Поліське близнa, блізни (семантичний етюд)

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Різне


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

Поліське близнa, блізни (семантичний етюд)

Поліське близнa, бл'?ізни (семантичний етюд)
Назва р. Блuзна (Блuізна, с. Людвинівка Овруцьк. р-ну Житомирськ. обл., Анк., 1991) відсутня у реєстрі «Словника гідронімів України''. Її слід розглядати в колі однойменних і одноосновних топонімів різних регіонів Славії: рр. Близна, Близня, Близница в бас. Оки [18, 29, 85, 196], pр. Blizna (дві) у водозборі Одеру [25, 80, 85], віслянські рр. Blizna, Blizianka, озера Blizno [26,156, 531, 432, 580, 253, 432], р. Blizna в бас. Сави [24, 1, 55], с. Близна в кол. Орловськ. губ., с-ще Blizna (губ. Сувальки) [35, 1, 2,403], нп Blizna в Хорватії та Чорногорії [24,84]. Серед населених пунктів України назву Близна мало село на Чернігівщині [33, 1, 2, 403], пор. також мікротопоніми — брід Блізна (с. Людвинівка Овруцьк. р-ну Житомирськ. обл., Анк., 1988) і брід Близниці (с. Покалів того ж р-ну і обл., ОКІУМ).
Діалектний слов’янський матеріал, завдяки якому здійснюється реконструкція вихідної праформи досліджуваного гідроніма, а також споріднених назв (з псл. *blizna), функціонує в термінології ткацтва: укр. (поліськ.) близнo «дефект у тканні (на текстилі чи виробах з нього)» [16, 23], близнa, бл? iзна «помилка при снуванні, коли снувальниця пропускає наступний кілочок і накидає нитку основи на подальший кілочок» [13, 269], частіше близнa, бл?ізнa, бл'?ізни, бл?із'н'a, бл'із'н'a, близ’н’укu «помилка при накиданні основи в нит, коли замість одної нитки у вічко накидається дві, внаслідок чого на полотні утворюється доріжка» [13, 271], (полт.) блезнo «огріх у тканині від помилки при тканні» [7, 1, 72], рос. діал. близна, близня, близёнка, близина «помилка і брак при тканні» [8, 71], близнa «просвіт у тканині, викликаний обриванням нитки при тканні» [5, 2, 32]. Викладений матеріал дозволяє уявити огріхи (близни) на полотні у вигляді доріжок або дірок, пор. діал. контекст: «когда ткём, нитка сорвется, не увидишь, дыра выйдет — бл’uзна» [5, 2, 32].
Інші слов’янські еквіваленти підтверджують цю семантичну характеристику: блр. близнa, блюзьн? я, блюзнa, блізнa «огріх у полотні, який утворюється при тканні, коли розірвана нитка основи, в результаті чого в тканині на відповідному місці утворюється доріжка» [6, 196], схв. бл``uзна і болг. близнa, п. blizna відомі в аналогічному або близькому значенні. Східнослов'янські мови свідчать про можливість переходу терміна, який нас цікавить, у сферу землеробської термінології, пор. укр. (бойк.) близно «огріх у тканні, оранці» [12, 1, 31], рос. (пск.) близнa і близн? я «огріх при оранці, косінні та інших роботах» [17, 2, 41]. Безперечно, названі терміни стоять в одному ряду з апелятивами, які перебувають поза вказаними термінологічними сферами: друс. близна «шрам» [19, 1, 114], цсл. близна «зморшка, рубець, знак рани на тілі» [22, 1, 127), укр. блuзна «рана, рубець від рани» [7, 1, 73], п. діал. blizna «слід, що залишився після загоювання рани», «відмітина, пляма» [29, 2, 267], blizna «знак після рани або нариву», «знак, пляма, вогнутий знак на дереві по загоюваній рані, після удару, відмітина по листу, що впав», «рів, канавка в дулі при тильному затворі» [32, 1, 167], ч. blizna «вроджений знак на тілі» [28, 1, 143]. Слово близна має загальнослов’янський характер. Від подання відповідників в інших слов’янських мовах утримаємось, оскільки вони повторюють наведені значення. Слов’янське близна із псл. *blizna правомірно зводиться етимологами до іє. кореня *bhle (i (g- «бити, давити» із семантичним розвитком «бити"> «шрам, рубець, брак у тканині» [28, 2, 119]. Саме таку семантичну еволюцію підтримує рос. діал. множинна словоформа блuзны «дефект у тесі або взагалі на дереві, коли один шар його відщеплюється» [21, 3, 23] або п. blizna «знак від удару, синець, пошкодження шкіри» [19, 1, 186].
Подальші пошуки спрямовані на окреслення способу номінації гідроніма Близна і споріднених ономастичних одиниць. У колі зафіксованої слов’янської географічної термінології термін близна в значенні «мілина на річці вздовж берега» фіксується в російських новгородських говірках [14, 1, 59]. Цілком можливою є онімізація наведеного географічного терміна, семантика якого не виходить за межі розглянутих слов’янських лексем у значеннях «бити, давити», «шрам, рубець, синець», «пропуск, дефект у тканині». Разом з тим, мотивація досліджуваних основ стає чіткішою, якщо звернути увагу на словенську лексему b (olzen зі значенням «тріщина, щілина». Ф. Безлай розцінює b (olzen як варіант загальнослов’янського *blizna «шрам, рубець, брак у тканині» [1]. О. О. Шахматов об'єднує словен. b (olzen, b (olzni «тріщина, щілина» з повноголосним словом бoлозни (зустрічається в рос. діал. мові і передає значення ''мозоля суха або кров’яна, набита взуттям або роботою на руках», [9, 1, 275, ООВС, 12] із *bъlzni [2]. Два праслов’янські варіанти (*blizna «шрам, рана, рубець», «розрив нитки в тканині» і *bъlznь< *b°lznь «тріщина», «мозоля») визнає В. А. Меркулова [3].
Можливо, що псл. *blizna в своєму семантичному розвитку мало адекватне (або досить близьке) значення зі словенським географічним терміном. Виходячи з попереднього семантичного аналізу апелятива близна, найімовірніше припускати, що у власних назвах реалізувалось значення «щілина, ровець, канавка», пор. п. діал. blizna «рів, канавка в дулі при тильному затворі» [30, 1, 167], а також синоніми, вжиті до п. blizna — d? ega, pr? ega, szram, znak, znami? e [31, 1, 186]. Таким чином, саме така давня семантична орієнтація стала прийнятною для ряду географічних назв Близна, зокрема гідронімів України [4].
Правомірність запропонованого підходу у витлумаченні гідроніма Блuізна не знімає іншого його розв’язання. Можливо, що в гідронімі Блuізна, як і в ряді однойменних слов’янських відповідників, знайшло закріплення дещо інше семантичне навантаження, пор. рос. діал. блuзной, а/я/, о/е/ «близький, той, що перебуває у тісних стосунках з ким-небудь» [5, 2, 33], близность «поблизу» [21, 1, 40], (пск.) блuзность «близькість» [21, 3, 23], (пермськ.) близнуще «дуже близько» [21, 23], близновaтый «короткозорий» [20, 30], укр. (поліськ.) близнавoки (с. Тихоновичі Шорськ. р-ну Чернігівськ. обл.) «короткозорий», блізнавoкі (с. Мефодівка Середино-Будськ. р-ну Сумськ. обл.) «те саме» [11, 33]. Семантика наведених лексем указує на близьке місцезнаходження одного об'єкта по відношенню до іншого. Пізніше їм стали відповідати «ближні» об'єкти. Наведена лексика, безперечно, споріднена зі східнослов'янськими формами: укр. близ «близька відстань, близенький», рос. діал. близь «близько розташована місцевість, околиці» [5, 2, 34], при вихідній праформі *blizъ/*blizь. Про етимологічний зв’язок псл. *blizъ і *blizna як і про семантичну розгалуженість останнього неодноразово йшлося в етимологічній літературі [23, 2, 119, 10, I, 208−209], проте про пізніше значення «близький» часто забувають, надаючи перевагу вихідному «бити, тиснути».
Для поліського гідроніма Блuізна мотивуючою можна вважати саме пізнішу семантику на підставі збереження в поліських говорах географічного терміна бл'?ізни «двоє (чи більше) дерев, що виростають із спільного кореня, розсоха дерева» [13, 71,73]. Якщо перенести цю семантику в сферу гідрографії, то йдеться про «розсохи», або «вила». Семантика плюральної поліської лексеми бл'?ізни не є унікальною, властивою лише цій архаїчній зоні. У новгородських говірках Росії близна позначає «дві нитки основи, що ідуть поруч», пор. контекст «Близна — две одинаковые нитки вместе на ткацком станке» [14, 1, 59]. Останній приклад є свідченням розгалуження семантики апелятива близна у давній термінології ткацтва. Розглянута семантика апелятива близна по суті тотожна значенню «близнюк», пор. укр. дієслово близнuти «народжувати близнюків» [7, I, 73].
Таким чином, існування проаналізованих східнослов'янських форм близна, бл?ізни дозволяє визнати семантику «близнюки», «розсоха» для основ географічних назв цього терену рівноправною з давнішою «бити, тиснути».

Література
Bezlaj F. Etimoloski slovar slovenskega jezika: A-J. — Ljubljana, 1976. — T.1. — S. 33.
Шахматов А. А. К истории звуков русского языка // ИОРЯС, 1902. — Т. 7, кн.1. — С. 298.
Меркулова В. А. Народные названия болезней, 1. (На материале русского языка) // Этимология 1967. — М., 1969. — С. 170.
Шульгач В. П. Праслов’янський гідронімний фонд (фрагмент реконструкції). — К., 1998. С. 44.
Архангельский областной словарь / Под ред. О. Г. Гецовой. -М., 1980−1993. — Вып. 1−8.
Владимирская Н. Г. Полесская терминология ткачества // Лексика Полесья: Материалы для полесского диалектного словаря. — М., 1968. — С. 193−280.
Словарь української мови / За ред. Б.Д. Грінченка. — К., 1907−1909. — Т. 1−4.
Громов А. В. Словарь: Лексика льноводства, прядения и ткачества в костромских говорах по реке Унже. — Ярославль, 1992. — 118 с.
Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. — М., 1863−1866. — Т. 1−4.
Етимологічний словник української мови / Під ред. О. С. Мельничука. — К., 1982−1989. — Т. 1−3.
Лисенко П. С. Словник поліських говорів. — К., 1974. — 260 с.
Матеріали до словника буковинських говірок. — Чернівці, 1971−1979. — Вип. 1−6.
Никончук М. В. Матеріали до лексичного атласу української мови: Правобережне Полісся. — К., 1979. — 313 с.
Новгородский областной словарь. — Новгород, 1992. -Вып. 1. — 158 с.
Опыт областного великорусского словаря, изданный вторым отделением Императорской А Н. — Спб.: 1852. — 275 с.
Паламарчук Л. С. Словник специфічної лексики говірки с. Мусіївки (Вчорайшенського району, Житомирської обл.) // Лексикографічний бюлетень. — К., 1958. — С. 22−35.
Псковский областной словарь с историческими данными. — Л., 1967−1990. — Вып. 1−8.
Смолицкая Г. П. Гидронимия бассейна Оки. — М., 1976. — 403 с.
Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам. — Спб., 1893. — Т. 1. — 1419, 49 с.
Словарь русских говоров Среднего Урала: Дополнения. -Екатеринбург, 1996. — 580 с.
Словарь русских народных говоров / Под ред. Ф. П. Филина. — М., Л., 1965−1991. — Вып. 1−26.
Словарь церковно-славянского и русского языка, составленный вторым отделением Императорской А Н. — Спб.: 1867. — Т. 1. — 866 с., 1868. -Т. 2. — 987 с., 1868. — Т. 4. — 1023 с.
Этимологический словарь славянских языков: Прасл. лекс. фонд / Под ред. О. Н. Трубачева. — М., 1974−1994. — Вып. 1−21.
Dickenmann E. Studien zur Hydronymie des Savesystems. — Heidelberg, 1966. — Bd I.
Hydronimia Odry: Wykaz nazw w ukladzie hydrograficznym / Praca zespolowa pod red. H. Borka. — Opole, 1983. — 350 s.
Hydronimia Wysly / Pod red. P. Zwolinskiego. — Wroclaw etc., 1965. -Cz. I. — 470 s.
Imenik mesta: Pregled svih mesta i opstina, narodnyh odbora srezova i posta u Jugoslaviju. — Beograd, 1956.
Jungmann J. Slovnik cesko-nemecki. — Praha, 1835−1838. — Dil. 1−5.
Slownik gwar polskich. — Wroclaw etc., 1979−1991. — T. 1−4.
Slownik j? ezyka polskiego / Redaktor Witold Doroszewski. — Warszawa, 1958−1967. — T. 1−9.
Slownik polszczyzny XVI vieku. — Wroclaw etc., 1967. -T. 2. -527 s.
Karlowicz J., Krynski A., Niedzwiedzki W. Slownik j? ezyka polskiego. — Warszawa, 1900−1927. — T. 1−8.
Vasmer M. Russisches geographisches Namenbuch. — Wiesbaden, 1962−1980. — Bd 1−10.

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою