Загальні положення методики розслідування окремих видів злочинів.
Криміналістична характеристика злочинів

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Криминалистика


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти України

Львівський національний університет ім.І.Я. Франка

Кафедра кримінального та кримінально-процесуального права

Р Є Ф Є Р, А Т на тему:

" Загальні положення методики розслідування окремих видів злочинів.

Криміналістична характеристика злочинів «

Львів 1999р.

План

Стр.

1. Методика розслідування окремих видів злочинів.

.. . 3

2. Система та заподіяння методики розслідування окремих видів злочинів.

.. . 4

3. Первинні матеріали про вчинений злочин, первинні й наступні слідчі дії

.. . 5

4. Поняття й види слідчих ситуацій

.. . 6

5. Поняття криміналістичної характеристики та її співвідношення із кримінально-правовою, кримінологічною та психологічною характеристиками

.. . 7

6. Елементи криміналістичної характеристики окремих видів злочинів

.. . 9

7. Значення криміналістичної характеристики окремих видів злочинів у розробці методики розслідування

.. . 13

1. Методика розслідування окремих видів злочинів

А щоб швидко й повно розкрити будь-який злочин й викрити винних осіб при розслідуванні, необхідно знаті певні кримінально-правові й криміналістичні особливості окремих видів злочинів, методичні принципи їхнього розслідування й особливості застосування рекомендацій криміналістичної техніки й тактики в специфічних умовах розслідування різних видів злочинів.

Методика розслідування окремих видів злочинів являє собою систему оптимальних прийомів й засобів діяльності слідчого в специфічних умовах розслідування різних видів злочинів, розроблену для найкращого вирішення завдань слідства на певній теоретичній й методичній основі із урахуванням кримінально-процесуальних вимог кримінально-правової й криміналістичної характеристик злочинів.

Зміст методики розслідування окремих видів злочинів складається із двох груп питань. Одна група складається із загальних вихідних теоретичних й методичних положень, котрі стосуються криміналістичної характеристики злочинів, принципів підходу до розробки засобів розслідування, структури розслідування й змісту його частин. Інша група являє собою методичні запитання розслідування конкретних видів злочинів, що реалізують загальнотеоретичні, методичні положення й рекомендації криміналістичної техніки й слідчої тактики в специфічних умовах розслідування різноманітних злочинів.

Кожний злочин за своїми обставинами й деталями є індивідуальним й неповторним. Тому не може бути і цілком однакового процесу їхнього розслідування. Однак кожний злочин, поряд із індивідуальними особливостями, містить в собі й деякі загальні риси, що повторюються. Останні найчастіше виявляються в способі, механізмі й обстановці скоєння злочинів, особі суб «єкта злочину й т.д.

Вказані загальні риси дозволяють про «єднати одиничні злочинні вчинки в окремі види й типи не було за кримінально-правовими характеристиками, але й й по їхніх криміналістичних ознаках.

Під час перебування чергу, вивчення й узагальнення слідчої практики показує, що в засобах розслідування злочинів, особливо однорідних в кримінально-правовому й криміналістичному відношеннях, також є багато загального. Це дозволяє виробити ряд типових методик розслідування злочинів, групи споріднених, одного виду чи його різновидів. разом із тім, в кінцевому результаті, не можна вимагати від методики розслідування, щоб в ній містилися вичерпні методичні вказівки про розслідування шкірного конкретного злочину. Це практично неможливо.

Загальну орієнтацію про напрамок розслідування, обсяг й спосіб встановлення всіх обставин справ дадуть передусім кримінально-правові риси даного злочину (вид злочину, його різновид, особливості елементів його складу), а також заговорили українською у «язані з ними обставини, підлягаючі доказуванню по справі, згідно кримінально-процесуальному закону (ст. 64 КПК). Звідси випливає зумовленість методики розслідування відповідними кримінально- правовими даними та предметом доказування.

У основному ж вибір найправильнішого напрямі розслідування, визначення обставин, котрі підлягають встановленню по справі, а також комплексу й послідовності необходимых для цого слідчих та інших дій залежать від своєрідності криміналістичної характеристики злочинних дій й слідчих ситуацій.

Під криміналістичною характеристикою злочину найдоцільніше розуміти сукупність взаємопов «язаних загальних та індивідуальних рис злочину, що виявляються головним чином в способі, механізмі й обстановці його скоєння, в окремих рисах особини його суб «єкта, а інших ознаках злочинного вчинку, із урахуванням його специфіки, котрі в більшості випадків визначають первинні слідчі ситуації, коло обставин, що вимагають першочергового із «ясовування, дозволяти виробити найбільш правильні й ефективні засоби їхнього розслідування.

Під засобом скоєння злочину в криміналістичному сенсі звичайно розуміють обумовлену різноманітними про «єктивними й суб «єктивними чинниками систему дій чи стримання від них, Яка відкидає матеріальні й нематеріальні сліди, що дозволяти із допомогою криміналістичних прийомів й засобів судити про суть вчиненого злочину, поведінку суб «єкта в період підготовки, скоєння й приховування злочинного вчинку, про мотиви й мітку його злочинної поведінки.

Механізм скоєння злочину — це тимчасовий, й динамічний й інший зв «язок різноманітних обставин, етапів, фактів події злочину, що створює його картину.

Обстановка скоєння злочину — система різноманітного роду взаємодіючих між собою про «єктів, явищ й процесів, що характеризують умови місця, години, постривай та інші умови про «єктивної реальності, що склалися в останній момент події злочину й можуть впливати на спосіб й механізм злочину.

Сліди особини злочинця, що мають криміналістичне значення, найчастіше виявляються в своєрідності способу, механізму й, в певній мірі, в обстановці скоєння злочину, характері предмета злочинного посягання й т.д.

Коло обставин, котрі підлягають першочерговому встановленню, винне бути максимально специфічним для даного злочину й винен забезпечувати отримання всієї можливої додаткової інформації, що вказує на основні обставини злочину.

У структурі процесу розслідування можна умовно виділити декілька етапів. Кожний із них має свою конкретну мітку й певну специфіку в обсязі й засобах криміналістичної діяльності слідчого. Так було в розслідуванні більшості (незакінчених) кримінальних справ найчастіше вдається виявити три наступних етапи: початковий (що дозволити детальніше зорієнтуватися в обставинах злочину, накопичити, вивчити фактичні дані про нього — в першу чергу тих, що можуть із течією години зникнути), наступний (що створює необхідну фактичну основу для перед «явлення обвинувачення й допиту обвинуваченого) й завершальний (що дасть можливість перед «явити обвинувачення, допитати обвинуваченого й здійснити інші дії, що вимагаються для завершення кримінальної справ). Іншого етапу в розслідуванні може й не бути, якщо на першому уже створена база для перед «явлення обвинувачення.

По деяким складних, багатоепізодних справах, злочинах, заговорили українською у «язаних із порушенням технічних, технологічних й інших правил, інколи виділяють підготовчий до розслідування етап. Він полягає в поповненні первинних матеріалів додатковими даними, які задля порушення кримінальної справ в відведені законом терміни. Цей етап є не частиною розслідування, а лише підготовкою до його початку в суворій відповідності із кримінально- процесуальним законом.

Для здійснення найбільш успішного розслідування злочинів на всіх вищезазначених етапах слідчої діяльності по конкретній справі й на стадії підготовки до нього дуже бажано, щоб прийоми й засоби дій слідчого в методиці розслідування розроблялися із врахуванням особливостей зазначених етапів.

2. Система та заподіяння методики розслідування окремих видів злочинів

Кожна методика розслідування, грунтуючись на викладених вище загальних положеннях, винна відображати особливості застосування тактичних прийомів проведення слідчих дій.

Оперативно-розшукові дії по окремих категоріях дій також можуть матір особливості. Наприклад, розслідування дій про грабіжі й розбійні напади показало, що злочинці намагаються якомога швидше зникнути із місця злочину, але й, знаходячись при цьому в схвильованому стані, смердоті нерідко напиваються, вчиняють зварювання між собою чи із сторонніми особами. Отже, по таких справах необхідно негайно організувати спостереження за всіма пунктами, звідки можна виїхати із даної місцевості, обов «язково перевірити у відділеннях міліції й штабах народних дружин випадки порушення суспільного порядку.

У окремих методиках розслідування (у випадках необхідності) повинні враховуватися й особливості взаємодії слідчого із ревізійними й інспекційними службами при розслідуванні, а також можливості притягнення громадськості до розслідування. При взаємодії із зазначеними вище службами необхідно виходити із того, що діяльність слідчого особливо на початку розслідування носити невідкладний характер й має важливе значення для здійснення правосуддя. Тому слідчому належить пріоритет у порівнянні із іншими службовими особами в проведенні будь-яких процесуальних дій по кожній пригоді, в якому містяться ознаки злочину.

Деякою своєрідністю характеризуються вибір й застосування прийомів й засобів криміналістичної техніки при розслідуванні окремих видів злочинів. По одних справах вимагається максимальний набір науково-технічних засобів, по інших — мінімальний. Застосування науково-технічних засобів винне вміло поєднуватися із іншими діями слідчого й пристосовуватися до самих різноманітних слідчих ситуацій й т.д.

Необхідно врахувати особливості виявлення й усунення обставин, котрі сприяють вчиненню окремого виду злочинів.

3. Первинні матеріали про вчинений злочин, первинні й наступні слідчі дії

Важливою умовою успішного розслідування злочинів є своєчасне їхнє викриття й порушення кримінальної справ, а також негайний вухо слідства. Реалізація цієї умови в значній мірі залежить від особливостей первинних матеріалів, що отримує слідчий.

Якщо первинний матеріал переконливо свідчить про ознаки злочину (наприклад, виявлений труп із ознаками насильницької смерти, що дає підстави припускати провину в цьому інших осіб, виявлений підроблений грошовий документ, виявлений злом складу й т.п.), слід негайно порушити кримінальну справу й вести розслідування. З моменту порушення й починається перший етап розслідування.

Очевидна відсутність в первинних матеріалах ознак злочину (наприклад, встановлення факту природної смерти при викритті трупу, наявність ознак не розкрадання, а перевитрати підзвітних засобів, що тягне за собою матеріальну відповідальність, й т.д.) вол «язує відмовити в порушенні кримінальної справи.

Найбільш складним для вирішення запитання про порушення кримінальної справ є випадки, коли первинний матеріал не дасть достатніх підстав ані для порушення кримінальної справ, ані для відмови в ньому, бо містить неясні вказівки на можливий злочин (наприклад, виявлена велика нестача товару на складі, але й завідуючий складом заперечує її, посилаючись на неправильно проведену перевірку наявності товару). Саме в подібних випадках й виникає необхідність в підготовчому етапі. Поповнення матеріалів, які не вистачає для прийняття законного рішення по таких первинних даних може виражатися у витребуванні документів із приводу обставин, викладених в первинних матеріалах; витребуванні дійсних документів замість надісланих копій; дорученні провести повторну ревізію чи інвентаризацію чи додаткову перевірку тіє чи іншої обставини організацією, що подала матеріал, чи вищестоооячої організації; одержанні письмових чи усних пояснень від відповідних осіб; ознайомленні на місці із обстановкою, станом обліку й звітності, системою роботи й виробничим процесом на даному підприємстві й ін.

Зазначена діяльність по підготовці до початку розслідування чи прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справ також має певний методичний аспект. В частности, характер ситуації, що складається в даний період визначає загальні напрями перевірки, проведення перевірочних дій (що виключає слідчі дії, окрім огляду місця події) та їхня послідовність. разом із тім засоби цієї перевірки визначаються й стислими законними термінами її проведення й непроцесуальною формою діяльності.

На першому етапі розслідування найчастіше на основі додаткових даних уточнюються уже намічені й висуваються нові слідчі версії й відповідно доповнюється план розслідування. Нові, у порівнянні із первинними, дані на вказаній стадії одержуються шляхом первісних слідчих дій, що необхідно провести на самому початку розслідування.

Первісні слідчі дії відіграють істотну роль методиці розслідування, бо зібрані в результаті їхнього проведення відомості створюють фактичну основу розслідування, що забезпечує можливість розвернутого планування розслідування й його цілеспрямованість. У своїй більшості вказані дії носять невідкладний характер до того сенсі, що у випадку зволікання можуть виявитися втраченими важливі для справ докази (наприклад, запізнення із оглядом місця події може призвести до зникнення деяких важливих слідів под впливом атмосферних явищ, години, сторонніх осіб й т.д.).

Однак первісні дії - це ще й такі дії, що в вищезазначеному сенсі невідкладними, але й смердоті необхідні для із «ясування характеру події й створення перспективи розслідування. Наприклад, експертиза документа при підозрі на його підробленість над цьому сенсі невідкладною, оскільки, будучи проведеною й через декілька місяців, вона дасть тієї самий результат, але й складає одну із необходимых первісних дій, бо від неї залежить напрямок розслідування.

Первісні слідчі дії - це не особливий вид слідчих дій, а звичайні дії, що утворюють певний комплекс, виходячи із слідчої ситуації, котра склалася, вибору напрямі розслідування й кола обставин, котрі підлягають першочерговому встановленню. Правильний методичний підхід до вибору необхідного комплексу первісних слідчих дій й черговості їхнього проведення є запорукою успішності не лише Першого етапу, але й й усього розслідування в цілому. Тому виділення в методиці розслідування первісних слідчих дій, визначення оптимального їхнього набору й послідовності має принципове методичне значення.

4. Поняття й види слідчих ситуацій

У методиці розслідування мають велике значення рекомендації, по визначенню основних напрямків розслідування в залежності від слідчих ситуацій, що складаються власне на початку розслідування.

Всі смердоті можуть бути поділені (дещо умовно) на шість основних груп:

1. Є відомості про подію злочину й про винну особу, але й треба встановити, чи дійсно був ця подія, чи мала вона злочинний характер (згвалтування, вчинене відомою особою; грабіж, й розбій, вчинені відомою особою; дача й одержання хабара; дезертирство; зловживання службовим становищем й ін.).

Напрями розслідування — встановлення події, його конкретних обставин, поведінки при цьому підозрюваної особини (а й у випадку насильства — також й потерпілого; у випадку дачі хабара — також поведінки одержувача; у випадку одержання хабара — її); встановлення предмета злочину при грабежі й розбої, хабарі, зловживанні. Відповідно визначається комплекс первинних слідчих дій по цій та всіх інших нижченаведених ситуаціях.

2. Встановлений факт із ознаками злочину й відомі конкретні особини, котрі повинні нести відповідальність за даний вчинок у зв «язку із їхнім положенням, але й вимагається вирішити запитання про їхню особисту провину (нестача майна; псування майна; випуск недоброякісної продукції; порушення правив безпеки роботи й ін.).

Напрями розслідування — із «ясування безпосередніх й основних причин події й особистого ставлення перед тим зазначених осіб, їхньої особистої поведінки в цій події.

3. Встановлений факт із ознаками злочину, вчинити та скористатися результатами якого могли лише особини із певного кола по свойому положенню (підроблені видаткові документи; безтоварні операції; знищення облікових документів й ін.).

Напрмки розслідування — дослідження поведінки шкірного із осіб цого кола й його ставлення до встановлених фактів, встановлення факту використання результатів злочину.

4. Встановлений факт із ознаками злочину, вчинити який могли скоріше всього особини із кола тихий, хто зацікавлений над безпосередньому, а более- менш віддаленому результаті злочину (підпал із метою приховування слідів іншого злочину; знищення майна; вбивство із приховуванням трупа й взагалі факту смерти певної особини; вбивство із прихованими для цого мотивами й ін.).

Напрями розслідування — дослідження поведінки шкірного із кола цих осіб, його ставлення до події, отримання від скоєння даного злочину вигод.

5. Встановлений факт із ознаками злочину, для скоєння якого вимагаються особливо професійні навики чи особливе знання якої-небудь обставини (виготовлення фальшивих грошей, цінних паперів, документів; злом сховища із використанням складних засобів; розкрадення із завідомо ознайомленого місця зберігання чи наявності цінностей й ін.).

Напрями розслідування — виявлення кола осіб, дослідження поведінки шкірного із цого кола, викриття предметів злочину, встановлення фактів використання результатів злочину.

6. Встановлений факт із ознаками злочину, але й відстуні відомості про винну особу чи смердоті вкрай обмежені (крадіжка, вбивство, грабіж, розбій й згвалтування, вчинені невідомою особою, й ін.).

Напрями розслідування — виявлення максимальної кількості даних, що характеризують злочинця (слідів ніг й рук, предметів, ознак поведінки), із «ясування предметів злочину (при крадіжках, грабіжах, розбоях, вбивствах із метою пограбування), використання оперативної роботи, встановлення кола осіб, що могли вчинити даний злочин, вивчення їхньої поведінки й місцеперебування в момент, коли вчинений злочин.

Викладені вище ситуації не вичерпують всіх можливих ситуацій, але й смердоті є найбільш типовими, відштовхуючиись від які слідчий може орієнтуватися в будь-який ситуації, визначити шляхи розслідування й комплекс необходимых початкових слідчих та інших дій.

Характер типових слідчих ситуацій на наступному етапі розслідування в основному визначається результатами початкових слідчих дій й фактичною обстановкою, котра склалася до цого моменту. У одних випадках ситуації, котрі виникли на зазначеному етапі, визначають шляхи розшуку уже встановленого злочинця, за іншими — напрями на збирання додаткових фактичних даних, необходимых для затримання уже розшуканого до даного моменту злочинця, в третіх — напрями на розширення й поглиблення зібраної інформації по всіх елементах події, що розслідується із метою виявлення злочинця й т.д. Відповідно визначається й комплекс необходимых слідчих й оперативно- розшуових дій й їхня черговість.

Типові слідчі ситуації й напрями подальшого розслідування на завершальному його етапі головним чином заговорили українською у «язані із якістю й повнотою даних, покладених основою обвинувачення, відношенням обвинуваченого до зібраних доказів, новими обставинами, виявленими при допиті обвинуваченого. Однією із типових ситуацій є, наприклад, визнання обвинуваченим своєї звинувачуй за наявності переконливих й достатніх доказів

Типовими є ситуації, в які за наявності переконливих й надто повних доказів звинувачуй обвинувачені частково, а інколи і повністю не визнають своєї звинувачуй. При цьому обвинувачені інколи не наводять жадних аргументів в свій захист, в інших випадках — вказують на необхідність збирання додаткових даних й т.д. У подібних ситуаціях основні напрями подальшого розслідування заговорили українською у «язуються із перевіркою й із «ясуванням якихось додаткових обставин справ та можливим новим перед «явленням обвинувачення й т.д.

Оптимальний склад наступних слідчих дій й правильне визначення їхньої послідовності також мають істотне методичне значення.

Прагнення слідчих до загальних засобів дій в типових слідчих ситуаціях, наявність в їхній діяльності деякої тенденції до формалізації та алгоритмізації створюють передумови для застосування в методиці розслідування даних кібернетики. Зараз ведеться розробка шляхів моделювання та алгоритмізації розслідування окремих видів злочинів.

5. Поняття криміналістичної характеристики та її співвідношення із кримінально-правовою, кримінологічною та психологічною характеристиками

Злочин як негативне соціальне явище може бути охарактеризованим із різних сторін, наприклад, кримінологічної, кримінально-правової, психологічної, етичної, криміналістичної. Спеціалісти різного профілю вивчаючи конкретний злочин чи вид (групу) злочинів, а також злочинність в цілому, ставлять собі за специфічні заподіяння й досліджують тих особливості злочину, котрі характеризують його зміст зі сторони, котра їхнього цікавить. Наприклад, представники науки кримінального права вивчають елементи складу злочину та інші ознаки, котрі мають кримінально-правове значення (обставини, котрі сприяють індивідуалізації покарання, впливають на обрання виду й міри покарання й умови його відбуття); кримінологи — заподій, стан, структуру й динаміку злочинності.

Криміналістична характеристика злочину являє собою сукупність таких даних про злочин, що сприяють його розкриттю. Вона включає відомості про особливості підготовки, скоєння й приховування злочинів, використання які сприяє найбільш успішному, повному й швидкому їхнього розкриттю. Наприклад, якщо слідчий володіє даними про типові способи скоєння й приховування злочинів, що часто використаються злочинцями, розташування тайників, прийоми, що ускладнюють застосування засобів криміналістичної техніки, й інших засобах маскування, котрі використовують, наприклад, розкрадачі, спекулянти, шахраї, йому значно легше розкрити злочин, його дії по відкриттю речовинних доказів й встановленню злочинця будуть более цілеспрямованими й успішними.

Криміналістична характеристика злочинів на відміну, наприклад, від кримінально-правової немає внутрішніх ознак, притаманних загальному поняттю злочину. Існує криміналістична характеристика виду чи групи злочинів, а також окремого конкретного злочину, але й не злочинів взагалі. Криміналістична характеристика злочинів випливає не із загального поняття злочину, а складається на основі вивчення й узагальнення матеріалів про злочини й висловлює типові криміналістичні особливості різноманітних видів (груп) злочинів, вчинених в певний період в межах даного регіону чи в стране в цілому.

Криміналістична характеристка даного виду (групи) злочинів — продукт наукового аналізу й узагальнення значного емпіричного матеріалу, достатньо доброякісного й репрезентативного, для щоб оцінка й висновки були точними, повними й реальними.

Криміналістична характеристика даного виду (групи) злочинів — категорія динамічна. По мірі змін способів й засобів злочинної діяльності міняється й конкретний зміст криміналістичних характеристик окремих видів злочинів. Наприклад, более хитрішими стають способи скоєння й приховування злочинів, змінюються позначка й мотиви злочинної діяльності, предмети злочинного посягання, заподій й умови, сприятливі вчиненню даної групи (виду) злочинів й ін. Відповідно міняються й характеристики окремих видів злочинів. На відміну від кримінально-правової характеристики, зміни якої відбуваються відносно помаліше й лише по волі законодавця, криміналістично значущі елементи характеристики окремих видів злочинів змінюються значно швидше, смердоті более рухомі. Тому криміналістична характеристика окремих видів злочинів — не незмінна сукупність певних відомостей про дану групу (види) злочинів, а рухома категорія, що відображає криміналістичні значущі особливості цих злочинів в певний період. Щоб криміналістична характеристика успішно виконувала свою службову роль, сприяла розкриттю злочинів, вон винна бути не лише реальної й достатньо повною, але й й сучасною, відображати результати криміналістичного аналізу злочинів, вчинених в останній період.

Визначаючи криміналістичну характеристику злочинів як сукупність даних про злочин, сприятливих його розкриттю, не можна виключати й того, що для успішного розкриття злочинів використовуються також дані, котрі відносяться до кримінально-правової, кримінологічної, психологічної й інших видів характеристик злочинів. Так, деякі дані кримінологічного аналізу злочинів, що використаються із метою профілактики, враховуються й при розкритті злочинів. Наприклад, із кримінологічної характеристики вбивств відомо, що більшість злочинів вчиняється в стані сп «яніння, а серед осіб, що вчинили вбивство із хуліганських мотивів, досягає 90 відсотків й вище. Середній вік осіб, що вчинили згвалтування, коливається в межах 26−27 років, майже 2/3 гвалтівників не одружені. Природно, що при розслідуванні вбивств й згвалтувань дані елементи кримінологічних характеристик повинні враховуватися при висуненні слідчих версій по відношенню до суб «єкта злочину. Обгрунтоване вказаною кримінологічною характеристикою припущення слідчого (якщо воно та не спростовується іншими даними), що вбивство вчинене особою, Яка перебувала в стані сп «яніння, винне бути перевірене. Точнісінько так саме перевірка версії про скоєння згвалтування особою віком, близькому до 26−27 років й, можливо, не одруженим, може прискорити встановлення й затримання гвалтівника.

У зв «язку із цим виникає запитання, чи не слід включити в якості складників в криміналістичні характеристики злочинів тих елементи кримінологічних, кримінально-правових й інших видів характеристик, що можуть бути використані із метою розкриття злочинів. На це запитання слід відповісти запереченням, бо в протилежному випадку криміналістичні характеристики сталі у якійсь частині дублювати інші види характеристик злочинів, замінювати їх.

З запитання про співвідношення кримінально-правової, кримінологічної й криміналістичної характеристик злочинів в літературі висловлені й інші точки зору. Деякі автори ототожнюють ці поняття, відносячи до криміналістичної характеристики в числі інших обставин відомості про суспільну небезпеку й поширення злочинів, про «єкти посягання й заподій злочину. як відомо, усі ці елементи відносяться до кримінально-правової й кримінологічної характеристик злочинів. Криміналістична характеристика в наведеній інтерпретації повторює кримінально-правову й кримінологічну характеристики й, таким чином, втрачає власний сенс й значення. Тім более неприпустима підміна кримінально-правової характеристики криміналістичною характеристикою злочинів. Це неприйнятно із теоретичної точки зору, але в практиці призвело б до неправомірного розширення сфери кримінальної відповідальності. І така небезпека виникла б не лише тоді, коли підміна в кримінально-правовій характеристиці стосувалася необходимых елементів складу злочину, але й й у випадках підміни допоміжних кримінально-правових понять

У літературі зустрічаються твердження, що до елементів криміналістичної характеристики злочинів відноситься предмет доказування по кримінальній справі й що криміналістична характеристика немовби визначає предмет доказування, є основою методики розслідування.

Предмет доказування й криміналістична характеристика окремих видів злочинів — різнопланові поняття. Поняття предмета доказування відноситься до теорії судових доказів й виражає необхідну сукупність істотних обставин, котрі підлягаючих доказуванню по даній кримінальній справі. Криміналістична характеристика окремих видів злочинів є приладдям криміналістичного аспекту вчення про злочин й являє собою сукупність криміналістично значущих відомостей про дану групу (вид) злочинів. Між предметом доказування й криміналістичною характеристикою злочинів існує певний зв «язок. Вона є аналогічною співвідношенню теорії доказів й вчення про злочин, але й зовсім не характеризується відношенням частини й цілого й тім понад відношенням тотожності. Предмет доказування не є елементом криміналістичної характеристики злочинів. Основою визначення предмета доказування по кримінальній справі є кримінально-процесуальний закон й кримінально-правова характеристика злочину, норми кримінального закону, що визначають конкретні склади злочинів. Криміналістична характеристика злочинів не може претендувати на таку роль.

1. Елементи криміналістичної характеристики окремих видів злочинів

Криміналістична характеристика злочинів, як було б сказано, включає в собі елементи, котрі знаходяться поза межами кримінально-правової, кримінологічної та інших видів характеристик злочинів. Ці елементи у порівнянні із елементами, наприклад, кримінально-правової характеристики злочину здаються более «дрібними», другорядними (відомості про ті, котрі типові матеріальні сліди залишаються в результаті скоєння даного вигляду злочину, Яка їхня локалізація й т.п.). Алі це лише по відношенню до кримінально-правової кваліфікації вчиненого та індивідуалізації покарання. Для розкриття ж злочину смердоті видаються другорядними елементи набувають надто важливого значення й інколи є ключовими в виявленні й викритті злочинця.

Елементи криміналістичної характеристики різноманітних видів (груп) злочинів знаходяться між собою в різноманітних співвідношеннях. Наприклад, в криміналістичних характеристиках навмисних злочинів важливим елементом є сукупність даних, що характеризують засоби підготовки до скоєння злочину: пошук й приготування необходимых знарядь й засобів, завчасне вжиття заходів для приховування слідів злочину, втягнення в злочинну діяльність співучасників й т.д. Криміналістичним характеристикам необережних злочинів цей елемент невластивий. Для розкриття навмисних вбивств важливе значення має такий елемент їхньої криміналістичної характеристики, як сукупність відомостей про типові сліди, що залишаються на місці скоєння злочину. Для розкриття деяких інших навмисних злочинів, наприклад, що вчиняються службовими особами, він менш вагомий, проте криміналістична характеристика слідів розкрадання, що виявляються в різноманітних документах, відображають виробничі, технологічні, фінансові, облікові, транспортні та інші операції підприємств, набуває першочергового значення.

Таким чином, значення того чи іншого елемента криміналістичної характеристики злочинів обумовлюється його роллю в розкритті даної групи злочинів.

Елементи криміналістичної характеристики злочинів досить різноманітні. Дати їхній вичерпний перелік практично неможливо, бо він постійно змінюється, так саме як мінлива й сама кримінальна практика. Тому обмежимось лише узагальненим переліком.

Криміналістична характеристика злочинів розкриває, по-перше, типові кримінальні ситуації, які застосовуються до даного виду (групи) злочинів. Так, багаторічна практика розкриття вбивств виявила ряд типових кримінальних ситуації особливостями розслідування: вбивство із застосуванням вогнепальної зброї й маскуванням под самогубство, із застосуванням колючо- ріжучих знарядь, що характеризуються, із розчленуванням й приховуванням трупу, вбивство в бійці із використанням різноманітних тупих предметів й знарядь (палиць, каменюк й ін.), вбивство в квартирі та в безлюдній місцевості й т.д. Виявлення типових кримінальних ситуацій сприяє правильному вибору ефективних технічних засобів й тактичних прийомів розслідування, швидкому розкриттю злочинів.

Певне криміналістичне значення мають також узагальнені відомості про предмет злочинного посягання. Наприклад, дані про ті, що промисловий товар, вироби, матеріали в даний період є найбільш розповсюдженим предметом спекуляції, крадіжок чи розбійних нападів, допомагають слідчому виявити джерело їхнього одержання, викрити співучасників злочину. Для кримінально- правової характеристики більшості злочинів й кваліфікації вчиненого ці відомості несуттєві, але й в криміналістичній характеристиці злочинів смердоті є необхідним елементом.

Важливий елемент криміналістичної характеристики злочину — сукупність даних, що характеризують спосіб його скоєння. як відомо, в деяких випадках він є необхідним елементом про «єктивної сторони злочину й укладати його кримінально-правову характеристику (таємне викрадення майна — крадіжка; відкрите викрадення майна — грабіж; напад із метою заволодіння майном, поєднане із насильством, небезпечним для життя, і здоровий «я потерпілого, чи із загрозою застосування такого насильства — розбій; заволодіння майном шляхом обману чи зловживання довірою — шахрайство й т.д.). Інколи спосіб скоєння злочину є кваліфікуючою обставиною (так, грабіж, поєднаний із насильством, небезпечним для життя, і здоровий «я потерпілого, являє собою кваліфікований вигляд пограбування й тягне более високу міру покарання). Деякі способи скоєння злочину, хоча й не передбачені в якості кваліфікуючих обставин, але й завжди грають роль обставин, що обтяжують відповідальність (скоєння злочину із особливою жорстокістю чи знущанням над потерпілим, із використанням умів суспільного лиха, загальнонебезпечним способом — пп. 8, 9,10 ст. 41 КК). У багатьох випадках спосіб скоєння злочину, не зазначений в диспозиції тієї чи іншої з статтею Кримінального кодексу, враховується судом при визначенні міри покарання, отже, має кримінально-правове значення й є елементом кримінально-правової характеристики злочину.

Та усе-таки характеристика способу скоєння злочину не вичерпується його кримінально-правовим значенням. У кримінально-правовій характеристиці спосіб скоєння злочину поданий в загальному вигляді (спосіб відкритого чи таємного викрадення, проникнення в приміщення й т.д.); для неї байдужі прийоми таємного викрадення, проникнення в приміщення, конкретні технічні засоби, котрі при цьому використовуються, джерело їхнього одержання й т.д. Однак спосіб скоєння злочину завжди конкретний. Серед них — розповсюдженість даного способу злочину, конкретні прийоми його застосування, технічні й інші засоби, що використовуються, їхні конструктивні особливості, шляхи використання при підготовці й вчиненні злочину. Усі це укладати криміналістичну характеристику способів скоєння злочинів. У окремих складах спосіб скоєння злочину взагалі не має кримінально-правового значення, але й в криміналістичній характеристиці він залишається одним із важливих елементів.

У багатьох випадках спосіб являє собою цілу систему дій із численними її елементами. Відомості про ті, як готується злочин, яким чином проводяться тренування, як й де готують чи пристосовуються необхідні знаряддя злочину й інші технічні засоби, котрі джерела їхнього одержання, котрі недоліки в обліку й зберіганні цих засобів полегшили доступ перед тим злочинних елементів, котрі технологічні процеси, обладнання, матеріали використовувались для їхнього виготовлення, яким чином смердоті застосовувались при вчиненні злочину й т.д. Всі ці дані також повинні бути віднені до криміналістичної характеристики злочинів.

Окрім означених особливостей, злочин із криміналістичної точки зору характеризується певними змінами матеріальної обстановки, в якій він готується й вчиняється. На місці злочину нерідко залишаються різноманітні сліди, знаряддя злочину й інші предмети — німі свідки усього при підготовці й вчиненні злочину. Це — майбутні речові докази по справі. Сліди злочину в ряді випадків несуть на собі різноманітні документи — речові докази (підроблені рахунки, квитанції, наряди й ін.) й інші письмові акти (фінансові, бухгалтерські, облікові, технологічні й інші документи), що свідчать, наприклад, про вчинене розкрадання, випуск недоброякісної продукції. Кожний вид (група) злочинів відрізняється матеріальними наслідками, узагальнені дані про котрі мають велике значення для розкриття злочинів. Тому сукупність даних про матеріальні сліди злочину, їхні особливості й локалізації - важливий елемент криміналістичної характеристики злочинів.

У криміналістичному відношенні великий інтерес відіграють й наслідки злочину. Відомо, що цей елемент про «єктивної сторони злочину має істотне значення для кваліфікації вчиненого й визначення міри кримінальної відповідальності. Психічне ставлення винного до можливих наслідків, що настали чи злочину визначає форму його звинувачуй; в ряді випадків наслідки злочину є його кваліфікуючою ознакою. Алі окрім кримінально-правової характеристики, реальні наслідки злочинної діяльності мають свій криміналістичний аспект. Якщо, наприклад, злочини в області господарської діяльності призвели до зриву виконання державних планів, випуску недоброякісної чи нестандартної продукції, до порушення діяльності підприємств, установ, організацій, до дефіциту товару та перебоїв в постачаннях населенню продовольчих чи промислових товарів й т.д., ті ці факти не можуть не використовуватися в розкритті злочину, в плануванні розслідування. Вони допомагають визначити напрямок розслідування, шляхи пошуку злочинців й їхніх співучасників, викрити форми й способи їхньої злочинної діяльності. Отже, сукупність відомостей про типові реальні наслідки тієї чи інший групи (виду) так званих матеріальних злочинів є необхідним елементом їхньої криміналістичної характеристики.

Аналіз слідчої практики показує, що деякі злочини, особливо вчинені в співучасті, інколи заговорили українською у «язані із іншими злочинними проявами, наприклад розкрадання державного й громадського майна — з хабарництвом, спекуляцією, приватною підпрємницькою діяльністю й деякими іншими посадовими й господарськими злочинами, а інколи із порушеннями правил про валютні операції; бандитизм — із розкраденням вогнепальної зброї. Криміналістична характеристика цих типових зв «язків злочинів між собою важлива для методики розслідування, оскільки узагальнені дані про подібні взаємозв «язки дозволяють повніше й глибше розкривати злочини, виявляти всіх співучасників.

Щоб успішно розкривати злочини, необхідно володіти також узагальненими відомостями про способи приховування злочину, механізми тайників, виготовлення чи набуття фальшивих документів, нелегального зв «язку із співучасниками, типових прийомах, що ускладнюють застосування криміналістичної техніки й службово-розшукувальних собак, інших прийомах маскування злочинців. Дані про засоби нелегального зв «язку й способи маскування набувають особливого значення в розкритті групових злочинів. При цьому можуть бути успішно використані узагальнені дані про криміналістичні особливості співучасті в злочині, зокрема відомості про структуру злочинних груп, розподіл ролей між співучасниками, способи втягнення їхнього в злочинну діяльність, форми й засоби зв «язку, засоби конспірації, умови переходу на нелегальне положення й т.д. Відомості про усі ці обставини також повинні бути складником криміналістичної характеристики злочинів, тоому що успіх розкриття групових злочинів багато в чому залежить від криміналістичної характеристики співучасті.

Особа злочинця, як відомо, складає про «єкт кримінологічного дослідження й більшість типологічних даних про неї є елементом кримінологічної характеристики злочинів. Однак рамки кримінологічного вивчення особини злочинця обмежуються тими особистими особливостями, що необхідні для використання із метою попередження злочинів. Ряд особистих рис злочинців залишається за межами кримінологічної характеристики. Це в основному «професійні» навики злочинців, наприклад, навики кишенькових злодіїв, фальшивомонетників. Навики виявляються в певних засобах й прийомах скоєння злочинів, залишають на місці злочину певний «почерк» злочинця. На місці скоєння злочину виявляються такі речові докази, що вказують не лише на «професійні» навики злочинця, але й й на інші його особисті якості: жорстокість, неосвідченість й ін. Це спостерігається, наприклад, в випадках вбивства, коли злочинець вдається до особливо жорстоких засобів скоєння злочину, виколює жертві очі, вважаючи, що у яких фіксується особа убивці. Всі ці особисті особливості злочинців мають велике значення для розшуку й повинні бути віднесені до криміналістичної характеристики злочинів.

Елементом криміналістичної характеристики злочинів є також відомості про найбільш розповсюджені мотиви й мітку скоєння даної групи (виду) злочинів. У деяких складах злочинів мотив й позначка є необхідними ознаками суб «єктивної сторони навмисних злочинів (корисливий мотив при зловживанні владою чи службовим положенням — ст. 165 КК; позначка наживи при спекуляції - ст. 154 КК; позначка збуту при виготовленні підроблених грошей чи цінних паперів — ст. 79 КК й т.д.). У окремі ж склади смердоті включені в якості кваліфікуючих ознак (зокрема, хуліганські мотивів й позначка приховування іншого злочину при кваліфікованому вбивстві - пп. «б» й «е» ст. 93 КК) чи пом «якшуючих обставин (наприклад, при вчиненні деяких військових злочинів). Деякі мотиви вказані в кримінальному законі в якості бтяжуючих та пом «якшуючих обставин (скоєння злочину із корисливих й інших низьких переконань, внаслідок збігу важких особистих чи сімейних обставин, под впливом загрози чи примушення чи з матеріальної, службової чи іншої залежності від винного). У перерахованих випадках елементами кримінально- правової характеристики злочинів є мотив й позначка. Однак для більшості умисних злочинів це — не необхідні елементи суб «єктивної сторони й, отже, не входять в кримінально-правову характеристику. Проте в всіх випадках при розслідуванні мотив й позначка повинні бути із «ясовані. Це має важливе значення задля визначення судом покарання за вчинене, але й й сприяє повному розкриттю злочини. Відомості про найбільш розповсюджені мотиви й мітку скоєння тієї чи інший групи (виду) злочинів використовуються при висуненні версій відносно суб «єкта й суб «єктивної сторони злочину, а також при організації цілеспрямованого пошуку злочинця. Слідча практика свідчить, що метою підпалів в ряді випадків є приховування розкрадання державного й громадського майна. Тому при розслідуванні пожежі, котра виникла, наприклад, в організації, що займається торговлею чи на складі, де зберігалися товарно-матеріальні ціності, перевірка версії про підпал із метою переховати вчиненерозкрадення може навести на слід злочинців, сприяти повному розкриттю їхньої злочинної діяльності.

Отже, відомості про найбільш розповсюджені мотиви й мітку скоєння злочинів, котрі не є елементами кримінально-правової й кримінологічної характеристик, повинні бути віднесені до криміналістичної характеристики злочинів. Її елементом повинні бути також криміналістично значущі дані про типові обставини, сприятливі провадженню конкретної групи (виду) злочинів. Вказані в ст. 64 КПК як обставини, що із «ясовуються по кожній кримінальній справі, ці дані цікавлять передусім кримінологів в плані профілактики злочинів. Однак ці обставини важливі й із криміналістичної точки зору, оскільки допомагають розкрити засоби скоєння злочину, виявити засоби використання злочинцями конкретних, місцевих умів із метою здійснення своїх злочинних намірів.

Криміналістична характеристика злочинів має й свій віктимологічний аспект. Дані про поведінку потерпілого від злочину нерідко допомагають розібратися в обставинах й причинах його скоєння, сприяють його успішному розкриттю. Виходячи на рівень криміналістичної характеристики злочинів окремих видів злочинів, узагальнені віктимологічні дані набувають особливого значення. Відомості про поведінку потерпілих в типових кримінальних ситуаціях, їхні діях, про зв «язок поведінки потерпілих із злочинними діями обвинувачених, про характерні про «єктивні прояви поведінки потерпілих перед початком й под годину скоєння злочину (про сліди й інші зміни обстановки на місці пригоди й т.д.) успішно використовуються при побудові слідчих версій й плануванні розслідування. Тому типові віктимологічні компоненти кримінальних ситуацій — необхідний елемент криміналістичної характеристики злочинів.

Елементами криміналістичної характеристики можуть бути дані й про деякі інші особливості підготовки, скоєння й приховування злочинів, що використовуються із метою успішного їхнього розкриття. Слід лише ще раз підкреслити, що ці елементи, що утворюють криміналістичну характеристику, не повинні дублювати кримінально-правову, кримінологічну й інші види характеристик злочину. Криміналістична характеристика окремих видів злочинів тім змістовніша й цінніша для слідчої практики, чим понад й детальніше подані в ній елементи, що мають криміналістичне значення.

7. Значення криміналістичної характеристики окремих видів злочинів у розробці методики розслідування

Підкреслюючи важливе значення криміналістичної характеристики окремих видів злочинів в розробці техніки, тактики й методики їхнього розкриття, неправильно було б б стверджувати, що криміналістична характеристика злочинів є основою методики розслідування. Основоположним в методиці розслідування злочинів є кримінальне й кримінально-процесуальне законодавство та сучасні можливості природних, технічних й суспільних наук, що визначають рівень розвитку криміналістики. Власне кримінальний закон, кримінально-правова характеристика, дана законодавцем, визначає, із приводу чого винне бути проведене розслідування й котрі елементи даного складу злочину необхідно встановити по кримінальній справі. Це — головне у визначенні напрямі й завдань розслідування.

Способи й засоби встановлення елементів складу злочину визначаються кримінально-процесуальним законодавством, яку детально регламентує весь процес розслідування й встановлює чіткі критерії припустимості тактичних прийомів. Криміналістичній характеристиці злочинів в розробці методики розслідування належить важлива, але й у порівнянні із кримінальним й кримінально-процесуальним законами допоміжна роль.

Криміналістична характеристика окремих видів злочинів як наукова категорія криміналістики має важливе значення задля методики розслідування окремих видів злочинів, але й й для криміналістичної техніки й слідчої тактики. Криміналістична техніка, тактика розкриття злочинів й тактичні прийоми виконання слідчих дій розвиваються із урахуванням криміналістичних характеристик окремих видів злочинів із використанням даних про сучасні особливості злочинної діяльності, змін її способів й засобів, що злочинці прагнуть пристосувати до обстановки, що змінюється й зробити їхнього более прихованими й надійними.

Криміналістична характеристика, розкриваючи типові особливості підготовки, скоєння й приховування даної групи (виду) злочинів, допомагає завдяки цьому знаходити найбільш ефективні тактичні прийоми й технічні засоби їхнього розкриття. У цьому сенсі вона є однією із важливих методологічних проблем криміналістики.

Список літератури:

1. Криміналістика М., 1973

2. Кримилистика Під ред. проф.И.Ф. Пантилеева//М., 1984

3. Возгрин І.А. Загальні засади методики розслідування отдельних видів злочинів. Л., 1976

4. Митричев С. П. Методика розслідування отдельних видів преступлений.

М., 1973

5. Танасевич В. Г. Теоретичиские основи методики розслідування злочинів // Сов. государство і право. 1976. № 1

6. Герасимов І.Ф. Криміналістичні характеристики злочинів у методиці розслідування /М., 1976

7. Селіванов Н.А. Криміналістична характеристика злочинів і следственние ситуації у методиці розслідування //

Соц. законность, 1977. № 2

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой