Контрольно-ревізійний процес, його організація і методика проведення

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Контрольно-ревізійний процес, його організація і методика проведення


Міністерство освіти та науки України
Інститут підприємництва та перспективних технологій

Курсова робота
Тема: Контрольно-ревізійний процес, його організація і методика проведення


Виконав: Бойчук О. М.
Перевірив: Рікель О.М.

Львів 2001 р.

Розділ 1
Теоретичні основи економічного контролю в Україні
1.1. Суть та функції економічного контролю.
1.2. Класифікація організаційних форм і видів економічного контролю.
1.3. Зміст, предмет і метод фінансово-господарського контролю і ревізії.
1.1. Суть та функції економічного контролю
Контроль за господарською діяльністю підприємств і організацій є однією із найважливіших функцій господарського керівництва і управління. Контроль як функція управління підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає цілям управління, які зумовлюються економічними і політичними закономірностями розвитку певної формації. Суть контролю полягає в тому, щоби за допомогою певної системи перевірок забезпечити виконання господарських планів, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Функції економічного контролю залежать від дій економічних законів, форм і цілей суспільства, інтереси якого він забезпечує.
Контроль проявляється як функція системи управління суспільними процесами. Це стосується переважно соціального управління, політичного керівництва держави
Контроль як функція соціального управління — це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об"єкта у соціальній сфері суспільства з метою встановлення відхилень від заданих параметрів. Як функція соціального управління контроль об"єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об"єкта.
У контролі як функції соціального управління яскраво виявляється його інформаційна і корекційна суть. Контроль є універсальним засобом одержання інформації по каналу зворотного зв"язку. Без механізму зворотного зв"язку між суб"єктом і об"єктом процес соціального управління втрачає чіткість і цілеспрямованість. Для того, щоб успішно управляти, той, хто керує, повинен знати результати свого управлінського впливу на об"єкти управління. Контроль дає змогу отримувати оперативну інформацію, яка об"єктивно відтворює стан справ на підконтрольних об"єктах, відповідність діяльності затвердженій соціальній програмі, дає змогу виявити недоліки в прийнятих рішеннях, в організації виконання, способах і засобах реалізації.
Контроль як функція політичного керівництва є засобом зміцнення демократії в умовах багатопартійного суспільства. Основна спрямованість контролю полягає в перевірці виконання правлячою партією своїх програмних настанов і передвиборних платформ щодо прискорення соціально-економічного розвитку країни і подальшого зростання добробуту народу. Досвід показує, що після приходу до влади правляча партія не завжди виконує передвиборні програми. Тому завдання контролю — своєчасно виявляти ці порушення і конституційне усувати Їх.
1.2. Класифікація організаційних форм і видів економічного контролю
Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств з різними формами власності. При цьому поєднується державний контроль і внутрішній контроль власників, зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів. За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції, забезпечує доступність і вірогідність інформації про кількість і якість асортименту продукції.
Раціональне господарювання неможливе без застосування економічних заходів щодо дотримання законодавства в галузі господарської політики, тобто без систематичного і дієвого контролю з боку держави за виробництвом, споживанням суспільного продукту, використання як живої, так і матеріалізованої суспільної праці.
Отже, контроль — це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об"єкта управління прийнятим управлінським рішенням, визначення результатів управлінського впливу на керований об"єкт з виявленням відхилень, допущених в ході виконання цих рішень. За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях із метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому.
Економічний контроль поширюється на сферу розвитку народного господарства — галузі, підприємства. Економічний контроль, крім того, передбачає систематичне спостереження за фінансовим станом підприємства, конкурентоспроможністю його продукції на внутрішньому і світовому ринку. Отже, зміст економічного контролю — це система конкретних заходів, спрямованих на раціональне господарювання підприємств з різними формами власності в умовах ринкових відносин.
Функція економічного контролю поширюється па економічну діяльність усіх ланок народного господарства.
За організаційними формами економічний. контроль в Україні поділяють на:
1) державний,
2) муніципальний,
3) незалежний,
4) контроль власника.
До державних органів, які здійснюють функції економічного контролю, належать Рахункова палата Верховної Ради України, Державна податкова адміністрація України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство України, Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет статистики України, Антимонопольний комітет України, Національний банк України.
Спеціалізовані органи контролю — Державний комітет стандартизації, сертифікації і метрології України, Державний митний комітет України, Державний комітет у справах захисту прав споживачів, Державна пожежна інспекція та інші.
Рахункова палата Верховної Ради України створена відповідно до Конституції України і є постійно діючим органом державного фінансово-економічного контролю. Основне завдання — організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин Державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, в тому числі здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності витрачання державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, соціального та національного розвитку.
Державна податкова адміністрація та її органи контролюють додержання законодавства про податки, правильність обчислення та своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, а також вживають заходи щодо запобігання ухиленню від сплати податків фізичними та юридичними особами.
Державна контрольно-ревізійна служба України та її органи контролюють використання коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів. Вони також здійснюють контроль за виконанням державних контрактів, використанням матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів. Крім того, до компетенції даних органів також належить контроль за веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та/або державних цільових фондів, зокрема валютних.
Державне казначейство і його підрозділи контролюють витрачання коштів Державного бюджету установами і організаціями відповідно до їх кошторисів оперативно в момент їх витрачання. Так, установи та організації, що фінансуються з бюджету, не можуть одержувати або переказувати кошти іншим суб"єктам із поточних рахунків без попереднього контролю органів Державного казначейства.
Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Міністерство економіки України контролює виконання планів економічного і соціального розвитку держави, затверджених Верховною Радою України, виявляє відхилення від заданих параметрів розвитку окремих галузей народного господарства та вживає заходів щодо запобігання їм, тобто здійснює контроль економіки на макрорівні.
Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль за складанням і виконанням Державного бюджету, затвердженого Верховною Радою України, надходженням коштів і цільовим витрачанням.
Міністерство праці та соціальної політики України контролює додержання законодавства з питань праці та заробітної плати в галузях народного господарства, тарифних угод з оплати праці, механізму регулювання фонду оплати праці, а також розробляє і затверджує нормативні документи з питань регулювання зайнятості населення, використання праці та її оплати.
Державний комітет статистики України контролює за достовірністю звітності насичення ринку товарами, виконання програм економічного і соціального розвитку держави, наявність товарних, матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для населення і розвитку народного господарства, здійснює вибірково контрольні переписи (ресурсів). Урядом України надано Держкомстату право контролю за поданням звітності, перевірки даних обліку.
Антимонопольний комітет України запобігає створенню монопольного становища на ринку підприємств, що обмежують конкуренцію певного товару, оскільки це призводить до порушення ринкових відносин у виробництві та реалізації окремих видів товарів, до недобросовісної конкуренції на ринку.
Національний банк України контролює наявність грошей в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил розрахунків в народному господарстві та інших операцій, покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрачання коштів з Державного бюджету, здійснює емісію грошей та регулює грошові відносини в державі.
Крім того, Національний банк контролює діяльність комерційних банків, реєструє та одержує від них баланси, розрахунки економічних відносин та іншу звітність, проводить ревізії, вносить пропозиції щодо поліпшення їхньої діяльності або про закриття.
Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до законодавства про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування. До компетенції місцевих Рад народних депутатів віднесено здійснення контролю за станом обліку та звітності на підприємствах, організаціях, які є комунальною власністю, за додержанням зобов"язань щодо платежів до бюджету місцевого самоврядування підприємствами і організаціями.
Незалежний (аудиторський) контроль здійснюють аудитори (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними підприємствами. При цьому перевіряють стан обліку зазначених організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, своєчасність розрахунків з бюджетом, підтверджують правильність складання фінансової звітності, декларацій, які підприємства подають податковим органам.
Економічний контроль власника складається з внутрішньосистемного і внутрішньогосподарського контролю.
Внутрішньосистемпий економічний контроль здійснюють міністерства, державні комітети, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об"єднання відповідно до законодавства та інших нормативних актів, якими передбачено, що комплексні ревізії і контрольні перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств проводяться за ініціативою власника, тобто органу, якому підпорядковане підприємство на правах власності.
Основним завданням внутрішньосистемного контролю е контроль виконання планових завдань із виробничої І фінансово-господарської діяльності, використання матеріальних, фінансових ресурсів, недопущення фактів безгосподарності і марнотратства, збереження власності, правильної постановки обліку і контрольно-ревізійної роботи, додержання чинного законодавства з виробничої і фінансово-господарської діяльності.
Внутрішньогосподарський економічний контроль передбачає контрольні функції, які здійснюються власниками підприємств відповідно до законодавства. Завданням даного контролю є перевірка господарських операцій у структурних підрозділах з мстою недопущення перевитрат матеріальних та фінансових ресурсів, виконання виробничих планів раціонального використання робочої сили, впровадження нових методів і прогресивних технологій в бригадах, дільницях і т.д., забезпечення збереження грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, економного витрачання сировини і паливно-енергетичних ресурсів, випуску продукції високої якості, яка має попит на ринку.
У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на підприємствах провідне місце займають працівники бухгалтерії, зокрема головні бухгалтери. Функції контролю головний бухгалтер здійснює особисто і через апарат бухгалтерії. На великих підприємствах є спеціалісти, на яких покладені обов"язки контролерів (економісти-ревізори).
Економічний контроль класифікують за такими ознаками:
1) за періодичністю здійснення,
2) за інформаційним забезпеченням,
3) за формами здійснення
За періодичністю здійснення економічний контроль поділяють на:
1) попередній,
2) оперативний (поточний),
3) заключний (ретроспективний).
Попередній контроль здійснюють перед виконанням господарських операцій, щоб запобігти нераціональним витратам і безгосподарності, незаконним діям і різним витратам. Здійснюють його всі органи державного і господарського управління, а також власники.
Оперативний контроль здійснюється в процесі виконання господарських операцій. Основними завданнями цього контролю є виявлення відхилень в процесі виконання операцій з метою вжиття необхідних заходів щодо усунення негативних факторів і закріплення позитивного досвіду.
Заключний контроль здійснюється після завершення господарських операцій усіма контрольними органами. Основним завданням заключного контролю є перевірка правильності І законності проведення господарських операцій на підприємствах, виявлення порушень і зловживань, а також розробка заходів щодо усунення виявлених недоліків і запобігання їх в майбутньому. Найважливішою формою заключного контролю є ревізія виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств, яка проводиться власником не більше ніж 1 раз в рік відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні"-. Завданням ревізії є заключна оцінка діяльності підприємства за минулий рік, виявлення резервів і надання допомоги підприємству у використанні їх, перевірка додержання законодавства, збереження власності, достовірності обліку і звітності.
За інформаційним забезпеченням в економічному контролі розрізняють:
а) документальний контроль,
б) фактичний контроль.
Документальний контроль полягає в тому, що встановлюють суть і достовірність господарських операцій за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вони знайшли відображення в бухгалтерському, внутрішньогосподарському і статистичному обліку.
Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реального стану об"єкта шляхом вимірювання, зважування, підрахунку лабораторного аналізу і тощо.
Фактичний і документальний контроль взаємопов"язані, оскільки їх спільне застосування дає змогу встановити дійсний стан об"єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.
За формою здійснення економічного контролю розрізняють такі контрольні перевірки:
1. превентивні,
2. поточні,
3. тематичні,
4. ревізії.
Превентивні (запобіжні) контрольні первірки здійснюють на стадіях попереднього контролю виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств. Власник перевіряє оптимальність планів і збалансованість ресурсів згідно з технічно-обгрунтованими нормативами. Особливо відповідальна роль головного бухгалтера у превентивних перевірках господарських операцій, які відображаються у системі бухгалтерського обліку. Кожна господарська операція, зафіксована на матеріальних носіях підлягає повторній превентивній перевірці, яку здійснює головний бухгалтер, або особа, уповноважена ним.
Превентивні перевірки є найбільш ефективним засобом економічного контролю, оскільки дають змогу запобігти виникненню недоліків, перевитрат і втрат ресурсів у господарській діяльності підприємства.
Поточні контрольні перевірки — засіб оперативного систематичного контролю конкретних операцій господарської діяльності підприємств. Поточні перевірки проводять усі контрольні органи з питань, які входять до їх компетенцій.
Тематичні контрольні перевірки — засіб періодичного оперативного економічного контролю за виконанням підприємствами однорідних господарських операцій (наприклад, використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, забезпечення збереження манна). Тематичні перевірки подібні до поточних, але проводяться з більш широкого кола показників конкретної теми, із застосуванням методів економічного аналізу та залученням спеціалістів різного профілю.
Якщо в процесі поточного обстеження використовують в основному методи фактичного контролю, то при тематичних перевірках використовується: нормативна і договірна інформація, дані обліку, вибіркова інвентаризація, хронометраж.
Ревізія — метод заключного контролю, який дає можливість зробити всебічну оцінку виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та інших об"єктів підприємницької діяльності щодо виконання виробничих і фінансових планів, витрачання матеріальних і трудових ресурсів, результатів некомерційної діяльності за звітний період, забезпечення збереження власності, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.
1.3. Зміст, предмет і метод фінансово-господарського контролю і ревізії
Виходячи із змісту економічного контролю, періодичності, інформаційного забезпечення і форм здійснення виділяють: загальноекономічний і фінансово-господарський контроль.
Фінансово-господарський контроль досліджує фінансово-господарську діяльність підприємств у сфері виробництва, обміну і споживання суспільно-необхідного продукту на мікроекономічному рівні.
Господарська діяльність підприємств в умовах ринкової економіки узагальнюється з використанням грошових вимірників, тобто фінансового критерію. Тому в системі економічного контролю сформувався фінансовий контроль. Змістом цього контролю є виробничі відносини і продуктивні сили у сфері макро- і мікроекономіки господарської діяльності. У сфері макроекономіки функціонує державний фінансовий контроль, який здійснює Рахункова палата Верховної Ради України.
На рівні мікроекономіки функціонує фінансово-господарський контроль, який здійснюють Державна контрольно-ревізійна служба і контрольно-ревізійні підрозділи власників капіталу, а також на замовлення останніх — незалежні аудиторські організації,
Метою фінансово-господарського контролю є сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці, а також самої праці у підприємницькій діяльності для одержання максимального прибутку. Завдання фінансово-господарського контролю поділяються на окремі і загальні.
Розв"язання окремим завдань передбачає перевірку однієї із сторін господарської діяльності (наприклад, використання сировини у виробничих цілях), загальних — всієї господарської діяльності підприємств з визначенням рентабельності і конкурентоспроможності продукції.
Основним завданням фінансово-господарського контролю є виявлення та профілактика порушень в технології виробництва, які мають причинні зв"язки з випуском недоброякісної продукції, перевитратами сировини і матеріалів, збитковості.
Предметом фінансово-господарського контролю та ревізії є процес розширеного відтворення і дотримання його нормативно-правового регулювання. Сам предмет фінансово-господарського контролю та ревізії конкретизується об"єктами, які деталізують кожну стадію розширеного відтворення. Так, на стадії виробництва суспільного продукту об"єктами контролю і ревізії є:
• план випуску продукції в номенклатурі і асортименті та його виконання,
• якість випуску виробленої продукції,
• забезпечення підприємства ресурсами.
Об"єкти контролю вибирають відповідно до мети контролю. Визначивши об"єкт контролю, встановлюють його параметри, які полягають у вивченні даного об"єкта відповідно до мети контролю. Від правильності визначення параметрів даного об"єкта значного мірою залежить сам результат. Наприклад, контроль грошових коштів визначає такі об"єкти перевірок:
1) збереження грошових коштів у касі,
2) операції з готівкою,
3) операції з грошовими коштами на рахунках в банку,
4) цінні папери, їх збереження та облік.
5) стан бухгалтерського обліку грошових коштів і операцій з ними.
У процесі проведення фінансово-господарського контролю сформувався і метод фінансового контролю, який базується на загальнонаукових і на специфічних методах І прийомах дослідження об"єктів.
Загальнонаукові методи включають:
• аналіз, синтез,
• Індукцію і дедукцію,
• моделювання і аналогію,
• системний аналіз,
• функціонально-вартісний аналіз. До специфічних прийомів належать:
• інвентаризація — періодична перевірка наявності цінностей, що перебувають на балансі підприємства, їх стану та умов зберігання,
• контрольне замірювання — це прийом фактичного контролю, який використовується при виконанні будівельно-монтажних робіт,
• спостереження (вибіркове, суцільне),
• технологічний контроль, при якому здійснюється контрольний пуск сировини і матеріалів у виробництво з метою перевірки оптимальності технології виробництва,
• експертиза — використовується в судово-бухгалтерській практиці,
• службове розслідування — перевірка діяльності керівництва підприємства,
• економічний аналіз,
• експеримент,
• статистичні розрахунки,
• економіко-математичні методи,
• дослідження документів,
• камеральна перевірка.
Розділ 2

Організація і методика контрольно-ревізійної роботи в Україні

2.1. Поняття контрольно-ревізійної роботи та її завдання.
2.2. Класифікація ревізії фінансово-господарської діяльності.
2.3. Планування контрольно-ревізійної роботи. 4. Обов"язки, права та відповідальність ревізорів.
2.1. Поняття контрольно-ревізійної роботи та її завдання
Контрольно-ревізійна робота відіграє важливу роль в господарському механізмі управління народним господарством, оскільки координує і погоджує ряд однорідних процесів, виконання яких здійснюється колективом працівників.
Під контрольно-ревізійною роботою розуміють сукупність трудових процесів, пов"язаних з виконанням контрольно-ревізійних процедур, а також із створенням необхідних умов для їх здійснення.
До контрольно-ревізійних процедур відносять організацію перевірки наявності та стану матеріальних цінностей, фінансових ресурсів, розрахункових операцій і т.д.
Контрольно-ревізійна робота проводиться у формі ревізій і перевірок.
Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.
Фактично ревізія — це комплекс взаємопов"язаних перевірок питань фінансово-господарської діяльності підприємств, що здійснюється з допомогою прийомів документального та фактичного контролю, спрямований на виявлення обґрунтованості, доцільності і економічної ефективності здійснення господарських операцій, стану збереження майна.
Перевірка — це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства або їх підрозділів. На відміну від ревізії перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.
Форми контрольно-ревізійної роботи можуть бути централізовані (зосереджені у вищих ланках управління) і децентралізовані (характеризується наявністю контрольно-ревізійного апарату на підвідомчих підприємствах).
За характером виконання контрольно-ревізійних процедур виділяють бригадну, індивідуальну та змішану форми організації контрольно-ревізійної роботи.
Ревізія або перевірка здійснюється на підставі розпорядчого документа, підписаного начальником контрольно-ревізійної служби, начальником управління, їх заступниками.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» ревізія підприємств, установ та організацій за ініціативою контрольно-ревізійних органів може проводитись не частіше ніж один раз на рік. За дорученням правоохоронних органів ревізія проводиться в будь-який час.
До завдань контрольно-ревізійної служби належать здійснення контролю за:
• використанням коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів,
• виконанням державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів,
• використанням матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів,
• веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та/або державних цільових фондів, в тому числі валютних.
2.2. Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності
Ревізії фінансово-господарської діяльності класифікують за такими ознаками (Рис. 1.):
1) за відношенням до плану роботи,
2) за повнотою перевірки господарських операцій,
3) за широтою охоплених питань,
4) за повторюваністю.
За відношенням до плану роботи ревізії поділяють:
• на планові - здійснюються за раніше розробленим і затвердженим планом,
• непланові - які проводяться в терміни, не передбачені затвердженим планом (при незадовільній роботі установи, у випадках крадіжок цінностей і т.д.), на вимогу слідчих органів — при порушенні кримінальних справ, за дорученням Президента України або Кабінету Міністрів.
За повнотою перевірки господарських операцій ревізії поділяють на суцільні-документальні, вибіркові, повні, часткові і комбіновані.
Залежно від широти охоплення питань ревізії можна поділяти на тематичні, фінансові (некомплексні) і комплексні.
Залежно від повторюваності контрольних дій розрізняють первинні, повторні і додаткові.





Рис. 1. Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності
Практичне значення класифікації ревізій полягає в тому, що вона дозволяє розрахувати необхідний робочий час для перевірок і складати конкретні і реальні плани ревізій.
Планові ревізії проводять за раніше наміченими планами, які узгоджуються з вищими органами.
Позапланові ревізії - проводять позачергово, якщо одержано сигнали про серйозні недоліки в роботі, порушення фінансової дисципліни, крадіжки і зловживання, а також при погіршенні результатів роботи по основних фінансових показниках. На вимогу слідчих органів проводяться при порушенні, наприклад, кримінальних справ, у зв"язку зі зловживанням відповідних посадових осіб. За дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України проводяться в основному тоді, коли готуються зміни у чинному законодавстві.
Під час проведення суцільних документальних ревізій дослідженню піддаються всі господарські операції об"єкта ревізії і за весь ревізійний період. Вказані ревізії проводяться, як правило, на вимогу правоохоронних органів.
При суцільній перевірці перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, в яких відображена фінансово-господарська діяльність. Суцільна перевірка може використовуватись не тільки по всіх операціях фінансово-господарської діяльності установи, але і по окремих однорідних операціях. При ревізіях фінансово-господарської діяльності суцільній перевірці підлягають касові і банківські операції, інші питання ревізії можуть перевірятись вибірково. У випадку встановлення недостач, крадіжок, зловживань суцільній перевірці також підлягають операції, по яких виявлені зазначені порушення. Згідно із завданням, які ставляться перед ревізією, можуть перевірятися всі документи і матеріальні цінності або лише частина Їх вибірково за певний період.
Суцільні перевірки фінансово-господарської діяльності через затрати на них великої кількості робочого часу проводяться порівняно рідко. На практиці більш поширені вибіркові перевірки, в ході яких дослідженню підлягає частина господарських операцій, документів та регістрів бухгалтерського обліку за попередньо затвердженим планом, (наприклад, перевірка оприбуткування та правильності списання продуктів харчування в школі-інтернаті). При цьому деякі господарські операції перевіряються не за весь ревізійний період, а лише за окремі відрізки часу (наприклад, продуктів харчування — за лютий, травень, вересень, листопад). При підготовці та здійсненні таких ревізій дуже важливо правильно вибрати відрізок часу, за який потрібно проводити перевірки відповідних первинних документів і операцій, а також визначити Їх кількість. Це повністю залежить від кваліфікації І досвіду ревізорів.
Вибіркові ревізії - один з основних способів перевірки фінансово-господарської діяльності установ, коли досліджуються документи, які стосуються окремих операцій. Але методика їх проведення розроблена ще не повністю. В багатьох випадках навіть досвідченим ревізорам не завжди вдається виділити з загальної маси дослідження потрібну частину документів або господарських операцій. Якщо у процесі вибіркової ревізії виявлені серйозні порушення і зловживання, то ревізор повинен провести суцільну перевірку видатків. І слід мати на увазі, що лише суцільна перевірка повністю гарантує виявлення наявних в установах і організаціях недоліків і порушень.
Під час ревізій може перевірятися вся фінансово-господарська діяльність установи. Така ревізія називається повною.
Частковими ревізіями називаються такі, при яких перевірці підлягає будь-який вид операцій, наприклад, касові операції, витрата певних матеріалів. У практиці ревізійної роботи застосовуються також комбіновані ревізії, які являють собою поєднання різних видів ревізій.
Тематичні ревізії передбачають перевірку однотипних установ і організацій або окремих ділянок їх роботи за спеціальною тематикою. Ціль тематичних ревізій полягає в одержанні загальної характеристики стану справ по окремих питаннях. Під час цих ревізій перевіряється, наприклад, раціональне використання нафтопродуктів, правильність використання і повнота повернення бюджетної позички, правильність нарахування і виплати премій, нормування і використання оборотних активів. Це дає можливість за наслідками тематичних ревізій, проведених на значній кількості однотипних об"єктів, глибше визначити фактичний стан справ з метою його поліпшення не лише на об"єктах, що перевіряються, але й в інших установах і організаціях.
Фінансові (некомплексні) ревізії проводяться одним ревізором (спеціалістом з бухгалтерського обліку та звітності) шляхом перевірки фінансово-господарської діяльності установи за даними бухгалтерської документації, облікових регістрів і звітності. Ця форма ревізії найбільш поширена і часто застосовується контрольно-ревізійною службою, при цьому прикметник «фінансова» здебільшого опускається.
Комплексні документальні ревізії здійснюються бригадою ревізорів (4−5 працівників) і спеціалістів з метою перевірки цілеспрямованості і законності господарських операцій, дотримання фінансової дисципліни, забезпечення збереження державної власності, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Проведення комплексної ревізії сьогодні є найбільш ефективним, бо вона полягає насамперед в системному вивченні економіки підприємства (установи, організації): взаємозв"язків між фінансово-економічними показниками, технікою, технологією і організацією виробництва, збереження і раціонального використання ресурсів, дотримання планової, звітної і фінансової дисципліни. Основною ознакою комплексної ревізії є участь в її проведенні спеціалістів різних галузей (економістів, бухгалтерів, технологів, інженерів тощо), які поряд із фінансовою стороною перевіряють на підприємстві якісний, технологічний рівень виробництва.
У комплексній ревізії органічно поєднані документальна ревізія, при якій послідовно перевіряється доцільність і законність господарських операцій, дотримання фінансової і кошторисної дисципліни, забезпечення збереження державної власності, і перевірка загального стану господарства на всіх його ділянках. Нерідко при комплексних ревізіях установ, що входять в одну систему, ревізуються і їх вищі організації. Це дає можливість глибше перевірити рівень господарського керівництва і внести за результатами ревізій більш обґрунтовані І кваліфіковані пропозиції. Зрозуміло, що комплексна ревізія є одночасно і повною ревізією.
Первинна ревізія проводиться ревізором відповідно до його робочого плану. Необхідність повторних ревізій виникає у випадку поверхневого проведення первинної ревізії, необ"єктивного висвітлення фактів порушення чинних інструкцій і положень щодо проведення ревізій, порушення дисципліни ревізійним апаратом в період ревізії і внаслідок деяких інших причин. Для проведення повторних ревізій, як правило, призначаються інші ревізори. Додаткові ревізії проводяться у разі виявлення нових обставин, не викритих первинними або повторними ревізіями після закінчення первинної або повторної ревізії з ініціативи контролюючого органу або за вимогою установ, які контролюються.
2.3. Планування контрольно-ревізійної роботи
Правильний підбір об"єктів і своєчасність проведення на них ревізій значною мірою впливають на ефективність роботи контролюючих органів. Для досягнення мети ревізій у контрольно-ревізійному відділі здійснюється планування роботи на півріччя, а з питань ревізії бюджетів місцевих Рад народних депутатів протягом року щоквартально.
Нормативне планування базується на ст. 2 та ст. 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», відповідно до яких органи державної ревізійної служби проводять ревізії та перевірки за своєю ініціативою не частіше 1 разу в рік. Як правило, між черговими ревізіями чи перевірками має пройти не менше ніж 3 місяці.
Теми і об"єкти для ревізій (перевірок) включаються в плани контрольно-ревізійної роботи відповідно до річного плану основних питань економічної і контрольної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України, на підставі рішень і вказівок обласного контрольно-ревізійного управління, вивчення звітних та інших даних про хід виконання державних та місцевих бюджетів, даних про стан справ щодо забезпечення збереження коштів і матеріальних цінностей, узагальнення матеріалів раніше проведених ревізій, на підставі скарг, заяв, звернень про фінансові порушення та зловживання, що надійшли від громадян, правоохоронних органів і органів місцевої влади.
Складаючи плани роботи, необхідно керуватися такою періодичністю проведення ревізій:
1) роботи сільських, селищних і міських Рад народних депутатів по виконанню бюджетів, кошторисів установ, що утримуються на їх бюджетах, комплексно проводяться не рідше 1 разу в рік.
2) виконання кошторисів бюджетних установ, що обслуговуються централізованими бухгалтеріями, а також ведуть самостійний облік — не рідше 1 разу в два роки. Ці ревізії проводяться працівниками місцевих фінансових органів, контрольно-ревізійних відділів у районах, містах спільно Із працівниками відповідних відділів місцевих органів державної влади.
До планів роботи обов"язково долучаються:
1. Централізовані завдання та інші доручення доведені КРУ вищого рангу. При цьому планувати термін проведення ревізій чи перевірки за централізованим завданням треба таким чином, щоб мати не менше як 15 календарних днів для узагальнення і реалізації матеріалів ревізії і перевірок.
2. Доручення і завдання правоохоронних органів і податкових адміністрацій, які підписані, переважно, першими особами органів Прокуратури, МВС, СБУ, ДПА, їх структурних підрозділів та погоджені з контрольно-ревізійним управлінням.
Перевага у черговості виконання ревізій надається за зверненнями саме цим органам.
З метою недопущення скарг керівників підприємств про порушення принципів черговості і періодичності проведення ревізій і перевірок на одному підприємстві у контрольно ревізійному відділі ведеться облік і аналіз кількості проведених ревізій і перевірок пооб"єктно. Не планується проведення дріб"язкових, короткотривалих перевірок, а лише повних ревізій І перевірок фінансово-господарської діяльності.
У планах контрольно-ревізійної роботи необхідно також передбачити періодичні перевірки виконання рішень, пропозицій, вимог, прийнятих за результатами проведених ревізій.
У плані контрольно-ревізійної роботи вказують:
1) тему ревізії (перевірки),
2) назву об"єкта, його відомчу підпорядкованість,
3) підставу для включення в план (пункт, номер і дату листа КРУ або конкретного правоохоронного органу, податкової адміністрації),
4) ревізійний період (місяць і рік попередньої ревізії),
5) термін виконання (зазначено місяць, коли буде проводитись ревізія щодо виконання централізованих завдань ГоловКРУ, КРУ і т.д. і до якого числа місяця повинна бути надіслана відповідь за матеріалами ревізії),
6) планові затрати часу (тривалість ревізії в робочих днях, як правило, не більше 30 робочих днів),
7) виконавці (планові затрати часу в робочих днях по кожному виконавцю).
Крім перерахованих реквізитів, в плані передбачені ще такі розділи:
А — ревізії і перевірки щодо виконання кошторисів бюджетної установи,
Б — ревізії і перевірки підприємств і організацій,
В — перевірка виконання наказів і рішень, що прийняті за результатами раніше проведених ревізій і перевірок,
Г — організаційна робота.
Зміни у план роботи контрольно-ревізійного відділу вносяться посадовими особами обласного контрольно-ревізійного управління на підставі обґрунтованого подання начальника контрольно-ревізійного відділу за місяць до закінчення поточного півріччя. У змінах вказується номер пункту плану, назва об"єкта, тема і тривалість ревізій, терміни проведення чи об"єкти яких підлягають зміні, та на що буде використано вивільнені людино-дні.
4. Обов"язки, права та відповідальність ревізорів
Якість та ефективність КРР залежить значною мірою від правильного підбору і кваліфікації ревізорів, які у своїй роботі повинні керуватись Законом України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні». Основною службового функцією ревізора є проведення ревізій і перевірок. Ревізор повинен суворо керуватись чинним законодавством, а також відповідними інструкціями та нормативними актами.
Ревізор зобов"язаний правдиво, точно І об"єктивно висвітлювати виявлені ревізією факти порушень, зловживань із зазначенням конкретних осіб, розміру заподіяної шкоди та причин.
У разі встановлення фактів нестач, втрат, що вимагають невідкладних заходів до винуватця, ревізор за узгодженням з керівником ревізуючого органу повинен поставити питання про притягнення його до відповідальності.
Ревізор зобов"язаний перевірити виконання рішень за результатами попередньої ревізії і відобразити в акті повноту і своєчасність їх виконання.
За результатами ревізії ревізором складаються висновки і пропозиції, які спрямовані на виправлення існуючого становища.
В процесі проведення ревізії ревізор має право:
1) ревізувати і перевіряти на підприємствах і в установах грошові та бухгалтерські документи, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження та витрачання коштів, матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей та грошових сум, цінних паперів, матеріалів, готової продукції і т.д. ,
2) безперешкодного доступу на склали, у сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження і з"ясування питань, пов"язаних з ревізією. Припиняти на поточних та інших рахунках в банку розрахункові операції у випадках, коли керівництво об"єкта перевірки перешкоджає працівнику контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов"язки,
3) залучати кваліфікованих спеціалістів для проведення експертизи, контрольних запусків сировини у виробництво, обміру,
4) вимагати від керівника об"єкта, що ревізується, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків, у необхідних випадках опечатувати касу, касові приміщення, склади, архіви, а у разі виявлення зловживань — вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії (залишати у справах акт вилучення таких документів),
5) одержувати від НБУ, його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідок про банківські операції і залишки коштів на рахунках, а від підприємств і організацій, в т. ч. недержавних форм власності - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, що ревізуються,
6) одержувати від службових та матеріально відповідальних осіб, яких перевіряють, письмові пояснення з питань, які виникають в ході ревізії,
7) стягувати в дохід держави кошти, одержані підприємством за незаконними угодами без передбачених законом підстав та з порушеннями чинного законодавства,
8) накладати у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших службових осіб підприємства адміністративні штрафи,
9) застосовувати до підприємства фінансові санкції, передбачені пунктом 7 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
У своїй роботі ревізор зобов"язаний суворо додержуватись Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ. За невиконання або неналежне виконання своїх обов"язків він притягується до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства. Працівники Державної контрольно-ревізійної служби України повинні забезпечити дотримання комерційної та службової таємниці.
Скарги на дії службових осіб в районах, містах та службових осіб контрольно-ревізійних управлінь розглядаються і рішення за ними приймаються начальниками цих управлінь, скарги на дії службових осіб Головного контрольно-ревізійного управління та начальників контрольно-ревізійних управлінь областей розглядаються начальником Головного контрольно-ревізійного управління.
Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються не пізніше як в місячний термін з моменту їх надходження. В разі незгоди скарги розглядаються через суд.
Розділ 3

Організація ревізійного процесу
3.1. Організація і підготовка до проведення комплексної ревізії.
3.2. Проведення ревізії.
3.3. Оформлення результатів ревізії.
3.4. Прийняття рішення за результатами проведеної ревізії.
3.5. Організація контролю за виконанням рішень за матеріалами ревізії.
3.1. Організація і підготовка до проведення комплексної ревізії
Згідно з методикою проведення комплексної ревізії економічної та соціальної діяльності ревізійний процес складається з 5 етапів:
• організація і підготовка до проведення комплексної ревізії,
• проведення ревізії,
• оформлення результатів ревізії,
• прийняття рішення за результатами проведеної ревізії,
• організація контролю за виконанням рішень за матеріалами ревізії.
На першому етапі: відповідно до строків, передбачених планом проведення ревізії керівник контрольно-ревізійного органу за 3−5 днів до початку ревізії зобов"язаний видати наказ про «її проведення.
Начальник контрольно-ревізійного відділу на цьому етапі повинен правильно визначити тему ревізії, ревізійний період, тривалість ревізії, створити ревізійну групу, призначити її керівника, розглянути і затвердити програму ревізії, запропонувати ревізорам ознайомитись з відповідними нормативними документами, розглянути необхідність залучення галузевих спеціалістів, а також забезпечити ревізора необхідними бланками актів, довідок і т.д.
Керівнику ревізійної групи одночасно з наказом про призначення ревізії дається програма комплексної ревізії, в якій, крім конкретних завдань, вказуються ділянки роботи, які підлягають суцільній перевірці.
Якщо до часу призначення ревізії в контрольно-ревізійному відділі є матеріали про факти порушень на об"єкті перевірки (недостачі, крадіжки І т.д.), то вони також передаються керівнику групи. Склад ревізійної групи встановлюється залежно від тривалості періоду ревізії та самої програми. Підготовка ревізії починається із ознайомлення з діяльністю об"єкта, що підлягає ревізії. На цьому етапі ознайомлюються із діяльністю об"єкта перевірки, вивчають відповідні нормативно-інструктивні матеріали, складають робочі плани (Таблиця 1)
Тривалість підготовки до ревізії - не більше 2 днів. Перший день присвячується ознайомленню з особливостями виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. Другий день необхідний для вивчення нормативних документів та проведення інструктажу.

Таблиця 1

Робочий план ревізора при проведенні комплексної ревізії грошових коштів

№ п/п
Об"єкти ревізії
Обсяг роботи
Початок
Кінець

1.
Грошові кошти касові операції
1. Раптова ревізія грошових коштів і цінник паперів
14. 03. 2001
14. 03. 2001



2. Обстеження стану забезпечення збереження грошових коштів у касі
14. 03. 2001 14. 03. 2001
14. 03. 2001 14. 03. 2001



3. Перевірка доставки готівки в касу





4. Дотримання касової дисципліни при проведенні касовим операцій
14. 03,2000
14. 03. 2000

3.2. Проведення ревізії

Другим етапом проведення ревізії є організаційна робота на об"єкті. Починається ревізія з моменту прибуття ревізійної групи на підприємство і пред"явлення керівником групи своїх повноважень на проведення ревізії. Керівник ревізійної групи на місці здійснює організаційну роботу, яка полягає в уточненні і конкретизації завдань, передбачених програмою ревізії. На цьому етапі начальник контрольно-ревізійного відділу в разі необхідності повинен подати ревізорам додаткову методичну допомогу з питань ревізії, а також контролювати виконавську І трудову дисципліну підлеглих, в т. ч.: вихід на об"єкт, а при виникненні суперечностей між перевіряючими і керівником об"єкта, що ревізується, розв"язувати ті суперечності. Начальник контрольно-ревізійного відділу має розглядати і вирішувати по суті звернення керівника ревізійної групи чи керівництва підприємства, що ревізується, з питань ревізії, в т. ч. щодо продовження чи скорочення її терміну. Планова тривалість ревізії становить не більше ніж 30 робочих днів, а в окремих випадках на підставі письмових обґрунтувань керівника групи термін ревізії може бути продовжений.
На початковій стадії комплексної ревізії рекомендують перевіряти виконання заходів з усунення недоліків в роботі, виявлених попередньою ревізією, ознайомитись із змістом наказів, листуванням, актами перевірок, проведеними фінансовими органами і т.д. Закінчивши організаційну стадію комплексної ревізії, ревізійна група приступає до виконання своїх обов"язків відповідно до своїх робочих планів.
При здійсненні ревізії (перевірки) використовують такі прийоми документального і фактичного контролю:
1. Техніко-економічні розрахунки проводяться в процесі ревізії для встановлення правильності розрахункових показників, обґрунтованості директивних показників, правильності складання кошторису витрат капітального і поточного ремонту основних засобів і т.д.
2. Нормативна перевірка полягає в зіставленні фактичних звітних даних із встановленими нормативами, кошторисами або плановими нормами з метою визначення правильності їх дотримання,
3. Документальна перевірка змісту операцій і процесів є провідним прийомом документального контролю і проводиться за даними первинних документів, облікових регістрів, звітності з метою встановлення законності операцій і процесів.
Перевірка первинних документів може проводиться:
• суцільно — за ревізований період перевіряють зміст всіх господарських операцій,
• вибірково — під час такої перевірки перевіряють частину операцій за декілька днів в кожному місяці або за окремі місяці.
Перевірка змісту операцій, відображених в обліку, проводиться як у хронологічному, так і у систематичному порядку. Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що найбільш раціональним контролем є систематизована перевірка змісту операцій і запису в облікові регістри. При такому способі ревізія ведеться по однорідних операціях за весь ревізований період (наприклад ~ операції по рахунках в банку, по розрахунках з підзвітними особами, руху товарно-матеріальних цінностей).
Перевіряючи зміст документів, ревізор повинен знати, що за зовнішньо правильним оформленням документів іноді ховаються зловживання і порушення (виписування фіктивних нарядів, трудових угод, актів і т.д.).
Достовірність господарських операцій встановлюють при формальній і арифметичній перевірці. При формальній перевірці визначають повноту І правильність заповнення реквізитів, які характеризують операції, виявляють підчищення, виправлення і т.д.
Арифметична перевірка дає можливість встановити правильність підрахунків в документах і виявити зловживання, крадіжки.
4. Зустрічна перевірка документальних даних полягає в тому, що достовірність і правильність відображення в документах господарських операцій перевіряється зіставленням даних різних документів, які стосуються одних або різних, але взаємопов"язаних операцій (наприклад: повноту і своєчасність оприбуткування готівки в касу звіряють з даними прибуткових касових ордерів і виписок банку).
5. Взаємний контроль змісту різних документів здійснюється шляхом вивчення І зіставлення окремих реквізитів, що повторюються в різних документах.
6. Перевірка правильності відображення господарських операцій за даними документів в регістрах бухгалтерського обліку (наприклад: касові операції відображаються в журналі-ордері № 1 відомості № 1. 1)
Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що за правильно оформленими документами, але за неправильним відображенням їх в регістрах бухгалтерського обліку стоять випадки крадіжок та привласнення грошових коштів, ТМЦ.
До спеціальних прийомів фактичного контролю належать:
• інвентаризація,
• контрольне замірювання,
• контрольний запуск сировини, матеріалів у виробництво,
• перевірка якості сировини і матеріалів,
• експертна оцінка,
«службове розслідування.
3.3. Оформлення результатів ревізії
Кваліфіковано провести ревізію, об"єктивно й принципово обґрунтувати кожний факт, що наведений в акті ревізії, — важлива і відповідальна частина ревізійної роботи. Ревізія вважається завершеною, якщо виявлені порушення усунено, винних притягнено до адміністративної, дисциплінарної чи матеріальної відповідальності і вжито заходів щодо недопущення таких порушень надалі.
За умови виявлення ревізією грубих порушень чинних нормативних актів ревізор має встановити обсяг заподіяної матеріальної шкоди, знайти причини допущених порушень та винних у цьому конкретних осіб, вказати, на підставі чийого письмового розпорядження їх заподіяно (номер і число наказу, листа, резолюції, грошового документа і ким його підписано).
Від кожної винної у зловживанні особи треба отримати відповідне письмове пояснення з вичерпними, точними Й обґрунтованими поясненнями фактів, що відображені в акті. Після викладення кожного факту порушень необхідно обов"язково назвати документи, що підтверджують цей запис і додаються до акту.
У разі виявлення зловживань ревізор має одержати від посадових осіб підприємства, установи або організації, що ревізується, копії документів, які свідчать про зловживання, а у разі необхідності - вилучити потрібні йому документи до закінчення ревізії чи перевірки, залишивши у справах акт про вилучення документів та їхні копії
Копії оригіналів документів ревізор отримує лише за умови, якщо сам зміст документа є доказом факту порушень. Кожна копія документа має бути завірена печаткою та підписом посадової особи підприємства, установи чи організації, що ревізується
На копії кожного документа повинен бути напис такого змісту:
Цю копію знято з оригіналу документа (вказати якого)
«» 200_ р. для (посада ревізуючого). Оригінал копії
зберігається у справі № (вказати назву підприємства, установи, організації, бухгалтерський запис №
від «» 200_ р.
Підпис головного бухгалтера
(вказати назву підприємства, установи, організації)
Копія з оригіналу знімається у двох примірниках. Другий примірник копії зберігається разом з актом у справах контрольно-ревізійної служби, перший примірник копії разом із матеріалами ревізії передається до правоохоронних органів.
За результатами документальної ревізії ревізором складається акт — двосторонній документ, у якому мають бути об"єктивно відображені наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності перевіреного підприємства, установи чи організації, наведено перелік фактів виявлених порушень та хиб у їхній роботі. Форма складання акта затверджується відомчими положеннями й інструкціями.
Розрізняють два види актів — проміжні та загальні.
За проміжними актами оформляються результати інвентаризації коштів, товарно-матеріальних цінностей, розрахунків із дебіторами й кредиторами, результати контрольного запуску сировини у виробництво, їх складають і тоді, коли виявлене порушення чи зловживання може бути приховане, або коли на підставі виявлених фактів треба вжити термінових заходів, щоб усунути порушення чи притягти до відповідальності винних у здійсненні зловживань осіб.
Проміжні акти підписуються ревізорами, які проводять ревізію, та посадовими особами, які безпосередньо відповідають за ту ділянку, де здійснюється перевірка. Проміжні акти складаються також і за результатами ревізії кас. Такі акти підписуються ревізором, головним (старшим) бухгалтером і матеріально відповідальними особами (касиром).
Загальний акт має бути складений закінчення строку проведення ревізії, підписаний керівником ревізійної групи, керівником та головним бухгалтером підприємства, установи, організації, де була проведена ревізія. У загальному акті відображаються наслідки перевірок усіх передбачених програмою ревізії питань, у тому числі й за фактами, що наведені у проміжних актах.
Умовно акт ділиться на кілька частин:
І) Загальні відомості.
У загальній частині вказується підстава для проведення ревізії, склад ревізійної групи, тема ревізії, повне найменування, а не абревіатура підприємства, його підпорядкованість, якщо вона є, повна назва міністерства чи відомства. У цій частині вказується, за який період діяльності даного підприємства проведено ревізію, зазначається, зокрема, за який період проведено суцільним методом ревізію касових, банківських операцій, наводяться прізвища, посади керівників та період, протягом якого вони відповідали за стан бухгалтерського обліку. У загальній частині акта наводиться дата початку й закінчення ревізії. Крім того, зазначається, ким і коли проводилась попередня ревізія, чи усунено виявлені нею порушення і які перевірки було після неї здійснено.
У цій частині акта наводяться відомості про те, як підприємство, що ревізується, виконує пропозиції щодо усунення хиб, згаданих у попередньому акті ревізії, про відшкодування заподіяних збитків, оформлення позовів чи подання матеріалів до слідчих органів, поліпшення обліку, окремо вказується на ті вади, для усунення яких не було вжито належних заходів.
2) Виробнича-фінансова діяльність (виконання кошторисів).
У цій частині наводиться перелік основних показників виробничої програми протягом одного-двох років і Їх виконання, аналізуються фінансові результати або виконання кошторисів, розрахунки з бюджетом, дебіторами, кредиторами, підзвітними особами, відображається правильність виплати готівкою з каси і обгрунтованість безготівкових розрахунків, дотримання норм використання сировини, матеріальних цінностей, їх збереження тощо.
У цій частині акта у логічній послідовності відповідно до програми ревізії і з дотриманням суворої об"єктивності чітко, стисло й лаконічно описуються усі перевірені за наявними на підприємстві, в установі чи організації документами факти порушень або зловживань. При цьому не можна записувати до акта (довідки) різних висновків, пропозицій та не підтверджених документами даних про фінансово-господарську діяльність об"єкта, що ревізується. Забороняється також вносити до акта (довідки) дані слідчих матеріалів та посилатися на свідчення посадових осіб, які вони дали слідчим органам.
Не можна в актах (довідках) давати кваліфікаційної оцінки щодо дій окремих посадових осіб, при складанні цих документів необхідно також уникати таких висловлювань, як «привласнив», «розікрав кошти, товарно-матеріальні цінності», «сфабрикував», «злочинець», «шахрай», «недбалість», «зловживання», «злочин» тощо. Ці висловлювання є прерогативою слідчих і судових органів.
У цій частині загального акта можуть бути виділені окремі розділи залежно від галузевої специфіки діяльності об"єкта, що ревізується. Такими розділами можуть бути:
ревізія каси і касових операцій, ревізія операцій за рахунками у банках та інших коштів, ревізія кредитних операцій, ревізія основних засобів, ревізія розрахунків з оплати праці й соціального страхування, ревізія збереження і руху матеріальних цінностей, ревізія операцій з формування й використання прибутку, ревізія достовірності обліку і звітності.
3) Бухгалтерський облік і звітність
У цій частині аналізується стан бухгалтерського обліку й достовірність наданих звітів.
У тому разі, якщо під час проведення ревізії стає зрозуміло, що матеріали ревізії передаватимуться до слідчих органів, то незалежно від того, проводитиметься чи не проводитиметься слідство за наслідками ревізії, при складанні загального акта у ньому необхідно зазначити кожний факт, кожний епізод зафіксованих порушень чи зловживань. Якщо ж встановлено достатньо велику кількість ідентичних порушень, що мають однорідні ознаки (за винятком обсягів збитків, періоду їх заподіяння), можна застосувати шаблонне за змістом формулювання суті порушення.
У загальному акті небажано наводити численних планових і звітних показників, а також дрібних порушень, що їх було усунено під час проведення ревізії. Кожне внесене до акта виправлення має бути засвідчене підписами особи, яка проводить ревізію, керівника та головного бухгалтера об"єкта, що ревізується. Один примірник акта ревізії дається керівнику перевіреного підприємства з його підписом на першому примірнику акта.
До загального акта додаються проміжні акти, описи та відомості. Пояснення додаються лише до першого примірника загального акта, що залишається в особи, яка проводить ревізію.
Загальний акт підписується особами, які брали участь у проведенні ревізії, а також керівником та головним бухгалтером об"єкта, що ревізується. Якщо ж виникають які-небудь неузгодження, керівник і головний бухгалтер підписують акт із відповідним застереженням, даючи його ревізорові, або ж надсилають керівникові організації, яка проводить ревізію, мотивуючи заперечення і пояснення з приводу усіх зазначених у акті хиб і порушень.
Якщо керівником, головним бухгалтером підприємства, установи чи організації за актом ревізії або перевірки було подано письмові заперечення, то контролер-ревізор (керівник ревізійної бригади) має зробити за ними письмові висновки.
Якщо матеріально відповідальними особами до надрукування акта подано пояснення, які докорінно міняють зміст виявлених порушень, то ревізор зобов"язаний внести Їх до акта, але за умови документального підтвердження таких пояснень або заяв за наслідками перевірки.
Ревізор повинен ретельно перевірити правильність обгрунтувань, доказів та фактів, що викладені у поясненнях, зауваженнях або запереченнях посадових осіб (за необхідності здійснити додаткову перевірку) і скласти письмовий висновок, текст якого узгоджується з безпосереднім керівником ревізора й затверджується керівником контрольно-ревізійного підрозділу (відділу у районі, місті, управління) або його заступниками.
Іноді, ігноруючи встановлене правило, керівник разом із головним бухгалтером або самостійно відмовляється підписати акт без мотивованих заперечень або претензій до ревізуючого. Це не повинно непокоїти ревізора, якщо він об"єктивно, професійно й сумлінно виконав завдання щодо проведення ревізії (перевірки). В даному випадку ревізором складається акт такого змісту:

АКТ
дата
назва населеного пункту
Мною, _________________________________ головним контролером-ревізором КРУ
у __________________________ області ____________________________________, а
присутності__________________ ознайомлено керівника підприємства із загальним актом документальної ревізії фінансово-господарської діяльності за період із______________________ до _________________________
Підписати акт ____________ відмовився без якихось мотивів чи заперечень. *
Один примірник загального акта йому залишено під розписку.
Головний контролер-ревізор
(підпис)
Присутній
(прізвище)
Примітка *. Залежно від мотивів директора зміст акта може бути таким: Підписати акт_________ відмовився з мотивів (чітко вказати мотиви), а далі за текстом.
Крім зазначених у цьому акті мотивів, ревізор пропонує директору протягом п"яти днів надіслати свої заперечення на адресу посадової особи, яка призначила ревізію. Може статися й так, що директор не прийме такої пропозиції. Однак за наявності акта про відмову підписати загальний акт останній на судовому розгляді матеріалів ревізії вважається підписаним незалежно від наявності заперечень, бо порушення заносяться до акта на підставі бухгалтерських документів.
3.4. Прийняття рішення за результатами проведеної ревізії
Після підписання акта ревізії відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» ревізор у 15-денний термін готує проект обов"язкових вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. Матеріали кожної ревізії (перевірки) протягом 15 днів після її завершення розглядаються й приймаються від ревізорів керівниками контрольно-ревізійних управлінь або їхніми заступниками, начальниками відділів цих управлінь, начальниками відділів у районах та містах або Їхніми заступниками.
З метою підготовки наказу або іншого рішення за наслідками ревізії, спрощення підготовки звітів про контрольно-ревізійну роботу та для здійснення контролю за виправленням порушень на момент закінчення ревізії (перевірки) треба скласти узагальнюючу цифрову довідку (розшифрування збитків і донарахувань).
У деяких випадках матеріали ревізій (перевірок) виносяться на обговорення в колективах перевірених підприємств, організацій, установ та оприлюднюються у засобах масової інформації.
У разі виявлення ревізією прихованих і занижених платежів до бюджету готується рішення за встановленим зразком щодо їх стягнення із застосуванням фінансових санкцій. Це рішення передається для виконання до відповідної податкової інспекції. Надалі ревізор має відстежувати процес повного й своєчасного відшкодування завданих державі збитків.
Якщо па об"єкті, що ревізується, не забезпечується усунення виявлених порушень, керівник, який призначив ревізію (перевірку), надсилає керівництву цього об"єкта пропозиції щодо повного відшкодування виявлених збитків і подає пропозиції, як запобігти порушенням або зловживанням (ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).
Інформація про виявлені порушення надається:
— Головним контрольно-ревізійним управлінням України — до Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, до міністерств, державних комітетів, інших центральних відомств,
— контрольно-ревізійними управліннями в областях — Головному контрольно-ревізійному управлінню України, міністерствам, державним комітетам та іншим відомствам, обласним, районним державним адміністраціям, керівним органам місцевого підпорядкування,
— контрольно-ревізійними відділами у районах, містах і районів у містах — контрольно-ревізійним управлінням в областях, районним державним адміністраціям та міським, районним виконкомам.
При виявленні серйозних порушень фінансової дисципліни, розкрадань коштів і матеріальних цінностей та інших зловживань матеріали ревізій (перевірок) передаються до слідчих органів і одночасно порушується питання про усунення із займаних посад винних у зловживаннях осіб. А у тому разі, якщо за фактами зловживань не може бути порушено кримінальної справи, на винних у здійсненні таких зловживань накладається адміністративне стягнення.
Найоптимальнішим, звичайно, є варіант забезпечення відшкодування виявлених збитків під час ревізії. На жаль, за нинішніх економічних умов, коли існує заборгованість із виплатою заробітної плати, коли немає коштів на рахунках підприємств, установ та організацій, дуже часто неможливо безпосередньо під час ревізії забезпечити відшкодування виявлених збитків та здійснити перерахування до бюджету належних йому платежів.
Ревізор у переліку обов"язкових вимог, що висуваються до керівника перевіреного підприємства, установи чи організації, обумовлює термін подання інформації про хід виконання цих вимог, а потім здійснює перевірку виконання вказівок безпосередньо на підприємстві. Матеріали ревізії контролюються до повного відшкодування виявлених збитків та перерахування до бюджету або до державних цільових фондів донарахованих платежів.
Робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов"язків (ст. ст. 130, 132, 133, 134, 135 Кодексу Законів України про працю).
Згідно з Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (ст. 10) контрольно-ревізійним відділам у містах і районах, КРУ в областях і ГоловКРУ України надано право вилучати в дохід відповідного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємств, установ, організацій та інших суб"єктів підприємницької діяльності, виявлені ревізіями (перевірками) приховані або занижені валютні та інші платежі, стягувати до бюджету кошти, отримані за допомогою незаконних угод, без встановлених за законом підстав та з порушенням чинного законодавства, застосовувати фінансові санкції, що передбачені пунктом 7 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Застосування фінансових санкцій здійснюється незалежно від причин, через які сталося заниження суми податку, платежу, внеску до податкових декларацій, розрахунків. Для застосування фінансових санкцій не має значення і наявність наміру в діях відповідних працівників, платників Стягнення оформляються відповідним документом — рішенням за підписом начальника (заступника начальника) КРУ.
Рішення у п"яти примірниках складаються контрольно-ревізійними підрозділами, які здійснювали ревізію чи перевірку. Із суми, що підлягає вилученню до бюджету, 15% перераховуються на позабюджетний рахунок контрольно-ревізійного управління, про що зазначається у прийнятому рішенні. Контрольно-ревізійні відділи здійснюють систематичний контроль за виконанням платниками прийнятих рішень.
Суми платежів за прийнятими рішеннями КРУ перераховуються підприємствами, установами, організаціями та іншими суб"єктами підприємницької діяльності у триденний термін із дня отримання рішення. Не внесені у цей термін суми стягуються у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 164−2) контрольно-ревізійній службі надано право застосовувати штрафні санкції за порушення законодавства з фінансових питань. А саме:
— штраф від восьми до п"ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян накладається за приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням встановленого порядку, внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій коштів І матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій, створення перешкод працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від нестач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.
— штраф від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян накладається за ті самі дії, вчинені особою, на яку протягом року були накладені адміністративні стягнення за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті. Сума штрафу визначається начальником КРУ або його першим заступником на комісії у присутності порушників із використанням протоколів, складених контрольно-ревізійними підрозділами, які проводили ревізію або перевірку.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до Кримінального Кримінально-процесуального кодексів України щодо посилення боротьби з порушеннями бюджетного законодавства» від 07. 10. 1997 р. за «використання посадового особою бюджетних коштів невідповідне до їх цільового призначення або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом діянь були бюджетні кошти у великих розмірах, — караються позбавленням волі на строк від одного до трьох років або штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такої».
Згідно з цим законом до бюджетних коштів належать усі кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Великим розміром бюджетних коштів вважається сума, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Особливо великим розміром вважається сума, що перевищує в тисячу І більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно з вищезгаданим законом «видання посадовою особою нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, — карається позбавленням волі на строк до чотирьох років або штрафом до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах, або вчинені повторно, — караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п"яти років».
Не пізніше ніж через один місяць після закінчення ревізії підприємство, установа або організація подають до контрольно-ревізійного відділу довідку про усунення виявлених порушень.
3.5. Організація контролю за виконанням рішень за матеріалами ревізії
На п"ятому етапі ревізії проводиться організація контролю за виконанням рішень за результатами комплексної ревізії.
Ефективність комплексної ревізії залежить не тільки від якості проведення, але і від самої організації контролю за виконанням рішень, прийнятих за ЇЇ результатами.
В практичній роботі використовують різні способи контролю за виконанням рішень за результатами комплексної ревізії, зокрема:
• не пізніше ніж через місяць після закінчення ревізії (перевірки) підприємство, організація подає в КРУ довідку про усунення виявлених недоліків,
• повторно перевіряють достовірність одержаної інформації про усунення недоліків.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой