Макроекономічні показники України
2013 рік
• Зростання ВВП: -0.8%
• Інфляція: 0.5%
• Безробіття: 8.0%
2012 рік
• Зростання ВВП: 0.2%
• Інфляція: -0.2%
• Безробіття: 8.1%
2011 рік
• Зростання ВВП: 5.2%
• Інфляція: 4.6%
• Безробіття: 8.6%
Зворотній зв'язок
Замовити
загрузка...

Головна:Соціал-демократична концепція держави та влади

Міністерство освіти України

Львівський національний університет ім. І. Франка

Економічний факультет

Контрольна робота із курсу “Подітології” на задану тему: “Соціал-демократична концепція держави та демократії”

Роботу виконав:

Студент групи Екі-21з

Дмитрів Тарас Степанович

Львів – 2000

План:

1. Соціальна демократія

2. Концепцію економічної демократії

3. Соціал-демократична держава – якою вон повина бути

Висновки

Список використаної літератури

Соціальна демократія

Соціал-демократична ідеологія виникла на ідеях Є. Берштейна про класову співпрацю й соціальні реформи як Єдиний шлях покращання соціального стану для робочого класу. Одним з перших розгорнуте обґрунтування соціал-демократичної ідеї здійснив Є. Бернштейн, якого інколи називають батьком Сучасної соціал-демократії. Перу цого німецького теоретика належати роботи «Передумови соціалізму й заподіяння соціал-демократії» (1899), «Чи можливий науковий соціалізм?» (1901), «Класи й класова боротьба» (1904) та багато інших. Теоретична позиція Бернштейна тісно заговорили українською у " язана із його політичною орієнтацією на реформи. На відміну від До. Маркса, він вважав неможливим завоювання політичної влади пролетаріатом. сучасний пролетаріат, на думку Бернштейна, не досяг того рівня політичної та моральної зрілості, який дозволив бі йому управляти суспільними процесами, перебрати у собі всю повноту державної влади. За Бернштейном, диктатура пролетаріату означатиме диктатуру клубних ораторів й партійних демагогів. Він гостро критикував абстрактні марксистські положення про пролетаріат як однорідну цілісність, фіксуючи різнорідність чисельно зростаючих соціальних груп, про " єднаних под цією назвою. Перехід до соціалізму може відбутися не внаслідок революції, якої Бернштейн слушно називав «політичним атавізмом й ознакою варварства», а ще через соціалізацію капіталізму. Найближчими цілями робочого руху є, на його думку, боротьба пролетаріату за економічні і політичні права. Проблеми економічних прав він заговорили українською у " язував з питанням про приватну власність для шкірного громадянина, акцентуючи на його праві реалізувати свій соціальний інтерес.

Важливим елементом економічної концепції Бернштейна є теорія демократизації капіталу. Економічні перетворення капіталістичного суспільства на соціалістичних засідках, на думку Бернштейна, мають відбутися завдяки розвиткові виробничих й споживчих товариств, котрі демократизують економіку, формують механізми самоврядування трудящих. Він віддавав перевагу стихійному, еволюційному розвиткові економіки, основою організації якої є споживча й виробнича кооперація, здатна вдосконалюватися за ініціативою «знизу», утверджувати справжню демократію, тобто демократію, за якою жоден клас не користується привілеями порівняно із рештою суспільства. Щоб досягти такого суспільного стану, необхідний певний рівень правосвідомості громадян. Правосвідомість Бернштейн розглядав як уміння жити за законами, контролюючи свої пристрасті. Адже демократична форма правління передбачає високий ступінь не лише свободи, а і відповідальності для всіх. За Бернштейном, чим довше у будь-якій сучасній державі діють демократичні інститути, то понад уваги приділяється правам меншості. Партійна боротьба втрачає характер взаємної ненависті, а тому і життя таких партій позбавляється політичних катастроф.

Бернштейн вважав, що між соціалізмом й демократією немає прірви. Демократія ґрунтується на визнанні суверенітету особистості, а тому сприяє її інтелектуальному та моральному розвиткові. Для соціалізму як руху із удосконалення виробничих відносин характерним є гуманістичне ставлення до людини роботи, її потреб та інтересів. Звідси назва його концепції — «демократичний соціалізм». Сутність ідеї соціалізму в тлумаченні Бернштейна полягає до того. що соціалізм не означає якогось реального суспільного ладу (чи навіть принципової можливості досягнення десь й колися такого ладу). Водночас ідея соціалізму є такою ідеєю, вірячи в якої та орієнтуючись на якої, трудящі класи про " єднують свої сили, консолідуються, борються за свої права (за покращання матеріальних умів існування, вищу заробітну платню, скорочення робочого години й т. ін.) й справді, реально виборюють кращі умови існування, вищу заробітну платню, скорочення робочого години тощо у межах певного суспільного улаштую. Сама ж ідея соціалізму — це морально-етичний ідеал. Саме в цьому сенс знаменитої формули Бернштейна «Кінцева позначка — ніщо, рух — усе».

З плином години західна соціал-демократія дедалі активніше простує до лібералізму, відходячи від ідеології марксизму. Найхарактернішими рисами післявоєнної соціал-демократії стали відкритість й плюралізм.

У 70—80-х рр. XX ст. соціал-демократичні партії Франції, Італії, Бельгії сформулювали у своїх програмних документах концепцію самоврядного соціалізму. Такий соціалізм передбачає залучення всіх громадян суспільства до процесу опрацювання і винесення рішень, керівництва різними сферами життєдіяльності суспільства. Він активізує маси громадян, членів професійних спілок, громадських організацій, місцевого самоврядування. Ці організації виступають як політичні партії. Розширюється автономія різних спілок, товариств як у виробничій, то й в невиробничій сферах. На всіх рівнях здійснюється виборність в органи самоврядування, їхня діяльність знаходиться под постійним Філософія соціал-демократії закорінена в ідеях теоретика-ліберала Карла Поппера, в його концепції критичного раціоналізму. Саме цією концепцією демократичні соціалісти обґрунтовують відкритість своєї доктрини, їхнім головним завданням, слова німецького соціал- демократа У. Ломара, стало відмежування від наукового комунізму. Вони уже визнають головну роль моралі, свободи, справедливості в розвитку історії. Втілення в життя цих цінностей потребує вольової та моральної енергії людей, незалежно від економічного базису.

Вдавшись до складної ідейно-світоглядної переорієнтації, соціал- демократія спромоглася розпочати ідейні пошуки. Щоб розширити уявлення про розгалуження її сучасних ідей, наведемо декілька найхарактерніших й вельми промовистих висловлювань, постулатів, авторами які є відомі теоретики, вчені, публіцисти.

Німецький соціал-демократ Фред Брандт у з статтею із досить красномовною назвою «Демократичний соціалізм — це не світогляд» писавши, що демократичний соціалізм не намагається статі ідеологією. Хоча б бо претензійні світогляди й вчення виявилися малоефективними у практичній площині. Демократичний соціалізм переймає елементи інших вчень задля того, щоб перетворити їхні на нову ідеологію, а щоби збагатити власний зміст.

Австралійський соціаліст Біл Хайділ у брошурі «Перипетії демократичного соціалізму» писавши, що соціалізм не може перетворитися на закінчену теорію, оскільки йдеться про життя людини і суспільства, котрі швидко змінюються. Схожі думи висловлює також й німецький політолог, економіст Т. Ортлайб. Він подчеркивает, що демократичний рух поставивши под сумнів уявлення про капіталістичну структуру суспільства. Соціал-демократи вважають, що запитання про структуру суспільства ставитиметься перед суспільством знову й знову, й ніколи не якщо вирішене.

Отже. соціал-демократи не уявляють соціалізм у вигляді якоїсь сформованої кінцевої мети. Ос-кільки, як смердоті вважають, мети, якої ставити собі за демократичний соціалізм, не можна досягти одним стрибком. Вона неперервна. Протягом розвитку людської цивілізації вона наповнюватиметься новим змістом, позаяк у цьому виникатиме потреба. Демократичний соціалізм не претендує в ролі вчення про кінцеві цілі робочого руху. Він може вважатися дискусією, діалогом, пошуком цілей й засобів цого руху.

Орієнтири соціал-демократії із плином години доповнювалися новими концепціями, уточнювалися новими реаліями життя. Серед них — концепції якості життя, самоврядного соціалізму, економічної демократії. Концепцію якості життя е складовою, знову ж таки, не лише демократичного соціалізму, а і лібералізму. Суть її полягає у спробі встановити тісний зв " язок між традиційними матеріальними інтересами й новими потребами трудящих (економічний захист, поліпшення умів роботи, розвиток системи соціального забезпечення й громадського транспорту, охорона здоровий " я, професійна підготовка, комунальна служба). Якість життя трудящих, на думку соціал- демократів, найвища в соціальній державі, діяльність якої передусім торкається соціальної контролем громадськості. Держава, за концепцією соціал-демократів, як така не ліквідується, але й практично усі її внутрішні функції передаються органам самоврядування.

Концепцію самоврядного соціалізму передбачає підпорядкування органів місцевого самоврядування органам представницької демократії (парламенту). Самоврядний соціалізм передбачає політичну демократію: багатопартійність, свободу діяльності опозиції, можливість перебування при владі кількох партій й під. Соціал-демократи не визнають ніяких форм диктатури. Диктатура несумісна із політичною демократією. Складовими останньої є права людини, свобода друку, свобода і самостійність профспілкового руху, існування правової держави.

Прагматична частина соціал-демократії вважає дієвим способом лікування хвороб «держави благоденства» значні ін " єкції в економіку із боці приватного сектора. Водночас необхідно посилити механізми ринкової економіки, знизивши для цого надміру високі прямі податки, причому не так на підприємців, а і на значну частину населення, аби дати людям можливість витрачати свої кошти на власний розсуд. Передбачені заходь здатні уповільнити зростання інфляції, якої за дефіциту робочої сили ніяк не можна стримати традиційним методом національних тарифних угод. Отже, життя, мінлива соціально- економічна ситуація спонукає соціал-демократію до конструктивної, творчої діяльності.

Світова соціал-демократія — організована політична сила. Координатором діяльності соціал-демократів виступає Соціалістичний Інтернаціонал. За статутом Соцінтерну, прийнятим 1986 р.. ця міжнародна організація є про " єднанням політичних організацій й партій, позначка діяльності які — демократичний соціалізм. Серед цілей Соцінтерну: 1) зміцнення зв " язків між партіями, що про " єдналися; 2) координація їхнього політичної лінії методом згоди; 3) розширення зв " язків із іншими партіями соціалістичної орієнтації, котрі не є членами Соцінтерну, але й бажають співробітничати із ним.

У програмних документах Соцінтерну підкреслюється, що цілей демократичного соціалізму можна досягти лише в окремих країнах. У Декларації принципів (один з головних документів) висловлюється сподівання, що «сила принципів соціал-демократів, переконливість Їхніх аргументів та ідеалізм їхніх прихильників сприятимуть формуванню в XXI ст майбутнього відповідного демократичного соціалізму». Наприкінці нашого століття, як зазначено там-таки, демократія стає найважливішим засобом народного контролю тихий безконтрольних сил, котрі змінюють нашу планету, не турбуючись про її збереження. Демократія винна охопити усі сфери життя суспільства: політику, економіку, соціальні відносини, культуру.

Соцінтерн не обминає увагою й нинішній етап існуючих міжнародних економічних відносин. У доповіді «Глобальний виклик», якої підготував комітет Соцінтерну, висловлено критичні зауваження правлячим колам, адміністрації Сполучених Штатів Америки, котрі не бажають формування справді рівноправних економічних відносин. У деяких документах Соцінтерну негативно оцінюється діяльність Міжнародного валютного фонду, кредити якого країнам, що розвиваються, підштовхують їхнього до прірви. Засуджується діяльність транснаціональних корпорацій, котрі порушують правила міжнародної торгівлі, експлуатують трудящих країн, що розвиваються. У різноманітних документах Соцінтерну пропонуються заходь нового світового економічного порядку на основі рівноправності і партнерства між усіма країнами. Соціал-демократія наголошує, що транснаціональні корпорації необхідно взяти под міжнародний контроль, аби смердоті працювали «в межах затвердженого 00Н кодексу поведінки».

Від кінця 80-х рр. Соцінтерн приділяє серйозну увагу охороні навколишнього середовища. Соціал-демократія ставити заподіяння всіляко сприяти про " єднанню прогресивних сил людства проти загрози ядерної війни, Яка може викликати такі наслідки, що життя на нашій планеті стані неможливим. Соціал-демократи звертають увагу тих, якої небезпеку несе людству хімічна та біологічна зброя. Соцінтерн різко виступає проти «економічного колоніалізму» — використання територій країн, що розвиваються, для скидання небезпечних відходів хімічного та ядерного палива. Соціалістичний Інтернаціонал як міжнародна політична організація пропонує інші конкретні заходь, реалізація які може зменшити гостроту екологічних проблем.

Соціал-демократи виступають як організована політична сила в Європарламенті, утворюючи соціалістичну групу (СГЄП). Від кінця 70-х рр. за результатами виборів до Європарламенту в країнах Європейського співтовариства (нині — Європейський Союз) ця група є найчисленнішою. Вона виробила спільну позицію із багатьох політичних й економічних проблем, а тому може реально впливати на розвиток Європи й світу.

Якщо до 60-х років соціал-демократія надавала перевагу державному регулюванню економіки, державній формі власності, як найбільш ефективних засобів соціального захисту найбідніших верств населення, то, на сучасному етапі вона визнає економічну ефективність приватної власності, однак намагається підгримувати соціальну рівновагу за рахунок збільшення бюджетних видатків на соціальну ескеру. Сучасна соціал-демократія не є орієнтована лише на робітничий клас, але в широкі категорії представників найманої праці.

Крім типів держави, вже відомих історії людства, є підстави для прогнозування виникнення в майбутньому держави соціально-демократичного типу —держави трудящих-власників. Така держава якщо організацією політичної влади трудящих-власників, що становлять більшість суспільства, котра забезпечить реальне здійснення й захист основних прав людини, прав нації й народу на засідках свободи, справедливості й солідарності.

Якісно новому етапу всесвітньо-історичного розвитку людства, його переходу до громадянського правового суспільства соціальної демократії відповідає перехідний тип держави, орієнтованої на соціальну демократію.

У першій половині XX ст. у багатьох країнах розпочався поступовий перехід від традиційно буржуазного суспільства (суспільства «вільного», монополістичного капіталізму) до громпдянського правового суспільства соціальної демократії. Такому суспільству й має відповідати правова держава, Яка не може бути Державою соціальної демократії.

Соціальна демократія може існувати лише у такому суспільстві, де ліквідоване відчуження працівників від засобів та результатів їхньої виробничої діяльності. Це таке сус-пільство, в якому усі трудящі є (тією чи іншою мірою) власниками чи співвласниками засобів та результатів роботи. Отже, сус-пільство соціальної демократії — це ніслябуржуазне (постбуржуазне) сус-пільство, а держава в такому суспільстві має бути Державою трудящих- власників.

У сучасних умовах існує два основних різновиди держав перехідного періоду: держави промнслово-розвннутих країн соціальноорієнтованого, «соціалізованого» капіталізму; держави, котрі існують у країнах, що переходять від авторитарне- бюрократичного ладу псевдосоціалізьу до громадянського суспільства й перетворюються із організації тоталітаризованої влади колишньої партійно- управлінської верхівки на організацію , влади більшості населення (зокрема, колишні радянські республіки та історично аналогічні їм держави).

Концепцію економічної демократії

У повоєнний період соціал-демократичні партії Скандинавії та Німеччини активно розробляють концепцію економічної (промислової) демократії. Економічна демократія розвивається як на мікрорівні — через безпосередню доля трудящих в управлінні підприємствами (приватними і державними), так й на макрорівні в межах суспільної економіки загалом. Останнє передбачає наявність органів соціального партнерства (ФРН, Австрія) чи економічного самоврядування (Франція).

Економічна демократія, на думку соціал-демократів, полягає в гарантованому розподілі національного продукту в інтересах усього суспільства. Це припускає активне державне регулювання економіки, різноманіття форм власності, широкий розвиток соціальних інститутів.

Політична демократія спирається на розвите цивільне сус-пільство, що забезпечує права й волі громадян, що гарантує існування парламентаризму, багатопартійності, права на опозицію, верховенства закону і ін. У області державного улаштую соціал-демократична доктрина відстоює парламентську форму правління.

Основним методом проведення соціал-демократичної політики є реформа. Соціал-демократи вважають, що реформи — це певне коригування соціально- економічної сфери, котра має забезпечити чітке та ефективного функціонування суспільства. Кількість здійснених реформ у соціальній сфері в напрямку демократизації суспільного життя, на думку соціал-демократів, рано чи пізно приведе до демократичного соціалізму. Реформування має спиратися на ідеологію та політику соціального партнерства — найефективнішої форми боротьби трудящих за свої права, Яка відбувається в формі страйків й демонстрацій, а й за столом переговорів між представниками підприємств й профспілок, у процесі укладання контракту, який полягає у взаємних вол " язаннях цих сторін.

Останніми роками можна спостерігати нові тенденції в розвитку теорії та практики соціал-демократії — зрушення праворуч. Нині у своїх економічних гаслах соціал-демократи близькі до лібералів. Девізом економічної політики соціал-демократів є не перерозподіл доходів, а збільшення та ефективність виробництва.

Прикладом успіхів й здобутків ідейно-політичної платформи соціал- демократії може служити діяльність Соціал-демократичної робітничої партії Швеції. Шведський демократичний соціалізм здобувши назву «функціонального». Його суть полягає до того, щоб замість «одномоментного» перетворення приватногосподарських одиниць на державну власність (насильницькою експропріацією чи поетапною націоналізацією) передбачити тривалий термін поступового обмеження прав повноважень власника. Теоретичною основою такого підходу стала теза, вперше висунута шведським соціал-демократом Про. Унденом, згідно із якою власність не є неподільною, навпаки— сутність власності розкривається через різноманітні функції діяльності багатьох її суб " єктів. Тобто реформування відносин власності може відбуватися без передачі її цілком, а із допомогою перерозподілу функцій із утримання, володіння, використання власності. Такий перерозподіл зберігає власника номінальне, фактично ж він своїми правами і доходами ділиться із Державою та суспільством. Цей процес відбувається в такий спосіб, що остаточне рішення у сфері виробництва і розподілу виносить на мікрорівні трудовий колектив, на макрорівні — сус-пільство в цілому. Робітники одержують право участі в управлінні виробництвом як співвласники підприємств. У 1975 р. шведський економіст Р. Мейднер запропонував створення фондів трудящих, згодом було б прийнято відповідний закон. Метою діяльності таких фондів є поступовий, розрахований на тривалий період, процес викупу трудящими у приватних власників їхніх підприємств. Для цого утворюються соціальні фонди на підприємствах (де зайнято не менш як 500 осіб). Фонди формуються із відрахувань 1% від заробітної плати шкірного робітника, а також з надприбутків самого підприємства. Накопичені кошти перетворюються в акції, що поступово концентруються до рук трудящих. Використовувати фонди трудящих можуть спеціальні комісії, в які є представники професійних спілок й держави.

Переваги таких відносин прихильники цієї концепції вбачають передусім у бо смердоті дають змогу без ускладнень здійснити процес поступового і раціонального усуспільнення. Для реалізації цієї ідеї не потрібно створювати громіздких й незграбних структур, зберігається ринкова основа економіки, котра дозволяє їй своєчасно реагувати на запити споживачів. Концепцію «функціонального соціалізму» вплинула на своєрідне розуміння шведськими соціал-демократами «змішаної» економіки, оскільки воно та істотно відрізняється від уявлень, які дотримуються соціал-демократи інших країн Заходу. Згідно із цими уявленнями, «змішана» економіка — це суто механічне про " єднання приватної та державної власності, причому що більшим стає державний сектор, то нібито понад соціалізму. На думку ж ідеологів шведської соціал-демократії, поєднання приватного і суспільного, державного в економіці має відбуватися на принципово новій основі. Вони стверджують: співвідношення різних економічних секторів може змінюватись й із годиною перетворити власника на суто номінального господаря подібно доти, як повновласного англійського монарха заступила англійська королева, Яка не має реальної влади.

Демократія є визначальною в цій доктрині. Вона виступає як надкласове явище й включає гарантоване декларація про приватне життя захищає від свавільного втручання держави. Маються на увазі свобода думи, організації, віросповідання, загальні вибори, декларація про культурну автономію для національних меншостей, незалежність суддів, декларація про опозицію. Мета соціал- демократів — поступове просування до суспільства, де демократія поширюється на економічну, політичну й соціальну сфери життя. Загалом соціалізм розглядається як ціль, до якої людство постійно просуватиметься, наповнюючи новим політичним й соціальним змістом такі неминущі моральні ціності, як свобода, справедливість, солідарність, рівність.

Основні положення викладені в декларації Соціалістичного Інтернаціоналу (конгрес якого відбувся 1951 р. у Франкфурті-на-Майні): Декларація відзначає чотири основні аспекти " демократичного соціалізму " . Це — " політична, економічна, соціальна й міжнародна демократія " . Щодо " політичної демократії " , то соціал-демократи намагаються побудувати нове сус-пільство за допомогою реформ, демократичних засобів. Саме в цьому полягає суть " третього шляху " , запропонованого людству соціал-демократією. У цілому не можна не дооцінювати значного внеску соціал-демократії в здійснення соціальних реформ, котрі сприяли зростанню добробуту й соціальної захищеності бідних верств у багатьох країнах Заходу.

Соціал-демократична держава – якою вон має бути

Внутрішніми завданнями, чи функціями, соціал-демократичної держави повинні статі у гуманітарній сфері — забезпечення кожній людині належних умів життя на засідках свободи, справедливості й солідарності; в економічній сфері — сприяння формуванню соціально-орієнтованої ефективної ринкової економіки; у політичній сфері — створення умів для формування й діяльності органів державної влади на засідках демократії, тобто відповідно до вільного волевиявлення більшості народу в умовах вільної діяльності різноманітних громадських про " єднань. Відповідно до сфер діяльності функціями держави є: гуманістична (забезпечення, охорона й захист основних прав людини);

екологічна (охорона природного середовища); соціальна (охорона й відновлення здоровий " я, соціальне забезпечення);

культурно-виховна (освіта, виховання, підтримка й культури, обгрунтування й пропаганда існуючого соціального улаштую тощо); господарсько-стимулююча (створення умів для розвитку виробництва на основі визнання й захисту різних форм власності на засоби виробництва); господарсько-організаторська (програмування і організація виробництва на державних підпрпємствах, розпорядження про " єктами державної власності);

науково-організаторська (організація й стимулю- . вання наукових досліджень); створення демократичних умів, інститутів для вільного виявлення й врахування інтересів різних соціальних груп суспільства, зокрема для діяльності різноманітних політичних партій та інших громадських про " єднань («демократизаторська» функція); забезпечення умів для збереження й розвитку національної самобутності народів, що проживають на територї держави (національно-забезпечувальна функція); охорона й захист державно-конституційного ладу, законності та правопорядку (охоронна функція).

Серед зовнішніх функцій держав соціально-демократичної орієнтації виділяються такі: доля в міжнародному забезпеченню й захисті прав людини; допомога населенню інших країн (у випадку стихійного лиха, кризових ситуацій тощо); доля в захисті природного середовища; доля в міжнародному культурному співробітництві; доля в створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу та інтеграції виробництва й роботи; доля в розв " язанні глобальних господарських та наукових проблем (енергетичної, використання Світового океану, досліджень й освоєння космосу тощо); організація, підтримка й розвиток міждержавних договірних відносин на основі загальновизнаних принципів міжнародного права; оборона країни від зовнішнього нападу, анексії; доля в забезпеченню світу всіх регіонах планети; доля в боротьбі із порушеннями міжнародного правопорядку (у тому числі використання військових засобів).

Схожість, аналогічність чи збіг основних функцій багатьох (проте не всіх) існуючих нині держав свідчать про зближення їхньої соціальної сутності й про втілення у сучасні міжнародні відносини нового політико- правового мислення, про посилення взаємозалежності й взаємозв " язку всіх країн, про про " єктивно зумовлену поступову консолідацію зусиль більшості народів світу у розв " язанні серйозних глобальних проблем. Так людство поступово здійснює поворот до цивілізації нового типу.

Кожна держава, як й будь-яке інше суспільне утворення, має бути певним чином організована, побудована, сформована, то й здійснювати уладові попа винна певними способами, методами. До них перш на належить форма держави як спосіб (порядок) організації й здійснення державної влади. Її елементами є: державне правління (спосіб організації вищої державної влади); державний устрій (спосіб поділу держави па певні складові частини та розподіл влади між нею та цими частинами; державний режим (спосіб здійснення державної влади певними методами й способами).

Висновки

Про ті, що це таке — соціал-демократія, — середньому українському громадянину відомо зовсім небагато. Соціалізм, але й, щоправда, без людського обличчя ми колися Бачили, “демократію” із нелюдською пикою теж Бачили, як від такого кентавра, як соціал-демократи, бачити поки Бог милував. Алі автор прагне нас переконати, що соціал-демократія це зовсім не страшно, оскільки від всіх політичних сил вон запозичає лише кращі ідеї, плідно синтезуючи їхні на основі власної ідеї. Однієї із примітних рис сучасного соціал- демократичного руху є ті, що соціал-демократи не відкрещуються від ідеології, а, навпроти, прикладають чималі зусилля для вироблення власної соціал-політичної доктрини, спираючи на досягнення філософії й наукової політології.

Сучасному Українському суспільству не вистачає саме такої зваженої й тверезої ідеології. Алі чи не чудово, що за невелику кількість років Україна перетворилася із надто заідеологізованого в цілком безідейне сус-пільство? За цілком резонними висловленнями про необхідність вироблення суспільної ідеології криється якась подвійність. При цьому автор робить вид, що не розуміє цого. Якщо мається на увазі ідеологія в старому “ідеологічному” змісті цого слова (що сам автор активно заперечує), то її головним питанням є запитання про тім, хто винуватий у злидарському існуванні народу й як його виловити й покарати. Якщо, навпаки, мова йде про ідеологію в цивілізованому змісті цого слова, то виникає інше запитання — чи може така ідеологія, тобто суспільна теорія БУТИ ДІЙСНО МАСОВОЇ? Тобто чи здатний полтавський селянин відірватися від своєї худоби й приділити якусь частину свого години вивченню спадщини Бернштейна й декларації Шредера-Блера. А чому б й ані, якщо він, цей селянин, захоче бути свідомим соціал-демократом? Таким чином, неважко зробити висновок: соціал-демократія — це такий суспільний лад, коли при владі коштують саме соціал-демократи, про що середній виборець зрештою міг догадатися з самого початку й проти чого, швидше на, не якщо заперечувати.

Список використаної літератури:

1. Політологія: курс лекцій навч. посібник / І. З. Дзюбко, У. Ф.

Панібудьласка, Ю. З. Шемщученко. – До.: Вища шк., 1993

2. Політологія / за ред. акад. Української академії політичних наук, проф., д-ра іст. наук Про. І. Семківа. – Львів: світ, 1994

3. З. Релей, З. Рутар Основи Політології: лекції для студентів негуманітарних вузів. – Львів: інст. Українознавства НАН України, 1997

Головна:Соціал-демократична концепція держави та влади