Конкурентоспроможність торгівельного підприємства

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

смотреть на реферати схожі на «Конкурентоспроможність торгівельного підприємства «

Shura19@yandex. ru

Зміст сторінка

Вступ … … 3

1. Сутність й значення конкурентоспроможності роздрібного торгівельного підприємства…

… 4

2. Конкурентоспроможність товару та послуг як запорука ефективної діяльності суб'єктів ринку… 9

3. Аналіз конкурентоспроможності й взаємодій в комерційній діяльності торгових підприємств…

19

4. Проблема підвищення конкурентоспроможності товарів й послуг на ринку…

… 23

Висновки й пропозиції … … 26

Література … 28

Додатки … … 29

Вступ

Одна із найважливіших завдань розвитку підприємства й країни в цілому, нерозривно пов`язана із ефективністю виробництва, забезпечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращання якості, досягнення конкурентоспроможності продукції на ринку.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками та торговими організаціями змушує шукати їхні нові засоби впливу на рішення покупців. Одним із таких шляхів є створення товарів покращенного рівня якості.

Передовий закордонний досвід свідчить, що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкурентоспроможності, але й разом із тім, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів й умів, більшість із які розповсюджується не так на товар, але й й на підприємство, фірму й навіть країну.

Актуальність тими. Протягом багатьох десятків років у нашій стране, в умовах високої монополізації виробників та торгових представників, регулятором виробництва продукції був не реальний попит, а — виробництво і адміністративно-командний механізм розподілу, що регулювали споживання, формували потреби й випуск показників.

У цих умовах проблема конкурентноздатності підприємства й продукції, у виробників практично не підводилася, а якщо й виникала, то зважувалася лише у відношенні тієї продукції, що підлягала реалізації на зовнішньому рику.

З розвитком ринкового механізму ця проблема в нашій стране, природно, різко загострилася, й її вирішення жадало від всіх суб «єктів ринку активного пошуку шляхів й методів підвищення конкурентноздатності вироблених й споживаних товарів. У зв «язку із цим у сучасній економіці головним напрямком фінансово-економічної й виробничо-збутової стратегії шкірного торгового підприємства стає підвищення конкурентноздатності для закріплення його позицій на ринку із метою одержання максимального прибутку.

Мета роботи: проаналізувати сутність й значення конкурентоспроможності роздрібного торгівельного підприємства, конкурентоспроможність товарів та послуг, оцінку конкурентоспроможності торгового підприємства, та шляхів її підвищення.

1. Сутність й значення конкурентоспроможності роздрібного торгівельного підприємства.

Поняття конкурентоспроможності інтерпретується й аналізується в залежності від економічного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики й фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, чи нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проваджень для шкірного із рівнів, в залежності від цілей дослідження.

Якщо говорити про поняття конкурентоспроможності на макрорівні, то воно та відображає позиції національної економіки в системі міжнародних відносин, головним чином в сфері міжнародної торгівлі, й одночасно її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але й не Єдиний аспект поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати й нарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи громадян.

Конкурентоспроможність — це ступінь, із якою нація при справедливих умовах вільного ринку виробляє товари й послуги, котрі задовольняють світовим вимогам й при цьому збільшує доходи своїх громадян.

Рівень конкурентоспроможності нації визначається такими основними чинниками, як:

— технологія,

— наявність капіталів,

— наявність людських ресурсів,

— стан зовнішньої торгівлі.

Конкурентоспроможність (взагалі), — як соціально-економічна категорія — це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. З цого визначення виходить важливий практичний висновок про ті, що конкурувати (досягати найвищих економічних та соціальних переваг) можливо: а) самому із собою (у часі: результати досягнуті в попередній період діяльності та результативність за аналогічний останній період суттєво відрізняються), б) один із одним (суперництво за досягнення будь-чого), в) колективу із колективом, р) продукції даного виду із аналогічною продукцією й таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не у нас собі, не як самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції), послуг різного виду.

У цілому конкурентноздатність торгового підприємства це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм по ступеня задоволення своїми товарами потреби людей й по ефективності виробничої діяльності.

Конкурентноздатність торгівельного підприємства характеризує можливості й динаміку його пристосування до умів ринкової конкуренції.

Конкурентноздатність підприємства залежить від ряду таких факторів, як:

— конкурентноздатність товарів підприємства на зовнішньому й внутрішньому ринках,

— вид товару та його асортимент,

— місткість ринку (кількість щорічних продажів),

— легкість доступу на ринок,

— однорідність ринку,

— конкурентні позиції підприємств, що уже працюють на даному ринку,

— конкурентноздатність галузі,

— можливість технічних нововведень у галузі,

— конкурентноздатність регіону й країни.

як показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення цих проблем й використання даних принципів гарантує підвищення конкурентноздатності підприємства.

Щоб повніше зрозуміти суть проблеми, вичленуємо кілька важливих наслідків цого положення.

1. Конкурентноздатність включає три основні складові. Перша жорстко зв «язана із виробом як таким й значною мірою зводиться до якості. Друга зв «язана як із економікою створення збуту й сервісу товару, то й із економічними можливостями і обмеженнями споживача. Нарешті, третя відбиває всі ті, що може бути приємно чи неприємно споживачу як покупцю, як людині, як члену тієї чи іншої соціальної групи й т.д.

2. Покупець — головний оцінювач товару. А це приводити до дуже важливої в ринкових умовах істині: усі елементи конкурентноздатності товару повинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб були виникнути найменшого сумніву чи іншого тлумачення в кожного із них. Колі ми формуємо «комплекс конкурентноздатності «, у рекламі дуже важливо враховувати особливості психологічного виховання і інтелектуальний рівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру. Цікавий факт: майже усі закордонні посібники по рекламі особливо виділяють матеріал, зв «язаний із рекламою в малограмотній чи інтелектуально нерозвиненій аудиторії.

3. як відомо, кожен ринок характеризується «своїм» покупцем. Тому споконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не зв «язану із конкретним ринком, конкурентноздатністю.

Ринкове господарство, а слідом його й його вченими давно й добро зрозуміли, що намагатися схематично виразити конкурентноздатність товару — це все рівно, що намагатися схемою показати всю складність й усі тонкощі ринкового процесу. Їх конкурентноздатність стала просто зручним, що концентрує увагу й думку терміном, за яким вибудовується вся розмаїтість стратегічних й тактичних прийомів менеджменту в цілому й маркетингу зокрема. Конкурентноздатність — не показник, рівень якого можна обчислити для собі й для конкурента, а потім перемогти. Насамперед — це філософія роботи в умовах ринку, орієнтована на:

— розуміння нестатків споживача й тенденції їхнього розвитку,

— знання поведінки й можливостей конкурентів,

— знання стану й тенденцій розвитку ринку,

— знання навколишнього середовища й її тенденцій,

— уміння створити такий товар й так довести його до споживача, щоб споживач зволів його товару конкурента.

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та учбовій літературі основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати поняття наступним чином.

Конкурентоспроможність продукції - це комплекс споживчих та вартісних характеристик, котрі визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників.

Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цого можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, котрі по своїм параметрами у комплексі более для споживачів, ніж товари конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємства — можна розглядати також, як вміння виготовляти й реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості.

Конкурентоспроможність персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керівників підприємства — це вміння шкірного із них й усім разом, як одне ціле, швидко й ефективно сприймати й реалізувати різні новинки в кожній стадії життєвого циклу продукції. Це вміння створювати вироби, котрі відповідають усім вимогам споживача із найменшими витратами всіх видів ресурсів.

Критерій конкурентоспроможності - важливий елемент апарату даної категорії. Визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства й його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.

Зразу треба звернути увагу однією із суттєвих помилок, котрі роблять наші підприємства. Вона полягає до того, що ми зосереджуємо свої зусилля на продажі окремих видів продукції, порівнюючи їхнього із закордонними аналогами, — не завжди кращими, — стараємось перевершити їхнього по деяких параметрах. А якщо вдалося що-небудь продати за валюту — радість на ґрунті самообману. Ми не враховуємо, не приймаємо до уваги головне, — що Єдиний критерій конкурентоспроможності підприємства й його продукції, — стабільне місце їхні на ринку, а чи не разова, нехай навіть вдала угода.

Звідси, для досягнення цого критерію нам треба змінити акценти, перенести центр уваги нашої роботи при вирішенні даної проблеми на створення насамперед конкурентоспроможних персоналу та підприємства. На цьому тандемі пріоритет винен віддаватися персоналу, це у людях зосереджується конкурентоспроможна сила підприємства.

Тільки в цьому випадку смердоті (персонал й підприємство) зможуть гнучко й ефективно реагувати на запити різних споживачів, задовольняючи їхні високі вимоги до тієї чи іншої продукції.

З цого можна зробити висновок: у багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:

1) Конкурентоспроможність персоналу,

2) Конкурентоспроможність підприємства,

3) Конкурентоспроможність продукції (здобуто як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота винна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але й пріоритет винен належати персоналу.

У багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, котрі повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.

Поняття конкурентоспроможності фірми містить у собі великий комплекс економічних характеристик, визначаючих положення фірми на галузевому ринку (національному чи світовому). Цей комплекс може містити характеристики товару, котрі визначаються сферою виробництва, а також фактори, формують у цілому економічні умови виробництва й збуту товарів фірми.

Конкурентоспроможність продукції й конкурентоспроможність фірми- виробника продукції відносяться поміж собою як частина й ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару й сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби.

На рівень конкурентоспроможності торговельної фірми впливає науково- технічний рівень й ступінь удосконалення технологій продаж, використання новітніх винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобів автоматизації збуту та збільшення асортименту продукції.

Рівень конкурентоспроможності торговельної фірми залежить від того, якими товарами смердоті торгують, де й як товари споживаються.

Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієї підтримки, якої фірма отримує із боці національних державних органів й інших організацій шляхом надання гарантій експортних кредитів, їхні страхування, звільнення від податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про кон’юнктуру ринку та ін.

як правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), що здатна довгий годину залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки.

До кола показників, котрі визначають конкурентоспроможність торгівельних фірм, включаються: > частка на внутрішньому й світовому ринках, > чистий дохід однієї зайнятого, > чисельність зайнятих, > кількість основних конкурентів.

Слід вважати, що закордонні дослідники класифікують й визначають для всіх рівнів цінову й структурну конкурентоспроможність. Остання, іноді, визначається як «конкурентоспроможність за обсягом », чи «загальна конкурентоспроможність торгових підприємств «. Відділення цого типу конкурентоспроможності відображає тієї об`єктивний процес, коли міжнародна конкуренція переміщується з цінової сфери до сфери, де конкурують національні умови виробництва. Іншими словами, структура конкурентоспроможності являє собою інтегральне поняття, в якому відображається виробничий, технологічний, експортний потенціал національної економіки.

2. Конкурентоспроможність товару та послуг як запорука ефективної діяльності суб'єктів ринку.

Конкурентноздатність товару — вирішальний чинник його комерційного успіху на розвитому конкурентного ринку. Це багатоаспектне поняття, що означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не лише по своїм якісним, технічним, економічним, естетичним характеристиках, але й й по комерційних й інших умовах його реалізації (ціна, терміни постачання, канали збуту, сервіс, реклама). Більш того, важливою складовою частиною конкурентноздатності товару є рівень витрат споживача за годину експлуатації.

Інакше кажучи, под конкурентноздатністю розуміється комплекс споживчих й вартісних (цінових) характеристик товару, що визначають його успіх на ринку, тобто перевагу саме цого товару над іншими в умовах широкої пропозиції конкуруючих товарів аналогів. І оскільки за товарами стояти їхні виробники, то можна із повною підставою говорити про конкурентноздатність відповідних підприємств, про «єднань, фірм, так саме як й країн, у які смердоті базуються.

Любий товар, що знаходиться на ринку, фактично проходити там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: кожен покупець купує тієї товар, що максимально задовольняє його особисті потреби, а вся сукупність покупців — тієї товар, що найбільше повно відповідає суспільним потребам, ніж конкуруючі із ним товари.

Тому конкурентноздатність (тобто можливість комерційно вигідного збуту на конкурентного ринку) товару можна визначити лише порівнюючи товари конкурентів між собою. Іншими словами, конкурентноздатність — поняття відносне, чітко прив «язане до конкретного ринку й години продаж. І оскільки в шкірного покупця є свій індивідуальний критерій оцінки задоволення власних потреб, конкурентноздатність здобуває ще і індивідуальний відтінок.

Нарешті, конкурентноздатність визначається лише тими властивостями, що становлять помітний інтерес для покупця (й, природно, гарантують задоволення даної потреби). Усі характеристики виробу, що виходять далеко за межі цих інтересів, розглядаються при оцінці конкурентноздатності як тих що не мають до неї ставлення в даних конкретних умовах.

Перевищення норм, стандартів й правил (якщо лише воно та не викликано майбутнім підвищенням державних й інших вимог) не лише не поліпшує конкурентноздатність виробу, але й, навпроти, нерідко знижує її, оскільки Веде до зростанню ціни, не збільшуючи із погляду покупця споживчої ціності, у силу чого представляється йому марним.

Вивчення конкурентноздатності товару повинне вестися безупинно й систематично, у тісній прив «язці до фаз його життєвого циклу, щоб вчасно уловлювати момент початку зниження показника конкурентноздатності й прийняти відповідні рішення (наприклад, зняти виріб із виробництва, модернізувати його, перекласти інший сектор ринку). При цьому виходячи із того, що випуск підприємством нового продукту перш ніж старий вичерпав можливості підтримки своєї конкурентноздатності, звичайно економічно недоцільний.

Разом із тім будь-який товар после виходу на ринок починає поступово витрачати свій потенціал конкурентноздатності. Такий процес можна сповільнити й навіть тимчасово затримати, але й зупинити — неможливо. Тому новий виріб проектується за графіком, що забезпечує його вихід на ринок до моменту значної втрати конкурентноздатності колишнім виробом. Інакше кажучи, конкурентноздатність нових товарів винна бути випереджальної й досить довгострокової.

Конкурентноздатність товару — сукупність якісних й вартісних характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби покупця. Конкурентноздатним є тієї товар, комплекс споживчих й вартісних характеристик якого визначає його успіх на ринку, тобто здатність даного товару бути виміняним на гроші в умовах широкої пропозиції до обміну інших конкуруючих товарів-аналогів. Конкурентноздатний товар — синтетичний показник, що відбиває в собі підсумки багатьох доданків: ефективності роботи конструкторських бюро, виробничої діяльності підприємств, їхніх суміжників, роботи зовнішньоекономічних організацій по реалізації експортних товарів на зовнішніх ринках.

Існує тісний взаємозв «язок між поняттями конкурентноздатність й якість, конкурентноздатність й технічний рівень, але й ставити знак рівності між першим поняттям й двома іншими неправомірно.

Крива життєвого циклу товару.

Життєвий цикл товару (ЖЦТ) — це період життя товару на ринку від моменту його появи до моменту його витіснення более досконалим товаром, тобто фактично до його повного морального зносу. (Рис. 1)

v

Об'єм продаж

t

впровадження ріст зрілість старіння час

Мал.1 Крива життєвого циклу товару

У своєму житті товар переживає кілька етапів, як правило котрі плавно переходять як іншій. По-перше, це етап впровадження, коли товар є новинкою на ринку й потребує певний годину й значні грошові витрати (особливо реклами), щоб переконати споживача в його комерційних перевагах. По- одному, етап зростанню, коли визнання товару на ринку супроводжується швидким збільшенням попиту на нього. У — третіх, етап зрілості, коли обсяг продажів товару, досяг свого максимального значення, починає поступово знижуватися. І нарешті, по-четверте, етап старіння, коли попит товару на ринку неухильно падає.

Облік ЖЦТ дозволяє оцінювати конкурентноздатність товару в динаміку, що особливо важливо при розробці товарів-аналогів й принципово нових товарів.

Якщо передбачається почати розробку того чи іншого товару, необхідно насамперед із «ясувати, у якій стадії ЖЦТ знаходяться його аналоги, котрі вже представлені на ринку. Щоб досягти стабільності в продажах, розробку нового товару доцільно починати ще доти моменту, коли попередній товар вступає в стадію зрілості. Необхідно підгримувати обсяг продажів на визначеному досить стабільному рівні. Для цого варто забезпечувати впровадження й ріст модифікованого чи іншого товару, розробленого до настання старіння вихідного товару.

У огидного випадку якщо безповоротно недоглядів годину й знижений потенціал конкурентноздатності.

Критерії й фактори конкурентноздатності продукції.

Критерій конкурентноздатності - це якісна й (чи) кількісна характеристика продукції, що служити підставою для оцінки її конкурентноздатності.

Одиничний критерій конкурентноздатності відноситися до однієї із простих характеристик, що визначають конкурентноздатність. Прикладом є продажна ціна, ступінь автоматизації приладу.

Комплексний критерій конкурентноздатності відноситься до сукупності характеристик, що визначають конкурентноздатність. Різновидами комплексного критерію є груповий й узагальнений критерії.

Груповий критерій конкурентноздатності - це комплексний критерій, що відноситься до групи характеристик, що визначають конкурентноздатність товару із тієї чи іншої сторони. Приклади групового критерію: |Груповий критерій може |Рівень якості | |включати у собі: |Імідж | | |Рівень новизни | | |Ціна споживання | | |Інформованість товару |

Поняття одиничного й групового критеріїв трохи умовні: у різних умовах оцінки, що оцінюють конкурентноздатність. Деякі критерії можуть виступати в ролі одиничних чи групових критеріїв. Наприклад, продажна ціна із позиції споживача одиничний критерій, із позиції підприємства-виробника — групової.

Узагальнений критерій конкурентноздатності - це комплексний критерій конкурентноздатності, по якому приймають рішення про результати оцінки конкурентноздатності продукції. Прикладом є рівень конкурентноздатності продукції, рейтинг товару.

Рис. 2. Класифікація критеріїв конкурентоспроможності

Чинник конкурентноздатності - безпосередня причина, наявність якої необхідно й досить на одне чи кількох критеріїв конкурентноздатності. Аналіз причин зниження значення окремих критеріїв конкурентноздатності продукції й установлення факторів (дод. 3), що підвищують конкурентноздатність, так називаний факторний аналіз, — важливий момент у діяльності підприємств-виробників й підприємств-продавців.

Рис. 3 Загальна схема оцінки конкурентоспроможності товарів та послуг.

Факторний аналіз є частиною загальної схеми (!) оцінки конкурентноздатності, що проводитися при освоєнні нової продукції.

Формування конкурентноздатності, встановлення, забезпечення й підтримка необхідного рівня конкурентноздатності товару на всіх етапах його створення й просування до споживача.

Так, для забезпечення необхідної якості товарів здійснюють вплив на:

V виробничі фактори (сировина, конструкція, рецептура, технологія),

V збутові фактори (умови транспортування, збереження),

V сервісні фактори (дегустація товару і інша допомога у виборі товару, установка виробу вдома).

Відхилення, що виявляються при оцінці конкурентноздатності, (у негативну бік) від товарів — конкурентів спонукують виготовлювача (продавця) здійснювати коригувальні дії, тобто впливати на фактори із метою поліпшення значення критеріїв.

Конкуренція товарів можлива лише при створенні й підтримці конкурентного середовища, високого ступеня насиченості ринку і обмеженому платоспроможному попиті.

Найважливішими ознаками товарів-конкурентів служать спільність функціонального призначення, задоволення аналогічних чи однакових потреб, взаємозамінність. Так, фізіологічну потребу у воді людина може задовольнити безалкогольними водами, питною водою, соками, фруктово-ягідними напоями, квасом, морсом й т.п., а також пивом, чаєм й іншими напоями, що є товарами- конкурентами на конкретному сегменті ринку. Однак смердоті не будуть конкурентами на різних географічних сегментах ринку. Так, Кока-Кола, Фанта й подібні імпортні напої не були конкурентами квасу, морсу і іншим напоям доти, поки не були представлені на нашому ринку.

Перш ніж дати класифікацію конкуруючих товарів й послуг, необхідно визначити їхні класифікаційні групування. Раніше ми вже відзначали, що загальним засобом задоволення потреб є товари в широкому розумінні цого слова. Товари як засоби задоволення потреб підрозділяються на народи: матеріальні товари, послуги, роботи (технології), цінні папери й т.п. Рід підрозділяється на класи й підкласи, що у свою чергу поділяються на групи, підгрупи, види, підвиди, найменування однорідних про «єктів. Самим нижчим й неподільним про «єктом класифікації є найменування чи товарні марки й їхнього модифікації.

У залежності від приналежності товарів й послуг до різних чи тихий самих класифікаційних групувань товари-конкуренти підрозділяються на п «ять видів рис. 4).

Рис 4. Класифікація товарів-конкурентів

Міжродові товари-конкуренти — матеріальні товари й результати послуг, що відносяться до різних родів, що задовольняють аналогічні потреби тихий самих споживачів. Їх особливістю є приналежність не дуже до різних родів, але й й до галузей, сфер (наприклад, матеріальні товари як продукція переробних галузей промисловості й матеріальних результатів послуг, що відносяться до сфери обслуговування). Основні споживчі властивості таких товарів-конкурентів можуть бути однаковими чи схожими, але й в деяких випадках принципово відрізнятися. Товарні й споживчі сегменти ринку міжродових конкурентів збігаються не цілком.

При маркетингових дослідженнях ринку необхідно враховувати міжродові конкурентні відносини між варами, годиною представленими на різних сегментах уторованого ринку, але й орієнтованими на саме його споживача, тобто на конкретний споживчий сегмент ринку, на якому визначені потреби можуть бути задоволені чи товарами, чи послугами.

Рис. 5. Конкурентні відносини, котрі пов’язують міжродові товари- конкуренти.

Такі конкурентні відносини (КВ) показані на прикладах ринку борошняних кондитерських виробів й ринку послуг по виготовленню кондитерських виробів, а також ринку взуття й ринку побутових послуг по індивідуальному пошиттю взуття (рис. 5).

Міжродові конкурентні відносини між товарами й послугами виникають бо смердоті задовольняють однакові потреби й взаємозамінні. Борошняні кондитерські вироби, вироблені в промисловості й сфері послуг суспільного харчування, знаходяться в конкурентних відносинах на того самого сегменті споживчого ринку. Однак сегмент споживачів послуги по готуванню тортів може бути ширше за рахунок виготовлення їхнього по індивідуальних замовленнях у точно позначений годину виконання. У результаті на ринку борошняних кондитерських виробів поряд з сегментом, на якому існують міжродові конкурентні відносини, можливий сегмент, де ці відносини відсутні (вироби, виготовлені на замовлення).

Аналогічна ситуація виникає й на ринку взуття, де міжродовими товарами-конкурентами виступає взуття, яку випускається серійно підприємствами взуттєвої промисловості, взуття, виготовлене по індивідуальному пошиттю, й відремонтоване взуття, що є результатом послуги про ремонт. При обмеженій платоспроможності споживач, що ремонтує взуття, не купити замість нього нове.

Вільний від конкуренції сегмент ринку взуття якщо уявлень продукцією, виготовленою в особливих випадках по індивідуальному замовленню. Споживачі такої послуги можуть віддавати їй перевагу в зв «язку із тім, що їм потрібно взуття нестандартних розмірів чи особливого фасону, яку не випускає промисловість.

Таким чином, ринок товарів, що серійно випускаються, й ринок продукції як результату послуг у певній мірі збігаються. На цьому співпадаючому сегменті виникають міжродові конкурентні відносини між товарами й послугами. Однак є сегменти товарного ринку й ринку послуг, що не перетинаються. Цей вільний сегмент уявлень продукцією, виготовленою по індивідуальних замовленнях споживачів, що по певних причинах не можуть чи не хочуть споживати серійно вироблені товари. На таких сегментах конкурентні відносини між виробниками продукції й виконавцями послуг не виникають.

Міжгрупові товари-конкуренти — товари (чи послуги) різних однорідних груп, що задовольняють аналогічні чи однакові потреби за рахунок спільності функціонального призначення. Їх особливостями є приналежність до різних груп одного роду (чи товари, чи послуги), а також спільність функціонального призначення при розбіжності інших споживчих властивостей й показників. Їх товарні й споживчі сегменти в основному збігаються.

Так, тих сам аналогічні чи однакові фізіологічні потреби можуть задовольняти різні однорідні групи продовольчих чи непродовольчих товарів. Енергетичні потреби організму можна задовольнити практично за рахунок багатьох груп харчових продуктів. Туристичні послуги можуть бути конкурентами рекреаційних послуг будинків відпочинку, бо смердоті теж задовольняють потреби у відпочинку. Результатом міжгрупові конкурентних відносин є міжгрупові товари чи послуги-конкуренти.

Внутрігрупові товари-конкуренти — товари (чи послуги) однорідних груп, що задовольняють однакові потреби, але й відрізняються асортиментною приналежністю до різних видів.

Таким чином, різна видова приналежність товарів однорідних груп, різниці по деяких споживчих властивостях (в основному ергономічним й естетичним), спільність функціонального призначення складають особливості внутрігрупових конкурентів. Товарні й споживчі сегменти внутрігрупових конкурентів збігаються, але й можливі розбіжності по окремим підсегментам й нішах.

Прикладом внутрігрупових конкурентів можуть служити різні види хліба (житній, житньо-пшеничний, пшеничний), макаронних виробів (макарони, локшина, вермішель й т.д.), алкогольних напоїв (горілки, лікери, настойки, наливки, вина і ін.). Однак не усі товари однієї групи можуть вступати у внутрігрупові конкурентні відносини. Такі відносини виникають лише у товарів одного функціонального призначення. Наприклад, у групі молочних товарів молоко, вершки, кисломолочні напої відносяться до внутрігрупових конкурентів, а сир, вершкове олію, морозиво, молочні консерви й продукти дитячого харчування не є конкурентами, оскільки мають різне харчове призначення й задовольняють різні органолептичні, енергетичні і інші потреби.

Отже, приналежність товарів чи послуг до однорідної групи ще не означає обов «язковість виникнення внутрігрупової конкуренції.

Внутрішньовидові товари-конкуренти — товари (чи послуги) одного виду, що задовольняють однакові потреби.

До особливостей внутрішньовидових конкурентів-товарів (чи послуг) відноситься приналежність до одного виду, але й різним підвидам чи торговим маркам, що мають однакове функціональне призначення. Розходження між цими товарами полягають у неоднакових рівнях якості, у тому числі й за органолептичними показниками, у різних найменуваннях і/або товарних марках. Для окремих підвидів, найменувань і/або торгових марок ці розходження можуть бути обумовлені й соціальним призначенням (наприклад, престижністю товарної марки). Прикладом внутрішньовидових конкурентів можуть служити різні торгові марки пива (Жигулівське, Рогань, Чернігівське, Хайнекен, Балтика й т.д.), горілки (Столична, Гетьман, Неміров, Мягков, Пшенична й т.д.), чаю (Майський, Імператорський, Батік, Принцеса Канді, Бадьорість й т.д.).

Конкуруючі товари тихий самих чи різних видів можуть випускати різні підприємства-виготовлювачі. Тоді між ними виникають міжфірмові конкурентні відносини й із «є міжфірмові товари-конкуренти однорідних й різнорідних груп.

Міжфірмові товари-конкуренти — товари (чи, послуги) однорідних й різнорідних груп тихий самих чи різних видів, вироблені різними фірмами, але й задовольняючі аналогічні чи однакові потреби.

Особливостями цих товарів є однакове функціональне призначення, Незважаючи на розходження інших споживчих властивостей, здатність задовольняти однакові основні потреби, що й створює передумови для боротьби за обмежений платоспроможний попит. По асортиментній приналежності такі конкуруючі товари можуть матір розходження (наприклад, пиво й газовані фруктово-ягідні напої), а можуть бути одного виду й найменування (наприклад, торти Пташине молоко, Київський й інші вироблять багато кондитерських фабрик, а також цехи підприємства суспільного харчування, ковбаси Докторську, Молочну, Краківську й т.д. — також різні підприємства- виробники).

Таким чином, на насиченому ринку між товарами і/або послугами однорідних й різнорідних груп й видів виникають конкурентні відносини, обумовлені боротьбою за обмежений обсяг платоспроможного попиту й, що виражаються у формі різних видів конкуренції.

У умовах конкурентного середовища прояв закону єдності й боротьби протилежностей знаходить вираження в прагненні суб «єктів, що хазяюють, розширювати і обновляти асортимент вироблених й реалізованих товарів для более повного задоволення потреб, що приводити до виникнення конкурентних відносин між товарами що раніше випускали й новими товарами.

3. Аналіз конкурентоспроможності й взаємодій в комерційній діяльності торгових підприємств.

Існує цілий ряд методик оцінки конкурентоспроможності із урахуванням як цінових, то й нецінових факторів. Особливу роль при аналізі конкурентоспроможності експортної продукції відіграє чинник години. Приймається до уваги так кликана теорія «життєвого циклу «товару.

У практиці проведення оцінки конкурентоспроможності, в основному, аналізуються технічні параметри (наприклад показники потужності, вантажопідйомність, надійність й тип), менше уваги приділяється економічним показникам таким як ціна, витрати виробництва, вартість споживання, ефективність експорту, тощо. За однією із існуючих методик рівень конкурентоспроможності товару визначається як співвідношення продажної ціни експортного товару до «еталонної ціни », чи середньозваженої ціни аналогічного товару, який користується найбільшим попитом на даному ринку.

У практиці закордонних фахівців існують спеціальні індикатори та методи визначення цінової конкурентоспроможності за даний період. Визначення цінової конкурентоспроможності на внутрішньому національному ринку, як правило, проводитися шляхом порівняння цін внутрішнього ринку й цін імпортних товарів, чи світових цін. На зарубіжному ринку співставляють три показники: витрати виробництва в національній валюті, обмінні курси валют, розміри прибутків (різниця між продажною ціною на ринку й витратами виробництва).

З нашої точки зору слід привернути увагу фахівців до розгляду запитання КС товару у тому вигляді, як воно та подається у монографії «Шляхи підвищення КС экспорнной продукції «под редакцією В. Я. Маштабея. Розглядаючи К С, як відповідність товару умовам ринку по технічним, економічним, комерційним та іншим характеристикам, він пов`язує воєдино поняття «якість », «технічний рівень », «конкурентоспроможність «. Загальна кількість цих показників досягає 400.

Автори виділяють такі групи техніко-економічних показників, котрі характеризують складний виріб на ринку споживання:

— властивості виробу на стадії попиту, а саме — економічна ефективність його використання (наприклад, потужність обчислення, довгостроковість, амортизація, ремонтоздатність, тощо),

— характеристики виробу із точки зору можливості його використання в комплексі із машинами та зручності експлуатування (технічні параметри, площа, тощо),

— характеристики виробу на стадії цого збуту (зовнішній вигляд, вид пакування, тощо),

— інші ознаки (наприклад, престижність).

Наведені групи показників поділяють на два основних види: технічні та економічні. Під час перебування чергу, смердоті відповідно поділяються на параметри ергоекономічні, естетики, відповідності стандартам та законодавству, а також на параметри, котрі визначають рівні окремих елементів ціни попиту (додаток 2).

Неабияку роль КС продукції відіграє кон’юнктурна інформація. Велике значення мають показники темпів зростання продаж, частка ринку та темпи її зростання, обсяги експорту, тощо.

Для оцінки конкурентоспроможності фірми, використовують деякі численні показники, котрі свідчать про ступінь стійкості положення фірми, спроможності виготовляти продукцію, Яка користується попитом на ринку і забезпечує фірмі одержання намічених та стабільних кінцевих результатів. До ряду таких показників відносяться:

— ставлення вартості реалізованої продукції до її кількості за поточний період. Збільшення цого співвідношення обсягів реалізованої продукції,

— ставлення прибутку до загальної вартості продаж (profit to sales). Підвищення цого показника свідчить про підвищення рівня КС фірми,

— ставлення загальної вартості продаж та вартості нереалізованої продукції (sales to finished goods) свідчить про спад попиту на продукцію фірми та затоварювання готової продукції,

— ставлення загальної вартості продаж та вартості матеріальних виробничих запасів (sales to inventories) показує, що сталося, чи зниження попиту на готову продукцію, чи збільшення запасів сировини. Зменшення цого показника свідчить про уповільнення обігу запасів,

— ставлення обсягу до суми дебіторської заборгованості (sales to receivables) показує, Яка частка реалізованої продукції поставлена покупцями на основі комерційного кредиту.

Фірма, Яка має более низькі витрати виробництва, отримує более великий прибуток, що дозволяє розширювати обсяги виробництва, підвищувати його технічний рівень, економічну ефективність та якість продукції, а також удосконалювати систему збуту. У результаті КС такої фірми та виробляємої продукції підвищується, що сприяє збільшенню її частки на ринку за рахунок інших фірм, котрі не мають таких фінансових та технічних можливостей.

Важливе значення має аналіз витрат обігу, який обчислюється шляхом ставлення величини збутових витрат до розмірів прибутку.

Аналіз витрат обігу дозволяє викрити невиробничі витрати по всій системі товарного руху від продавця до покупця.

Таким чином, оцінка КС фірми на конкурентного ринку, чи його сегменті, побудовані на ретельному аналізі технологічних, виробничих, фінансових та збутових можливостей фірми. Вона є останнім етапом маркетингового дослідження та покликана з`ясувати потенційні можливості фірми й заходь, котрі фірма винна вжити для забезпечення КС позицій на конкурентного ринку.

Така оцінка винна містити наступні показники:. потреба у капіталовкладеннях фактичних та перспективу як в цілому, то й по окремим видах продукції й по конкретних ринках,. асортимент КС продукції, її обсяги та вартість (продуктова диференціація),. набір ринків чи їхнього сегментів для шкірного продукту (ринкова диференціація),. потреба у засобах на формування попиту та стимулювання збуту,. перелік заходів та засобів, якими фірма може забезпечити собі перевагу на ринку,. створення заохочуючого уявлення про фірму у покупців, виготовлення високоякісної продукції, постійне оновлення продукції на основі власних розробок та винаходів, забезпечених патентним захистом, добропорядне та чесне виконання зобов`язань за угодами по відношенню терміну постачання товарів та послуг.

Результати досліджень беруться в основі при розробці стратегії фірми, її технічної, асортиментної та збутової політики.

Проведення економічного дослідження та використання великого набору показників неможливе без використання комп`ютерної техніки.

У сучасних умовах виникає необхідність у зміні орієнтації й критеріїв оцінки розроблювальної й продукції, що випускається.

Під конкурентноздатністю товару розуміється сукупність його якісних й вартісних характеристик, що забезпечує задоволення конкретної потреби покупця й вигідно для покупця відрізняє від аналогічних товарів — конкурентів.

Конкурентноздатність визначається сукупністю властивостей продукції, що входять у склад її якості й важливих для споживача, що визначають витрати споживача по придбанню, споживанню і утилізації продукції. Загальна схема оцінки конкурентноздатності представлена на рис. 3.

Оцінка конкурентноздатності починається із визначення мети дослідження:

* якщо необхідно визначити становище даного товару в ряді аналогічних, то досить провести їхнього пряме порівняння по найважливіших параметрах,

* якщо ціллю дослідження є оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то аналізі винна використовуватися інформація, що включає відомості про вироби, що вийдуть на ринок у перспективі, а також відомості про зміну діючих у стране стандартів й законодавства, динаміки споживчого попиту.

Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентноздатності є вивчення ринкових умів, що повинне проводитися постійно, як до початку розробки нової продукції, то й в ході її реалізації. Завдання стоїть у виділенні тієї групи факторів, що впливають на формування попиту у визначеному секторі ринку:

. розглядаються зміни у вимогах постійних замовників продукції,

. аналізуються напрями розвитку аналогічних розробок,

. розглядаються сфери можливого використання продукції,

. аналізується коло постійних покупців.

Вищевикладене має на увазі «комплексне дослідження ринку». Особливе місце у вивченні ринку займає довгострокове прогнозування його розвитку. На основі вивчення ринку й вимог покупців вибирається продукція, по якій якщо проводитися аналіз чи формулюються вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, що беруть доля в оцінці.

При аналізі повинні використовуватися тих ж критерії, якими оперує споживач, вибираючи товар. По кожній з груп параметрів проводитися порівняння, що показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

Аналіз конкурентноздатності починається із оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них відповідає рівню, що запропонований діючими нормами й стандартами, то подальша оцінка конкурентноздатності продукції недоцільна, незалежно від результату порівняння по інших параметрах. У тієї ж годину, перевищення норм й стандартів й законодавства не може розглядатися як перевага продукції, оскільки із погляду споживача воно та часто є марним й споживчої вартості не збільшує. Виключення можуть скласти випадки, коли покупець зацікавлений у деякому перевищенні діючих норм й стандартів у розрахунку на жорсткість їхнього у майбутньому.

Провадиться підрахунок групових показників, що у кількісній формі виражають розходження між аналізованою продукцією й потребою по даній групі параметрів й дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі. Розраховується інтегральний показник, що використовується для оцінки конкурентноздатності аналізованої продукції по всіх розглянутих групах параметрів у цілому.

Результати оцінки конкурентноздатності використовуються для вироблення висновку про неї, а також — для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентноздатності продукції для рішення ринкових задач.

Однак факт високої конкурентноздатності самого виробу є лише необхідною умовою реалізації цого виробу на ринку в заданих обсягах. Варто також враховувати форми й методи технічного обслуговування, наявність реклами, торгово-політичні відносини між країнами й т.д.

4. Проблема підвищення конкурентоспроможності товарів й послуг на ринку.

У міжнародній практиці вважається доцільним випускати чимало виріб, а їхні досить широкий параметричний ряд, що утворить асортиментний набір. Чим ширший параметричні виряджай і асортиментні набори, тім вище імовірність того, що покупець знайде для собі оптимальний варіант закупівлі. Наприклад, випускають автонавантажувачі саме його типу, але й відрізняються друг від друга вантажопідйомністю, швидкістю, радіусом розвороту й т.п. Кожному споживачу із урахуванням конкретних умів його роботи необхідні визначені експлуатаційні параметри автонавантажувачів, що купуються. Якщо продавець здатний їхні забезпечити, купівля відбудеться, якщо ані - покупець якщо шукати іншого продавця.

Щоб оцінити конкурентноздатність товару, необхідно вирішити широке коло питань й насамперед одержати про «єктивну інформацію про тих ринки, де уже реалізується чи пропонується збувати товар, про його конкурентів. Аналізу ринків приділяється основна увага. Особливо це відноситься до оцінки тихий потреб, що передбачуваний товар у не задовольняє, до виявлення негативних й позитивних властивостей цого товару, що відзначають споживачі. На закінчення зважується запитання, чи відповідає в даний момент вироблена продукція по технічному рівні й якості вимогам кінцевих споживачів, й оцінюється конкурентноздатність її в результаті комплексного дослідження ринку.

Виходячи із оцінки існуючої й перспективної конкурентноздатності товару приймається рішення про подальшу виробничо-збутову політику:

• чи продовжувати виробництво даного товару й його збут,

• чи провести модернізацію для перетворення товару в товар ринкової новизни,

• чи зняти його із виробництва й приступити до випуску нового товару.

Чи варто приступити до пошуку нового ринку збуту із урахуванням достатності фінансових й матеріальних ресурсів, наявності товаропровідної й збутової мережі, можливостей забезпечення сервісу проданого товару.

При виборі шляхів підвищення конкурентноздатності товару нерідко буває дуже своєчасним рішення не про запуск нового вже не про зняття із виробництва морально застарілого, а про модифікацію товару. Рішення про модифікацію товару приймається із метою задоволення особливих вимог покупців для одержання більшого прибутку.

Безперечним є й розвиток такого напрямі підвищення конкурентноздатності товару, як своєчасне надання комплексу послуг, зв «язаних зі збутом й використанням машин, устаткування і іншої промислової продукції котрі б забезпечували їхню постійну готовність до високоефективної експлуатації, тобто сервісне обслуговування. При вмілій організації сервіс є вирішальним чинником підвищення конкурентноздатності товару, бо ціни на запасні частини в 1,5 — 2,0 рази нижче, ніж ціни на комплектуючі, використовувані у виробництві.

У вирішенні завдань підвищення конкурентноздатності продукції із кожним фатальністю все зростаюче значення набуває проблема вибору, й освоєння нових ринків збуту. У зв «язку із цим на будь-якому підприємстві дуже важливі аналітико-пошукові зусилля в цій області. Нові ринки збуту вирішальним чином можуть змінити конкурентноздатність товару й рентабельність збутової діяльності. Зрозуміло, що, впроваджуючи товар на новий ринок, можна продовжити життєвий цикл товару. Сезонні коливання в попиті можуть сприяти успішній реалізації саме його товару в різних точках планети. А збільшення обсягу продажів на нових ринках дозволити знизити витрати виробництва на одиницю продукції, насамперед за рахунок використання дешевої робочої сили, досить низьких рівнів податків й митних податків й ряду інших факторів на нових ринках збуту. У зв «язку із цим дуже важливо для подальшого розвитку конкурентноздатності товару (перш ніж перейти до нового, його модифікації, зняттю із виробництва) спробувати вийти із ним на новий ринок збуту, бо на внутрішньому його конкурентноздатність різко упала.

У результаті оцінки конкурентноздатності продукції можуть бути прийняті наступні шляхи підвищення конкурентноздатності:

. зміну складу, асортименту, структури застосовуваних матеріалів

(сировини, напівфабрикатів), що комплектують виріб чи конструкції продукції,

. зміну порядку проектування продукції,

. зміну технології виготовлення продукції, методів іспитів, системи контролю якості виготовлення, збереження, упакування, транспортування, монтажу,

. зміну цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню й ремонту, цін на запасні частини,

. зміну порядку реалізації продукції на ринку,

. зміну структури й розміру інвестицій у розробку, виробництво й збут продукції,

. зміну структури і обсягів коопераційних постачань при виробництві продукції й цін на комплектуючі вироби й складу обраних постачальників,

. зміну системи стимулювання постачальників,

. зміну структури імпорту й видів імпортованої продукції.

Стратегія підвищення якості товару є найважливішою складовою частиною стратегії фірми. Про «єктами прогнозування є показники якості товару, що уступають аналогічним показникам товарів конкурентів.

10 етапів для підвищення якості по Джозефуі М. Джурану. 1. Сформуйте усвідомлення потреби в якісній роботі й створіть можливість для поліпшення якості. 2. Установіть цілі для постійного удосконалювання діяльності. 3. Створіть організацію, що якщо працювати над досягненням цілей, створивши умови для визначення проблем, вибору проектів, сформувавши команди й вибравши координаторів. 4. Надайте навчання усім співробітникам організації. 5. Виконуйте проекти для вирішення проблем. 6. Інформуйте співробітників про досягнуті поліпшення. 7. Виражайте своє визнання співробітникам, котрі внесли найбільший внесок у поліпшення якості. 8. Повідомляйте про результати. 9. Реєструйте успіхи. 10. Запроваджуйте досягнення, які Вам удалося домогтися протягом року, у системи й процеси, що регулярно функціонують в організації, тім самим, закріплюючи їх.

Сім успішних факторів якості: 1. фокус на споживача, 2. фокус на процес й його результати, 3. управління участю/відповідальністю, 4. безупинне поліпшення, 5. проблеми, що залежать від робітників, повинні складати не более 20%, 6. проведення вимірів, 7. постійно діючі наскрізні функціональні наради, що представляють собою постійно діючі команди по поліпшенню якості.

Висновок

Конкурентоспроможність, — як соціально-економічна категорія — це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується й аналізується в залежності від розглядаємого економічного об`єкту. У багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:

1) Конкурентоспроможність персоналу,

2) Конкурентоспроможність підприємства,

3) Конкурентоспроможність продукції (здобуто як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота винна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але й пріоритет винен належати персоналу.

У багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, котрі повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.

як показало проведене дослідження, нараховується багато параметрів, котрі повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління. разом із тім, задаючись параметрами конкурентоспроможності у тому чи іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умів, котрі забезпечують досягнення потрібних параметрів конкурентоспроможності.

Умови (обставини, від які будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією конкурентоспроможності. Вони охоплюють широкий, спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, котрі складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства. Створення всіх необходимых умів для досягнення конкурентоспроможності об`єктів — первинна турбота керівництва й всього персоналу підприємства.

Алі успіх нашого, та інших підприємств якщо залежати від Державної політики. Основним завданням Держави має бути створення такого економічного, політичного та правового середовища, інституційної інфраструктури, котрі б стримували перспективні конкурентоспроможні товари. У першу чергу це стосується визначення та проведенням реформ господарської діяльності в умовах переходу до нової моделі розвитку економіки, створення ефективної експортно-імпортної стратегії, політики таможні, валютно- фінансові, та інших, котрі б враховували національні інтереси та інтереси виробників.

У тієї ж годину існують визначені шляхи підвищення їхньої конкурентноздатності, заговорили українською у «язані із економічними критеріями: зменшення торгових надбавок на товари й зниження тарифів на послуги за рахунок використання внутрішніх резервів, економії витрат на процеси обслуговування без зниження рівня їхнього якості, що дозволити установити более низькі ціни при реалізації товарів й наданні послуг.

Обмеження активного впливу на підвищення конкурентноздатності товарів й послуг у сфері обслуговування вимагає обґрунтованого добору й застосування методів забезпечення конкурентноздатності, котрі необхідно розглядати як найбільш ефективні шляхи підвищення конкурентноздатності.

Одним зі шляхів підвищення конкурентноздатності товарів й послуг у сфері обслуговування є забезпечення їхнього організаційного і інформаційного підкріплення у формі надання додаткових сервісних послуг, а також доведення до споживачів необхідної й достовірної інформації. Крім того, підвищити конкурентноздатність товарів й послуг у сфері виробництва і обслуговування можна шляхом розробки й впровадження систем забезпечення конкурентноздатності.

Література

1. Білоус О.П., Панченко О. Г. Менеджмент: конкурентоспроможність і ефективність. До., «Знання України », 1992 р., 40с.

2. Герасимчук В.І. Розвиток підприємства. Діагностика, стратегія, ефективність. До., 1995 р., 268 с.

3. Герчикова І.Н. Менеджмент: Підручник .- М.: Банки біржі ЮНИТИ, 1994.

685 з.: ил.

4. Дикань У. Управління якістю як чинник конкурентноспособності підприємств Економіка України.- 1996.- № 1.- с. 43−48

5. Економіка підприємств: Підручник .- У 2 т. За ред. С. Ф. Покропивного,

— До.: Вод-во «хвиля — Прес», Донецьк: Малі підприємство «Пошук». Т- у Кноголюбів, 1995 — 400 с.

6. Кулагіна Н. А. Способи оцінки конкурентоздатності продукції (роботи послуги) як головний чинник зростання ефективності виробництва. Проблеми статисти та ринкових відносин. М., 1992 р. з, 50−57

7. Кредисов А. Чи конкурентноспроможні наші товари? (Про економіку

України) Політика й годину. — 1994- № 8- з. 37−41

8. Львів Н. А. Маркетинг — ключі до рішенню проблемы

" Конкурентноспособность «. «Стандарти і якість », 1990 р., № 9, з 21-

25.

9. Маштабет У. та інших. Шляхи підвищення конкурентоздатності експортної продукції. До., «Наукова думка », 1988 10. Уотармен Р. Чинник відновлення. Як зберігають конкурентноспособность кращі компанії. М., «Преса », 1988, 368 з. 11. Комерційна діяльність. Підручник Ф. П. Половцева. М. :

«Инфра-М», 2000 р. 12. Комерційна діяльність. Підручник Ф. Г. Панкратов, Т. К. Серегина. М. :

ИВЦ «Маркетинг», 2000 р. 13. Торговельне справа: економіка і організація. Підручник під общ. Ред.

Л.А. Брагиной і Т. П. Данько. М.: «Инфра-М», 1997 г.

Додатки

Додаток 1.

Схема забезпечення конкурентноздатності.

Додаток 2. [pic]

Показники конкурентоспроможності.

Додаток 3.

Макроекономічні фактори конкурентоспроможності товару.

-----------------------

Зовнішньоекономічна стратегія країни (доля в ВТО)

Продуктивність и

інтенсивність труда

Науково-

технічний потенціал країни

Витрати виробництва промислової продукції в галузях

Конкурентноспроможність товару

Географічне, політичне і економічне положення країни (інвестиційний клімат в країні)

Стан фінансової системи

(курс і стабільність національної валюти)

Вартість ресурсів (енергоресурсів ,

Сировини, робочої сили, тарифи на перевезення вантажів й т.д.)

Стан нормативно-технічної бази (гармонізація вітчизняних стандартів й правил із міжнародними)

Рівень розвитку інформаційних технологій (вироблення інформаційної бази для експортерів й імпортерів

Економічна політика країни (субсидії і фінансові пільги національним виробникам, співвідношення форм власності)

Встановлення значень проектуємих значень критеріїв конкурентноздатності у результаті реалізації запроваджених заходів

Визначення напрямі й заходів по підвищенню конкурентноздатності товару що досліджується

Факторний аналіз

Визначення загального критерія конкурентноздатності досліджуваного товару

Визначення групових критеріїв конкурентоздатності

Визначення одиничних критеріїв конкурентноздатності

Інші критерії

Рівень якості,

Ціна споживання

Порівняльний аналіз критеріїв досліджуваного товару і товару аналога

Вибір товару-аналогу

для порівняння

Вибір номенклатури критеріїв

конкурентоспроможності товару

Різновид товару, що досліджується

Вивчення потреб потенційних покупців

Збір і аналіз даних про конкурентів й товарів котрі він виробляє

Вивчення кон'єктури ринку товару що досліджується

Вивчення ринку

Збір даних про конкурентів

Запит потенційних споживачів

Аналіз проекту, оцінка вартості, визначення ємності ринку й перспектив збуту виробів

Формулювання вимог до виробу

Визначення цілей аналізу конкуренто-здатності

Визначення переліку параметрів, котрі підлягають оцінці

Вибір бази порівняння

Аналіз нормативних параметрів. Розрахунок групового показника

Визначення групового показника по технічним параметрам

Визначення групового показника по економічним параметрам

Аналіз ціни споживання

Розрахунок інтегрального показника

Висновок про конкурентоспроможність

Розробка заходів по підвищенню конкурентноздатності й оптимізації витрат

Критерії конкуренто-спроможності товарів

Споживчі

Економічні

Система знижок

Ціна

Якість

Асортимент

Споживання

Реалізаційна

Закупочна

Товари — конкуренти

Види

Міжгрупові

Міжродові

Внутрігрупові

Внутрівидові

Міжфірмові

Товари чи послуги різнорідних груп

Конкуренти-товари чи послуги

Товари чи послуги однорідних груп

Товари чи послуги одного виду

Товари чи послуги різних фірм

Сегменти споживчого ринку

Ринок товарів

Ринок взуття

Вироби, виробленні кондитерською промисловістю

Вироби, вироблені у сфері послуг загального харчування

Продукція взуттєвої промисловості

Взуття особистого пошиття

Послуги про ремонт взуття

Ринок послуг

Ринок мучних

Кондитерських виробів

КВ

КВ

КВ

КВ

КВ

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой