -260с.
Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -К.: А.С.К., 2001. -784 с.
Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей / за ред. П. Я. Хомина. -Тернопіль: Астон, 2002. -288 с.


ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой