Промышленное виробництво і якість оточуючої среды

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ПЛАН

2

1 Промислового виробництва і якість оточуючої среды

1.1. Загальні тенденції розвитку производства

3

1.2. Енергетика і захист навколишнього среды

7

1.3. Економія паливно-енергетичних ресурсів — найважливіше напрям раціонального природокористування 8

2. Екологізація экономики

11

Заключение

15

17

На всіх стадіях свого розвитку чоловік був тісно пов’язані з оточуючим світом. Але відтоді як з’явилося высокоиндустриальное суспільство, небезпечне втручання у природу різко посилилося, розширився обсяг цього втручання, вона стала різноманітніше і він загрожує перспектива стати глобальної небезпекою для людства. Витрата невідновлюваних видів сировини підвищується, дедалі більше оранки вибуває з економіки, бо в них будуються міста Київ і заводи. Людині доводиться увесь більше втручатися у господарство біосфери — тієї частини нашої планети, у якій існує життя. Біосфера Землі нині піддається наростаючому антропогенному впливу. У цьому можна виокремити декілька найістотніших процесів, кожній із яких немає покращує екологічну ситуацію тощо планети. Найбільш масштабним і великим є хімічне забруднення довкілля невластивими їй речовинами хімічної природи. У тому числі - газоподібні і аерозольні забруднювачі промислово-побутового походження. Прогресує й накопичення вуглекислого газу атмосфері. Подальше розвитку цього процесу посилюватиме небажану тенденцію убік підвищення середньорічний температури планети. Тривожить у екологів і забруднення Світового океану нафтою та нафтопродуктами, досягла стоїть вже майже половину його загальної поверхні. Нафтове забруднення таких розмірів може викликати значні порушення газо — і водообміну між гидросферой і атмосферою. Немає сумнівів і значення хімічного забруднення пестицидами та її підвищена кислотність, яка веде до розпаду екосистеми. У цілому розглянуті чинники, яких можна приписати забруднюючий ефект, надають помітне впливом геть процеси, які у биосфере.

2. Промислового виробництва і якість оточуючої среды

XX століття принесло людству чимало благ, що з бурхливим розвитком науково-технічного прогресу, й те водночас поставив життя в Землі на грань екологічній катастрофі. Зростання населення, інтенсифікація видобутку газу і викидів, забруднюючих Землю, призводять до докорінним змінам у природі й б’ють по саме існування людини. Дехто з цих змін надзвичайно сильний і розвинений настільки поширена, що виникають глобальні екологічні проблеми. Є серйозні проблеми забруднення (атмосфери, вод, грунтів), кислотних дощів, радіаційної поразки території, і навіть втрати окремих видів рослин i живих організмів, зубожіння біоресурсів, знеліснення і опустынивания территорий.

Проблеми творяться у результаті такої взаємодії природи й людини, у якому антропогенне навантаження завезеними на територію (її визначають через техногенну навантаження і щільність населення) перевищує екологічні можливості території, зумовлені переважно її природно- ресурсним потенціалом і загальної сталістю природних ландшафтів (комплексів, геосистем) до антропогенним воздействиям.

2.1. Загальні тенденції розвитку производства

Основні джерела забруднення атмосферного повітря на території нашої країни — машини та установки, використовують серосодержащие вугілля, нафту, газ.

Значно забруднюють атмосферу автомобільний транспорт, ТЕЦ, підприємства чорної та кольорової металургії, нефтегазоперерабатывающей, хімічної промисловості та лісової промисловості. Багато шкідливих речовин у атмосферу надходить із вихлопними газами автомобілів, причому їх у забруднення повітря постійно растет.

Зі збільшенням промислового виробництва, його індустріалізації, средозащитные заходи, що базуються на нормативи ГДК та його похідних, стають недостатніми зниження вже які утворилися забруднень. Тож природно звернення для пошуку укрупнених характеристик, які, відбиваючи реальний стан середовищ, чи допомогли б вибору екологічно і економічно оптимального варіанта, а забруднених (порушених) умовах — визначили черговість восстановительно-оздоровительных мероприятий.

З переходом на шлях інтенсивному розвиткові економіки важлива роль відводиться системі економічних показників, наділених найважливішими функціями господарську діяльність: планової, облікової, оцінної, контрольної і стимулюючої. Як всяке системне освіту, що було не довільну сукупність, а взаємозалежні елементи у певному цілісності, економічні показники покликані висловлювати кінцевий результат з урахуванням інтересів усіх фаз відтворювального процесса.

Однією із поважних причин збільшення природоемкости економіки став перевищує всі припустимі нормативи знос устаткування. У базових галузях промисловості, транспорту знос устаткування, зокрема очисного, сягає 70−80%. У разі триваючої експлуатації такого устаткування різко зростає ймовірність екологічних катастроф.

Типовою цьому плані стала аварія нафтопроводу в арктическом районі Комі близько Усинска. У результаті тендітні екосистеми Півночі вилилося — за оцінками — до 100 тис. тонн нафти. Ця екологічна катастрофа одним із найбільших у світ у 90-х рр., і було викликана крайньої зношеністю трубопроводу. Аварія отримала світову розголосу, хоча за оцінками окремих російських фахівців вона є одним із багатьох — інші вдалося приховати. Наприклад, у тому регіоні Комі 1992 р., по даним міжвідомчої комісії з екологічну безпеку, сталося 890 аварий.

Колосальний економічних збитків екологічних катастроф. На зекономлені внаслідок запобігання аварій кошти впродовж кілька років можна було б реконструювати паливно-енергетичний комплекс, істотно знизити енергоємність всієї экономики.

Збитки, заподіювана природі під час виробництва і споживанні продукції, — результат нераціонального природокористування. Виникла об'єктивна необхідність встановлення взаємозв'язків між результатами господарської роботи і показниками екологічності своєї продукції, технологією її виробництва. Це відповідно до законодавства вимагає від трудових колективів додаткових витрат, які треба враховувати у разі планування. На підприємстві доцільно розмежовувати видатки охорони навколишнього середовища, пов’язані з виробництвом продукції з доведенням продукту до певного рівня екологічного якості, або заміняючи його іншим, більш экологичным.

Існує зв’язок між якістю продукції і на якістю оточуючої середовища: що стоїть якість продукції (з урахуванням екологічної оцінки використання відходів та результатів природоохоронної діяльність у процесі виробництва), то вище якість оточуючої среды.

В який можна задовольнити потреби товариства у належній ролі довкілля? Подоланням негативних впливів з допомогою обгрунтованої системи і нормативів, з ув’язкою розрахункових методів ПДВ, ПДС і средозащитных заходів; розумним (комплексним, економічним) використанням природних ресурсів, які відповідають екологічним особливостям певній території; екологічної орієнтації господарської діяльності, планування та обґрунтування управлінські рішення, що виражаються в прогресивних напрямах взаємодії природи й суспільства, екологічної атестації робочих місць, технології випущеної продукции.

Обгрунтування екологічності представляється невід'ємною частиною системи управління, впливає вплинув на вибір пріоритетів у забезпеченні народного господарства на природні ресурси і послугами не більше намічуваних обсягів потребления.

Різниця виробничих інтересів і галузевих завдань визначає особливості поглядів фахівців на цю проблему екологізації виробництв, застосовуваної і створюваної техніки і технологии.

Робляться спроби з урахуванням єдиного методичного підходу, розрахунком приватних і узагальнюючих показників висловити взаємозв'язок натуральних і вартісних характеристик до прийняття економічно доцільного і екологічно обумовленого (прийнятного) рішення. Пріоритетність натуральних параметрів, показників відповідає потребам ресурсообеспечения громадського виробництва. Вартісні показники мають відображати результативність зусиль з зниження (чи підвищенню) техногенного навантаження на природу. З їхньою допомогою виробляється розрахунок екологічних збитків і оцінюється ефективність заходів для стабілізації режиму природопользования.

Треба сказати, що, крім цього приймаються відкрито й такі заходи, как:

— забезпечення організації виробництва нового, досконалішого устаткування й апаратури очищення промислових викидів у повітря від шкідливих газів, пилу, сажі та інших веществ;

— проведення відповідних наукових і досвідчено- конструкторської робіт зі створення більш досконалої апаратури і устаткування захисту атмосферного повітря від забруднення промисловими выбросами;

— здійснення на підприємств і організаціях монтажу й налагодження газоочистного і пылеулавливающего устаткування й аппаратуры;

— здійснення державного контролю над роботою газоочистных і пылеулавливающих установок на промислових предприятиях.

Природно-промышленные системи залежно від прийнятих якісних і кількісних параметрів технологічних процесів відрізняються одна від друга структурою, функціонування та характеру взаємодії із природною середовищем. Насправді навіть однакові яка за якісними і кількісним параметрами технологічних процесів природно-промышленные системи відрізняються одна від друга неповторністю екологічних умов, що призводить до різним взаємодіям провадження з оточуючої його природної середовищем. Тому предметом дослідження, у інженерної екології є взаємодія технологічних і природних процесів в природно- промислових системах.

2.2. Енергетика і захист навколишнього среды

Розвиток сучасного виробництва, і промисловості, базується значною мірою на використанні викопного сировини. Серед окремих видів копалин ресурсів одне з чільних місць по народногосподарському значенням слід поставити джерела палива й электроэнергии.

Особливістю енергетичного виробництва є безпосереднє вплив на довкілля у процесі вилучення палива й його спалювання, причому що відбуваються зміни природних компонентів є дуже наглядными.

Час, коли природа здавалася невичерпною, минув. Грізні симптоми руйнівною діяльності з особливою силою проявилися найближчі два-три десятиліття тому, викликавши у країнах енергетична кризи. Стало ясно, що ресурси енергоносіїв обмежені. І це і решти корисним ископаемым.

Ситуація легко проектується забезпечення країни електроенергією. Постає питання: як компенсувати выбывающие потужності - ремонтувати і реконструювати старі або будувати нові електростанції? Проведені засвідчили, що проста замінити устаткування і продовження ресурсу енергоблоків — не найдешевший спосіб. Фахівці дійшли висновку, що найвигіднішою є модернізація та їх реконструкція існуючих електростанцій і котельних шляхом упровадження сучасних газотурбінних і парогазових установок з вищим КПД.

За оцінками спеціалістів, враховуючи нинішні темпи зростання ВВП, ситуація у енергетичної галузі різко загостриться вже у найближчим часом. У той час вже нині близько половини енергетичних потужностей вимагає заміни. Значна частка власності теплоелектростанцій за своїми технічними характеристикам відповідає нинішнім потребам энергопотребления.

2.3. Економія паливно-енергетичних ресурсів — найважливіше напрям раціонального природопользования

Принаймні технічного прогресу дедалі більше питому вагу набувають первинні джерела електроенергії, одержувані з гідро- і геотермальних електростанцій. Зростає й одержання електроенергії з атомних електростанцій. Потенційні потужності всіх таких джерел великі, але ще економічно ефективної є лише невелика їх часть.

Однією з характерних ознак сучасного етапу науково-технічного прогресу є зростаючий попит попри всі види енергії. Важливим топливно- енергетичним ресурсом є природного газу. Витрати з його видобуток нафти й транспортування нижче, ніж для твердих видів палива. Будучи прекрасним паливом (калорійність його за 10% вище мазуту, в 1,5 разу вищу вугілля й в 2,5 разу вищу штучного газу), він відрізняється також високого віддачею тепла в різних установках. Газ використовують у печах, потребують точного регулювання температури; він мало дає відходів та диму, забруднюючих повітря. Широке застосування газу в металургії, під час виробництва цементу та інших галузях промисловості дозволило підняти більш високий технічний рівень роботу промислових підприємств і збільшити обсяг продукції, одержуваної з одиниці площі технологічних установок, а як і поліпшити екологію региона.

Економія паливно-енергетичних ресурсів у час стає однією з найважливіших напрямів перекладу економіки на шлях інтенсивного розвитку та раціонального природокористування. Проте, значні можливості економії мінеральних паливно-енергетичних ресурсів є під час використання енергетичних ресурсів. Так, на стадії збагачення і перетворення енергоресурсів втрачається до 3% енергії. Нині майже вся електроенергія країни виробляється теплових електростанцій. Тому на згадуваній порядок денний дедалі більше ставиться питання застосуванні нетрадиційних джерел энергии.

На ТЕС під час вироблення електроенергії корисно використовується лише 30−40% теплової енергії, решта розсіюється у довкіллі з димовими газами, підігрітої водою. Важливу роль в економії мінеральних паливно-енергетичних ресурсів грає зниження питомої витрати палива виробництва электроэнергии.

Отже, основними напрямами економії енергоресурсів є: вдосконалення технологічних процесів, вдосконалення устаткування, зниження прямих втрат паливно-енергетичних ресурсів, структурні зміни у технології виробництва, структурні зміни у готової продукції, поліпшення якості палива й енергії, організаційно-технічні заходи. Проведення цих заходів викликається як необхідністю економії енергетичних ресурсів, а й важливістю обліку питань охорони навколишнього середовища під час вирішення енергетичних проблем.

Важливе значення має заміна викопного палива іншими джерелами (сонячної енергією, енергією хвиль, припливу, землі, вітрів). Ці джерела енергетичних ресурсів є екологічно чистими. Замінюючи ними копалину паливо, ми знижуємо шкідливий вплив на природу і заощаджуємо органічні енергоресурси. Фахівці у сфері енергетики вважають найперспективніших освоєння енерго- і ресурсозберігаючих технологій і програму энергосбережения.

Частково скоротити постачання палива з-за кордону дозволить розширення використання місцевих паливних ресурсів, як-от нафту, попутний газ, бурі вугілля, торф, деревина, відходи тваринництва. Але розрахунки доводять, що намічені заходи для енергозбереження, максимальному використанню місцевих паливних ресурсів немає і нетрадиційних джерел енергії зможуть збільшити забезпеченість власним паливом лише до 38−40%.

Основною причиною значного погіршення екологічній ситуації є стійкого механізму, враховує рівень перевищення ГДК і ПДВ. Це позначається на економіці джерел, які забруднюють навколишнє середу, і навіть базових (стартових) еколого-економічних нормативів, визначальних види економічного, морального покарання або поощрения.

Однією з основних посилок для формування эколого- економічних нормативів є визначення «пропорцій «між можливими напрямами використання природних ресурсів у межах конкретної території. Розрахунок нормативів має здійснюватися з урахуванням наступних положений:

— кожному за природного комплексу існує певна величина максимально припустимою антропогенного навантаження, яка порушує природних процесів, і її дія може відбуватися бути компенсоване процесами самовосстановления;

— при антропогенної навантаженні, вищої, ніж дозволене значення, але з перевищує конкретний кожної природної системи граничний рівень, порушення у природному стані цією системою, викликані дією антропогенного чинника, можуть бути усунуті внаслідок ліквідації навантаження і проведення природоохоронних мероприятий;

— якщо антропогенне навантаження на довкілля перевищила граничний рівень, то розвиваються процеси необоротною деградации.

На рівні розвитку виробничих наснаги в реалізації оборот залучені майже всі територіальні елементи і компоненти довкілля, тому вони піддаються негативному впливу забруднюючих речовин і фізичних чинників. Тому, доцільно переглянути сформовані технологічні процеси, які завдають збитків оточуючої среде.

2. Екологізація экономики

Екологізація економіки перестав бути цілком новій проблемою. Практичне втілення принципів екологічності був із пізнанням природних процесів і досягнутим технічним рівнем виробництв. Новизна проявляється у еквівалентності обміну між природою, і людиною з урахуванням оптимальних організаційно-технічних рішень зі створення, наприклад, штучних екосистем, з використання наданих природою матеріальних й технічних ресурсів. У процесі екологізації економіки фахівці виділяють деякі особливості. Наприклад, щоб скоротити до мінімуму збитки, заподіювана навколишньому середовищі, в окремому регіоні потрібно робити тільки одна частка продукції. Якщо ж суспільству необхідний розширений набір продуктів, то доцільно розробити безвідходні технології, ефективні системи та техніку очищення, і навіть контрольно-измерительную апаратуру. Це дозволить налагодити виробництво корисною продукції із побічних компонентів і відходів галузей. Основні мети, яких ми намагаємося при екологізації економіки, — зменшення техногенного навантаження, підтримку природного потенціалу шляхом самовідновлення та режиму природних процесів у природі, скорочення втрат, комплексність вилучення корисних компонентів, використання відходів у ролі вторинного ресурса.

Розвиток эколого-ориентированного бізнесу можуть дозволити істотно змінити екологічну ситуацію тощо країни, поліпшити охорони навколишнього середовища і природних ресурсів. Вочевидь, що неможливо вирішити екологічні проблеми, виходити стійкий тип розвитку без загального поліпшення економічного становища країни, ефективної макроекономічної политики.

Зараз найважливішим є створення державою у вигляді ефективних, непрямих й немає прямих, економічних інструментів, і регуляторів сприятливого клімату у розвиток эколого-ориентированного бизнеса.

Важливо відмовитися і переглянути багато стереотипів у процесах прийняття рішень. Сучасні традиційні підходи до економічного розвитку базуються кількості використовуваних природних ресурсів. Чим більший використовується ресурсів, краще є. Прагнення збільшити видобуток природних ресурсів немає і посилити їх експлуатацію може лише прискорити процеси екологічної деградації. Потрібні принципово інші підходи. Нерозвиненість обробної і переробної промисловості, інфраструктури, сфери розподілу призводять до колосальних утрат природних ресурсів немає і сировини. Чи потрібно збільшувати навантаження на природу, знаючи, значна частина природних ресурсів буде використано нерационально?

Вочевидь, що справа над обсягах використання природних ресурсів немає і виробництва проміжної продукції, а економічних структурах, їх використовують. За збереження сформованих інерційних тенденцій в природокористуванні, техногенних підходів в природокористуванні, техногенних підходів економіки у країні ніколи бракуватиме природних ресурсів для підтримки сформованого розвитку навіть за значне збільшення експлуатації природних ресурсів. У зв’язку з цим надзвичайно важливо створити сприятливіші - проти природоэксплуатирующей діяльністю — умови в розвитку бізнесу у ресурсозберігаючих галузях, що з розвитком обробної і переробної промисловості, інфраструктури, сфери розподілу. І тут необхідна ефективна селективна економічна політика щодо підтримки ресурсосберегающей діяльності. Тому надзвичайно важливим напрямом економічних реформ, переходу на стійкий тип розвитку є особливим эколого-ориентированная не структурна перебудова, що дозволяє здійснити ефективне ресурсозбереження. Йдеться глобальному перерозподілі трудових, матеріальних, фінансових ресурсів у народному господарстві на користь ресурсозберігаючих, технологічно передових деяких галузей і видів діяльності. Величезну роль такому перерозподілі ресурсів мають відігравати створювані ринкові механизмы.

Найважливіша значення у розвиток эколого-ориентированного бізнесу має радикальне зміна інвестиційної політики у напрямі природоохоронних пріоритетів. У цьому спрямованості капітальних вкладень можна назвати два аспекта.

По-перше, виправдатись нібито відсутністю час хоч трохи добре пропрацьованої концепції довгострокового розвитку економіки країни. Надії на те, що «невидима рука «ринку сама створить ефективну структуру економіки, неспроможні з відзначеної вище причин. Через війну збувається доволі хаотичне розподіл капітальних вкладень, закріпляюче природоемкий тип развития.

По-друге, недооцінюються ефекти від переходу на стійке ресурсосберегающее розвиток. У багато мільйонів доларів можна оцінити щорічні втрати деградованою землі, лісу, водних ресурсів. При адекватному економічному обліку екологічного чинника ефективність ресурсозбереження виявляється значно вищий нарощування природоемкости економіки, довело економічного розвитку розвинених країн у останні два десятилетия.

Полегшити екологоекономічний перехід до ринкової економіки можливо з допомогою эколого-сбалансированных екологічних реформування і створення відповідної економічної середовища на макрорівні, благоприятствующих розвитку эколого-ориентированного бізнесу. Тут можна назвати два типу економічних механізмів і інструментів залежно від рівня галузевого охоплення. По-перше, механізми і навіть інструменти, які у рамках всієї економіки, її деяких галузей і комплексів. І, по-друге, — більш спеціальні механізми і якісь інструменти, орієнтовані насамперед природоэксплуатирующие галузі, первинний сектор економіки, і навіть на регулювання природоохоронної діяльність у інших отраслях.

У межах всієї економіки можна назвати механізми приватизації, реформу прав власності, демонополізацію, створення эколого- несуперечливих систем податків, кредитів, субсидій, торгових тарифів і мит тощо. Всі ці механізми і реформи неминуче у тому чи іншою мірою позначаються екологічної ситуации.

Заключение

За останнє десятиліття дедалі більше визнання отримувало існування взаємовпливу здорової довкілля та стійкого економічного розвитку. У цей час у світі відбувалися великі політичні, соціальні й економічні зміни, тоді, як багато країн починали здійснити програми радикальної структурної перебудови своєї економіки. Отже, дослідження на довкілля загальноекономічних заходів почала проблемою, має серйозного значення і що вимагає якнайшвидшого решения.

Слід також сказати сказати, що загальноекономічні реформи іноді призводять до непередбаченому збитку для довкілля. Існування віджилої політики, недосконалість ринку виробництва і організаційних структур десь у економіці можуть непередбаченим чином взаємодіяти з більш загальними економічних реформ і створювати стимули для надмірного використання природних ресурсів немає і деградації довкілля. Виправлення такого становища звичайно вимагає відмовитися від початкової економічної політики. Натомість потрібні певні додаткові заходи, устраняющие недосконалість ринку, організаційних структур чи віджилу політику. Такі заходи звичайно лише сприятливо позначаються навколишньому середовищі, а й є вирішальним компонентом успіху загальноекономічних реформ.

Хоча загальноекономічні заходи не спрямовані те що, щоб цілеспрямовано проводити стан природи й довкілля, але де вони можуть її у, як і кращу, і у гірший бік. До таких заходів ставляться: зміна обмінних курсів чи ставок відсотка, скорочення дефіциту державного бюджету, звільнення ринків, лібералізація торгівлі, посилення ролі приватного сектору та зміцнення організаційну базу. Вони часто супроводжуються реформами цін, і іншими реформами в основних секторах економіки, як-от промисловість, сільське господарство і енергетика. Вивчення перетинів поміж общеэкономическими заходами й навколишнім середовищем нині грунтується на емпіричному аналізі матеріалів у конкретних країнам (тобто. орієнтоване на розбір конкретних прикладів). Під час проведення досліджень виявлення таких зв’язків застосовується набір аналітичних методів і підходів. Аналіз показує труднощі розробки загальної методології виявлення всіх впливів реформ загальноекономічної політики на довкілля. Проте він також свідчить у тому, що скрупульозна проробка конкретних випадків істотних впливів на довкілля може допомігши йому знайти ефективніші засоби справлятися з ними подає трошки практичних рекомендацій до застосування її результатів в работе.

Охорона природи — завдання ХХ століття, проблема, стала соціальної. Щоб на корені поліпшити становище, знадобляться цілеспрямовані і продумані дії. Відповідальна і дієва політика стосовно навколишньому середовищі буде можлива лише у разі, коли ми накопичемо надійні даних про сучасний стан середовища, обгрунтовані знання про взаємодії важливих екологічних чинників, якщо розробить нові методи зменшення та профілактики шкоди, спричинених природі человеком.

1. Акімова Т.А., Хаскин В. В. Основи екорозвитку. Навчальний посібник. -

М.: Видавництво Російської економічної академії їм. Г. В.

Плеханова, 1994. — 312 с.

2. Голуб А. А., Струкова Е. Б. Економічні методи управління природокористуванням. -М.: Наука, 1993. -136 с.

3. Невєров А.В. Економіка природокористування. Учебн. пособие для вузов.

-Мінськ: Вышэйшая шклоа, 1990. -216 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой