Политическая система тоталитаризма

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Политология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Тоталитарная система, по Оруэллу, покликана охопити все людське буття. Її кінцевою метою — недопущення ніяких відхилень від назавжди встановлених канонів у громадської, а й у особистісної, інтимній сфері. У 84-му людина настільки належить режиму, що не йдеться про будь-якої підривної діяльності. Злочином стає думку, відступ загальних правил хоча на йоту: з’явився нового вигляду правопорушення — «мыслепреступление».
«Новомова» — изобретённый в Океанії мову — покликаний позбавити індивідуума можливості думати й говорити відмінно від інших: кількість слів скорочено, щоб мова (і потім і мислення) підпорядковувалася контролю государства.
Історія заважала тоталітарної ідеї здійснитися повністю, тому, щоб контролювати пам’ять (!), влади Океанії запровадили доктрину «рухомого минулого» — документальні свідчення подій подтасовывались, котрий іноді просто уничтожались.
Контроль над суспільством здійснювався з допомогою гігантського апарату придушення: «телекрани» у кожному будинку, патрулі «поліції думок», цілодобова пропагандистська обробка населения.
Схожий стан речей панувало у Океанії, а й у решти 2-х державах — Євразії й Остазии.
Найбільш чітко сутність тоталітарної системи, сформованій до 84 року, виражена в 3-х гаслах, узвичаєних озброєння в Океании:

«ВІЙНА — ЦЕ МИР.
СВОБОДА — ЦЕ РАБСТВО.
НЕЗНАННЯ — СИЛА».
Давайте розглянемо кожен із них.
Отже, розпочнемо з першого. Між 3-мя імперіями, схожими зі свого внутрішньому влаштуванню, ведуться постійні воїни. Військові дії тривають від змінним успіхом, і зі сторін неспроможна здобути перемогу. Війна служить для згуртування мас всередині держави й спалює «зайві» ресурси. Вона самодостатня. Війська не переходять кордону цих 3-х держав (боротьба йде, переважно, за прикордонні території у Азії, і Африці). Головна мета війн — ринки збуту — зникла, позаяк у Океанії/ Остазии / Євразії сформувалися незалежні економічні системи.
Зростання добробуту загрожує ієрархічному суспільству загибеллю. У, де немає дефіциту матеріальних благ, нижчі верстви українського суспільства («проли») мають досить часу, аби збагнути непотрібність правлячої элиты.
У той самий час, тоталітарна система «1984-го» неспроможна обійтися від постійного нарощування темпів індустріалізації, оскільки государствам-соперникам необхідно мати досить високий рівень розвитку, ніж програти войну.

Другий. Кожен із членів орвеллівської суспільства не вільний. Члени внутрішньої чи зовнішньої партії, проли — все працюють на систему, усі вони невільні. На відміну від попереднього, нова еліта не намагається передати влада у спадок; суть роботи держави — зберегти тоталітарну систему, тому внутрішня партія поповнює ряди своїх членів із зовнішньої. У цій ситуації кожна людина стає гвинтиком у тоталітарній машині, не належить себе.
Прикметний те що, що проли у Оруелла мають якоюсь подобизною свободи. Приміром, де вони перебувають під увагою телекранів, їм дозволено вільно розмножуватися, від нього не вимагають чіткого дотримання партійних принципів. Тобто, проли, попри її рабське становище, — вільні.
Проте, навіть проли контролюються державою з допомогою добре розвиненою пропаганди.
Сам термін «свобода» втрачає смысл.

Третій. Після завершення чергового революційного періоду нова правляча еліта почала намагатися заробляти зберегти своє становище. Колективізм був обраний як основи олігархії. Приватна власність скасували, але, практично, у неї сконцентрована до рук ще більше вузької групи людей. Різниця був у тому, що власницею стала група, а чи не маса разобщённых індивідуумів: жоден партієць володіє будь-якої значної власністю окремо, однак уся партія володіє всім, що є у государстве.
З закріпленням економічної нерівності остаточне становлення ієрархічного суспільства не закінчилося. Партії потрібно було позбутися 4-х причин, якими вона мала б втратити владу: 1) перемога зовнішнього ворога; 2) невміле управління економіки й, як наслідок, невдоволення широких верств населення; 3) освіту сильної невдоволеної групи «середніх»; 4) відсутність бажання править.
Перша небезпека зникла сама собою, оскільки перемога одній з країн унеможливити через рівних військових можливостей; друга стала нереальною, оскільки пролам ні з чим було порівнювати своє становище; четверту вдалося уникнути, постійно забезпечуючи приплив кадрів снизу.
Виховна проблема — проблема освіти невдоволеної групи середніх (3) було вирішено під гаслом «НЕЗНАННЯ — СИЛА».
Свідомість членів обох партій та пролов піддається постійної обробці, мету, якої - повністю підпорядкувати держави і його ідеології мислення кожної людини. Способи контролю за свідомістю різні: «самостіп» — вміння вчасно зупинитися при найменших ознаках крамольних думок; «белочёрный» — гнучкість оперування фактами; «двоемыслие» — здатність говорити неправду та одночасно у неї верить.
Незнання, вірніше — контрольоване знання, — сила, де тримається владу у Океании.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой