Физиология (ОСНОВЫ ФІЗІОЛОГІЇ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ)

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Медицинские науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Цей файл узятий із колекції Medinfo internet internet

Е-mail: medinfo@mail. admiral. ru or medreferats@usa. net or pazufu@altern. org

FidoNet 2: 5030/434 Andrey Novicov

Пишемо реферати на замовлення — e-mail: medinfo@mail. admiral. ru

У Medinfo вам найбільша російська колекція медичних рефератів, історій хвороби, літератури, навчальних програм, тестов.

Заходьте на internet — Російський медичний сервер для всех!

ОСНОВЫ ФІЗІОЛОГІЇ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Форми поведінки. Ми розпочинаємо вивчення нового розділу физиологии, посвящен- ного основам поведінки человека. Что ж таку поведінку инди- видуума? Під поведінкою понимают, во-первых, генетически детер- минированную программу, характерную для даного біологічного вида, а во-вторых, достаточно лабильную систему конкретних адаптацій до постійно змінюваних умов среды. В еволюційному про- цессе поведінка ж виконує функцію однієї з найважливіших чинників ви- живания і біологічного прогресу вида. В процесі формирова- ния різних видів жорстко закріплювалися і успадковувалися ті програми поведения, которые найбільше способство- вали виживання окремої особини та зростання чисельності популя- ции. Такие жорстко фіксовані в спадковому коді форми поведінки дістали назву инстинктов. Однако генетично де- терминированные форми поведения, отражающие видовий досвід перед- шествующих поколений, оказываются недостаточными, чтобы обеспе- чить наповнене активною творчістю особини в швидко змінюваному ми- ре. Чем швидше і здатні якісно змінюються умови сущест- вования, тем менше допомагає спадково закріплений досвід покоління і більше цінним стає індивідуальний опыт. Последний купується різними путями, в основі кото- рых лежить загальна здатність організмів до навчання. Отже, на даної лекції ми зупинимося на проб- лемах спадково детермінованих і наших набутих форм поведения. По И. П. Павлову, жорстко закрепленные, наследуемые прості складні безумовні рефлекси (інстинкти) становлять нижчу нервову деятельность, а сукупність здобуті за процесі індивідуального навчання поведінкових реакцій і (в тому числі - умовних рефлексів) — вищу нервову діяч- ность. Отже, найважливіша зі складових поведінки чоловіки й живіт- ных — инстинкты. Само слово «інстинкт «у перекладі латинського означає внутрішнє побуждение. Однако поруч із спонуканням до якимось діям інстинктом почали називати й існують самі действия. Немецкий зоолог Циглер запропонував ряд критеріїв інстинктивного дії: 1. — спонукання та здатність до даному дії явля- ется спадковим властивістю виду; 2. — дію не вимагає попереднього навчання; 3. — дію виконується одинаково, стереотипно в усіх нормальних представників цього виду; 4. — він відповідає анатомо-физиологическим особливий- ностям і екологічним умовам проживання цього виду. Для прояви тієї чи іншої інстинкту необхідна низка умов чи факторов. К внутрішнім чинникам слід віднести ендокринні зрушення в организме. Например, введение статевих гір- монов лабораторним пацюкам викликає в них поява гнездост- роительного інстинкту навіть за відсутності беременности. Однако у процесі еволюції у високоорганізованих тварин роль гір- монального компонента в регуляції статевої поведінки снижа- ется, а роль нервно-рефлекторных чинників возрастает. В естест- венних умовах здійснення інстинкту крім внутрішніх чинників необхідні зміни і зовнішні пускові стимулы. Если зовнішні стимули відсутні (например, особь протилежної статі, об'єкт для полювання й до тд.), то спочатку запускається пошукова программа, и лише тоді її успішної реалізації реали- зуется власне инстинкт. Таким образом, инстинкт розвивається на два фазы. Первая — предварительная, поисковая. Она найбільш пластична, изменчива, требует обліку конкретних умов обста- новки і деякого індивідуального опыта. Вторая — завершую- щая, наиболее стабільна і жорстко фіксована в генотипе. Не- обходжено учитывать, что навіть за наявності внутрішніх та зовнішніх чинників інстинкт у вищих тварин и, в особенности, у челове- ка може і проявляться. Это пов’язані з тем, что нейронные це- пі підкіркових структур, «які запускають «інстинкти, перебувають під достатньо сильним гальмівним впливом із боку коры, на- шего сознания, т. е., за термінологією Фрейда, «запреще- ны «. Є низка класифікацій інстинктів тварин і звинувачують чоло- века. Одной з найповніших вважатимуться классифика- цию, предложенную П. В. Симоновым (1986). Согласно даної класси- фикации, различают групи інстинктів чи безумовних реф- лексов: 1. Вітальні (життєві). Інстинкти цієї групи забезпечують збереження життя индивидуума. Для них характерні наступні ознаки: а) незадоволення відповідної потреби веде до загибелі особи;и б) задоволення тій чи іншій потреби непотрібна жодна інша особина цього виду. До вітальним інстинктам відносять: — харчової , — питної , — оборонний, — регуляції сна-бодрствования, — рефлекс економії сил. 2. Зоосоциальные (рольові). Рефлекси цієї групи віз- никают лише за взаимо- дії з особами свого вида. К ним відносять: — статевої, — батьківський, — рефлекс емоційного резонансу (співпереживання), — територіальний , — ієрархічний (рефлекси домінування чи підпорядкування). 3. Рефлекси саморозвитку (задоволення ідеальних піт- ребностей). Дані рефлекси пов’язані з індивідуальної чи видовий адаптацією до існуючої ситуации. Они звернені в будущее. Эти рефлекси неможливо знайти виведено з інших потреб- ностей, рассматриваемых у роки группах; это самостоятель- ные рефлексы. К рефлексам саморозвитку відносять: — дослідницький — імітаційний і ігровий — рефлекс подолання (сопротивления, свободы). Исследо- вательский інстинкт формує постійний сенсорный, информаци- онный «голод «(пригадаємо вимога хліба і низки видовищ в Риме), ко- торый визначає постійний пошук інформації, як чинник раз- вітія нервової системы. Большая роль еволюції належить рефлексу подолання чи свободы. На існування цього реф- лекса вперше зазначив И. П. Павлов. Без рефлексу свободи було б неможливо домагатися задоволення тій чи іншій потреби за наявності зовнішніх перешкод. Воля до подолання пре- пятствий, стремление до вільної прояву різної форми поведения, к досягненню поставленої цели, несомненно, явилась корисною для індивідуума і виду реакцией, и тому закріпи- лася спадково. Усі розглянуті інстинкти як сприяють са- мосохранению чи збереженню виду, а й є мотиваційної основою материальных, эмоциональных та інформаційних потреб- ностей человека. В цьому разі І. Павлов писав: «Немає ніякого сомнения, что систематичне вивчення фонду природжених ре- акцій тваринного надзвичайно сприятиме розумінню б нас і розвитку нас здатність до особовому самоуправле- нию. «Розглянемо тепер закономірності освіти індивіду- ального опыта, т. е. формування придбаних форм поведе- ния. Проследим різні етапи розвитку різної форми обуче- ния в онтогенезі тварин і звинувачують человека. Начиная від перших днів постнатального розвитку в дитинчат тварин і людини раз- вивается зване стимулзависимое поведение. Ответная реакція організму виникає у у відповідь будь-якої стимул, ко- торый ніяк на пов’язані з цілісної діяльністю організму в цей час времени. К стимулзависимому навчання в людини относится, в частности, имитационное (наслідувальне) обуче- ние. В результаті імітації (наслідування) тварина або людина виконує типові действия, обучаясь шляхом безпосереднього контролю над поведінкою інших, дорослих представників сво- його вида. Имитация полягає в принципі «Роби який у мене ». Имита- ционное поведінка це не дає обучаемому ніякого істотного ре- зультата — заохочення чи наказания, т. е. таку форму навчання пов’язана з будь-яким ефектом від неї застосування. Пізніше, принаймні дозрівання нервової системы, развиваются складніші форми навчання — т.н. эффектзависимое обучение. К эффектзависимому навчання відносять вироблення класичних (павловських) умовних рефлексів і інструментальних (оперант- ных) умовних рефлексів. Термін «эффектзависимое «показыва- ет, что внаслідок навчання купується такий опыт, такие відповідні реакции, которые приносячи індивіду якусь користь (поощрение), либо дозволяють уникнути шкідливого впливу (наказания). Условные рефлексы, таким образам, носят сигнальний, пристосувальний характер, позволяют змінити свою поведінку залежно від конкретної обстановки. Коротко зупинимося на методиці вироблення класичних і оперантных умовних рефлексів. І. Павлов виробляв собаці умовний слюноотдели- телльный рефлекс, например, на звук звонка. Подопытную собаку фіксували у спеціальній верстаті і поміщали в эксперименталь- ную камеру, старанно ізольовану від сторонніх раздражи- телей. После адаптації тваринного до місцевих умов камери подавали сигнал — звонок. Собака повертала голову убік звуку — виникав безумовний дослідницький рефлекс «Що та- де? ». Через стислий період часу (5 -15 секунд) соба- ке давали пищу. После кількох поєднань дзвінка (сигнального подразника) їжі (безумовного подразника) собаці ви- рабатывался умовний слюноотделительный рефлекс: на звук звонка: выделялась слина без будь-якого харчового подкрепле- ния. Звонок, в такий спосіб через просте сигнального раздражите- ля став умовним раздражителем, вызывающим умовний рефлекс. Методика вироблення оперантных умовних рефлексів, кото- раю було запропоновано Скиннером та інші дослідника- ми, несколько відрізнялася від классической. Заключалась вона у наступному. Тварина, например, крысу поміщали у спеціальний ящик (скинеровский ящик) с прозорою передній стінкою для наблюдения. В ящику перебувало багато усіляких кнопок, важелів та інших устройств. Крыса, вміщена у такому незвичну обста- новку, тщательно все обнюхивает, пробует підняти чи натиснути на рычаги, кое-что гризе і т.д., т. е. тварина активно иссле- дме окружающею її среду. Случайно пацюк натискає однією з рычагов, вмонтированных у стінку ящика, відразу ж з спеці- ального отвори випадає пища, например, шматочок сиру чи сала. При повторному натисканні той самий важіль пацюк знову підлозі- сподівається їжу (вознаграждение). Через досить короткий час пацюк навчається у такий спосіб добувати собі пищу. В іншому досвіді, например, случайное натискання однією із чи кнопок призводить до удару током. Как правило, условный рефлекс на біль виробляється в первой, максимум — з іншою попытки. В далеч- нейшем пацюк найретельнішим чином уникає даного ричачи- га («покарання ») і активна сопротивляется, если експериментатор намагається примусити її натиснути цей рычаг. Скиннеровские умовні рефлекси закріплюються методом «спроб і помилок », позво- ляя людині чи тварині активно досліджувати світ довкола себе і виробляти корисні собі поведінкові реакції. И, наконец. у особи підхопили найбільше розвиток вищі форми навчання — когнітивне (пізнавальне) обучение. К когнітивним формам навчання відносять в частности, рассудочную деятельность, позволяющую розуміти різні емпіричні за- коны, связывающие предмети і явища довкілля та опери- ровать цими законами розробки програми поведінки у конкретних условиях; большое значення і инсайт-обучение (интуиция, догадка), когда якесь рішення приходить без перед- варительного навчання у нової в людини ситуації: якщо та- де рішення вірно, воно закрепляется. Одна з найважливіших форм пізнавального навчання — ймовірнісна прогнозирование. Че- ловек здатний прогнозувати розвиток які залежать від цього событий, результаты своєї деятельности, наиболее ймовірні дії своїх партнерів, і т.д. Навчання вероятностному прог- нозированию є найскладніше для неї задачу, кото- раю жадає від обучаемого високого рівня розвитку интегра- тивных систем мозку. На закінчення даного розділу можна навести висловлювання однієї з видатних філософів давнини Конфуция, который написав таке: «Три шляху ведуть до знанию: путь роздуми — це найбільш благородный, путь наслідування — це найбільш легкий і шлях досвіду — це найважчий. «Розглянувши розвиток форм обучения, мы повинні отметить, что умовні рефлекси є приватним випадком придбаної фор- ми поведінки. Проте важливо з прикладу освіти умовного рефлексу спробувати зрозуміти деякі механізми складного процесу навчання .І тому докладніше розберемо закономірності й умови вироблення класичного умовного рефлексу. 1). Первым, наиболее важливою умовою і те, що ін- дифферентный (сигнальний) подразник повинен передувати дії безумовного подразник (подкрепления). Оптимальная різниця у часі становить 5 — 15 секунд. 2). Для освіти умовного рефлексу необхідно неод- нократное поєднання індиферентного і безумовної раздражи- телей. 3). Необхідно діяльне (бодрствующее) стан кори великих полушарий, здоровое стан тваринного. 4). Важливе умова — відсутність інших напрямів активної діяльності ,інших домінант, сторонніх подразників. 5). Наступне умова залежить від том, что зі своєї фі- зиологической характеристики й біологічної значимості ін- дифферентный (сигнальний) подразник може бути слабше бе- зусловного подкрепления. Однако сигнальний подразник не має бути й дуже слабым. В лабораторії И. П. Павлова установ- лено, что буде в діапазоні середніх значень діє так называе- мый закон силы. Согласно цим законом, величина і стійкість вироблюваного умовного рефлексу пропорційна силі умовного подразника. КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ. 1. По особливостям безумовного підкріплення чи прояв- ления умовного рефлексу: — наявністю чи відсутності підкріплення умовного реф- лекса: положительные (підкріплювані), «які запускають «будь-якої вид деятельности, функцию й негативні (неподкрепляе- мые), тормозящие якусь функцію. — з біологічної значенням безумовного рефлекса, на основі якої вироблено условный: витальные, зоосоциальные і саморозвитку. — структурою підкріплювального стимула: условные рефлекси 1-го порядку (виробляються з урахуванням вже виробленого умовного рефлекса); 2-го порядку (виробляються з урахуванням вже виробленого умовного рефлексу 1-го порядка), 3-го по- рядка тощо. 2. По особливостям умовного сигналу: — экстеро- і интероцептивные (вісцеральні) умовні рефлекси — натуральні (сигнальний подразник є естест- венним ознакою безусловного, например, запах — природний сигнал для пищи, поэтому умовний рефлекс слюноотделения на запах їжі - натуральний умовний рефлекс) і штучні (сигнальний подразник випадково узгоджується з безусловным, по- цьому умовний слюноотделительный рефлекс на звук дзвінка — штучний). — умовний рефлекс на прості складні сигнальні разд- ражители. 3. По співвідношенню у часі умовного і безумовної подразників: — готівкові КР (при збігу у часі стимулу і підкріплення — следовые КР (стимул підкріплення розділені опреде- ленним тимчасовим интервалом): а) совпадающие (підкріплення сле- дме майже відразу за сигналом, интервал менш 5 секунд), б) відставлені (інтервал між стимулом підкріплення — 5−30 секунд), в) запізнілі (інтервал — понад 34 секунд) діє т. зв. закон силы. Согласно цьому закону, величина умовного рефлексу прямо залежить від сили умовного раздражи- теля (сигнального подразника. Основні властивості умовних рефлексів. 1. КР мають пристосувальний характер. 2. КР утворюються з участю вищих відділів головного мозку, в частности, коры великих півкуль (КБП). 3. КР купуються і зникають протягом готельної особини чи индивидуума, они не детерминированы генетично і передаються у спадок. 4. КР носять сигнального характеру, тобто. завжди предшеству- ют прояву безумовного рефлекса. Они готують орга- низм до якоїсь біологічно важливою деятельности, осущест- вляя випереджувальну регуляцію функцій. Розглянемо послідовно освіту умовного слюно- отделительного рефлексу вмикання лампочки. При включенні лампочки в тварини розвивається ориенти- ровочный рефлекс «Що таке? ». Біологічна значення цієї рефлексу полягає у підвищенні збуджуваності сенсорних систем для найкращого сприйняття й оцінки діючих на організм раздражителей. Поэтому основними чинниками до виникнення орієнтовного рефлексу є новизна, неожиданность і значимість даного подразника для организма. В складі орі- ентировочной реакції виділяють процеси: 1) початкова реакція тривоги, «подиву ». Вона сопровожда- ется підвищенням тонусу м’язів і фіксуванням пози (затаивани- ем), а також — генерализованным зміною електричної ак- тивности мозку (реакція активації чи десинхронизации на ЕЕГ — неспецифическая «настроювання »);і 2) дослідницька реакція внимания, поворота голови і очей у бік чинного раздражителя. В цей час начина- ется власне аналіз подразника. Итак, если включити лампочку, произойдет активація як до- ры в целом, так і підкіркових і коркових структур зорового анализатора. Если далі згодом (5−15 сік.) зі- баку дати пищу, то станеться активація харчового центру на всіх щаблях ЦНС, починаючи з продовгуватого мозга, заканчивая КБП. Под впливом пищи, действующей на рецептори мови та сли- зистой порожнини рта, возникает безумовний рефлекс — слюноотде- ление. Таким образом, близкое поєднання у часі сигнального (згодом — умовного) і безумовної подразників при- водить до тому, что різних рівнях ЦНС формується осередки порушення -представництва даних раздражителей. Итак, име- ются два вогнища порушення всіх рівнях ЦНС, в тому числі у коре. В корі дані осередки збудження називаються корковым представництвом умовного подразника (КПУР) і корковым представництвом безумовного подразника (КПБР). Какой ж з цих осередків порушення сильніше? Вочевидь, що центри пі- щевого рефлексу в момент виявляються більш важными, бо- лее «сильними », тобто. можна казати про том, что харчової центр домінує. Нейрони домінантної вогнища в ЦНС мають повы- шенной возбудимостью, стойкостью возбуждения, способностью до суммации, могут «притягати «себе иррадиирующее порушення з інших очагов. В результаті взаємодії домінуючого вогнища порушення (КПБР) чи іншого вогнища (у разі - КПУР) порушення від КПУР поширюється до КПБР. Таким обра- зом виникає т. зв. тимчасова связь. Но виникнення тимчасової зв’язку ще означає вироблення стійкого умовного реф- лекса. Для цього потрібні закріплення цією тимчасовою свя- зи, ее консолидация. Чтобы сформувалася стійка тимчасова связь, необходимо багаторазове поєднання умовного і безуслов- ного раздражителей; это призводить до розвитку феномена «проторе- ния », коли імпульси від КПУР швидше, і легше проходять по «зна- комому «шляху до КПБР, реакция на умовний подразник облегча- ется і пришвидшується. Отже, спочатку лише виникає тимчасова зв’язок між КПУР і КПБР, затем вона закріплюється і формується стійкий умовний рефлекс. Рефлекторная дуга цього рефлексу представлена такими ланками: а) афферентное ланка КР — це афферентное ланка аналізу- тора, воспринимающего дію умовного подразника (в на- шем прикладі - це афферентное ланка зорового аналізатора); б) центральне ланка — объединенное. Оно включає у собі підкоркові і корковые центри як зорового ,і харчового центра, объединенные стійкою тимчасової зв’язком; в) эфферентное ланка — які від слюноотделительного центру продовгуватого мозку нерви до слюнным залозам; р) эффекторы — слинні залози. Освіта самого услов- ного рефлексу зазвичай проходить дві стадии: генерализации і специализации. На першої стадії - генералізації - условнорефлекторное дію набуває не лише подкрепляемый, условный сигнал, но і подібні до них разд- ражители. Например, у собаки виробили умовний слюноотдели- тельный рефлекс на звук із частотою 400 Гц. Подача сигналів 200 чи 600 гц. спочатку також викликати виділення слини — і є генералізація рефлекса. Затем, якщо звуки даних частот не підкріплювати їжею, а тон 400 гц. подкреплять, то секреція слини відбуватиметься на звук частотою 400 гц., проте остальные, сходные за якістю подразники стано- вятся неэффективными. Произошла, таким образом, дифференцировка раздражителей, реакция на неподкрепляемые подразники затор- мозилась. Специализация умовного рефлексу дозволяє з широ- кого спектра подібних по сенсорної модальності подразників виділити один, биологический значимый, который запускає реф- лекторную реакцию. Обычно стадія спеціалізації збігаються з на- чалом його автоматизації. Механізми замикання тимчасової зв’язку. Є кілька гіпотез про механізми освіти стійкою тимчасової связи. Одна із найбільш широко распрост- поранених — синаптическая, согласно якої, основою формирова- ния тимчасової зв’язку умовного рефлексу є зміна еф- фективности роботи синапсов, участвующих у передачі возбужде- ния. Рассмотрим найважливіші механизмы, способные покращувати синаптичну провідність. 1. Можливо збільшення кількості синапсов, участвующих в проведенні порушення між КПУР і КПБР, результаті сумарна провідність нейронної ланцюга істотно зростає. 2. Між нейронами можуть утворюватися додаткові аксо-шипиковые контакты, облегчающие проведення порушення. 3. Під упливом многократной тривалої стимуляції один в синапсах відбувається збільшення кількості рецепторів постсинаптической мембраны, взаимодействующих з медиатором, в частности, с АХ. Это призводить до зростання кількості дійства- ющих іонних каналів на постсинаптической мембрані ,і следова- тельно, до значного полегшенню, поліпшенню синаптичної передачі. 4. При тривалої стимуляції в нейронах синтезуються особливі білки, ферменти чи молекули РНК, які теж здатні значно полегшувати синаптичну передачу. 5. Певна роль консолідації тимчасової зв’язку при- слід і глиальным клеткам, осуществляющим миелинизацию «го- лых «пресинаптических терминалей аксонів, що також призводить до поліпшенню проведення нервових імпульсів. ГАЛЬМУВАННЯ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ. Те обстоятельство, что КР мобильны, непостоянны, могут зникати протягом життя индивидуума, свидетельствует про том, что існують механізми їх торможения.И. П. Павлов вперше детально вивчив і зробив характеристику різних видів торможе- ния. По Павлову, розрізняють такі види гальмування КР. 1. Безусловное гальмування а) зовнішнє торможение. Под зовнішнім гальмуванням розуміють термінове придушення поточної умовно-рефлекторної діяльності при дії сторонніх нею раздражителей, вызывающих орієнтовний чи кокой-нибудь інший безумовний реф- лекс. Например, любой несподіваний сторонній подразник ви- зывает орієнтовний рефлекс і водночас гальмує конку- рирующие з нею поточні рефлексы. Однако, якщо раздражи- тель, первоначально викликає орієнтовний рефлекс, повто- рять многократно, то ефект його новизни утрачивается, в резуль- таті - гальмуватиметься не поточний КР, а сам орієнтовний рефлекс (розвивається реакція «звикання »). Таким обра- зом, тормозящее дію стороннього подразника за його багаторазовому повторенні помітно ослабевает, потому такий разд- ражитель називається «згасаючим гальмом «. Інший вид зовнішнього гальмування відрізняється сталістю свого эффекта, и тому називається «постійним тормо- зом ». Прикладом «постійного гальма «служить безумовний оборо- нительный рефлекс, возникающий у відповідь дію больового раздражителя. Оборонительный рефлекс гальмує будь-який вид услов- но-рефлекторной деятельности, и ефективність такого торможе- ния не зменшується за його багаторазовому застосуванні. Біологічна значення зовнішнього гальмування залежить від тому, що за необхідності переключається з однієї виду рефлекторної діяльності на другой, если виникає більш сильна домінанта. б) Позамежна гальмування. Досліди із застосуванням доста- точно сильних умовних раздра- жителів показали, что, начиная з певного порога інтенсив- ности, соответствующий умовний подразник як не усі- ливал вироблення КР, але, навпаки, гальмував вже вироблені УР.И. П. Павлов показал, что даний феномен не резуль- татом втоми, а — самостійним процесом — позамежним торможением. Павлов назвав позамежне гальмування опікун- ным, т. е. воно захищає клітини мозку від надлишкового расходова- ния енергетичних і нейромедиаторных ресурсов. Запредельное гальмування залежить від функціонального стану ЦНС, от темпі- рамента индивидуума, состояния гормонального балансу і за т.д. Си- ла раздражителя, вызывающая позамежне торможение, для каждо- го людини индивидуальна. Необходимо підкреслити. що запре- ділове гальмування виникає під впливом як сверхсильных фізичних, але частіше — інформаційних раздражите- лей. Крайним випадком позамежного гальмування є перебуваючи- ние оцепенения, ступора — повної нерухомості і ареактив- ности, которое може розвинутися під впливом важкого емоціо- нального потрясіння. Оскільки і внешнее, и позамежне гальмування пов’язані з наследственными, врожденными властивостями ЦНС ,І. Павлов назвав ці види гальмування безумовним гальмуванням. 2. Умовне гальмування. а) Угасательное гальмування виникає з случае, когда умовний подразник перестає підкріплюватися безумовним. Неподкрепляемый умовний подразник з часом не лише знижує прояви КР ,і навіть міг повністю придушувати вироблений УР. Таким образам, неподкрепляемый подразник стає самостійним гальмівним сигналом. Угасательное гальмування рятує ЦНС від недоцільних у цьому умови КР. б) Дифференцировочное гальмування розвивається при неподк- реплении раздражителей, близких по сенсорної модальності до подкрепляемому. Дифференцировка дозволяє точно розрізняти близькі характером подразники і відповідати тільки подкреп- ляемый. Данное гальмування відіграє у процесах обу- чения, т.к. закріплюється лише одна, очень точна реакція на вп- ределенный стимул. в) Умовний гальмо утворюється під час неподкреплении комби- нації з підкріплюваного подразника і будь-якого индиффе- рентного раздражителя. Например, світло підкріплюється їжею ,і викликає КР слюноотделения, а комбінація світло + дзвінок не підкріплюється пищей. С часом КР слюноотделения в у відповідь дію даної комбінації подразників прекраща- ется, хотя світло сам собою як і викликає УР. Инте- ресно, сто надалі дзвінок може бути самостійним гальмівним фактором, способным пригнічувати й інші різні УР, Т.о., умовний гальмо певною мірою стає анало- гом слова «не можна », що сприяє виробленні навичок зап- рета. р) Запаздывающее гальмування. виникає у тому случае, ког- так підкріплення умовного подразника постійно дедалі більше відсувається від подачі умовного сигнала. УР у тому разі також починає запаздывать. Первый період після дії умовного подразника називається недеятельной фазою КР (реакція тормозится). По завершені часу й гальмування КР припиняється і змінюється порушенням: це — діяльна фаза УР. Адаптивное значення запаздывательного тор- можения полягає у тонкому аналізі часу раздражителя; услов- ный рефлекс точно приурочується вчасно дії подкреп- ления. Например, кошка, поджидающая миша у норки, не обнаружи- вает ознак помітного слюноотделения до тих пор, пока миша бракуватиме в неї в зубах. Підсумовуючи, можна заключить, что значення умовного гальмування для вищої нервової діяльності дуже велико: оно дозволяє уникнути існування безлічі біологічно неце- лесообразных реакцій за умов мінливих оточуючої сре- ды, играет істотну роль процесах обучения, способствует оптимальному, а не надлишкового прояву умовних реф- лексов, экономит сили организма.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой