Изменение геополітичної системи у Європі на 1990 году

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Политология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Изменение геополітичної системи у Європі на 1990 году.

План. 1. Вступ 2. Напередодні революцій. 3. Демократична революція у Польщі. 4. Мирна революція в Угорщини. 5. «Оксамитова революція» у Чехословаччині. 6. Крах «націонал-комунізму» у Румунії. 7. Болгарський варіант виходу з соціалізму. 8. Об'єднання двох Німеччин. 9. Біловезьку угоду. Розпад СРСР й освіту СНД. Вступление.

Кілька десятиліть карта Європи не змінювалася. Сотні мільйонів європейців вже були впевнені - вона завмерла назавжди чи, у кожному разі, на дуже довго, і похитнути «європейський айсберг» може лише справжня політична катастрофа, наприклад нова світова війна. А лиха таких масштабів хто б хотел.

І ось, лише над кілька років, кордон східноєвропейських країн суттєво змінилася, одні держави зникли, з’явилися інші, відбулася різка зміна політичного устрою на величезному просторі. І усе це — мирним або вони майже мирним шляхом. Крах соціалістичного табору став однією з значних переломних моментів XX века.

Під європейським соціальним табором прийнято розуміти що простягнувся між Балтикою і Адріатикою пояс із 8 держав: Албанії, Болгарії, Угорщини, Східній Німеччині, Польщі, Румунії, Чехословаччини і неподільної Югославії. Соціалістичні режими нав’язали державам Центральній, і Юго- Східної Європи Радянський Союз наприкінці 40-х гг.

Важливою рисою цих режимів була диктатура комуністичної партії, яка спиралася на силові структури та дріб'язково регламентувала все царини життя общества.

У 1989 р., завдяки посиленню демократичних настроїв на Східної Європі і перебудові у Радянському Союзі, почався розпад створеної після Другої світової війни системи. Комуністичні партії були від влади, що спричинило у себе корінну зміну колишнього рівноваги сил.

Напередодні революций.

Вважається, що головна причина поразки соціалізму пов’язані з економікою. Розпочавши наприкінці 40-х років «соціалістичний експеримент», комуністи за століття поставили східноєвропейські країни до межі банкрутства, виснаживши їх господарські ресурси. Нестача найнеобхідніших товарів хороших і навіть продовольства стала очевидной.

Керівники держав Східної Європи пішли шляхом розширення контакти з Заходом, що виразилося залучення капіталів з-за кордону, зокрема у вигляді позик у МВФ. Під зовнішнім впливом комуністичні порядки в Східної Європи почали поступово разрушаться.

Польща, Угорщина та Чехословаччина намагалися перебороти економічну кризу з допомогою часткових перетворень. Але оскільки ті реформи суперечили канонам соціалізму, то з працею. І все-таки половинчасті реформи ми змогли змінити сутність соціалістичного ладу. У 1980-х рр. країни Східного блоку майже втратили платоспроможність і ніяк не віддавали відсотки за долгам.

Громадськість цих країн пригнічувала політична залежність від Радянського Союзом, придушення національних почуттів за одночасного насадженні «всесвітньої солідарності трудящих», гоніння на Церква. В усіх життєвих країнах постійно стояли групи військ СРСР. Авторитет комуністичних партій, що спиралися іноземну допомогу, до 80-му рр. упав вкрай низько. Вплив опозиційних демократичних рухів швидко росло.

Натомість, комуністичних партій переживали внутрішнє переродження, що робив їх менш догматичними. Саме 70-х рр. в керівництві країн Східного блоку стали переважати освічених людей і досвідчені господарники. Їх менш важливими суворе проходження кожною літерою марксистського вчення. Стара гвардія політиків практично пішла зі сцены.

Величезну роль Польщі, Чехословаччини, Румунії і ніяк Югославії грала Римо-католицька церква. Вона відкривала університети, матеріально підтримувала пресу. Отже створювалися ніші тим, хто з яким- то причин було знайти спільну мову з владою. Важлива подія стало обрання в 1978 року Папою Римським кардинала Кароля Войтили, поляка, прийняв ім'я Іоанну Павлу II. За нього політика Ватикану стосовно з системі світового соціалізму прийняв яко виражений антикомуністичний характер.

У другій половині 80-х рр. Державні і лідери східноєвропейських країн стежили за подіями що відбуваються у СРСР. Перебудова поступово змінювала основи політичного влаштування у самому потужному соціалістичній державі планети. Радянський Союз перед, справжній «господар» Східної Європи, не цурався своєї місцевої влади. Радянський лідер років Михайло Горбачов заявив, що СРСР нічого очікувати втручатися у внутрішні справи інших соціалістичних країн. Це дозволило б східноєвропейським державам в 1987—1989 рр. Перейти до серйозних політичним і власне економічним преобразованиям.

Демократична революція в Польше.

Передісторія польської революції сягає корінням у початок 80-х рр. У той час зростання зовнішнього боргу Польської держави призвів до різкого зниження іноземних фінансових вливань на що країни. Уряд спробувало виправити ситуацію, навіщо стрімко збільшило ввезення товарів через рубежу. 1 липня 1980 р. зросли ціни на м’ясо і м’ясні вироби. У відповідь 12 липня 1980 р. почалися страйки на підприємствах, у місті Люблін. 14 серпня зупинилася судноверф В.І. Леніна на Гданську. На наступного дня страйк охопила всіх підприємств Гданська й Гдыни. Межзаводской страйковий комітет, куди вступило 304 підприємства, оголосив документ під назвою «21 пункт». Це був вимоги, що стосуються створення незалежних профспілок, надання права на страйки, свободи слова, пресі й публікацій, звільнення політичних в’язнів і др.

Почалися переговори. 30 серпня о Щеціні і 31 серпня о Гданську робочі комітети — і уряд підписали угоду вже. З вересня 1980 р. польське суспільство отримувало самоврядування профспілок, декларація про страйк, обмеження цензуры.

У Гданську 17 вересня відбувся Всепольский з'їзд представників заводських робочих комітетів. Також було прийнято рішення з приводу створення незалежного самокерованого професійного союзу «Солідарність», який очолив Лех Валенса. Тим часом міжнародне становище країни різко погіршувався. Л.И. Брежнєв кинув загрозливу фразу: «Не залишимо братську їду до Польщі біді і дамо її образити». Проте СРСР не ризикнув провести воєнну операцію. Радянська армія вела у роки лихоліття і кровопролитні бою біля Афганістану. Сил і коштів у придушення заворушень Польщі просто більше не хватало.

У 1981 року напруженість у польському суспільстві посилювалася. Шалено цін, з магазинів зникли залишки товарів. У різних районах проходили «голодні марши».

Комуністи спробували врятувати становище, обравши нового енергійного лідера партії - генерала Войцеха Ярузельського. Але 28 листопада почалася загальний страйк. Тоді Ярузельський як голова Ради міністрів у ніч із 12 на13 грудня ввів на військовий стан, заборонив діяльність «Солідарності» і заарештував 6647 її активних участников.

22 квітня 1982 р. було створено нелегальна тимчасова координаційна комісія «Солідарності». Минав час. Обстановка у СРСР змінювалася. Швидко набирала обертів перебудова і найдалекоглядніші політики обох сторін усвідомлювали, що події у СРСР неодмінно вплинуть на ситуації у Польщі. 17 вересня 1986 р. польський міністр внутрішніх справ Чеслав Кищак заявив про звільнення з в’язниць усіх політичних ув’язнених. А 29 листопада Валенса створив Тимчасовий рада «Солідарності», який функціонував легально.

У лютому й квітні 1988 р. уряд різко підвищило ціни, що викликало різкий вибух невдоволення населення. Тоді адміністрація низки підприємств значно збільшила зарплатню співробітникам. У результаті у травні грошова одиниця Польщі - злотий знецінилася, встановилися надзвичайні на продукти, із найцікавіших магазинів знову зникли найнеобхідніші товары.

Зрештою польські комуністи зважилися «поділитися владою». Була створена Комісія з питань реформи держави, подготовившая проект корінних політичних змін. Влітку опозиція і міська влада пішли шляхом переговори, у ході виникла ідея «круглий стіл» як установи, що сприяє легальному переходу влади до демократично обраним органам.

Обговоривши перспективи співробітництва, комуністи пристали на пропозицію опозиції. «Круглий стіл» проходив із 6 лютого до 5 квітня 1989 р. У ньому брали участь 452 людини. Спільно вироблені угоди передбачали кілька масштабних політичних реформ.

Парламентські вибори відбулися у червні. Вони принесли успіх опозиції, яка одержала в сеймі 160 місць із 161. У сенаті команді Валенси дісталося 92 місць із 100.

Тому, хоча 19 липня поляки і обрали президентом Ярузельського, почалося формування многопартийного уряду. 21 серпня президент запропонував посаду прем'єр-міністра кандидатуру радника лідера «Солідарності» Тадеуша Мазовецького. Управління країною перейшло до рук антикомуністичних сил, що й очолили процес змін. Соціалістичне Польська держава перестало існувати. У грудні 1990 року відбулися дострокові загальні чи президентські вибори, у яких переміг Валенса.

Мирна революцію у Венгрии.

Ще 60х рр. керівництво країни намагалося частково легалізувати ринкові стосунки держави й зробити більш вільної культурне життя. У травні 1988 р. була скликана Всевенгерская партійна конференція, одобрившая курс — на економічні та політичні перетворення. Передусім було скасовано однопартійна система. Правильність цього заходу підтвердили наступні події: моментально виникли десятки опозиційних організацій, почали відроджуватися політичні партії. Світ в угорському суспільстві був сохранен.

Навесні 1989 року керівництво Угорської соціалістичної робочої партії погодилося провести «круглі столи» на опозицію. 23 жовтня парламент прийняв Закон про зміну офіційного назви держави: Угорська Народна Республіка перетворилася на Угорську Республіку. Навесні 1990 р. пройшли парламентські вибори, у яких більшість голосів отримала партія Угорський демократичний форум. Соціалізм пішов у минуле швидко і безболезненно.

«Оксамитова революція» в Чехословакии.

У Чехословаччини рух протесту проти комуністичного режиму було достатньо сильним. Існували різноманітних опозиційні і дисидентські групи, наприклад «Хартія-77», «Комітет захисту безневинно осужденных».

У тому 1988 р. в Братиславі розігнали мирну демонстрацію на захист права вільний вибір религии.

«Хартії-77» та інші дисидентські групи розпочали діяти активніше, у яких вступали нові люди, особливо молодь. Руху протесту розгорталися під гаслами демократії, незалежності й зближення Росії з Европой.

28 жовтня 1989 р. масове виступ молоді Вацлавській площі у Празі був пригнічений поліцією. Події повторилися 17 листопада. Обстановка у державі ломилася з-під контролю, і міська влада вперше зробила крок назустріч опозиції. 19 листопада о Празі виникли масові організації Цивільний форум, а Братиславі - «Громадськість проти насильства». Вони оголосили за мету мирний перехід від комуністичного режиму демократии.

Глава уряду Ладислав Адамець 21 листопада 1989 р. зустрівся з лідерами опозиції, а 24 листопада Якеш й керівники Комуністичної партії Чехословаччини подали у відставку. Але саме їхній наступники продовжували чіплятися влади, опозиціонери вирішила перейти у настання. 26 листопада о центрі Праги відбувся грандіозний мітинг. Через день почалася загальна страйк. Комуністичному уряду довелося капітулювати. Вже 29 листопада парламент скасував статтю конституції про керівної ролі Комуністичної партії. Мирну революцію у Чехословаччини назвали «оксамитової» т.к. під час мітингів і демонстрацій цього не сталося жодного збройного столкновения.

Наприкінці реорганізований парламент обрав своїм головою Олександра Дубчека, а президентом — главу Цивільного форуму Вацлава Гавела.

У 1990 р. після внесення змін — у конституцію країна стала називатися Чеської і Словацької Федеративної Республікою. 1 липня 1991 р. глави держави Варшавського договору підписали у Празі протокол про розпуск ОВС. А 1 січня 1993 р. Чехословаччина престала існувати, і її місце виникли 2 нових держави. Кілька років тому Чехія, Польща й Угорщина вступив у НАТО.

Крах «націонал-комунізму» в Румынии.

На початку 80-х рр. країни занепало сільському господарстві, жорстко регулювалось споживання життєво важливих продуктів. Прилавки магазинів спорожніли. На середину 80-х рр. румунське суспільство перебував у стані крайнього напряжения.

Революція почалася 16 грудня 1989 г., та причиною неї послужила спроба депортувати пастора-диссидента Ласло Текеша, угорця по походженню, який вів активну антикомуністичну пропаганду. У захист Текеша була організована демонстрація. Постріли солдатів служби безпеки в маніфестантів викликали у країні рішучі протести. Масові хвилювання режим намагався придушити силою, що призвело до вибуху загальнонаціонального обурення. У Бухаресті за кілька днів йшла локальна громадянської війни. Диктатор був повалений. Його 22 грудня, і вже через 3 дня, 25 грудня, розстріляли вироком трибуналу. До травня 1990 р. країни склалася нова політична система, яку закріпила конституція, затверджена грудні 1991 р. Відтепер Румунія не була соціалістичним государством.

Болгарський варіант виходу з социализма.

Серед інших країн соціалістичної співдружності Болгарія і політична, й економічно була найтісніше пов’язані з СРСР. У період з 1973 по 1985 рр. країна щорічно отримувала від СРСР допомогу на суму 400 млн. рублів підтримки сільського господарства. Також, болгарські товари, зовсім на найвищого ґатунку, знаходили надійний збут на радянському рынке.

У другій половині 80-х рр. зрозуміли, наскільки невигідні для СРСР такі економічних відносин. Болгарська економіка увійшла у смугу кризиса.

У 1988−1989 рр. країни виникли різні опозиційні движения.

Необхідність реальних реформ усвідомила і частина вищого керівництва країни. Через війну 10 листопада 1989 р. у вирішенні пленуму генеральний секретар ЦК Болгарської Комуністичної партії Тодор Живков пішов у відставку. Цього разу революційні події мали вигляд палацевих интриг.

Порівняно спокійне, цивілізоване усунення Живкова від влади розгортатиметься, скоєне «згори», допомогло БКП зберегти авторитет серед населення. У червні 1990 р. спромоглася виграти вибори у Народні збори (парламент), які проводилися на багатопартійної основе.

Проте після тривалих дискусій парламент обрав президентом країни голови опозиційного Союзу демократичних сил Желю Желева. У грудні 1990 р. уряд соціалістів пішов у відставку, і він сформований новий, коаліційний кабінет міністрів, розпочавши до проведення ринкових реформ.

Конституція Республіки Болгарії, прийнята Народним зборами у липні 1991 р. закріпила існування у країні демократичного общества.

Об'єднання двох Германий.

Комуністичний режим в Німецької Демократичної Республіці (НДР) був однією з найжорсткіших серед країн радянського блока.

У травні 1989 р. Угорщина відкрила для вільного пересування свої межі, і понад тисячу східних німців цю «пролом» до сусіднього Австрію, і ФРН. Восени в НДР відбулися масові демонстрації проти комуністичного режиму. 9 листопада маніфестанти розібрали стіну, яка відділяла Східний і Західний Берлін. У такому суспільстві стала популярної ідея об'єднання двох Германий.

У грудні 1989 р. котра правила в в НДР Соціалістична єдина партія Німеччини втратила колишньої влади. У тому 1990 р. відбулися в Народну палату, у яких перемогла новостворена партія правоцентристського штибу. Країна взяла курс — на прискорене об'єднання з ФРГ.

Біловезьку угоду. Розпад СРСР. Освіта СНГ.

8 грудня 1991 р. в Біловезькій Пущі, під Брестом, керівники Росії, України, Білорусі (Б.М. Єльцин, Л. Кравчук, С.С. Шушкевич) оголосили про розпуск СРСР та підписали Угоду з приводу створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Документ було підготовлено глибокої таємниці Президента СРСР і народів країни. 21 грудня до угоди про освіті СНД приєдналися лідери ще 8 республік: Азербайджан, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Киргизия.

25 грудня 1991 р. М. С. Горбачов склав із себе повноваження Президента СРСР. Над Великим Кремлівським палацом було порушено російський прапор. Розпад СРСР став фактом.

Заключение:

Отже, до початку 1991 р. світова система соціалізму перестала існувати. Загальний характер дій можна охарактеризувати так: що це антитоталітарні масові руху, що призвели до зниження старих державно-партійних правлячих структур. Крах соціалізму у Східній Європі став провісником розпаду СРСР деякі держави. Литература:

1. Енциклопедія Аванта плюс «Історія XX Століття. Зарубіжні страны».

Додатковий том.

2. В. П. Островський, А.І. Уткін «Історія Росії XX век».

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой