Dplm

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Економіка


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

| |ЗАПРОВАДЖЕННЯ … |4 | |1. |Теоретичні основи фінансового планування на | | | |підприємстві. | | | |1.1. |Сущность, завдання й зміст фінансового |6 | | | |планування … | | | |1.2. |Калькулирование собівартості … |11 | | |1.3. |Планирование прибутку … |20 | |2. |АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ ПО КОТК «ИНТУРИСТ-НАРЗАН"| | | |2.1. |Краткая характеристика КОТК … … |25 | | |2.2. |Анализ фінансового становища КОТК … |28 | | |2.3. |Состояние фінансового планування на КОТК. |35 | |3. |Шляхи поліпшення фінансового | | | |планування на КОТК | | | |3.1. |Финансовый план як головний чинник зниження |41 | | | |економічного ризику … | | | |3.2. |Составление прогнозного балансу … |45 | | |ВИСНОВОК … |49 | | |СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ … |51 | | |ДОКЛАДАННЯ … |53 |

Аналіз досвіду економічних реформ показав, що ефективності роботи підприємств великою мірою залежить стану внутрифирменного планування. Сформована на підприємствах методологія й методику планування базується на концепції централізованого народногосподарського планування, створеної з умов колишнього господарського комплексу Радянського Союзу, вперше і не повною мірою відповідає ринковому господарському механізму. Основні недоліки діючої системи планування зводяться до наступному: підприємства необгрунтовано відмовилися від перспективного планування, мотивуючи це невизначеністю умов і динамізмом довкілля. Прийняті планові рішення охоплюють період не понад рік. А переважно плани розробляються на четвертий квартал з розбивкою завдань зі місяців. Составляемые плани носять фрагментарний характер, не містять необхідних розділів і показників, що ні сприяє цілісності і комплексності планування знижує ефект від участі його застосування в виробничо-господарської діяльності. Різні розділи поточних планів розробляються різній вихідної інформаційної базі, що призводить до рассогласованности планових завдань зі різноманітних галузей производственно- господарської діяльності й структурних підрозділах підприємства. Составляемые плани, будучи за своєю формою директивними, не містять механізму коригування у процесі реалізації, вони не виконуються, що вносить певну дезорганізацію в роботу структурних підрозділів підприємства міста і шкодить довірі до виконавців та можливостей засобів і методів планування, знижує виконавчу і фінансовий дисципліну і відповідальність за кінцеві результати діяльності предприятий.

Чим більший ринку, тим важливіше план. Зарубіжні бізнесмени давно усвідомили, що плану не можна починати якесь які стоять справа. Йдеться бізнес- планах.

Якщо ви і починаєте свою справу що такої плану, то, швидше за все, прогорите. Понад те, як свідчить світова практика, бізнес-план потрібен всім: і тих, хто має ви маєте намір просити грошей реалізацію свого проекту — банкірам, інвесторам, і вашим співробітникам, бажаючим знати перспективи якої і чіткіше зрозуміти свої завдання, а головне — вам, щоб старанно проаналізувати свої ідеї, перевірити їх розумність, реалистичность.

Розмова про бізнес-планах сьогодні актуальним з трьох причин:

По-перше, на що приходить нове покоління підприємців. Багато ніколи й керували комерційним підприємством, і тому вкрай невиразно уявляють собі коло очікують проблем, особливо у ринкової экономике,

По-друге, змінюється господарська середовище ставить досвідчених керівників підприємств перед необхідністю інакше прораховувати свої майбутні кроки і готуватися до незвичного донині справі конкуренції, у буває мелочей.

По-третє, коли ми розраховуємо отримувати іноземні інвестиції для зростання економіки, маємо вміти обгрунтовувати заявки й доводити інвесторам, які здатні достеменно передбачити всіх аспекти використання інвестованих коштів гірше бізнесменів з деяких інших стран.

Ринкова економіка істотно змінила методологію фінансового планування, місце й ролі фінансів у господарському механізмі управління підприємством. Посилилася їх котра стимулює роль підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності. Фінансові плани перестали носити директивний характер. Процеси формування, і розподілу і використання фондів грошових ресурсів стали виняткової прерогативою самих підприємств. Нова методологія фінансового планування і місцевого контролю впорядкувала фінансові стосунки між суб'єктами господарювання і бюджетом. У цьому плані процедури фінансового планування спростилися. У той самий час значно підвищилася відповідальність фінансових працівників підприємств з якості прийнятих планових рішень. Збільшився ризик при формуванні стратегію розвитку підприємства: працювати прибутково або стати банкрутом. Тому ефективність використання фінансових ресурсів стала головний критерій під час вироблення стратегії і тактики ведення господарської діяльності, відборі тих чи інших інноваційних заходів, прийнятті інвестиційних решений.

Об'єктом дослідження даної дипломної роботи є підставою курортно- оздоровчий туристичний комплекс (КОТК), фінансовий аналіз якого провели рамках випускний кваліфікаційної работы.

Дане підприємство належить до розряду рекреаційної сфери, яка характеризується певної специфікою. Скорочення ринку рекреаційних послуг, погіршення централізованого фінансування призвели до зміни структури споживачів, збільшення частки осіб, що купують які ці послуги за повну вартість, і натомість різкого зменшення загальної кількості відпочиваючих. Ці зміни сформували єдиний ринок підприємств розміщення, провідних гостру конкурентну боротьбу клієнтів, й змусили їх гнучко змінювати тактику роботи залежно від споживчого від попиту й сезонности.

Мета дипломної роботи нами визначено як дослідження стану фінансового планування КОТК «Интурист-Нарзан». У межах даної мети мною поставлені і вирішені такі задачи:

1. Розглянути суть і зміст фінансового планирования,

2. Розрахувати собівартість продукції методом калькулирования затрат,

3. Визначити величину оподатковуваної прибыли,

4. Розрахувати беззбитковість виробництва для планування цільової прибыли,

5. Оцінити виконання планових показників по КОТК «Интурист-Нарзан » ,

6. Розробити напрями вдосконалення механізму планирования.

1. Теоретичні основи финансового

планування на предприятии.

1.1. Сутність, завдання й зміст фінансового планирования.

Фінансове планування є складовою частиною внутрифирменного планирования.

Значення фінансового планування для внутрішнього середовища організації залежить від того, що оно:

— наділяє вироблені стратегічні цілі до форми конкретних фінансових показателей,

— встановлює стандарти в організацію фінансової информации,

— визначає прийнятні кордону витрат, необхідні реалізації всієї сукупності планів фирмы,

— у частині оперативного фінансового планування дає дуже корисну інформацію і розробити і коригування общефирменной стратегии.

Розробка фінансових планів є й однією з основних засобів контактів із довкіллям: постачальниками, споживачами, дистриб’юторами, кредиторами, інвесторами. Від його довіри залежать вартість активів організації та можливість ефективної діяльності, тому фінансовий план має бути добре продуманий і серйозно обоснован.

Система фінансових планів включає у собі такі элементы:

— прогноз баланса,

— прогноз звіту прибутки і убытках,

— прогноз фінансових бюджетов,

— прогноз ключових фінансових показателей,

— письмовий виклад результатів фінансового планирования.

Прогноз балансу і за звіту прибутки і збитках належать до довгостроковим фінансових планів, у яких стратегічне значення. Фінансове бюджетування має оперативний характер.

До фінансовому планування тісно прилягають, проте ставляться до більш загальним елементам фінансового менеджменту, складання довгострокового бюджету капіталовкладень і - оцінка інвестиційних проектів, і навіть довгострокова стратегія фінансування организации.

Розробка бюджету капіталовкладень предполагает:

— класифікацію інвестиційних проектов,

— порівняння й оцінку альтернативних інвестиційних проектів з допомогою аналізу чистої поточної вартості та інших методів фінансового анализа,

— вибір найбільш перспективного проекта.

Суть довгострокової стратегії фінансування полягає в:

— визначенні джерел довгострокового фінансування, способів використання резервів, випуску акцій та інших цінних бумаг,

— виборі способів нарощування довгострокового капитала,

— визначенні структури та витрат капитала.

Попри близькість двох названих проблем до сфери фінансового планування, глава включає опис лише з тих елементів, які традиційно становлять його содержание.

Процес фінансового планування складається з таких этапов:

— аналіз фінансові показники фірми попередній період, розрахунок показників виготовляють основі основних фінансових документів фірми балансу, звіту прибутки і збитках, звіту про рух наличности,

— довгострокове фінансове планирование,

— оперативне фінансове планирование.

Як і кожен інший процес, фінансове планування завершується практичним впровадженням планів і контролі право їх выполнением.

Надалі у дипломній роботі нами придадуться такі определения:

— план підприємства — це заздалегідь розроблена система заходів, що передбачає мети, зміст, збалансоване взаємодія ресурсів, обсяг, методи, послідовність і продовжити терміни виконання робіт з виробництва та реалізації певної продукції або надання услуг.

— планування — це процес розробки та наступного контролю над виконанням плану та її коригування відповідно до изменяющимися умовами. У випадку — це процес обробки інформації з обгрунтуванню майбутніх дій, визначення найкращих способів досягнення цели.

— бізнес план — це документ, являє собою результат комплексного дослідження основних сторін діяльності підприємства, описи функціонування створюваної чи реконструируемой фірми, робочий інструмент підприємця в організацію своєї работы.

Бізнес план зазвичай відбиває розвиток однієї конкретної напрями його роботи з якомусь ринку. Підприємство може мати кілька бізнес планів. Ступінь деталізації обгрунтувань у бізнес плані то, можливо различной.

З допомогою плану, що завжди спрямований у майбутнє, з перспективи, розподіляються наявні ресурси — матеріальні, трудові, фінансові та природні. Якщо, скажімо, вибудувати будинок або перевезти 1000 т вантажу з одного підприємства інше, то складається загальний план роботи, до складу якого такі обов’язкові сведения:

— цех (бригада), який має займатись цією работой,

— час, яке потребуватиме это,

— необхідні матеріали, устаткування, машини, інструмент, кількість специалистов,

— вартість роботи у грошовому выражении,

— джерела, у тому числі робота буде оплачиваться.

Отже, планування — це метод господарського передбачення і програмування, заснований на детальних розрахунках. У плані підприємства, з одного боку, міститься завдання з перспективи кожному за працівника, і з інший — розпорядження для керівників про управлінських рішеннях, які вони мають поетапно приймати, допомагаючи колективу досягти поставленої мети (табл. 1.1.).

Таблиця 1.1.

|Основные завдання планування | |Завдання планування |Основні виконавці | |Проектування перспективи по |Керівники підприємства, | |дат виконання |функціональні відділи, лабораторії | | | | |Організація виконання |Керівники всіх структурних | | |ланок, фахівці | | | | |Контроль виконання |Керівники підприємства |

Саме з планування починається створення, і функціонування господарюючого суб'єкту. Про це свідчать й передати досвід країн із розвиненою ринковою економікою. Недооцінка планування за умов ринку, зведення його до мінімуму, ігнорування чи некомпетентне здійснення, зазвичай, призводять до великим економічних втрат, явищ неплатоспроможності предприятий.

Ринок не заперечує плановість, він переміщає їх у первинне виробниче ланка — підприємство. Та й у масштабі країни загалом планування не замінюється повністю регулюючої функцією ринку. У інших країнах, де розвинена ринкової економіки, держава формує стратегічний напрям свого економічного розвитку, великі соціальні й науково-технічні програми, країни, Витрати оборону і др.

На рівні господарюючого суб'єкту здійснюється, як стратегічне (довгострокове) планування, і поточне техніко-економічне планування, і навіть оперативно-виробниче планування як деталізація розробок поточних планів підприємства у цілому, його великих цехів і малих виробничих підрозділів до робочого места.

У поточних техніко-економічних планах (річних, квартальних, місячних) детально конкретизуються цілі й завдання, поставлені перспективним планом. Поточні техніко-економічні плани (виробничі бізнес-плани) включають інформацію про замовленнях, заможності їхньої матеріальних ресурсів для, ступеня завантаження виробничих потужностей, забезпеченості промислово- виробничим персоналом. Вони також містяться підрахунки витрат на виробництво, розрахунки прибутку, рентабельності, на реконструкцію виробничо-технічної бази предприятия.

План є «керівництвом до дії», до виконання. Він використовується для обгрунтування підприємницької ідеї, її перспективності, для обгрунтування підприємства і реальності повернення отриманих кредитів з метою поповнення оборотних засобів. Причому план необхідний як великим та середнім, а й малим предприятиям.

Планувати своє підприємництво необхідно. Часто буває, що технологічно підприємництво прораховується бездоганно, проте економічні розрахунки вони не виконуються, що призводить до невдач в підприємництво. Необхідно заздалегідь скласти план економічної діяльності підприємства. Важливо економічно грамотно розробити план закупівлі сировини, матеріалів, палива, комплектуючих деталей і напівфабрикатів. Від цього залежать ефективність виробництва, розмір податку додану вартість, оборотність оборотних засобів, рентабельність виробництва. Непродумана політика закупівель веде до переплате ПДВ, неефективного використанню оборотних засобів. Неправильно сплановані реальні видатки виробництво і продукції призводять до банкрутства господарюючого субъекта.

Нестійкість сьогоднішній російській економіки часто вже не дозволяє здійснювати нормальне планування. Така економічна ситуація використовується багатьма виробниками (особливо малого середнього бізнесу) для виправдання відсутності чіткої системи планування, відсутності виробничого (внутрішнього) бізнес-плану предприятия.

Звісно, зовнішня середовище дуже мінлива, багато тих чинників, як інфляція, спад виробництва, податки, пільги роблять економічну ситуацію для підприємства значною мірою невизначеною. Усе це, справді, істотно ускладнює систему планування, але ще не заперечує її необхідність. Процес планування можна як наступній схемы.

Рис. 1.1. Процес планирования.

Процес планування є інструментом, що допомагають до прийняття управлінські рішення, тому від нього не відмовляються й за умов ринкової экономики.

Втілювана країни економічна реформа надала економічну свободу підприємствам, керівників спробували частково і навіть повністю (переважно це стосується середнім малий підприємствам) позбутися планування, бо його кайданами собі. Прийняття рішень з урахуванням інтуїції, імпровізації, зазвичай, не призводить до оптимальним результатам й за умов нормальної, некриминальной економічної діяльності. Тим паче, за умов розвитку ринкових відносин, розвитку і посилення конкуренції зростає роль планирования.

Керівники підприємств мають враховувати, що планування — це економічний метод управління, що як основне засіб використання економічних законів у процесі господарювання. Планування виходить з даних минулого, але прагне знайти й контролювати розвиток підприємства у перспективе.

У нашій країні, особливо у 1992 — 1995 рр., було стільки критики планової системи управління виробництвом, що підприємства, навіть великі, фактично звели виробниче планування рівня збору оперативних даних про результати роботи виробничих підрозділів, і підприємства у цілому. Фактично перестав розроблятися такого документа поточного техніко-економічного планування, як техпромфинплан (план технічного, промислового, фінансового розвитку підприємства). Часто російські підприємці стверджують, що у своїй роботі не використовують такий інструмент управління, як виробниче планування, не розробляють виробничий бізнес-план підприємства, але процвітають. Проте досягається це коштом обману споживачів послуг, готової продукції, різкого зниження його якості, і навіть несплати налогов.

Деякі підприємства, особливо новоутворені фірми, можуть досягти певного успіху, не витрачаючи великих складнощів на формальне планування. Вони вважають внутрихозяйственное планування непотрібним, адже й так отримують більший прибуток, мають високий рівень рентабельності в результаті сприятливо сформованій їм ситуації. Однак це тимчасовий успіх, часто вже не залежить від результатів їх виробничо-господарської діяльності, може швидко пройти. Бізнес-планування здатне створити ряд важливих, долговременно діючих сприятливих чинників підприємствам, передусім, воно допомагає знизити ризик після ухвалення решений.

1.2. Калькулювання собівартості продукции.

Важливою статтею планування є планування собівартості. Планування собівартості продукції шляхом розробки калькуляції окремих виробів чи реалізованої продукції грунтується на розрахунках із допомогою планових норм прямих витрат за виготовлення продукції і на розподіл непрямих витрат, які пов’язані безпосередньо з конкретною виробом. Мета калькулирования собівартості продукції полягає у встановленні рівня цехової, виробничу краще й повної собівартості одиниці виробленої продукції, визначенні завдання щодо зниження собівартості продукції внаслідок планових змін техніко-економічних чинників производства.

Для розрахунку собівартості продукції методом калькулирования попередньо визначають розмір всіх виробничих витрат з їх економічному змісту і сфері виникнення як окремих спеціальних кошторисів: цехових витрат, виробничих витрат, витрат з освоєння нових видів продукції цілому в підприємству. Суми коштів, встановлених у кошторисах витрат з допоміжним цехах, розподіляються по цехам-потребителям пропорційно обсягу зазначених послуг і далі переносяться на собівартість продукції цих цехов-потребителей. У основних цехах, враховуючи різний характер зв’язків непрямих витрат з обсягом виготовленої продукції, становлять дві кошторису: до витрат, пов’язані з роботою та змістом устаткування, і кошторис цехову, що включає все витрати, крім що з устаткуванням. Ці кошторису використовуються при визначенні собівартості виробів й складання загального зводу витрат за производство.

Для підприємств діючими нормативними документами передбачено два основні варіанти врахування витрат і калькулирования собівартості продукції. Перший варіант традиційним, так званий повний калькуляционный, коли діляться на прямі (безпосередньо пов’язані з виробництвом даного конкретної продукції) й опосередковані (не пов’язані безпосередньо з конкретною продукцією, а зумовлені процесами організації, обслуговування виробництва й управління їм). Непрямі витрати розподіляють між об'єктами калькуляції пропорційно певної базі, й повна собівартість продукції. Перший варіант забезпечує велику деталізацію обліку, і калькулирования витрат та її часто застосовують великі й середні предприятия.

Традиційний варіант калькулирования нині має певні різновиду, які з деяких особливостей обліку витрат за виробництво продукції. Зазвичай головною характерною рисою є укрупнений варіант урахування витрат, калькулирования собівартості продукції, коли діляться на загальновиробничі, куди входять традиційні цехові витрати, та витрати утримання і експлуатацію устаткування, і загальногосподарські, які включають усі общезаводские витрати. У цьому загальновиробничі - загальногосподарські і комерційні витрати — розподіляються на конкретні види продукції і на, отже, визначається результаті повна собівартість продукції. У окремих галузях промисловості, у номенклатуру статей можуть вноситися зміни, передбачені галузевими інструкціями із планування, обліку, калькулюванню собівартості продукции.

Другий варіант обліку, і калькулирования собівартості продукції є новою як на російських підприємств передбачає поділ всіх витрат на виробничі і періодичні. Виробничі витрати обумовлені протіканням виробничого процесу може бути як прямими, і непрямими, але розмір повинна залежати через зміну обсягів виробництва. Періодичні витрати пов’язані з тривалістю звітного періоду, збираються на бухгалтерському рахунку «Загальногосподарські витрати» і входять у собівартість об'єктів калькулирования, а списуються наприкінці звітний період безпосередньо зменшення виручки від продукції. Отже, другого варіанта дозволяє визначити лише неповну собівартість продукції, як із системі «директкостинг», але забезпечує значно знизився рівень трудомісткості обліку, його спрощення і часто використовується на невеликих предприятиях.

При другому варіанті калькулирования повна собівартість розраховується періодично у залежність від цілей управління. У той самий час на більшості підприємств бізнесу взагалі немає система калькулирования продукції, оскільки вони ведуть «котловой» урахування витрат. Такий облік можливий за зв’язку з, що з усіх видам діяльності таких малих підприємств встановлено сама й той самий ставки податку. У цьому витрати виробництва за звітний період збираються на дебеті бухгалтерського обліку 20 «Основне виробництво». Проте, щойно з’явиться достатня кількість конкурентів, коли зароблять реальні ринкові механізми, керівникам підприємств знадобиться інформацію про собівартості за видами продукції, і тоді виникне потреба поділу витрат за прямі і непрямі, і навіть необхідність розрахунку витрат управлінським операціям. Разом водночас дедалі питання калькулирования собівартості продукції, розподілу непрямих витрат має вирішуватися малими підприємствами самостоятельно.

Вартість матеріальних ресурсів формується з фактичні витрати підприємства купівля крім ПДВ, саме: з цін їх придбання, націнок, комісійних винагород, мит, високій вартості послуг товарних бірж, витрат з заготівлі і доставці до місця їх використання (включаючи витрати на страхуванню), витрати з оплаті відсотків за кредитами постачальників (комерційний кредит) тощо. витрати. Якщо матеріали купуються за розрахунок готівкою, то вартість включається податок з продажу. З витрат за матеріальні ресурси виключається вартість зворотних відходів, під якими розуміються залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які утворюються у процесі виробництва, втратили в цілому або частково споживчі якості вихідного сировини. У цьому до поворотним відходів не ставляться залишки матеріальних ресурсів, які у відповідність до встановленої технологією передаються до інших цеху в ролі повноцінного матеріалу для інших напрямів продукції. Поворотні відходи оцінюються або за зниженою ціні вихідного матеріального ресурсу, якщо відходи можна використовувати для основного виробництва, але з підвищеними витратами чи зниженим виходом готової продукції, або за повної ціні вихідного матеріального ресурсу, якщо відходи реалізуються набік від використання як повноцінного сырья.

«Становище по бухгалтерського обліку Російській Федерації», затверджене Мінфіном РФ від 15 червня 1998 р. № 2511, дозволяє підприємствам, з 1999 р. визначати фактичну собівартість матеріальних ресурсів, списаних на виробництво, однією з наступних методів оцінки запасів: за собівартістю кожної одиниці, по середньої собівартості, за собівартістю перших по часу закупівель (метод ФИФО), за собівартістю останніх за часом закупівель (метод ЛИФО). Методи оцінки «ФИФО» і «ЛИФО» передбачені міжнародними бухгалтерськими стандартами. Метод оцінки «ФИФО» означає: «першу партію на прихід перша група у витрата», т. е. грунтується на допущенні, що матеріальні ресурси використовують у протягом звітний період в послідовності їх закупівлі: ресурси, першими які у виробництво (торгувати в продаж), слід оцінити за собівартістю перших за часом закупівель з урахуванням вартості цінностей, котрі значаться початку месяца.

Метод оцінки «ЛИФО» означає: «остання партія на прихід перша група у витрата». Він грунтується на допущенні, що ресурси, першими які у виробництво, слід оцінити за собівартістю їх у послідовності за часом закупівель. У разі високої інфляції метод «ФИФО» веде до заниження собівартості, а метод «ЛИФО» у тих-таки умовах завищує себестоимость.

Підприємство проти неї вибрати інший варіант відображення на рахунках процесу заготовления і придбання матеріалів, встановлюючи так звані «облікові ціни на всі матеріали» — ціни, зручні для поточного обліку тих матеріальних цінностей, які розраховуються й встановлюються зазвичай на базі среднезаготовительных: з включенням у них сум транспортно- заготівельних витрат чи среднепокупной вартості матеріалів. Ці ціни може бути широко використані планової калькуляции.

У статті «Основна вести» планується і враховується основна вести виробничих робочих, нарахована за роботи, безпосередньо пов’язані виготовлення продукції, і включаемая у її собівартість як прямих расходов.

До складу основний зарплати виробничих робочих включаются:

— оплата операцій та робіт з чинним для підприємства нормам і розцінками, і навіть погодинна оплата праці рабочих-повременщиков, зайнятих у виробничому процесі виконанням окремих технологічних операцій із виготовленої продукции,

— оплати по сдельно — і повременно-премиальной системам, районним коефіцієнтам і др.

У цю статтю може включатися основна вести фахівців і службовців, безпосередньо що у процесі виробництва, якщо вона може бути зарахована в собівартість конкретних виробів (робіт) як прямих расходов.

У статті «Додаткова вести» плануються і враховуються виплати, передбачених законодавством про працю чи колективним договором за межі не пророблена з виробництва (не явочное) час: оплата чергових і додаткових відпусток, компенсацію невикористаний відпустку, доплати за скорочений день підлітків, перерви у роботі матерям-годувальницям матерям, оплата часу, що з виконанням державних обов’язків, і др.

Додаткова вести входить у собівартість продукції, як правило, пропорційно сумі основний заробітної платы.

У статтю «Відрахування на соціальні потреби» включаються відрахування на соціальні потреби гаразд і можна розмірах, встановлених законодавством, в Пенсійного фонду, Фонд соціального страхування, Фонд обов’язкового соціального страхування і Фонд зайнятість населення від сум основний рахунок і додаткової заробітної платы.

До статті «Загальновиробничі витрати» ставляться витрати основних та допоміжних цехів та інших виробничих підрозділів підприємства утримання і експлуатацію устаткування й общецеховые витрати, пов’язані з виробництвом продукції, саме: Витрати амортизацію устаткування, транспортних засобів, будинків, споруд й інших основних засобів, ремонт і змістом тієї ж основних засобів, знос малоцінних предметів, зміст апарату управління цеху, зарплатню іншого цехового персоналу, випробування, досліди, дослідження цехового призначення, винахідництво і рационализаторство, охорону праці, поліпшення якості виробів, вдосконалення технологій і організації виробництва, інші загальновиробничі витрати, невиробничі витрати (втрати від простоїв, недостачі тих матеріальних цінностей, втрати від недовикористання деталей і спец. оснастки і другие).

До статті «Загальногосподарські витрати» ставляться витрати, пов’язані з управлінням підприємством, і організацією виробництва, у цілому, саме: Витрати зарплатню апарату управління підприємством, і іншого загальногосподарського персоналу, оплату службових відряджень, зміст пожежної, воєнізованої і сторожовий охорони, амортизацію, помешкання і зміст основних засобів загальногосподарського призначення, підготовку кадрів організований набір робочої сили в, випробування, досліди, дослідження, винахідництво і рационализаторство, охорону праці, поліпшення якості виробів, вдосконалення технологій і організації виробництва, податку, збори і відрахування, інші загальногосподарські витрати, невиробничі витрати (втрати від простоїв, недостачі тих матеріальних цінностей, втрати від недовикористання деталей і спец. оснастки і др.).

Загальна сума витрат утримання і експлуатацію устаткування визначається з урахуванням окремо складеної кошторису витрат, яка включає низку елементів витрат: амортизацію устаткування й транспортних коштів, Витрати експлуатацію устаткування (крім витрат на: ремонт) і другие.

Відповідно до діючими нормативними документами керівник підприємства проти неї встановлювати кордони між основні засоби і оборотними не більше ліміту, установлюваного урядом: 20 мінімальних місячних окладів. Періодичне підвищення ліміту коштів праці в обороті, викликане інфляційними процесами, призводить до необхідності перекладу предметів зі складу основних засобів у складі оборотних засобів. У цьому слід враховувати, крім ліміту, такі чинники, як фінансове стан підприємства, оскільки переклад пов’язані з донарахуванням до 50 чи до 100% (залежно від прийнятої облікової політики зносу) зносу в собівартість продукції, і навіть цінність коштів на підприємства (схоронність предметів групи основних засобів вище, ніж засобів у обороте).

При встановленні кордонів між основними фондами і коштами праці обороті слід враховувати також спосіб оплати, оформлення розрахункових документів і наявність пільги з податку додану вартість тому випадку, коли вартість майна разом із сумами двох перелічених вище податків більше встановленого для підприємства ліміту, а без них менше. Що стосується, якщо вартість майна без ПДВ менше від встановленого для підприємства ліміту оборотних засобів, а сума податків вище, те майно враховується у складі оборотних засобів. Не ставляться до основних засобів і враховуються в складі малоцінних предметів та інших цінностей предмети, службовці менш один рік, незалежно від своїх стоимости.

Основні кошти підприємства у процесі виробництва поступово зношуються. Знос — вартісний показник втрати об'єктами основних коштів фізичних якостей при втрати технічних і стабільності економічних властивостей, а як наслідок — вартості. Тому підприємство має забезпечити нагромадження коштів, необхідні придбання і відновлення остаточно зношених основних фондів. Таке накопичення досягається за рахунок у витрати виробництва сум відрахувань, котрі називають амортизационными.

Розмір зносу (амортизація) основних засобів залежить від величини початкової (балансовою) вартістю, їм, сформованій з покупною вартості, витрат за транспортування, монтаж, установку (без ПДВ) і норми амортизаційних відрахувань, затверджених постановою уряду Норми амортизаційних відрахувань широко диференційовані на машини та устаткування як з технічного призначенню, а й у видам робіт, котрим вони використовуються, й за галузями промисловості. Особливості окремих видів виробництв, режим експлуатації устаткування, природні умови, які викликають підвищений знос коштів, враховуються з застосування відповідних поправочных коефіцієнтів, встановлених до норм амортизаційних відрахувань. Нарахування зносу припиняється принаймні нарахування (відшкодування) підприємством повної початкової (відновлювальної) вартості основних средств.

Відповідно до рішенням уряду РФ підприємства, можуть виробляти так звану прискорену амортизацію основних засобів за обов’язкового узгодженні з економічним відомством. Практика застосування прискореної амортизації загальних підставах не знайшла широко він як через множинності умов, виконання яких суворо обов’язкове, і через можливих фінансових наслідків зростання собівартості продукції, а отже, завищення цін реалізації на вироблену продукцію. Більше широко прискорена амортизація використовують у практиці роботи малих підприємств, які за рік початку експлуатації можуть списувати додатково як амортизаційні відрахування до 50% початкової вартості основних фондів яка відслужила вже більше трьох років, і навіть виробляти прискорену амортизацію активною частиною виробничих фондов.

Відповідно до «Положенням склад витрат, які включаємо в собівартість продукції», на поточні витрати виробництва ставляться витрати з підтримці основних виробничих фондів у стані (витрати на технологічний огляд й відхід, для проведення поточного середнього та капітального ремонтів). У цьому видатки ремонт може бути відбито у собівартості трьома вариантами.

За першого варіанті видатки ремонт входять у собівартість того звітний період, де вони виникли, по відповідним елементам витрат (матеріальні витрати, видатки оплату праці та інші). З метою рівномірного списання витрат з ремонту основних виробничих фондів на собівартість продукції допускається включення їх у собівартість з встановленого підприємством нормативу із відображенням різниці між загальної вартістю ремонту й сумою вартості за нормативом на собівартість продукції складі витрат майбутніх периодов.

При другому варіанті підприємство створює ремонтний фонд (резерв) для фінансування ремонтних робіт. Ремонтний фонд зазвичай створюється на великих підприємствах, із велику кількість основних фондів. У зв’язку з що перебігають економіки інфляційними процесами економічну доцільність створення ремонтного фонду різко снизилась.

Третій варіант передбачає врахування фактично вироблених ремонтних робіт у складі витрат майбутніх періодів з наступним рівномірним списанням на собівартість. В усіх трьох випадках джерелом фінансування ремонтних робіт виступають поточні витрати, й гендерні відмінності в одному: в собівартість якого з періодів попереднього, поточного чи наступного будуть входять витрати на: ремонт. У кожному разі ремонтний фонд визначається з балансову вартість основних виробничих фондів і нормативу відрахувань, затверджуваних у порядку самими підприємствами: або у твердої фіксовану суму, або у відсотках початкової (відновлювальної) вартості основних фондів. Правильність освіти ремонтного фонду, й його у умовах роботи підприємства періодично (але в наприкінці року обов’язково) перевіряється по даним кошторисів розрахунків й за необхідності корректируется

Підприємство проти неї самостійно обирати спосіб чи базу для розподілу непрямих виробничих витрат між об'єктами калькулирования при розрахунку повної собівартості. Великі середні підприємства при обгрунтуванні даного пункту облікової політики користуються старими галузевими інструкціями із планування, обліку виробництва та калькулюванню собівартості продукції, надалі до розробки нових інструкцій під аналогічною назвою, т. е. непрямі витрати розподіляються деякі види продукції пропорційно зарплаті основних виробничих рабочих.

У статті «Інші виробничі витрати» плануються і враховуються витрати, що входять до склад собівартості продукції, але з які стосуються раніше переліченим статтям затрат.

Традиційним для російського обліку є варіант, у якому оцінка зобов’язань відбивається у обліку без належних до виплати відсотків з зобов’язанням. Такий порядок оцінки заборгованості себе виправдовував, коли відсотки становили незначну частку кредиту та мало впливали на собівартість калькулируемой продукції. У разі, коли підприємствам доводиться за своїми зобов’язаннями повертати часто вдвічі більше, такий порядок обліку спотворює реальність, і достовірність собівартості продукції. Тому плату кредити стала складовою калькуляції продукції. Невід'ємною частиною господарських коштів підприємства стають нематеріальні активи (узагальнену поняття, що застосовується для позначення групи активів підприємства, які мають фізичними властивостями, але забезпечують можливість отримання прибутку протягом багато часу (понад рік) або). Залежно від своєї призначення та зняття функцій, виконуваних в господарську діяльність, нематеріальні активи поділяються на 3 основні групи: інтелектуальну власність, майнових прав, відкладені витрати. До інтелектуальної власності ставляться винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, «ноу-хау», програми електронно-обчислювальних машин та фінансової бази даних, авторські і суміжні права. До майновим ставляться права користування землею, водними ресурсами, надрами, майном. До відкладеним затратам ставляться організаційні витрати (витрати), об'єктивно які під час освіті підприємства, зазвичай зараховують до нематеріальною активам досвідчено- конструкторські роботи (у своїй критерієм, є їх корисність і зокрема можливість використання у виробництві тривале время).

Нематеріальні активи, вступники на підприємство як вкладів у статутного фонду акціонерного товариства, товариства — вартість визначається за домовленістю сторін, якщо надходять від підприємств й з — вартість їхнього перебування визначається з фактичні витрати, при безоплатному отриманні з інших підприємстві осіб — вартість встановлюється експертним шляхом. Вибуття нематеріальних активів має місце при реалізації їх за договірної, узгодженої вартості, безоплатну передачу іншим підприємствам, списання у зв’язку з повним зносом та втратою дохідних властивостей, внесенні об'єктів нематеріальних активів як вкладів у статутні фонди спільних чи дочірніх фірм і акціонерних обществ.

Нематеріальні активи переносять початкову вартість рівномірно (щомісяця) на витрати виробництва чи звернення з нормам, самостійно обумовлених підприємством, з за встановлений термін їх використання. Є кілька шляхів встановлення термінів корисного використання нематеріальних активів, отже, визначення норми зносу (амортизации).

По нематеріальною активам інтелектуальної власності (винаходи, авторські права, «ноу-хау») підприємство самостійно встановлює термін корисного використання. У цьому головним чинником, впливає на обгрунтування норми щорічних амортизаційних відрахувань, може бути термін, в протягом якого даний вид нематеріальних активів приноситиме прибуток підприємству. Точнісінько встановити тривалість такого терміну дуже важко, на ухвалення рішення про тривалості амортизаційного періоду може вплинути також величина початкової вартості об'єкта нематеріальних активів, яка може уплинути зміна собівартості продукції предприятия.

По нематеріальною активам, якими неможливо визначити термін корисного використання, норми зносу встановлюються для 10 років (але з більш терміну діяльності підприємства), т. е. норма амортизаційних відрахувань — 10% в год.

У статті «Внепроизводственные (комерційні) витрати» плануються і враховуються витрати, пов’язані з збутом продукції. До їх складу входять: Витрати тару, упаковку, вироблені відповідно до умов договору з допомогою предприятия-поставщика, транспортні Витрати збут продукції, вироблені з допомогою постачальника (т. е. коли вільні оптові ціни встановлено франко — станція відправлення (навантаження, розвантаження, доставка), інші витрати на збуту (комерційні збори, витрати на аналізу продукції), передбачені фінансовим планом підприємства Витрати на тару включаються у внепроизводственные витрати на тому випадку, коли затаривание й упаковки готової продукції виробляються після його здачі складу. Якщо затаривание виробляється у цехах до здачі готової своєї продукції склад, вартість тари входить у виробничу собівартість продукції. Внепроизводственные (комерційні) витрати щомісяця у паї, що належить до реалізованої продукції, списуються на бухгалтерський рахунок 46 «Реалізація». Для цього він внепроизводственные витрати попередньо розподіляються пропорційно планової собівартості відвантаженої продукции.

Під час упорядкування звітних калькуляцій визначається повна собівартість випущеної продукції, тому внепроизводственные (комерційні) витрати розподіляються безпосередньо на окремі види продукції шляхом прямого обліку. Якщо на одиницю продукції не можна визначити прямим рахунком, їх розподіляють пропорційно вазі, обсягу чи планової виробничої себестоимости.

Оскільки досліджуване підприємство частково належить до сфери послуг, а саме: в курортно-оздоровчий туристичний комплекс «Интурист-Нарзан» входить готель санаторію, то, при калькулюванні собівартості враховуються такі статті затрат:

1. Заробітна плата,

2. Матеріальні витрати з змісту помещения,

3. Теплоэнергопотребление, в т. ч.

V электроэнергия

V теплова энергия

V вода і стічні воды

V связь

4. Амортизаційні отчисления,

5. Інші затраты.

1.3. Планування прибыли.

План за прибутком рекомендується складати: у цінах і промислових умовах планованого періоду, у цінах і промислових умовах, порівнянні з попереднім роком, у діючих цінах і правових умовах. Для повного та всебічного обліку впливу зміни, використання звітних даних минулого року і забезпечення відповідності між перспективним і поточними планами підприємства розрахунки прибутку спочатку їх необхідно виконувати у цінах і промислових умовах минулого року, а порівняння з перспективним планом необхідний розрахунок й у цінах, які у перспективному плане.

Одночасно доцільно визначити вплив зміни, тарифів, умов оплати праці та інших схожих чинників на витрати виробництва та прибыль.

Кінцевим фінансовим сукупно це дає балансовий прибуток. Вона включает:

> прибуток від продукції, виконання робіт і надання послуг основного производства,

> прибуток за іншої реалізації, зокрема основних фондів чи іншого непотрібного майна предприятия,

> фінансові результати від позареалізаційних операций.

Прибуток від продукції (послуг) доцільно розраховувати по окремих видів господарську діяльність роздільно. Такий їхній підхід зумовлено тим, деякі види діяльності а також податками на прибуток і додану вартість (ПДВ). Це підвищує точність і об'єктивність розрахунків як оподатковуваної бази, і величини податків і прибыли.

Значимість прибуток від реалізації продукції (П6) можна визначити по наступній формуле:

[pic], (1.3. 1) де ВРi — прибуток від реалізації i-го виду продукції відпускні ціни підприємства, тис. крб., Офi — відрахування у позабюджетні фонди, включаемые в відпускну ціну i-го продукції, тис. крб., Hai — акцизний податок, тис. крб., НДСi — податку додану вартість, тис. крб., Сi — повна собівартість i-и реалізованої продукції, тис. крб., п — кількість видів продукции.

Розрахунок прибуток від реалізації конкретної продукції починається з розрахунку залишків нереалізованої своєї продукції початок планованого року (кінець звітного року — року, попереднього планируемому).

У залишки входить готову продукцію складі, в неотфактурованных поставках (не оформлених транспортними і платіжними документами), якщо таке має місце, і відповідальному збереженні у покупців (клієнтів). Дані про залишках готової своєї продукції початок планованого роки можна узяти з даних бухгалтерського обліку. Проте за момент складання фінансового плану (за один-два кварталу до закінчення звітного року) вони, зазвичай, невідомі. Тому залишки готової своєї продукції кінець звітного року розраховуються, з прогнозних оцінок чинників, які впливають їх науковий рівень, наприклад, зміни обсягів реалізації, форми безготівкових розрахунків, обсягу бартерних поставок, платоспроможного спроса.

Потім розраховуються залишки нереалізованої готової своєї продукції кінець планованого року, звані вихідні залишки. Вони розраховуються, з середньодобового випуску продукції і на нормативу запасів готової продукції днях по формуле:

[pic] (1.3. 2) де Пt — обсяг товарної продукції відпускні ціни підприємства, тис. крб., Але — норматив залишків готової своєї продукції складі, днів, 360 — розрахункове кількість днів, у году.

За підсумками зміни залишків готової своєї продукції початок і поклала край планованого року й обсягу товарної продукції, розрахованих за повною собівартості й у відпускні ціни, визначається обсяг реалізованої продукції (за повною собівартості й у відпускні ціни) і прибуток, отриманий від цього виду продукції. Величина доходу (Цв) розраховується як сума доходу реалізації товарної продукції (Двt) і доходу на залишках готової своєї продукції початок планованого року (Двн) за мінусом доходу на залишках наприкінці планованого року (Двк) по формуле:

Д в = Д вн + Двt + Двк, (1.3. 3)

Величина доходу за кожним видом продукції (Двt) розраховується з урахуванням плану виробництва, плану зміни залишків готової нереалізованої продукції, відпускних цін, і кошторису витрат за провадження з формуле:

Д Bt = B Pi — Ci ,

(1.3. 4) де Врi — прибуток від реалізації i-го виду продукції відпускні ціни підприємства, Сi -повна собівартість, розраховувана з урахуванням кошторису витрат за виробництво i-го виду продукции.

За підсумками кошторису витрат розраховуються видатки валову продукцію, виробнича і повна собівартість товарної продукції, собівартість реалізованої продукції, здійснюється нормування оборотних засобів. У висновок розраховується плановий обсяг прибуток від реалізації цього виду продукції (Пбi) по формуле:

П бi = Двi — O фi — H ai — ПДВ і, (1.3. 5)

где ОФi — відрахування у позабюджетні фонди від i-го продукції, Hаi — акцизний податок від i-и продукції, НДСi — податку додану вартість від i-и продукції, Двi — прибуток від реалізації i-го виду продукции.

Загальний обсяг планової прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) розраховується як сума прибутку з усіх видів продукції з формуле:

[pic], (1.3. 6)

где п — кількість видів продукції (робіт, послуг), запланованих до реалізації в плановому году.

Використання методу прямого рахунки у разі планування прибутку передбачає наявність на даний момент розрахунків кола різних даних. Проте динамізм довкілля, невизначеність економічної ситуації в іноді неможливо прогнозувати деякі економічні параметри, що впливають фінансові результати, з достатньою мірою достовірності. У таких випадках доводиться задовольнятися оцінними розрахунками прибутку, виконуваними з урахуванням досягнутого рівня прибутків і прогнозованого відсотка инфляции.

Прогнозований обсяг прибутку (Пб) розраховується за формуле:

П б = П бо x I u, (1.3. 7)

где Пбо-фактическая прибуток, отримана у звітній року, I u — прогнозований річний індекс инфляции.

Ефективним засобом прогнозування прибутку, особливо у зарубіжної практиці управління, є графіки рентабельності, враховують складні взаємозв'язку між витратами, обсягом реалізації, прибутком і ціною. Вони дозволяють вирішити ряд складних питань: «Що буде прибутково, якщо випуск зменшиться?» «Що буде пов’язаний із прибутком, якщо ціна збільшиться, витрати знизяться, а реалізацію упадет?»

Коли фірма виробляє, в собівартості якої переважають витрати на матеріали, а ціни на всі матеріали коливаються широтою діапазону, структура виробництва постійно змінюється, норма прибутку щодо різноманітних видів продукції різна, Витрати рекламу тісно пов’язані з обсягом продажів, технологія виробництва швидко змінюється, то графіки рентабельності можуть бути корисними в тому разі, якщо результати аналізу зміни цих факторів в будущем.

Балансова прибуток підприємства, окрім прибутку від продукції, входять також прибуток за іншої реалізації, прибуток за поза реалізаційних операций.

Під прибутком від іншої реалізації розуміється фінансовий результат від реалізації: основних фондів, сировини, матеріалів, нематеріальних активів в вигляді ліцензій, патентів, торгових марок, цінних паперів, іноземної валюти, і іншого майна підприємства. Прибуток визначається вигляді різниці між відпускної ціною і балансовою вартістю майна, видатками у, непрямими податками, і відрахуваннями у позабюджетні фонди, включаемыми в відпускну цену.

Позареалізаційні прибутку (збитки) характеризують додаткові можливості підприємства отримувати прибутки в ринкових умов. Перелік джерел таких доходів досить широкий. До них віднести следующее:

> доходи від здачі майна у найм і лизинг,

> прибутки від короткострокових і частка довгострокових фінансових, вложений

(придбання акцій і пайова участь у деятельности,

> доходи інших підприємств, купівля облігацій, надання позик іншим господарюючим субъектам),

> сальдо сплачених і збереження одержаних штрафів, пені, неустойок (крім санкцій у розрахунках із держбюджетом і позабюджетними фондами),

> інші доходи (прибуток минулих років, виявлена у звітній періоді, прибутки від до оцінки товарів, відсотки за коштами на розрахункових і депозитних рахунках предприятия).

При плануванні позареалізаційних операцій важливо врахувати як прибуток, а й збитки, що мати місце у плановому периоде.

Основні джерела таких убытков:

> збитки за операціями минулих років, виявлені у звітній року, які потрібно погасити в планованому периоде,

> втрати від уцінки товаров,

> втрати від списання дебіторську заборгованість, зажадати що її представляється возможным,

> витрати з анулював заказам,

> судові издержки.

У наступному розділі проведемо аналіз фінансового планування аналізованого підприємства — КОТК «Интурист-Нарзан».

2. Аналіз фінансового планирования

по КОТК «Интурист-Нарзан».

2.1. Коротка характеристика КОТК.

Курортно-оздоровчий туристський комплекс «Интурист-Нарзан», будучи філією акціонерного товариства «Ставропольинтур», має право власність, приватизовану в держави (викуплену), відповідно до кількості акцій акціонери, як працівників комплексу, а й усіх засновників. Оскільки «Ставропольинтур» є акціонерним суспільством закритого типу, він контролює рух цінних паперів. Весь акціонерний капітал распределён на прості звичайні акції. Привілейованих акцій немає, як і акцій федеральної, крайової і муніципальної собственности.

Діяльність підприємства регулюється частиною 1 Цивільного Кодексу, Законом про акціонерних товариствах, внутрішніми нормативними документами, Установчим договором та статутом акціонерного товариства — підприємством з іноземними инвестициями.

Філія закритого акціонерного товариства «Ставропольинтур» — курортно- оздоровчий туристський комплекс «Интурист-Нарзан» є відособленим підрозділом акціонерного товариства, що є юридичною особою по законодавству РФ.

Філія створено за рішенням Ради директорів Товариства і чи діє у відповідно до законодавства Російської Федерации.

Курортно-оздоровчий туристський комплекс «Интурист-Нарзан» введений у правове експлуатацію 15 жовтня 1992 года.

Вперше своє рішення про будівництво высокоразрядной готелю разом із лечебно-оздоровительным комплексом повністю виправдала себе. Курортно-оздоровчий туристський комплекс «Интурист-Нарзан» побудований за індивідуальному проектові польської фірмою «Будимэкс». За якістю обробки, оснащення номерів, організації харчування і кількості надання послуг готельний комплекс атестований як готель розряду «Вищий А» чи «4 зірки» з питань міжнародної классификации.

Готель в туркомплексе в Кисловодську є найкращий готель в регіоні Кавказьких Мінеральних Вод. Кавминводы славляться своїми мінеральними джерелами, протягом останніх 150 років тут інтенсивно розвивається курортна база із широкою діапазоном медичних услуг.

Нині Ставропіллі - одна з головних курортних, промислових і сільськогосподарських центрів півдня Росії. Більше розвинене сільське господарство, основними галузями якого є вирощування кукурудзи і пшениці, розведення овець тонкорунних пород.

Широко відомий курортний регіон — Кавказькі Мінеральні Води — лежить у південній частині Ставропольського краю. Його становлять чотири бальнеологічних курорту — Пятигорск, Кисловодськ, Єсентуки і Железноводск, що лежать біля підніжжя сімнадцяти гір вулканічного походження. Близько 120 мінеральних джерел 23 видів сконцентровано на порівняно невеличкий території у 180 кв. км.

Озеро Тамбукан, що є є джерелом лікувальної бруду, розміщено менш як за 10 км. південніше р. Пятигорска.

М’який континентальний клімат і розмаїтість природного ландшафту сприяють різних видів туризму. Але найбільше привабливі Кавминводы. Тут нежарке літо — середня температура в Кисловодську +19 0 З, і м’яка зима за середньої температурі - 4 0 З, безліч сонця, чистий гірський повітря, потужні джерела вуглекислих вод дозволили перетворити Кисловодськ на найбільший кардіологічний курорт, й тут створено сприятливі умови на лікування відпочинку у час року. Туризм на Ставропіллі визнаний пріоритетною галуззю розвитку економіки краю. Курортно-оздоровительному туркомплексу «Интурист-Нарзан» лише вісім років, але його добре знають іноземні гостей із більш як 50-ти країн світу, побували за це время.

Основне призначення туристського комплексу — обслуговування трьох категорій клиентов:

V туристов,

V бізнесменів та специалистов,

V російських і закордонних громадян, бажаючих проходити лікування під час власної базі комплекса.

Курортно-оздоровчий туркомплекс лежить у центральній частині міста Кисловодська, з відривом 1 кілометрів від залізничного вокзалу й у 45 кілометрів від аеропорту Мінеральні Воды.

Адреса курортно-оздоровчого туристського комплексу: Росія, 357 700, Ставропольський край, р. Кисловодськ, вул. Желябова, 5, тіл. 3−63−65, факс (879−37) 5−97−57, телетайп 307 105 «Люкс»

Відповідно до цілями своєї діяльності філія здійснює такі функції:. забезпечує оснащення чинного курортно- оздоровчого та готельної комплексу устаткуванням, меблями, різним інвентарем і матеріалами,. надає російським та іноземним туристам і громадянам основні додаткові послуги з проживання, харчуванню і комплексному обслуговування,. організує реалізацію власної продукції, і навіть товарів народно — художніх промислів, сувенірної, фірмової продукції, товарів народного споживання,. виробляє реалізацію готових лікарських форм через власні чи здані у найм кіоски,. укладає договори з іншими фірмами, появою спільних підприємств, російськими, підприємствами і підприємствами з іншими інвестиціями про надання послуг, що з предметом своєї діяльності - лікування, оздоровлення, відпочинок,. надає комплексні курортні, лікувально-оздоровчі послуги через власне ліцензоване лікувальний заклад,. дотримується єдину господарську політику акціонерного товариства, забезпечує виконання договірних зобов’язань,. Здійснює роботу з добору, розстановці кадрів, атестації, підготовки й підвищення рівня майстерності і профессионализма.

Керівництво діяльністю філії здійснює директор, призначуваний Генеральним директором Товариства і діє за дорученням, котру видають Обществом.

Директор филиала:

V відпо-відає всю административно-хозяйственную і фінансовий діяльність филиала,

V організовує й контролює всю діяльність филиала,

V за дорученням діє від імені суспільства на межах повноважень, визначених справжнім Положенням та інші рішеннями Общества,

V здійснює оперативне керівництво діяльністю філії відповідно до Положенням про филиале,

V розпоряджається засобами філії не більше наданих йому прав, робить угоди рамках предмета діяльності филиала,

V не більше наявних повноважень видає накази і вказівки, обов’язкові всім працівників филиала,

V відкриває банках розрахункові й інші счета,

V приймає роботу і звільняє з роботи працівників філії в

V відповідності зі штатний розклад, застосовує до них заходи заохочення і накладення ними стягнень відповідно до правилами внутрішнього трудового розпорядку і нині діючим трудовим законодавством РФ,

V робить інші дії, необхідних досягнення мети і задач

Общества.

2.2. Анализ фінансового становища КОТК.

Фінансово стійким є така господарюючий суб'єкт, який через рахунок власні кошти покриває кошти, спрямовані на активи (основні фонди, нематеріальні активи, його оборотні кошти), передбачає невиправданою дебіторської та кредиторської заборгованості і розплачується в термін за своїми обязательствам.

Основою фінансової стійкості є раціональна організація та використання оборотних засобів. У процесі аналізу фінансового становища приділяють значну увагу складу та розміщення активів підприємства. Аналіз складу і розміщення активів фірми проходить за наступній форме:

Таблиця 2.2.1.

Аналіз складу і розміщення активів КОТК «Інтурист — Нарзан» | |Активи |1998 р |1999 р. |Зміна | |№ | | | | | |п/| | | | | |п | | | | | | | |тис. |% |тис. |% |тис. |% | | | |крб. | |крб. | |крб. | | |А |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 | |1 |Нематеріальні активи |29 424 |0,2 |17 091 |0,09 |-12 333 |-0,11| | | | | | | | | | |2 |Основні кошти |12 212 463 |87,0 |16 580 129|86,36 |4 367 666|-0,64| | | | | | | | | | |3 |Капітальні вкладення |125 232 |0,9 |74 870 |0,39 |-50 362 |-0,51| | | | | | | | | | |4 |Розрахунки з засновниками|- |- |- |- |- |- | | | | | | | | | | |5 |Оборотні кошти |1 668 378 |11,9 |2 526 816 |13,16 |858 438 |1,26 | |6 |Падіння |- |- |18 388 |0,09 |+18 388 |0. 09 | |РАЗОМ: |14 035 497 |100 |19 217 294|100 |5 181 797|- | | | | | | | | |

Дані таблиці видно, що активи підприємства збільшились протягом звітний рік 5 181 797 тис. крб., чи 36,8%. Кошти в активах було розміщено так: нематеріальні активи — 17 091 тис. крб., чи 0,09%, кошти — 16 580 129 тис. крб., чи 83, 36%, його оборотні кошти — 25 268 129 тис. крб., чи 13, 16%, капітальні вкладення — 74 870 тис. крб., чи 0,39%.

Важливими показниками оцінки фінансової стійкості є темп приросту реальних активів (реальних власного майна, і фінансових вкладень з їхньої дійсною вартості). Реальними активами є нематеріальні активи, знос основних фондів і матеріалів, використання прибутку, позикові средства.

Темп приросту реальних активів характеризує інтенсивність нарощування майна, і визначається по формуле:

[pic], (2.2. 1) де, А — темп приросту реальних активів, %,

З — кошти та й не враховуючи зносу, торгової націнки, нематеріальних активів, використаної прибыли,

З — запаси й затраты,

Д — кошти, розрахунки й інші активи не враховуючи позикових коштів. Имеем:

[pic]

Отже, інтенсивність приросту реальних активів протягом року становила 38,6%, що свідчить про поліпшенні фінансової стійкості предприятия.

Наступним моментом аналізу вивчення динаміки і структури джерел фінансових ресурсов.

Таблиця 2.2.2.

Аналіз динаміки і структури джерел фінансових ресурсів |№ |Види джерел |1998 р. |1999 р. |Зміна | | |фин. | | | | | |ресурсів | | | | | | |тис. |% |тис. |% |тис. |% | | | |крб. | |крб. | |крб. | | |А |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 | |1. Власні кошти | |1. 1|Добавочный капитал|12 547 453|90,1 |17 261 429 |90,1 |4 713 886|- | |. | | | | | | | | |1. 2|Фонд накопичення |1098 |0,01 |1098 9005 |0,005|-339 690|-0,005| |. |Нерозподілена |348 695 |2,5 | |0,05 | | | | |прибуток | | | | | |-2,45 | |РАЗОМ: |12 897 336|92,61|17 271 532 |90,15|4 374 196|-2,5 | | | | | | | | | |2. Позикові кошти | |2. 1|Долгосрочные займы|106 640 |0,76 |56 640 |0. 29 |-50 000 |-0,47 | |. | | | | | | | | | |РАЗОМ: |106 640 |0,76 |56 640 |0. 29 |-50 000 |-0,47 | |3. Залучені кошти | |3. 1|Расчеты з |802 917 |5,72 |1 376 582 |7,2 |573 665 |+1,48 | |. |кредиторами | | | | | | |

Продовження табл. 2.2.2 |№ |Види джерел |1998 р. |1999 р. |Зміна | | |фин. | | | | | |ресурсів | | | | | | |тис. |% |тис. |% |тис. |% | | | |крб. | |крб. | |крб. | | |А |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 | |3. 2|Авансы, полученные|828 |0,005|- |- |-828 |-0,005| |. | | | | | | | | | |від покупців і | | | | | | | | |замовників | | | | | | | |3. 3|Доходы майбутніх |2580 |0,02 |22 520 |0,01 |19 940 |+0,08 | |. |періодів | | | | | | | |3. 4|Прочие |225 196 |1,6 |490 020 |2,5 |264 824 |+2,5 | |. | | | | | | | | |РАЗОМ: |1 031 521 |7,34 |1 889 122 |9,8 |857 601 |+2,5 | |УСЬОГО: |14 035 497|100 |19 217 294 |100 |5 181 797|- |

З табл. 2.2.2. видно, сума всіх джерел фінансових ресурсів підприємства зросла на 5 181 797 тис. крб., чи 27,0%: зокрема кошти збільшилися на 4 374 196 тис. крб., чи 25,3%, і залучені кошти зросли на 857 601 тис. крб., чи 45,4% (в основному рахунок збільшення заборгованості кредиторам на 573 665 тис. крб.). За звітний рік змінився склад джерел коштів: частка власних коштів знизилася на 2,5 відсоткових пункти, залучених коштів збільшилася на 2,5 відсоткових пункти. Зростання, хоч і незначну, власні кошти позитивно характеризує роботу предприятия.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства використовуються коефіцієнти автономії і втратити фінансове устойчивости.

Коефіцієнт автономії характеризує незалежність фінансового становища підприємства від позикових джерел коштів. Він показує частку власних засобів у загальній сумі источников.

[pic], (2.2. 2)

где До, а — коефіцієнт автономии,

М — кошти, тис. руб. ,

І ст — загальна сума джерел позикових коштів, тис. руб.

До АТ у базисному року =[pic] [pic]

17 271 532

До А1 у звітній року = ---------------------------- = 0,89

19 217 294

Мінімальна значення КА приймається лише на рівні 0,6.

Оскільки КА й у базисному й у звітному періодах більше 0,6, його висока величина свідчить про сповнену фінансової незалежності підприємства. Існує деяка тенденція до підвищення коефіцієнта автономії (на 0,06 за звітний період), але це свідчить про збільшення фінансової незалежності й зниженні ризику фінансових затруднений.

Коефіцієнт фінансової стійкості є співвідношення власних і позикових средств.

М

До у = --------, (2.2. 3)

До + З де До у — коефіцієнт устойчивости,

М — кошти, тис. руб. ,

До — кредиторської заборгованості та інші залучені кошти, тис. руб. ,

З — позикові кошти, тис. руб.

Имеем:

12 897 336

До у0 — в базисному року = --------------------------------- = 11,4

1 028 113 + 106 640

17 271 532

До у1 — у звітній року = --------------------------------- = 9,0

1 866 602 + 56 640

Отже, КОТК «Інтурист — Нарзан» перестав бути фінансово — стійким і поза звітний період коефіцієнт фінансової стійкості зменшився на 2,4 пункта.

Наступним етапом аналізу вивчення стану власних обігових коштів і кредиторської задолженности.

Джерелами освіти власні кошти є статутний капітал, відрахування з прибутку (в резервний фонд, до соціальних фондів соціального призначення — фонд накопичення та фонд споживання), цільові фінансування й надходження, вклади засновників і орендні обязательства.

Аналіз наявності і рух власних оборотних засобів підприємства передбачає визначення фактичного обсягу коштів і внутрішніх чинників, впливають з їхньої динамику.

Таблиця 2.2. 3

Аналіз наявності і рух власних оборотних засобів підприємства |№ |Показники, тис. крб. |1998 р. |1999 р. |Зміна | |1 |Додатковий капітал |12 547 543 |17 261 429 |+4 713 886 | |2 |Фонди спеціального призначення |1098 |1098 |- | |3 |Нерозподілена прибуток |348 695 |9005 |-339 690 | |Разом джерел власних |12 897 336 |17 271 532 |+4 374 196 | |коштів | | | | |Виключаються: | |1 |Нематеріальні активи |29 424 |17 091 |-12 333 | |2 |Основний капітал |12 212 463 |16 580 124 |+4 637 661 | |3 |Довгострокові фінансові вкладення|- |- |- | |4 |Розрахунки з засновниками |- |- |- | |5 |Інші внеоборотные активи |- |- |- | |6 |Падіння |- |18 388 |+18 388 | |Разом виключається: |12 241 887 |16 615 603 |+4 373 716 | |Власні його оборотні кошти: |655 449 |655 929 |+480 |

З таблиці видно, що з звітний рік власні його оборотні кошти підвищилися на 480 тис. крб., переважно з допомогою зростання основний капітал на 28,0%.

Збільшення суми власних оборотних засобів свідчить у тому, що це підприємство як зберегло наявні кошти, а й нагромадило додаткову їх сумму.

Переходимо до аналізу кредиторську заборгованість предприятия.

Таблиця 2.2. 4

Аналіз руху кредитної заборгованості КОТК «Інтурист — Нарзан» | |1998 р |1999 р |Зміна | |Кредиторська заборгованість тому | | | | |числі: | | | | |А) постачальники і підрядчики |802 917 |1 376 582 |+ 573 665 | |Б) з праці |126 840 |276 626 |+ 149 786 | |У) із соціального страхуванню і |56 511 |123 935 |+ 67 424 | |забезпечення |36 141 |65 033 |+ 28 892 | |Р) заборгованість до бюджету |- |- |- | |Д) аванси отримані |5704 |24 426 |+ 18 722 | |Є) інші кредитори | | | | |РАЗОМ: |1 028 113 |1 866 602 |+ 838 489 |

У звітному року кредиторської заборгованості становила 186 602 тис. крб., і проти минулим вона зросла на 838 489 тис. крб. Такий зростання зумовлено тим, значно зросла заборгованість постачальникам і подрядчикам.

Для поглиблення аналізу руху кредиторську заборгованість і фінансового стану необхідно виявити і проаналізувати динаміку невиправданою кредиторську заборгованість. До неї належить заборгованість постачальникам по неоплаченим вчасно розрахунковим документам. На підприємстві є тільки кредиторської заборгованості постачальникам по акцептованим розрахунковим документам, термін оплати яких немає настав. Ця заборгованість є нормальної кредиторської заборгованістю. Отже, КОТК «Інтурист — Нарзан» невиправданою заборгованості не имеет.

Подальший аналіз оборотних засобів проходить за напрямку вивчення динаміки і складу оборотних засобів. При аналізі сопоставляются суми оборотних засобів початку і поклала край звітного периода.

Таблиця 2.2.5.

Аналіз динаміки оборотних засобів КОТК «Інтурист — Нарзан» |Види оборотних |1998 р. |1999 р. |Зміна | |коштів | | | | | |Тис. |% |Тис. крб. |% |Тис. крб. |% | | |крб. | | | | | | |А |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |Виробничі |809 570 |33,3 |1 338 955 |35,3|+529 385 |+2,0 | |запаси | | | | | | | |А |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |МБП (ост. стоимость)|257 215 |10,6 |625 204 |16,5|+367 989 |+5,9 | |Незавершене |179 227 |7,4 |319 587 |8,4 |+140 360 |+1,0 | |виробництво | | | | | | | |Витрати майбутніх |20 985 |0,9 |42 816 |1,1 |+21 831 |+0,2 | |періодів | | | | | | | |Готова продукція |137 452 |5,6 |183 541 |4,8 |+46 089 |-0,8 | |Сировину, матеріали і |214 691 |8,8 |167 807 |4,4 |-46 884 |-4,4 | |ін. | | | | | | | |Дебіторська |734 097 |30,2 |726 258 |19,2|-7839 |-11 | |заборгованість | | | | | | | |Ден. кошти — | | | | | | | |всього: |395 005 |1,6 |193 129 |5,1 |+153 624 |+3,5 | |До того ж: | | | | | | | |А) каса |3414 |0,1 |359 |0,01|-3055 |-0,09 | |Б) розрахунковий рахунок |18 484 |0,7 |64 893 | |+46 409 |+0,7 | |У) валютний рахунок |209 |0,008|75 341 |1,7 |+75 132 |+1,992| |Р) інші грошові |17 398 | |52 536 |2,0 |+35 138 | | |кошти | |0,7 | |1,4 | |+0,7 | |Інші оборотні |- |- |- |- |- |- | |активи | | | | | | | |Разом за активами: |2 432 247 |100 |3 790 426 |100 |+1 358 179 |- |

З таблиці видно, що це загальна сума оборотних засобів за звітний період зросла на 1 358 179 тис. крб. чи 55,8%. У цьому найбільше збільшення сталося з допомогою зростання виробничих запасів на 529 385 тис. крб. чи 65, 4%. Також зросла готову продукцію і незавершене виробництво. Знизилася дебіторська заборгованість на 7839 тис. крб. чи 1,1%.

Далі проаналізуємо кілька специфічних коефіцієнтів фінансової стійкості КОТК «Интурист-Нарзан».

Насамперед, це коефіцієнт концентрації залученого капитала.

Притягнутий капитал

До к.п.к. = -------------------------------------------------------,

(2.2. 4)

Загальний обсяг використовуваного капитала

17 271 532 + 56 640

До к.п.к. = ------------------------------------ = 0,90 = 90%.

19 217 294

Оскільки частка залученого капіталу майже двічі перевищує встановлену норму, то підприємство вважатимуться фінансово неустойчивым.

Щоб самому отримати більш загальну інформацію про КОТК «Інтурист — Нарзан», розрахуємо наступний коефіцієнт — це коефіцієнт концентрації власного капитала.

Власний капітал (Р. IV)

До к.с.к. = -------------------------------------------------------,

(2.2. 5)

Загальний обсяг використовуваного капитала

17 271 532

До к.с.к. = ------------------------------ = 0,9.

19 217 294

Цей коефіцієнт трохи вища встановленого показника і, що фінансове становище підприємства непогані безнадійно, т.к. 90% його майна сформована з допомогою власного капитала.

Щоб охарактеризувати коефіцієнт маневреності власного капіталу необхідно даний коефіцієнт розглянути в динамике.

Власні оборотні средства

До м.с.к. = --------------------------------------------------------- -----------, (2.2. 6)

Власний капитал

1 668 378

До м. з. до. 98. = ----------------- = 0,12 ,

12 897 336

2 526 816

До м. з. до. 99. = ----------------- = 0,15 ,

17 271 532

До м. з. до. 99. 0,15

У м. з. до = ----------------- = ------------- = 1,25.

До м. з. до. 98. 0,12

Динаміка коефіцієнта маневреності власного капіталу більше одиниці. Це свідчить про підвищенні коефіцієнта, підприємствам це позитивна тенденция.

2.3. Стан фінансового планування КОТК.

Планування в КОТК здійснює плановий відділ, що є однією із структурних подразделений.

Фінансове планування включає в себя:

V визначення та обгрунтування основної мети підприємства, встановлення конкретних показників і завдань, необхідні виконання поставленої задачи,

V деталізацію завдання щодо видам й обсягів роботи, конкретним робочих місць й терміни исполнения,

V детальні підрахунки витрат й цінності одержуваних результатів весь період планирования.

Зазвичай після обов’язкового встановлення керівництвом фірми спільної справи плану розпочинається її структурна конкретизація переважають у всіх підрозділах, т. е. встановлення конкретних видів робіт, термінів виконання, потрібних механізмів, матеріалів та інших. Отже, план стає сполучною і спрямовуючим ланкою всієї хірургічної роботи предприятия.

Чим ретельніше розроблено все розділи плану, тим його виконати, менше потрібно ресурсів, краще якість роботи. Багато втрат засобів і часу виникає через незбалансованості плану, наявності у ньому прорахунків, і навіть недисциплінованості учасників його виконання. По цим самим причин знижується й якість які надають услуг.

На розробку плану фахівців із планування потрібно зовнішня інформація, куди входять у собі прогнозні і маркетингові дані, і внутрішня інформація, т. е. :

— наявність і структура виробничих мощностей,

— чисельність кадрів, їх професійний состав,

— финансы,

— наявність й потреби в оборотних средствах,

— готовність і структура нових науково-технічних розробок та др.

Збір і узагальнення котра надходить інформації, її аналіз є предплановой роботою фахівців, що необхідно і розробити самого плана.

Упорядкування плану діяльності підприємства починається з підготовки проекту окремих його частей:

— плану виробництва та реалізації продукции,

— плану матеріально-технічного обеспечения,

— плану з кадрам і збільшення заробітної плате,

— перспективного плану з новій техніці і капітальним вложениям,

— фінансового плана.

План виробництва та реалізації продукції є основою, де розробляються решта частин загального плану підприємства його підрозділів (рис. 2.3. 1).

Насправді кількість частин (розділів) плану підприємства міста і їхніх назв різняться залежно від розмірів підприємств, їхньої галузевої належності і сформованих традицій, проте зміст планової роботи изменяется.

Після розробки частин плану виробляється їх взаємна коригування до повної ув’язування і збалансованості як у материально-финансовым ресурсів, і за часом виконання. Наприклад, поставки підприємству сировини, матеріалів, комплектуючих виробів безпосередньо пов’язуються з фінансовим планом, і навіть з термінами та обсягами виготовлення й випуску продукції, в своє чергу випускати продукцію пов’язують із наявністю робочої сили й виробничими мощностями.

Рис. 2.3.1. Укрупненная структура плану діяльності предприятия.

Отже, досягається збалансованість плану діяльності підприємства, т. е. створюється динамічна система взаємозв'язку виробничих, технічних, економічних, організаційно- адміністративних і соціальних заходів, вкладених у досягнення кінцевої мети, передбачається лад і черговість виконання, встановлюються строки й відповідальних виконавців з усього спектра різноманітних операцій, передбачених планом, визначаються джерела та розміри фінансування, і навіть гранично припустимі витрати з кожному заходу, етапах і видам робіт (рис. 2.3.2.).

Готова продукция

Рис. 2.3.2. Виконання плану на предприятии.

У плані обов’язково вказуються точна характеристика і цьогорічні масштаби кінцевих результатів роботи підприємства у цілому в дат, і навіть результати своєї роботи цехів та інших підрозділів в кожному заходу в отдельности.

З початку виконання плану починається витрачання ресурсів, тому будь-які неточності в плануванні неминуче призводять до втрати засобів і часу на виправлення які виявилися прорахунків, а за браку у підприємства цих коштів — для її банкротству.

Щоб недопущення цього небажаного явища проаналізуємо такі показники як прибуток, приріст оборотних засобів, амортизаційні відрахування, себестоимость.

Таблиця 2.3.1.

Аналіз складу, динаміки і виконання плану балансового прибутку за звітний год.

|Состав |Минулий рік |Звітний рік | |балансовою | | | |прибутку | | | | |Сума, |Струк-|План |Факт | | |крб. | | | | | | |туру, | | | | | |% | | | | | | |Сума, |Струк-|Сумма, |Струк-| | | | |крб. | |крб. | | | | | | |туру, | |туру, | | | | | |% | |% | |Балансова прибуток |502 762 |100 |550 000 |100 |33 860 |100 | |Прибуток від |395 693 |78,7 |425 600 |77,4 |-554 128 |-1636,| |реалізації продукції| | | | | |5 | |Прибуток від іншої |192 377 |38,3 |58 100 |10,6 |79 116 |233,6 | |реалізації | | | | | | | |Позареалізаційні |-85 308 |-17,0 |66 300 |12 |508 872 |1502,9| |фінансові | | | | | | | |результати | | | | | | |

Як свідчать дані табл. 2.3.1., план по балансового прибутку недовиконано на 93,8% (33 860: 550 000) x 100.

Великий питому вагу становлять позареалізаційні - 1502,9%.

Основну частка прибутку на аналізованому підприємстві отримують з допомогою надаваних послуг. Роздрібна торгівля 1999 р. принесла збитки у розмірі 835 527 руб.

План за сумою прибуток від реалізації продукції звітному року не выполнен.

Наступним показником є приріст оборотних засобів — його розрахунок представлено параграфі 2.2. дипломної работы.

Розрахунок планову суму амортизаційних відрахувань представлено табл. 2.3.2.

Таблиця 2.3.2.

Розрахунок планову суму амортизаційних отчислений.

|ГРУППА |Стоимос|Среднегодовая вартість |Норм|Поп|Сумма | |ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ |ть | |а |рав|амортиз| | |на | |амор|очн|. | | |початок | |тиза|ый |отчисле| | |року, | |ции,|коэ|н. | | |тис. | |% |ф. |тис. | | |крб. | | | |крб. | | | |Вводимых|Выбывающи|Итого в| | | | | | | |x | | | | | | | |основных|основных |планово| | | | | | | |фондів, |м | | | | | | |фондів, |тис. руб. |периоде| | | | | | |тис. | |, | | | | | | |крб. | |тис. | | | | | | | | |крб. | | | | |Земельні ділянки і|- |- |- |- |- |- |- | |об'єкти | | | | | | | | |природокористування | | | | | | | | |Будівлі |1 602 596|- |- |1 602 596|4 |1 |641 038,| | |4 | | |4 | | |6 | |Споруди |514 058 |- |- |514 058 |4 |1 |20 562,3| |Машини і |1 574 462|- |6392 |1 567 666|24 |1 |376 239,| |устаткування | | | | | | |8 | |Транспортні |233 176 |- |32 435 |200 741 |12 |1 |24 088,9| |кошти | | | | | | | | |Виробничий і |340 099 |55 321 |21 439 |373 981 |15 |1 |56 097,1| |господарський | | | | | | | | |інвентар | | | | | | | | |Інші види |- |- |- |- |- |- |- | |основних засобів | | | | | | | | |Усього: |1 868 775| | | | | |1 118 026| | |1 | | | | | |, 7 |

Як зазначалося, планування обліку собівартості на підприємствах ведеться за елементам витрат і калькуляционным статтям расходов.

Таблиця 2.3.3.

Витрати виробництва продукції за 1998 р., тис. руб.

|Статьи витрат |План |Факт |Економія, |Откло- |Струк-т| | | | |+ |нение, |ура | | | | |Перевитрата|% |витрат,| | | | |, | |% | | | | |- | | | |Матеріальні витрати |697 120 |706 894 |-9774 |101,4 |9,6 | |Витрати на оплату праці |1 386 890 |2 171 627 |-784 737 |156,5 |30,0 | |Відрахування на соціальні |783 020 |872 715 |-99 695 |113 |12,0 | |потреби | | | | | | |Амортизація основних |376 739 |374 839 |1900 |99,5 |5,0 | |коштів | | | | | | |Інші витрати |3 983 086 |3 181 076 |802 010 |79,8 |43,4 | |Разом: |7 216 855 |7 307 151 |-90 296 |101,2 |100 |

У 1998 року фактична собівартість була вищою планової на 90 296 тис. крб., чи 1,2%. За статтею «Інші витрати» відбулася економія на 802 010 тис. крб., чи 20,2%. Це тим, що знизилися Витрати рекламу, зі страхування відпочиваючих, на благоустрій, на прання білизни, знос малоцінного инвентаря.

По матеріальним затратам фактично допущений перевитрата на 1,4%, чи 9774 тис. крб. за такими статтям витрат: опалення, вода і каналізацію, транспортні расходы.

На 56,5% чи 784 737 тис. крб. допущений перевитрата за затратами на оплату праці та на13% чи 872 715 тис. крб. по відрахувань на соціальні нужды.

Таблиця 2.3.4.

Витрати виробництва продукції за 1999 рік, тис. крб. |Статті витрат |План |Факт |Економія, |Откло- |Струк-т| | | | |+ |нение, |ура | | | | |Перевитрата|% |витрат,| | | | |, | |% | | | | |- | | | |Матеріальні витрати |686 900 |696 200 |-9300 |101,3 |8,0 | |Витрати на оплату праці |1 360 189 |2 099 689 |-739 500 |154,3 |24,1 | |Відрахування на соціальні |870 500 |895 904 |-25 404 |103 |10,3 | |потреби | | | | | | |Амортизація основних |359 890 |417 243 |-57 353 |116 |4,8 | |коштів | | | | | | |Інші витрати |5 150 000 |4 596 011 |553 989 |89,2 |52,8 | |Разом: |8 427 479 |8 705 047 |-277 568 |103,3 |100 |

У 1999 фактична собівартість була вищою планової на 277 568 тис. крб. чи 3,3%.

Також спостерігався перевитрата до витрат з праці на 54,3%, амортизація основних засобів збільшилася на 16,5% проти 1998 годом.

Економія іншим затратам становила 10,8%, це, передусім, викликано тим, що, порівняно з 1998-м значно зменшилися витрати реклами, скоротилися Витрати благоустрій комплекса.

Якщо ж порівнювати 1998 і 1999 роки, то трохи змінилася структура витрат: незначно знизилася частка матеріальних витрат, а частка інших витрат зросла з 43,4 до 52,8%, чи 9,4%.

3. Шляхи поліпшення финансового

планування на КОТК.

3.1. Фінансовий план як головний чинник зниження економічного риска.

Потенційні кредитори і власники оцінюють організацію, як правило, з допомогою фінансові показники. Цей поділ виробничого бізнес-плану підводить основні можливі фінансові підсумки розробки проекту виробничого бізнес-плану предприятия.

Мета фінансового розділу бізнес-плану — сформулювати навіть уявити всеосяжну і достовірну систему проектировок, що відбивають очікувані фінансові результати (підсумки) діяльності компанії. Якщо є старанно підготовлені й переконливо підкріплені, вони стають однією мовою і найважливіших критеріїв оцінки привабливості бизнеса.

Працюючи над фінансовим розділом корисними можуть бути такі соображения.

По-перше, слід наголосити на важливості і достовірність експонованих даних. Якість досліджень безпосередньо віддзеркалюється в точності проектировок. Рецензент, мабуть, проведе свій власний дослідження з метою оцінки достовірності розрахунків. Тому, якщо наведені у фінансовому розділі дані відхиляються від відповідних загальних показників, як, наприклад, середніх за галуззю, слід дати зрозуміле пояснення этому.

По-друге, через те, що кожен фінансовий аналіз майбутнього неминуче характеризується тій чи іншій ступенем невизначеності, можна буде розглянути кілька сценаріїв, навіть коли всі їх подадуть. Хоча це й маркетинг-плане, фінансовий план може охоплювати у собі кілька варіантів проектировок.

По-третє, важливо періодично повертатися до своїх проектировкам й у разі потреби, переглядати. Заимодавец чи інвестор можуть вивчати бізнес-план багато місяців. Упродовж цього терміну може відбутися чимало такого, що може уплинути гадані фінансові результати компанії. А, щоб бізнес-план був дійсним інструментом планування, і навіть документом, здатним привернути увагу потенційних інвесторів, його зміст має відповідати що складається обстановці. Особливо це справедливо щодо фінансових проектировок.

По-четверте, фінансовий план ні розходитися зі деталями, представленими у решти бізнес-плану. Якщо розділі, присвяченому маркетингу, говориться про намір фірми розгорнути всебічно сплановану і дорогу рекламну компанію, це має знайти свій відбиток у проектованих показниках майбутнього звіту та прибыли.

Фінансовий план включає у собі такі самостійні розділи: план за собівартістю, план за прибутком, розрахунок умов безубыточности.

За підсумками всіх попередніх розділів виробничого бізнес-плану формується собівартість продукції визначення величини оподатковуваного прибутку. Витрати у валюті перераховуються за курсом за Центральний банк РФ на дату скоєння операции.

Підготовлений міг би належно фінансовий план можна використовувати з метою оцінки результатів бізнесу саме його фактичного початку. У деяких випадках план може бути також базою і розробити детального робочого бюджету компанії. Фінансовий план фактично, стає керівним документом, у якому докладно розписано, як і якщо буде витрачатися капітал, і навіть вказуються мети, досягнення необхідне забезпечення успіху бизнеса.

Від правильності визначення руху фінансових потоків, збалансованості прибутків і витрат, відповідності руху фінансових потоків планам виробництва та реалізації продукції значною мірою залежить отримання прибыли.

Вихідною посилкою у вирішенні вищезгаданих завдань є визначення умов беззбиткової роботи, після створення яких можна казати про отримання прибутку. Інакше кажучи, це не що інше, як визначення вартості обсягу продажу продукції, у якому підприємство покриє свої Витрати виробництво і продукції без одержання прибутку і збитку. У практиці із ринковою економікою при цьому використовуються графічні методи (рис. 3.2. 1).

В У р

У У м

Д І сов

А І перекл, А І пост

О Є Обсяг реалізації О

ВР, крб. а) б)

Рис. 3.2.1. а) Визначення порогового обсягу реалізації б) Визначення порогової виручки від реализации.

У разі точка перетину Д прямий виручки від (Вр) з сукупними витратами (І сов) позначає так звану порогову виручку, коли він немає прибутку, ні збитку. Крапка показує, який у своїй може бути реалізацію (продажів), що називається пороговою обсягом реалізації, тобто. підприємство в такому обсязі продажів немає ні прибутку, ні убытка.

Встановлювати умови беззбиткової роботи підприємства слід з урахуванням розрахунку валовий маржи:

Мв = Вр — І перекл., (= [pic], (3.2.1.) де Мв — валова маржа, руб.

Вр — прибуток від реалізації, руб.

І перекл — перемінні витрати, руб.

(- відсоток валовий маржі до виручці від реализации,

Ц — ціна за одиницю продукції, руб/шт.

Графічно це відбувається в такий спосіб, як показано на рис. 3.2.1., б.

Фізичний сенс маржі (Вм) у тому, що вона показує прибуток, яку підприємство отримає після покриття постійних витрат. Коли ці витрати рівні маржі, то підприємство або отримує прибутку, або несе збитку. У зв’язку з цим дуже важливо знати порогову рентабельність. Вона визначається за такою формуле:

[pic], (3.2.2.) де І посаду — постійні расходы,

М ін -відсоток прибутку до виручці від реализации,

R n — поріг рентабельности.

Порогова рентабельність обсягу продажу визначається по формуле:

[pic] чи [pic], (3.2. 3) де R op — граничний реалізацію, руб. ,

Ц — ціна за одиницю продукції, руб. /шт. ,

І пер. ср. — середні перемінні витрати, руб. ,

І посаду — постійні витрати, руб.

Визначаючи рівень збитковості, слід також знати, у яких межах можна знизити обсяг виручки без зміни величини прибутку. І тому рекомендується визначити запас фінансової міцності. Він є суму, яку підприємство дозволити собі знизити величину прибутку, виходячи із зони прибутків. Запас фінансової міцності (З ін) визначається по формуле:

З ін = У р — R n, (3.2. 4) чи відсотках виручці від реализации:

[pic] (3.2. 5)

Для ілюстрації проведемо аналіз беззбиткової роботи аналізованого підприємства, використовуючи такі дані (табл. 3.2. 3).

Таблиця 3.2.3.

Показники роботи підприємства за 1999 р. |ПОКАЗНИКИ |Крб. |% | |Виручка від |7 695 170 |100 | |Змінні витрати |7 045 428 |91,6 | |Валова маржа |649 742 |8,4 | |Постійні витрати |374 255 | | |Ціна, тис. руб. /шт. |1,036 | | |Обсяг реалізації |7 695 170 | | |Середні перемінні витрати, крб. |7 045 428 | |

І тут поріг рентабельності, відповідно до формулі (3.2. 2), равен:

R n = [pic] = 4 455 416 руб.

Граничний реалізацію, відповідно до формулі (3.2. 3), равен:

R репетування =[pic] = 4 300 595 м. дн.

Запас фінансової міцності, не більше яких можна знижувати обсяг виручки, відповідно до формулі (3.2. 4), равен:

З ін = 7 695 170 крб. — 4 455 416 крб. = 3 239 754 руб.

Ці розрахунки підтверджуються графіком 3.2.2.

Рис. 3.2.2. Поріг рентабельності предприятия.

З наведеного вище графіку й розрахунків слід, що з аналізованого підприємства беззбитковість настає при виручці від продукції сумі 4 455 416 крб. і обсязі реалізації 4 300 595 м/дн.

3.2. Составление прогнозного баланса.

Для складання прогнозного балансу необхідно систематично накопичувати інформацію на роботу организации.

Прогнозування грунтується на ретельному аналізі якомога більшої кількості окремих елементів доходів, витрат, активів, пасивів і обдуманої про оцінку їхньої майбутньої величини з урахуванням взаємозв'язку між елементами, і навіть ймовірних майбутніх умов. Прогнозування вимагає отримання якомога більшої кількості подробиць. З іншого боку, слід оцінити «стабільність» окремих елементів через ймовірність їх повторення у майбутньому. Це вселяє певне значення аналізу неповторяющихся факторів, і надзвичайних статей.

Прогнозування потребує різних бухгалтерських звітів, що охоплюють якомога більшу кількість періодів. Повторювану діяльність можна прогнозувати з більшим рівнем впевненості, ніж випадкові события.

Розробка прогнозного балансу має здійснюватися у наступному последовательности:

— аналіз поточного фінансового становища організації з даним аналітичних таблиц,

— аналіз фінансових результатів і внутрішніх чинників, які впливають них,

— визначення відносних і абсолютних змін — у структурі активів, пасивів, доходів, расходов,

— побудова прогнозного баланса.

Що ж до перших трьох пунктів, всі вони було розглянуто попередні роки розділах. Упорядкування прогнозного балансу починають із визначення очікуваної величини власного капіталу (СКn +1).

Статутний капітал зазвичай змінюється рідко, у прогнозний баланс його можна включити тієї ж сумою, що у останньому звітному балансе.

Додатковий капітал збільшиться на величину переоцінки основних средств.

Резервний капітал, припустимо, також изменится.

Отже, основний елемент, завдяки якому змінюється сума власного капіталу, є прибуток, залишається у розпорядженні организации.

Величина прибутку можна розрахувати, з орієнтовно встановленого відсотка рентабельності, який становить за даними динаміки показника відносини прибуток від реалізації до виручці. Прогноз обсягу виручки є наслідком вивчення таких факторов:

— минулий обсяг продаж,

— ринкова кон’юнктура і його изменение,

— загальна економічна ситуация,

— дохідність продукции,

— цінова политика,

— наявні виробничі мощности,

— затраты.

Припустимо, що виручка в прогнозованому періоді становитиме 19 238 крб. Для подальшого прогнозу необхідно оформити таблицю динамічних рядів відносних показників, складових виручку від продукції (робіт, услуг).

Таблиця 3.2.1. Динаміка відносних показників, складових виручку від, (%) |Показники |Квартали звітного | | |періоду | | |1 |II |III |IV | |1. Виручка від продукції (робіт, |100 |100 |100 |100 | |послуг) | | | | | |2. Собівартість, управлінські і коммерческие|72,0 |74.2 |72.7 |73,3 | |витрати | | | | | | | | | | | |3. Прибуток від |28.0 |25,8 |27.3 |26.7 | |4. Прибуток звітний період |26,2 |21,4 |22,8 |20.8 | |5. Платежі до бюджету |8.9 |7,8 |8.1 |7.3 | |6. Прибуток, залишається у розпорядженні |17.3 |13,6 |14,7 |13,5 | |організації | | | | |

Відносний показник прибутку, що залишається у розпорядженні організації, змінюється від 13,5 до 17,3%. Припустимо, що у прогнозованому кварталі він буде рівні 13%. Тоді очікувана величина прибыли:

Пn+1 — [прогнозована прибуток від реалізації продукції] x [рентабельность],

Пn +1 = 19 238×0,13=2500,9 руб.

Відповідно до звітному балансу, величина власного капіталу наприкінці року становила 17 271 532 крб. Не виключено, що він збільшиться на величину прогнозованою прибутку, тобто. на 2500,9 крб., і становитиме 17 274 032,9 крб. Отже, середній розмір наступного за звітним періодом власного капіталу составит:

СКn +1=[17 271 532+17274032,9]: 2 = 17 272 782,45 руб.

Внеоборотные активи за даними звітного балансу становили наприкінці року 16 672 090 крб. Припустимо, що у прогнозованому періоді очікуються інвестиції в кошти обсягом 40 000 крб. Тоді середній розмір внеоборотных активів в прогнозованому періоді составит

ИмАn+1 = [16 672 090 + (16 672 090 — 2500,9) + 40 000]: 2 = 16 690 839,6 руб.

Отже, формування оборотних активів (СОСn+1) в прогнозованому періоді може бути спрямована із власного капіталу 581 942,8 крб. (17 272 782,45 — 16 690 839,6).

Виходячи з цього, можна визначити величину максимально можливої кредиторської задолженности:

[pic] (3.2. 1) де КЗn+1 — кредиторської заборгованості в прогнозованому періоді, СОСn +1 — прогноз власних оборотних засобів, d9 — термін оборотності засобів у розрахунках, d11 — термін оборотності кредиторську заборгованість. За нашими спостереженнями, d9 — 350 днів (умовно), d11=120 дней,

[pic] руб.

При отриманому обсязі власних оборотних активів і сформованої оборотності кредиторської заборгованості організації у прогнозованому періоді мусить бути 303 622,3 крб. Отже, наша організація повинна формувати оборотні активи з допомогою кредитов.

Сукупна потреба у фінансуванні (власний капітал + банківський кредит) може бути оцінена наступним образом:

[pic], (3.2. 2) де ПФn+1 — потреба у фінансуванні, ТАn+1 — очікувана величина поточних активів в прогнозованому периоде.

Показник ТАn+1 визначається середнім терміном звернення капіталу, вкладеного в його оборотні кошти (запаси, кошти, дебіторська заборгованість та пр.).

Для встановлення величини поточних активів необхідно мати таблицю динамічних рядів оборотності коштів, дебіторської заборгованості, запасів, і навіть очікувану величину залишків з кожної статті оборотних активов.

Припустимо, що очікувана величина поточних активів (ТАn +1) в прогнозованому періоді становитиме 2 500 000 крб., тогда

[pic] руб.

Отже, потреба у сукупних джерела фінансування поточних активів перевищує максимально можливу величину власного обігового капіталу на 1 060 557,2 крб. (1 642 500 — 581 942,8).

У умовах здійснення поточних розрахунків із кредиторами можливо за умови залучення кредитів банку. Це позначиться на тривалості производственно-коммерчес-кого циклу. Сповільниться оборотність коштів з- за зростання собівартості (+ % за кредит). Це спричинить різке до підвищення розриву між терміном обороту поточних активів і періодом погашення кредиторської заборгованості. Отже, збільшиться потреба у сукупному капіталі з сумою поточних зобов’язань, в частности:

[pic] крб. Через війну розрахунків загальний прогнозний баланс матиме таку структуру:

Таблиця 3.2.2.

|АКТИВ |ПАСИВ | |Внеоборотные активи |15 685 557 |Капітал і резерви |17 271 532 | |Поточні активи |2 500 000 |Кредити і позики |56 640 | | | |Кредиторська |857 385 | | | |заборгованість | | | | | | | | | |заборгованість та інші | | | | |пасиви | | |БАЛАНС |18 185 557 |БАЛАНС |18 185 557 |

ЗАКЛЮЧЕНИЕ.

На закінчення необхідно констатувати, що перехід до ринкової економіці зовсім на скасовує необхідність прогнозування і планування в економіці, а виводить завдання економічного планування і прогнозування більш високий рівень, вимагаючи більшої відповідальності за проведенні заходів із плануванню й прогнозуванню для підприємства, тому що від цього залежить, у самому буквальному значенні, виживання цього підприємствах, у жорстких рамках реального ринкового хозяйства.

Вивчивши теоретичні основи фінансового планування, можна зрозуміти, що фінансові плани за умов ринкової економіки перестали носити директивний характер. Процеси формування, і розподілу і використання фондів грошових ресурсів стали виняткової прерогативою самих підприємств. Нова методологія фінансового планування і місцевого контролю упорядкувала фінансові стосунки між суб'єктами господарювання і бюджетом. У цьому плані процедури фінансового планування спростилися. У той самий час значно підвищилася відповідальність фінансових працівників підприємств з якості прийнятих планових решений.

Система фінансових планів включає у собі такі элементы:

— прогноз баланса,

— прогноз звіту прибутки і убытках,

— прогноз фінансових бюджетов,

— прогноз ключових фінансових показателей,

— письмовий виклад результатів фінансового планирования.

Процес фінансового планування складається з таких этапов:

— аналіз фінансові показники фірми попередній період, розрахунок показників виготовляють основі основних фінансових документів фірми балансу, звіту прибутки і збитках, звіту про рух наличности,

— довгострокове фінансове планирование,

— оперативне фінансове планирование.

Як і кожен інший процес, фінансове планування завершується практичним впровадженням планів і контролі право їх выполнением.

Важливими статтями планування є калькулювання собівартості і планування прибыли.

Базуючись на даних аналізу фінансового планування КОТК «Інтурист- Нарзан», можна буде усвідомити, що план по балансового прибутку недовиконано на 93,8%, велику питому вагу становлять позареалізаційні фінансові результати — 1502,9%. План за сумою прибуток від реалізації продукції звітному року недовыполнен.

У 1998 року фактична собівартість була вищою планової на 90 296 крб., чи 1,2%. За статтею «Інші витрати» отримана економія на 802 010 крб., чи 20,2%.

По матеріальним затратам фактично допущений перевитрата на 1,4%, чи 9774 крб. за такими статтям витрат: опалення, вода і каналізацію, транспортні расходы.

На 56,5%, чи 784 737 крб. допущений перевитрата за затратами на оплату праці та на13%, чи 872 715 крб. по відрахувань на соціальні нужды.

У 1999-му р. фактична собівартість була вищою планової на 277 568 крб., чи 3,3%. Також спостерігався перевитрата до витрат з праці на 54,3%, амортизація основних засобів збільшилася на 16,5% проти 1998 г.

Економія іншим затратам становила 10,8%, це, передусім, викликано тим, що, порівняно 1998 р. значно зменшилися Витрати рекламу, скоротилися Витрати благоустрій комплекса.

Якщо ж порівнювати 1998 і 1999 рр., то трохи змінилася структура витрат: незначно знизилася частка матеріальних витрат, а частка інших витрат зросла з 43,4% до 52,8%, чи 9,4%.

З наведеного вище можна дійти невтішного висновку, що з аналізованого господарюючого суб'єкту — КОТК «Интурист-Нарзан» — фактичні показники розходяться з плановыми.

З проведеного аналізу нами запропоновані шляху поліпшення фінансового становища КОТК «Интурист-Нарзан».

Серед планів підприємства ключовим є фінансовий план. Він охоплює в себе інформацію план прибутків і витрат, що з виробництвом і які реалізацією послуг у перебігу часу й. Нами наведено розрахунок точки самоокупності, оскільки підприємцю важливо знати, коли, як і термін він цілком окупить вкладений до справи капитал.

За розрахунками, у тому, щоб покрити витрати, необхідно забезпечити надання послуг у обсязі 3 226 336 м/дн в год

Поріг рентабельності становить 4 455 416 крб., у своїй маржа становитиме 649 742 руб.

З іншого боку, нами було запропоновано прогнозний баланс з укрупненої структурой.

Вищевикладені аспекти дозволяють розрахувати отримання цільової прибутку, знати, що не обсязі необхідно залучати інвестиції, здійснювати контролю над фінансовими потоками

1. Алексєєва М. М. Планування діяльності фірми: Учебно-методичес-кое посібник. — М.: «Фінанси і статистика». 1997. -248с.

2. Артеменко В. Г., Беллендир М. В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. -

М.: «ДІС», НГАЭ і У, 1997 г.

3. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теорія економічного аналізу. М.: Фінанси і статистика, 1997 г.

4. Горемыкин В. А., Бугулов Э. Р., Богомолов О. Ю. Планування для підприємства. — М.: Інформаційно-видавничий будинок «Филинъ», Рилант.

2000. -328с.

5. Донцова Л. В., Никифорова Н. А. Комплексний аналіз бухгалтерської звітності. 3-тє вид. — М.: «Річ навіть і Сервіс», 1999. -304с.

6. Захарченко В.І. Планування для підприємства. — Одеса. «Економіст» —

1999 г.

7. Ільїн А.І., Синиця Л. Планування для підприємства: Навчальний посібник в

2 год. Ч. 2. Тактична планирование/под общ. ред. А. И. Ильина. — Мн. :

ТОВ «Нове знання», 2000. -416с.

8. Камаев У. Д. Основи економічної теорії. Підручник. -М.: Вид-во МДТУ им.

Баумана, 1998 г.

9. Ковальов А.І., Привалов В. П. Аналіз фінансового становища предприятия.

Видання 2-ге, перероблене і доповнене. — М.: ЗАТ «Центр економіки та маркетингу», 1997 г.

10. Мамедов Про. «Сучасна економіка». — М., ИНФРА-М, 1998 г.

11. Маркарьян Э. А., Герасименко Г. П. Фінансовий аналіз — М.: «ПРІОР», 1997 г.

12. Основи економічної теорії. Навчальний посібник /Під ред. Камаева В. Д. -

М.: Вид-во МДТУ їм. Баумана, 1997 г.

13. Пиндайк Р. Рубинфельд Д. Мікроекономіка: Сокр. перекл. з англ. /Научн. ред.

В.Т. Борисович, В. М. Полтерович, В.І. Данилов та інших. -М: «Экономика»,

«Річ», 1992 г.

14. Рябова Р. И., Іванова О. В. Склад витрат, які включаємо в собівартість продукції, з коментарями і бухгалтерськими проводками. — М., Фінанси і статистика, 1997 г.

15. Теорія і практика бізнесу: Учебно-практическое посібник. — М.: «Русская

Ділова Література", 1997. -320с.

16. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. З. Фінанси підприємств. — М.: ИНФРА — М,

17. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. — М.: «ИНФРА-М». 2000. -208с.

18. Економіка підприємства: Підручник / під ред. Проф. Волкова О. И. — М. :

«ИНФРА-М», 1998. -416с.

-----------------------

Розробка наших спільних цілей предприятия

Деталізація цілей для певного етапу діяльності предприятия

Контроль за досягненням поставлених целей

Визначення коштів (економічних пріоритетів і інших) досягнення цели.

Портфель заказов

План матеріального обеспечения

План інвестування і будівництва нової технике

План производства

і реализации

продукції (робіт, услуг)

Споживачі продукции

План за працею и

заробітної плате

Фінансовий план

План предприятия

Виконавці плана

Терміни исполнения

Предмет планирования

Ресурсы

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою