В пошуках ідеального оружия

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Военная наука


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

У пошуках иддеального оружия.

Питання створення абсолютного чи диво — несамовитому крику- жия з давніх-давен терзає багатьох. За часів арабської експансії це був невідомий у Європі порох. Потім, з розвитком наукових знань і технічних можливостей, з’явилися фрегати, вго- руженные гарматами, змінюють яких дійшли потужніші сталеві крейсери. А здавалися іграшками та плодами дивацтва дирижаблі і аероплани стали- водити жах на армії ворога. І якщо броні- поїздів були потрібні ще залізниці, його побратиму за «товщиною сталевого панцира, танку, вже було однаково де проїхати: по шосе чи з болоту.

Коли з’явилося атомне, та був водневе зброю, що можна доставити до будь-якої точки зем- ного кулі, люди, які мають їм, думали, що ось він — «вундерваффе ».

Але й ядерний щит, доповнений космічним ввиде програми СОІ, не гарантував ні стопро- центной безопастности від нападу, ні технічної можливості абсолютного виграшу у разі, якщо вдарити перекл- вым. До того сама доля переможця (коли всі - таки ядерний конфлікт стався) було обрати жодну з двох жахливих смертей: чи померти в бун- кере від браку їжі, води, повітря і сонячно- го світла, чи померти з радіоактивного облуче- ния.

Хімічне і біологічне зброї також є ідеальними як засвідчило досвід війни у Вь- етнаме, та й зберігати цю «смерть у пробірці «слож- неї, ніж ядерную.

За цією та інших причин нині посилені і активна фінансовані пошуки абсолют- ного зброї йдуть у інших областях.

Приміром, до дельфінаріїв ВМФ, який- ходится в Козачій бухті мису Херсонес проводяться поглиблені дослідження з «мобілізації «цих ссавців на військову службу. Спочатку дельфінів вчили трьом речам: пошуку затонулих предметів (наприклад, торпед), вчили допомагати водолазам під час усіляких підводних робіт (подай — при- неси) й охороні военноморских баз. Використання дельфінів як торпед не розробляється, оскільки «торпедное «напрям американці до початку 70-х років вважали неперспективним. До того ж висновку дійшли і наших військових. Наприкінці се-

— 2 — мидесятых років було розроблено систему патрулі- рования военноморских об'єктів: за периметром бази приблизно напівкілометрі друг від друга расставля- лисій спеціальні буї; доплывая до кожного буй- ка, дельфін — годинниковий міг, натиснувши носом на педаль, отримати рибку. Отже він оминав всю дніпроспецсталівську ділянку. Побачивши водолазів — диверсантів, дельфін підпливав до них про Україну й отстреливал вибуховий пакет; відразу включався датчик з ультразвуковим сигналом

" НЕБЕЗПЕКА ", розшифрованим вченими з мови дель- финов; «вартовий «моментально відпливав, яке подарунок диверсантам вибухав. У середньому у дельфи- нарии навчається близько трьохсот п’ятдесяти дельфінів. У той самий час почалися аналогічні тренування і з морс- кими котиками. Проте за минулі відтоді роки військові дресирувальники багато чому могли навчити своїх «курей- сантов ».

Іншим найперспективнішим напрямом є створення літаків — невидимок. Перший випробувач- ный політ такого винищувача відбувся червні 1981 року. У його будівництві широко застосовувалися токоп- роводящие композити (надміцні пластики, арми- рованные вуглецевими волокнами), які поглинають ра- диоволны. Сконструйовано літак — невидимка тож усе ділянки поверхні «гасять «сигнали радарів (застосована специалная комірчана структура поверхні, завдяки чому радіохвилі практично цілком поглинаються нею). Через війну формою літак нагадує електричного ската, проте це створило йому «невидимим «для систем ППО листи- ка. Перший літак — невидимка виготовили фір- мій «Локхід «і невдовзі одержав позначення F — 117 A.

А програма із виробництва літаків — невидимок називається «Стелс «. Але «літаючих схилів «виробляє як «Локхід », заводу в Палм- дейлі, де виготовляються все невидимки, втілюй- у металі і пластики бомбардувальник У — 2 фирмы

" Нортроп «. «Нортроп «теж бере участь у програм- ме «Стелс «. Але хоч ці моделі (F — 117 A і У —

2) можуть бути добре захищатися, і нападати (новин- шая комп’ютерна ударно — навігаційна система: бортова РЛС, прилади нічного бачення «котячі очі «< різні мети за 25−50 км 12 километров

>, сверхточная лазерна система наведення бомб, здатність нести всі види тактичного вооружения

— від керованих ракет «повітря — повітря «до

— 3 — ядерних зарядів вагою 900 кг.), є днем сьогоднішнім, і може бути корисними і учорашнім. Конструкції перед завтрашнім днем помічені американськими фермерами в небі штатів Каліфорнія і Невада. У це два типу апаратів, дуже різняться, але изго- товленных обидва за технологією «Стелс «. Перший, прозваний «пульсатором «(т.к. поле сопро- вождается характерним гучним гулом, тембр которо- го раз у раз змінюється, звук пульсує з низькою частотою близько 1 гц.) виник липні 1989 року й подолав за 6 минкт расстояниев 560 км, іншим разом його помітили, коли, використовуючи 20 секунд він пе- реместился небом на 70 градусів (тобто. швидкість є гиперзвуковой 4000 км/год і більше). Летают

" пульсаторы «великий висоті та різко змінюють напрям. На думку експертів на пульсаторе стоять комбіновані двигуни НАСА для аэрокос- мического літака:

У звичайному турбореактивном двигуні, як змішуватися з пальним, повітря стискається комп- рессором: повне згоряння підвищує міць і еф- фективность конструкції. Але вже при швидкості порядку 2 М (дві швидкості звуку) зустрічну давле- ние повітря велика, що компресор мало потрібен. При швидкості 6 М набегающий потік бла- годаря ударну хвилю стискається на 100 раз, що дозволяє включати прямоточное пристрій. Розрахунки по- показували, що його зможе розігнати літак до ско- рости порядку 16 М ! Після цього «прямоточка «має поступитись місцем ракетної силовий вуста- новке. Проте досі складної проблемою було запалювання топливно — повітряної суміші. У сверхзву- ковом потоці повітря пролітає через камеру сгора- ния так швидко, що хімічна реакція восп-

— 4 — ламенения палива триває лише одну милисекунду.

Це було каменем спотикання «прямоточек », працівників гасі чи спирті. А використання охолодженого до стану водню рез- до змінює ситуацію. ККД двигуна на гремучем газі значно вищий традиційного (саме за його використання «пульсаторы «під час польоту так грохо- чут). Вже сьогодні проведено успішні випробування цього двигуна на швидкостях до 7 М, а супер- комп’ютери програли її поведінка до 20 М.

Інший конструкцією перед завтрашнім днем, створено- іншої за технологією «Стелс », є так называе- мый «літаючий трикутник «. Якщо «пульсато- ра «актуальним гасло: швидше, вище, сильніше, то тут для «трикутника «: нижче, тихіше, незаметнее.

Вперше їх помітили пізніми травневим ввечері 1990 року у районі авіабази «Эдварс «у штаті Невада, коли «літаючий трикутник «з великою ско- ростью, але зовсім безшумно ходив в небе.

Схема розміщення бортових вогнів у «треугольников

" - одиночні янтарно — жовті під законцовками крвльев і червоний в носовій частини — аналогічно застосованої на F — 117 A. Безшумність «літаючих трикутників «(що загалом — то закладено у ос- нову програми «Стелс ») на думку авиаспециалис- тов пов’язані з застосуванням нового топлива.

Пошуки абсолютного зброї можуть спричинить новим точок зору щодо вже, начебто, давно відомих бойових систем. Гармати у різних разновилностях відомі й віддавна, але ідея Жуля Верна про використання суперпушек задля досягнення великих висот є актуальною й се- годня. У 60 — x років Джеральд Бюлль, яв- ляясь директором канадського інституту космічних досліджень, зацікавив цією проблемою канадс- де і американський уряду та дістав листа від них підтримку. Використовуючи гармати калібром 40,6 див, сня- тые з лінійних кораблів періоду Другої світової війни він зібрав три досвідчені гармати. Спмая велика — понад 50 відсотків метрів за довжину. Вони і він стоять у своїх занедбаних полігонах — на острові Барбадос, под

Юмой в Аризоні і поблизу Хайуотера у Канаді. З положень цих щодо примітивних знарядь (проти тими, що він мріяв створити) Бюлль отправ- лял снаряди вагою до 2 тонн на що залишилася досі рекордну висоту — 180 км. Власне він выводил

— 5 — супутники на невисоку навколоземну орбіту. Гігант- ские гармати або не мали традиційних лафетів — натомість Бюлль використовував спеціальні котловани. По- добную ідею він запозичив у маловідомого германс- кого «гармати відплати «ФАУ — 3. Попри те що, що випробування на Барбадосі проходили успішно, в

1967 року вони припинилися — бурхливий розвиток ра- кетной техніки послабило інтерес Пентагону до супер- гарматах, та була пов’язана із нею програму просто переса- талі фінансувати. Довгі пошуки підтримки у фі- нансировании своєї ідеї привели Джеральда Бюлля в

1986 році інтерес до з того що він було прийнято на службу іракським урядом радником по воуружениям. Саддам Хусейн дуже зацікавився пропозицією генія артилерії, т.к. він отримував зброю, що можна було б послуговуватись як проти Іраку, і проти Ізраїлю. А ще ж в

1964 року бюллевская гармата з острова Барбадос стріляла на 400 км. Трехступенчатые ж ракети «

Martlet — 4 «(одне з останніх розробок Бюлля

), выстреливаемые подібно снаряду з суперпушки і включаемые на певної висоті, мали по- ражать мети, віддалені кілька тисяч километ- рів. Тому на згадуваній території Північного Іраку постро- чи попередньо «невелику суперпушку «і про- винищили з її експериментальні стрільби — вона розташовувалася горизонтально і струменіла настильным ог- ньому просто гірському схилу. Таким кроком дол- дружин бути монтаж вже двох гігантських стовбурів «

Великого Вавилона «. Довжина суперпушки мала становити 160 м, діаметр стовбура 1 м. Але з цими відносинами довжини стовбура до калібру зброї така гармата традиційної конструкції окремо не змогла б выпол- нять своїх завдань (ставлення стовбура гармати до ка- либру зазвичай від 40 до70, а й у гаубиць — від 20 до 40

). Це випливає з принципу дії гарматного стовбура: первинне прискорення снаряд отримує під впливом ударної хвилі, образующейся при воспла- менении метального речовини (разгоняющего зоря- так), а далі на снаряд тиснуть гази — продукти го- ренію цієї речовини. До вихідному отвору їх тиск поступово знижується. Тому стовбур може бути скільки завгодно довгим — як і - то мо- мент тертя між снарядом і стінками каналу ста- немає більше, ніж вплив газів. Існують так- ж межі, що стосуються дальності стрільби зави-

— 6 — симости від потужності разгоняющего заряду. Вони свя- заны тим, що швидкість запалення сучасних метальних речовин значно нижчі від швидкості поширення ударної хвилі. Тому з увеличе- нием маси заряду, ще до його його повного згоряння, снаряд може вилетіти із жерла. Найбільшими знаряддями навісного вогню були німецька гармата вре- мін першої Першої світової «Велика Берта «(ка- либр 42 див), і навіть її пізніший аналог — «

Тор «(60 див) і «Дора «(80 див); а самим далекобійним наземним знаряддям вважається німецька гармата «Колоссаль «яка обстрілювала під час першого Першу світову війну Париж, вона мала калібр 21 див і з- сылала снаряди на 120 км. На таких діс- танциях застосування авіабомб і ракет виявилося набагато ефективніше. Бюлль, вирішуючи завдання збільшення дальності стрільби, взяв ідею німців про расположе- нді в стовбурі додаткових послідовно восп- ламеняемых зарядів (випробовувався для обстрілу Лон- дона під час другої Першої світової). Та цього необхідно загоріться проміжні заряди точно у потрібний момент. Бюлль вирішив проблемму синхрониза- ции з допомогою прецизійних конденсаторів (точ- ность послідовних воспламенений з погреш- ностью в пикосекунды). Займисті устройс- тва спрацьовували за командою пневматичних датчи- ков, реагують зміну тиску при прохож- дении снаряда на каналі стовбура. Були придумані ще інші різні хитромудрі механізми. в 160 — метровому стовбурі «Великого Вавилона «предполага- лось розмістити 15 проміжних зарядів; вони забезпечили снаряду, вылетающему з гармати, на- чальную швидкість приблизно 2400 м/с. Отже снаряд розганяється до швидкості поширення го- рящей газо — пороховий суміші проміжного заряда

(Ця швидкість залежить від складу і щільність га- поклик в стовбурі). Але це не стало межею, т.к.

Бюлль розробив гармату стріляючу як обыч- ными снарядами, а й ракетами (у такий спосіб конс- труктор збирався запускати супутники на околозем- ную орбіту). Невідомо як — б розгорталися події у Перській затоці на початку 1991 року, коли війська антиіракської коаліції мали превос- ходство, май Саддам Хусейн у своєму розпорядженні секретне зброю. Створити остаточно дітище Бюл- ля завадили митні служби Великобританії, а

— 7 — також загадкове вбивство Джеральда Бюлля в перед- местии Брюсселя. І це одне із проектів суперпуш- кі:

Ідея використовувати лазери і лазерне випромінювання у військових цілях стали «бродити «умонастроїв практи- чески відразу після відкриття самих джерел кге- рентного випромінювання. Спочатку, як найпростіше, намагалися використовувати лазерне випромінювання для про- жигания броні, але без особливої успіху домогтися не вдалося. Хороші результати отримано при застосуванні лазерів для прицілів й у наведення керованих ракет і снарядів на поражаемый об'єкт. Рентгеновс- киє лазери збиралися залучити до системі ПРО знищення пускових установок і ракет на на- чальном ділянці польоту. Але найбільш перспективні ре- зультаты застосування джерел когерентного излу- чения і голографії (що також полягає в лазерному випромінюванні) отримано щоб виявити військових об'єктів на зеленої і військовий морський поверхні з космосу зі супутників — шпигунів. Важливо, проте, як побачити що — то, а й знати точно що це. І тому використовується система голографичес- кого розпізнавання образів: попередньо землі записують голограму з туристичною інформацією про вигляді об'єктів, що їх буде встановлено контроль; потім запускають супутник з голограмою і апарату- рій розпізнавання. Під час орбіті, супутник — шпигун сканує земну чи водну поверхню (залежно від цього, де зараз його пролітає) і, якщо в

— 8 — його полі зору потрапляє що — нибудь, що є у його голографічної «пам'яті «, то спрацьовує ав- томатика: (залежно від цього куди направля- ется інформація на грішну землю чи записується на згадку про комп’ютера) наприклад, підводний човен типу «

Трайдент «квадрат «36 — 80 «[ чи вкаже геог- рафические координати ] сьогоднішня дата: 15 де- кабря 1991 года.

Спрощена схема цього процесу впізнання:

Список літератури:

1. Журнал «Закордонне військовий огляд «(NN

1−5) 1991 г.

2. А. Акаєв «Оптичні електронні машини «

М. 1986 г.

3. Альманах журналу «Навколо світу «1991 г.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой