Политическая концепція у навчанні Джона Локка

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Політологія


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

Політична концепція у навчанні Джона Локка

1. Конструкція «природного права» і концепція походження государства.

2. Інтерпретація равенства.

3. Три (природжених) права особистості «Трактаті про державному правлении»

4. Компроміс між абсолютної монархією і республикой

5. Проблема веротерпимости

Заключение

1. Конструкція «природного права» і концепція походження гос-ва.

Свої политич. погляди й установки Локк обгрунтовував з допомогою філософії історії, ядром до-рій були вчення про природному право і громадському договорі. На думку Локка, спочатку існувало природне стан людей, але це була Гоббсова «війна всіх проти всіх». У цьому вся стані панувала взаємна доброзичливість, т.к. кожному вистачало плодів землі та води й у міг нагромадити достатню йому власність. Інакше висловлюючись, приватна власності існувала набагато раніше встановлення державної влади незалежно від неї виникнення. Локк розвивав становища, раніше ін. англ-ми діячами часів середини 17 в.

Локковская конструкція «природного права» — це не є просто система теоретич. постулатів, призначена до пояснень преднайденного. Це — пряма декларація «невідчужуваних прав», сукупність до- рых мислиться як основний закон знову учреждаемого (розумного) общ-ного ладу. На вчення Локка прямо спирається конституц. практика північноамериканських штатів, їх знамениті біллі про права. Локк був у історії філософії, які брали участь у складанні первоучредительного державного акта: за рекомендацією Шефстбери він зробив конституцію Північної Кароліни, до-раю в 1669 г. схвалено зборами народних представників, і вступив у силу.

Природний стан характеризується Локком як сукупність відносин свободи, рівності та поглибленням взаємної незалежності людей. Його ідеалізовані уявлення означали апологію буржуазної, і аж ніяк феодальної власності: адже остання, по Локка, відповідає вимогам волі народів і доброзичливості. У цих уявленнях знаходив своє вираження і принцип буржуазного індивідуалізму: «рівність» людей сенсі їх рівного права на особисту ініціативу зовсім не від припускало у Локка вимог рівняння власності. Такі вимоги були характерними для радикально- демократич. ідеологів революц. років на кшталт Джона Лильберна, але Локк їх отвергал.

У розпал революції левеллеры висунули і той ідею — про підзвітності урядів народу, відповідно до громадському договору. Ця ідея зафіксовано у трактаті поета Джона Мільтона «Права й обов’язки короля і правителів…» (1649). Вчення про громадське договорі, идеалистич. по вихідним посилкам, але прогресивне для свого часу, використовує і Локк. Його мотивом пронизаний вже Локков «Досвід про віротерпимість» (1667), і це іде філософом проти феодально-теократич. концепцій, що з всієї різкістю виражено в «Двох трактатах про державному правлении».

Можна сміливо сказати, що досить широкі демократич. верстви доросли до адекватного розуміння философско-правовых ідей, і з ін. боку. сама новаторська філософія права розвинулася настільки, щоб взяти в себе низку правосознательных запитів, стихійно доспілих у масовій русі 16−17 ст. Т. обр., вчення Локка вперше вгадав і аналітично прояснило буржуазно-демократич. законодавчу волю. а ця остання вперше дізналася себе самого в принципах локкианского «природного права».

Що Обгрунтовує вчення про громадське договорі теорія природного права містилася й у незавершеному начерку «Дослідів закон природи». І хоча теорія Локка в поч. 1960-х років ще склалася, вже видно її зв’язку з його философско-историч. побудовами: ніяких политико-моральных уроджених ідей (знань) немає, але досвід спрямовує думки людей для відкриття їх природжених прав, можливостей та обов’язків. У цьому не опублікованій за життя філософа роботі вільна воля добродії як джерело благочестивих соціально значущих моральних розпоряджень хіба що конкурує з необхідно що виникли природним з-ном самозбереження, к-рый з благочестям немає нічого спільного і пов’язують із ним лише штучно. Ця двоїстість долається перемогою з-на природи, і у «Двох трактатах про гос-ном правлінні» до «з-ну природи й розуму» додається зрідка посилання й з його божественну санкцію, вона має тут жодного змістовного значення; вимоги человеч. природи диктують все. «Основною метою вступу людей суспільство прагнення мирною й безпечно користуватися своєї власністю, а основним знаряддям і законним способом при цьому служать з-ны, встановлених у цьому общ-ве; перших вражень і основним позитивним із- ном усіх держав є з’ясування законодавчої влади; точно так ж перших вражень і основним природним з-ном, до-рому повинна підкоритися сама законодавча влада, є збереження общ-ва і кожного члена суспільства» (Локк. Избр. пр-ния т. 2, с. 76)

Локкова концепція походження д-ви з громадського договору цілком складається лише у «Двох трактатах…». За припущенням філософа, в старі часи внаслідок зростання народонаселення з’явилися тривожні симптоми переростання природного стану в «війну всіх проти всіх». Саме на цей момент люди віддали перевагу спільним і, можливо, «мовчазним» рішенням заснувати держави й вручили первообразованным урядам виконавчу власть.

З аналізу співвідношення природного і громадських організацій станів в філософії історії Локка видно, що на відміну від Гоббса вважає, що общ- у склалося чи складалося до появи держави, держава ж покликане не обмежувати соціальну волю і ініціативу, а гарантувати їх. Верховним сувереном в гс-ве не уряд, а нація. Якщо уряд (правитель) надходить усупереч чинному права й псує з-ны чи взагалі рахується з ними, напр. відбираючи власність громадян, і довільно нею розпоряджаючись, то піддані має право розірвати угоди з уряд і. використовуючи декларація про самозахист, піднятися на насильницьку революцію. Саме на цей короткочасний період народ реально має свою суверенитет.

2. Інтерпретація равенства

Tabula rasa, початкове рівність дітей у сенсі відсутності в них знань, служить передумовою початкового природного рівності, а поступове розвиток різних, а сл-но, і нерівних їх здібностей і задатків, зокрема працьовитості, причина те, що в наступної історії діють котрі мають найрізноманітнішими можливостями перспективами. «…Різні ступеня старанності сприяли з того що люди набували майно різних розмірів… винахід грошей дало можливість нагромаджувати й збільшувати його». (Локк т.2 з. 30). Одні почали багатими і впливовими, і вони найбільше зацікавлений був у створенні державності. Долею малозабезпечених стала робота через ані кусня хліба. Так дивиться це питання Локк, по-своєму послідовно, але водночас змішуючи здогади і ошибки.

Ведучи мову про живому суб'єкт правопорядку, Локк має у вигляді ізольованого індивіда, шукає приватної вигоди. Та й соціальна життя взагалі малюється йому, передусім, як мережу мінових відносин, в к-рые вступають прості товаровладельцы, особисто вільні власники своїх зусиль і майн. «Природний стан», яким було зображено у другому локковском трактаті про державному правлінні, — це, передусім, стан «чесної» конкуренції, заснованої на взаємовизнання. Відповідно «природний закон» (правило гуртожитки) розуміється Локком як вимога равнопартнерства.

Рівність і свободу, к-рые входить у локковскую трактування «природного з-на» — те рівність і свободу, к-рые передбачаються загальним соціальним змістом більш-менш розвиненого товарно-менового отношения.

Рівність, як він трактує Локк, зовсім не від має на увазі природного однаковості індивідів і містить у собі запиту з їхньої превентивне зрівнювання за здібностями, силам і имуществам. Йдеться рівність можливостей та домагань. суть його зводиться до того що, що жодного з індивідів, хоч яким жалюгідним не було його природне надбання (його інтелектуальні і физич. сили, його вміння і благоприобретения), не м. бути виключили з конкуренції, відторгнутий від вільного обміну благами і послугами. Або: все люди незалежно від своїх природного нерівності назавжди і безповоротно мали бути зацікавленими визнані економічно самостійними мубъектами. які у відношенні добровільного взаимоиспользования.

Парадоксальна ідея «рівності без урівнювання», рівності, допускає і більше, оберегающего і стимулюючого природне неподібність людей, — одну з основних тим, у политико-юридич. навчаннях философов-новаторов. На англійському грунті вона вперше вимальовується в Гоббса, потім — через Локка — переходить до класика політичної економії Адаму Сміту. У трактаті «Про громадянина» Гоббс каже «: … кожен має являти собою вигоду інших. Щоб переконатися в цьому, потрібно звернути увагу, що з освіті товариств між людьми спостерігаються розбіжності у здібностях» Локк підхоплює цієї формули і акцентує її власне правове зміст: можливості, к-рые держава надає для реалізації природних розбіжностей нерівностей, є, як не парадоксально здавалося б, найкращий спосіб усунення неприродних привілеїв, тобто. такого политич. стану, при до-ром знатні і традиційно сильні мають винятковим правом на экономич. і особисту независимость.

Буржуазна ідеологія в Локковом її варіанті виражена досить опукло: класове нерівність виступає у цій схемі як цілком нормальне явище, зрозуміле різної ефективністю особистої праці через нерівності людських талантів. Це гармоніює з политич. мышдением Локка: лише власників приватної, переважно земельної, власності вважає він справді повноправними і розумними громадянами. «Людина, к-рый має певними володіннями чи користується будь-якої частиною території якого- або державу, цим дає своє мовчазна згода й у такому ж ступеня зобов’язаний коритися законам цього уряду…». Локк не знаходить нічого обурливого в подневольном праці, не заперечує рабства негрів, що також і з його начерка інструкції для губернатора заокеанської колонії Вірджінії (1698). Але Локк — антифеодальний мислитель: він далекий до виправдання станового розподілу общества.

3. Три (природжених) права личности

У «Трактаті про державному правлінні» Локк формулює три основних природжених права особистості, к-рые індивіди визнають друг за іншому в «природному стані» і к-рые потім гарантуються самим гос-вом: це під собою підстави, волю і власність (lives, liberties and estates). Ці три права утворюють конституційний базис правового порядку й вперше роблять можливим законодавство, не стесняющее, а эмансипирующее зі свого основному змісту — законодавство, сама можливість якого було непредставима для традиційного юридичного мислення. Локк пише: «Метою закону України є не обмеження, а збереження і розширення свободи. Вона представляє собою свободу людини розташовувати й розпоряджатимуться скільки завгодно своєї особистістю, своїми діями… і усім своїм собственностью».

Потрійна правова формула Локка ввійшла в численні раннебуржуазные Конституції і стала «клітинкою», з до-рій розвинулося більш диференційовано зміст «правами людини і громадянина». У трактаті Локка декларація про свободу, під собою підстави і власність не виступають як зовнішні одна одній, рядоположенные принципи. Вони уявляють собою елементарну систему прав, де норма із необхідністю відсилає в іншу. У остаточному підсумку йдеться про один: про визнання людей повноцінними «суб'єктами обміну», незалежними товаровладельцами, «воля к-рых пронизує їх товары».

Право на вільне розпорядження власністю виступає у своїй як підсумкове, результуюче, а декларація про волю і життя — як передумова. Локк поклав праця викладачів у основу будь-якого приватне володіння, що дозволило йому злити воєдино три основних природжених права особистості. Праця, націлений на досягнення індивідуального добробуту та вигоди, визнається Локком визначальною формою людської життєдіяльності, к-рую насамперед має через декларація про жизнь.

Порушенням права життя є. По Локка, вже всяке поневолювання індивіда, всяке насильницьке присвоєння його продуктивних здібностей. Не вбивство як такий, а рабство, тобто. экономич. стан, при до-ром одна людина одержує у повне розпорядження життєві сили іншого і вільний зробити з нього що завгодно, — ось, що передусім викликає заборона локківським правом на жизнь.

4. Компроміс між абс. монархією і республикой

Локк включив особисту волю склад поняття «власність громадянина». Будь-яке уряд саме зобов’язане підпорядковуватися цим з-нам. що Локк і підкріпив вимогою відділення виконавчої від законодательной.

Всі ці думки, викладені у другому «Трактаті про гос-ном правлінні», по суті обгрунтовували необхідність повалення Якова II. Позаяк конституц. парламентарна монархія є, по Локка, найкращим з гос-ных пристроїв, то вихід революції межі вимог її встановлення він вважав помилковим і вкрай небезпечним, провідним до страшним потрясінь. «Два трактату про гос-ном правлінні» підводили теоретич. фундамент під назревавший і доконаний переворот 1688 г. Локк направляв своїх читачів висновку, що революція проти монархич. деспотизму — вершина громадянського розуму і справедливості, але подальші революц. перетворення для Англії безглузді. Виходило, що Англії, позбувшись королівського сваволі, ніж повністю вичерпують своє право революцію і принцип його суверенітету, цим втрачає практичний смысл.

Компромісна позиція між абсолютної монархією і республікою, к-рую відстоює Локк в «Двох трактатах… «, спиралася на реальні политич. умови, невдовзі завойовані дворянско-буржуазным блоком. У своїй политич. програмі Локк конкретизує ця була як теорію поділу влади. Теорія цілком відповідала политич. практиці після 1688 р. коли до керма правління прийшли віги і далі исполнтьельная влада поперемінно стала потраплятимуть у руки, то торийских. то вигских міністерських кабінетів. Відповідно до принципу розмежування прерогатив, верховна, законодавча влада належить буржуазному парламенту, к-рый вирішує питання «волею більшості». Ця «воля» (по Локка) закріплює буржуазно понимаемые свободи совісті, слова, друку, зборів і. зрозуміло, приватної власності. Виконавча влада, куди входять у собі судову, військову і федеративну (т. е. зносини з ін. державами), передається кабінету міністрів та лише почасти королю. Всі ці повноваження чітко визначаються і регулюються законами, суворо контролюються парламентом.

5. Проблема веротерпимости

З політичної концепцією Локка були пов’язані його на питання релігії, і віротерпимість. Якщо «Дослідах закон природи «істинної мораллю вважалася та, що закладена й у божих заповідях, те з «Досвіду про людському розумінні» і «Розумності християнства» випливає, що лише співвіднесення віри зі справжньою мораллю міг би виправдати першу. Локк виявився одразу на порозі кантівського виведення, що з виникнення моралі в бога не потрібно, хоча до її зміцнення віра у бога може знадобитися. Локк бореться не було за «розумне християнство», а й за мораль, вільну фанатизму і сповнену широкої віротерпимістю. І коли церква перестала воювати проти такого моралі, кращого бажати і вимагалося бы.

Як автор «Розумності християнства», Локк продовжує залишатися прибічником ідеї відділення церкви потім від держави. Залишається Локк прибічником віротерпимість. свободи економіки від переслідувань усім осіб, проте радить не надавати повноти цивільних прав католикам і атеїстам. Що ж до загального принципу віротерпимість, він відповідав политич. лінії нового режиму на припинення релігійних распрей.

Заключение

1. У сфері общественно-научных уявлень Локк є захисником конституційної монархії, відкидає концепцію абсолютизму Гоббса.

2. У межах своїх поглядах Локк виходить із природного стану суспільства, в до-ром всю владу і правомочність є взаємної. Один має більше, ніж другой.

3. «Цей стан свободи, але ці не стан сваволі. Хоча людина у тому стані має неконтрольовану свободу робити з собою і злочини своїм майном що завгодно, він, проте, немає свободи погубити себе або якесь существо».

4. Обмежує людини природний закон, к-рый говорить, що «ніхто немає права обмежувати іншого у житті, здоров’я, свободі або майні». Свобода людини, в такий спосіб, не абсолютна.

5. Тому влада правителя, отримана з урахуванням" договору", неспроможна бути абсолютної. Вона обмежена саме тією, що змістом природного закона.

6. Природний закон Локка висловлює основні інтереси й потреби класу, від імені к-рого він выступал.

7. Значною складовою міркувань Локка про складання суспільства є ідеї про розмежування влади. Вони викладені у роботі «Два трактату про управління державою», де зараз його розрізняє влада «законодавчу, виконавчу і федеративну». Його обгрунтування поділу законодавчої і виконавчої влади в що свідчить вплинув ідеологів французької передреволюційної буржуазии.

8. Від теорії Локка можна починати відлік власну історію юридичного світогляду. «Природний право» Локка формулювала новий политико-юридический ідеал: ідеал суспільства, в до-ром кожна людина від початку визнається як индепендента — трудівника — собственника.

автор: Орлов Святослав Григорович дата: 24. 03. 97 г. уч. заклад: РДГУ, историко-филологичю факультет, 1 курс предмет: політологія викладач: Мадатов

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою