Дефицит державного бюджету Російської Федерации

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

смотреть на реферати схожі на «Дефіцит державного бюджету Російської Федерації «

Міністерство сільського господарства та продовольства Російської Федерации

Омський державний аграрний университет

Гуманітарний факультет

КУРСОВА РАБОТА

На тему: «Дефіцит державного бюджету Російської Федерации»

Виконав: ст. 12-ой группы

гуманітарного факультета

Щербань Володимир Григорьевич

Перевірила: доцент кафедри экономики

Бобрикова Тетяна Алексеевна

Омск-2002

Запровадження _____________________________________________ 3

Глава I. Основні підходи до бюджетного дефіциту________ 7

1. Дефіцит державного бюджету_________________ 8

2. Концепції бюджетної політики___________________ 12

Глава II. Бюджетний дефіцит і______ 16

Глава III. Федеральний бюджет та її дефіцит РФ_________ 25

Глава IV. Аналіз деяких наслідків кризи і можливі перспективи_______________________ 32

Укладання___________________________________________ 34

Список використаної літератури______________________ 36

У 1980-х економічну кризу, що охопив ряді країн Східної Європи (включаючи СРСР) зажадав від своїх урядів реформ у сфері управління економічної, лібералізації та розвитку ринкових управлінь. Конкретно для СРСР 1981−1985гг. У порівняні з періодом 1996−1970гг. Темпи приросту національного доходу знизилися з 7,7% до 3,5%, продуктивність праці з 3,5% до 3%, приріст доходів душу населення знизився з 5,9% до 2,1% [1,стр. 704−705]

«Причин такого зниження темпи зростання багато… великим було військове тягар Радянського Союзу, яке позбавляло цивільний сектор його економіки управлінських, наукових закладів та інженерних кадрів,… виснаження високоякісних і найбільш доступних природних ресурсів вело до постійному подорожчання,… поєднання високу частку працівників, виходять на пенсію, з низькому рівні народжуваності викликало уповільнення зростання кількості робочої сили в,… найважливіше — створення сталінську (це у тексті) еру механізму централізованого планування застаріли і вони неефективними… сталінська модель… засвідчила свою неефективність, несприйнятливою до нових вимогам більш зрілим і більше складної (ніж у період індустріалізації) економіки. Проблеми… проявилися й у якісних показателях.

… Технологія виробництва та технічний рівень капіталістичного обладнання СРСР вважався застарілим… Економічні показники радянських підприємств носили переважно кількісних характер у результаті якості продукції надавалося другорядне значення. Радянська система зуміла забезпечити споживачам колись обіцяного достатку. Споживання душу населення у СРСР становить лишь1/3 по рівня США, а багато споживчі товари першої необхідності хронічно дефіцитні". [2, стор. 15,16,50]

Здійснення реформ до досі проводилося без довгострокової стратегію розвитку, «навпомацки, навмання, без чесних уявлень про цілі і рубежах» [3]. Неабияка поспіх уряду у цьому питанні пояснювалася стараннями «еліти», сконцентрировавшей в руках значні капітали у період «первісного нагромадження», недопущення реставрації радянського ладу навіть у «модернізованому» вигляді щоб уникнути можливого «переділу» власності (денаціоналізації). Звідси — готові зарубіжні моделі і схеми з підручників макроекономічної теорії, без належної проробки й адаптації цих заходів для російської дійсності, і загального характеру реформи не підкріплювалися на місцевому рівні конкретними мікроекономічними заходами. Проте в більшості «верхів» був єдності в поневіряння у тому, як і яким методами слід повісті перебудову економіки. Тому «шокова терапія», як у Польщі, вдається, точніше, вона катастрофічно затяглася. На суто економічних рішень тут вплинула політика — унеможливити повернення до старого, в якому було хай будь-що буде, і політичну партію і группировок.

Основних напрямів економічних реформ до стали приватизація (роздержавлення економіки) і лібералізація цін, в результаті здійснення яких значні посилення знадобилися для стабілізації фінансів (зміцнення курсу рубля, боротьбу з инфляцией).

Коріння сьогоднішніх негараздів у РФ (незадоволене стан промисловості, низькі темпи зростання ВНП) йдуть у що існувала централізовану систему господарювання і його спадщина монополізм і технічну відсталість, нераціональне розміщення коштів виробництва, але і в прорахунки, допущені урядом в 90-х роках, оскільки радянська система вже досить давно демонтирована.

Ринкова економіка припускає наявність розвиненою фінансової системи, що є сукупність фінансових взаємин держави і регулюючих їхніх інституцій. Фінансовий механізм має важливе місце у структурі держави, оскільки за нього держава й підприємства утворюють й використовують фонди коштів, необхідні їх діяльності. Попри имевшееся місце у останнім часом позитивні зрушення у державній політики і структурі економіки (підприємство бюджетного і таки Податкового кодексу хоча й позбавлених недоліків, але упорядкованих раніше сумбурну нормативно-правову базу, 2000 року в умовах зростання цін традиційні експортні товари РФ через зниження курсу 12% ОВТ, а обвальна девальвація 1998 року дозволила Центро банку збільшити золотовалютні резерви (у країну потекли валютні інвестиції), збільшилися надходження від експорту через зниження курсу долара по відношення до рубаю, зміцнивши курс останнього, що дозволило Центро банку емітувати додаткову масу грошей. Російські виробники отримали в такий спосіб перевагу над імпортерами зарубіжних товарів. На 2001 рік було прийнято бездефіцитний бюджет, збалансований за сумою 1187 мільярдів рублів. Зберігаються позитивні тенденції й у час [4, стор. 69−71]. Державного бюджету на 2002 рік із профіцитом, 68 566, в мільйонів карбованців з яких погодяться витримувати погашення державного боргу перед, а інші 109 765,3 мільйони рублів — створення фінансових резервів) [див. 6 стор. ], що певну ефективність проведеної політики фінансову стабілізацію (Росія отримало 2000 — 2001 року подарунок через сприятливою коньюктуры над ринком резусів, і тепер варто з розумом розпорядитися цієї форою). Як як на мене, причиною недостатньою ефективності стабілізації економіки є все-таки брак грошей, а чи не завжди раціональне ощадливе їх користування та відсутність апарату контролю над витрачанням бюджетних коштів, як і системи покарань особам, що порушують порядок використання средств.

Тема цієї роботи — дефіцит бюджету — нині не є головним проблемою економіки Російської Федерації, але зберігається актуальність оскільки більшість економічних труднощів ведуть саме до нього. І те, що нині з офіційними даними дефіцит держбюджету успішно подолано, означає, що він у минулому на ніколи й не повторюється в будущем.

У літературі цю проблему висвітлюється досить докладно, що ні дивовижно. Про бюджетах, бюджетного процесу, між бюджетних відносинах пишуть дуже багато що: коло авторів публікацій широкий, зустрічаються різні погляду, є як розраховані широкий загал, як у вузьке коло фахівців статті, нотатки, прогнози. Хоча економісти переважно досліджують не саму проблему бюджетного дефіциту, та її причини. Основний труднощами було систематизувати і узагальнити деякі дані, і дати по можливості точні дані, підняти проблеми дефіциту держбюджету 1992 — 1999 роках та виявити перспективи. У цьому полягає мета даних работ.

Глава I. Основні підходи до бюджетного дефициту.

«Бюджетний чобіт тісний всім — навіть у тих хто стачал» В.М. Ленин

1. Дефіцит державного бюджета

Центральне безпечне місце за фінансовій системі кожної держави займає до державного бюджету, використовуваний урядом грошовий фонд для фінансування своєї діяльності, з допомогою якого держава впливає економічні процеси. Є кілька визначень бюджету: Так, М. В. Романовський вказує, що «бюджет» — це система імперативних відносин (грошових), у процесі яких утворюються і використовується бюджетний фонд. Є центральним ланкою системи фінансів України й тому відбиває все основні якісні ознаки фінансів. «У принципі, „бюджетом“ годі було називати документ — кошторис фінансових витрат і доходів держави, який правильніше назвати „баланс“,… „бюджетним планом“ чи „раписью“, в якому бюджет як система грошових відносин виражений кількісно» [7, стор. 12,13]. Далі використовується традиційна трактування зазначених понять, певних існуючим законодавством. Основними функціями бюджету є освіту й використання бюджетного фонду (фінансове забезпечення бюджетною сферою й соціальна політика) контроль над звернення і бюджетних коштів. Державного бюджету взаємодіє зі іншими ланками фінансової систем, здійснюючи перерозподіл коштів на користь нужденних фондів (зазвичай, через передачу коштів з центрального державного фонду муніципальним фінансовим фондам, фондам державних підприємств і спеціальним урядовим фондам. Державного бюджету складається з 2-х доповнюють одне одного взаємозалежних частин: дохідної та видаткової. Дохідна частина показує, звідки надходять вартість фінансування діяльності держави, які верстви українського суспільства відчисляю більше зі своїх доходів. Структура доходів мінлива і від конкретних економічних умов розвитку, ринкової коньюктуры і здійснюваної економічної політикою політики. Будь-яка зміна структури бюджетних доходів відбиває зміни у економічних процесах. Видаткову частину показує, які цілі направляються акумульовані державою кошти. Видаткову частину охоплює всю економіку, оскільки держава враховує економічні інтереси суспільства загалом. Основні статті витрат: управління, оборона, підтримування правопорядку, соціального забезпечення, охорону здоров’я, культура, освіту, а РФ — ще обслуговування зовнішнього державного долга.

Для кожної країни структура бюджету має свої особливості, оскільки визначається економічний потенціал країни, масштабом розв’язуваних державою, роллю держави у економіці, міжнародної ситуацією та інші факторами.

Джерелами державного (центрального) бюджету являются:

1) Прямі, непрямі податки та збори. У доходах держави вони є 80−90% [8, стор. 58]. Відповідно до Бюджетного Кодексу Р Ф, это

— податку додану вартість (НДС)

— акцизы

— податку дохід організації, з доходу з капіталу, прибутковий податок з фізичних лиц

— внесок у державні соціальні фонды

— державні пошлины

— мита збори (включаючи від конфіскованою контрабанды)

— податки на надра і відтворення мінерально-сировинної базы

— податку додатковий прибуток від видобутку углеводородов

— збір за право користування об'єктами тваринного світу і водними ресурсами

— лісової дохід, водний податок, економічний налог

— федеральні ліцензійні сборы

— податки, зачисляемые в дорожні фонды

— прибутки від використання державної влади і муніципальної власності: оренди, відсотки надходжень у кредитних банках, застави і повернення державні кредити, податку з продажу державного устрою і муніципального имущества.

2) Державні позики через випуск державних цінних бумаг

(облігацій, казначейських векселів). Їх частка у держбюджеті становить 10−20% [8, стор. 58].

3) емісія (випуск) паперових і кредитних грошей. Найчастіше до запуску «друкарської машини» вдаються при перевищенні витрат над доходами бюджету, при виключно сприятливих собі обстоятельствах.

У своїй діяльності уряду прагнуть рівності дохідної видаткової частин бюджету — «балансу дохода».

Але насправді видаткову частину зазвичай перевищує дохідну, цей стан бюджету називають «бюджетним дефицитом».

Дефіцит виникає внаслідок багатьох причин, зокрема внаслідок спаду виробництва, завищених витрат на соціальних програм чи оборону, зростання тіньового сектору економіки, зростання граничних витрат громадського виробництва, масовий випуск незабезпечених активами паперових грошей. Основне значення мають спад виробництва, коли з зниження обсягів випуску продукції зменшується прибуток — й надходження в бюджет, що веде до невиконання плану надходжень до бюджету, і навіть зростання тіньового сектору економіки, коли підприємства перестають сплачувати податки, ніде не реєструються і держави «не існують». На 2000 рік у «тіні» вироблялося до 40% ВВП. У Соціально економічні проблеми России"[4] надмірне збільшення і «тіньового продукту» в ВВП пояснюється як створеними в радянський час (1970−1980 р.) неформальними каналами зв’язок між підприємствами, і надмірної навантаженням на економіку: «умовою економічного зростання то, можливо бюджетна навантаження до 25% ВВП, а РФ, офіційними даними, вона дорівнює 33%… У кінці 1990-х фірми РФ віддавали в податок 24% з обігу субстандартні та ще 6% забирали різноманітних неофіційні збори і взятки».

Сам собою дефіцит бюджету не є надзвичайно негативне для розвитку і динаміки рівень життя населенню Навіть найбільш економічно розвинених країн у критичні перепади зазвичай мають дефіцитний бюджет від 10% до 30%. Так було в 1988 року державний борг США становив 2600,8 мільярдами доларів чи 53% ВНП, а бюджет зводився з великим дефицитом[2, стр. 367]. Усе залежатиме від причин виникнення дефіциту і напрямів витрат державних коштів. Якщо додаткові фінансові ресурси, складові дефіцит, направляють в розвитку економіки, її пріоритетних галузей, то майбутньому зростання виробництва та прибутку з лишком відшкодує виробничі витрати, якщо чітка програма економічного розвитку відсутня, а дефіцит допускають для фінансування поточних витрат, субендированная нерентабельного виробництва, то бюджетний дефіцит неминуче призведе до зростання негативних моментів у розвитку економіки, переважно посилення інфляційних процессов.

У економічних системах з фіксованою кількістю грошей до зверненні уряд має двома шляхами покриття дефіциту — це державні позики й знищення оподаткування. Третій спосіб — «сеньйораж» чи друкування грошової маси або (нині цей спосіб популярніший) через реалізацію активів комерційних банків до створення резервів. Згубних наслідків ці операції не несуть лише за незначних розмірах. Але у інтенсивної політиці «сеньйоражу» кількість що у зверненні грошей до відповідність до мультиплікатором грошового пропозиції зростатиме дуже швидко, породжуючи інфляцію. У цьому, якщо дефіцит сягає певного рівня, його подальший вибуховий зростання неспроможні зупинити ніякі заходи фіскальної политики.

Безсумнівно, бюджетний дефіцит слід зарахувати до так званий негативним економічним чинником, типу інфляції, безробіття, банкрутства, що є невід'ємними елементами економічної системи — без негативних стимулів економіка втрачає спроможність до поступальному развитию.

Але й без дефіцитність як така теж означає «здоров'я» економіки. Слід усвідомити, які процеси протікають всередині фінансової системи та які зміни відтворювального циклу відбиває бюджетний дефицит.

2. Основні концепції бюджетної политики

1) Щорічних балансу бюджету, найпоширеніша до «Великої депресії» 1929−1933 роках. Раніше щорічно збалансований бюджет вважався бажаної метою фінансової політики государства.

Проте, розглядаючи проблеми очевидно, що бюджет значно обмежує фіскальну політику держави, має антициклическую спрямованість. Щороку балансируемый бюджет, навпаки, поглиблює коливання економічного циклу. Наприклад, у разі затяжної кризи доходи населення Криму і, отже податкових надходжень до бюджету автоматично скорочуються. Прагнучи збалансувати бюджет, уряд повинен підняти ставки, або знизити державні витрати, що сприятиме ще більшого скорочення сукупного спроса.

Прагнення щорічно балансувати бюджет можуть призвести інфляцію — у разі підвищення грошових доходів при інфляції збільшуються податкові надходження. Щоб запобігти вже профіциту уряду має або знизити ставки податків, або збільшити державні витрати, або використовувати поєднання цих двох заходів, що в результаті посилить інфляційний тиск на економіку. Тому балансируемый бюджет перестав бути економічно нейтральною та хоча разів у періодичної преси і у виступах лідерів лівої опозицій лунала думка про ухвалення конституційної поправки, яка передбачає щорічне балансування бюджету, яка одержала певну підтримку з суспільстві, вводити щорічний баланс для РФ, чий бюджет будується багато в чому на «нефтедолларах» і інших прибутках від ресурсів на зовнішніх ринках як передчасно, а й навіть опасно.

2) Циклічний баланс бюджету, що означає, що уряд здійснює антициклическое поєднання одночасно прагнути збалансувати бюджет, але з щорічно, а межах економічного циклу. Логічні цієї концепції це й розумно: аби протистояти спаду, уряд повинен знизити податків і збільшити державні витрати, свідомо створивши бюджетний дефіцит. У результаті наступного інфляційного підйому уряд підвищує податків і знизає витрати, позитивне сальдо бюджету за цьому йде покриття державного боргу, що у період спаду. Так уряд проводить позитивну антиінфляційну і антициклическую політику й одночасно балансує бюджет з урахуванням не року, а економічного циклу. Але концепція не розрахована на істотні розбіжності у глибині і тривалості спадів і підйомів. Так, коротка «відлига після довгої депресії зможе покрити своїм невеликим бюджетним сальдо великий дефіцит бюджету, який переросте в циклический.

3) Ця концепція пов’язані з ідеєю питання збалансованості бюджету — другорядний, початкової завданням федеральних фінансів є забезпечення не інфляційної повної зайнятості, тобто балансування економіки. Якщо досягнення цього супроводжується стійким позитивним сальдо чи більшим чи дедалі зростаючою державним боргом — немає принципового значення. Вважається, що державні дефіцити чи надлишки малозначимы проти альтернативної депресією, затяжного спаду виробництва чи стійкою інфляції. Тому федеральний бюджет є передусім інструментом досягнення й підтримки макроекономічну стабільність. І на цього уряд на повинен сумніватися, йдучи запровадження будь-яких дефіцитів чи излишков.

Друга й третя концепція лежать у основі дефіцитної фінансової політики, спирається на потенціал грошового господарства країни. Ця політика предполагает:

1) наявність чіткої програми фінансових заходів у рамках грошового потенціалу страны

2) контролю над розвитком бюджетного дефіциту та відшуковування джерел його покрытия

3) виділення бюджетних коштів у заходи, дають значний эффект.

Опанування цієї політикою дозволяє суспільству знаходити оптимальну величину бюджетного дефіциту. Так було в кінці 80-х років бюджетний дефіцит мови у Франції становив 9,6% ВНП, США — 11,6%, до ФРН — 14%, у Японії - 15,6%, у Бельгії - 25,1%, Італії - 25,2%, у Греції - 31,2% [9, стр. 59]. Але у всієї привабливості політики бюджетного дефіциту, великий дефіцит призводить до негативних наслідків навіть різних країн. Так, незважаючи на довге успішні функціонування економіки США за умов стійкого дефіциту федерального бюджету, до середини 90-х років у зв’язку з різким зростанням дефіциту уряд мусило піти на її скорочення, зменшивши частку коштів, що у продуктивний сектор экономики.

У РФ бюджетна політика до нашого часу вже довгі роки виходить з принципі вимоги без дефицитности.

Також, виходячи зі світової практики, виділяють 2 моделі організації внутрішніх бюджетно-наличных отношений.

1) з регламентацією розподілу доходів, тобто. здійснюється лише корекція результатів дій ринкових сил для регуляції умов жизни

2) з ринковим обмеження витрат, у своїй регіони самостійно виконують свої проблеми, щоб знайти ефективні шляхи та засоби використання ресурсів. Складно визначити, який із них лучший.

Глава II. Бюджетний дефицит

та Харківський державний долг

Державний борг — це «спільна нагромаджена сума всіх позитивних сальдо бюджетів уряду з відрахуванням дефіцитів, мали в країні. Розрізняють вищий державний борг (іноземним державам, організацій та осіб, виражений в іноземній валюті) і внутрішній державний борг, (борг своєму населенню, виражений в національної валюти). Борг тісно пов’язане з дефіцитом, оскільки звичайно дефіцит погашають позиками, крім того, визначити небезпека дефіциту для національної економіки не можна без аналізу величини державного боргу перед. Тож у цієї роботи відведена глава даному вопросу.

Державний дог і зростання сильно впливають на функціонування економіки та тут є низка небезпек державі - реципиента:

1) Можливість банкрутства нации

2) Перекладення тягаря боргу на поточні покоління як і следствие,

3) Втрата державою економічної самостоятельности

Тепер державний борг посідає особливе місце серед больових проблем бюджетної політики РФ.

Існують конкретні вимогами з визначенню структури бюджетних витрат: необхідна віддача матеріального і міністерства соціального характеру. Не випадково більшості розвинутих країн прийняти розподіл видатків бюджету держави щодо поточних витрат бюджети і бюджети розвитку. Витрати федерального бюджету РФ в 1992—2000 роках виключно носили фіскальний характер. Уряд випливало з те, що подальше скорочення витрат навряд чи видасться можливим і тому політику досі орієнтували для підвищення обсягу позик покриття дефіциту федерального бюджету. (знизити витрати на оборону, ВПК, МВС і судовою системою, відповідно до джерелу [4], вимагає значних витрат за їх реформування), звуження соціальних витрат можуть призвести до своєрідного соціального вибуху чи у разі - до невдоволення, а приватизація 25 тисяч із ще решти на 2001 рік у державної власності підприємств у кращому разі дає тимчасовий ефект. Але зміни вселяють оптимізм — після 1999 року наше бюджетне фінансування побудовано вже в принципі не «затикання дір», хоч і про структурну перебудову економіки говорити рано.

По Швецову, існуюча система зрівняльного розподілу бюджетних коштів лише породжує иждивенство, а й до розпорошення і нераціональному витрачанню коштів. «Завжди є незадоволені розподіл коштів, а коштів завжди бракує. Однак у РФ додаткової трудністю є те, що бюджет бідний щодо масштабів податкового потенціалу марнотратний щодо дохідних джерел. Річ у тім, що у піст радянській Росії сформувався симбіоз малодоходной державної власності, малорухомої соціальної полі-тики з масивом фінансово незабезпечених будинкових зобов’язань держави, які чинять спротив реформування. Галузева структура економіки та розміщення виробничих сил теж відповідає ринковій концепции"[10, стр. 80- 84]».

Швеців передбачає виділяти федеральну зворотну фінансову допомогу по єдиної методиці з урахуванням прозорих формул при гласному обговоренні статей суб інвестицій, використовувати об'єктивні критерії бюджетної забезпечуємо остюки регіонів, критично ставлячись як до використанню звітів про фактичних витратах місцевої адміністрації, оскільки це приведе тільки в збільшення не цільових і неценообразных видатків до місцевих влади й знизить тенденцію до оптимізації економічного життя. При виділення коштів до підйому до «гарантованого мінімуму» (зазвичай посередньо російського) регіональне керівництво нічого очікувати зацікавлений у розвитку продуктивних сил регіону, орієнтуючись на утримання. При пропорційному (за рівнем відставання територій) розподілі ці стимули з’являються, але страждають найбідніші регіони, неспроможні забезпечити навіть елементарно необхідні витрати. Логічне компроміс, але у бюджетах 2000−2001 роках до 80% коштів розподіляють за принципом «до гарантованого мінімуму». У порівняні з серединою 1990-х сталося зниження обсягів фінансування, але частку фінансову допомогу регіонам витрачається до 24% територіальних витрат федерального бюджета.

Таблиця 1

|Помощь |1994 |1995 |1996 |1997 |1998 |1999 |2000 | |ФФПР, млрд. |11,9 |23,6 |59,9 |52,3 |39,2 |33,7 |57,4 | |крб. | | | | | | | | |Витрати |6,1 |8,3 |9,0 |10,0 |7,8 |5,9 |6,7 | |бюджету, % | | | | | | | |

У 2001 року дотації регіонам від ФФПР мають становити 98,9 мільярдів рублей.

Ставлення доходів до витрат консолідованого бюджету за федеральним округах в %: |Округ |1998 |1999 | |Центральний |141,5 |137 | |Північно-західний |101,5 |111 | |Северокавказский |77,2 |87,5 | |Приволзький |99,1 |113,1 | |Уральський |122,5 |141,4 | |Сибірський |86,7 |92,1 | |Далекосхідний |65,3 |67,8 |

Оскільки віддача цих вкладень надзвичайно мала, витрачання бюджетних коштів випереджає надходження доходів, що веде до зростання бюджетного дефіциту, викликає потребу у додатковій, не передбаченої Законом про бюджет емісій грошових сурогатів, що у значною мірою зводить нанівець, зусиль Уряди з проведення жорсткої фінансової політики. (Протягом років дефіциту уряд потрапив у замкнутий коло: нестача бюджетних ресурсів призводила до зниження податкових надходжень через падіння, яка потребувала інвестицій з бюджета).

Політика на області бюджетних витрат призвела до того, що проблему державного боргу перед дедалі більше гостро з кожним роком дає себе знати. Тривожать витрати на статті «Обслуговування державного боргу перед». Підвищення витрат пов’язаний з потребою виконання зобов’язань перед інвесторами щодо забезпечення резервування відповідних ресурсів з урахуванням наступних термінів погашення. У 1997 року порівняно з 1996 роком збільшення витрат обслуговування державного боргу перед (зовнішнього й внутрішнього) становить близько 40% (з 58 143,8 до 78 323,4 мільярдів рублів) [11].

За даними мінфіну РФ, загальний обсяг державного боргу перед внутрішнього Росії на 1. 01. 1995 року дорівнював 191,6 трильйонів рублів (в тому числі заборгованість Мінфіну Ценробанку становила 97,1 трильйонів рублів чи 5,9% ВВП і 50,5% загального обсягу державного внутрішнього боргу (при 66,7 трильйонів рублів на 1. 01. 1995 рік). У цьому сумі найбільша частка заборгованостями за кредитами: на 1997 рік загальна сума внутрішнього державного боргу перед сягнула вже 326 трильйонів рублів. Заборгованість Мінфіну перед Центробанком за державними цінних паперів у сумі його заборгованості становила 1996 року 34,95 трильйонів рублів, або 36%, і зросла за 1995−1996 рік 27,9 трильйонів рублів [12, стр. 22]. Це було пов’язані з викупної організацією по ДКО Центробанком у межах затвердженої грошової програми. Купуючи ДКО Центробанк створював «базу» для наступної депозитно-чековой емісії комерційних банків, а це призводило до підвищення маси грошей. Проводилось також рефінансування накопиченої державної заборгованості, зокрема заборгованість Мінфіну перед комерційними банками, включаючи Ощадбанк з Внешнеэкономбанк.

Таблиця 2

| |1994 |1995 |1996 |1997 |1998 |1999 | |Внутрішній державний борг, |21,7 |14,0 |11,9 |16,6 |19,4 |28,0 | |млрд. крб. | | | | | | | |До того ж відсотки за паперам |0,2 |3,0 |5,4 |11,3 |17,4 |17,9 | |Борг Центробанку |18,0 |9,3 |3,8 |2,7 |0 |0 | |Обслуговування боргу |0,6 |2,6 |2,4 |4,8 |3,7 |4 |

[4, стор. 68]

Економічна ситуація погіршилася відпливом коштів з виробничого капіталу спекулятивний, розцвіло ГРЮНДЕРСТВО -масове засновництво «пірамід» — АТ, банків, страхових компаній, супроводжуваних широкої емісією цінних паперів, біржовими спекуляціями й створення фіктивних предприятий.

У разі різкого падіння доходів федерального бюджету Міністерство фінансів вдалося до дедалі активної експансії фінансового ринку з допомогою випуску облігацій державної покриття бюджетного дефіциту. Гіпертрофований ринок цінних паперів, обслуговуючих державний борг до підвищення ризику всього ринку цінних паперів, і навіть до судженню інших секторів, зокрема кредитного і валютного рынков.

У 1992 — початку 1993 року Центробанк мав у розпорядженні лише цільові кредитні і зобов’язальні резерви, але з 04. 1995 року, отримавши незалежність припинив пряме фінансування дефіциту через пряме кредитування уряду (хоча побічно продовжував). Випуск ДКО і ОФЗ різко підняв внутрішній борг держави, зі стаявший з боргів по ДКО, ОФЗ, ОГСЗ, реструктурованій боргу внутрішнім валютним облігаціях, програмних боргів Півночі і сільському господарству й боргів перед вкладниками Ощадбанку і з чекам 1980-х купівля автомобілів. До 1998 року обслуговування державного боргу перед стала однією з найбільших прогресуючих статей бюджету, позики більш ніж 4 разу перевищили ліквідні заощадження з роботи вже не ДКО лагодили бюджет, і з 04. 1998 року бюджет працював на ДКО. Становище не врятувала лібералізація ринку цінних паперів через залучення іноземців, які у 1994 року могли набувати 10% цінних паперів, а 1998 року їх сектор виріс до 28−30%, а це збільшило залежність економіки РФ від коньюктуры світового рынка.

У 1998 року сума державного боргу перед РФ становила 54% ВВП, але з- за розширення ринку ДКО, совпавшего з рекордним припливом іноземних інвестицій, що призвело до скуповуванні ДКО, більше половини яких неможливо було терміном до року. У 06. 1998 року вони у 4 разу перевищили рівень валютних ресурсів країни. І ось усе систему було побудовано механізмі рефінансування старих боргів. До 7. 08. 1998 року скарбниця виплачувала за старими облігаціях 1 мільярд доларів за тиждень, потім йшло 70% доходів державного бюджету, а нові облігації не брали. Щоправда, девальвація знизила обсяги карбованцевих зобов’язань у доларах з 70 мільярда 1998 року до 9 мільярда 2001 року [11, стор. 64−89].

Лише 2001 року уряд дозволило Мінфіну випустити боргових зобов’язань у сумі 593,3 мільярдів карбованців і поки що не 30 мільярдів по цільовим борговим зобов’язанням. У структурі внутрішнього державного боргу заборгованість по ДКО — ОПЗ становила 517,5 мільярдів рублів, або 92,1%.

Обслуговування державного боргу перед теж стало дуже серйозною проблемою на бюджет РФ. У бюджеті 1996 року в виплату боргів було передбачено 8,5 мільярдами доларів, із яких приблизно Ѕ пішла на обслуговування боргів Росії, узятих після 1991 року й що підлягали реструктуризації. Для сравнения:

Таблиця 3

|Роки |1994 |1995 |1996 | |Інвестиції мільйонів $ |11 |2,8 |6,5 |

Звідси випливає, що виплати РФ перевищують розміри іноземних капіталів і зовнішньоекономічної допомоги, яку Росія одержує вигоду від іноземних банків та міжнародних організацій. Структура зовнішнього боргу РФ за станом 1. 01 показано на таблиці 4

Таблиця 4 |Зовнішній борг, млрд. |2000 |2001 |2002 | |Усього: |152,0 |150,1 |149,8 | |По кредитах урядів |66,5 |66,0 |65,3 | |Паризькому клубові |48,6 |48,6 |48,3 | |Членам РЕВ |14,6 |14,5 |14,1 | |По кредитах фірмових банків |39,4 |39,1 |39,1 | |Лондонському клубу |30,1 |29,8 |29,8 | |Міжнародним організаціям |19,4 |18,3 |19,7 | |Валютні резерви ЦБ Росії |26,7 |26,7 |25,7 | |Евро-облигационные позики |15,6 |15,6 |15,6 | |ОВВЗ |11,1 |11,1 |11,1 |

До 1993 року РФ викупила в інших країн СНД 100% боргу СРСР і оголосила себе правонаступницею. Відповідно до джерелу [4], виплати за боргу СРСР 2001 становить 14,4 мільярда доларів, 2003-го — 19,7 мільярдів і до 2013 виплачувати й у рік 12−15 мільярдами доларів. Падіння після дефолту номіналу рубля на 70% та реальною вартості на 50% (реального висловлювання) рубля збільшило ситуацію, хоча кредитори і погодилися списати 36,5% боргу за його реструктуризацію до 2010 — 2030 років. Проте Р Ф тепер доведеться не 32,6 а 42 мільярда $ Лондонському і 48 мільярдів $ Паризькому клубові. При оплаті боргу СРСР уряд повинен або виплатити до 40% прибутку держбюджету, що можливо лише у разі зростання ОВТ о 7-й- 10% на рік. Слід пам’ятати, що мені близько 50 мільярдів $ повинен колишній соцкраїни, які за відсоткам на 3−4 мільйона, а 300 мільйонів $. Слід або примусити їх платити, або нехай відшкодовують свій обов’язок продукцією (такі угоди вже підписано з КНР, Уругваєм, Словаччиною, Угорщиною, Болгарією), або передати їх борги нашим кредиторам по взаимозачету.

У джерелі [4] пропонують також оголосити «амністію капіталів», але це найкращий вариант.

Істотною проблемою для бюджетною системою стає також практично некерований і непідконтрольний зростання обсягів облігаційних позик Суб'єктів Федерації. Наслідки цього можуть перевершити наслідки дефолту, оскільки територіальні позики випускаються переважно під заставу майна, і земли.

Витрати погашення з обслуговуванні державного боргу перед 1994-го року становили 5,6% бюджетних витрат, в 1995 року — 9,2%, 1996 року — 13%, 1997 року — 14,8%.

Ці показники показують подорожчання державного боргу перед і збільшення бюджетних коштів у його обслуговування, отже — скорочення соціальних і інвестиційних програм, фінансованих з допомогою бюджетних коштів. За такого стану кращим залучати нових позик, а спрямовувати зусилля збільшення терміну звернення цінних паперів, регулювання їх до холодності й відповідне зниження ставки рефинансирования.

Глава III. Федеральний бюджет

та її дефіцит РФ

Відповідно до бюджетному кодексу РФ, бюджетну систему Росії складається з трьох ланок: федерального бюджету: бюджетів суб'єктів Федерації і місцевих бюджетів. Структура консолідованого бюджету РФ включає у собі 1 Федеральний, 21 Республіканський, 55 крайових і обласних, 10 окружних, 29 тисяч до місцевих бюджетів, 2 бюджету міст федерального значення й 1 бюджет автономної області. Федеральний бюджет і бюджети суб'єктів РФ є державної (центральне і учасникам регіональної влади відповідно) власності, місцевих бюджетів — муніципальної. Невід'ємною частиною бюджетного процесу РФ є перерозподіл коштів — бюджетне регулювання, осуществляемы з представників вищих до нижчестоящим бюджетам. Бюджетно-фінансова політика РФ включає податкову політику, ув’язану з бюджетно-податковій політикою суб'єктів федерації і з приносить чималі гроші - кредитної цінової та валютної політикою РФ. Починаючи з року стан федерального бюджету початок критично погіршуватися. До 1992 року дефіцит бюджету досяг 30% ВВП, біля СРСР той час 15 Центробанків республік проводили свою бюджетну політику. Золотий запас скоротився із чотирьох тис. т. до 289, в т. (по джерелу 4). Дисбаланс державних витрат і доходів пов’язувалися переважно зі зниженням обсяги виробництва (у першому кварталі 1993 по порівнянню з цим кварталом 1992 року вироблений національний дохід скоротився на 19%) [9,стр. 276] та його ефективність збільшенням державних витрат на соціальних програм і підвищення соціальних пільг, ні з недосконалістю податкової системи. Зблизька таблиці 5 де порівнюються показники бюджетної політики у різних групах країн, неважко помітити, що найважливіша особливість економіки РФ 1992-го — 1996 — високих темпів зростання дефіциту, емісії і інфляції внаслідок бюджетної м’якості та бюджетної политики.

Таблиця 5 |Показники |Розвиток страны|Развивающиеся |З перехідною | | | |країни |економікою | | |1992 — |1996 |1992−199|1996 |1992−19|1996 | | |1996 | |6 | |96 | | |Дефіцит бюджету, % |-2,5 |-2,1 |-2,9 |-3,0 |-7,0 |-2,9 | |ВВП | | | | | | | |Темпи приросту |47,6 |17,9 |3,5 |4,4 |193,7 |28,2 | |Випередження темпу |41,4 |11,6 |1,6 |2,4 |197,8 |23,9 | |приросту реального | | | | | | | |ВНП, % | | | | | | | |Темпи інфляції, % |31,7 |12,6 |2,4 |2,3 |223,6 |14,9 | |Темпи приросту |6,2 |6,3 |1,9 |2,0 |-4,1 |4,3 | |реального ВВП, % | | | | | | |

Для РФ в 1992—1996 показники становлять / для 1996 показатели.

Дефіцит бюджету: -12,0/-13,1.

Темпи прироста: 283,7/53,6

Випередження темпів приросту реального ВВП: 292,9/59,6

Темпи инфляции: 685,3/31,9

Темпи приросту реального ВВП: -9,2/-6,0

Джерело: дані МВФ і Держкомітету РФ[14, стр. 40].

В1997 федеральний бюджет РФ був у критичний фінансовий стан, особливо з виконанні його дохідної частини бюджету (57,7% до 11. 1996 г.). З таблиці 5мы бачимо, що у країнах із емісією нижче 4% на рік ВВП душу населення зростає до 1,9% на рік, при емісії - 4−15% - 1,8%, від 15 до 30% - 17%, 30- 100% - 0,4% за високих темпів емісії понад 100% на рік- економічний спад в середньому до 22% на рік. У РФ максимальним темпам емісії (в 1992−499%)

Відповідали максимальні темпи спаду, в 1996—1997 роках переходом зростають реальний попит за власний кошт, рівень монетизації економіки та кредитні вкладення економіку. Фінансовий криза 1998 року зірвав цей процесс.

Таблиця 6

Бюджетний дефіцит (в % до ВВП) до |Роки |1992 |1993 |1994 |1995 |1996 |1997 |1998 |2000 |2001 | |Доход |17,7 |14,7 |12,7 |14,3 |12,7 |12,4 |12,3 |14,9 |15,4 | |Витрата |47,2 |24,5 |24,5 |19,2 |20,1 |18,4 |14,1 |16,5 |15,4 | |Дефіцит |-29,5 |-9,8 |-11,8 |-4,9 |-7,4 |-6,0 |-2,8 |-1,6 |0 |

Розглянемо докладніше одне із періодів тимчасового відтинку на державний дефіцит бюджету Російської Федерації: період із початку 1996 року до серпня 1997 года.

Основні передумови бюджетних криз РФ було закладено в вихідної моделі економічних реформ ще 1991 року і в міру наростання кризи дедалі чіткіше виявлялися через бюджетну систему. Економічна криза в період 1996−1997 років деформував систему податків та між бюджетних відносин настільки, що це зміни у той час пропозиціями щодо оптимізації податкової системи та бюджетного устрою знайшли абстрактний і відвернений характер. Зниження на той час щомісячних темпів інфляції при збереженні обсягів ВВП «промислового виробництва, погіршення фінансового стану підприємства лише збільшило ситуацію податкової системи Росії у 1997 року, де основну роль грала ПДВ, була здебільшого поповнення з допомогою інфляційних доходів. Саме тому бюджетний криза не припала на початком кризи неплатежів, а виявився у умовах скорочення темпи зростання інфляції, коли оподатковуваний база скоротилася з допомогою як стискування маси прибутку, і рахунок зменшення інфляційного підвищення цін. критичний стан доходної бази погіршилося і перекосом витрат бюджету у першому півріччі 1996 року внаслідок рішень Уряди в період передвиборної компанії, які мають виражене політичне і коньюктурный характер.

Таблиця 7

Виконання консолидарного бюджету РФ в % до ВВП | |1996 |I |II |III |IV |V |VII | |Податки та обов’язкові платежі |20,97|12,99|14,15 |16,07 |18,39 |19,7 |19,43| |Неподаткові доходи |2,83 |2,32 |2,65 |2,51 |2,43 |2,51 |2,64 | |Усього доходи |24,9 |15,31|16,8 |18,58 |20,82 |22,21 |22,07| |Усього витрат і позик |29,7 |18,22|20,11 |23,5 |25,31 |26,21 |26,76| |Бюджетний дефіцит |4,17 |2,91 |3,31 |4,92 |4,49 |4,0 |4,69 |

У 1997 року відбувся збільшення величини заборгованості федеральний бюджет із податків надходженням до 85 трильйонів карбованців на результаті. Зусиллями податкових служб вдалося погасити 43 трильйона, зокрема до 35 трильйонів рублів платники податків погасили добровільно після пред’явлення їм вимоги. По виконання дохідної частини бюджету федеральний бюджет відмовився до критичний фінансовий стан. Обсяг податкових надходжень на листопад 1996 рік становив лише 57,7% проектировок [15, стор. 79]. У першому півріччя 1996 року також ще вжили заходів по мобілізацію коштів до бюджету: реалізація державних позик на 6,4 трильйонів рублів, вилучення до бюджету прибутку Центробанку (5 трильйонів рублів), конвертування валюти на 17,2 трильйона рублів [15, стор. 79]. У додатку до Федеральним законом «Про федеральному бюджеті на 1997 рік» «Поквартальном розподілі витрат і вибір джерел фінансування дефіциту федерального бюджету на 1997 рік» дано такі цифры:

Усього витрат — 529 765 200,0 мільйонів рублей

Усього доходів — 434 365 100,0 мільйонів рублей

Дефіцит федерального бюджету — 95 400 100 мільйонів рублей.

Через брак коштів уряд вдалося до позикам. У 1996 року ринку до бюджету було залучено понад 30 трильйонів рублів чистої виручки (з відрахуванням витрат погашення позик) [15, стор. 79]. Для повторення цього 1997 року не було умов. Через брак коштів витрати федерального бюджету скоротили на 40% лише перші 10 місяців, 1996-го року витрати були дофинансированы загалом 30%, надто урізали асигнування на науку, промисловість, енергетику, охорону здоров’я, інвестиції, зворотну фінансову допомогу суб'єктам РФ. Одночасно перевищили планові Витрати створення Пенсійного фонду, вугільну промисловість, сільське господарство й оборону [15, стор. 79]. Основним джерелом фінансування бюджету залишилися зовнішні позики. Проте невиконання затвердженого Федеральним збори бюджету за суті означало відкол держави від виконання своїх важливих функцій регуляції «відкрило дорогу злоупотреблениям.

На початку 1996 року, економіка РФ в гостру фазу кризи. Сталося падіння стелі надходжень податків із 21,0% ВВП наприкінці 1995 року по 16,6% ВВП на 01. 02. 1996 рік [16, стор. 8]. Податкові доходи консолідованого бюджету до середини 1996 року знову досягли 19% ВВП, проте потреби централізації ресурсів для реалізації загальнодержавних шляхів в суспільстві вимагає й вищої частки централізації фінансових ресурсів, який кінець 1996 року був поранений нижче, ніж у Японії - в 1,58 раз, США — в 1,9 разів у Канаді і ФРН — в 2,47 разів перевірялося в Франції й Італії - 2,9 -3 разу. Неплатежі і відхилень підприємств з податків створили все возраставшее утримання потенційних бюджетних ресурсів консолідованого бюджету РФ в оборотних підприємств й у заборгованості. Усі рівні бюджетною системою змогли акумулювати в 01. 04. 1996 року — 140,5 трильйонів рублів, при простроченої заборгованості підприємств державі 70,8 трильйонів карбованців і дефіциті консолідованого бюджету 39,2 трильйонів рублів [15, стор. 8].

Таблиця 8

Прострочена кредиторської заборгованості підприємств, зокрема з платежів у бюджет і позабюджетні фонди в трильйонах рублів на 1996 рік |У % до |Кількість |Просроч-я |У цьому числе|В |У |По | |прядущем|имеющих |кредиторска|поставщикам|бюджет |внебюд-ж|зарплат| |у месяцу|задолженност|я сума | |(в |етные |е | | |и | | |т.ч.) |фонди | | | |підприємств | | | | | | |Січень |14 179 (80%) |262,4 |131,4 |66,6 |34,0 |18,4 | | | |(110%) |(107%) |(116%) |(194%) |(136%) | |Лютий |46 576 (103%)|276,4 |137,2 |67,6 |40,3 |15,8 | | | |(105%) |(104%) |(102%) |(119%) |(86%) | |Березень |47 728 (103%)|297,6 |145,5 |66,6 |45,8 |17,2 | | | |(108%) |(106%) |(99%) |(114%) |(109%) | |Квітень |48 194 (109%)|323,2 |158,1 |70,8 |50,9 |18,1 | | | |(109%) |(109%) |(106%) |(111%) |(105%) |

На спад податкового надходження вплинуло постійно що фінансове становище підприємств. Позначається також приховування доходів суб'єктами господарської діяльності й недонадходження податків та інші фінансових платежів від суб'єктів РФ [16, стор. 8].

IV. Аналіз деяких наслідків кризи і мінуси можливих перспектив

Дефолт 1998 року послужив поштовхом до розв’язання низки негараздів у економіки та до змін у соціальної сфери. Для приватного бізнесу, например:

1) Змінився попит товарів широкого споживання (беруть більше вітчизняні), з угод витіснили посередників і трохи дрібних виробників, зменшилася кількість хабарів чиновників: формалізація відносин (висновок контрактів) і культурний рівень добору, і контролю управлінського апарату, зміцніла розпорядження про коротку гру та накопичення валюты.

2) Соціальні установки орієнтувалися на вирішення проблем, здорове самообмеження рівень життя, проломи над ринком, які у результаті банкрутства фірм, заповнили нові виробники, почалося активне впровадження инноваций.

3) У психологічному плані виріс скепсис, песимізм, обережність у відносинах державою та інші суб'єктами хозяйствования

[26].

Для Сибіру основні наслідки у тому, що за умови спаду виробництва, у загальному по РФ зросла частка тих Сибіру промисловому виробництві країни: див. таблицю 9

Таблиця 9

Частка Сибіру % в промисловому виробництві РФ | |1990 |1991 |1992 |1994 |1996 |1998 (8 міс.)| |Сибір |16,2 |17,2 |23 |22 |23,5 |23,1 | |Західна Сибір |10,5 |10,8 |15,4 |14,3 |16,2 |16,3 | |Східна Сибір |5,7 |6,4 |7,6 |7,7 |7,3 |6,8 |

Та заодно в 1995 року промисловий рівень обсяги виробництва упав рівня початку 1970-х, а 1998 становив 60% рівня 1986 року. По порівнянню від 1990-го роком, рівень 1997 становив 51% [Н.В. Бобымва, Ю. С. Єршов, Л. В. Мельникова. Економіка регіонів Сибіру 1990-х ЕКО, 7, 1999 р.]. Становище у краї погіршується розвитком ВПК, повністю технологічних процесів, відсутність засобів і розвинених зв’язку з ринком. Проте слід пам’ятати, що за умови кризи, що охопила держави, кожен її регіон може розраховувати успіх лише у вкрай обмежених тимчасових рамках. Ресурси Сибіру та експорт дозволили зменшити темпи спаду, а чи не подолати його. І тому, хоча Сибір і є безумовним лідером за кількістю в % середнього десь із класу доходом 300−1000 $ (50%), її ВВП від 1990-го по 3. 1998 рік упав до 52−55% дореформенного.

Ще однією наслідок — вже для РФ взагалі - стало роздержавлення економіки: за 1997 рік позиції держави скоротилися в промисловості на 6%, сільському господарстві - на 3,8%, освіти — на 6,9%, ЗМІ - 0,4%, ЖКГ — 13,4%, НТР — 1,4%.

В наявності стабілізація економіки, та її підтримку залежить від політики держави у цьому питанні - ми надто пов’язані з цінами на нафтопродукти на світовому рынке.

Заключение

Економіка стала стабильной

(з промови М. Касьянова на пленарному заседании

Державної Думи 2001 год)

Підсумовуючи, можна напевно дійти невтішного висновку подолання кризи бюджетної политики.

Вже бюджет на 2000 рік було сформульований дефіцит лише у розмірі 1,08% ВВП (57 872,1 мільйонів карбованців) при доходах 7 972 000,9 і витратах 855 073 мільйонах рублів. Збируваність податків за 2001 рік при зниженні їх ставок і розширенні податкової бази зросла на 1,5 разу, без контролю на бюджет. Кредитування реального сектора економіки в 2002 році зросло на 60%, золотовалютні резерви ЦБ на 10 мільярдами доларів. Припинився рій боргів у зарплаті й зростання заборгованості підприємств. Є надія, що бюджет на 20 002 рік, ухвалений із профіцитом 1,6% ВВП (витрати 1 947 386,3 мільйонів карбованців, доходи 2 125 718,2 мільйонів карбованців) виявиться цілком реалістичним і виконуваною [6].

Вже досягли: скорочення диспропорцій мінімальної забезпеченості регіонів, доповнили загальне нормативне регулювання економіки адміністративним, скоротили кількість програм спільного фінансування, збільшили взаємну відповідальність бюджетів різних рівнів. Далі йде проводити жорстку бюджетну політику з посилити контроль використання коштів, скоротити державні витрати і державні закупівлі, запровадити ренту на сировинні ресурси (не на нафту підняти її з 22% до 50%). Зробити складання плану бюджету біліша докладним, прозорим, і гласним. Скоротити число регіонів, дотаційних, закріпивши законодавчо статус «северности». За можливості, не залучати зовнішні позики. Інвестувати не «якнайбільше», а «як і куди конкретно нужно».

Росія вичерпала свій ліміт на радикальні перетворення, тому всі подальші реформи проводити повільно, обережно та поступово, враховуючи специфіку країни. Також слід якнайшвидше завершити війну у Чечні, съедающую неабияку частину коштів: наприклад, аналогічне політиці «санації» (Польща, 1920-ті) замирание.

Список використаної литературы

1. «Історія. Великий довідник абітурієнтам» Рб. М. «Дрофа»,

2000 г.

2. «Економіка» в 2-х томах, т.1. Кэмпелл Р. Макконнел, Стенлі Л.

Брю, 11-те изд.М. «Республіка», 1993.

3. В.В. Путін. Росія рубежі тисячоліття// Ріс. Газета от

31. 12. 1999.

4. Соціально-економічні проблеми Россі. Рб. Спб. «Норма». 2001.

5. Федеральний закону про федеральному бюджеті на 2001 рік із додатками М. «Воскресенье"2000.

6. Федеральний закону про федеральному бюджеті на 2001 рік із додатками М. «Воскресенье"2002.

7. Ред.: М. У. Романовський: О. В. Врублевський. «Бюджетна система

РФ" Уч. М. «Юрайт». 2002.

8. Сучасна економіка: загальнодоступний навчальний курс. Ростов-на-

Дону: «Фенікс», 1996.

9. В. Д. Камаев та інших. Підручник із основам економічної теории

(Економіка). М. «Владос», 1994.

10. Бюджетні відносини у РФ: Нові підходи до аналізові досягнень і правовому регулювання. Під ред. У. І. Леніна, А. М. Швецова. М., «Фрмула права», 2001.

11. Федеральний закону про федеральному бюджеті на 1997// Російська газета від 4. 03. 1997.

12. В. О. Подпорина Про проект федерального бюджету на 1997//

«Экономист», 1996.

13. С. В. Казанцев Рік 1997: уповільнення спаду? //ЕКО, 3−1998.

14. А. Ілларіонов Теорія «грошового дефіциту» відбитка платіжної кризи у російській экономике//Вопросы экономики,

№ 12,1996.

15. Є. Строєв Коригування економічних реформування і розробка нової концепції бюджетної политики//Вопросы экономики,№ 1, 1997.

16. У. Коков, Ю. Улюбленців Бюджетний федералізм: ж проблеми і перспективы//Экономист, № 11,1996.

17. Ю. Степанов, Т. Єрьоміна Проблема фінансову стабілізацію, неплатежи//Экономист,№ 9,1996.

18. Росія та інші країни: порівняння по основним показателям//Вопросы Економіки: № 1,1996.

19. І. Подпорина Сучасні проблеми бюджетного регулирования//Экономист,№ 7,1996.

20. Економіка. Підручник під ред. О. С. Булатова М., Вид-во БЕК, 1996.

21. З. Большаков Фінансову політику за умов кризиса//Финансы,

№ 2, 1993.

22. Л. Павлова Бюджетне фінансування і проблему державного боргу перед. // Экономист,№ 4,1994.

23. Ю. Бобылев Промисловий спад, структура производства. //

Економіст, № 12,1996.

24. Про. Богачева Бюджетні механізми у світі розвитку депресивних і відсталих регионов. //Вопросы экономики,№ 6,1996.

25. У. Горегляд, І. Подпорина Бюджетний криза й шляху подолання. // Російський економічний журнал,№ 10,1996.

26. С.Ю. Бірюкова Криза 1998 і російський бізнес. // ЕКО, № 4,2000.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой