Екологія в Україні

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ТЕМА: «Екологія в Україні»

Зміст

Вступ

1. Екологічні знання суспільства — гарантія продовження його цивілізації

2. Історія екології

3. Здорова екологічна ситуація — здоров’я суспільства

4. Джерела екологічної кризи в Україні й її вплив на суспільство

5. Шляхи вирішення соціоекономічної ситуації в світі й Україні

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Кінець ХХ століття — це годину усвідомлення суспільством кризи цивілізації, негативних її наслідків при підкоренні природи.

Сучасна екологія — це наукова база для розробки стратегії й тактики поведінки людства. ЇЇ закони навчають, що людство є частина природи й своїм існуванням залежить від функціонування природних систем.

Суспільству потрібно усвідомити необхідність орієнтування не так на боротьбу із наслідками, котрі руйнують природу, але в усунення самих причин знищення природи.

Закони екології лежати не лише біологічного, а і соціального буття. З розширенням екологічної кризи смердоті сьогодні стають более актуальними.

Серія прогнозів, зроблених різними вченими світу, досить об'єктивно засвідчують, що кризові ситуації в сировинній, продовольчій та екологічних сферах не є тимчасовими, смердоті зростають й ставлять перед людством серйозні завдання.

Протягом всієї історії свого існування людина спиралася на природоруйнівну структуру господарювання. Алі сьогодні, коли уряди й народи світу зрозуміють необхідність включення стану навколишнього середовища до числа пріоритетів розвитку нації, глобальна соціоекологічна катастрофа може не наступити.

Великий вчений У. І. Вернадський вимагає виконання таких важливих умів: — об'єднання всього людства навколо єдиних цілей та завдань; - створення єдиної інформаційної мережі; - свобода виконання прийнятих рішень перетворення навколишнього середовища за рахунок необмеженого доступу до ресурсів та енергії; - рівність та високий добробут всіх членів суспільства; - виключення війни як засобу вирішення соціальних конфліктів.

У сучасному суспільстві не усі вимоги виконуються. Людська цивілізація продовжує знаходитися у фазі нестійкого розвитку, коли внутрішні конфлікти перешкоджають вирішенню глобальних проблем. Світовому співтовариству необхідна єдина концепція виживання. 5

Існує лише три варіанти подальшого розвитку людської цивілізації:

перший — технократичний: продовження максимального споживання ресурсів, виснаження грунту, накопичення негативних впливів на середовище, урбанізація, ріст чисельності населення. По своїй суті, це шлях до катастрофи, оскільки для створення штучної біосфери у людства немає достатньої кількості ресурсів та енергії.

Інший варіант — докорінна зміну стратегії розвитку суспільства, перехід на екологічно чисті технології, альтернативне сільське господарство, скороченняспоживання ресурсів, самообмеження потреб, регулювання народжуваності, повне роззброєння.

Третій варіант, який сьогодні вважається найбільш придатним, — проміжний. Це поступова зміну технократичного шляху розвитку суспільства на шлях екологічний.

Самі по собі потреби світового суспільства є егоїстичними й безмежними, але й справжня людська цивілізація почнеться тоді, коли сус-пільство стабілізує своє середовище життя на основі соціальних та природних процесів. 5

Сьогодні потрібно усвідомити кожному члену світового суспільства ті, що зберегти екологію — це означати зберегти своє здорове буття на планеті, продовжити подальший розвиток, аби не було б соромно перед нащадками.

1. Екологічні знання суспільства — гарантія продовження його цивілізації

Багато людей не розуміють тісного зв’язку між діяльністю людини й навколишнім середовищем, що являється наслідком відсутності знань та екологічної інформації.

Існує гостра необхідність підвищити знання суспільства й ступінь їхнього участі в пошуку розумних рішень розвитку цивілізації й зберіган ня навколишнього середовища. Освіта допоможе людям в виробленні таких екологічних та етичних норм, цінностей й відносин, професійних навиків й способу життя, котрі потрібні будуть для забезпечення стійкого розвитку. Це допоможе людству правильно оцінювати соціально-економічну ситуацію й проблеми свого розвитку, заздалегіть застерігати негативні наслідки своїх діянь.

Всім країнам світу потрібно забезпечити усі рівні навчальних закладів матеріалами екологічних проблем, зробити максимально доступною наукову літературу для широкого вивчення навколишнього середовища, його збереження, покращання людського середовища життя людства. Вивчення екології потрібно вводити на усі навчальні програми, починаючи із дитячих дошкільних й шкільних закладів.

Особливу увагу слід звернути на підготовку майбутніх керівників промислових підприємств, сільського господарства, транспорту й інших різноманітних сфер людської діяльності.

Велике значення має створення різних шкільних й громадських організацій, котрі б впроваджували в життя політику захисту навколишнього середовища, питної води, побутової й промислової санітарії. Необхідно максимально втілювати в життя суспільства через різні засоби масової інформації населення цінність оточуючої нас природи, її важливість в житті людства, правильне застосування промислових технологій, котрі б забезпечували високу продуктивність роботи із найменшою шкідливістю для природи. 3

Перспективними є наукові розробки по використанню екологічно чистих джерел енергії, тобто енергії води, сонця, вітру.

Слід зазначити, як потрібні міжнародні організації, котрі б здійснювали контролю над виконанням кожною країною зобов’язань по охороні навколишнього середовища, контролювати правильність використання природних ресурсів, застосування технологій із різними очисними спорудами й фільтрами.

З розвитком цивілізації потрібно паралельно із новими технологіями постійно вносити корективи щодо екологічних проблем. У свідомості людей винна бути, насамперед, екологія, а уже потім високотехнологічне виробництво товарів народного споживання. На територї України зосереджено велику кількість екологічно небезпечних виробництв. Для порівняння: загальна площа України становила лише 2% територї колишнього Союзу, але й на ній було б зосереджено 25% всього промислового потенціалу й відповідно 25% припадало забруднення природного середовища колишнього СРСР.

А причиною такої концентрації виробництв були низькі знання тодішнього керівництва й нехтування екологічною наукою.

Поганні знання екології стали наслідком знищення природних річок, створені штучних водоймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної води, що порушило природний водний баланс.

Незнання екології також призвело до отруєння землі пестицидами та іншими отрутохімікатами, котрі негативно впливають на людське здоров’я. На екологічні проблеми не звертали уваги, виділялося мало коштів на охорону природного середовища, а більшості випадків, взагалі, не було б ніяких витрат на екологію, вважаючи що раз в раз так якщо. Алі можливості природи самовідновлюватись небезкінечні, її потрібно допомагати в цьому. 6

Заощадивши на екології, людство втрачає на своєму здоров'ї, якості й тривалості життя.

2. Історія екології

Ще у сиву давнину людина сприймала навколишній світло як єдине ціле, але й проблеми охорони навколишнього середовища не було б. Низький технічний рівень, слабкий розвиток науки й технологічних процесів, відсутність широкого застосування хімії, незначна чисельність населення планети не спричиняла такого зпустошення природи, її забруднення навіть при хижацькому ставленні до неї.

Одним з перших, хто на межі 18 та 19 століть усвідомив необхідність цілісної оцінки природних комплексів, був німецький натураліст А. Гумбольдт. Він один з перших ставши на шлях вияву глибинних зв’язків між людством й природним середовищем. Цій проблемі він присвятив все своє життя й написавши понад 600 робіт, котрі стали поштовхом до розвитку геології, геоботаніки, гідрології, грунтознавства, кліматології та багатьох інших наук наступними вченими.

Засновником екології в її сучасному вигляді вважається німецький вчений Є. Геккель, який визначив екологію як науку про загальну економіку природи. Він ввів й сам термін «екологія». Був ще ряд інших вчених, котрі доповнили екологічну науку своїми працями.

Сутність природних комплексів висвітлювали роботи Р. Ф. Морозова у 1912 році. А видатний вчений У. У. Докучаєв у першій половині 20 ст. створив вчення про грунт. У 1948 році англійським вченим А. Тенслі було б введено поняття екосистеми й її сутність.

Особливе місце в історії екології посідають відкриття всесвітньо відомого рядянського вченого У. І. Вернадського (1930−1945), який створив вчення про біосферу та ноосферу, про нерозривність зв’язку людини із природним середовищем. 5

Найбільшу роль у становленні Сучасної екології відіграла публікація монографій з цієї наукової дисципліни американського вченого Ю. Одума в 1970—1990 роках. Взагалі, починаючи із 1950 року виник широкий фронт екологічних досліджень, у які помітну роль відіграють і екологи України. перший науковий центр екологічних досліджень в Україні був створений у 1930 році при Інституті зоології й ботаніки Харківського державного університету. Це був лише сектор екології, який очолив У. У. Сташинський (1930−1940). Він раніше всіх підійшов до ідеї біогеоценозу, його праця «До розуміння біоценозу» створена у 1933 році є класичною в області вивчення зв’язків між організмами в ценотичних системах.

Світове визнання отримали дослідження українських вчених І. Р. Підоплічка, Ф. А. Гриня, З. М. Стойка, П. З. Погребняка, Д. У. Воробйова й багатьох інших вчених, котрі працювали у 1940−1980 роках, розробляючи принципи раціонального природокористування, типологію лісів й інше.

Широку відомість отримали дослідження штучних лісів України, виконані Про. Л. Бельгардтом у 1971 році, а також А. П. Травлєєвим у 1980−1985 роках — вчення про лісові підстилки та їхні екологічну значущість.

У сучасний період в Україні широке визначення отримали екологічні роботи академікам М. А. Голубця, До. М. Ситника, Ю. Р. Шеляг-Сосонка. У головних наукових центрах України в Києві, Львові, Дніпропетровську ведуться активні розробки складних екологічних проблем.

Екологи України зробили вагомий внесок у розробку методів оцінки рівня радіоактивного забруднення великих територій та обгрунтування заходів зниження екологічних збитків від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Витрати України на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи за період 1991−1995 років оцінюються в 3 млрд. доларів США.6 Не враховані витрати, заговорили українською у «язані з захворюванням людей. Внаслідок цієї аварії забруднено понад 10 млн. га земель, у т. год. сільськогосподарських угідь, забруднення Дніпра в 4−5 разів перевищує гранично допустимі норми. Алі його воду змушені пити 35 млн. жителів України. 6

3. Здорова екологічна ситуація — здоров’я суспільства

«Руки, ноги, очі й т. п. — усе це частини тіла, але у дійсності не вміють насолоджуватися. Шлунок — вміє. Ноги носять, руки постачають їжею, зуби жують, і всі частини тіла залучені у діяльність, що служить задоволення шлунка, оскільки шлунок є основним органом, відчуває тіло. Тому все віддається шлунку. Людина живить дерево, поливаючи коріння, і він живить тіло, насичуючи шлунок. А, аби підтримати тіло у здоровому стані, усі частини тіла повинні взаємодіяти, щоб нагодувати шлунок.» 1 Так утверждает Господь Крішна. Коментар до цитати, мабуть, зайвий.

Одержати якісні продукти харчування можна лише в чистому середовищі. А чисте середовище залежить від стану грунтів, води й повітря. Людина одержує продукти харчування із грунтів (поля, луги, ліси тощо) й водного середовища (річки, озера, моря, океани). Зрозуміло, що чисті продукти харчування забруднене середовище дати не може.

У результаті господарської діяльності людство зпотворює природні угіддя й висновком цого являється зменшення територї й якості середовища, в якому людство Веде свою економічну діяльність.

Причин, котрі створюють несприятливе середовище для життя світового суспільства дуже багато: зростання населення, що сприяє зростанню міст й сіл, а відповідно й підприємств для економічної діяльності, що утискує посівні площі. Розвиток всіх видів транспорту згубно впливає на повітря, чистоту річок, озер, океанів. Під впливом транспортування нафтопродуктів морськими обширами знищено сотні видів цінних морських тварин, видів риб, водорослів, що призвело до значного скорочення раціону харчування суспільства. Освоєння людством нових територій своєю економічною діяльністю витісняє із природного середовища рослинний й тваринний світло, що також скорочує раціон харчування.

4. Джерела екологічної кризи в Україні й її вплив на суспільство

Глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною й природою, що пов’язане із невідповідністю виробничих сил та виробничих відносин в людському суспільстві ресурсним можливостям біосфери, називають екологічною кризою.

У Україні розрізняють дві категорії регіональних несприятливих екологічних ситуацій: екологічна катастрофа, в результаті якої гине велика кількість живих організмів й Веде до економічних збитків, та екологічна небезпека, при якій з’являються ознаки несприятливих змін, що ставлять под загрозу здоров’я людини, стан виробничих об'єктів та господарську діяльність. 5

Кризи, катаклізми та інші порушення не були рідкістю впродовж історії цивілізації. Одна з перших екологічних криз був тоді, коли в результаті інтенсивного полювання були виснаженні запаси основної дичини — мамонтів, носорогів, гігантських оленів, степових зубрів. Люди зрозуміли свою помилку й перейшли від полювання як основного способу отримання їжі до землеробства та скотарства.

При значному спустошенні в минулі століття — просто змінювали центр господарювання.

Алі сьогодні екологічна кризу має якісно іншу природу, Яка стала основою загальної деградації природного середовища. Тут значну роль відіграють технолого-виробничі заподій, а також складний соціальний фон із розколом людського суспільства на конкуруючі блоки, котрі намагаються випередити один іншого, нарощуючи виробництво, послуги, торгівлю. Прягнення досягти более високого рівня за будь-яку ціну ведуть до ігнорування глобальних екологічних проблем.

як елементи тиску цивілізації на природне середовище виступають технології, що застосовуються в промисловості та сільському господарстві, автомобільний транспорт та урбанізація, атомні електростанції й військово- промислові комплекси розвинутих країн світу, котрі є найбільшими споживачами ресурсів та енергії.

Техногенний тип розвитку цивілізації в умовах швидкого зростанню населення вимагає залучення до виробничих процесів все більшої кількості природних ресурсів, що значно змінює ландшафт величезних територій.

У світі зареєстровано понад 9 млн. видів по одній отриманих хімічних речовин, котрі смертельні для живих організмів.

Широкомасштабне споживання ресурсів та матеріалів Веде до зростання кількості відходів в промисловості й сільському господарстві.

Екологічна кризу кінця 20 ст. виявилася наслідком спільної дії багатьох факторів, котрі разом тягнуть сус-пільство в безодню.

У Україні головним чинником екологічної кризи являється чинник економічний. У держави й підприємств немає коштів для розбудові промисловості, сільського господарства, транспорту й інших сфер людської діяльності. А про екологічні проблеми, здійснення природоохоронних заходів та контролю за забрудненням приділяється вкрай мала увага.

Сучасне виробництво — це, перш на, гігантський споживач, после діяльності якого розрізняють такі види й джерела забруднення навколишнього середовища:

1. Хімічне, що призводить до надходження до навколишнього середовища різноманітних отруйних речовин.

2. Фізичне, до якого відносять знищення територій, шумові перешкоди та електромагнітне випромінювання.

3. Термічне, яку спостерігається при скидах у водойми нагрітої води із промислових підприємств, особливо, із ТЕЦ.

4. Радіоактивне, що пов’язане із надходженням в природне середовище штучних ізотропів.

5. Засмічення, що проявляється в надходженні до навколишнього середовища різного роду твердих відходів.

6. Біологічне, при якому в природі з’являються не властиві їй організми. Одним з видів такого виду забруднення є мікробіологічне, пов’язане із розвитком у навколишньому середовищі паразитичної мікрофлори.

За природними ресурсами Україна належить до найбагатших держав світу, особливо рудами марганцю й чорних металів. Алі структурна деформація економіки із орієнтацією на продажів сировини за кордон та ресурсоємні виробництва в сполученні із майже знищеним сільським господарством при низькій екологічній культурі виробництва призвело природнє середовище України до деградаційних процесів.

У Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить 1 млрд. т, а гірської маси — близько 3 млрд. т, із них лише 5−8% компонентів мінеральної сировини використовується для виробництва продукції, а решта йде у відходи.

Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля й природного газу, призвело доти, що у 1990 році у повітря було б викинуто 6 млрд. т вуглекислого газу промислового походження. Вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%, а й за останні 150 років він зріс на 25%, причому на 12% - за останні 30 років.

Найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, котрі працюють на вугіллі. Вони становлять 75% всіх ТЕЦ й на їхнього частку припадає третина всіх викидів вуглекислого газу. У пило-газових викидах міститься понад 1400 шкідливих для таких людей й тварин речовин. Крім цого, викиди дають металургійні підприємства (33%), енергетика (30%), вугільна промисловість (10%), хімічна промисловість (7%) та інші галузі й підприємства (20%).5 Значний тиск на навколиннє середовище спричиняють великі промислові центри України. Визначено головні підприємства-забруднювачі на Україні.

Уперше 1992-го року Міністерством охорони навколишнього природного середовища за участю, спеціалістів, науковців, громадських активістів складено список 100 підприємств, котрі завдають найбільшої шкоди довкіллю та здоров’ю населення. Мета даної роботи — посилити природоохоронну діяльність у першу чергу на найбільш екологічно небезпечних підприємствах, привернути перед тим увагу міністерств й відомств, місцевих державних адміністрацій, народних депутатів, правоохоронних органів, трудових колективів, громадських об'єднань. Мінприроди України посилить вимогливість до тихий, хто нехтує Державою, всенародною справою екологічного оздоровлення України й в межах своєї компетенції вже були наготові надати необхідну допомогу із цих ста підприємств у вирішенні непростих проблем природокористування. Частково приведемо дані по цьому питанні:

Вінницька область

Вінницьке виробниче об'єднання «Хімпром». Викиди становлять 30% від загальноміських. Основний забруднювач повітряного басейну аміаком, фтористими сполуками, середньодобові їхні концентрації перевищені у 2,5 — 4 рази. У санітарно-захисній зоні проживає 7 тис. Чоловік, знаходить школа № 30, дитячий садок.

Волинська область

Луцьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. Очисні споруди працюють неефективно. У ріку Стир щороку скидаються 4,3 млн. м3 забруднених стоків, а із ними 166 т органіки, 306- завислих речовин, 11 983 — солей.

Нововолинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. У р. Західний Буг разом з забрудненими стоками в розмірі 5 млн. м3 скидається: органіки — 190 т, завислих речовин — 214 т, азоту амонійного — 28 тонн.

Дніпропетровська область

Дніпропетровське виробниче об'єднання «Азот». Один із головних забрюднювачів повітря міста, у т. год. фосгеном, аміаком, хлористим воднем. Рівні забруднення досягли по аміаку 10, хлористому водню — 7. Лише 41% джерел викидів обладнано газоочисними установками. У санітарній зоні проживає 620 сімей.

Дніпропетровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. Очисні споруди працюють неефективно. Щороку скидаються 188 млн. м3 забруднених стоків. З ними у Дніпро надходить 7,8 тис. т органіки, 417 т нафтопродуктів.

Металургійний комбінат «Криворіжсталь». Основні фонди зношені на 75%. Викидає у повітря 26% забруднюючих речовин, у т. год. оксидів азоту-46, сірчистого ангідриду — 37%. Рівні забруднення міста по оксиди азоту досягають 10, сірководню — 8, оксиду вуглецю — 3. Газоочисними установками обладнано 39%джерел викидів. Щороку комбінат скидає в р. Інгулець 83 тис. м3 забруднених стоків.

Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського. Викидає в атмосферу 15% викидів по місту, зокрема по оксиду вуглецю — 39%, сірководню — 73. Рівень забруднення по сірководню у місті досягає 9,9. Обладнано очисними установками 59% джерел викидів. Завод не має нормативної санітарно-захисної зони. Скидає щорічно у Дніпро 132 млн. м3 забруднених стоків.

Дніпровський металургійний завод ім. Дзержинського. Питома частка у всіх викидах по Дніпродзержинську — 62%, по оксиди азоту — 30%. Рівні забруднення повітря досягають по пилку, оксиду вуглецю-4, діоксиду азоту- 10, сірководню — 9. очистними установками обладнано 64% джерел викидів. Скидає щороку 180 млн. м3 забруднених стоків.

Баглійський коксохімічний завод. Забруднювач повітря бензапіреном, фенолом, ціанідами. Рівні забруднення досягають фенолом 5, бензапірену-9. Оснащено установками пилогазоочистки — 35% джерел викидів. У санітарно- захисній зоні проживає 115 сімей.

Нікопольський Південнотрубний завод. Очисні споруди працюють неефективно. У Каховське водосховище щороку потрапляє 364 т органіки, 2 т нафтопродуктів, 3 т заліза.

Дніпропетровський коксохімічний завод. Оснащення установками очищення — 33%, забруднює повітря фенолом, бензапіреном, ціанідами. У зоні проживає біля 400 чоловік.

Дніпровська ДРЕС. ЇЇ частка загальноміських забруднень м. Дніпропетровська складає 60%, у т. год. по діоксиду сірки — 91%, оксиди азоту — 70%. Споруди біологічної очищення працюють неефективно.

Криворізький коксохімічний завод. Забруднення аналогічне іншим коксохімзаводам. Несправні чи неефективно працюють лише 14% установок. Тут проживає 800 чоловік.

Дніпропетровське виробниче об'єднання «Дніпрошина». Обсяг забруднених стоків 11 млн. м3 на рік. У р. Мокра Сура скидається 152 т органіки, 195 — завислих речовин. Повністю відсутні водоочисні споруди.

Дніпродзердинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. Очисні споруди перевантажені. 27 млн. м3 забруднених стоків щороку скидається в р. Суху Суру. Нові очисні споруди не введені.

Управління водопровідно-каналізаційного господарства виробничого об'єднання «Павлоградвугілля». Неефективно працюють очисні споруди. У р. Самари щороку скидається 15 млн. м3 забруднених стоків, із якими потрапляє 445 т органічних речовин, 29 т нафтопродуктів, 665 т — завислих речовин, 181 т — азоту амонійного.

Криворізька ДРЕС. Дає 23% викидів по Дніпропетровській області. Викидає 270 тис. т сірчистого ангідриду чи 64% по області, 55 тис. т оксидів азоту. З стоками скидає щорічно 2 тис. т солей та багато інших шкідливих речовин.

Донецька область

Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча. Маріуполь посідає одному місце в Україні по кількості промислових викидів у повітря — близько 600 тис. т. З них 68% - це викиди комбінату. Щороку скидає 50,3 млн. м3 забруднених стоків. З 57 заводів очисні споруди діють лише на 33 й то, незадовільно.

Маріупольський металургійний комбінат «Азовсталь». Викидає 28% забруднень, у санітарній зоні проживає 35 тис. Чоловік. Щороку скидає 220 млн. м3 стоків. 2

Мабуть зайво перечисляти усі інші області України й їхні підприємства, підприємства Донецької, Харківської, Запорізької, Луганської, Львівської, Одеської, в Кріму, де йде велике навантаження на природне середовище збоку економічної діяльності людей. Варто сказати, що забруднення всіх разом взятих підприємств створюють астрономічну цифру.

Забруднення природного середовища в Україні взяті под контроль, але й відсутність оборотних коштів відчутно заважають здійснювати природоохоронні заходи.

При цьому щорічно зменшується в повітрі кількість кисню. Щорічно спалюється 16 млрд. т вільного кисню й у повітря надходить до 25 млрд. т вуглекислого газу.6 Тому температура земної поверхні за останні 100 років підвищилася на 0,6%, що спричиняє наступ океану на суходіл, так як підвищився його рівень на 10%.

Бурхлива автомобілізація великі містах України спричиняє 60% шкідливих викидів у повітря. Внаслідок низької якості автомобілів й палива в повітря викидається у 6 разів понад забруднюючих речовин, ніж у країнах Європи. 6

Економічна кризу в Україні спричиняє інтенсивне вирубування лісів, що погіршує баланс в природі.

Дуже складна ситуація в Україні із прісною водою. Близько 800 сіл країни користуються привозною водою, 90% сіл не мають водогону, кількість невеликих річок зменшилася втричі тисячі. Спостерігається процес швидкої втрати якості поверхневих та підземних вод, що пов’язано зі скиданням сильно забруднених стічних вод. Основний стік (до48%) неочищеної води дає комунальне господарство України. Це зумовлено недоскональністю очисних споруд й відсутністю грошей на їхні будівництво та ремонт. Води річок Дніпра та Дністра у ряді випадків перевищують 14 норм нітратів, 11 — нафтопродуктів, 10 — фенолу. Ці річки протікають околицях інтенсивного сільськогосподарського та промислового використання. Дністер виявився найбільш забрудненою рікою України. У 1991−1992 роках, коли був зроблена досконала система пропуску води в системі Дністровського водосховища, санітарний стан цієї річки ставши покращуватися. Забруднення рік та підземних вод призводить до різкого забруднення Азовського та Чорного морів. Щорічно в Азовське море скидається 1,1 млрд. м3 неочищених стоків, в Чорне море — 2 млрд. м3. Майже усі підземні води, як показують аналізи, вміщують надлишок пестицидів, мінеральних добрив та інших шкідливих речовин.

Чи не кращому стані знаходяться Київське, Каховське, Кременчуцьке, Дністровське та ряд інших водосховищ країни. Весь Азово-Чорноморський басейн, що складає південний кордон України, знаходиться ще в гіршому стані. Азовське море за ступенем забруднення в розрахунку на 1 м³ води знаходиться на першому місці в світі.

Внаслідок непродуманих заходів із міліорації в Україні знищено 1 млн. га найродючіших у світі грунтів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 80% всіх випадків захворювань пов’язані з споживанням неякісної води. 6

По інсультах та інфартах сьогодні Україна, як свідчить статистика займає перше місце в світі. 4

У Україні за останні 20 років кількість ріллі однією людину скоротилася майже вдвічі, кількість забруднених земель зросла із 13 млн. до 18 млн. га. Крім того, 2 млн. га такі захімізовані, що їхні рекультивація й відновлення економічно нерентабельні.

Надмірне використання пестицидів та інших мінеральних добрив, надмірна загазованність отруюють людей й тварин. Такий стан промов призвів доти, що в кістках Сучасної людини вміст свинцю у 50 разів вищий, ніж в українських давніх предків. 6

Застосування продуктів хімічної промисловості в економічному житті суспільства Веде до швидкого зростання серцево-судинних та онкологічних захворювань.

Матеріали обстеження грунтів України показують, що їхнє забруднення небезпечно зростає, має місце техногенне забруднення с/г. грунтів викидами промислових підприємств. Воно дуже велике в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запоріжській та Харківській областях. Якість грунтів у цілому по стране погіршується й зижується їхні родючісь.

5. Шляхи вирішення соціоекологічної ситуації в світі й Україні

Екологія на порозі ІІІ тисячоліття поставила перед політикою всіх держав світу такі гострі проблеми, як регулювання чисельності населення, екологічну конвенсію виробництва, екологічну безпечу населення. Природа екологічних проблем єдина для всього світового суспільства, тому їхнього неможливо вирішити окремо в тій чи іншій державі. Сьогодні виникло нове поняття в розвитку цивілізації - екологічна політика.

У сучасному суспільстві екологічна політика стала самостійною сферою в політичній діяльності держав, формування якої почалося із 70-х років нашого століття. Саме тоді, коли проявилася швидка деградація природного середовища в різних країнах світу.

Сьогодні в более ніж 100 країнах світу створені міністерства чи відомства, котрі займаються охороною навколишнього середовища.

Україна, як європейська держава, приєдналася до процесу державного та правового регулювання збереження якості природного середовища. У 1991 році було б створене Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. За його ініціативою в1991 році був прийнятий Закон про охорону навколишнього середовища та розпочата розробка пакету законів та законодавчих актів із екологічних проблем, включаючи охорону атмосфери, води, рослинного та тваринного світу. 5

Суверенна Україна як учасниця Конференції 1992року в Ріо-де-Жанейро внесла пропозицію про екологічну конверсію виробництв, прийняла у собі зобов’язання забезпечувати екологізацію економіки та розв’язання екологічних проблем як першочергове заподіяння господарської та державної політики. Україна бере доля в роботі програм ООН із навколишнього середовища. Тільки за період із 1980 до 1991 року Україна взяла доля в 10 міжнародних актах із охорони здоров’я, що у складі СРСР.

Об'єктивна необхідність міжнародного співробітництва в галузі охорони природи на міждержавному рівні випливає із глобального характеру екологічної кризи. Сьогодні розпочався процес формування нової системи цінностей соціального, економічного та етичного характеру, що включає у собі екологічний імператив. Сьогодення ознаменувалося усвідомленням взаємної відповідальності держав за стан навколишнього середовища. Стали нормою міжнародного спілкування співробітництво в галузі вирішення екологічних проблем, взаємні консультації та обмін інформацією. Головною метою є вироблення системи світової екологічної безпеки.

З 1991 року в Україні введена плату забруднення навколишнього середовища.5 Заходь направлені на реалізацію головного принципу: не максимізація прибутків підприємців чи держави, а досягнення стійкого розвитку шляхом збалансованого природокористування так, щоб розвиток матеріального виробництва в будь-якому регіоні забезпечував стійкість екосистем.

Економічне забезпечення збереження здорового природного середовища різноманітне та включає в себе:

1) державне фінансування заходів із охорони природи;

2) ліцензування;

3) нормування;

4) створення екологічних фондів;

5) систему плати за користування природними ресурсами та додатково за ресурси, що вилучаються;

6) економічні санкції (платежі та штрафи) за забруднення природного середовища;

7) економічне стимулювання зниження забруднення. пільгові кредити для реалізації екологічних робіт та впровадження екологічно чистих технологій;

8) пільгове оподаткування підприємств, що впроваджують безвідходні технології та отримують чисту продукцію, в томучислі й сільськогосподарську продукцію;

9) декларація про продажів екологічно чистої продукції за підвищеними цінами.

Сьогоднішній рівень розвитку суспільства на перший план висуває систему екологічних показників.

Тринадцять країн Європи, США та Канади запровадили споживчу плату — це плата свої, що за дорученням державних органів певні підприємства збирають, зберігають та знешкоджують відходи тихий виробництв, котрі не упорядкували цієї системи сам. Відомо три основних підходи до економічної компенсації екологічних збитків: рентний, витратний, оптимізаційний.

У багатьох країнах світу прийнятий саме витратний принцип екологічних платежів, відповідно розміри плати за забруднення виводяться із розмірів витрат, що необхідні для уникнення забруднення чи ліквідації його наслідків.

Поки що в світі відсутній цілісний механізм вирішення екологічних проблем. Це пов’язано із неготовністю урядів та населення до прийняття ідеї колективної відповідальності людства за збереження біосфери.

Україна сьогодні знаходиться в скрутному економічному становищі, але й намагається запровадити в життя соціально-правові важелі охорони природи:

1) введення екологічних норм та стандартів, що обов’язкові як дл я підприємств, то й для окремих осіб;

2) проведення обов’язкових екологічних експертиз;

3) створення юридичних можливостей для кооперування підприємств із метою виконання екологічних програм на взаємно договірній основі;

4) поширення безвідходних й чистих технологій системою виставок та ярмарків;

5) адміністративні обмеження на види робіт та технологій, що шкодять природного середовищу.

Дуже важливим елементом концепції екологічної безпеки в Україні й інших країнах світу є її правове забезпечення та визначення поняття екологічного злочину. У міжнародному праві под екологічним злочином розуміють соціально небезпечні дії, спрямовані на знищення життя людей чи навколишнього середовища й дуже жорстко караються, іноді навіть до довічного ув’язнення.

Норми екологічного права є обов’язковими, якщо смердоті закріплені законом й підкріплюються методами державного примусу для тихий суб'єктів, котрі ігнорують ними.

Провідною Державою у світі в сфері державного регулювання проблеми екології й системи соціального захисту населення є Німеччина. Майже за 30 неповних років тут було б прийнято более як 600 різноманітних законодавчих актів в галузі охорони навколишнього середовища. 5

У міжнародному екологічному праві провідне місце займає принцип запобігання, відповідно якому основною метою цивільних дій є попередження порушень природного середовища, а чи не ліквідація наслідків таких порушень. Ця всю систему ще недосконала у тому аспекті, що економічно розвинені країни мають ряд слаборозвинених країн, котрі викоритовують як країни «еконогічного гною», розташовуючи на їхнього територї екологічно небезпечні підприємства, а збитки не відшкодовують — вважають, що екологічні витрати повинні нести країни, де розташовані підприємства.

Державна охорона природних об'єктів здійснюється за категоріями об'єктів та територій, розроблених у Законі України про природно-заповідний фонд й має мітку розширити тариторії заповідників, зберегти ландшафти, рідкісні види звірів, птахів, рослин. Спостерігається тиск на заповідники збоку корумпованих чиновників, котрі дозволяють здійснювати забудови на територіях заповідників. Алі громадські організації, мисливські та єгерські утворення в Україні чинять значний опір цьому явищу. Однією із найбільш важливих завдань охорони природи є збереження біологічного різноманіття. Конвенція про біологічне різноманіття, схвалена на Конференції ООН із навколишнього середовища та розвитку 1992-го році. До кінця 1993 року Конвенцію про біологічне різноманіття підписали 167 держав світу.5 На територї України мешкає 45 тисяч видів тварин, до того числі 17 видів земноводних, 20 плазунів, близько 400 видів птахів, 200 — риб. Флора рослин нараховує майже 5 тисяч видів. Без збереження рослин та рослинності неможливо зберегти види тварин.

Весь перелік видів рослин й тварин, що потребують охорони, наводять в Червоних книгах, котрі видають у багатьох державах світу. У Червоній книзі України знаходиться 429 видів рослин, 28 видів мохів. 30 видів грибів. 27 видів лишайників та 17 видів водоростей та 382 види тварин. Складання Червоних книжок є одним з методів зниження темпів антропогенного вимирання живих організмів.

Спеціальною формою охорони природи є переселення рослин, тварин, птахів в тих райони, де смердоті вимерли, чи ж можуть прижитися в нових умовах існування. Таким прикладом є успішне відновлення популяцій бобрів на територї України.

Отже, щодо вирішення екологічної ситуації в Україні, то можна зробити висновок: державу, громадські організації, єгерські й мисливські товариства та багатох громадян країни турбує проблема екології. По можливості українське сус-пільство намагається у такий скрутний годину зберегти природнє середовище для майбутніх поколінь, інші ж, що є бажання це робити.

Висновки

Є надія, що незалежна Україна переступити поріг в ІІІ тисячоліття із високою екологічною культурою, сутність якої полягає у внутрішній суті самої людини та людського суспільства, що знаходиться «всередині нас» й проявитися в певних діях щодо природи. Наша епоха — годину великої дисгармонії людини й оточуючої її природи, хижацького ставлення до неї. Алі лише у співпрацю людини із природою може забезпечити людству майбутнє, подальший розвиток цивілізації й досконалення людського розуму.

Людина винна зрозуміти, що вона є частиною природи. Тому знищуючи природу, вона знищує й наближує до трагічного кінця своє буття на планеті.

Досить тривалий занепад української економіки, високий рівень бідності населення країни, важкі наслідки Чорнобильського лиха, повені та ряд інших катаклізмів не зламають працьовитий Український народ, який поступово виведе країну із економічної кризи, стабілізує роботу підприємств всіх галузей промисловості, сільського господарства, транспорту, науки, культури й стані високорозвиненим суспільством світу. Для цого Український народ має терпіння й бажання, але й щоб здійснити «українське диво» — потрібен час.

Список використаних джерел й літератури:

1. Бхагавад — Гіту як вона. Міжнародне Суспільство Свідомості Крішни. // За ред. Шрі Шримад А. Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада. — Видавництво: «Бхактиведанта Бук Траст». — 1986. — З. 26−27.

2. Географія України: Матеріали для практичних й семінарських зайняти // За ред. проф. Я. Жупанського й доцента І. Пушкара. — Тернополі: «Астон». — 1997. — З. 371−383.

3. Дрейер Про. До., Лось У. А. Екологія і забезпечити сталий розвиток: Навчальне посібник. — М.: Вид. УРАО. — 1997. — З. 3−7, 75- 95, 146- 155.

4. Держкомстат України. // 33 канал. — 1999. — 25 березня. — № 13. — З. 4.

5. Злобін Ю. А. Основи екології. — До.: Вигляд. «Лібра». — ТОВ. — 1998. — З. 7−239.

6. Основи економічної теорії // За ред. З. У. Мочерного, З. А. Єрохіна, Л. Про. Каніщенко та ін. — До.: ПЦ «Академія». — 1997. — З. 445−452.

7. Новиков Ю. У. Екологія, довкілля і достойна людина: Навчальний посібник для вузів. — М.: Агентство «ФАИР», 1998, З. 3 — 30, 45 — 66, 150 — 160, 211 — 233, 272 — 295.

Контрольну роботу виконав: Студент 2 курсу

Спеціальності «Фінанси»

Група 12 — Ф

Заверюха Андрій…

24 жовтня 1999 року

м. Вінниця

1999 рік 5 Злобін Ю. А. Основи екології. — До.: Вигляд. «Лібра». — ТОВ. — 1998. — З. 238, 239. 5 Злобін Ю. А. Основи екології. — До.: Вигляд. «Лібра». — ТОВ. — 1998. — З. 239. 3 Дрейер Про. До., Лось У. А. Екологія і забезпечити сталий розвиток: Навчальний посібник. — М.: Вид. УРАО. — 1997. З. 219, 220. 6 Основи економічної теорії // За ред. З. У. Мочерного, З. А. Єрохіна, Л. Про. Каніщенко та ін. — До.: ПЦ «Академія». — 1997. — З. 448. 5 Злобін Ю. А. Основи екології. — До.: Вигляд. «Лібра». — ТОВ. — 1998. — З. 27. 6 Основи економічної теорії // За ред. З. У. Мочерного, З. А. Єрохіна, Л. Про. Каніщенко та ін. — До.: ПЦ «Академія». — 1997. — З. 353. 6 Відразу. З. 451. 1 Бгагавад — Гіту як вона. Міжнародне Суспільство Свідомості Крішни. // За ред. Шрі Шримад А. Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада. — Вид. «Бхактиведанта Бук Траст». — 1986. — З. 26, 27. 5 Злобін Ю. А. Основи екології. — До.: Вигляд. «Лібра». — ТОВ.- 1998. — З. 142. 5 Злобін Ю. А. Основи екології. — До.: Вигляд. «Лібра» .- ТОВ. — 1998. З. 164. 2 Географія України: Матеріали для практичних й семінарських зайняти // За ред. проф. Я. Жупанського й доцента І Пушкара. — Тернополі: Вигляд. «Астон». — 1997. — З. 372. 6 Основи економічної теорії // За ред. З. У. Мочерного, З. А. Єрохіна, Л. Про. Каніщенко та ін. — До.: ПЦ «Академія». — 1997. — З. 447. 6 Відразу. З. 448. 6 Основи економічної теорії // За ред. З. У. Мочерного, З. А. Єрохіна, Л. Про. Каніщенко та ін. .- До.: ПЦ «Академія». — 1997. — З. 449. 4 Держкомстат України. // 33 канал. — 1999. — 25 березня. — № 13. — З. 4. 6 Основи економічної теорії. // За ред. З. У. Мочерного, З. А. Єрохіна, Л. Про. Каніщенко та ін. — До.: ПЦ «Академія». — 1997. — З. 449. 5 Злобін Ю. А. Основи екології. — До.: Вигляд. «Лібра». — ТОВ. — 1998. — З. 236. 5 Відразу. З. 234, 235. 5 Злобін Ю. А. Основи екології. — До.: Вигляд. «Лібра». — ТОВ. — 1998. — З. 234. 5 Відразу. З. 226.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой