Экологические аспекти Земельною кодексу Республіки Казахстан

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Экологические аспекти Земельною кодексу Республіки Казахстан

Вадим Ні (Громадський фонд «Азиатско-американское партнерство », Алматы)

Новый Земельний кодекс РК, якому присвячено статтю, було прийнято 20 червня 2003 р. Основне концептуальне зміна, передбачене даним законом — це запровадження інституту приватної власності на землі сільськогосподарського призначення. У приватну власність громадянам Республіки Казахстан сільськогосподарські землі можуть передаватися для ведення селянського (фермерського) господарства, а юридичних осіб Республіки Казахстан — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та лісорозведення.

К землям сільськогосподарського призначення ставляться землі, у яких надані потреб сільського господарства, або ті, котрі за своєму якості можна використовувати для сільськогосподарської продукції. До складу земель цієї категорії входять сільськогосподарські угіддя (рілля, поклад, сіножаті, пасовища і землі, зайняті багаторічними насадженнями) і землі, зайняті внутрішньогосподарськими шляхами, комунікаціями, замкнутими водоймами, будівлями спорудами, необхідні функціонування сільського господарства. Зазначимо, у Казахстані у степовій і лісостеповій зонах зосереджена переважна більшість ріллі, 35 млн. га пасовищ, близько 1,5 млн. га сіножатей.

Кроме цього у приватну власність, після переведення гривень у категорію земель сільськогосподарського призначення, можуть також передаватися землі запасу і землі спеціального земельного фонду. Землі запасу — це, переважно, неосвоєні або невикористовувані в господарську діяльність землі. Зокрема, до цієї категорії земель належить майже всю територію колишнього Семипалатинського ядерного полігону. У той самий час на землях запасу перебувають багато незаймані і унікальні природні ділянки, що з екологічної погляду є важливим удається зберігати й відновлювати з допомогою особливо охоронюваних природних територій цих землях.

Специальный земельний фонд формується з допомогою ділянок з земель сільськогосподарського призначення, що у цей фонд:

— при добровільну відмову власника чи землекористувача від земельної ділянки;

— при примусове вилучення земельних ділянок біржа у власника і землекористувача через її використання за призначенням чи з грубим порушенням правил раціонального використання, і навіть при конфіскації;

— через відсутність спадкоємців чи переходу у спадок до держави.

Изменения правового режиму земель сільськогосподарського призначення, передбачені що у Казахстані Земельним кодексом, переважно, стосуються системи речових прав на землі цієї категорії і передано чи їх ринкового і господарського обороту, зокрема шляхом продажу приватну власність. При цьому приватну власність земельні ділянки передаватимуться лише з платній основі, а надання прав землекористування може здійснюватися як за плату для щогодинного користування чи тимчасовий користування терміном до 49 років, і на основі терміном до п’яти.

В відношенні кормових угідь п. 3 статті 26 Земельною кодексу РК встановлює заборона передачу в роздільне власність земельних ділянок, зайнятих пастбищными і сенокосными угіддями, які і виділені на потреб населення, а згідно з пунктом 1 статті 101 сезонні пасовища для ведення отгонного тваринництва надаються громадянам на праві тимчасового безоплатного землекористування. У цьому ухвалений Земельний кодекс зберігає у силі права землекористування на сезонні пасовища, отримані виходячи з раніше які діяли законів. У цілому нині, встановлений режим поєднання прав власності і землекористування на кормові угіддя надає правові умови на вирішення наявної проблеми деградації пасовищ у Казахстані, що з концентрацією та збільшенням навантаження худоби на пасовища, прилеглі до населених пунктів і водним джерелам.

В той час слід зазначити, що у новому земельному законі питання з власністю на пастбищные і сінокісні угіддя при селищах і сільських населених пунктів не вирішене чітко й неоднозначно. Відповідно до пункту 1 статті 26 Земельною кодексу пастбищные і сінокісні угіддя при селищах і сільських населених пунктів вказуються як об'єкти державної власності серед інших земель, не переданих приватну власність. У той самий короткий час вони включено в список що підлягали приватизації земельних ділянок, певний пунктом 2 статті 26 Земельною кодексу. Тому питання тому, які пастбищные і сінокісні угіддя можуть передаватимуться у приватну власність залишено в Земельний кодекс відкритим і очевидно він вирішуватися на розсуд місцевих виконавчих органів.

Основные вимогами з охорони судів і раціонального використання сільськогосподарських земель як об'єкта довкілля з ухваленням нової земельного закону, у Казахстані не зазнав змін. У цьому переконатися шляхом порівняльного аналізу положень прийнятого Земельною кодексу і актів земельного законодавства, які діяли до його прийняття. Наприклад, глава 17 Земельною кодексу, присвячена охороні земель, перенесена із колишнього Закону від 24 січня 2001 року «Про землю «за небагатьма поправками, а глава 10 «Землі сільськогосподарського призначення «хоч і зросла по обсягу, але, переважно, з допомогою перенесення у ній окремих галузей і норми з діючих підзаконних актів. Ключовим законодавчо певним умовою раціонального використання сільськогосподарських земель продовжує залишатися їх використання за призначенням, тобто для сільськогосподарського виробництва.

Пожалуй, єдиною суттєвою нововведенням у сфері охорони земель є пункт 3 статті 140 Земельною кодексу, який містить становище про економічний стимулюванні охорони і раціонального використання в цілях підвищення зацікавленості власників земельних ділянок та землекористувачів. Проте він є отсылочную норму до бюджетного і податкового законодавства. На погляд, це положення ЗК РК залишиться суто декларативним, оскільки він несумісне із принципами і підходами регулювання, які отримали закріплення у чинному бюджетному законодавстві і тому законодавстві про податки.

В відношенні земель особливо охоронюваних природних територій треба сказати, що прийнятий у Казахстані Земельний кодекс, здавалося б, не змінює їх правового режиму. Присвячена їм глава 13 змінилася лише з структурі та була доповнена окремими положеннями з Закону «Про особливо охоронюваних природних територіях «. Трохи змінився порядок резервування земель під особливо охоронювані природні території. По-перше, пункт 4 статті 26 Земельного кодексу РК прямо передбачає можливість надання земельних ділянок, зарезервованих у розвиток особливо охоронюваних природних територій, до їх проектного освоєння у тимчасове землекористування з метою. По-друге, усунутий колишній заборона можливість передачі ділянок на зарезервованих землях у приватну власність, який було встановлено старими Правилами резервування земель під особливо охоронювані природні території від 18 липня 2001 року.

Отметим також, що як і не вирішене питання з впровадження екологічних вимог, які забезпечують збереження об'єктів державного природно-заповідного фонду, й обов’язкових до виконання власниками земельних ділянок та землекористувачами на зарезервованих землях. Правила резервування земель від 8 вересня 2003 р., як і які раніше діяли правила, містять лише отсылочную норму, що стосується порядку встановлення для відповідних обмежень стосовно використання зарезервованих земель. До того ж із нових Правил виключена норма зі старих правил, обязывавшая власників земельних ділянок та користувачів земель, зарезервованих під особливо охоронювані природні території, забезпечити право обмеженого цільового використання тих ділянок, тобто використання їх у цілях забезпечення схоронності об'єктів державного природно-заповідного фонду.

Но щодо впливу на правової режим ООПТ слід звернути увагу до те, що новий земельний закон набув статусу кодексу, котрий за казахстанському законодавству стоїть у ієрархії нормативних правових актів вищими законів. Отже, за наявності протиріч між нормами Земельного кодексу, зокрема перенесених до нього із різних підзаконних актів, і Закону «Про особливо охоронюваних природних територіях », придадуться норми Кодексу.

В умовах ще гостріше виступає проблему суміщення правових режимів особливо охоронюваних природних територій з допомогою земель, що є на території, для сільськогосподарського виробництва та іншої мети. У частковості, це ж стосується земель природних заказників, пам’яток природи й зон сталого розвитку природних резерватів, і навіть почасти зон обмеженою і традиційної господарську діяльність державних природних парків, які створюються без вилучення земель власників і землекористувачів. І усе це і натомість плутанини з підвідомчості природних заказників, пам’яток природи й деяких інших напрямів охоронюваних природних територій, яка склалася Казахстані після зворотного переходу Комітету лісового господарства та мисливського господарства за Міністерство сільського господарства і передачі установ з охорони лісів та тваринного світу у комунальну власність наприкінці 2002 року.

Касательно законодавчих умов купівлі у приватну власність земель сільськогосподарського призначення за метою збереження й відновлення що є ними екосистем, слід зазначити таке. Стаття 92 ЗК РК передбачає можливість вилучення земельних ділянок біржа у власника у разі, якщо він використовується з метою сільськогосподарського виробництва упродовж один рік (час, необхідне освоєння ділянки, у період не включається). Тим самим було умова цільового призначення сільськогосподарських земель за новим законом передбачає обов’язок як землекористувача, а й власника щорічно використовувати приватизований дільницю із призначенню і серйозним законодавчим бар'єром їхнього придбання лише з метою збереження (невикористання).

Также слід звернути увагу до порядок перекладу сільськогосподарських угідь з жодного виду на другий. ЗК РК передбачає (ст. 98) дозвільний порядок перекладу угідь. Рішення приймає не власник чи користувач землі, а державний орган, причому виходячи з позаекономічних мотивів (хоча декларується інше, фактично перелік підстав включає не рентабельність і показники капіталізації, а природні характеристики ділянки — сбитость для пасовищ, грунтові показники для ріллі). У цьому законодавчо закріплюється ключова роль органів із управління земельними ресурсами і знову відтворюється складний бюрократичний механізм (для перекладу угідь вже з виду на другий необхідно зібрати дуже багато документів і майже пройти ряд погоджень). Хоча даний порядок перекладу угідь не відрізняється істотно від действовашего раніше, привертають увагу мінімум дві важливі моменти. По-перше, усі ці норми ставляться як до землепользователю, до власнику земельних ділянок. По-друге, адже раніше відповідний порядок було встановлено документом виконавчої (постановою Уряди РК), нині його закріплено лише на рівні Кодексу.

В ролі узагальнення хотілося б вирізнити таке. Ідеологія яку проводять у Казахстані земельної реформи багато чому будуються ідеї, що ефективна реалізація екологічних вимог при землекористуванні досягається через відносини приватної власності на грішну землю. Так само часто і пишеться у тому, що приватної власності на землі сільськогосподарського призначення забезпечить приплив довгостроковіших капіталовкладень, зокрема необхідні проведення комплексних протиерозійних заходів, переходу на адаптивно-ландшафтную систему землеробства. Тож земля повинна можливість перейти до реальному рачительному хазяїну, який сформований під визначальним впливом приватної власності і ринкових відносин.

Но особисто в мене під час аналізу положень Земельною кодексу РК складається кілька інше враження. Виглядає отже основним «вихователем «дбайливого ставлення до землі будуть різні компетентні державні органи, причому лише з допомогою методу «батога «. На погляд, справа зрушила через ту причину, що чимало норми раніше котрий діяв закону про землю, застосовувані до землепользователю, були автоматично перенесені і власника. Зокрема, з нового земельному законі є дуже широке набір можливостей для вилучень земельних ділянок з ініціативи державних органів, що з приватного землекористування, що з приватної власності. Поруч із конфіскацією, реквизицией і вилученням земель для державних потреб Земельний кодекс РК передбачає можливості вилучення земель ще й з таких підстав:

— якщо земельну ділянку немає з метою сільськогосподарського виробництва упродовж один рік (стаття 92);

— коли використання ділянки здійснюється з грубих порушень законодавчо встановлених правил раціонального використання землі, зокрема, коли він використовується над відповідність до цільовим призначенням або його використання призводить до зниження родючості земель або значному погіршення екологічної обстановки (стаття 93);

— із єдиною метою консервації ділянок, які піддалися радіоактивному забрудненню (стаття 143).

Конечно, в перелічених вище випадках вилучення земель може здійснювати аж в в судовому порядку. Але тут слід зазначити, що встановлені Земельним кодексом формальні підстави для пред’явлення позову про вилучення земельних ділянок будуть дуже зручні уповноваженому державному органу із управління земельними ресурсами як у плані ініціювання таких справ, і з погляду перспективи їх наступного виграшу у суді. Так було в разі невикористання земельного ділянки за призначенням треба лише щонайменше за рік до пред’явлення позову винести власнику письмове попередження необхідність використовувати дільницю із призначенню, а разі використання ділянки з порушенням правил раціонального використання землі достатньо попередньо застосувати до нього заходи адміністративного стягнення. Додамо вищесказаного, що підстав і Порядок прийняття земельних ділянок на облік і наступного його визнання бесхозяйным майном, встановлені статтею 82 ЗК РК, також можуть використовуватися щодо його примусового вилучення в власника, наприклад, при від'їзді чи тривалому невикористанні ділянки.

Как зазначалося вище, після запровадження приватної власності на сільськогосподарські землі на Казахстані зв’язуються великі надії у сенсі їхнього економічно більш ефективного і екологічно грамотного використання. Проте власник землі за цим законом може бути так само беззахисний і залежний захищена від втручання державні органи, який був землекористувач за раніше що діяв законодавству. Тож закономірно виникає запитання, наскільки зміниться його ставлення до землі з ухваленням нової земельного законом і стане воно більш раціональним і дбайливим?

Земельный фонд Казахстану становить 272,5 млн. га. У тому числі 34% посідає землі сільськогосподарського призначення і 43,9% - на землі запасу. Більшість земельного фонду представлена сільськогосподарськими угіддями, у складі яких переважають пасовища.

Несмотря на значне скорочення поголів'я худоби період 1993−2000 рр., площа збитих пасовищ у Казахстані проти 1990 роком, зросла з 14,8 млн. га до 26,6 млн. га.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой