Понятие адміністративного правонарушения

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Административное право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

П Л, А Н
1. ВВЕДЕНИЕ
2. ПОНЯТИЕ Й ОЗНАКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
3. СОСТАВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТУПКУ ТА ЙОГО ЕЛЕМЕНТИ
4. ЗАКЛЮЧЕНИЕ
5. ИСПОЛЬЗОВАННАЯ ЛИТЕРАТУРА


1. У У Є Д Є М І Е
На відміну з інших соціальних ідей політичних орієнтацій демократичне правової держави при верховенство правового законом і пріоритеті правами людини і громадянина практично сприйнято суспільством як майбутнє державних устроїв України. Виконання цього завдання пов’язано лише з створенням сучасного законодавства, забезпеченням законності діяльності держави та її органів, муніципальної системи та громадських формувань, надійної, швидкою й справедливою юстиції, незалежного правосуддя, але з подоланням яке сягнуло небезпечних меж правового нігілізму, перебуває нині за межею свавілля в усіх галузях державної влади і життя, і, формування високого рівня правової культури нашого суспільства та кожного человека.
Необхідною умовою розвитку цих процесів був частиною їхнього правове супроводження й забезпечення державою — єдиною біля країни політичної організації, здійснює суверенитет, источник якого — народ України. Але держава й право мають як інструментальне значення і «самостійну цінність. Водночас це право жити цивілізованої життям і засіб забезпечити людині відповідні свободи «. До цього суспільство прийде лише крізь підвищення відповідальності, покладеною «на інститути структурі державної влади », рішучі дії з економічному, політичному та соціального реформування, створення якісної «правова база для таких дій ».
Це зажадає високопрофесійного складу юристів й достатньою правовою грамотності державних службовців та інших осіб, зайнятих юридичної діяльністю. Громадська корисність і престижність цієї бурхливої діяльності значно зростає у період революційних змін, соціальної конструкції суспільства, його нових економічних і полі-тичних ориентаций.
Професіоналізм юриста у його знанні й умінні орієнтуватися у різних галузях права. Адміністративне право посідає чільне місце серед інших галузей права, так як і повсякденні між громадянами виникають постійно адміністративно-правові взаємини спікера та будь-який юрист зобов’язаний знати і чітко орієнтуватися у адміністративно-правових нормах.
Запропонована нижче тема — ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ І СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТУПКУ найцікавіша у зв’язку з переходами нашого суспільства від соціалістичних до капіталістичним відносинам як наслідок цього цікава глибока правова реформа навколо управління і адміністративного права.
2. ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТУПКУ ТА ЙОГО СКЛАД
Єдиним підставою адміністративної ответственности, является наявність складу адміністративного правопорушення як і нормативном, так й у фактичних аспектах. Поняття адміністративного правопорушення з’явилося 80-х г. В перші в Кодексі про адміністративні правопорушення в 84 р. було сформульовано правонарушение.
Адміністративним правонарушением (проступком) визнається протиправне, винна (навмисне чи необережне) дію чи бездействие, которое зазіхає на державний чи цивільний порядок, социалистическую собственность, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і поза яке законодавством передбачити адміністративну ответственность (1).
Або іншими словами, под адміністративним правонарушением, как підставу адміністративної відповідальності ще розуміється виновное, противоправное і суспільно-небезпечне деяние, которое зазіхає на встановлені правому й забезпечені адміністративно-правовими санкціями правила поведінка громадян, і посадових у сфері державного управления.
Деяния, классифицированные як адміністративні правопорушення зберігають у наступних кодексах: КоАП, КЗоТ, воздушный кодекс, кодекс торгового мореплавання та інших. Поточні закони також установлюють які діяння є правопорушеннями (наприклад: закон «Про корупції «1995 р., закон «Про виняткової морської економічної зоні «). Слід зазначити, що у вищевказаному поняття «адміністративне правопорушення «і «адміністративний провина «ототожнюються, тобто адміністративний провина перестав бути особливої різновидом адміністративних правопорушень, а визнається синонимичным терміном, як і деликт.
У указі президента України 1992 року «Про приватизацію «ч.2 ст. 9 йдеться критеріїв розмежування адміністративних проступків і кримінальних злочинів. Існує дві виду адміністративних правонарушений:
1. Більшість проступків не межують із кримінальними злочинами й ні за яких умовах перетворюється на злочині не перерастут.
2. Межують з кримінальними злочинами (наприклад ст. 51, статті 173 КоАП). Яскраво виражених і чітко визначених критеріїв, разграничиваю-
___________________
КоАП України ст. 9
щих кримінальний злочин і ще дві групи адміністративних проступків у
нас. Таке розмежування слід проводити за ознаками, зазначених у законодавстві. Наприклад, дрібне розкрадання (ст. 51 КоАП) і кримінальна розкрадання (ст. 84 КК України) розрізняємо за вартістю викраденого чи з способу викрадення. З погляду законодавця таке розмежування має здійснюватися правоприменяющим обличчям (з урахуванням характеру і особистих якостей правопорушника). І, насамкінець, адміністративним вважається дію або бездіяльність (діяння) з найбільшим досягненням певного результата.
Отже, можна визначити ознаки адміністративного проступка:
1. Протиправне дію (неспроможна визнаватися протиправним дію або бездіяльність, якщо його не передбачено нормой).
2. Є винним дією чи бездіяльністю (де вина проходить юридичну оценку).
3. Є діянням суспільно небезпечним, тобто таких вчинення якого йде на збитки. У юридичної літературі висловлювали думку у тому, що суспільно небезпечні лише ті адміністративні провини, які межують з злочинами. Є думка, що зводиться до того що, що це провини суспільно небезпечні, але менше ступеня ніж злочин. Зустрічаються затвердження, категорично які заперечують суспільну небезпечність адміністративних правопорушень, але визнають їх шкідливість. У законі не згадується про суспільної небезпечності проступків як його універсальному властивості. Проте адміністративні правопорушення зазіхають визначені відносини, завдають шкоди правопорядку, а до винним у їх скоєнні вживаються заходи державного впливу. напрошується висновок у тому, що адміністративним провиною властиво громадська небезпека, але рівень її менше, ніж в злочинів, й у з цим на порушників накладаються адміністративні стягнення. Якщо встановлено малозначність адміністративного правопорушення, орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справа, вправі звільнити порушника від адміністративної відповідальності ще, обмежившись усним замечанием.
Для визнання адміністративного правопорушення непотрібно досліджувати стадії виготовлення і замаху (лише у окремих випадках адміністративним провиною вважатиметься діяння на стадії приготування чи замаху, наприклад, ст. 188 КоАП України), тобто у окремих випадках законодавець встановлює наявність адміністративного більш ранній стадії ніж закінчена діяння, якщо цього чітко зазначає норма (аналогії нет).
Кваліфікація тієї чи іншої проступку відбувається з допомогою визначення її складу (це еталон, з допомогою якої відбувається
«кристалізація «проступку). Склад проступку — сукупність, передбачених законодавцем ознак, які характеризують дане діяння як адміністративний провина і обмежують його від інших правопорушень. Або інакше кажучи, склад правопорушення — встановлений правом сукупність ознак за наявності яких антигромадське діяння вважається адміністративним правонарушением.
Існують юридично значимі ознаки складу правопорушення та юридично недиферентные ознаки. Отож, правове значення має тут лише перша група ознак. Відповідні статті матеріальної частини адміністративного права застосовуються з урахуванням встановлених правом ознак окремих складів правопорушень мають юридичне значення. Визначення складу правопорушення необхідне виконання трьох функцій состава:
1. Фундаментальна функція, що означає, що склад злочину постає як єдине фактичне підставу адміністративної ответственности.
2. Розмежувальна функція, що означає, що ознаки складу відмежовують один склад від іншого, і навіть від діянь які є адміністративними правопорушеннями, чи то з діянь, відповідальність які настає інших галузях права.
3. Гарантійна функція, що означає, що завдяки описи точних складів адміністративних правопорушень та його об'єктивних ознак, законодавець гарантує громадянина від необгрунтованого притягнення до адміністративної ответственности.
3. СОСТАВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТУПКУ ТА ЙОГО ЕЛЕМЕНТИ
Практичне значення складу адміністративного правопорушення у тому, що він належить до законодавчу модель кваліфікації конкретних адміністративних правопорушень, тобто адміністративне правопорушення має бути кваліфіковане точному відповідно до закону, яка передбачає відповідальність саме через це діяння і ні відступу від цих коштів вимог недопустимы, т. е. кваліфікація адміністративного проступку за аналогією заборонена і є грубих порушень закона.
По особливостям конструкції складу адміністративного правопорушення різняться матеріальні і формальні склади. Матеріальними називаються склади які містять такий ознака, як і настання шкідливих матеріальних наслідків — діяння, чи описується дію саме собою обов’язково після якої робляться шкідливе последствие.
Формальними складами називаються ті, у немає обов’язкового ознаки наступу шкідливих матеріальних наслідків (порушення паспортного режиму). Ознаки складу правопорушення охоплюють його правління як і об'єктивної, і у суб'єктивної сферах і поділяються на виборах 4 элемента:
1. Объект;
2. Об'єктивна сторона;
3. Субъект;
4. Суб'єктивна сторона.
Об'єкт правопорушення — громадське ставлення чи сукупність громадських відносин, охоронюваних законом куди зазіхає правопорушення, причому для матеріальних складів необхідне визнання об'єкта фактичним наявність шкоди, заподіяної объекта.
Загальний об'єкт — та група громадських відносин, куди зазіхають все адміністративні провини. Родовий (видовий) спеціальний об'єкт — група громадських відносин, куди зазіхає однорідна група проступків (например, главы в КоАП), цей критерій витриманий не, тобто законодавець на відміну кримінального права. Безпосередній об'єкт — ті суспільні відносини, куди зазіхає конкретний адміністративний провина на конкретні громадські отношения.
Предмет правопорушення — речі чи речовини матеріального світу заради яких цілком або з допомогою яких, чи шляхом ушкодження, чи усунення яких відбувається правопорушення. Предмети з допомогою яких відбуваються правопорушення називається знаряддя правонарушения.
Ознаки суб'єктивної боку — внутрішнє психічне ставлення особи до содеяному. Провина — особливе психічний стан лица, совершившего протиправне дію. Суб'єктивна сторона включає у собі крім провини як головного ознаки що й факультативні ознаки: цель, намерение, желание та інших. Якщо факультативний ознака зазначений в норме, то він обязателен.
Суб'єкт проступку — сукупність признаков, характеризующих правопорушення. Суб'єктом виступають фізичні і колективні особи. Щоб суб'єктом проступку фізична особа має мати адміністративної деликтоспособностью (вік 16 лет, наличие осудності у лица).
Особи із 16-го до 18 років (ст. 13 КоАП) розглядаються як суб'єктів з обмеженою деятельностью.
Розрізняють загальний рівень і спеціальний суб'єкт адміністративної відповідальності ще. Загальний суб'єкт — обличчя досягли 16 років (включаючи осіб без громадянства і серед іноземців) Спеціальний суб'єкт — особи, які мають особливими правами, здійснюють особливий вид діяльності (посадові
обличчя і т. п.). Особливий суб'єкт — особи які мають відповідальність в особом
порядку (військовослужбовці та т.д.).
Об'єктивний бік — сукупність ознак, характеризуючих зовнішній акт поведінки правонарушения.
У об'єктивну бік входили такі признаки:
1. Протиправне діяння (дії чи бездействия).
2. Час і важливе місце його совершения.
3. Спосіб скоєння правопорушення.
4. Результат правонарушения.
5. Причинний зв’язок між діянням і результатом.
6. Громадська небезпека, що визначається з всіх ознак об'єктивної боку шляхом їх синтеза.
5. З, А До Л Ю Ч Є М І Е
Конечно, в обсязі 1-ї контрольної роботи важко повністю висвітлити таку глибоку і велику тему як ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ І СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТУПКУ, проте фундаментальні поняття і базові положення у зазначеній роботі наведено. Попри то, что адміністративно-правові норми й стосунку за російським і з українського законодавства дещо різняться друг від друга, но цю різницю менш суттєві і при цьому за низкою об'єктивних і суб'єктивні причини російська правотворческая думку трохи випереджає украинскую, что дає нашим законодавцям використовувати позитивний досвід накопичений російськими юристами після ухвалення тих чи інших нормативних актів, і уникати ошибок, обязательно можна зустріти такому тернистий шлях як правотворчество.
Використовуючи позитивний досвід як Росії, а й інших розвинених государств, учитывая національні й історичні особливості нашого народу Україна стане демократичним правовою державою.

6. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Гражданское право. Часть 1. Учебник/ Під ред.Ю. К. Толстого, А.П. Сергєєва.- М. :Издательство ТЕИС, 1996. — 292−300с.
2. Гражданский кодекс Українською РСР: Нучн. -практ. коммент. Пер. с
укр. /И.Г. Агапов, М. И. Бару, И. А. Беленчук та інших. -До: Политиздат Украины, 1981.- 639 с.
3. Кодекс України про адміністративних правонарушениях/Утвержден Законом УРСР від 18. 12. 1984 г.
4. Советское адміністративне право: Підручник.- С56 М. :
Юрид. лит., 1985 г.
5. Политологический словник. — До.: ИнноЦентр. — 1991.
6. Юридический енциклопедичний словник. — М.: СЕ. — 1984.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой