Синоптическая метеорология

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Екологія


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

ПЛАН

1. З розвитку Синоптической метеорологии… 2

2. Синоптична метеорология… 4

3. Атмосферні фронти і барические системы…6

4. Прогноз погоды… 10

5. Литература… 13

1. З розвитку синоптической метеорологии

Перш чому ми звернімося сучасних методів прогнозів погоди, дозвольте спершу пару визначень і трохи з історії вопроса.

Прогнози погоди (В.п.) складаються методами синоптической метеорологии.

Синоптична метеорологія С.М. (от грецьк. synoptikos — здатний все огледіти), — розділ метеорології, вивчав атмосферні процеси, що визначають умови погоди й зміни для розробки методів прогнозу погоды.

Першим спробував передбачення погоди, засновані на місцевих ознаках, ставляться до давнину. Зазвичай, настільки «вигідним» справою займалися чаклуни, шамани, знахарі, жерці, тобто в своєму оточенні талановиті й спостережні. Передаючи знання своїм послідовникам вони помічали які місцеві ознаки (вітер збоку якої мох у дерев- до похолоданню, іноді не що випав вранці роса на траві- до освіті туману, зміна вітру перед сильним дощем тощо.), означають ту чи іншу стан погоди. Були у тому пророцтвах та системні помилки, та їх списували за грати богів, яким поклонявся даний народ. Ми — діти своєї історії, зайдіть нині порозі ХХI століття будь-який метеорологічний центр і це почуєте людей які пов’язані з цим професією звертатися до синоптикам: «Що наколдовали шамани?, Я вам бубон приніс, Ви що, боги погоди ?».

У 350 — рр. до зв. е. давньогрецький філософ і учений Аристотель одним із перших науково обгрунтував і логічний трактат «Про метеорологічних вопросах».

Після винаходи в ХVII столітті барометра, робилися спроби передбачення погоди зі зміни атм. давления у пункті, але поодинокі дані не давали загальної картини для аналізу процесів які у атмосфері. Першу спробу побудови прогнозних карт зробив в 1826 г. німецький учений Г. В. Брандес. Але тільки винахід телеграфу створило передумови для широкого розвитку синоптического методу дозволило створити службу погоди. Практичним поштовхом до цього послужила буря 14 лютого 1854, під час якої у Балаклавської бухті загинуло багато кораблів англо-французкого флоту, котрий діяв на Чорному морі під час Кримської війни (1853−1856г.). Французкий учений Урбен Жан Жозеф ЛЕВЕРЬЕ астроном, член Паризької АН який усе життя займався небесної механікою, питаннями стійкості Сонячної системи. Будучи на цей момент директором Паризької обсерваторії простежив переміщення цієї бурі у Європі за даними які були спостережень і дійшов висновку, що її було своєчасно передбачити за умови обміну даними спостережень між різними странами.

У Головну фізичну обсерваторію у Петербурзі метеорологічні телеграми почали вступати у 1856 г., а 1872 г. у Росії під керівництвом М. А. Рыкачёва розпочато видання щоденного бюлетеня погоди. Перше штормове попередження по Балтийскому морю дали 10 жовтня 1874 г.

Ще до організації служби погоди Г. В. Дове (1837) у Німеччині дійшов висновку, що погоди в поміркованих широтах пояснюються послідовної зміною полярних і екваторіальних потоків повітря і всі атм. движения мають вихоровий характер.

У 60-х рр. англійський учений Р. Фицрой Віце-адмірал, той самий що очолював океанографическую експедицію потім кораблем до «Бигл», у якій брав участь Ч. Дарвін; під час цієї эксп. було зроблено зйомки берегів Патагонії, Вогняної Землі і Магелланова протоки. Розвиваючи погляди Дове, Фицрой довів, що, у атмосфері поміркованих широт завжди виявляються що перемежовувалися течії полярного і тропічного повітря, межах між якими виникають циклоны.

У 20-ті роки ХХ ст. Норвезькі вчені У. Бьеркнес, Т. Бержерон та інших. більш точно сформулювали ставлення до повітряних масах і атмосферних фронтах, запропонували схеми еволюції циклонів і антициклонов і розвинули хвилясту теорію циклогенеза. Циклогенез — процес виникнення та розвитку циклону, Антициклогенез — процес возн. і разв. антициклона.

Подальший розвиток С.М. відбувалося під знаком запровадження у синоптич. аналіз аерологічних спостережень, що стало можливим по винайденні радіозонда, перша конструкція к-рого було запропоновано П. О. Молчановым. У кінці 40 -поч. 50-х рр. зростання аэрологич. сіті й збільшення висоти піднесення радіозондів дозволили збагатити С.М. новими уявленнями, зокрема й струменевих течіях. З 50-х рр. також інтенсивно розвивалися методи описи і прогнозу атм. процесів з допомогою упорядкування та чисельного рішення рівнянь атм. гидротермодинамики.

У 60-х роках рр. почався новий етап розвитку С.М. 28 лютого 1967. запущено перший метеорологічний супутник. На базі гидродинамич. теорії та про чисельні методів аналізу, прогнозу полів тиску, температури і вітру виявилося можливим можливість перейти до розгляду атм. процесів загалом, масштабу всієї планети (Дж. Смагоринский і др., США) і чисельному короткотерміновому і навіть довгостроковому прогнозу загального характеру погоди для великих территорий.

І, насамкінець 90-ті рр. подарували С.М. персональні комп’ютери зі своїми мобільністю, і світова метеорологічної мережею. Що дає сучасним метеорологічним службам значно підвищити наочність, якість і оперативність прогнозів погоды.

2. Синоптична метеорология

С.м. вивчає, ті атмосферні процеси, що розвиваються на великих територіях України і в масштабах ставляться до ланкам загальної циркуляції атмосферы.

Дослідження цих процесів спираються на фізичні закони, що визначають зміни властивостей повітря і рух; у своїй враховуються широта місця, з якою пов’язано кількість притекающей сонячної енергії, а також характеру й поліпшуючи властивості підстильної поверхні (суша, характер її рельєфу, море), реалізує цю энергию.

Циркуляція атмосфери (Ц.а.) — система великомасштабних воздушных

течій над земним шаром.

У тропосфері сюди ставляться пасати, мусони, повітряні течії, пов’язані з циклонами і антициклонами, в стратосфері - переважно західні перенесення повітря з накладеними ними довгими хвилями. Створюючи перенесення повітря, і з цим тепла і вологи лише з широт та у інші, Ц.а. є найважливішим климатообразующим процесом. Характер погоди й його зміни у місці Землі визначаються як місцевими умовами теплооборота між земної поверхнею і атмосферою, а й Ц.а.

Існування Ц.а. зумовлено неоднорідним розподілом атмосферного тиску (наявністю барического градієнта), викликаним передусім неоднаковим припливом сонячної радіації у різних широтах Землі та різними фізичними властивостями земної поверхні, особливо у з її поділом на суходіл і море. Нерівномірний розподіл тепла на земної поверхні і є обмін теплом з атмосферою викликають результаті до постійному існуванню Ц.а., енергія якої витрачається тертя, але безупинно поповнюється рахунок сонячної радиации.

У результаті сили Кориолиса рух повітря за загального Ц.а. є квазигеострофическим, тобто. вона занадто близько до геострофическому вітрі, поданого по изобарам, перпендикулярно барическому градієнту. А т.к. атмосферне тиск розподіляється над земним кулею загалом зонально (изобары близькі до широтным колам), те й перенесення повітря має зональний характер. Розподіл атм. давления над земної поверхнею, і з цим і течії Ц.а. зональны в загальних рисах. Насправді Ц.а. перебувати у безупинному зміні як у з сезонними змінами у розподілі джерел постачання та стоків тепла на земної поверхні, і в атмосфері, і у через відкликання циклонической діяльністю яка проводить обмін повітря між низькими і високими широтами Землі. У низьких широтах Земля отримує більше тепла від поверхні Сонця, ніж втрачає його шляхом власного випромінювання, у зависоких широтах — навпаки. Междуширотный обмін повітрям призводить до переносу тепла з низьких широт в високі та холоду з високих широт в низькі, ніж зберігається теплове рівновагу усім широтах Земли.

Оскільки температура повітря на тропосфері загалом убуває від низьких широт до найвищих, атмосферне тиск у середньому також убуває у кожному півкулі від низьких широт до найвищих. Тому починаючи приблизно від висоти 5 км, де вплив материків, океанів і циклонической діяльності на структуру полів тиску і рух повітря стає малим, встановлюється західний перенесення повітря (звідси «погода до нас йде із Заходу») див (рис. 1, а), майже з усього земним кулею (крім при екваторіальній зоны).

У верхньої тропосфері Вище 20 км північним У земної поверхности

та нижньої стратосфері влітку з з с

низька високе высокое

низкое

високе высокое

высокое

низкое

высокое

низкое низька низька высокое

Рис. 1 а ю б ю в ю

Схема зональних переносів за загального циркуляції атмосфери (на різній висоті над земної поверхностью).

Взимку у даному півкулі західний перенесення захоплює як верхню тропосферу, а й усю стратосферу і мезосферу. Проте стратосфера над полюсом сильно нагрівається, і ставати значно тепліше, ніж над екватором, тому меридіональний градієнт тиску починаючи приблизно від 20 км змінює своє напрям і зональний перенесення повітря відповідно змінюється із західного на східний див (рис. б).

У земної поверхні і є у нижній тропосфері зональний розподіл тиску складніше, оскільки до більшою мірою визначається циклонической діяльністю. У процесі останньої циклони, переміщуючись в загальному на схід, в водночас відхиляються на більш високі широти, а антициклони — на більш низькі. Тож у нижньої тропосфері (і в земної поверхні) утворюються дві субтропічні зони підвищеного тиску з обидві боку від екватора див (рис. в), вдоль якого тиск знижений (екваторіальна депресія); в субполярных широтах утворюються дві зони зниженого тиску (субполярные депресії); найвищих широтах тиск підвищено. Цьому розподілу тиску відповідають західний перенесення у широтах кожного з півкуль і східний перенесення в тропічних і високих широтах.

Тепер, ми розібралися із загальною циркуляцією атмосфери «опустимося» з неба на землю.

Між підстильної поверхнею і атмосферою існує безперервний обмін теплом, вологою і домішками різноманітних. У різних галузях Землі під впливом теплообміну з земної поверхнею формуються повітряні маси тропосфери з різними властивостями; прикордонні зони з-поміж них при певних умовах перетворюються на різкі атмосферні фронты.

3. Атмосферні фронти і барические образования.

Атмосферні фронти А.ф.- проміжні, перехідні зони между

повітряними масами в тропосфере.

Зона А.ф. дуже вузька проти поділюваними нею повітряними масами, тому її приближённо розглядають, як поверхню розділу двох повітряних мас різною температури і називається фронтальній поверхнею. По тієї ж самої причини на синоптичних картах А.ф. зображують як лінії (лінія фронту). Якби повітряні маси були нерухомі, поверхню А.ф. було б горизонтальній, з холодним повітрям унизу й теплим з нього, але, оскільки обидві маси рухаються, вона розташовується похило до земної поверхні, причому холодний повітря лежать у вигляді дуже пологого клину під теплим. Тангенс кута нахилу фронтальній поверхні (нахил фронту) — порядку 0,01гр. Розміри А.ф.: за горизонталлю — від 500 км до 5000 км і більше, за вертикаллю — до висот 5000 — 7000 м. На картах погоди: теплий А.ф. завдають лінією червоного, холодний А.ф.- синього, а фронт окклюзии коричневого цвета.

У земної поверхні А.ф. характеризуються, збільшеними горизонтальними градиентами температури повітря — вузькому зоні фронту температура різко переходить від значень, властивих однієї повітряної масі, до значенням, властивою інший, причому зміна іноді перевищує 10гр З. Змінюються у фронтальній зоні також вогкість повітря та її прозрачность.

Перед лінією фронту вітер посилюється і кілька повертає вліво. За фронтом слабшає і повертає вправо. У барическом полі А.ф. пов’язані з балками зниженого тиску в циклонах; тому під час проходження А.ф. відбуваються зміни атм. тиску і вітру. Над фронтальними поверхнями утворюються великі хмарні системи, які включають слоисто-дождевые (Ns), кучево-дождевые (Св) хмари, дають опади. А.ф. переміщаються зі швидкістю, рівної нормальної складової до фронту швидкості вітру, тому проходження А.ф. тим місцем спостереження призводить до швидкого (протягом годин) і часом різкої зміни важливих метеорологічних елементів і зміну всього режиму погоды.

А.ф. притаманні внетропических широт Землі, особливо поміркованих широт, де, між собою межують основні повітряні маси тропосфери. Основною причиною виникнення А.ф. — фронтогенез — наявність таких систем руху на тропосфері, що призводять до зближенню (збіжності) мас повітря, які мають різною температурою. Спочатку широка перехідна зона між повітряними масами стає у своїй різким фронтом. У процесі загальної циркуляції атмосфери між повітряними масами різних широтних зон з істотно більшими контрастами температури виникають довгі (тис. км), витягнуті переважно за широтою головні фронти — арктичні, антарктичні, полярні, у яких відбувається освіту циклонів і антициклонов.

Циклон (Ц.) — (від грецьк. kyklon — кружащийся, обертався), атмосферне обурення зі зниженим тиском у центрі й вихровим рухом повітря. На картах позначається буквою Н.

Розрізняють Ц. внетропические і тропічні. Останні мають особливими властивостями і виникають набагато рідше. Мінімальна атмосферне тиск у Ц. посідає центр Ц., до периферії воно росте, тобто. горизонтальні барические градієнти спрямовані зовні циклону всередину. Замкнені изобары (лінії рівного тиску) неправильної, але загалом овальної форми обмежують область зниженого тиску (барическую депресію) поперечником і від кількох сотень км. до 2−3 тисяч км. У цій сфері повітря перебуває у вихровому русі. У вільної атмосфері, вище прикордонного шару атмосфери (ок. 1000 м) він рухається приблизно по изобарам, порушуючи барического градієнта на кут, близька до прямому, вправо в Північній півкулі і вліво під Одесою (внаслідок впливу отклоняющей сили Кориолиса і відцентровій сили, виникає під час руху по криволинейным траєкторіям). У земної поверхні вітер утворює з барическим градієнтом кут порядку 60гр, тобто. до обертальному руху повітря приєднується протягом повітря всередину Ц. (рис 4). Швидкості вітру у Ц. сильніше, ніж у суміжних областях атмосфери; вони досягають більш 20 м/с (шторм) і навіть більше 30 м/с (ураган). У зв’язку з висхідними складовими руху повітря, особливо поблизу фронтів, в циклонах переважає хмарна погода і випадає переважна більшість опадів. У результаті вихрового руху повітря на область Ц. втягуються різні по температурі повітряні маси із різних широт Землі. Із цим пов’язана температурна асиметрія Ц.; у різних його секторах температури повітря різні. З заввишки изобары втрачають замкнуту форму. Це відбувається у залежність від стадії розвитку Ц. і розподілу температури у ньому. У стадії розвитку рухомий (фронтальний) Ц. охоплює лише нижню частина тропосфери. У стадії найбільшого розвитку Ц. може поширюватися протягом усього висоту тропосфери і навіть сягати в нижню стратосферу.

Рухливі циклони переміщаються у атмосфері загалом з З. на У. У кожному окремому разі напрям переміщення визначається напрямом загального перенесення повітря на верхньої тропосфері. Середні швидкості переміщення Ц. порядку 30−45 км/год, але зустрічаються Ц., які рухаються швидше (до 100км/ч).

Переміщуючись, Ц. сприяє переносу теплого повітря на передній (східної) частини до найвищих широтам і холодного повітря на тиловий частини (західної) до низьким широтам. У південній частині Ц. в нижніх шарах створюється теплий сектор, обмежений теплим і холодним фронтами (стадія молодого Ц.); INSERT INTO `ref` (`id_predmet`, `name_predmet`, `id_ref`, `name_ref`, `text_ref`) VALUES (рис. 5). Після цього, при смыкании холодної та теплого фронтів (оклюзія Ц.) того що відбувається внаслідок більшої швидкості холодного фронту ніж теплого вона завжди наздоганяє останній, змішуючись, вони утворюють складний фронт що його фронтом окклюзии. Теплий повітря відтісняється холодним від земної поверхні в високі верстви. Теплий сектор ліквідується й у Ц. встановлюється більш рівномірний розподіл температури (стадія окклюдированного Ц.) (див. мал. 6). Запас енергії, здатної перетворитися на кінетичну, в Ц. вичерпується; Ц. загасає, розмивається чи об'єднується з іншим Ц. (стадия старого Ц.), (рис. 7).

ХВ

ТВ

Див. Мал.5. Стадія молодого циклона

теплий фронт

Рис. 4. Схема циклону не в Північному холодний фронт півкулі: лінії - изобары, — теплий повітря стрілки — напрям ветра.

— холодний воздух

ХВ

ТВ

Рис. 6. Стадия окклюдированного Рис. 7. Стадия старого (размывающегося) циклону циклону. Він заповнюється на месте.

— фронт окклюзии

На головному фронт зазвичай розвивається серія (сімейство) циклонів, що складається з кількох Ц., переміщаються одна одною. Наприкінці розвитку серії окремі не затухшие Ц., об'єднуючись, утворюють великий, малорухомий, глибокий і високий центральний Ц., що з холодного повітря у всій своєї товщині. Поступово і він загасає. Поруч із освітою Ц. виникають з-поміж них проміжні антициклони з великим тиском у центрі. Весь процес еволюції окремого Ц. триває кілька днів; серія циклонів Центральний Ц. можуть існувати один-два тижні. У кожному півкулі у кожний момент можна знайти кількох основних фронтів і що з ними серій Ц.; загальна кількість Ц. протягом року становить багато сотень над кожним півкулею. Ц. несе нам похмуру, дощову (сніжну) вітряну у передній та південної частини тёплую погоду.

Антициклон А.- область у атмосфері, що характеризується повышенным

тиском повітря. Найвищу тиск — у центрі Проте й убуває до периферії. А. повсякденно розвиваються в тропосфері поруч із циклонами. Тривалість існування окремого А. — кілька діб, котрий іноді тижнів. Як багато і циклоны,

А. переміщаються у бік загального перенесення повітря на тропосфері, тобто. із Заходу Схід, відхиляючись у своїй до низьким широтам. Середня швидкість переміщення А. — прибл. 30км/ч в Сівши. півкулі і прибл. 40км/ч під Одесою, але нерідко А. надовго приймає малорухливе состояние.

Вітер в А. дме, огинаючи центр На Північній півкулі по годинниковий стрілці, під Одесою — проти годинниковий стрілки, створюючи цим гігантський вихор (рис. 8г). Розмір На поперечнику порядку тисяч км. А. несе нам ясну, сонячну, (взимку морозну) безвітряну погоду.

4. Прогноз погоды.

Тепер, коли з вами маємо мінімальний багаж знання процесах які у атмосфері, спробуємо перейти нарешті до головного запитання нашої теми. Отож таке прогноз погоди ?

ПРОГНОЗ ПОГОДИ (В.п.) — науково обгрунтоване предвиденье изменений

погоди, є результатом аналізу великомасштабних атмосферних (атм.) процесів, застосування відомих науці закономірностей їх развития.

Прогнози погоди (В.п.) складаються метеорологічними підрозділами і службами практично всієї планети. Для збирання й передачі метеоинформации між собою, використовується універсальний (міжнародний) метеорологічний код.

В.п. діляться на короткострокові (і від кількох годин до 1−2 сут.), довгострокові малої заблаговременности (3−10 сут.), довгострокові великий заблаговременности (озер місяцем і більше). В.п. складаються для терр. (область, край, країна, акваторії морів, і т.п.), і навіть птд. населених пунктів, аеропортів, авиатрасс, автомоб. і ж. -д. магістралей тощо. п.

В.п. поділяються на спеціалізовані, призначені для спец. користувачів (авіація, судноплавство, рибний промисел, сільське х-во тощо., і спільного користування — для населения.

Приклад № 1 Спец. прогноза для авіації:

В.п. з 09. 00 до 18. 00. спричиниться балкою проходження холодного фронту. Хмарність 7−10 бал. з 13. 00 4−7 бал. верхньої, середньої, кучевой, кучево-дождевой, разорванно- дощовій Не 500−800м, початку 200−300м. Нв 5−6км кучево- дощовій 9 -10км. Димку у першій половині терміну Дождь,

Гроза, Болтанка сильної інтенсивності, Статич. электр-во.

Видимість 6−10км дощ 3−4км. Вітер в шарі 1,5−9км 240-

260гр 50−70км/ч. Вітер у землі 120−140гр з 13−14час перехід 190−210гр 5−8м/с пориви 7−10м/с. Тем-ра +5+8гр.

Приклад № 2 В.п. Спільного користування:

Завтра очікується: Хмарна погода, місцями Дощ, Гроза.

Тем-ра +5+8гр.

Приклад № 2 це повсякденний прогноз який ми чуємо щодня у ЗМІ дається він у дуже великі площі тобто. не конкретно.

До первыму ставляться також попередження про небезпечні явищах погоди (ВЯП) в авіації їх називають штормовими (гроза, смерч, шквал, град, сильне обледеніння, ожеледь, туман, заметіль, сильний вітер, курна буря, заморозки і др.), которые можуть викликати складнощі у роботі окремих галузей життєдіяльності людини чи завдати шкоди, і навіть загрожувати безпеки населения.

Метеорологічні підрозділи і крім штормових оповіщень про ВЯП, подають штормові оповіщення про наблюдающихся особливо небезпечних метеорологічних, гідрологічних, геофізичних, і навіть аномальних атмосферних і космічних явлениях.

Особливо небезпечні явищами вважаються явища, які через свої інтенсивності, часу виникнення, тривалості й Бессарабської площі поширення можуть завдати чи завдали значної шкоди. До них ставляться:

— вітер зі швидкістю понад 34 м/с;

— град діаметром понад 34 мм;

— злива і снігопад з інтенсивністю, перевищує критичні значення, встановлені для даного району;

— підвищення рівня води у річках, водоймах до критичних значень, повені, затори, зажоры, загрозливі затопленням районів життєдіяльності людей промислових і стратегічних об'єктів;

— оповзневі потоки і снігові лавини;

— виверження вулканів;

— землетруси та цунамі.

До аномальним атмосферним і космічним явищам оптичного, електричного й іншого походження, ставляться:

— незвичні частки, які із атмосфери;

— забарвлені опади чи опади іншого незвичного виду та властивості;

— незвичні світлові, акустичні, електромагнітні та інші явища у атмосфері і космічному пространстве.

— У короткострокових В.п. і попередженнях очікувані умови погоди вказуються детальніше, ніж у довгострокових. Так, напр., в В.п. для авіації повідомляються очікувані умови погоди в розквіті польоту літака (вигляд і кількість хмарності, напрям і швидкість вітру, зондування атмосфери, наявність таких ВЯП як болтанка, обледеніння, грозові розряди). У аеропорту посадки (висота нижньої межі хмар, видимість, напрям і швидкість вітру, температура повітря, наявність осадков).

— У довгострокових В.п. малої заблаговременности характер погоди на майбутній період описується на більш загальному вигляді: переважання ясною чи хмарної погоди, можливість випадання опадів, межі денних і нічних температур, різкі зміни погоди, переважна напрям і швидкість вітру. В.п. озер місяцем містить знак величину відхилення середньої місячної температури і опадів від норми, і навіть вказівки періодів найістотніших змін погоди: похолодань і потеплений, переходів від сухий до колись непогожою погоді і т.п.

— Як ми вже обмовилися на початку, В.п. складаються методами синоптической метеорології. З цією метою за даними спостережень метеорологічних і аерологічних станцій готують синоптичні карти погоди до різних рівнів атмосфери, від земної поверхні до висоти 30 км.

Метеорологічні спостереження — спостереження погодою у земли.

Хмарність, явища погоди (сніг, дощ тощо.), напр. і швидкість вітру, видимість, температуру, вологість, тиск тощо. д.

Аэрологические спостереження — зондування атмосфери. Аэрологический

Радіолокатор приймає сигнали з поднимающегося у повітря радіозонда, що дозволяє виміряти напр. і швидкість вітру, температуру, тиск і вологість до 30−40км.

Повсюдно використовується інформація, отримувана від метеорологічних супутників. Аналіз цієї статті дозволяє вывить картами погоди великі атмосферні освіти: повітряні маси, що розділяють їх фронти, циклони і антициклони тощо., з рухом і еволюцією яких пов’язані основні зміни погоды.

Сьогодні великими зональними центрами вся що надходить метео. і аеро. інформація збираються і обробляється на потужніших комп’ютерів. З допомогою відповідних програм машина становить різноманітні синоптичні, аэрологические, супутникові корти погоди. З іншого боку, з допомогою комп’ютера створюються прогностичні карти погоди, у яких завдано майбутнє становище барических систем, фронтів, опадів, небезпечних явищ погоди, ймовірних температур тощо. наступної доби, двоє - до недели.

Ці методи дають уявлення про спільний тлі погоди, який деталізується синоптиком місцевим умов (близькість морів, великих річок, промислових об'єктів із їх димами й теплому тощо.). Аналізуючи реальне і майбутнє становище синоптичних процесів на цікавій для його території синоптик становить прогноз погоди на цікавий для споживача срок.

Точність всіх прогнозів не більше періоду, який вони складаються, убуває згодом. У середньому зі ста короткострокових В.п. чи довгострокових прогнозів малої заблаговременности виправдовуються більш 80 прогнозів. Основною причиною найбільших помилок — неточності в расчётах барического поля, напряму, і швидкості переміщення циклонів і атм. фронтів, і навіть їх еволюції; них обумовлені недосконалістю застосовуваних методів (змінюється екологія, постійне забруднення атмосфери, загальне потепління планети та інших.), відсутністю достатньої інформації з океанів і малонаселённых територій, особливо ж із високих шарів атмосфери. Методи довгострокових В.п. великий заблаговременности перебувають у постійному розробці, не бажаючи прогнози не мають за потрібне якістю. Досить точний довгостроковий В.п. — одна із найбільших завдань человечества.

Використовувана литература:

1. З. Питерсен «Аналіз і прогнози погоди» перекл. з анг. 1961 г.

2. О. С. Зверев «Синоптична метеорологія» 1968 г.

3. С.П. Хромів «Основи синоптической метеорології» 1948 г.

4. Еге. Пальмен, Ч. Ньютон «Циркуляційні системи атмосфери» перекл. з анг. 1973 г.

5. М.И. Юдін «Нові методи лікування й проблеми короткострокового прогнозу погоди і» 1993 г.

6. В.І. Воробьёва (редактор) «Практикум по синоптической метеорології» 1983 г.

-----------------------

Aс-Cи

[pic] [pic]

Ns

[pic]

Fn

ТВ

ХВ

300

8 7 6 5 4 3 2 1

ХВ

ТВ

Св

Ас

Аs

654 321

600

300

300

800

БХВ

ТВ

МХВ

As

Cs

400

300

7 654 321

Н

995

1000

1005

Н

Н

Н

В

1030

1025

1020

Рис. 8. Схема антициклона в

Північному полушарии.

Рис. 2. Вертикальне розріз атмосфер- ного фронту: а — тёплого;

— опади; в — холодного.

а.

в.

В передній частини циклону головний атм. фронт приймає характер теплого фронту (рис. а): за його просуванні теплий повітря займає місце відступу- ющего холодного повітря. У цьому висхідний ковзання теплого повітря над дуже поло- гой фронтальній поверхнею призводить до утворення перед лінією А.ф. хмарної системи на кілька сотень км шириною, у якій хмарність змінюється від тонкі та високі пір'ястих у передній частини до потужних сло- исто — дощових хмар з обложными осадками.

У тиловий частини циклону А.ф. приймає характер холод- ного фронту (рис. в) з продвиже- нием холодного клину вперед і з витісненням теплого повітря проти нього, в високі слои.

Рис. 3. Вертикальне розріз фронту окклюзии. — вітер у земли.

Облачная система холодного фронту негаразд широка, як теплого А.ф., и неї характерно переважання чи, у разі, наявність кучево-дождевых хмар, дають зливові опади; перед А.ф. нередко виникають шквали і грозы.

При окклюзии циклону (рис. 3) теплий і холодний А.ф. з'єдную- тся і утворюють фронт окклюзии з відповідними змінами хмарних систем, опадів, вітру тощо. д.

км

км

км

км

км

км

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою