Взгляд на цю проблему ВИЧ-инфекции (СПИДа) , історія та перспективы

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Медицинские науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Глобальная пандемія ВІЛ — інфекції - це сувора реальність сьогодення, про яку слід пам’ятати всім котрі живуть Землі людям. Аналогів епідемій і пандемій — як і случи-лось з ВІЛ — інфекцією, був. Епідемії приходили та йшли. ВІЛ — інфекція прийшла на-долго. Відповідно до прогнозом фахівців, темпи поширеності у світовому масштабі досягнуть свого піка тільки в 2010 року. Нині за оцінками до 15 мільйонів планети вже померли від СНІДу, що розвивається на завершення ВІЛ — інфекції. До 50 мил-лионов людина заражені ВІЛ і із часткою ймовірності загинуть протягом найближчих 10−12 років, по меншою мірою одна третину — це віком від 10 до 24 років. Кожну хвилину п’ять мо-лодых людей цього віку заражаються ВІЛ. У країнах, де живе 85% моло-дежи планети, сконцентрувалося сьогодні дев’ять десятих епідемії. Щодня статистика епідемії поповнюється 16,5 тисяч нових випадків зараження. Країни Східної Європи — й го-сударства колишнього СРСР стали больовий точкою щодо поширення ВІЛ — інфекції як серед молоді. У 1998 року 210 країн офіційно повідомили про 1 мільйоні 893 тисячах нові випадки ВІЛ — инфекции/СПИДа. У багатьох країнах світу збитки від цієї інфекції найближчим часом призведе до занепаду економіки та соціальної стабільності. Без перебільшення можна сказати, що СНІД — трагедія людства, є найбільш животрепетної глобальної проблемою современности.
Усе це робить боротьбу з ВІЛ — інфекцією найважливішої медико-біологічної, соціально-економічної і навіть над політичною завданням, яке немає зволікання. У Російській Федерації поширення цього захворювання почалося з 1987 року. У пери-од 1987−95 рр. був зареєстрований перша тисяча ВІЛ — інфікованих російських громадян. За 1996 року було виявлено понад 1200 ВІЛ — інфікованих, 1997-го — 98 роках — більш як вісім тисяч нових випадків інфекції. Лише у п’ять місяців 1999 року понад 3,6 тисяч жителів заражені ВІЛ. Нині кількість хворих ВІЛ — інфекцією росіян перевищила 15 тисяч жителів, більш 500 у тому числі діти, близько 39% яких — діти, народжені від ВІЛ — инфициро-ванных матерей.
Причин такого різкого посилення темпів поширення ВІЛ — інфекції у Росії скільки. Епідемія ВІЛ — інфекції, початок Росії із середини 1996 року, обумовлена разви-тием інший, не мене страшної соціальну проблему — наркоманії. За підрахунками експертів, у Росії більш 2 мільйонів споживачів наркотиків. Росія включилася в сумний список вели-ких наркодержав світу. «Колективні традиції «використання загального шприца та голки, незнання правил дезинфек-ции ін'єкційних інструментів, й активна вступ до безладні статеві зв’язку під воз-действием наркотиків — усе це прямий шлях до зараження. Дорога до одного кінець. За все своє ко-роткую життя наркоман може чимось заразити ВІЛ — інфекцією до 100 людина зі свого оточення. Приклад: Верхня Салда, Иркутск.
Активно формується мода вживання наркотиків серед молоді, популярні «легкі «наркотики в багатьох молоді, безпрецедентна по ділову активність деятель-ность наркомафії і сьогоднішня готовність молоді уникнути складних негараздів у світ ілюзій з допомогою наркотиків, дозволяє прогнозувати подальше, дуже несприятливе розвиток си-туации з ВІЛ — инфекцией.
Інший чинник, що його проникненню ВІЛ — інфекції у всі верстви обще-ства, можна вважати різке зростання числа захворювань, які передаються статевим шляхом. Неймовірний зростання захворюваності сифілісом підтверджує активність статевого шляху передачі інфекції, отже, і несприятливий прогноз. У порівняні з 1989 роком захворюваність сифілісом в Рос-ці зріс у 60 разів, і становила 264,6 на 100 тисяч населення, тоді як у європейських государст-вах, де живуть також обтяжені пуританським способом життя люди, ця захворюваність дер-жится навколо оцінки 0,5 на 100 тисяч жителів. У 1998 року сифілісом захворіло більш 330 тисяч чоло-століття, тоді як гострої дизентерією, найпоширеніша хворобою брудних рук — всього 114 ты-сяч.
Сьогодні у Росії складається унікальною ситуацією — йде розвиток кількох соціально обумовлених епідемій: епідемія ВІЛ — інфекції, наркоманії, ЗППП, і вірусним гепатитам з парентеральным і статевим механізмом передачи.
Слід брати до уваги також нестабільність соціально-економічної ситуа-ции, посилення внутрішніх та зовнішніх міграційних потоків, зміна сексуальної поведінки, недостатню матеріальну базу здравоохранения.
За прогнозами фахівців, остаточно століття, справжнє число ВІЛ — інфікованих в Рос-ці може сягнути 800 тисяч чи мільйона чоловік, а кількість хворих СНІДом — більш 300 ты-сяч.
По твердому переконання провідних фахівців Російського науково-методичного центру профілактиці та боротьбі зі СНІД, Росія вже пройшла першу, початкову стадію, і входить у другу — стадію «концентрованої «епідемії, на яку характерні висока ураженість груп ризику і зростання захворюваності серед решти населення. Третя, остання стадія «генера-лизованной «епідемії не змусить на себе довго ждать.
Основна доктрина боротьби з епідемією ВІЛ — інфекції у Росії спиралася на сущест-вующую систему епідеміологічного нагляду, заснованої на проведенні масового серологиче-ского скринінгу населення в антитіла до ВІЛ і централізованому принципі реєстрації нововиявлених випадків захворювань. У цьому основна спрямованість епідеміологічного надзо-ра складалася з виявлення джерел інфекції в організацію протиепідемічних ме-роприятий, їх ізоляції і переривання шляхів передачі збудника. У цілому нині система епідеміологічного нагляду над ВІЛ — інфекцією вийшла ефективна лише плані оцінки епідемічної ситуації, географії збудника біля країни й, го-раздо менш ефективної у плані проведення профілактичних заходів, сприяють стримування поширення вірусу у різних групах населения.
Найзначимішим кроком у цьому було забезпечення безпеки донорської крові й її препаратів. Хроніка становлення проблеми боротьби з ВІЛ — інфекцією у Росії в Новосибірській області, зокрема, виглядає наступним образом.
Так, 20 березня 1987 року МОЗом РРФСР бал видано наказ № 207, що передбачає створення комісії з попередження СНІД серед населення. Серед перших і найбільш зна-чительных кроків його виконали вважав неухильне виконання прийнятих раніше наказів «Про організацію пошуку хворих на СНІД й контролю донорів на наявність збудника СНІД (22. 07. 85 г. № 583) і «Про створення лабораторій клінічної імунології в службі крові РРФСР «(04. 02. 87 р. «96). Це мало важливе стратегічне значення для профілактики поширення ВІЛ — инфекции.
У відповідність цьому наказу було видано наказ відділу охорони здоров’я Новосибірського облвиконкому (19. 06. 87 г. № 227-ДСП), підписаний зав. відділом У. М. Денисовим «Про организа-ции пошуку хворих на СНІД, контролі донорів на наявність збудника імунодефіциту челове-ка і забезпечення їхніх лікуванням і диспансерним наглядом «. Наказ з’явився основою от-крытия лабораторії з урахуванням обласну станцію переливання крові (гол. лікар А. У. Бабарыкин) задля обстеження донорів крові й лабораторії клінічної імунології відділу охорони здоров’я Новосибірського Міськвиконкому (зав. птд. А. М. Оробей) задля обстеження крові підозрілих на СНІД осіб, із міста й області. Цей ж наказ вперше передбачав початок великої роботи з меди-цинскими працівниками і населенням на проблеми СНІДу, залучаючи ЗІ АМН СРСР (председа-тель президії - академік АМН СРСР Ю. І. Бородін) і Новосибірський медичний інститут (ректор -чл. кор. АМН СРСР І. Р. Урсов). У наступні роки організація системи обследова-ния донорської крові на ВІЛ і виконання інших заходів із профілактиці СНІДу уделя-лось значну увагу. Свідченням — видання відділом охорони здоров’я Новоси-бирского облвиконкому цілого ряду послідовно що регламентують діяльність здраво-охранения області з цієї проблеми наказів (№ 251 від 05. 08. 88 р., № 364 від 26. 12. 88 р., № 276 від 06. 09. 89 р., № 280 від 07. 09. 89 р.). проте створення організації боротьби з СНІД почалося з виходу наказу Мінздоров'я РРФСР № 62 від 24. 04. 89 р «Про організацію служби профилакти-ки СНІД у РРФСР », що передбачав створення регіональних еліт і обласних центрів боротьби з СПИД.
Новосибірський обласної Центр із профілактики і боротьбі зі СНІД уперше органи-зован відповідно до наказом відділу охорони здоров’я Новосибірського облвиконкому № 283 від 12. 09. 89 р., головним лікарем призначили Б. І. Ягудін. Трохи згодом при облздравотделе створили обласної Комітет із боротьбі зі СНІД, на чолі з Р. П. Ахрименко, покликаний уси-лить роботу з удосконалення організації боротьби з СНІД на Новосибірській області (при-каз № 236 від 13. 07. 89 г.).
Важливе значення щодо залучення уваги кола медичних працівників та керівників закладів охорони здоров’я зіграв обласної семінар боротьби з СНІД, состо-явшийся 29 листопада 1989 року. Ця робота тривала й надалі, про що свідчить наказ відділу охорони здоров’я № 48 від 12. 02. 90 р «Про проведення семінару-наради і атестації лікарів районів, міст із профілактиці СНІД », наказ № 160 від 14. 06. 90 р. «Про організацію экспресс-университета боротьби з СНІД для лікарів загальної лікувальної мережі р. Новосибірська і об-ласти ». Традиція проведення таких семінарів до працівників лікувально-профілактичних уч-реждений міста Новосибірська й області всіх рівнів збереглася й до справжнього времени.
У грудні 1991 року, відповідно до наказом № 274 обласне управління здравоохра- нения інфекційна лікарня № 2 міста Новосибірська реорганізували до обласного центру із профілактики і боротьбі зі СНІД, зі стаціонаром на 156 ліжок, відкриті 4 лікувальних відділення Центру, консультативно-диагностическая поліклініка, лабораторія діагностики ВІЛ/СНІД. У цьому вся приміщенні Центр працював по травень 1997 року, як у відповідність до розпорядженням губерна-тора Новосибірській області й наказом управління охорони здоров’я № 148 від 14. 05. 97 р Центр був передислокований до селища Кольцово, на базу ДНЦ СБ «Вектор », головним лікарем був назна-чен У. Р. Орловський. Консультативно-диагностическая поліклініка і арбітражна лабораторія діагностики ВІЛ/СНІД залишилися у р. Новосибірську, реалізації інших завдань із про-филактике ВІЛ — инфекции.
Консультативно-диагностическая поліклініка нині представлена самостоя-тельным підрозділом Центру, виконує основне завдання — організацію та влитися надання всіх видів консультативно-діагностичної, лікувальної та профілактичної допомоги населенню області, свя-занной з ВІЛ — інфекцією і СПИДом:
* консультативний прийом, повне клинико-лабораторное і епідеміологічне (совме-стно з відділенням клінічної епідеміології Центру та Центром Госсанэпиднадзора області), обстеження ВІЛ — інфікованих і хворих на СНІД осіб, первинне се-ропозитивных в ІФА, хворих на клінічними симптомами, подібними з такими при ВІЛ — инфекции/СПИДе, хворих СПИДофобией, на осіб із підозрою на СПИД-маркерные захворювання, спрямованих з лікувально-профілактичних установ горо-да й області, з наступним встановленням діагнозу і рішення питань лечения;
* здійснення до- тестового і після- тестового консультування громадян, бажаючих обстежитися анонімно на ВИЧ;
* надання консультативної допомоги на проблеми ВІЛ — инфекции/СПИда хворим, гос-питализированным в стаціонари міста Київ і области;
* здійснення консультативного прийому хворих із вторинними иммунодефицитными станами з подальшим імунологічні обследованием;
* організація та надання всіх видів психологічної та юридичну допомогу ВІЛ — ин-фицированным і хворим СПИДом;
* допомогу у вирішенні соціально-правових і реабілітаційних питань у от-ношении носіїв ВІЛ і хворих СПИДом;
У 1993 року з урахуванням консультативно-діагностичної поліклініки Центру організований обласної Центр токсоплазмоза, який надає діагностичну і лікувальну допомогу населенню області. Слід зазначити, що у останні роки впроваджено систему ока-зания такої допомоги поліклініки Центру та з проблем цитомегаловірусною і гер-петической инфекций.
Лечебно-диспансерная робота поліклініки Центру включає в себя:
* організацію диспансерного спостереження та надання спеціалізованої медичної допомоги у амбулаторних умовах і вдома ВІЛ — інфікованим, хворим СПИ-Дом, вирішення питань про їх госпіталізацію у відділення Центру чи стаціонари Рес-публиканского науково-методичного центру з профілактики і боротьбі зі СНІД (Мо-сква) і клініку інфекційних захворювань у р. Санкт-Петербурге;
* організацію диспансерного спостереження та лікування, надання всіх видів медичної допомоги ВІЛ — інфікованим і хворих на СНІД у місцях, значно отдален-ных від вибору обласного Центру, надаючи їм практичну лікувально-діагностичну і кон-сультативную помощь;
* організацію диспансерного контролю над особами, складовими диспансерні групи і надання ним усіх видів медичної допомоги, вирішення питань про їх госпи-тализации у відділення обласного Центра;
* лікування амбулаторних умовах хворих на иммунодефицитными состояниями.
Обласним Центром нині проводиться комплекс заходів із эпиде-миологическому нагляду за ВІЛ — інфекцією організовані профілактичні мероприя-тия із запобігання поширення інфекції території області. Основою нової тактики профілактики спричинив вихід друком Федерального Закону «Про попередження поширення у Російської Федерації захворювання, викликаний вірусом иммуноде-фицита людини (ВІЛ --інфекції) », і навіть проголошена ВООЗ і ООН/СПИД универ-сальная концепція профілактики поширення ВІЛ — инфекции.
На виконання постанови Глави адміністрації Новосибірській області від 09. 12. 96 р. № 710 «Про затвердження обласної цільової Програми із запобігання рас-пространения захворювання, викликаний вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ — инфек-ции) на період до 2000 року «АНТИ-ВИЧ/СПИД «було видано наказ управління здраво-охранения з виконання основних заходів цільової обласної Програми «АНТИ-ВИЧ/СПИД на період 1997−2000г.г., який відбиває нову концепцію профілактики ВІЛ/СНІД. Головним становищем її і те, що обстеження усіх отриманих в стаціонари, з метою запобігання поширенню інфекції, неефективна і є зайвою тратою коштів. Тим паче непотрібним є прагнення деяких организа-торов здоров’я та Госсанэпиднадзора до розширення кола обстежуваних осіб на ан-титела до ВІЛ на противагу чітку систему організації режимно — обмежувальних, про-тивоэпидемических і дезинфекційних заходів у кожному лікувальному учреждении.
У 1996 року у склад Центру було запроваджено відділення клінічної епідеміології, вы-полняющее функції сполучної ланки комплексно профілактичних і противоэпидеми-ческих заходів із попередження поширення інфекції біля облас-ти.
Наступним етапом у створенні роботи обласного Центру було видання наказу обласне управління охорони здоров’я від 22. 01. 98 р. № 19 «Про вдосконалення деятель-ности Державного обласного центру з профілактики і боротьбі зі СНІД і инфек-ционными захворюваннями », у якому, відповідно до новими завданнями Центру були додані функції обласного інфекційного центру з госпіталізацією у його стаціонар, крім профільної патології, з онкозахворюваннями та підозрілих на захворювання особливо небезпечними інфекціями, хворих на іншими на інфекційні захворювання. Центр одночасно яв-ляется базовим установою першу чергу по інфекційних захворювань Новосибир-ской обласної служби медицини катастроф.
Розширення науково-практичних зв’язків обласного Центру з підрозділами ДНЦ БС «Вектор «дозволило значно розширити обсяг надання допомоги хворим ВІЛ — инфекцией/СПИДом, у плані повного обстеження, проведення ПЛР — діагностики ВІЛ, встановлення субтипов ВІЛ — 1, що циркулюють як у території Вінницької області, і на тер-ритории регіону. Центр, володіючи своєї госпітальної базою. можна використовувати здра-воохранением Сибірського регіону як потужний комплекс у проведенні консультативно-діагностичної допомоги хворим ВІЛ — инфекцией/СПИДом.
У 1998 року Центром, що з міжнародна організація «Лікарі без кордонів », за активної підтримки «СПИДИНФОСВЯЗЬ «(Москва) організований і проведено между-народный семінар за методикою до- і послетестового консультування ВІЛ для лікарів — фахівців міста і області (для наркологічної та інших службах практичного здра-воохранения).
У 1999 Центром було організовано відділення заготівлі крові й її компонентів (плазми і еритроцитарної маси), що дозволить надалі найповніше использо-вать ці можливості так як і лікуванні хворих клещевым енцефалітом, і хворих ВІЛ — инфекцией/СПИДом.
Протягом 1997−98 рр. співробітництва з фармацевтичної компанією «ЛЭНС-ФАРМ «(Москва) було проведено клінічних досліджень препарату «Амиксин «під час лікування хворих ВІЛ — инфекцией/СПИДом і клещевым энцефалитом.
У порівняні з іншими Росія перебуває у кращому стані, оскільки про епідемію ВІЛ/СНІДу став відомий у самому її початку. Отож не можна не воспользовать-ся саме ця обставина. Сьогодні ми переживаємо ще стадію поширення ви-руса, спостерігаємо лише верхівку айсберга, тому вкрай рідкісними, випадковими яв-ляются нам знахідки інфікованих ВІЛ осіб. Саме тому треба докласти всіх зусиль, щоб стримати поширення та пом’якшити наслідки епідемії ВИЧ/СПИДа.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой