Экологические проблеми Західного Сибіру

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Экологические проблеми Західної Сибири

С.А. Сладкопевцев, доктор географічних наук, (Московський державний відкритий педагогічний університет ім. М.А. Шолохова)

Западно-Сибирский регіон, активно що розвивається в промисловому відношенні, останніми роками характеризується наростанням напруженості екологічної обстановки. Ряд міст й управління промислових районів Західного Сибіру можна віднести до зон екологічного лиха. Основна причина цього — невідповідність масштабів техногенного на природну середовище, й заходів для її збереженню, відновлення та охороні. Конкретно висловлюється у безперервному наростання площ, і обсягів видобутку нафти і є зі ступенем вироблення родовищ понад 50 відсотків%, використанні старих технологій, наявності небезпечних ядерно-химических об'єктів. До які ускладнюють чинникам належить слабкий облік стійкості природних ландшафтів до техногенним впливам, яка пов’язані з особливостями зони поширення многолентемерзлых порід і кліматичними умовами розсіювання забруднювачів у атмосфері.

Оценка стану повітряного басейну у різних частинах Западно-Сибирского регіону показала, що відсутність шкідливих ефектів забруднення атмосфери спостерігається на порівняно невеликих площах східної частини Алтайського краю, півночі Томській області, і навіть біля Омській області й Ханты-Мансийского автономного округу. На рівні рефлекторних і емоційних реакцій ризик здоров’ю населення фіксується на 80−85% території регіону. Ризик лише на рівні граничних хронічні захворювання уражає більшості промислових центрів — і площ нафтогазовидобутку, причому ці території займають приблизно 15% площ регіону. Важкі хронічні захворювання притаманні Кемерова, Новокузнецька, Прокопьевска й у меншою ступеня для Тюмені, Омська, Новосибірська, Томська і Барнаула. Перевищення гранично допустимі концентрації притаманно формальдегіду, бензапирена, фенолу, сажі і окису вуглецю. Разом про те, до основного індикатору екологічного стану повітряного басейну, який визначає рівень ризику здоров’ю населення, належить діоксид азоту. Саме з цього показнику проводилася оцінка території за зазначеними вище ступенів ризику.

Ежегодно на нафтопромислах спалюється 6−7 млрд. м3 попутного газу, чи 75−80% його загального обсягу, тоді як у умовам ліцензування його втрати нічого не винні перевищувати 5%. Газові смолоскипи, які утворюються під час спалювання газу, добре відомі з космосу. Нефтегазобывающая промисловість має найнижчу ступінь очищення викидів у повітря (2. 7%), а Томській області цей показник становить всього 0. 015%. Утилізація попутного газу — одне з актуальних екологічних проблем регіону.

На більшу частину Західного Сибіру спостерігається радіоактивне забруднення атмосфери як наслідок, поразка оточуючої середовища внаслідок радіоактивних випадань. Значна небезпека обумовлюється діяльністю таких об'єктів ядерно-технологического циклу, як ПО «Химконцентрат» (р. Новосибірськ) і Сибірський хімічний комбінат (р. Томськ). Останній забруднює атмосферу, грунтів та поверхневі води в радіусі до 100 км від промислової зони.

С територій підземних ядерних вибухів Тоцкого, Новоземельского і Семипалатинського полігонів пучки радіоактивних випадань, спрямовані відповідно Схід, юго-юго-восток і северо-северо-запад, сходяться на південному сході регіону та охоплюють Томскую, Кемеровську, Новосибірську області й частково Алтайский край. Зіставлення часу вибухів у період 1953- 1961 рр. з графіками підвищеного радіоактивного забруднення дозволило визначити по крайнього заходу чотири вибуху на Семипалатинському і Новоземельском полігонах, які надали значне вплив на стан радіаційної обстановки у районах Західної Сибіру. До того ж не можна того певний вплив на радіаційне забруднення атмосфери із боку пунктів підземних ядерних вибухів, що досить численні у самому регіоні в районі міст Нафтоюганськ, Когалым, Березовський та інших).

На прикладі міста Томська можна побачити, що території у містах Західного Сибіру дуже контрастні за рівнем атмосферного забруднення. Окремі аномальні площі мають індекси забруднення значно вищою, порівняно з іншими територіями, а периферійні мікрорайони міста мало забруднені.

К найпоширенішим забруднювачами водойм Західного Сибіру ставляться залізо, амоній, нітрити, феноли, проте, попри першому місці практично переважають у всіх районах перебувають нафтопродукти, які визначають екологічний стан гідрографічної мережі. У цілому нині щодо чисті річки численні Півдні регіону, де виділяється зона задовільною обстановки з перевищенням гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднювачів трохи більше 5. До зони незадовільною обстановки (від 5 до 50 ГДК) ставляться території Новосибірській, Томській, Омській і багато площі південній частині регіону (до широтного течії Обі). Уся північна частина Західного Сибіру — зона надзвичайної екологічної обстановки із вмістом нафтопродуктів від 50 до 100 ГДК, а території найактивнішої видобутку нафти ставляться до районам екологічного лиха з перевищенням ГДК більш ніж 100 раз. Важливо, що зони екологічного лиха і надзвичайної обстановки займають 40% загальній площі регіону.

При аналізі забруднення окремих річок видно, що у тлі наведеного вище районування конкретні обстановки дуже контрастні. Це з розташуванням об'єктів скидання стічних вод мовби, ні з активним самоочищенням водотоків. Наприклад, Обь значно забруднена дільниці Бійськ — Новосибірськ, а нижче досить чиста. Наступний неблагополучний ділянку розташований нижче міста Колпашев і простежується до гирла, однак у середньому перебігу і від впадання Іртиша спостерігаються невеликі щодо чисті ділянки. Аналогічна картина спостерігається на багатьох дрібніших річках регіону. Роль нафтогазовидобутку в забруднення річок скорочується із півночі на південь, й у ж напрямі зростає роль забруднення з інших галузей в промисловості й житлово-комунальних комплексів міст.

В на відміну від дуже активного, а вони часто й надмірного, використання ресурсів надр, поновлювані лісові ресурси Західного Сибіру використовуються недостатньо. Середнє використання розрахункову лісосіку у регіоні одно 8% (общероссийский показник становить 18%), причому у останні роки обсяги лісозаготівель неухильно скорочуються. Це спричиняє старіння і усихання лісів. Спілі і переспелые лісу становлять 70% загальної лесопокрытой площі регіону. Старіння лісів, своєю чергою, причина зростання кількості пожеж і збільшення осередків шкідників та хвороб лісу. Останніми роками на більшу частину регіону спостерігається зростання індексу висихання — співвідношення площ деградації лісів до спільної лесопокрытой території. Найбільші площі лісів, пошкоджені пожежами, притаманні смуги переходу южнотаежных лісів до лесостепям, де найвища по регіоні щільність населення Криму і ступінь господарського освоєння. Тут на пожежі доводиться від 25 до 65% всієї площі уражених чи знищених лісів. Другий район підвищеної пожароопасности (25% площ) лежить у зоні північної тайги пов’язаний переважно з територіями видобутку нафти. Слід зазначити, що у у Кемерівській області при значної лісистості (58%) і величезних площах, порушених шкідниками і хворобами лісу, території пожеж незначні (близько 0. 2% від площ уражених лісів).

Ресурсно-экологический потенціал природно-территориальных комплексів Західного Сибіру, крім техногенного впливу, залежить від своїх власної стійкості. Основні чинники, що визначають інтегральну опірність забруднення, — це ступінь дренированности і заболоченности, мерзлотные умови, почвенно-растительный покрив, густота гідрографічної мережі. У цілому нині території тундри і лісотундри ставляться до найменш стійким, а межах тайговій зони приречные площі характерні більшої сталістю проти заболоченими междуречьями. Найвища ступінь стійкості ландшафтів південної тайги і лісостепу, а також гірничих районів Алтайського краю і у Кемерівській області. Поєднання нестійких до техногенному впливу природних комплексів північної половини Західної Сибіру з активним промисловим освоєнням показує, що гострота екологічних проблем найбільша околицях видобування нафти й транспортування і газу. Саме цих районах на системи раціонального природокористування і природоохоронних заходів слід особливо звернути увагу.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой