Граждане як суб'єкти міжнародного права

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Административное право


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Предметом кожної галузі права є певна сфера громадських отношений (человеческих связей), регулирование яких здійснюється нормами цій галузі права. Адміністративне право- одне з самостійних галузей права, представляющая собою сукупність правових норм, регулюючих суспільні відносини у сфері виконавчої (державного управления). Правовые відносини творяться у процессереализации правових норм, которые містять загальнообов’язкові державні предписания. Общественные відносини у сфері виконавчої власти, урегулированные адміністративно-правовими нормами, называются адміністративно-правовими отношениями. 1., 23].

Адміністративно-правове отношение, как й інші правоотношения, имеет структуру, составной частиною якого є субъект.

Субъект-участник (сторона) правоотношения, т. е. фізичні і юридичні лица, которые наділені правами і обов’язками у сфері виконавчої власти, но як керованої боку. Оскільки ми є у першу чергу фізичними особами, а переважна більшість також є гражданами, то для написання реферату я вибрала тему «Громадяни, як суб'єкт адміністративного права».

Адміністративно-правовій статус гражданина.

Однією з суб'єктів адміністративного права є лица, под якими розуміються громадяни, іноземним громадянам й обличчя без громадянства. Ці категорію осіб характеризуються суттєвими елементами особливостей їх правового становища. Так громадянин Латвійської Республіки характеризується його правової зв’язком із Латвійським державою, іноземний громадянин- з певним закордонним державою, обличчя без громадянства немає такою зв’язку ні одним із государств.

Адміністративно-правовій статус громадянина є встановлені законом й іншими нормативними правовими актами права, обов’язки, і відповідальність громадянина, які його що у управлінні державою і задоволенні публічних та особистих інтересів. Це з різновидів статусу гражданина (наряду з политическим, трудовым і т.д.), реализация якої від відповідних дій органів виконавчої та його посадових лиц. 1., 41].

Адміністративно-правовій статус громадянина Латвії визначено Сатверсме, Законом Латвійської Республіки від 1 серпня 1999 року «Про громадянство Латвійської Республіки», Загальної декларацією правами людини, і навіть іншими латвійськими і міжнародними актами.

Головна особливість, характеризує громадян як учасників адміністративно-правових відносин, у тому, що вони в ролі приватних лиц, т. е. реалізують свої власні загальногромадянські правничий та обов’язки у сфері виконавчої, а чи не правомочності державних чи неурядових організацій, де їх можуть працювати. Тому адміністративно-правові відносини між відповідним органом (посадовим лицом), выступающим як один боку, наділеною государственно-властными повноваженнями, та громадянами другою боку, не наділеною такими повноваженнями, але яка має певними правами і обов’язками у сфері виконавчої, можуть складатися в зв’язки України із:

Реалізацією громадянами їхніх згідно із законом прав у сфері виконавчої власти;

Виконанням покладених на громадян обов’язків у сфері виконавчої власти;

Порушенням громадянами своїх правових обов’язків у цій сфере;

Порушенням органами виконавчої влади чи їх посадовими особами правий і законних інтересів граждан.

Коло які виникають за цьому адміністративно-правових відносин дуже різноманітний, а які у країні останні роки громадські перетворення приводять до значного розширенню і поліпшення адміністративно-правового статусу громадян [1., 42]

Країни Центральній і Східній Європи (куди входить і Латвія) в останні ці роки зазнали зміни. У кожній країні основних напрямів змін відомі: політична система, экономика, конституційний устрій, правова система громадянське суспільство. Усі країни у перебігу короткого часу перейшли від політичних систем, заснованих на виключно абсолютної влади Комуністичної партії, до многопартийным системам. Економіка з державної влади і контрольованій з єдиного центру перетворилася на економіку, засновану у приватному підприємництво і власності з державного втручання у приватне володіння. Змінився конституційний устрій, зазвичай прийняттям нової Конституції чи як у Латвії прийняттям правок старої конституции. 2., 18]. Ця картина відбиває значну частину те, що ми бачимо країні. Шлях що відбуваються великих соціальних змін перестав бути гладким. Різні рівні соціальної практики змінюються з різної швидкістю і згідно з різними силами впливу. Наприклад, правові норми й інституційні зміни можуть випереджати назрілі зміни у життєвих позиціях покупців, безліч їх цінностях. Багато важливі питання залишаються недоторканими, а так глибоко сягають у історичне минуле існує і культуру, що змінити їх нелегко. З огляду на цих змін і адміністративне право зазнало зміни. На мій погляд можна дійти невтішного висновку у тому, що адміністративне право конкретизує правничий та обов’язки громадян, встановлювані конституційним правому й робить це з допомогою органів управління і місцевого самоуправления.

Адміністративно-правове становище громадян визначається обсягом і характером їх адміністративної правосуб'єктності, яку утворюють адміністративна правоздатність і дееспособность.

Щоб придбати правничий та нести обов’язки у сфері виконавчої влади, тобто. бути учасником адміністративно-правових відносин, громадянин, як інші суб'єкти адміністративного права, повинен мати адміністративної правоздатністю- фактичної, забезпеченої державою можливістю мати суб'єктивні правничий та виконувати юридичні обов’язки адміністративно-правового характеру. Вона виникає з його й припиняється смеитью, може бути отчуждаема чи передаваема іншому особі, неможливий відмови від неї. [1., 43].

Проте правоздатність то, можливо частково чи тимчасово обмежена в випадках і як, певних законодавством, наприклад, у зв’язку з скоєнням кримінального чи адміністративного правопорушення, які закон передбачає санкції як позбавлення волі або позбавлення спеціальних прав. Приміром, стаття 124 Кодексу Латвії про адміністративні правопорушення передбачає позбавлення водійських прав терміном від 12 до 24 місяців за управління транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного опьянения.

Адміністративна правоздатність є необхідною передумовою адміністративної дієздатності, тобто. здібності громадянина своїми особистими діями набувати суб'єктивні правничий та виконувати покладені нею юридичні обов’язки у сфері виконавчої. Тим самим було адміністративна дієздатність означає автоматичну можливість громадянина реалізувати відповідну правоспособность.

Зазвичай, адміністративна дієздатність виникає після досягнення громадянином 18-річного віку, у низці случаев-раньше, в частковості із 16-го лет.

На загальну правилу, граждане мають рівної адміністративної дієздатністю. Проте за станом здоров’я (психічний розлад, слабоумство) окремі можуть бути визнані частково чи цілком недееспособными.

Дієздатні громадян можна здійснювати суб'єктивні правничий та обязаности, обійнявши конкретні адміністративно-правові відносини, і «бути стороною, зобов’язаною виконувати вимоги, які з органів виконавчої, чи реалізує належні їй права. Конкретні адміністративно-правові відносини виникають і з власної ініціативи громадян, і у порядку одностороннього волевиявлення з іншого боку, наділеною конкретними полномочиями.

Адміністративно-правові гарантії права і свободи гражданина.

У Конституції, законах та інших актах передбачено цілу низку гарантій, тобто. спеціальних економічних, політичних, організаційних і юридичиних (зокрема адміністративно-правових) заходів, вкладених у реалізацію і охорону права і свободи громадян будь-яких нарушений.

Так, відповідно до ст. 102 Конституції Латвії кожен проти неї об'єднуватись у суспільства, політичні партії та інші громадські организации.

Громадяни мають право проведення зборів, маніфестацій, пікетів (ст. 103), право звертатися до установи держави або самоврядувань з заявами, і отримувати відповідь сутнісно (ст. 104).

Кожен, хто законно перебуває в території Латвії, проти неї свободи переміщення і вибору місце проживання (ст. 97).

Кожен проти неї вільно виїжджати з Латвії. Кожен має латвійський паспорт, поза Латвії перебуває під захистом держави й проти неї вільно повертатися до Латвії (ст. 98).

Конституція України та закони передбачають низку інших особистих, економічних і соціальних прав, потребують активної роботи і сприяння державні органи (декларація про житло, освіту, користування зв’язком, бібліотечне обслуговування може й т. д.).

Найважливіша значення мають становища Загальної Декларації правами людини, за якою все люди рівні перед законом і заслуговують, це без будь-якого відмінності, на рівну захист закону; не може зазнати произвольному арешту, затримання чи вигнання; кожна людина проти неї на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в випадки порушень його основних прав, наданих йому конституцією чи законом [1., 43].

Поруч із на громадян покладено обов’язки, наприклад, такі як платити встановлені налоги, служить в армии, соблюдать Конституцію та закони, зокрема адміністративно-правові нормы.

Адміністративне правопорушення і ответственность.

У Латвії діє багато різноманітних адміністративних правил. До до їх числа ставляться, наприклад, правила дорожнього движения, санитарно-эпидемиологические, протипожежні правила, правила торгівлі, митні правила, правила полювання, риболовлі, правила прикордонного режиму та інші. Порушення таких правил вважається правонарушением.

Відповідно до ст. 9 Кодексу Адміністративних Правопорушень Латвії, Адміністративним правопорушенням визнається протиправне винна (навмисне чи необережне) дію або бездіяльність, що загрожує державному чи громадському порядку, власності, прав і свобод громадян або встановленому порядку управління і поза яке законом передбачити адміністративну ответственность.

Адміністративна відповідальність настає у разі, якщо конкретне порушення за своїм характером не тягне у себе згідно із законодавством кримінальної ответственности. 3., 5].

Під складом правопорушення в адміністративному праві, як та інших галузях права, розуміється сукупність таких елементів, як об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивний бік. За відсутності якого- або з цих елементів відповідальність исключается. 1., 150].

Аналізовані мною громадяни, як учасники адміністративних відносин, своєю чергою можуть бути суб'єктами проступка, как обличчя його скоїла. Також громадян можна бути об'єктом адміністративного правонарушения, как то, на що зазіхає правонарушение. Такими об'єктами можуть бути наприклад, власність громадян, їхніх прав і свободы.

Адміністративна відповідальність — це застосування державними органами, посадовими особами та представниками влади встановлених державою заходів адміністративного впливу за скоєні адміністративні правонарушения.

У Латвії застосовуються такі види адміністративних наказаний:

1. предупреждение;

2. грошовий штраф;

3. конфіскація гармати чи предмета адміністративного нарушения;

4. позбавити привласнених спеціальних прав (права управління транспортним засобом, права на полювання і др.);

5. позбавити право обіймати певне місце праці чи позбавити право займатися певним виглядом чи всіх видів підприємницької деятельности;

6. адміністративний арест.

Покарання за адміністративне порушення накладають в рамках, которые вказує нормативний акт, у якому передбачає відповідальність за зроблене порушення, суворо у відповідність до кодексом та інші актами про адміністративних правонарушениях.

Призначаючи наказание, берется до уваги характер досконалого порушення, особистість порушника, його ступінь вины, материальное становище, пом’якшувальні чи обтяжуючі умови ответственности. 3., 12].

Заключение.

Отже з вищесказаного добре видно те, що адміністративне право є галуззю права з яким усі громадяни зіштовхуються з нашого повсякденні. На жаль адміністративні правопорушення також є складовою нашого бытия. Хочется надеяться, что з часом у зв’язку з удосконаленням законів і підвищенням правової свідомості громадян колличество правопорушень значно уменьшится.

1. Овсянко Д. Адміністративне право. -Москва, 2000. -468 стр.

2. Адміністративна юстиція у нових європейських демократиях. -

Киев, 1999. -686 стр.

3. Latvijas administrat? vo p? rk?pumu kodekss. -R?ga, 1999. -199 lpp.

4. Latvijas Republikas Satversme. -R?ga, 2000. -51 lpp.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой