Третий Сектор - Некомерційні Организации

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Политология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Глава1

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПОЛИТИКА

ДЕРЖАВИ І РОЗВИТОК ТРЕТЬОГО СЕКТОРА

Запровадження поняття «Третій сектор «

У формуванні громадянського нашого суспільства та рішенні найважливіших соціальних проблем значної ролі грають недержавні некомерційні організації, що утворюють так званий «Третій сектор».

Федеральний закон «Про некомерційних організаціях» визнає в ролі некомерційної організацію, яка має одержання прибутку в ролі основний мети своєї роботи і не розподіляє отриманий прибуток між участниками.

Термін «Третій сектор» є нині загальновизнаним у світі позначенням некомерційних, благодійних ініціатив (перший сектор — державний, другий сектор — комерційний).

Причини зацікавленості держави й органов

місцевого самоврядування у взаимодействии

з Третім сектором

1. Більшість державних некомерційних організацій створено на вирішення тих самих завдань, із якими повсякденно мають справу державні та муніципальні органи. Це турбота про малозабезпечених, хворих, соціально неблагополучних громадян, сприяння вихованню й освіті дітей і підлітків, збереження та розвитку культури, реальна захист права і свободи, гарантованих Конституцією Російської Федерації, й багато іншого речей, і що може бути забезпечене суто комерційною, ринкової основі. Існування Третього сектора насамперед із тим й зумовлено, що активні члени суспільства прагнуть внести свій внесок у розв’язання завдань, які ним проблем, не лише виконуючи прямих обов’язків, покладені державою усім громадян, а й роблячи щось «понад обов’язків», добровільно. У цьому зв’язку очевидна необхідність об'єднання і координації усилий.

2. Нерідко Третій сектор діє успішніше і економічніше, ніж державних установ. Це засвідчують дослідження, які проводилися у багатьох країнах. Через війну державі нерідко виявляється вигідніше передавати кошти незалежним некомерційним організаціям, зрозуміло, за чіткі, конкретні, які контрольовані зобов’язання з боку, ніж створювати додаткові організації. Так було в США у роки в Третій сектор спрямовувалось більш всіх витрат на соціально-культурні потреби, зокрема більш половина всіх федеральних витрат на соціальне соціальна виплата, культуру, науку і гуманітарні мети. Конкретний аналіз показує, що вигоди бюджетного фінансування незалежних некомерційних організацій дуже високі, коли відбувається хоча одне з таких дві умови: є можливість залучити до роботи добровольців, і розв’язувана завдання ні стандартна, потрібно нешаблонний підхід до конкретної категорії одержувачів послуг, глибока індивідуалізація діяльності. Отже, співробітництво держави й органів місцевого самоврядування з організаціями Третього сектора здатне служити важливим чинником підвищення ефективність використання коштів, особливо виділених на соціальні нужды.

3. Саме собою зміцнення демократичної держави та розвиток місцевого самоврядування вирішальним чином від формування сучасного громадянського суспільства. Йдеться різноманітних формах цивілізованої взаємодії громадян, їх добровільної участі в громадських справах. У ролі «несучих конструкцій» громадянського суспільства виступають саме організації Третього сектора. Чим тісніше і плідніші контакти держав з цим сектором, краще порозуміння влади й нашого суспільства та проте мабуть їх взаємне отчуждение.

Закономірно, що у «Програмі соціальних реформ у складі Федерації на період 1996−2000 років «серед першочергових заходів названо «визначення порядку взаємодії області соціальної полі-тики між органами влади, громадськими структурами і комерційними організаціями ».

У той самий час Третій сектор потребує моральної та матеріальної підтримки з державного боку органів місцевого самоврядування. Досить типовий приклад: добровольці готові об'єднати зусилля і діяти кошти на допомоги будь-якої категорії нужденних, але важко оплачувати оренду який буде необхідний роботи приміщення за ставками, які встановлені комерційних організацій, і сплачувати податки. Надання їм пільг здатна забезпечити досягнення мети, яку інакше довелося б затратити більше з регіонального чи міського бюджета.

Так само важлива зацікавленість справжніх організацій Третього сектора економіки в дієве контроль із боку державних підприємств і муніципальних органів. Такий контроль гарантує відсутність зловживань, які перешкоджають виконання функцій, узятих на себе некомерційними організаціями, поспішають і зменшують їх престиж.

Діяльність більшості некомерційних, зокрема благодійних, організацій заглиблена у рішення нагальних потреб конкретного назви населеного пункту чи регіону. Чималий внесок у розв’язання них вносять також регіональні і місцеві відділення некомерційних організацій, які у масштабах усієї Російської Федерації. Третій сектор успішніше розвивається там, де представницькі і виконавчі органи суб'єктів Федерації, органи місцевого самоврядування орієнтують і стимулюють некомерційні організації, не допускаючи водночас невиправданого втручання у їх деятельность.

Можливі форми підтримки і співробітництва державних підприємств і муніципальних органів з незалежними некомерційними организациями.

Перелік такі форми стосовно всім некомерційним організаціям передбачено статтею 31 Федерального закону «Про некомерційних організаціях» (Додаток 1). З іншого боку, для громадських об'єднань є такого переліку дано у статті 17 Федерального закону «Про громадських об'єднаннях» (Додаток 2), а благодійних організацій — у статті 18 Федерального закону «Про благодійної роботи і добродійні організації» (Додаток 3), соціальній та ряді законів про благодійної діяльності, прийнятих суб'єктами Російської Федерації. Широкий коло форм державної молодіжних і батьків-вихователів дитячих громадських об'єднань передбачено главою II Федерального закону «Про державну підтримку молодіжних і батьків-вихователів дитячих громадських об'єднань» і прийнятих у відповідність до ним законами суб'єктів РФ.

Аналіз цих переліків дає можливість окреслити два типу форм підтримки і співробітництва державних підприємств і муніципальних органів з організаціями Третього сектора:

1. Підтримка функціонування та розвитку незалежних некомерційних організацій, здійснення й постійного вдосконалювання їх статутний діяльності. До даному типу ставляться такі формы:

— надання незалежним некомерційним організаціям податкових льгот;

— надання податкових пільг особам, надають матеріальну підтримку організаціям Третього сектора;

— надання незалежним некомерційним організаціям пільг неподаткового характеру (за оренду приміщень та т.п.);

— бюджетне фінансування (субсидування) окремих видів витрат організацій Третього сектора (наприклад, виділення грошей на ремонт приміщень, на послуги зв’язку, навчання кадрів т.д.);

— безплатна передача державного чи муніципального майна (будинків, споруд, технічних засобів тощо.) в власність незалежним некомерційним организациям;

— надання пільгових кредитов;

— інформаційна, консультаційна допомогу дітям і інших форм поддержки.

2. Залучення незалежних некомерційних організацій до розробки та її реалізації державних підприємств і муніципальних програм. Тут виділяються таких форм, как:

— координація роботи і спільне вироблення программ;

— розміщення замовлень виконання соціальних услуг;

— підтримка проектів і програм незалежних некомерційних організацій рамках державних підприємств і муніципальних программ.

Надання Третьему сектору державних підприємств і муніципальних коштів може мати прямий і непрямий характер (пряме і непрямий фінансування Третього сектора). Пряме фінансування — це, наприклад, оплата некомерційної організації виконуваного нею соціального замовлення. Непрямим фінансуванням є надання пільг, тобто визволення з частини платежів, переважно податкових, і навіть інших зобов’язань, які організація мала в іншому разі нести стосовно державною мовою і муніципальним органам.

Непряме фінансування орієнтоване, зазвичай, на некомерційний сектор у цілому або досить широкі групи організацій: благодійних організацій, організації охорони здоров’я, освіти, культури та т. п. У межах такі групи отримують підтримку «чимало й різні»: організації, здійснюють дуже різні види діяльності, використовують традиційні і нетрадиційні форми та методи роботи, існуючі щодо що й новостворені організації. Отже, непряме фінансування — це радше чинник розвитку Третього сектора, зростання кількості і збільшення розмаїття складових його организаций.

Зазначені властивості непрямого фінансування виявляються в тому разі, коли пільги надаються категоріям організацій, а чи не в в індивідуальному порядку. Важливо також, щоб пільги були досить стабільними і піддавалися частим пересмотрам.

Пряме фінансування пов’язані з досягненням конкретної мети, рішенням конкретної проблеми, з докладним зіставленням наявності і потреб у фінансових засобах. Таке фінансування передбачає індивідуального підходу. Разом про те, у тому, аби в державного чи муніципального органу можна було обгрунтованого вибору незалежних некомерційних організацій їхнього притягнення до реалізації завдань, які Палатою цілей, коло таких організацій може бути досить широкий і різноманітний, чому сприяє непряме фінансування Третього сектора.

Третій і мети державної политики

Становлення Третього сектора відбувається у нашій країні у вкрай несприятливих економічних умов. Перехід від планової економіки до ринкової супроводжується значним спадом виробництва валового внутрішнього продукту, скороченням прибутків і витрат державного бюджету, зокрема на соціальні потреби. Розмір ВВП становила 1996 р. 63% від рівня 1991 р. Витрати державного бюджету на соціально-культурні заходи, включаючи видатки соціальної допомоги, охорону здоров’я, освіту, культуру, в порівнянному вираженні скоротилися цей самий період на 29%

Попри складні умови затяжного перехідного періоду і економічну кризу, число недержавних некомерційних організацій збільшується з кожним роком. Тільки 1995 р. кількість громадських об'єднань є, релігійних організацій корисною і створених ними установ виросло в 1,86 разу. На початку 1996 р. загальна кількість недержавних некомерційних організацій становило 150,4 тыс. (Рисунок 1.1.). Як очевидно з діаграми (Рисунок1.2.) кількість зареєстрованих громадських організацій г. Иркутска і Іркутської області значно зросла протягом останніх 3 роки (в 2,3 разу), що пояснюється передусім прийняттям 14 квітня 1995 р. федерального закону «Про громадських об'єднаннях», що є базовим нормативним актом у сфері державної громадянського суспільства, забезпечення механізмів правового захисту інтересів громадських структур.

У 1992 р. серед завдань політики Російського уряду щодо проведенню кардинальної економічної реформи було вказано ряд напрямів сприяння розвитку недержавних организаций:

— розвиток недержавних форм обслуговування населення сферах охорони здоров’я, освіти, культуры;

— надання податкових пільг для меценатів і інвесторів у галузях освіти та культури, включаючи пільгове оподаткування доходів від своєї діяльності організацій образования;

— створення умов розвитку недержавних структур освіти, приватизації освітніх учреждений;

— заохочення діяльності неурядових організацій культуры.

Але ці завдання залишилися переважно деклараціями. Послідовної політики ні з відношення до Третьему сектору, ні з відношення до окремим його сегментам державою не проводилося. Дії органів структурі державної влади із підтримки та регулювання розвитку недержавних некомерційних організацій робилися під впливом наступних головних факторов:

— макроекономічна ситуація й яку уряд політика фінансову стабілізацію та скорочення бюджетного дефицита;

— тиск кількох добре організованих груп спеціальних інтересів (релігійні організації, творчі спілки, організації інвалідів), спрямоване отримання і збереження групових податкових льгот;

— встановлення політики та використання окремими організаціями політичні й економічні зв’язку з керівниками виконавчих органів влади для одержання індивідуальних податкових і митних пільг, фінансової підтримки та інших преференций.

Правове положення некомерційних организаций

1995 рік став зламом у вирішенні питань правового забезпечення статусу діяльності некомерційних організацій. З січня 1995 року почала працювати частина перша Цивільного Кодексу Російської Федерації, яка закріпила у спеціальній розділі майже всі норми про некомерційних організаціях (статті 116−123, § 5, глава 4).В 1995 року Державна Дума прийняла відразу п’ять базових федеральних законів, які визначають правовий статус основних видів некомерційних організацій: «Про громадських об'єднаннях» (14 квітня), «Про державну підтримку молодіжних і батьків-вихователів дитячих громадських об'єднань» (28 червня), «Про благодійної роботи і благодійні організації» (II серпня), «Про некомерційних організаціях» (8 грудня), «Про професійні спілки, їхні права і гарантії діяльності» (8 грудня). Активізується нормотворчість суб'єктів Російської Федерації. Тепер на місцевому рівні питання, які заторкують некомерційні організації, дедалі більше дозволяються у вигляді законов.

Російське законодавство допускає створення некомерційних організацій різноманітних формах. Правова форма організації характеризує передусім специфіку майнових відносин між організацією і його засновниками, а й у увагу приймаються відкрито й інші обставини, саме: конкретні цілі й зміст діяльності. Наведемо перелік найважливіших форм некомерційних організацій, передбачених Цивільним кодексом і Законом «Про некомерційних організаціях », і зазначимо ключові особливості кожної форму. Перелік включає споживчі кооперативи, громадські й релігійні організації (об'єднання), фонди, некомерційні партнерства, установи, автономні некомерційні організації, об'єднання юридичних (асоціацію та союзы).

Споживчий кооператив є добровільне об'єднання громадян, і юридичних осіб з метою задоволення матеріальних й інших потреб учасників. Створення споживчого кооперативу складає основі об'єднання майнових пайових внесків учасників. Споживчі кооперативи поширені в нашій країні. Це, наприклад, гаражні, дачні кооперативи і т.д.

Громадські і здійснювати релігійні організації, як і кооперативи, є добровільними об'єднаннями своїх членів. Але об'єднуватись у громадські й релігійні організації і можуть лише громадяни, а чи не юридичних осіб. З іншого боку, відповідно до Закону, такі організації створюються задоволення лише духовних та інших нематеріальних потреб своїх членів. Причому члени суспільних соціальних і релігійних організацій не зберігають будь-яких прав на передане цим організаціям майно, зокрема на членські внески. Правовідносини, пов’язані зі створенням громадських організацій, регулюються головним чином згаданим Законом «Про громадських об'єднаннях ».

Фонд. Термін «фонд «використовують у нашій країні у різних значеннях. До прийняття нового Цивільного кодексу і Закону «Про некомерційних організаціях «фондами було названо багато фінансові інститути, створені для одержання прибутків і мають, наприклад, статус акціонерних товариств. Проте, відповідно до названим законам, фонд як особлива форма некомерційної організації, природно, немає права розподіляти прибуток. Фонд немає членства, створюється з урахуванням добровільних майнових внесків, і його засновники втрачають повне право на передане фонду майно. Фонд покликаний переслідувати соціальні, благодійні, культурні, освітні чи інші суспільно корисні цели.

З погляду майнових правовідносин є багато спільного між фондом і автономної некомерційної організацією. Але створюється для надання послуг у галузі освіти, охорони здоров’я, культури, науки, правничий та т.д. А функція фондів у тому, щоб акумулювати кошти й надавати гранти, посібники та т.п. Фонд покликаний займатися передусім розподілом, а автономна некомерційна організація — производством.

Основні особливості такої форми, як некомерційне партнерство, полягають у тому, що ця організація створюється для сприяння членам у досягненні некомерційних цілей, причому при виході члена з партнерства чи ліквідації організації колишній член може мати простий частина майна. Інакше кажучи, вкладення некомерційне партнерство не безвозвратны, що відрізняє цій формі від за інші форми некомерційних організацій. Законом передбачена, що члена некомерційного партнерства неспроможна отримати гроші з нього чимось більшим коштів, ніж вклав, отримання членом партнерства прибутку заборонена, бо інше суперечило б природі некомерційної организации.

Заснування є некомерційну організацію, розташовану за власності свого засновника. Власник повністю чи частково фінансує заснування і за необхідності несе відповідальність з його зобов’язанням. У той самий час установа виконує завдання власника і залишається в нього в адміністративної підпорядкованості. Отже, установа менш самостійно, ніж некомерційні організації за інші форми. Більшість установ належить державі чи муніципалітетам і, отже, не ставляться до Третьему сектору. Проте власником установи, наприклад навчального закладу, створеного даної формі, може бути приватне обличчя, і навіть недержавна організація, наприклад громадська чи религиозная.

Об'єднання юридичних осіб створюються для координації підприємницької діяльності своїх членів, і навіть уявлення та захисту їхніх спільних інтересів. Ця форма адресований організацій, що спеціалізуються з здійсненні лобістської деятельности.

Як приклад такої авторитетної організації можна навести що у Іркутську Об'єднаний Рада НКО і ГО р. Іркутська і Іркутської області, до складу якої входять 27 організацій, які об'єдналися на вирішення загальних завдань, як-от:

— координація роботи і обмін досвідом серед організацій некомерційного сектора;

— вибір пріоритетних напрямів діяльності;

— розробка та реалізація загальних програм;

-ефективну взаємодію державним комерційним секторами, засобами масової інформації;

— представляти інтереси громадських організацій органах влади;

— організація громадської експертизи проектів законодавчих і нормативних актів та соціально значимих решений.

Діяльність Ради здійснюється згідно з Положенням на роботу Ради НКО і ГО (Додаток 4)

Управління контроль в некомерційних организациях

Донедавна російське законодавство не визначало чітких вимог до управління некомерційними організаціями, в результаті чого чимало їх фактично контролювалися власним персоналом й у переважно орієнтувалися на максимізацію заробітків. Федеральним Законом «Про некомерційних організаціях », був прийнятий 1995 р. передбачено освіту колегіальних вищих органів самонаведення більшості форм некомерційних організацій корисною і зафіксовано перелік запитань, які вправі вирішувати лише орган. Серед цих питань можна вказати, наприклад, визначення пріоритетних напрямів діяльності організації, принципів формування та використання майна, освіту виконавчих органів організації та дострокове припинення їхніх повноважень, твердження фінансового плану, річного звіту та річного бухгалтерського баланса.

Члени вищого органу управління некомерційної організації не вправі отримувати від нього винагороду у своїх функцій, за винятком компенсації витрат, безпосередньо з участю у роботі цього важливого органу. Для фондів обов’язковим є створення опікунської совета.

Закон зобов’язує некомерційні організації вести бухгалтерський облік і статистичний облік, надавати необхідну інформацію податкові органи, власним засновникам й іншим особам. Розміри і структура доходів населення і майна некомерційної організації, і навіть інформацію про її витратах, чисельності працівників і волонтерів, оплаті праці неможливо знайти предметом комерційної тайны.

Російське законодавство покладає на держава відповідальність і наділяє його повноваженнями контролювати діяльність некомерційних організацій. Якщо організація робить дії, не узгоджувалися з її некомерційним статусом, їй то, можливо винесено письмове попередження органом, що її зареєстрував, або прокурор може зробити уявлення про усунення порушень. Якщо таких попереджень чи уявлень була більш двох, можливо порушення судової справи про ліквідацію некомерційної организации.

1.7. Державна реєстрація, облік і отчетность

За статтею 51 Цивільного Кодексу Р Ф «юридична особа вважається створеним з його державної реєстрації речових». Це правило поширюється попри всі некомерційні організації, створювані з правами юридичної особи. Цивільним Кодексом Р Ф передбачено, що державної реєстрації юридичних здійснюють органи юстиції. Зазначимо ознаки юридичної особи, якими силу статті 48 Цивільного Кодексу наділяються некомерційні организации:

— його присутність серед власності (господарському віданні чи оперативному управлінні) відособленого имущества;

— можливість відповідати за своїми зобов’язаннями цим имуществом;

— право від імені отримувати й здійснювати майнові і особисті немайнові правничий та нести обязанности;

— можливість виступати позивачем і відповідачем в суде;

— наявність самостійного баланса.

Виникнувши ролі громадського об'єднання, некомерційні організації не можуть іти купівля прав юридичного особи, а можуть робити це. Якщо некомерційна організація має намір виступати надалі як учасник цивільно-правових відносин (набувати майнових прав й обов’язки), вона повинна пройти процедури державної реєстрації речових на придбання прав юридичної особи, бо тільки це звання дозволить їй захищати свої правничий та інтереси і зобов’яже нести юридичну відповідальність за обмеження правий і законних інтересів інших (фізичних і юридических). Только шляхом надання статусу юридичної особи некомерційна організація претендує тут на законні привілеї (зокрема, податкові й інші льготы).

Якщо некомерційна організація немає намірів виступати учасником цивільно-правових відносин, вона може набувати прав юридичної особи. Громадські об'єднання громадян вважаються створеними після проведення установчому з'їзді (конференції). Для цілей державної реєстрації речових законодавство диференціює громадські організації на загальноросійські, регіональні і местные.

Згідно із Законом «Про громадських об'єднаннях», Міністерство юстиції Російської Федерації реєструє загальноросійські, міжрегіональні й отримуючи міжнародні громадські об'єднання, і навіть створені біля Російської Федерації відділення (філії і інші структурні підрозділи розміщуються) громадських об'єднань є іноземних государств.

Державна реєстрація міжрегіонального громадського об'єднання виробляється органами юстиції за місцем розташування постійно чинного керівного органу громадського об'єднання. Реєстрація регіональної та місцевої громадських об'єднань є виробляється органами юстиції відповідними суб'єктами Російської Федерації. Спілки громадських об'єднань є також підлягають державної реєстрації та в такому самому порядку, що не реєструються самі громадські объединения.

Органи, що виробляють державної реєстрації некомерційних организаций

Міністерство юстиції та його територіальних органів виробляють державної реєстрації громадських об'єднань є (включаючи політичні партії, профспілки, добровільні суспільства, творчі союзи, благодійні фонди) і релігійних организаций.

Державні органи здійснюють реєстрацію некомерційних організацій встановлені законодавством терміни. Заява про реєстрації громадського об'єднання у в місячний строк з його надходження. За необхідності перевірки і за інших поважних причин термін розгляду заяви може бути продовжений однією місяць. Реєстрація некомерційної організації виробляється у протягом місяця. У цьому датою початку розгляду установчих документів вважається день отримання повного набору документів. Заява реєстрацію Статуту некомерційної організації та всі документи планує подати на реєстрацію у протягом трьох місяців і від створення некомерційної организации.

Документи, необхідних державної реєстрації речових статутів некомерційних организаций

Для проходження процедури державної реєстрації речових в ролі юридичної особи некомерційні організації різних видів у органи, здійснюють державної реєстрації, подібний перелік документів, до складу якого в себя:

— заяву засновників (зазвичай, форма заяви стверджується реєструючим органом);

— протокол установчого собрания;

— установчого договору чи рішення засновників з приводу створення організації; інформацію про засновників (повне ім'я, паспортні дані, домашня адреса, рік народження, телефони — для фізичних осіб; якщо засновником некомерційної організації виступає вже створене юридична особа, то видаються нотаріально завірені копії його установчих документів, повне найменування, юридичну адресу, номер банківського счета);

— статут створюваної некомерційної организации;

-документ (гарантійного листа), підтверджує наявність в створюваної некомерційної організації юридичного адреси, який надається їй вже чинним юридичним лицом;

— квитанцію про сплату реєстраційного сбора.

Для реєстрації громадського об'єднання відповідності зі статтею 21 Закону «Про громадських об'єднаннях» подаються такі документы:

— заяву, підписаний членами керівного органу громадського об'єднання зазначенням місце проживання каждого;

— статут громадського об'єднання на двох экземплярах;

— протокол установчому з'їзді (конференції) або збори объединения;

— відомостей про засновниках громадського объединения;

— документ про сплату реєстраційного сбора;

— документ про надання юридичного адреси громадському объединению;

— протоколи установчих з'їздів (конференцій) чи загальних зборів структурних підрозділів для міжнародного, загальноросійського чи міжрегіонального громадських объединений.

Підстави відмови від державної реєстрації речових некомерційної организации

Відмова у реєстрації некомерційної організації можлива лише в случаях:

— невідповідності установчих документів вимогам законодательства;

— недостовірності представленої информации;

— недієздатності чи неправомірності хоча самого з учредителей;

— наявності у Реєстрі інший організації під аналогічною наименованием.

При відмову реєстрації некомерційної організації заявнику видається мотивовану відмову в письмовій формах, що може бути оскаржений через суд знову. Аналогічно, в реєстрації статуту громадського об'єднання можуть відмовити лише з підставах, що передбачений Конституцією Російської Федерації і нині діючим законодавством про громадських объединениях.

Про відмову реєстрації громадського об'єднання повідомляється заявникам у вигляді із зазначенням положень законодавства РФ, порушення яких призвело до відмову у державної реєстрації. Відмова у реєстрації громадського об'єднання то, можливо оскаржений в суд.

Постановка некомерційних організацій на облік як у державних органах

Некомерційні організації, незалежно від своїх організаційно- правової форми, підлягають обліку як у державних органах Російської Федерації. Державний облік переслідує різні цілі і залежно що від цього, його ведуть різні державні органы.

Міністерство юстиції та його місцеві органы

До відання Мін'юсту ставляться громадські об'єднання громадян (політичні партії, масові руху, професійні спілки, жіночі, ветеранські організації, організації інвалідів, молодіжні і дитячі організації, наукові, технічні, культосвітні, фізкультурно-спортивні й інші добровільні суспільства, творчі спілки, земляцтва, фонди, асоціації, громадські установи, органи громадської самодіяльності й інші види громадських об'єднань є) і здійснювати релігійні організації. Інакше кажучи, Міністерство юстиції та його органи займаються громадських об'єднань. Органи юстиції осуществляют:

— реєстрацію громадських об'єднань є і релігійних организаций;

— реєстрацію зміни й доповнення в уставы;

— ведення реєстру зареєстрованих некомерційних организаций.

Місцева администрация

У ведення місцевих адміністрацій входить реєстрація некомерційних організацій, крім громадських об'єднань є - наукових центрів, дослідних інститутів, організацій культури та освіти, редакцій засобів, дитячих і підліткових клубів, медичних закладів та інших організацій, які ставлять за мету здобуття влади та розподіл прибыли.

Відділ місцевої адміністрації здійснюють такі види обліку некомерційних организаций:

— реєстрацію статутів та інших установчих документов;

— внесення зміни й доповнення в установчі документы;

— ведення реєстру зареєстрованих организаций.

Державного комітету Російської Федерації по статистике.

На етапі державної реєстрації речових некомерційні організації, незалежно від виду та характеру своєї діяльності, зобов’язані явити у органи державної статистики установчі документи для присвоєння ідентифікаційних кодів, визначення класифікаційних ознак виходячи з загальноросійських класифікаторів технико- економічної інформації для включення до Єдиний державний регістр підприємств і закупівельних організацій (ЕГРПО) і відображення у державній статистичної отчетности.

Що стосується реорганізації чи ліквідації некомерційні організації представляють органам державної статистики статистичну звітність у період своєї діяльності досі ліквідації (реорганізації) на бланках форм річний звітності, і навіть нормативні акти про своє реорганізації (ликвидации).

Насправді після отримання свідчення про державної реєстрації некомерційні організації у органи державної статистики за місцем реєстрації копії наступних документов:

— устава;

— установчого договору (якщо він имеется);

— свідчення про державної регистрации.

Після встановлення на облік некомерційна організація одержує вигоду від органу державної статистики повідомлення (довідку) з зазначенням ідентифікаційних кодів відповідно до загальноросійському классификатору.

Державна податкова служба Російської Федерации.

Податкові органи ведуть обліку некомерційних організації з двом причин: Вони мають лиш мати інформацію про наявність чи відсутність прибутку в некомерційної організації ухвалення рішення про її оподаткуванні чи, навпаки, про звільнення з податків; За законом некомерційні організації є складальниками прибуткового податку з фізичних осіб — співробітників цих организаций.

Усі некомерційні організації зобов’язані стати на облік в органах Державної податкової адміністрації. У цьому банки і кредитні установи відкриває їм рахунки лише за пред’явленні документів, підтверджують постановку на облік у податковій органі і в п’ятиденний термін повідомити про відкриття цих рахунків податковим органам.

Для постановки на облік до податкової інспекції потрібні такі документы:

— заповнена карта постановки на облік (бланк особливої форми, розроблений Госналогслужбой) у трьох экземплярах;

— заяву в затвердженої Госналогслужбой формі у двох экземплярах;

— нотаріально завірені копії установчих документов;

— копія довідки про постановку на облік органів державної статистики з переліком привласнених даної некомерційної організації ідентифікаційних кодов;

— нотаріально завірене свідоцтво про державної регистрации;

— завірена копія договору оренди офісу (або інший документ, котра засвідчує місцезнаходження органу управління организации).

Постановка на облік виробляється у тому податковому органі, на території якої юридично перебуває некомерційна організація. У час практично переважають у всіх податкові органи у містах Росії є спеціальні відділи обліку громадських об'єднань є і некомерційних организаций.

Фонд соціального страхування России.

Некомерційні організації є ще й роботодавцями. Тому зобов’язані зареєструватися як страхувальників в регіональних чи центральних галузевих відділеннях (філіях) Фонду соціального страхування России.

Для постановки на облік у Фонді соціального страхування необхідно представить:

— заяву на бланку встановленого образца;

— заповнений бланк додатку до заяві, форма котрого також затверджена Фондом;

— нотаріально завірену копію свідчення про державної регистрации;

— нотаріально завірені копії установчих документів (статут і установчого договору, коли він имеется).

Пенсійного фонду Російської Федерации.

Некомерційна організація зобов’язана стати на облік органів Пенсійного за фонд Російської Федерації як роботодавця, і навіть як збирача страхових відрахувань до Пенсійного фонду з сум заробітної плати працюючих у створенні фізичних лиц.

Для постановки на облік в Пенсійний фонд необхідно уявити такі документы:

— заяву на бланку встановленого Фондом зразка з ім'ям уповноваженого Пенсійного фонду з цієї территории;

— заповнений бланк додатку до заяві, форма котрого також затверджена Фондом;

— нотаріально завірену копію свідчення про державної регистрации;

— нотаріально завірені копії установчих документів (статут і установчого договору, якщо имеется).

Федеральний фонд обов’язкового соціального страхування Російської Федерации.

Некомерційна організація визнана законом суб'єктом соціального страхування — страхователем. Вона зобов’язана зареєструватися як платника страхових внесків у територіальних органах Федерального фонду обов’язкового медичного страхування Російської Федерації і про ухиляння від реєстрацію ЗМІ й приховування чи заниження сум, із яким повинні нараховуватися страхові взносы.

Для постановки на облік потрібно хоча б набір документів, що й у обліку на податкових органах.

1.8. Основные принципи оподаткування некомерційних организаций

Закон встановлює три виду податків, стягнутих біля Російської Федерації: Федеральні податки. Податки республік у складі Російської Федерації і податки країв, областей, автономних і округов.

3. Місцеві налоги.

Статтею 26 Закону «Про некомерційних організаціях «визначено такі джерела формування майна некомерційної организации:

— регулярні й надходження від засновників (учасників, членов);

— добровільні майнові внески і пожертвования;

— прибуток від реалізації товарів, робіт, услуг;

— дивіденди (доходи, відсотки), одержувані з акцій, облігаціях, іншим цінних паперів і вкладам;

— доходи, отримані від власності некомерційної организаций;

— інші не заборонені законом надходження. У тому ж Законі сказано, що «законами можуть встановлюватися обмеження на джерела доходів некомерційних організацій окремих видів ».

Законом «Про громадських об'єднаннях «і Законом «Про благодійної роботи і благодійні організації «цей перелік істотно розширено і дополнен.

Усі джерела формування майна НКО можна розділити на 2 групи: Цільові надходження у грошової і натуральному вигляді. Доходи від підприємницької деятельности.

До цільовим надходженням относятся:

— вклади засновників НКО;

— членські внески (для організацій, заснованих на виключно членстве);

— благодійні пожертвування, зокрема що носять цільової характер (благодійні гранти), надані громадянами і юридичних осіб в грошової чи натуральної форме;

— працю добровольцев;

— надходження з федерального бюджету, бюджетів суб'єктів Російської Федерації, до місцевих бюджетів і позабюджетних фондов;

До доходах від підприємницької діяльності относятся:

— прибутки від дозволеної законом підприємницької діяльності з реалізації продукції, виконання робіт і надання услуг;

— прибутки від позареалізаційних операцій, включаючи прибутки від цінних бумаг;

— прибутки від діяльності господарських товариств, заснованих НКО;

— інші не заборонені законом поступления.

Відповідно до податковим законодавством НКО зобов’язані вести окремий облік цільових надходжень і доходів від підприємницької деятельности.

Надходження, зараховують до цільовим, ніякими податками не оподатковуються. Але але це означає, що НКО звільнено від усіх видів податків:

1. НКО може мати оплачуваних співробітників. І тут виникає об'єкт оподаткування — фонд оплати праці, а НКО стає платником транспортного податку, деяких місцевим податкам, і навіть внесків у державні позабюджетні соціальні фонди. З іншого боку, НКО виступить як збирача прибуткового податку з фізичних лиц.

2. НКО може мати в власності майно, яка також є оподаткування. Залежно від правового статусу виду НКО може мати або пільг щодо цьому податку.

3. НКО можуть купувати для статутних цілей автотранспортні кошти. І тут НКО будуть платниками податку придбання автотранспортних засобів і податку з власників транспортних средств.

4. У різноманітні обставини НКО можуть бути платниками державного мита, мита, земельного податку, збору використання найменувань «Росія », «Російської Федерації «і освічених з їхньої основі слів і словосполучень та інших податків і сборов.

1.9. Налоговые пільги організаціям Третього сектора

Принципи надання льгот

За статтею 10 Закону Р Ф «Про основи податкової системи Російській Федерації «, пільги щодо податків застосовуються лише у відповідність до чинним законодавством; забороняється надання податкових пільг, які мають індивідуальний характер, якщо інше встановлено законодавчими актами Російської Федерації. Остання обмовка непричетний до некомерційним організаціям, т.к. стаття 31 Федерального закону «Про некомерційних організаціях «однозначно забороняє надавати податкові пільги в індивідуальному порядку окремим некомерційним організаціям, і навіть окремим громадянам та юридичним особам, надають цих організацій матеріальну поддержку.

Названий закон містить конкретну характеристику принципів, основі яких слід надавати пільги некомерційним організаціям. Відповідно до цими принципами до уваги повинні прийматися мети, для досягнення яких створено організації та їх організаційно-правові форми. Наприклад, специфічними податковими пільгами можуть заохочуватиметься організації, котрі переслідують благодійні, освітні, культурні чи інші суспільно значимі мети. Разом про те кілька різна політика пільг можна проводити, наприклад, по відношення до фондам, з одного боку, і некомерційним партнерствам, з другой.

Органи законодавчої (представницької) влади суб'єктів Російської Федерації і місцевого самоврядування, встановлюючи податкові пільги, повинні слідувати зазначеним принципам.

Права регіональної та місцевої органов

Органи структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації і органи місцевого самоврядування вправі встановлювати пільги за тими податках, які у їх бюджети у частині, підлягає зарахуванню у цей бюджет. Наприклад, податку з прибутку підприємств і закупівельних організацій належить до федеральних, але більшість цього податку зараховується у бюджети суб'єктів Російської Федерації. Законодавчі (представницькі) органи цих суб'єктів самостійно встановлюють ставки, якими податку з прибутку стягується у тому бюджети. Федеральним законом встановлені лише граничні розміри цих ставок: 22 чи 30 відсотків, залежно від особливостей платника. При встановленні конкретних ставок органи суб'єктів Російської Федерації можуть вводити пільги, тобто цілком чи частково звільняти той чи інший групу організацій, від відповідних платежів. Встановлена в такий спосіб пільга не поширюється на частина податку, що підлягає зарахуванню до федерального бюджет.

Аналогічно ситуація з правом органів місцевого самоврядування встановлювати пільги із податків республік у складі Російської Федерації, країв, областей, автономної області й автономних округів. Наприклад, платежі з податку майно підприємств підлягають зарахуванню рівними частками, з одного боку, до бюджету відповідного суб'єкти федерації, з другого — до бюджету району, або міста за місцем перебування платника. Орган місцевого самоврядування вправі звільнити некомерційні організації від податку майно у частині, що підлягає зарахуванню у місцевий бюджет.

Стимулювання розвитку Третього сектора: пільги із податків з прибутку й майно предприятий

Одержання прибутку некомерційної організацією — лише засіб, умова, передумова досягнення її основні цілі, які у своє чергу не включають отримання прибутку. Закон Російської Федерації «Про некомерційних організаціях «досить надійно гарантує цільове, некомерційне за своєю природою використання тих сум, куди доходи організації можуть перевищити її поточні видатки. Прибуток некомерційних організацій зі своєї функціональної ролі принципово відрізняється від прибутку підприємств, що становить основну мета діяльності останніх. З огляду на принципову важливість стимулювання розвитку «Третього сектора «загалом, слід надавати пільги з податку прибуток всім організаціям цього сектора. Умовою отримання пільги має бути неухильне виконання всіх своїх вимог, що висуваються до некомерційним організаціям відповідно до законодательством.

Аналогічно ситуація з податком на майно підприємств. Якщо судити з назви даного податку, він взагалі був би мати стосунок до некомерційному сектору. Проте фактично зазначений податок поширюється на частина некомерційних організацій. Оподаткування зазначеним податком некомерційних організацій немає теоретичних підстав та практично дуже мало дає з погляду поповнення бюджетів. У той самий часи такі оподаткування досить істотно звужує можливості тих організацій, що йому подвергаются.

Отже, виправданим була б від стягування до регіональних і місцевих бюджетів податку майно підприємств, якщо платниками податку виступають некомерційні организации.

Стимули рішення пріоритетних задач

Такі податки, як плата землю, податку користувачів автошляхів, податку з власників транспортних засобів, цільові збори утримання міліції, благоустрій територій, потреби освіти та інші мети, податку зміст житлового фонду, й об'єктів соціально-культурної сфери, податку перепродаж автомобілів, обчислювальної техніки і персональних комп’ютерів попри їх розмаїтті мають багато спільного. З одного боку, усі вони служать зміцненню регіональної потуги та місцевої інфраструктури. З іншого боку, вони є платежами за конкретні услуги.

Розвиток некомерційних організацій, вказаних у ряду пріоритетних, об'єктивно має для регіонів, міст та інших поселень по меншою мірою таку ж значення, як розвиток інших елементів інфраструктури. Нелогічно, наприклад, стягувати цільові збори потреби освіти із закладів охорони здоров’я. Фактично на місцях відповідні пільги нерідко вже вводяться.

Що ж до найбільш значимого з податків другої групи, а саме і щодо оплати землю, то багато некомерційні організації звільнені від цього федеральним законом. Так-от сплати земельного податку повністю звільняються наукові заклади і організації (коли йдеться про ділянках землі, безпосередньо що використовуються наукових, науково- експериментальних і навчальних цілей), установи культури, фізичної культури та спорту, туризму, спортивно-оздоровчою спрямованості, вищі навчальні заклади і др.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой