Происхождение, суть і типи государств

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Политология


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Група: 4 — 10 — 98 БУБ студент: Заболотный

Олександр Едуардович адресу: р. Запоріжжі, вул. Миру, буд. 10, кв. 18 телефон: 33 — 16 — 77

КОНТРОЛЬНА РАБОТА

з дисципліни: політологія факультет: дистанційне навчання спеціальність: БУБ відділення: бакалаврат

Викладач консультант: Калюжный

МАУП 2000.

Тема: Походження, суть і типи государств

ПЛАН

Запровадження… 3

1. Походження і сутність государства

1.1 Первісне суспільство: економічна основа, громадська влада… 5

1.2 Загальні закономірності виникнення держави, його ознаки і сутність… 8

1.3 Теорії походження та сутність государства… …12

2. Типологія государства

2.1 Основні питання типології государств… …14

2.2. Загальна характеристика окремих типів государств…15

Выводы… 20 Список використаної литературы… 22

Створення України обумовлює постійну потреба у теоретичному осмисленні і надання творящим силам наукового інструментарію, з допомогою якого і може бути досить ефективним процес цього создания.

Насущні проблеми демократичної перебудови нашого суспільства, заняття їм гідного місця у цивілізований світ, у якому першому плані стоїть особистість, формування громадянського суспільства неминуче вимагають як теоретичного осмислення основних тенденцій розвитку держави, і пошук можливих шляхів їх практичного втілення у української действительности.

Будь-які реформи, у суспільстві від новою силою порушують питання про ставлення різних суспільних груп, політичними організаціями до держави з те, що в усі часи існували керовані та управляючі органи, функціонувала влада, использовавшая і переконання, і примус, а держава є особливу різновид пануючої організації, у якій владне початок проявляється завжди активно і пассивно.

Держава багато важить у «вдосконаленні суспільства як власника основних знарядь і засобів виробництва, визначає основні напрями його розвитку на інтересах усіх і кожного, і навіть виступає організацією всіх граждан.

Основне завдання справжньої роботи залежить від розкритті такого теоретично важливого поняття, як держава — його походження, сутність, типология.

Ця робота передбачає досягнення кількох цілей: по-перше, досліджувати процес еволюції і спільні закономірності виникнення держави; по-друге, скласти уявлення про основних категоріях, що відбивають особливі властивості держави; по-третє, досліджувати спільні риси різних держав, систему їх найважливіших властивостей і сторін, породжуваних відповідної епохою й одержати уявлення про типах держав що характеризуються загальними сутнісними признаками

Розгляд питання походження держави має особливе значення, ж без нього не можна зрозуміти сутність державно-правових і розширення політичних явищ, їх роль життя нашого суспільства та логіку функціонування. Практичне значення цієї теми пов’язані з визначенням історичних рамок існування государства.

Робота написана з урахуванням величезного історичного й будь-якого політичного матеріалу, де показано, як держава з’явилося, які основні етапи відбулися розвитку і ніж стало теперь.

1. Походження і сутність государства

1.1 Первісне суспільство: економічна основа, громадська власть

При аналізі будь-якого предмета потрібно, передусім, з’ясувати його історичне походження (освіту, виникнення), і навіть передумови, що є прямий стосунок і до государству.

Розгляд питання походження держави має особливе значення в пізнанні цього явища, без що не можна зрозуміти сутність державно- правових і соціальних політичних явищ, їх роль життя нашого суспільства та логіку функціонування. Практичне значення цієї теми пов’язані з визначенням історичних рамок існування государства.

У найбільш повному вигляді історичний аналіз такої інституції, як держава, зроблено Ф. Енгельсом у роботі «Походження сім'ї, приватної власності і держави», написаний з урахуванням величезного історичного і політичного матеріалу, де показано, як держава з’явилося, які основні етапи відбулися розвитку і ніж стало теперь.

Загальновідомо, держава існувало народи який завжди, його освіті передував первісно-общинний лад — древній тип колективного чи кооперативного виробництва, який був результатом слабкості окремого, відособленого людини перед оточуючої природою. Трудові навички лише формувалися, знаряддя праці були примітивними. Проте з природного виникнення колективності працю людини стає колективним, тобто. спільним працею всіх членів громади, яка виступала економічної формою організації людей.

Характер власності був загальним, інакше кажучи, усі знаряддя праці, добуті з допомогою гроші на прожиття (плоди, риба, тварини т.д.) належали всім. Оскільки знаряддя праці і гроші на прожиття використовувалися колективно, розподіл продуктів праці було зрівняльним. Така колективність, спільність була своєрідним «комунізмом», але як результат будь-якого усуспільнення, бо як природне стан спочатку посталої коллективности.

Формою соціальної організації у той період (після первісного ладу) був рід, причому як як об'єднання людей, пов’язаних узами кревності, а й як громадська група, що склалася задля об'єднаного ведення хозяйства.

Первісно-общинний лад послідовно проходить кілька етапів в її розвитку, причому не лише певному етапі він став переростати в государственно-организованное общество.

Стала інший громадська організація — первісне стадо перетворився на рід як носій і нагромаджувач колективного досвіду праці, який постійно вдосконалюється. Пологи об'єдналися в племена, а останні - у союзну спілку племен. Виникла потреба у управлінні громадськими справами, тобто потреба в влади, але держави ще був у родовому устрої суспільства. Хоча примусова влада, вже існувала, але він була неполітичної, бо пов’язана з государством.

Влада — древнє і повсюдне, універсальне властивість будь-який соціальної організації. У його початковому, зародковому вигляді родоплеменная організація є влада, здійснювана у сфері всього суспільства. Її втіленням були загальні збори членів роду, племені, поради старійшин як «перших серед рівних», глава роду, вождь племені, по старшинству отримали право управляти родом, плем’ям у сфері всіх родичів і соплеменников.

Влада спочатку не давала ніяких матеріальних переваг, а почивала лише з авторитеті. Згодом вона почала видозмінюватися і вчасно приймати нові, невластиві їй спочатку черты.

З марксистської погляду походження держави зумовлено освітою антагоністичних класів. Однією із визначальних процесів классообразования у сфері матеріального виробництва визнається перехід від полювання й до колекціонерства до виробляючої економіці, що у сучасної літературі іменується неолітичної революцією, що привів його до появи додаткового продукту. Фактичне збільшити виробництво в усіх галузях зробило робочої сили людини здатної виробляти більше продуктів, ніж було треба задля її підтримки, отже, функція створення продукту й третя функція його присвоєння расчленяются. Виникають реальні умови для майнової та соціальній диференціації, що веде до можливості появи різних форм експлуатації всередині родового ладу. Усі ці негативні явища породжені громадським поділом праці, який підірвав родової лад, призвів до розколу суспільства до класи, появі государственно-организованного общества.

Зростання продуктивність праці неминуче веде до підвищення обсягу надлишкового продукту, обусловившему поява приватної власності, що було матеріальним вираженням відособленості членів рода.

Поступовий перехід від парного шлюбу до моногамному призводить до економічної самостійності окремої сім'ї, яка протистоїть всьому роду. Сім'я стає соціальної формою матеріальної відособленості членів роду, адже й приватна власності і спадщину зосереджуються у межах окремої семьи.

Зростання продуктивність праці, перехід у цілому до що виконує економіці, розкладання існуючих раніше колективних форм виробництва та насичення громаду товарних відносин, призводять до створенню передумов рабства.

Аналізуючи цей етап первобытно-общинная організація починає відчувати криза влади, вона виникла діяла у суспільстві, де індивідуальні та інтереси збігалися. Виникнення приватної власності і майнового нерівності призводить до розбіжності цих інтересів. Органи первісно-общинного ладу поступово перероджуються в органи військової демократії для ведення війни з сусідніми племенами.

Переродження органів первісного суспільства поступово веде до виникненню государства.

У різних народів виникнення приватної власності викликало різноманітні форми розшарування на багатих і бідних, експлуататорів й експлуатованих, що призвело до появи протилежних класів, наявності непримиренних, антагоністичних протиріч з-поміж них. До часу ці протиріччя були неявними, не виявлялися у відкритому зіткненні. Та хід виробництва супроводжується посиленням експлуатації чужої праці, призводить до гострим непримиренним конфліктів всередині суспільства. У цих умовах родоплемінні зв’язку втрачають своє значення, органи родового ладу неспроможні врегулювати громадські розбіжності, що виникають у з приватною власністю. Тому з’являється нова організація не всього суспільства, лише його частину — власників коштів виробництва, охорони сформованих економічних відносин майнового неравенства.

1.2 Загальні закономірності виникнення держави, його ознаки і сущность

з марксистської погляду держава є продукт розвитку суспільства, продукт непримиренності класових протиріч. Держава з’являється там, тоді навіть оскільки, де, що й оскільки класові протиріччя об'єктивно неможливо знайти примирены, коли суспільство ділиться на експлуататорів й експлуатованих. Скрізь і завжди одночасно зі зростанням і зміцненням цього розподілу і його розвивається особливий інститут — государство.

Суспільство створює собі орган захисту своїх інтересів від внутрішніх та зовнішніх нападів. Цей орган є влада. Щойно виникнувши, він одержує самостійність стосовно суспільству, і тим паче процвітає у тому, що більш він працює органом одного певного класу тут і що більш явно здійснює його господство.

Ф. Енгельс у роботі «Походження сім'ї, приватної власності і держави» робить загальний висновок, держава у разі не є сили, ззовні нав’язаної суспільству. Держава є продукт суспільства до відомої стадії розвитку; держава є визнання, що це суспільство заплуталося в нерозв’язних протиріччях, розкололося на непримиренні протилежності, позбутися яких вона безсило. Потрібна була сила, яка зменшувала зіткнення, тримала суспільство, у межах «порядку». І це сила, що сталася з акціонерного товариства, яка має себе з нього, все більш і більше отчуждающаяся від цього, є государство.

Якщо громадське виробництво результаті тисячолітньої революції дійшло до приватної власності, то тут для від інших областей організації суспільства характерні зміни, пристосовані до того що, що відбулося виробництві. Виникнення держави — це пристосування суспільства до нових умов, яке усуває те, що відбулося виробництві (економіці), а навпаки, служить тому, щоб нові економічних відносин приватної власності зберігалися, підтримувалися, розвивалися. Економічні відносини — базис, причина всіх трансформацій, які протікають в надбудові, до якої належить государство.

Для марксистського розуміння походження держави недостатньо сказати, що його виникає й унаслідок появи приватної власності і розколу суспільства до ворожі класи. Потрібно із цього становища зробити висновки у тому, держава не усуває боротьби класів. Держава є «продукт» і «прояв» непримиренності классов.

Нинішній економічний базис, заснований на приватної власності коштом виробництва, розвивається при варті й захистом держави; держава виникає у тому, щоб зберігати його, тримати під контролем пригноблені класи; держава примиряє, лише, зменшує, зіткнення, класів, для, здобуття права, де вони знищили одне одного у безплідною боротьбі. Повний світ між класами невозможен.

Щоб науково достовірно дійти невтішного висновку, завершився чи перехід тієї чи іншої народу від переддержавного до державно- організованому суспільству, спеціально визначаються ознаки держави, що різнять його від громадської влади первісно-общинного строя.

Державна влада відрізняється від родової насамперед територіальним, а чи не родовим принципом організації населения.

Як ознаки держави розглядається не територія як така, а властиве державі розподіл за територіальному ознакою, їх організація за місцем проживання. друге відмінність залежить від наявності громадської влади, інтереси якої збігаються з його інтересами населення. Державна влада — це влада всього суспільства, а лише його частину, вона стоїть над суспільством, відділена нього тим, що висловлює інтереси не всього суспільства, лише економічно сильного меншини, чужа основному населення. Таку влада, владу суспільством, називають публичной.

Публічна влада втілюється в апараті влади (державний апарат). Спочатку державна влада існувала вигляді особливого загону збройних людей. Згодом складається дедалі більше складний апарат принуждения.

Апарат публічної влади істотно відрізняється від апарату управління первісно-общинного строя:

— по-перше, наявністю особливої категорії людей, головним покликанням якого є управлінський труд;

— по-друге, наявністю особливого апарату примусу для підпорядкування чужій волі насильству (поліція, армия);

— по-третє, наявністю самостійного фонду коштів підтримки апарату управління і примусу, що зумовлює запровадження податків і займов;

— по-четверте, найважливішим якістю держави — суверенітетом, що означає незалежність" і самостійність у визначенні і проведення політики як усередині, і зовні государства;

— по-п'яте, можливістю держави займатися правотворчеством, у результаті якого з’являються правові норми, що мають стосунок до всього суспільству або його части;

У чому сутність держави? Відповідь це питання передбачає виявлення головного і визначального у процесі, як виникнення, і її подальшого розвитку, функціонування держави, і навіть пізнання закономірностей розвитку государственно-организованного суспільства. Є кілька підходів у дослідженні цього вопроса.

Класовий підхід у тому, держава сприймається як машина підтримки панування одного класу над іншим, причому меншини над більшістю, а сутність такої держави залежить від диктатурі економічно та політично панівного класу. Таке поняття держави відбиває ідею держави у звичному значенні слова, яке є знаряддям диктатури цього. Так, відомі панівні класи здійснювали диктатуру рабовласників, феодалів, буржуазії. Диктатура класу визначає основні мети, завдання й функції цих государств.

Соціалістичну державу на етапі диктатури пролетаріату здійснює її вже у інтересах гігантського більшості населення, тим самим є державою над звичному значенні слова. Це вже полугосударство. З зламом державної машини, розрахованого на здійснення переважно функцій придушення, перше місце висуваються творчі цілі й функції, відбувається розширення соціальної бази нової держави, сутністю якого є волевиявлення і інтересів трудящих через держава. На жаль, багато теоретичні положення у соціалістичних державах і залишилися лише теоретично, практично ж ця влада у суспільстві виявилася узурпованої бюрократією; державний апарат служив не для широкого загалу трудящих, а партійно- державної верхушке.

Інший підхід залежить від розгляді сутністю держави з загальнолюдських, общесоциальных почав. Зміни сталися як і соціалістичних, і у західних буржуазних государствах.

Усупереч прогнозам політологів капіталістичне суспільство встояло, зуміло успішно подолати кризові явища, спад виробництва, багато в чому користуючись досвідом держав соціалістичної орієнтації. Держава як активна діяльна сила, втручаючись на що, вивело з депресії, цим, підтвердивши думка, що покликане розв’язувати проблему і загальні справи в самісінький інтересах усього суспільства. Сталося з'єднання ідей соціалізму з практикою цивілізованого громадянського общества.

Державний механізм перетворився зі знаряддя переважно придушення у спосіб переважно реалізації загальних справ, інструмент досягнення злагоди і пошуку компромиссов.

По суті держави у залежність від історичних умов перший план може виходити або класове початок (насильство), що вирізняло експлуататорських держав, або общесоциальное (компроміс), що це більше проявляється у сучасних посткапиталистических і постсоціалістичних суспільствах. Якщо ж відмовитися від будь-якого їх, то характеристика сутністю держави буде ущербной.

Сутність держави як політичної організації особливо яскраво проявляється у його порівнянні з громадянським суспільством, що містить в себе всі багатство громадських відносин поза політичного держави. Держава громадянське суспільство постають як єдність форми та змісту, де форма представлена правовою державою, яке зміст — цивільним обществом.

З іншого боку, що є публічна влада, відокремлена населення, має апарат управління, матеріальні придатки, він може розглядатися і політична организация-ассоциация, перейнята найрізноманітнішими системами властеотношений та інститутів. І. Кант писав, що є об'єднання людей, підлеглих правовим законам. До. Маркс виходив речей, держава слід розглядати, як певну асоціацію, у якій члени її об'єднують у єдине ціле публично-властными структурами і отношениями.

1.3 Теорії походження та сутність государства

Крім марксистської теорії походження держави існують інші теорії, у яких зв’язок держав з процесами классообразования не враховується, колись всього, з висловлювання на них певних ідеологічних уявлень, і интересов.

Теологічна теорія досить многоаспектна.

У древніх народів політико-правова думку перегукується з міфологічним витоків і розвиває уявлення у тому, що земні порядки є частка загальносвітових, космічних, мають божественне походження. У руслі такого розуміння і висвітлюються міфів теми земного життя людей, суспільного телебачення і державних устроїв, їхні стосунки між собою, правничий та обязанности.

Основна ідея теологічною теорії - божественний першоджерело походження та сутність держави: всю владу від Бога. Це надавало їй безумовну обов’язковість і святость.

Засновниками патріархальної теорії вважаються Платон і Аристотель.

Платон у своєму відомому праці «Держава» конструює ідеальне справедливу державу, вырастающее із сім'ї, у якому влада монарха уособлюється з владою батька над членами його сім'ї, де є відповідність між космосом загалом, державою і окремої людської душею; держава — це обруч, скріпний своїх членів з урахуванням взаємного поваги та батьківської любви.

Ідеї патріархальної теорії отримали розвиток XVII в. яка Фильмера «Патріарх», де зараз його доводить отримання влади від Бога і далі передачу її своєму старшому сину — патріарху, та був вже своїм нащадкам — королям.

Договорная теорія (Р. Гроций, Д. Локк, Ж. Руссо, А. Радищев та інших.). Відповідно до цієї теорії держава виникає й унаслідок укладання громадського договору для людей, які у «природному» стані, що перетворює їх у єдине ціле, народ. За підсумками цього первинного договору створюється громадянське суспільство та його політична форма — держава. Останнє забезпечує охорону приватної власності і безпеки які уклали договір индивидов.

Теорія насильства (Л. Гумплович). Прихильником тієї теорії був До. Каутский.

Причину походження і основа політичної влади й держави вони бачили над економічні відносини, а завоюванні, насильство, поневоленні одних племен іншими. Стверджувалося, у результаті такого насильства утворюється єдність протилежних елементів держави: панівне і підвладних, правлячих і керованих, панів і рабів, найкращих і переможених. Не божественне провидіння, суспільна угода або ідея свободи, а зіткнення ворожих племен, грубе перевага сили, війна, боротьба, спустошення, словом, насильство, — «от батьки і повивальний баба держави», — заявив Л. Гумплович.

2. Типологія государства

2.1 Основні питання типології государств

Першим спробував типізації держав було ще Арістотелем, який вважав, що критеріями розмежування держав є, по-перше, кількість панівне у державі і, по-друге, здійснювана державою цель.

Спроби типізації держав робили також: Р. Єлінек, Р. Кельзен, Р. Макайвер, Р. Дарендорф і др.

Під типом держави розуміються взяті у єдності найбільш загальні риси різних держав, система їх найважливіших властивостей і сторін, породжуваних відповідної епохою, що характеризуються загальними сутнісними признаками.

До того питання типології держав розглядалися переважно з позицій формаційного підходу. Суть її у тому, що у основі типізації держав лежить категорія суспільно-економічної формації, заснованої у тому чи іншому способі виробництва, що відбиває співвідношення базису і надбудови, класової сутності, цілей, завдань і державних функцій держав з позиції його соціального назначения.

Відома тріада До. Маркса ділить історію втричі макроформации: первинну (архаїчну), вторинну (економічну), третинну (комуністичну), що отримали назву громадських. Основними критеріями такий класифікації є, по-перше, наявність або відсутність приватної власності; по-друге, наявність або відсутність протилежних класів; в- третіх, наявність або відсутність товарного виробництва. Отже, государственно-организованное суспільство — елемент економічної громадської формації, у межах якої виділяються відповідні способи виробництва: азіатський, античний, феодальний, буржуазний. І тут основою розподілу історії соціального розвитку покладено ідея природничо-історичного процесу зміни однієї двох суспільно-економічних формацій другой.

Поруч із формаційним підходом вирішення питання типології держав широко застосовується цивілізаційний підхід, основу котрого також лежить ідея співвідношення держави й соціально-економічного будуючи з урахуванням духовно-моральних і культурних чинників громадського развития.

У узагальненому вигляді поняття «цивілізація» можна з’ясувати, як соціокультурну систему, що включає як соціально-економічні умови життєдіяльності суспільства, і етнічні, релігійні його основи, ступінь гармонізації чоловіки й природи, і навіть рівень економічної, політичної, соціальної і приклад духовної свободи творчої особистості. Цивілізація, її цінності впливають як на соціальну, а й у державну організацію суспільства. Кожна цивілізація надає стійку спільність всім державам, які існують у її рамках.

2.2 Загальна характеристика окремих типів государств

1. Рабовласницьке держава стало першим історичним типом держави, що виникли межі IV і III століть до нашої ери (Месопотамия, Єгипет). Рабовласницький лад існував у країнах Азії, Європи і сподівалися Африки до III — V століть нашої ери. У слов’ян виникнення держави належить до епохи феодалізму, тому вони минули рабовласницький строй.

Економічну основу рабовласницького держави становили виробничі відносини, характеризуемые тим, що приватною власністю рабовласника були тільки засоби виробництва, а й раби, яких нещадно експлуатували, продавали, купували, могли безкарно убивати наліво і т.д.

У основі рабовласницькою експлуатації лежить прибавочний продукт, створюваний у вигляді позаекономічного примусу. Рабовласницьке господарство будувалося на безпосередніх відносинах панування і подчинения.

Найголовнішим протиріччям рабовласницького суспільства, неминуче які вели його загибель, було протиріччя між рабської формою праці та рабовласницької формою власності, між рабами і рабовладельцами.

Основний економічний закон рабовласницького суспільства перебував у виробництві додаткового продукту шляхом експлуатації рабів за умов повної власності рабовласників коштом виробництва та рабов.

Рабовласницьке держава була орган класового панування і насильства класу рабовласників над рабами і дрібними виробниками — селянами і ремісниками. Це височіла велетенська машина військово-політичного характеру, располагавшая всіма доступними засобами примусу: збройної силою, поліцією, в’язницями, апаратом чиновництва, які були знаряддям диктатури класу рабовладельцев.

Класова сутність держави виявлялася у його функціях, які показують, навіщо рабовласники організувалися на державу. Функції рабовласницького государства:

— підпорядкування опору рабов;

— охорона рабовласницької власності на гармати й кошти производства;

— ідеологічне поєднання створення культурних ценностей;

— Ізраїлю й мирної контакту коїться з іншими народами;

— захоплення чужих территорий;

— із управління завойованими территориями.

2. Феодальне держава є історично другим типом держави, що відображає якісний перегонів в поступальному розвитку людського суспільства, бо зміна форми експлуатації перетворила рабоволодіння в крепостничество.

У спосіб присвоєння феодалом додаткового продукту була земельна рента. Відомі три її форми: відробіткова, продуктова, грошова, які умовно відповідають трьом періодам у розвитку феодального государства.

Уся діяльність феодального держави зводилася переважно одного — втримати владу поміщиків над кріпаками. На селянство лягала вся тяжкість змісту класу експлуататорів: князів, дворянства, духівництва. Селянин не зізнавався повної власністю поміщика, але міг стати продано, куплений, покараний своїм господином.

У історії Західної Європи феодалізм зайняв понад тисячолітню епоху (V — XVII століття). Економічний лад, взаємовідносини класів, державні порядки і правові інститути відбилися в сословно-корпоративной структурі феодалізму. Антагоністичні протиріччя між феодалами і пригнобленими масами, боротьба між різними угрупованнями серед феодалів — ось чим характерно це общество.

Еволюція соціально-економічних і розширення політичних інститутів наводила і до змін у державі. У першому етапі ранньофеодального ладу існує раннефеодальное держава (кінець V — середина XI століття). Феодалізм поки лише консолідується і упрочняется як нова суспільно- економічна формація; у межах цього етапу держави спочатку організуються до великих, але дуже слабкі за рівнем інтеграції монархії. Для другого етапу — періоду повного розвитку феодального ладу, фази його розквіту (середина XI — кінець 15 століття) типові централізовані сословно- представницькі монархії. Для третього етапу — періоду пізнього середньовіччя (кінець XV — XVII століття), смуги занепаду, занепаду феодалізму і зародження капіталістичного способу виробництва характерні абсолютні монархии.

3. Буржуазне (капіталістичне) держава виникає у ході розкладання феодального ладу, пов’язані з перемогою нових капіталістичних громадських відносин. Основне завдання його стає забезпечення панування диктатури класу буржуазії. Економічною передумовою появи цих відносин є універсалізація існуючої приватної власності, зросла рівень її усуспільнення. У підставі цього держави лежить капіталістична приватна власності на гармати й засоби виробництва, але не працівника. На першому плані тут виходить Економічне примус, відносини експлуатації зберігаються. З’являється найманої праці у національному масштабе.

У літературі дедалі більше утверджується думка у тому, що існування сучасного суспільства та її держави закономірно, що з досягненні вищої точки розвитку на традиційному індустріальному напрямі еволюційним шляхом з’являється нова соціальна система, існуюча з які залишилися соціалістичними державами. За капіталізмом та її державним формами настає інша фаза розвитку, названа постіндустріального суспільства, у якому буржуазне держава сприяє трансформації капіталізму в змішану економіку; держава змальовується як однаково дбає про інтереси верств українського суспільства, а націоналізований сектор економіки, її регулювання і програмування, державна система соціального страхування є свідченням конвергенції двох соціально протилежних систем.

4. Соціалістичну державу є четвертий тип держави, котрі можуть виникнути тільки під час соціалістичної революції, при відповідні умови, пов’язані з розвитком буржуазного общества.

У теоретичному плані «соціалістичну державу» означає якусь абстракцію (а плані ідеал), що містить набір ознак, принципів, і норм, які різнять дане держава від капіталістичного. У першу чергу, необхідно наявність матеріальних (економічних) передумов, що з обобществлением власності, концентрацією їх у руках меншини в усі збільшуються розмірах, що зумовлює поглибленню класових протиріч, котрі наважуються під час соціалістичної революции.

Держава по-новому диктаторське і по-новому демократичне виступає політичної організацією більшості населення в главі з робочим классом.

Якщо всі попередні держави виникли на приватної власності, то економічним фундаментом соціалістичного держави є громадська власність у різних її формах, що дозволяє можливість ліквідувати експлуатацію людини людиною, усунути всі причини, її порождающие.

Модель соціалізму 30−50-х років базувалася на повному одержавленні основних засобів виробництва, втручання держави у всі сфери життя; адміністративно-командної організації праці та інших напрямів суспільної діяльності; приматі громадського інтересу перед особистим і згортання цій основі низки права і свободи громадян; першості партійного інтересу й інтересу державної безпеки над будь-якими іншими; ідеологічному тиску держави щодо громадян. У практичному втіленні даної моделі супроводжували тоталітаризм і вождизм, сваволю чиновників і терор, конформізм, догматизм і ідеологічний вакуум.

Сучасна модель соціалізму реально ставить людини з його потребами і якими інтересами до центру всьому суспільному житті; звільняє його від патерналистской політики держави; допускає різноманітні форми власності; стверджує трудовий характер присвоєння; гарантує соціальну справедливості закидів у розподільних відносинах; соціальну захищеність малозабезпечених через державні та суспільні фонды

Выводы

I. Причини походження государства:

I.I Економічні причины

1. «Неолітична революція» — перехід від колекціонерства до виробляючої экономике.

2. Три крупних суспільних поділу праці: відділення скотарства від землеробства; відділення ремесла; поява купцов.

3. Зростання продуктивність праці й поява излишков.

4. Поява приватної собственности.

I. II Соціальні причины

1. Розпад роду свого і поява семьи.

2. Поява антагонизмов.

3. Розкол суспільства до классы.

II. Ознаки що відрізняють держава від громадської власти

— наявність публічної влади, не яка відповідає населением;

— територіальне підрозділ громадян (підданих) государства;

— стягування податків, примусових зборів із населення утримання публічної власти.

III. Ознаки держави, що різнять його з інших політичних организаций:

— наявність особливого апарату управління (публічна власть);

— держава є офіційний представник всього общества;

— поділ населення за територіальному признаку;

— суверенитет;

— наявність апарату принуждения;

— податки, займы.

IV. Держава у власному значенні слова (класовий підхід) є політична організація, що підтримує панування одного класу над іншим, причому меншини над більшістю, сутність такої держави залежить від диктатурі економічно та політично панівного класса.

Держава (общесоциальный підхід) — політична організація- асоціація, члени якої об'єднують у єдине ціле публично-властными відносинами і структурами, є гармату й засіб досягнення між ними.

Держава є об'єднання людей, підлеглих правовим законам (І. Кант).

V. Тип держави — це взяті у єдності найбільш спільні риси різних держав, система їх найважливіших властивостей і сторін, породжуваних відповідної епохою, що характеризуються загальними сутнісними свойствами.

V.I Типи держав (формаційний подход)

— рабовладельческое;

— феодальное;

— буржуазное;

— социалистическое.

Критерії классификации:

— наявність або відсутність приватної собственности;

— наявність або відсутність протилежних классов;

— наявність або відсутність товарного производства.

V. II Макроформации

1. Первинна — первісно-общинний строй.

2. Вторинна (економічна) — рабовласницька; феодальна; буржуазная.

3. Третинна (комуністична) — комуністична (перша фаза социализм).

Список використаної литературы

1. Боднар А. Основи політології. — До., 1991. 2. Панарин О. С. Політологія: Підручник. — М., 1997. 3. Санистебан К. С. Основи політичної науки. — М., 1992. 4. Рябов С. Г. Політологічна теорія держави. — До., 1996. 5. Комаров С. А. Загальна теорія держави й права. — М., 1996. 6. Гаєвський Б. А. Сучасна українська політологія: Навч. посібник. -

К. :МАУП, 1999. — 268 з. 7. Мамут Л. Держава: Полюси уявлень //Громадські науку й сучасність. — 1996. — № 3.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой