Денежная політика РФ

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

смотреть на реферати схожі на «Грошова політика РФ «

1. Введение

2. Ринок денег

1. Грошові потоки в экономике.

2. Способи виміру грошової массы.

3. Інтерес до гроші. Пропозиція грошей. Рівновага над ринком денег.

4. Основні теорії, що характеризують роль грошей до экономике.

3. Грошова система Російської федерации

1. Види грошових знаків і Порядок їх випуску обращение.

2. Проблеми інфляції в России.

3. Методи регулювання грошового обращения.

4. Механізми готівкового й безготівкового грошового обращения.

4. Заключение.

5. Список литературы.

1. Введение.

Перехід до ринкових методів господарювання в

Російської Федерації істотно змінює роль

фінансово-кредитних важелів економіки. Від эф-

фективности грошово-кредитної і втрати фінансової по-

литики держави залежить стан экономики

країни. Фінансове становище підприємства опреде-

ляет його і рос-

та. Натомість фінансове становище предпри-

ятия великою мірою залежить уміння управляти финан-

самі й кредитом. Практика показує, що причи-

іншої банкрутства багатьох російських предприятий

є неефективний фінансовий менеджмент,

точніше, його відсутність. Усе вищевикладене под-

тверждает актуальність вивчення фінансів, денежно-

го обігу євро і кредита.

У цьому курсової докладно розглядається грошове звернення української й грошова система, загалом, Російської Федерації. Запропоновано свіжі даних про нинішній стан грошової системы…

2. РИНОК ДЕНЕГ

2.1. Грошові потоки в экономике

Сутність грошей диктується їхнє функціями. Гроші - это

засіб оплати товарів та послуг, засіб виміру, сохранения

(накопичення) вартості. Роль грошей до економіці велика и

різноманітна. Для характеристики цій ролі слід подивитися на грошові потоки, що у національної економіці. Для спрощення аналізу візьмемо кілька моделей економіки, поступово ускладнюючи их.

Модель економіки № 1 — це просте воспроизводство:

споживається усе, що виробляється, відсутня расширение

виробництва. Економіка представлена сімейними хозяйства-

ми і фірмами, що роблять товари та. Семейные

господарства є власниками економічних ресурсів, они

поставляють їх у ринок та отримують платню як доходів (при-

бувальщина, вести, рента, орендної плати тощо. п.), которые

разом утворюють національний дохід країни. Фирмы

закуповують ресурси, Роблять плату них, організують виробництво товарів та послуг та реалізовують своєї продукції на рынке.

Виручка від товарів та послуг йде повністю за відшкодування витрат виробництва та реалізації товарів хороших і услуг.

Сімейні господарства купують товари та по рыночным

цінами. Коло замкнулся.

У кругообіг простежуються два зустрічних потоку: по-

струм товарів хороших і потік грошей. Причому вартість товарів хороших і услуг

вимірюється певною кількістю грошей. Ця зависимость

виражається рівнянням обмена

MV = PQ

Де M — маса грошей до обращении,

V — швидкість звернення денег,

P — рівень цен,

Q — обсяг виробничих товарів хороших і услуг.

Швидкість обігу грошей залежить багатьох факторов:

технології скоєння платежів, частоти виплати заработной

плати, витрат утримання грошей до ролі активу та інших. В

масштабі країни твір PQ утворює валовий внутрішній продукт. З рівняння обміну слід, что

M = PQ / V = ВВП / V.

Модель економіки № 2 — розширене воспроизводство.

З’являються заощадження, який інвестується в производст-

у. Сімейні господарства зберігають кошти, которые

вкладають у виробництво фірми. Тому не виникає необхо-

димость в особливому механізмі переміщення заощаджених денеж-

ных від сімейних господарств до фірм. Таким механизмом

є пряме і непрямий фінансування. Пряме финан-

сирование — це випуск фірмами акцій і облігацій та його раз-

мещение серед юридичних і фізичних осіб. Непряме фи-

нансирование здійснюється через фінансові ринки. Финан-

сово-кредитные установи акумулюють тимчасово свободные

кошти й видають у вигляді позичок фірмам на условиях

платності, терміновості, повернення і забезпеченості. Фирмы

використовують позички в розвитку производства.

Модель економіки № 3 — економіка з государственным

сектором. Держава одержує вигоду від сімейних господарств налоги,

що утворюють найважливіший джерело доходів государствен-

ного бюджету. Фірми либонь також сплачують податки державі, але в

цій ситуації умовою передбачалося, що вла-

ділками всіх економічних ресурсів є лише семей-

ные господарства, тому і вони виконують роль платель-

щиков податків. Натомість населення отримує з госбюд-

жета пенсії, посібники та т. п. Витрати держави определяются

розмірами державної закупівлі товарів та послуг. Якщо рас-

ходи перевищують доходи і доходи утворюється дефіцит государствен-

ного бюджету, та держава вдається до позикам на финансо-

вом ринку. Основний формою таких позик є виготовлення и

розміщення державних цінних бумаг.

Розглянуті вище моделі економіки представляють со-

бій замкнуту економічну систему.

Модель економіки № 4 — відкрита економічна систе-

мало, т. е. система, що з закордоном механиз-

мами експорту й імпорту товарів та послуг, фінансовими опера-

циями. Якщо експорт товарів та послуг перевищує імпорт, то

спостерігається приплив капіталу країну, але він може супроводжуватися видачею кредитів і позик інших країнах. Якщо им-

порт перевищує експорт, то спостерігається відтік капіталів, хотя

може супроводжуватися отриманням міжнародних креди-

тов і займов.

У зведеному вигляді систему грошових потоків в экономике,

що характеризує роль грошей до кругообіг продуктів и

доходів, можна як схемы[1] (рис. 1. 1).

[pic]

2.2. Способи виміру грошової массы

Основою державного регулювання економіки явля-

ется кредитно-грошова політика, провідником якої вы-

ступає Банк Росії. Центральна проблема денежно-кредит-

іншої політики — визначення грошей, необхідних в

зверненні, навіщо використовуються показники «грошова мас-

са" і «грошова база». | США |РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ | |MO = Готівку серед населення + Залишки готівки в касах | |юридичних | |M l = МО + Вклади до востребова- | | |ния + Інші чекові вклади |Ml = МО + Кошти юридичних | | |осіб на розрахункових і поточних рахунках + | |М2 = Ml + Дрібні термінові вклади | | |(до 100 тис. дол.) + Бесчековые |+ Вклади до запитання физичес- | |сбе- |ких осіб, у комерційних банках | |регательные рахунки + Одноденні зі- | | |глашения про інше викуп тощо. п. |М2 = М1 + Термінові вклади населе- | | |ния у комерційних банках банках + Достигати- | |M3 = М2 + Великі термінові вкла- |ные вклади юридичних осіб у кому- | |ды + Термінові угоди про обрат- |мерческих банках | |ном викуп та інших. | | | |M3 = М2 + Сертифікати коммерче- | |L = M3 + Комерційні папери, |ских банків + Облігації вільно про-| |казначейські векселі, ощадні| | | |ращающихся позик та інших. | |облігації та інших. | |

Грошова маса є сукупність наличных

від грошей і грошей безготівкового обороту. Для виміру количества

грошей застосовують спеціальні грошові показатели[2] - денеж-

ные агрегати, які затверджуються у законодавчому поряд-

ке. У Російській Федерації используются

грошові агрегати, прийняті у світовій практиці: МО, М1, M2.

Проте застосування цих показників у Росії має свою

специфіку (табл. 1. 1)[3].

Таблиця 1.1.

Порівняння грошових агрегатів навіть РФ показує, что

грошові агрегати у Росії менш ліквідні, аніж у країнах с

розвиненою ринковою економікою. Суттєво різниться и

структура грошових агрегатів. Проте, російські грошові агрегати аналогічні агрегатам країн із розвиненою рыночной

економікою за рівнем зменшення ліквідності під час переходу від однієї агрегату до другому.

У РФ застосовується також грошовий агрегат М2Х — «широ-

киє гроші", що дорівнює сумі М2 і розвитком усіх видів депозитів в

іноземної валюте.

Використання агрегатів залежить від України цілі, із якою розраховуються. Якщо потрібне визначення кількості де-

млостей, що є поза комерційних банків, то використовується по

казатель МО, для виміру кількості платіжних коштів — М1,

для виміру функції як кошти накопичення — М2.

Динаміку зміни грошової маси М2 за 2003 г. (по жовтень) можна побачити у таблиці 1.2.

Динаміка грошової массы[4]

Таблиця 1.2. | | |Грошова маса (М2)1 | |Темпи приросту | |грошової маси, % | | | | | |Усього | |зокрема: | |до попередньому місяцю | |до початку року | | | | | | | |готівка (М0) | |безготівкові кошти | | | | | | | |1. 01. 2003 | |2 119,6 | |763,3 | |1 356,2 | |9,8 | |- | | | |1. 02. 2003 | |2 026,5 | |709,0 | |1 317,5 | |-4,4 | |-4,4 | | | |1. 03. 2003 | |2 108,0 | |730,9 | |1 377,1 | |4,0 | |-0,5 | | | |1. 04. 2003 | |2 208,5 | |749,5 | |1 459,0 | |4,8 | |4,2 | | | |1. 05. 2003 | |2 311,2 | |822,4 | |1 488,8 | |4,7 | |9,0 | | | |1. 06. 2003 | |2 432,4 | |855,6 | |1 576,8 | |5,2 | |14,8 | | | |1. 07. 2003 | |2 604,5 | |917,1 | |1 687,4 | |7,1 | |22,9 | | | |1. 08. 2003 | |2 625,4 | |940,9 | |1 684,4 | |0,8 | |23,9 | | | |1. 09. 2003 | |2 683,2 | |966,3 | |1 716,8 | |2,2 | |26,6 | | | |1. 10. 2003 | |2 732,1 | |957,1 | |1 774,9 | |1,8 | |28,9 | | |

| | |1 Грошовий агрегат М2 є обсяг готівки у спілкуванні (поза| |банків) і залишків засобів у національної валюти на розрахункових, поточних рахунках | |і депозитах нефінансових підприємств, організацій корисною і фізичних осіб, є| |резидентами Російської Федерації. У цілому цей агрегат не включаються депозити в | |іноземній валюті. | | |

Для виміру грошей у спілкуванні застосовується також «грошова база». До її складу входят:

• суми готівки у спілкуванні й в касах коммерче-

ских банков,

• кошти на фонді обов’язкових резервів банков,

• залишки на на кореспондентських рахунках комерційних бан

ков в Банку России.

2.3. Інтерес до гроші. Пропозиція грошей. Рівновага над ринком денег.

Ринок грошей характеризується попитом за власний кошт і предло-

жением грошей. Інтерес до гроші пред’являється у разі, если

віддається перевагу готівковим грошам проти інші види активів (цінними паперами, нерухомістю тощо. п.). Коли господарючих суб'єктів вибирають, куди вложить

кошти, вони керуються дохідністю, ликвид-

ностью, ступенем ризику, нормою позичкового відсотка. Деньги

мають універсальної ліквідністю, але ступінь ликвидно-

сті висока, і у цінних паперів, при цьому цінних паперів прино-

сяп дохід. Проте в цінних паперів великий ризик. Хозяйствующие

суб'єкти керуються нормою позичкового відсотка: если

відсоток високий, то вигідно віддати гроші у кредит, менш вы-

придатно купувати цінні папери або нерухомість. Якщо ссуд-

ный відсоток низький, то немає сенсу віддавати в кредит, лучше

купити цінні папери або інші активы.

Інтерес до гроші піддається впливу багатьох факторов.

Представники класичної кількісної теорії грошей счи-

талі, що такими чинниками є рівень цін, обсяг про-

изводства, швидкість обігу грошей (М = PQ/V). Дж. М. Кейнс

створив свою теорію попиту гроші, яка одержала назва-

ние теорії переваги ліквідності". Відповідно до цієї теории,

три мотиву спонукають господарюючого суб'єкту зберігати свои

активи як денег:

• трансакционный (потреба у грошах для покупки-про-

дажи товарів хороших і услуг),

• мотив предосторожности,

• спекулятивний (господарючих суб'єктів вибирають, куда

укласти гроші, керуючись критеріями дохідності, лик-

видности, риска).

Інтерес до гроші (md) визначається за такою формулою md = 1/h * PY+ L®, де h — швидкість звернення денег

Y — доход

L — ліквідність r — норма позичкового процента.

Інакше кажучи, попит за власний кошт є функція від дохода

і норми позичкового відсотка: md = f (Y, r).

Сучасні теорії попиту гроші виділяють дополни-

тільні чинники, що впливають попит: багатство, зміни в

очікуваннях, інфляцію тощо. буд. Ці теорії визначають общий

попит за власний кошт як сукупність попиту для угод купли-

продажу товарів та послуг і за власний кошт із боку акти-

ввв. Інтерес до гроші (D) для угод купівлі-продажу товарів и

послуг визначається за такою формулою: md = PQ/V. Графічно он

змальовується як прямий, паралельної осі ординат

(рис. 1. 2, а)[5].

[pic] [pic] [pic] a б в

Рис. 1.2.

Інтерес до гроші з боку активів залежить від норми ссуд-

ного відсотка (рис. 1. 2, б).

Крива загального попиту гроші паралельна кривою спро-

са із боку активів, але зрушена вправо по осі абсцис на

величину попиту для угод купівлі-продажу товаров

(рис. 1. 2, в).

Пропозиція грошей визначається емісією від грошей і зависит

від грошово-кредитної політики Банку Росії. У условиях

інфляції, коли потрібно скорочення грошей в o6-

ращении, крива пропозиції грошей то, можливо перпендику-

лярна до осі абсцис. Якщо потрібно фіксувати норму ссуд-

ного відсотка, то крива пропозиції паралельна цієї оси.

Якщо ж треба змінити й кількість грошей до обращении

і норму позичкового відсотка, то крива пропозиції располага-

ется похило до осі абсцис (рис. 1. 3)[6].

[pic] [pic] [pic]

Рис. 1.3.

Крапка перетину кривою від попиту й кривою предложения

грошей є точка рівноваги ринку грошей. Крапка равновесия

визначає ринкову ціну грошей, яка вимірюється в едини-

цах номінальною норми позичкового відсотка, і навіть равновес-

ное кількість грошей md = ms (рис. 1. 4).

[pic]

Якщо пропонування грошей збільшується, то норма ссудного

відсотка знижується, кредит охоче беруть предприниматели,

інвестують його виробництво, і темпи розвитку экономики

підвищуються. Отже, держава має преднамерен-

але порушувати рівновагу над ринком гроші з метою ускорения

розвитку. Проте відсоткову ставку неспроможна сни-

жатися нескінченно, є мінімальна норма, нижче від якої она

неспроможна знизитися. Ця мінімальна норма визначається из-

держками банку. Крапка торкання кривою від попиту й кривою мини-

мальной норми позичкового відсотка отримав назву ликвид-

іншої ловушки[7] (рис. 1. 5).

[pic]

Поза межами цієї точкою рівновагу грошового ринку невозможно,

бо за подальшому зростанні пропозиції грошей норма ссуд-

ного відсотка нічого очікувати знижуватися, кількість грошей до обраще-

нді зростатиме, що означає інфляцію. Тому условием

короткострокового рівноваги над ринком грошей є неравен-

ство: ms < ms.

Рівняння довгострокового рівноваги над ринком грошей дано

М. Фридманом:

^ms= ?+^Pe,

деms — довгостроковий темпи зростання пропозиції грошей, %,

? — довгостроковий темп зміни сукупного доходу, %,

^Ре — довгостроковий темпи зростання цін, виключає інфляцію, %.

2.4. Основні теорії, що характеризують роль грошей до экономике.

Теорія грошей вивчає роль грошей до економіці. Рассмотрим

основні історичні етапи розвитку теорії грошей. Первый

етап — класична кількісна теорія грошей. Її представи-

тели — Дж. Локк, Д. Рікардо, Д. Юм, Дж. Вандерлинт, І. Фи-

шер та інших. Прибічники цієї теорії вважали, що количество

грошей до зверненні впливає рівень цін. Первопричиной,

двигуном змін виступає грошова маса. Изменение

маси грошей призводить до пропорційному зміни цен.

Представники кількісної теорії вважали, що V і Q стре-

мятся до природного рівню, властивому кожному їх, и

не залежить від Грошової Політики, т. е. можуть рассматриваться

як константи. Пануючою стала думка про бессиль-

ности грошово-кредитної політики як інструмента стабили-

зации экономики.

Другий етап — монетаризм. М. Фрідман виявив зависи-

мость між кількістю грошей до спілкуванні й економічним циклом. У межах циклу ця залежність выглядит

так: зміни у темпи зростання грошової мас-

сы, що у зверненні, призводять до змін у тем-

пах зростання номінального ВНП (за рахунок зміни реального

кількості вироблених товарів та послуг, і з допомогою измене-

ния абсолютного рівня цін). У монетаристів V — величина

змінна. З іншого боку, відбувається запізніле розуміння у взаимо-

зв’язках між рухом ВНП, масою грошей немає та рівнем цен.

Темпи зростання кількості пропозиції грошей досягають своєї вищої точки

і починають сповільнюватися до початку піка экономического

циклу. Аналогічно темпи зростання пропозиції грошей начинают

прискорюватися доти, коли економічний цикл достиг-

немає дна. М. Фрідман вважав, що грошово-кредитна политика

має вирішальне значення у розвитку економіки. Ці выводы

стали основою «грошового правила» М. Фрідмана: среднегодо-

виття приріст грошової маси їх може становити 4 — 5% в год

при середньорічному збільшенні реального ВНП приблизно на

3% (це середнє реального економічного зростання на

довгострокових інтервалах) і незначному зниженні ско-

рости обігу грошей. Це означає, що грошову масу сле-

дме нарощувати з їх постійним темпом незалежно від динами-

кі і циклічних коливань кон’юнктури ринку чи ограни-

чивать зростання грошової маси постійним темпом, але отнюдь

не скорочувати грошову массу.

Третій етап — кейнсианство. Дж. М. Кейнс вважав, що день-

гі впливають в розвитку економіки не через ціни, а через

норму позичкового відсотка: зростання норми позичкового відсотка удо-

народжує кредит і до скорочення інвестицій у производст-

у. Зниження норми позичкового відсотка, навпаки, облегчает

доступом до кредиту і стимулює інвестиції. Вирішальним рыча-

гом на економіку Дж. Кейнс вважав налоговую

політику й політику державних витрат (фискальную

політику): полегшення податкового навантаження і зростання государствен-

ных інвестицій у економіку прискорюють темпи його розвитку, уве-

личение податкового гніту й відповідне зниження державних инвес-

тиций, навпаки, призводять до уповільнення темпів розвитку эко-

номики. Кейнсианцы вважали, що грошова політика слабо

впливає розвиток економіки загалом. Внаслідок цього воз-

нік конфлікт між монетаризмом і кейнсианством.

Четвертий етап — сучасні теорії грошей. Це синтез

монетаризму і кейнсіанства. Представники сучасних тео-

рій вважають, що має з метою впливу на

економіку використовувати й грошово-кредитну і фискальную

политику.

3. ГРОШОВА СИСТЕМА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦИИ

3.1. Види грошових знаків і Порядок їх випуску обращение

Грошова система — це організація грошового обращения

країни, закріплена національним законодавством. Она

включає у собі такі элементы[8]:

• назва грошової единицы,

• види грошових знаків, порядок їх випуску і характер

обеспечения,

• регулювання грошового обращения,

• організація готівкового й безготівкового платіжних обо-

ротов,

• курс національної валюти, порядок її обміну на иност-

ранную валюту.

Офіційної грошової одиницею (валютою) РФ является

карбованець. Один карбованець складається з 100 копійок. У Росії її два вида

грошових знаків — банкноти і монета. Їх підробка преследу-

ется згідно із законом. Банкноти і монета є безусловными

зобов’язаннями Банку Росії і близько забезпечуються усіма его

активами.

Емісія — це таке випуск грошей до оборот, який приво-

дит до спільного збільшення грошової маси зверненні. Эмис-

ця буває готівкова і безналичная.

Принципи эмиссии:

• Принцип номинала,

• принцип необов’язковості забезпечення (не устанавлива-

я офіційне співвідношення між карбованцем і золотом чи іншими дорогоцінними металлами),

• принцип монополії та унікальність (емісія наличных

грошей, організація їхнього першого звернення і вилучення біля РФ

здійснюються тільки Банком России),

• принцип безумовною обов’язковості (карбованець є един-

ственным законним платіжним засобом біля РФ),

• принцип необмеженої обмениваемости (не допускаются

будь-які обмеження з сумам чи суб'єктам обміну, при

обміні банкнотів монети на грошові знаки нового образца

термін їхньої вилучення з обігу може бути менше года

і більше п’яти лет),

• принцип правовим регулюванням (постанову по выпуске

грошей до звернення української й вилучення їх із звернення приймає Со-

вет директорів Банку России).

Функції Банку Росії з емісії денег:

• прогнозування і організація виробництва, перевозки

і збереження банкнотів монеты,

• створення резервних фондів банкнотів монеты,

• твердження правил зберігання, перевезення і инкассации

готівки для кредитних организаций,

• встановлення ознак платоспроможності денежных

знаків, порядку заміни ушкоджених грошових знаків і их

уничтожение,

• визначення порядку ведення касових операций.

З січня 1998 р. в 1000 раз змінилася нарицательная сто-

имость російських грошових знаків і масштаб цін. Причины

деномінації полягали у необхідності скорочення издер-

жек на друкування грошей. До того ж слід додати і те, что

вживання цін із багатьма нулями викликало определенные

неудобства.

Деномінація грошових знаків було зроблено путем

поступової заміни грошових знаків через нормальні кана-

лы грошового звернення (банки, місця реалізації товарів и

послуг). Основний принцип деномінації - недопущення каких-

або втрат для власників грошей. У 1998 р. Банком России

випущені в звернення нові банківські квитки номиналом

в розмірі 5, 10, 50, 100, 500 крб. і металеві монети з номиналом

один, 5, 10, 50 коп. і одну, 2, 5 крб. У цьому зберігся прежний

зовнішній вигляд грошових знаків з загальної стоимостью,

зменшеній в 1000 раз. У пропорції 1000: 1 перераховані все ціни на всі товари и

послуги, рахунки банках, баланси юридичних та физических

осіб та інші зобов’язання й підвищити вимоги в грошової оценке.

До 1 січня 1999 р. купюри старого зразка був у основном

вилучити з обігу, але були обов’язкові до прийому обмінюватись до

31 грудня 2002 г.

3.2. Проблеми інфляції в России

Дж. М. Кейнс писав, і що може бути більш хитрого, бо-

лее вірного кошти на здобуття права перехилити основу обще-

ства, ніж розлад грошового звернення. Яскравим примером

тому може бути інфляція у складі Федерации.

Інфляція — це знецінення грошей, падіння їх покупатель-

іншої здібності внаслідок підвищення цін. Інфляція вызывается

грошовими і негрошовими чинниками, до яких отно-

сятся:

• емісія готівкових денег,

• дефіцит державного бюджета,

• втечу капіталу за рубеж,

• доларизація економіки. Вперше за тривалий час до концу

3 квар-

таля 1998 р. обсяг продажу іноземної валюти перевищив объ-

їм її купівлі. Торішнього серпня 1998 р. почався ажіотажний попит на

валюту, викликаний фінансовою кризою. У 1999-му — 2000 гг.

85−90% накопичень переводилося в іноземну валюту[9],

• неплатежі в экономике,

• штучна брак грошей в стране,

• використання сурогатів грошей (реальні гроші состав-

ляют лише 27- 30% обороту, інше — грошові суррога-

ти: натуральний обмін, податкові звільнення, сертифика-

ти вже і т. п.),

• низький курс рубля,

• монополізм економіки (держави, центральних эко-

номических міністерств та, галузевих министерств

та, регіонів, підприємств, керівників предприя-

тий тощо. п.), будь-який монополіст поводиться над ринком одинаково

— здуває цены,

• зростання витрат виробництва внаслідок зростання цін сы-

рье і енергоносії, заробітної плати т. п. ,

• диспропорції в экономике,

• інфляційні очікування (за умов інфляції покупа-

тель, очікуючи підвищення цін, набуває товари про запас, що усили-

вает попит на товари та, виробник притримує то-

вари, шукаючи зростання цін, що знижує пропозицію товарів и

послуг, зростання від попиту й зниження пропозиції викликають стреми-

тельный зростання цен),

• тіньова экономика,

• недосконалість податкової политики. (Хотя в 2004 р. планується зібрати більш 95% налогов).

Співвідношення різних чинників, викликають инфляцию,

характеризується такими даними: 45% - инфляционные

очікування, 25% - зростання ціни паливо і енергоносії, 20%

— зростання сукупної грошової маси, 10% - інші чинники, из

них 7% - подорожчання сільськогосподарської продукції.

Розрізняють інфляцію від попиту й інфляцію предложения

(витрат). За сучасних умов у Росії переважає ин-

фляция издержек.

Після серпневого кризи 1998 р. перейшли до политике

помірної інфляції (з річними темпами інфляції 1999-го г.

— 36,5%, 2000 р. — 18%, в 2001 р. — 14%) з обов’язкової індексацією заработ-

іншої плати, пенсій і допомоги, з контрольованій емісією де-

млостей. Така політика орієнтована чи отече-

ственного производства.

3.3. Методи регулювання грошового обращения

Регулювання грошового звернення до РФ покладено на

Банк России.

Банк

може встановлювати одну чи кілька відсоткові ставки по

різних видів операцій. Відсоткові ставки Банку России

— це мінімальні ставки, з яких здійснює свои

операції. Це ставки рефінансування, ставки по депозит-

ным операціям, ломбардні ставки та інших. Банк

Росії використовує відсоткову політику для впливу на

ринкові відсоткові ставки. Банк Росії щодня оголошує ринку відсоткові ставки залучення коштів в депозити і укладає депозитні сделки.

Нормативи обов’язкових резервів — це безвідсоткові обя-

зательные вклади кредитних організацій Банку Росії. Раз-

заходів обов’язкових резервів встановлюється Радою директоров

Банку Росії у відсотках зобов’язанням кредитних органи-

заций. Нормативи що неспроможні перевищувати 20% зобов’язань кредит-

іншої організації та неможливо знайти одноразово змінені бо-

лее ніж 5 пунктов.

Ці резерви йдуть на пога-

шения зобов’язань кредитної організації перед вкладчика-

ми і кредиторами. Проте основне призначення нормативов

обов’язкових резервів — регулювання грошового обращения.

Розглянемо механізм цього регулювання. Фактичні резер-

ви банку рівні сумі обов’язкових резервів і избыточных

резервів. Банк видає кредит лише у розмірі надлишкових резервов.

Банківська система, як відомо, створює деньги.

Кількість нових кредитних грошей визначається за помощью

банківського мультиплікатора, що робить собой

процес збільшення обсягів грошей на депозитних рахунках коммер-

ческих банків період їх руху від однієї коммерческого

банку до другому:

М = 1/ R, де М — банківський мультипликатор,

R — норма обов’язкових резервов.

Максимальне кількість нових грошей (Д), яке может

бути створено банківської системою, составляет

Д= ЇМ, де Є - надлишкові резервы

Знаючи норму обов’язкових резервів, легко можна определить,

скільки нових грошей створено банківської системой.

Банк Росії змінює норми обов’язкових резервів. Уве-

личение норм означає вилучення гроші в комерційних банков,

при зменшенні норм збільшуються надлишкові резерви ком-

мерческих банків, які надають в кредит.

Зростання грошової маси відбувається з допомогою выпуска

грошей до звернення, але й рахунок створення нових грошей банков-

ской системой.

Операції на ринку — це купівля-продаж Банком

Росії державних цінних паперів, короткострокові опера-

ции із цінними паперами з скоєнням потім зворотної сдел-

кі. Ліміт операцій на ринку стверджується Советом

директорів. Купівля цінних паперів означає випуск грошей до обра-

щение, продаж цінних паперів — вилучення грошей із обращения.

Це найпотужніший і досить ефективний метод регулирования

грошового звернення, який частіше від інших методів использу-

ется у світі. Попри тимчасове прекращение

функціонування ринку цінних паперів після серпня 1998 г. ,

Банк Росії не відмовився від імені цієї методу регулювання де-

ніжного звернення. У вересні 1998 р. Центральний банк РФ

видав звернення облігації Банку Росії (ОБР) і начал

операції з ними.

Рефінансування банків — це кредитування Банком Рос-

ці комерційних банків, зокрема і переоблік векселів. Банк

Росії встановлює відсоткову ставку рефинансирования.

Збільшення за цю ставку призводить до подорожчання кредитів и

зменшенню маси грошей до зверненні, зниження ставки — к

здешевленню кредитів та зростання маси грошей. До середини липня 1998 р. Банк

Росії видавав коммерче-

ским банкам три виду кредитов:

• ломбардні - під заставу державних цінних бумаг,

включених в Ломбардний список Банку России,

• внутридневные кредити — надавалися банкам в тече-

ние операційного дня за наявності невиконаних платеж-

ных поручений,

• одноденні розрахункові кредити (кредити «овернайт») —

надавалися завершення розрахунків у кінці операцион-

ного дня шляхом зарахування кредиту на кореспондентський счет

банку розрахунковому підрозділі Банку России.

У таблиці 3.1. можна подивитися на динаміку виданих кредитів комерційних банків за 2001−2002гг.

Динаміка кредитних вложений[10]

(за даними банку России)

млрд. рублів Таблиця 3.1. | |Кредити, |У % до |У тому числі | | |предостав- |початку | | | |ленні, |року | | | |підприємствам, | | | | |організаціям, | | | | |банкам | | | | |і фізичним | | | | |особам | | | | | | |підприємствам |банкам |фізичним | | | | |і організаціям| |особам | |2001 р. | | Січень |956,3 | |763,3 |104,7 |44,7 | | Лютий |971,9 |101,6 |757,2 |122,5 |50,7 | | Березень |1009,0 |105,5 |785,6 |121,5 |58,6 | | Квітень |1067,5 |111,6 |808,1 |154,5 |60,1 | | Травень |1105,7 |115,6 |836,6 |157,4 |64,4 | | Червень |1151,5 |120,4 |852,3 |173,7 |76,4 | | Липень |1181,1 |123,5 |894,5 |163,0 |72,3 | | Август |1237,4 |129,4 |921,8 |187,6 |75,6 | | Вересень |1271,5 |133,0 |972,2 |165,1 |80,7 | | Жовтень |1322,6 |138,3 |1034,8 |149,8 |84,5 | | У листопаді |1354,2 |141,6 |1053,0 |156,6 |89,7 | | Грудень |1418,0 |148,3 |1111,4 |157,0 |95,6 | |2002 р. | | Січень |1467,5 | |1191,5 |129,9 |94,7 | | Лютий |1492,0 |101,7 |1178,7 |166,4 |94,7 |

При невиконанні банком зобов’язань щодо повернення креди-

та Банку Росії і близько сплаті відсотків з нього відстрочка платежа

не виробляла і Банк Росії починав процедуру реализа-

ции закладених цінних паперів. З іншого боку, банки уплачивали

пені кожний календарний день прострочення у вигляді 0,3

ставки рефінансування Банку Росії на встановлену дату виконання зобов’язання, діленої на число днів, у текущем

року (365 чи 366). за рахунок виручки від заложенных

цінних паперів відшкодовувалися насамперед витрати Банка

Росії з цих паперів, потім — заборгованість бан-

ков за кредитами і відсоткам й у останню — суммы

пенею за невиконання обязательств.

Депозитні операції. Це операції з залученню в де-

позиты (вклади) коштів банків. Вони дозволяють Банку России

залучати тимчасово вільні кошти банків и

цим нейтралізувати їх можливий тиск на валютный

рынок.

Валютне регулювання мало допомогою валют-

іншої інтервенції, під якої розуміється купівля-продаж Бан-

кому Росії іноземної валюти на валютному ринку для воз-

дії на курс рубля, сумарний попит ва-

люті. Якщо попит на валюту був він більше пропозиції, то Банк

Росії продавав валюту зі своїх золотовалютних резервов.

Якщо пропозицію валюти перевищувало попит, то Банк Рос-

ці купував валюту. Ці операції відбуваються благодаря

значним накопичень валютних ресурсів банк России.

Валютні резерви повинні відповідати світовому уровню,

рівному фінансуванню тримісячних обсягів імпорту. У таблице[11] 3.2. вказані дані щодо руху готівкової іноземної валюти у трилітрові банки РФ.

У разі зростання російської економіки, уповільнення темпів інфляції, відновлення фінансового і валютного ринків, збільшення золотовалютних резервів останніми роками було створено передумови для лібералізації системи валютного регулювання і валютного контролю. Маючи міжнародного досвіду та враховуючи уроки кризи 1998 р., Банк Росії виходив з перевагу поступової та зваженою лібералізації валютного законодавства, супроводжуваної заходами щодо зміцненню банківської системи, вдосконаленню банківського регулювання і нагляду, підвищення ефективності фіскальної системи та системи протидії відмиванню доходів, отриманих злочинним путем.

У 2001−2002 рр. Банком Росії було здійснено кроки щодо упрощению

(перекладу з дозвільного на уведомительный) порядку проведення валютних операцій руху капіталу. Вжиті заходи мали на меті посприяти розв’язанню таких найважливіших завдань, як стимулювання залучення іноземного капіталу російську економіку й розвитку інтеграційних процесів із СНД. У цих цілях з липня 2001 г.

Банком Росії запроваджено уведомительный порядок проведення юридичними особами-резидентами валютних операцій у сумі до 10 млн. дол., що з прямими інвестиціями країн СНД, і з жовтня 2001 р. — уведомительный порядок залучення резидентами (які є кредитними організаціями) від нерезидентів фінансових кредитів і кредитів у іноземній валюті терміном понад 180 дней.

Поруч із, з метою створення більш комфортних умов розвитку російського бізнесу у жовтні 2002 р. замість раніше котрий діяв дозвільного було встановлено уведомительный порядок відкриття юридичними особами-резидентами рахунків у міністерствах закордонних банках обслуговування діяльності їхніх представництв поза Российской

Федерации.

У означеному періоді було вжито заходів, створені задля розвиток ринкових принципів функціонування внутрішньої валютної рынка.

Одне з найважливіших таких рішень, узвичаєних законодавчому рівні, стало зниження із серпня 2001 р. нормативу обов’язкового продажу експортерами валютних надходжень з 75% до 50%. Метою згаданої заходи було створення умов збільшення валютних активів, в розпорядженні експортерів, й відповідне зниження їх витрат у придбанні іноземної валюти. Базуючись на результатах більш як річний практики застосування сили, Банк Росії у умовах макроекономічній і фінансовій стабільності, сильного платіжного балансу і за з метою оптимізації фінансової складової діяльності експортерів із першого грудня 2002 р. скасував й вимога щодо здійсненні обов’язкового продажу валютних надходжень виключно на міжбанківських валютних біржах і надав експортерам право її продажу на міжбанківському ринку, або безпосередньо обслуговуючому уповноваженому банку.

Таблиця 3.2.

[pic]

Встановлення орієнтирів зростання грошової маси. Банк Рос-

ці встановлював мінімальні і максимальні кордону при-

зростання грошової маси контрольний срок.

Прямі кількісні обмеження — встановлення лими-

тов на рефінансування банків, проведення кредитними ор-

ганизациями окремих банківських операцій. Як при-

міра можна навести видачу ломбардних, внутридневных и

одноденних розрахункових кредитів Банком Росії коммерчес-

кім банкам не більше встановленого ліміту. Іншим приме-

ром можуть бути обмеження для проведення валютних опе-

рацій. Валютні операції виробляти лише уполно-

моченные банки, отримали від Банку Росії ліцензію на

проведення таких операцій. У цьому розрізняють три типу ли-

цензий: генеральні, розширені та внутрішні. Генеральная

ліцензія дає права проводити валютні операції у внутрішньому, а світовому ринках, відкривати кореспондентські рахунки в

іноземних банках без обмеження їхньої кількості. Расширен-

ная ліцензія дає права мати кореспондентські отношения

з 6 іноземними банками і колишніми заграничными

банками СРСР (Московським народним банком в Лондоне,

Эйробанком у Парижі й ін.). Внутрішня ліцензія дає право

працювати на внутрішньому валютному ринку й виходити на внеш-

ний ринок за умови відкриття кореспондентських рахунків в

будь-якій іншій банку, що має генеральну лицензию.

Крім основних методів регулювання існують вто-

ростепенные методы.

Предписываемая законом маржа — мінімальний процент

початкового внеску за цінних паперів з допомогою собственных

коштів інвестора. Купівля цінних паперів в кредит небезпечна, так

як і неї втягуються банки. Тож у всіх країнах угоди с

цінними паперами в кредит суворо регулируются.

Споживчий кредит — продаж товарів у кредит. Если

вона обмежується, то зменшується кількість грошей до обра-

щении. Якщо продаж зростає, то збільшується маса грошей в

зверненні. У результаті низькі доходи населення розвиток потребитель-

ского кредиту на Росії можливе лише за певному подъ-

еме рівня доходів. Нині розвиток такого кредита

є найперспективнішим напрямом в, діяльності банков,

котрі шукають нові сфери докладання капіталу. Использова-

ние цього обмежується відсутністю инфраструктуры,

законодавчої бази для, високий рівень кредитного ризику. Не-

дивлячись цього, споживчий кредит є стимулом эко-

номического зростання, активізації сукупного спроса.

Напучування. Це коли Банк Росії дає рекомендації юри-

дическим і фізичних осіб, банкам. Коли навчався і які із вищезгаданих заходів використовуються? Если

слід збільшити кількість грошей до зверненні, то Банк

Росії скуповує цінних паперів, знижує норми обязательных

резервів, зменшує ставку рефінансування тощо. буд. Така по-

литика отримав назву політики дешевих грошей. У условиях

ж інфляції, коли необхідно зменшити кількість грошей в

зверненні, Банк Росії продає цінних паперів, увеличивает

норми обов’язкових резервів, підвищує ставку рефинансиро-

вания тощо. буд. Така політика називається політикою дорогих де-

млостей. Фактично, це антициклическое регулирование.

Після серпнева грошово-кредитна політика ориентиро-

вану на помірну інфляцію з контрольованій емісією де-

ніжних коштів. Така політика має низку преимуществ.

Політика помірної інфляції вигідно особливий тим, что

стимулює вітчизняне виробництво, збільшує її кон-

курентоспособность, передбачає зростання безробіття. Вона долж-

на доповнюватися зростанням капіталовкладень до сфери производст-

ва, перенесенням податкового навантаження із виробництва на потребле-

ние, відмовою від жорсткої стабілізації курсу рубля, увеличени-

їм маси грошей до зверненні на розумних пределах.

3.4. Механізми готівкового й безготівкового грошового обращения.

Розрахунки — це система організації та регулювання платежів з грошовим вимогам, і зобов’язанням. Вони де-

лятся на готівкові і безготівкові. Усі підприємства міста і організації обя-

заны зберігати своїх коштів у трилітрові банки. Для осуществ-

ления розрахунків готівкою кожне предприятие

повинен мати касу і вестиме касову книжку. Прийом наличных

грошей під час здійснення розрахунків із населенням производит-

ся з обов’язковим застосуванням контрольно-касових машин.

Розрахунки між юридичних осіб здійснюються у без-

готівковому порядку через установи банків. Підприємство проти неї отримувати наличные

грошей оплату праці, господарські потреби, командировоч-

ные витрати, видавати готівка під звіт на хозяйст-

венно-операционные нужды.

Підприємства у касах може мати готівка в

межах лімітів, встановлених банком за погодженням с

керівниками підприємств, і здавати до банку всю

грошову готівку понад встановлених лімітів в сроки,

узгоджені із заснуванням банку. Підприємства мають пра-

у зберігати у касах готівка понад установлен-

ных лімітів лише оплати праці, виплати посібників по

соціального страхування, стипендій, пенсій і лише з срок

не більше трьох робочих днів, включаючи день для отримання грошей в

установі банку. За порушення порядку роботи з денежной

готівкою підприємств можуть бути накладені финансо-

шиї санкции.

Основними формами готівкових розрахунків являются[12] налично--

розрахунки, розрахунки кредитними і дебетными карточками.

Кредитна картка — це платеж-

но-расчетный документ, видають банками своїм вкладчикам

на оплату придбаних ними товарів та послуг. Вона представля-

ет собою пластикові картки, де вказані ім'я владель-

ца, зразок його підпису, шифр і термін дії картки. Кре-

дитная картка — інструмент налагодженої системи расчетов.

Платіжна система складається з банків — емітентів карт,

банков-эквайреров (власників комерційної мережі магазинов

та інших точок), розрахункових банків, процессинговых компаний,

користувачів карток. Утримувач картки одержує вигоду від мага-

зіна купівлю кредит. Магазин передає рахунок у свого банку и

отримує у ній гроші. Банк магазину отримує цю сумму

через розрахунковий банк від банку-емітенту, а останній взыски-

вает суму із рахунку клиента.

Процесингова компанія отримує інформацію з банка

магазину, розрахункового банку і банку-емітенту (рис. 3. 1). Круп-

ные банки мають власні процессинговые центри (напри-

заходів Ощадбанк Росії), дрібні банки об'єднуються їхнього со-

будинку, що скорочує витрати на обслуговування кредитных

карточек.

[pic]

Дебетная картка має магнітну смугу, де за-

кодирован рахунок власника картки у банку. Банк видає дебет-

ную картку лише за умови депонування коштів на

рахунку власника. Картка видається физичес

кому особі, що підписав комерційну угоди з банком-эмитентом.

власнику картки відкривається картковий рахунок, який имеет

статус лицьового вкладу до запитання. З цього приводу вносит

ся встановлена сума рублях чи іноземній валюті, часть

якої блокується як неснимаемого залишку і называет-

я платіжним лімітом. Вклади з карткових рахунків выдаются

не більше цей ліміт на першу вимогу власника кар-

точки. Разом з карткою власник рахунки отримує персональ-

ный ідентифікаційний номер. Рахунком розпоряджається толь-

до власник картки. Під час втрати картки, і уведомлении

банку про цей факт рахунок блокується. Дебетной карточкой

можна розплатитися й у рублях, й у валюте.

Дедалі більше поширення Росії отримують дисконт-карты, що дають знижки привілейованим групам покупців. Критеріями відбору покупців може бути об'єм і частота покупок, вік (студенти і люди похилого віку) і др.

Є також клубні, магазинні картки, картки авиакомпаний.

Практикується зарахування зарплати на пластикові кар

ты.

Зарплатний проект Ощадбанку Росії дає возможность

Власникам карточек:

• отримувати готівка в банкоматах, банківських уч-

реждениях, у яких розміщена емблема «Cirrus»,

• отримувати готівка у державних установах Ощадбанку, на

яких розміщена емблема обслуговування дебетних карточек

Ощадбанку России,

• оплачувати товари та у і сервісних точ-

ках.

У Ощадбанку Росії при реалізації зарплатних проектов

використовувалися карти «STB-card», дебетная картка Сбербан-

ка і навіть міжнародні картки «Visa Classic» і «Eurocard/

MasterCard". Нині картки «STB-card» не

емітуються банками, й у Ощадбанку вони вживають меж-

дународные картки «Сбербанк-Cirrus/Maestro». Ця карта

обслуговується у власній процессинговом центрі Сбербанка

Росії. Нові картки забезпечують вищу надеж-

ность, підвищення якості і розширення зони обслуживания,

надання додаткових послуг її держателю.

Пластикові і електронні картки мають цілим ря-

будинок переваг: збільшують швидкість обігу грошей, спо-

собствуют встановленню централізованого контролю за де-

ніжним зверненням, появу нових джерел свободных

коштів, знижують ризик неплатежів тощо. д.

Платежі між юридичних осіб в подавляющем

вона найчастіше здійснюються безготівково. Усі предпри-

ятия та молодіжні організації зобов’язані зберігати своїх средства

на рахунках банку. Розрахунки здійснюються лише крізь банк.

Вимога платежу має виставлятися або перед отгрузкой

товарів, або за ней.

Юридичні особи для розрахунків відкривають розрахункові, те-

кущие, депозитні і валютні рахунки. Організації заключают

з банком договір банківського рахунки. Банк зобов’язується принимать

і зараховувати вступники з цього приводу кошти, перечис-

лять і давати суми із рахунку, проводити інші операції по

рахунку. На оплату рахунки не потрібна згода клієнта — акцепт. Ак-

цепт буває позитивний і негативний, предваритель-

ный і подальший, сповнений спокус і частичный.

Оплата рахунків здійснювалася у наступному очередности:

• платежі на рішення суда,

• заробітна плата,

• платежі до бюджету і позабюджетні фонды,

• інші платежі, що проводилися гаразд ка-

лендарной черговості надходження у банк платіжних докумен-

тов.

Стратегія розвитку платіжної системи Російської Феде-

рації включає в себя:

• створення автоматичної системи розрахунків, работающей

як реального часу, т. е. момент списання коштів дол-

дружин збігатися з моментом зарахування средств,

• вдосконалення безготівкових расчетов,

• розвиток розрахунків пластиковими картами, розвиток тех-

нологии електронних розрахунків, передачі й обробки инфор-

мации,

• платність всіх услуг.

У Росії її встановлено кілька форм безготівкових расче-

тов, які підприємства, можуть вибирати зі свого усмотрению.

Це розрахунки платіжними дорученнями, платіжними требовани-

ями — дорученнями, акредитивами, чеками і векселями.

Розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення — це господарюючого суб'єкту про переведення певної суми з його рахунку за рахунок іншого господарюючого субъекта.

Розрахунки платіжними требованиями-поручениями. Платіжне вимога- доручення — це розрахунковий документ, содер

жащий вимога продавця до покупця оплатити стоимость

поставлених за договором товарів виходячи з направленных

йому розрахункових і відвантажувальних документів. Схема розрахунків сле

дующая. Продавець відвантажує товари та передає документи в

банк покупця. Банк покупця передає документи покуп

ателю, що їх акцептує і повертає у банк. Банк покуп

ателя списує гроші з рахунку покупця, переводить в банк

постачальника. Банк постачальника зараховує вартість його счет

надає про этом.

Недоліки цієї форми розрахунків полягають у длитель-

ном документообігу й можливості виникнення непла-

тежей.

Розрахунки акредитивами. Акредитив — умовне денежное

зобов’язання банку, що видається ним дорученням покупателя

на користь продавця, яким банк-емітент може произве-

сті платіж продавцю і під час їм умов аккредитива.

Акредитиви бувають документарні і грошові. Денежный

акредитив — іменний документ, адресований банком-эмитен-

тому іншому банку і у якому наказ виплати грошей в

певний строк. Документарный акредитив используется

для розрахунків за товары.

Розрахунки чеками

. Розрахунковий чек — це документ, содержащий

наказ власника рахунки банку виплати яка вказана у ньому суми певному лицу.

Розрахунки векселями. Вексель — це цінний папір, спілка нічим не

обумовлене зобов’язання векселедавця виплатити векселе-

власникові зумовлену суму в разі настання предусмот-

ренного векселем срока.

4. ЗАКЛЮЧЕНИЕ.

У цьому курсової роботі розглянута грошова система Российской

Федерації і грошове звернення у країні на етапі развития.

Курсова робота і двох основних розділів: ринку грошей немає та грошової системи РФ.

У першому його розділі розглянуті: грошові потоки (для характеристики ролі грошей до економіці), грошова маса (що основою всього грошового звернення), також докладно розглянуті попит від грошей і основні теорії що характеризують роль грошей до економіці, завдяки чому ми можемо згадати основні історичні етапи розвитку теорії денег.

Під другому розділі описані: види грошових знаків, порядок їх випуску звернення, проблеми інфляції у Росії (все-таки інфляція головне, і можна сказати — єдиним засобом розлади грошового звернення до країні), і навіть розглянуті методи регулювання грошового обігу євро і механізми готівкового й безготівкового грошового звернення, щоб краще зрозуміти й дати раду системі розрахунків нашої страны.

Ця робота підкріплена свіжими статистичними даними, є основним джерелом якого є офіційний сайт Центрального Банку России

(internet

Нині для багатьох стало сенсом життя. Дуже дуже чисельна витрачають весь свій час на заробляння грошей, жертвуючи своєї сім'єю, рідними, особистої життям. Автори підручника «Економікс «використовували у своїй книзі чудову фразу, яка коротко й зрозуміло характеризує деньги:

«Гроші зачаровують людей. Через них вони мучаться, їм вони трудяться. Вони придумують найбільш вправні способи витратити їх. Деньги

— єдиний товар, який можна використовувати інакше, інакше як позбутися них. Не нагодують вас, не одягнуть, не дадуть притулку і розважать до того часу, поки ви витратите або інвестуєте їх. Люди майже всі зроблять для грошей, і гроші майже всі зроблять для таких людей. Деньги

— це чарівна, актуальна, яка змінює маски".

Отже, і готівкові, і безготівкові форми розрахунків просто необхідні нормально функціонувати економіки. Але, всю важливість готівкового грошового обігу євро і його невіддільність від безготівкового, можна говорити, що належить саме безготівковим розрахунках. Вже сьогодні вони актуальні для економіки, і платіжний оборот сучасної Росії у домінуючій основній своїй масі виробляється безготівково, хоча російська система розрахунків ще далекою від совершенства.

5. СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:

1. «Банківська справа». О. И. Лаврушин. М.: Фінанси і статистика.

2. «Валютний ринок та валютне регулювання». М.: БЭК, 1997 г.

3. «Гроші, кредит, банки». О. И. Лаврушин. М.: Фінанси і статистика 1999 г.

4. «Податки». Д. Г. Черникова. М.: 2001 г.

5. «Грошове звернення» Г. М. Колпакова Фінанси і статистика 2002 г.

6. Журнал «Гроші були й кредит» за 2000−2003гг.

7. Лівшиць А.Я. «Введення у ринкову экономику».

8. Журнал «Ринок цінних паперів» 2001−2002гг.

9. «Економічна теорія» Підручник ГУ 10. «Фінансовий менеджмент». Брігхем Ю., Гапенски Л. СПб., 1997 р. 11. «Фінансовий аналіз» Ковальов В. В., М., Фінанси і статистика 1998 г.

----------------------- [1] Г. М. Колпакова. «Фінанси і статистика» Москва. [2] «Гроші, кредит, банки»: Учебник/Под ред. О. И. Лаврушина — М.: Фінанси і статистика 1999 р. [3] Г. М. Колпакова. «Фінанси і статистика» Москва. [4] Офіційний сайт ЦБ РФ internet [5] Г. М. Колпакова. «Фінанси і статистика» Москва. [6] Г. М. Колпакова. «Фінанси і статистика» Москва. [7] Лівшиць А. Я. Введення у економіку З. 53−55. [8] «Економічна теорія» Э. Самуэльсон Москва [9] Ринок цінних паперів 1999 г. № 11 С. 10. [10]Официальный сайт ЦБ РФ internet [11] Офіційний сайт ЦБ РФ internet [12] «Фінанси, грошове звернення української й кредит». Г. М. Колпакова, М.: Фінанси і кредит 2002

----------------------- Ринок товарів хороших і услуг

Государство

Финансовые рынки

Рынок економічних ресурсов

Фирмы

Семейное хозяйство

Национальный доход

Плата за ресурсы

Товары і услуги

Товары і услуги

Экономич. ресурсы

Экономич. ресурсы

Рис. 1.1. Система грошових потоків в экономике.

Рис. 3.1. Платіжна система, джерело якої в розрахунках банківськими карточками.

Рис. 1.4.

Рис. 1.5.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой