Моя політична биография

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Политология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

У цьому світлі майбутніх виборів розвиток моєї за політичну кар'єру набуло особливе значення. Більшість скільки-небудь значимих кандидатів вже надали на суд читачів свої автобіографії. Не залишуся залишиться осторонь і я, при цьому, хочеться убезпечити себе від нападок щодо невідомих широкому загалу сторін моєму житті. Розповідь нічого очікувати буяти певними літературними вишуканостями, що цілком відповідає моєму характеру. В усьому мали бути зацікавленими і здорові рассуждения.

Народився зробив у Ленінграді 1954 року. Батька свого пам’ятаю погано, він трагічно загинув на будівництві Іркутської ГЕС, що мені немає ще й 3 років. Тато був висококваліфікованим і у тресті «Спецгидроэнергомонтаж». Його знаменита передова бригада Комуністичного праці будувала ударними темпами Куйбышевскую, Менгичаурскую (Азербайджан), Братську гідроелектростанції, а Іркутську не достроил.

Моя мати, маючи на руках трёхлетнего дитини, змушена була кинути навчання у Ленінградському Технологічному інституті і піти працювати в швейне ательє. Зарплата була маленька, але голодним моє дитинство був. Мати намагалася дати мені повноцінне виховання й освіту, навчити самостійності відповідальності за вчинки. У 5 років навчився читати і писати, а 6 років -пішов у 1 клас школи, але вже у Ленінграді, а підмосковному селищі Лунёво.

Навчався чудово, але відмінником ні. Мав масу захоплень, до яким, втім, досить швидко втрачав інтерес: фотографія, нумізматика, філателія. Але був одна тема, інтерес до котрої я будь-коли проходив — історія. Було неймовірно цікаво вирватися з сірості хрущёвских п’ятиповерхівок, переносячи подумки до Америки часів війни між Північчю і Півднем чи революційну Францию.

Дуже рано відчув інформаційний «голод», неможливо міг зрозуміти, як із тодішньої злиднях ЗМІ оспівували державний устрій. До того ж неподалік від нашого селища було розміщено дачі генералів МВС і щоліта, коли урядовці привозили туди свої сім'ї, я мав можливість вільно спілкуватися розмовляти із дітьми, що також зміцнювало протест проти такого положения.

Взаємини однолітками не доставляли мені клопоту не матимете. Я мало вирізнявся тоді більшості: також любив поганяти м’яч у дворі, курив в шкільному туалеті, але приходячи додому, потрапляв у повітря кохання, і розуміння, мав змога навчання, чого в більшості однолітків був. Комплексу неповноцінності з приводу відсутності у мене був у тій простої причини, що неповних сімей, як наша тоді було много.

Поки що навчався у школі, моя мати заочно закінчила Інститут культури по спеціальності «режисер народного театру» і було призначена директором студентського клубу (спочатку тимчасово, потім — постійно) Московського гідромеліоративного інституту. Це забезпечило змогу відвідувати курси іноземної мов в інституті. До того ж рано поринає у студентську життя з її вільнодумством. Отримавши доступом до інститутської бібліотеці, я, до своєму розчаруванню, виявив там суто технічну літературу, до якої мав природне отвращение.

У 1970 року, на момент закінчення мною школи, ми переїхали до Москву. Зрозуміло, мав можливість легко діяти за МГМИ, користуючись становищем і авторитетом матері та своїми успіхами в навчанні, але думка про нудних лекціях: «способи риття каналів в Кара-Кумах поворотів сибірських річок в Середню Азію» не вселяла оптимизма.

Гарне знання французької, частково здобуту у школі (частково — доповнене самостійними заняттями), любов до громадським наук, бажання й уміння спілкуватися із людьми — ось якості, що їх мав на той час. З цією «багажем» пішов до Інституту східних мов (сьогодні це Інститут країн Африки й Азії) за фахом «тюрколог».

Інститутська життя було більш різноманітнішою, ніж стара. Нарешті з’явилася можливість читати рідкісні, а де й заборонені книжки (часто мене заставали за читанням «самвидаву», внаслідок чого отримував «нагінки» від комсомольської организации).

Моя навчання в інституті збіглася з роботи вже в’янучим переслідуванням інакомислення країни. Щоправда, дисидентів держава саджало, але вже менших кількостях. Розмови кухні - усе моя «політична» діяльність у то время.

ЗМІ тоді не віддзеркалювали реальну ситуацію країни, тому ніяких критичних матеріалів знайти у них не можна, тож, як і більшість моїх однокурсників, ночами слухав Бі-Бі-Сі. Взагалі, з 71-го по 80-ті роки у країні виникла потреба змін, але лад був законсервований, ніхто був чіткого бажання дій, програми, все зводилося до передчуттям і ожиданиям.

Стосовно державі- офіційно- був лояльний. Але тавро «безпартійний» часом заважало. Не подавав всі заяви про прийомі до лав КПРС що вже тоді усвідомлював непотрібність цього важливого органу при неминучих демократичних перервах країни. До того ж партійність тоді було необов’язковою. Проблем з комсомольської організацією також було, оскільки це перетворилася на порожню бюрократичну процедуру здачі внесків. Уся ж справжня діяльність й зміни відбувалися незаметно.

Після закінчення інституту мене не послали до інших держав (хоча я закінчив його з відзнакою, вивчивши, крім турецького, дві мови — французький і англійська), а відправили серед шести людина б служити у російську армію Закавказький військовий округ. При штабі Закавказького військового округу, куди я потрапив, існував відділ, який безпосередньо займався проблемами Близького Сходу. Обов’язки офіцерів, які у цьому відділі, листувалися наступному. Уранці, приходячи працювати, ми слухали радіо — Бі-Бі-Сі, турецьке радіо, — робили переклади, готували інформацію для керівництва штабу. Я читав турецькі газети й виходячи з цієї інформації, отриманою з преси, та радіо, становив деякі звіти для командування. То підготував огляд, у якому давалася оцінка молодіжних організацій Туреччини і їхню діяльність, особливо у території, суміжної з тодішньою радянською, потім написав працю «Політичні партії Туреччини». Наприкінці служби навіть почав виїжджати з лекціями до військ — про Туреччини, про проблеми Близького Сходу, про міжнародне становище загалом, тобто, по суті, займався пропагандистської работой.

Взагалі ж армійський період біографії згадується без особливої теплоти, хоча у офіцерської середовищі в мене й з’явилися друзья.

Повернувшись до Москви відразу після служби до армій, я оженився і взявся вити сімейне гніздо, благо під час студентської стажування у Туреччині вдалося відкласти до кращих днів валюту. Купивши кооперативну квартиру в районі Теплого Стану і влаштувавши своє життя, я зміг знайти й хорошу роботу у туристичному агентстві «Супутник» (переважно, завдяки родичам дружини). У 1979 року маємо народився син, що його честь діда назвали Владимиром.

Перебудова сприйняли мною та всіма моїми друзями як позитивне. Приватна ініціатива, підприємництво загинуло командно- адміністративної системою. Завдяки демократизації суспільства стало розвиватись агресивно та приватне підприємництво. Багато зайнялися бізнесом, не залишився осторонь і це. У 1989 року, переманивши себе частина працівників «Супутника», я організував своє приватне турагентство, яке, пропонуючи тури доти невідомі радянським туристам, стало швидко набувати популярність. Ми ішли у авангарді «човникового» руху, першими організувавши звані «шоп-туры».

До серпня 1991 року, коли, мною організоване, стало давати суттєвий прибуток, гримнув путч. Хворобливіші всього він для тоді ще тонкої ділової прошарку суспільства, стала чітко видана хиткість нашого добробуту. Але, на щастя, не хотів повернення тому, стару систему остаточно умерла.

Путч дав яка зароджувалась тоді фінансово-економічної еліті про необхідності поширення її впливовості проекту та на політичного життя країни. Ідеї ці обговорювалися під час «стояння» навколо Білого дому. Демократи у главі з Єльциним користувалися великий підтримкою, бо були прибічниками командно-адміністративної системи, давившей вільну экономику.

До 1998 року розширив сферу діяльності своєї компанії, у неї увійшов «Жилстройбанк». Зростання компанії стався також раптово, як і всі зміни у Росії. Розпад СРСР порушив систему міжнародних відносин, становище туристичних компаній похитнулося, тому мене довелося терміново шукати сектор вкладення капіталів, щоб убезпечити себе. Без економічного освіти, я зміг зібрати команду людей, які на фінансово- економічній сфері. До того ж фінансовий сектор тоді був у такому безладді, як і фахівці який завжди знали, що робити. Завдяки природного чуттю і везінню, я зміг забезпечити підтримку з особі Лужкова, оскільки дочірній «Жилстройбанк» став надаватимуть кредитів під символічні відсотки для будівництва у Москві. Наслідки розпаду СРСР згладилися, з’явилися «нові українці», що й стали основними клієнтами туристичних фирм.

Події 1993 року підштовхнули фінансові кола до створення організації, здатної економічними засобами проводити політичну ситуації у країні. До цього союзу приєднався і це. Зараз владні структури намагаються підім'яти під себе економіку, монополізувати багато її галузі, не розуміючи проте, що в особі зіштовхнулися з, нехай поки ще не рівної, політичної силой.

Нинішня адміністрація скомпрометувала себе неправильної податкової, соціальної, зовнішньої політикою. Тому як і раніше, що зараз об'єднання ще досить слабко, якщо він зупинився, якими рахуватися з нашим думкою стоит.

У нашому особі Російська национал-республиканская партія знаходить повну підтримку. Лідер такого поєднання — Лебєдь — найперспективніший політик нині. Всі його дії (Придністров'ї, врегулювання в Чечні) збільшили його авторитет. Вибори 1996 року засвідчили, що він користується довірою виборців. Порвавши ж із урядом, Лебєдь відняв від останнього голоси. Тепер залишилося переконати найбільшу кількість осіб в правильності позицій РНРП, що ні становитиме великих складнощів через величезного авторитету відставного генерала і інтелектуальних ресурсів, які має економічний союз, куди і моя група компаний.

На закінчення хочеться сказати кілька слів щодо скандалу, пов’язаний із скуповуванням акцій газети «Московські новини» «Жилстройбанком». ЗМІ, піднімають цей скандал, самі теж є власністю, нехай частково, тих чи інших об'єднань. До того ж, слід мати друкований орган щодо свої волелюбні ідеї, правильної їх формулювання, чого до певного часу РНРП позбавили. Дві інші газети, раніше куплені «Жилстройбанком», не зазнали ніяких змін у редакторському складі - й говорити про інформаційної експансії РНРП поки рано.

Москва. 1 серпня 1999 года.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой