Русская ікона

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Культура и искусство


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Русская икона

Древнерусская живопис — одне з визнаних вершин світового мистецтва, найбільше духовне надбання нашого народу. Інтерес до неї величезний, як величезні труднощі її сприйняття для нас.

Живопись християнської Русі грала у суспільства дуже важливу й зовсім іншого роль, ніж живопис сучасна, і цієї роллю було визначено її характер.

Неотделима від самої призначення давньоруської живопису та досягнута нею висота. Русь прийняла хрещення від Візантії й разом із успадкувала уявлення у тому, що завдання живопису — «втілити слово », у образи християнське віровчення. Тож у основі давньоруської живопису лежить велике християнське «слово ».

В Київської Русі живопис була доступна всім. На виконання це завдання мистецтво православного світу виробило своєрідні прийоми. Ця мистецька система дозволила повно й зрозуміло втілити християнське слово в мальовничий образ. «Образ «грецькою — ікона. У широкому значенні іконою є створене цієї живописом: і зображення, невіддільні самих будинків храмів, мозаїки, викладені з їхньої стінах з кубиків дорогоцінного скла, фресок й мініатюри, прикрашають сторінки рукописних книг.

На протязі всієї історії християнства ікони служили символом віри людей Бог і погода його їм. Ікони берегли: їх охороняли від язичників і, пізніше, від царей-иконоборцев.

Икона — це буде непросто картина із зображенням тих, кому поклоняються віруючі, а й своєрідний психологічний показник духовного життя і переживань народу у той час, коли вона була написана.

Пережив розквіт XIV та занепад XVII століття, російська іконопис знову відроджується, повертаючись до суворому дотримання теологічним канонам.

Русские іконописці, спадкоємці великої візантійської традиції, поступово виробили свій власний стиль, слідуючи у своїй класичним канонам писання ікон і оновлюючи дорогоцінний релігійне спадщина. Перші ікони побачили Русі у XI столітті, невдовзі після введення нашій країні християнства. До XIII століття зберігалося досить сильний вплив грецьких мастеров.

Золотой століття російського іконопису розпочалося 80-ті роки чотирнадцятого, під час небувалого духовного відновлення під охороною святого Сергія Радонезького. Ікони, написаних близько той період, випромінюють спокій, і навіть почуття співчуття і любові до ближнього. Геніальність російських іконописців продовжувала виявлятися в XV і XVI століттях, під час розквіту Московської, Новгородської, Тверській і Псковської шкіл иконописи.

Лишь на початку XVII століття починається повільний захід іконопису. Піддавшись впливу західного мистецтва, художники поступово відійшли від традиційних канонів Церкви, і іконопис втратила своє духовне силу. На початку XVIII століття цар Петро Великий змушував російських художників слідувати західним канонам. У мистецтві іконопису здобув перемогу «вільний «стиль із наступними характерними рисами бароко. Саме у вісімнадцятому сторіччі ікони почали прикрашати металевими покривами, які отримали назва окладов.

Духовные підйоми й падіння яскраво позначилися у російській іконопису XV-XVII століть, коли Русь не позбулася татарського ярма. Тоді російські іконописці, повіривши в сили свого народу, звільнилися від грецького тиску і лики святих стали русскими.

В ХІХ столітті, попри відродження у деяких культурних колах інтересу до ікон, це мистецтво продовжує переживати захід. Лише ХХІ столітті у Росії знову повернулися усвідомлення цінності давнього іконографічного мистецтва і відродженню традиційних канонов.

Иконопись — цей складний мистецтво, де всі має особливого сенсу: кольору фарб, будова храмів, жести й положення святих стосовно друг до другу.

Несмотря на численні гоніння і знищення ікон, частина їх все-таки дійшло нас і являє собою історичну та Духовну цінність.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой