Экономика Південної Кореи

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономическая география


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

| | |Державний Університет Управління | |Інститут Інформаційних системам управління. | |Спеціальність: Математичні методи лікування й дослідження операцій на економіці. | | | | | | | | | | | | | | | | | |Реферат | | | |на задану тему: | | | |Економіка Кореї. | | | | | | | | | | | | | | | |Виконав: | |Печерицин А.В. | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Москва 2000 | | |

Зміст. 1. Короткий описание_________________________3 2. Госсструктуры___________________________3 3. Макроэкономика_________________________3 4. Промышленность_______________________8 5. Иноинвестиции__________________________14 6. Экспорт_________________________________22 7. Список литературы_______________________26

1. Короткий опис. Республіка Корея (Taehan Minguk). Перебуває Далекому Сході, на Корейському півострові, південніше 38-ї паралелі. Територія: 99,2 тыс. кв. км. Населення: 45,7 млн. чел. (січня. 1997 р.). Столиця: Сеул (Seoul) — 10,3 млн. чел. (січн. 1998 р.). Адміністративний поділ: 9 провінцій і 2 міста: Сеул і Пусан, мають статус провінцій. Офіційний мову: корейський. Грошова одиниця: вона = 100 чонам. Національні свята: 15 авг. — День звільнення Кореї (1945 р.); 3 окт. — День підстави держави. Зазначається з 1948 р. на згадку про про створення в 2333 р. е. першого корейського держави Древній Чосон. Дипвідносини з СРСР встановлено 30 сент. 1990 р. У груд. 1991 р. РФ визнана правонаступницею СССР.

2. Госструктуры

Республіка Корея — парламентська республіка. Діє конституція, увійшовши з 25 фев. 1988 р. 15 авг. 1948 р. Південну Корею була проголошена республикой.

Глава держави — президент, який обирається населенням шляхом загального прямого і таємного голосування терміном п’ять років. За конституцією 1988 р. президентська влада значно ограничена.

Законодавчу влада веде Національні сходи у складі 299 членів, у тому числі 253 обираються населенням шляхом загального прямого і таємного голосування, а 46 призначаються від політичних партій пропорційно кількості місць, які є результатом виборів. Термін повноважень Національного зборів — 4 года.

Виконавчу влада веде Президент і уряд на чолі з премьер-министром.

Глава держави, Президент Республіки Корея — Кім Де Чжун (Kim Dae Jun). Обраний 18 груд. 1997 р. Вступив на посаду 25 фев. 1998 г.

3. Макроэкономика

Що Накопичувалися протягом кількох років кризові явища економіки РК в 1997 р. досягли рівня. Сталося помітне зниження конкурентоспроможності економіки РК, на яку за цілковитої залежність від імпорту енергоносіїв є й сировини останніми роками стали характерні високі витрати й надмірний зростання оплати праці, завищені відсоткові ставки, високі транспортні витрати, відставання інноваційного процесса.

З огляду на сократившегося внутрішнього попиту ризикована інвестиційна політика великих фінансово-промислових груп (ФПГ) — «чэболей», котрі користувалися невиправдано пільговими кредитами, призвела до перевиробництву у низці галузей (автомобільна, сталеливарна, хімічна), зниження рентабельності производства.

Фінансовій криза перекрив шляху залучення нових інвалютних коштів, викликав масову втечу іноземного капіталу з РК, зростання вартості кредиту (понад 30%), скорочення валютних резервів до 5 млрд. як наслідок, обвальне падіння обмінного курсу вони стосовно долара майже 2 десь у листопаді-грудні 1997 г.

Для подолання кризи у нояб. 1997 р. РК змушена була звернутися до МВФ з жаданням терміновому наданні стабілізаційних позик. 3 груд. 1997 р. РК і МВФ підписали протокол про наміри і технічне додаток до нього, визначили умови найбільшою історії програми міжнародної допомоги РК (57 млрд.). У обмін зворотну фінансову допомогу, сформовану за кошти МВФ (21 млрд.), СБ (10 млрд.), АзБР (4 млрд.), і навіть внесків США (10 млрд.), Японії (5 млрд.), Німеччини, Канади, Великій Британії та Австрії, РК погодилася прискорити фінансову реформу, проведення жорсткої фіскальної політики, максимальне відкриття ринку для іноземних инвесторов.

Уряд зобов’язалося вжити заходів із скорочення 1998 р. темпів економічного зростання до 3% (із можливим незначним збільшенням лише 1999 р.), утримування інфляції не більше 5% на рік, скорочення дефіциту платіжного балансу по поточних операціях рівня 1% ВНП протягом 1998−99 рр. Було заплановано також ринку короткострокових облігацій, зняття обмежень придбати акції, збільшення за припустимий рівень иноучастия в південнокорейських компаніях з 26% до 55%, впорядкування системи наймання та звільнення робітників і служащих.

Наприкінці 1997 р. зовнішня заборгованість країни з урахуванням позики МВФ перевищила 200 млрд. (IV у світі), стався обвал ринку (протягом року загальна вартість акцій місцевих компаній зменшилася наполовину). ВНП душу населення 1997 р. скоротився проти 1996 р. на 11% і становив 9,4 тис. Індекс споживчих цін збільшився на 4,7−4,9%, у своїй деякі товари (нафтопродукти, газ, раст. олію, цукор, кави, борошно) подорожчали на 50−60%. Рівень безробіття дорівнював 2,9% (1996 р. — 2%). Обсяг зовнішньої торгівлі РК становив близько 278 млрд. (1996 р. — 280 млрд долл.).

Економічна криза болісно позначилося на соціальної сфери: скоротилася реальна купівельна здатність населення, багато підприємства заморозили чи скоротили розміри зарплати, зросла безробіття. Держава призупинило будівництво низки громадських об'єктів, було оголошено про майбутні зміни у системі пенсійного забезпечення, скороченні розмірів соціальних субсидій і выплат.

Фінансовий криза в РК багато в чому сприяв перемозі на президентських виборів у груд. 1997 р. лідера опозиції Кім Де Чжуна, зумів використовувати невдоволення південнокорейців економічної політикою правлячої партії. У своїй економічної стратегії Кім Де Чжун робить упор зроблено на недопущення різкого зниження життя населення, створення ліберальної економічної моделі, яка орієнтована підтримку малого середнього бізнесу. Економічна програма нової південнокорейської адміністрації передбачає також структурні реформи, у промисловості, прискорення лібералізації ринку, розвиток НИОКР.

Економічна криза в РК що проявився в виснаженні валютних резервів, «втечу» із країни инокапитала, різкому знеціненні нацвалюты і повальному банкрутство південнокорейських компаній, виявило цілий ряд «хронічних хвороб» південнокорейської економіки. Найбільш серйозна їх — надмірна концентрація капіталу руках невеликої кількості фінансово-промислових груп, які, користуючись своїм привілейованим становищем і впливом на уряд, проводили неконтрольовану політику області позик і інвестицій. Проведення призвела до колосальному зростанню боргових зобов’язань та освіті структурних диспропорцій економіки. Так само значимої проблемою стала внутрішня непідготовленість суспільства до сприйняттю політики форсованої «лібералізації» і «глобалізації». Після «відкриття» внутрішнього ринку багато південнокорейські компанії, обтяжені короткостроковими боргами та які зуміли знайти місце у міжнародному інтеграційному процесі, впали жертвами циклічних змін світової кон’юнктури, особливо у період азійської кризи. Масові банкрутства фактично паралізували фінансовий сектор південнокорейської економіки, дестабілізували кредитно-грошову систему страны.

Вихід із створеної кризової ситуації адміністрація Кім Де Чжуна бачить надалі реформуванні південнокорейського суспільства по західним зразком («паралельне розвиток демократії та ринкової економіки»), наближаючи його економічну модель до американської і відходячи від азіатською. А ще були орієнтовані і стабілізаційної програми МФВ, яким уряд РК, хоч і з деякими обмовками, слід було протягом минулого року. У основу цих рекомендацій було покладено неоконсервативная модель держрегулювання, що передбачає, зокрема, забезпечення регулюючих функцій ринку з урахуванням стимулювання предложения.

Економічна реформа в РК здійснювалася під патронажем МВФ на кілька етапів. У період із груд. 1997 р. по апр. 1998 р. основним завданням було подолання кризи ліквідності рахунок залучення заёмных засобів і кредитів. До березня РК отримала инокредитов лінією міжнародних організацій на 21,4 млрд. Южнокорейцам вдалося також реструктурувати до 90% своїх короткострокових зобов’язань іноземним кредиторам, які у лютому досягали 21,8 млрд. Збільшенню валютних резервів сприяв і зростання позитивного сальдо платіжного балансу по поточним операціям — до 18,9 млрд. в апр. У результаті період із середини грудня до кінця квітня валютні резерви країни збільшилися з 3,9 до 30 млрд долл.

Разом про те, існуючий кризу ліквідності (через високі відсоткових ставок) змусив уряд залучити до січн. 1998 р. 1 млрд., отриманий АзБР, забезпечення гарантій кредитування малих і середніх фірм. У також було виділено позику один млрд. для закупівлі імпортних сировини й материалов.

У цей самий період уряд знову пішло в збільшення розрахункових показників бюджетного дефіциту (з 0,7% до 1,7% ВВП) та подальше зниження облікової ставки з 22,2% до 14,4%, що мало сприяти призупиненню економічного спаду. Одночасно розпочато реформи, у фінансово- банківську систему і корпоративному секторі, ліквідовані 55 збиткових корпорацій і п’яти банків. Аби вирішити проблеми «безнадійних» боргів, і допомоги банківської сфери уряд виділило допассигнований на 64 трлн. он, а допоможе безробітним — 8,5 трлн. вон.

З липня по сент. 1998 р., урядові реформи, у сфері і реальному реальному секторі економіки тривали. У вересні вдалося досягти відносної стабілізації обмінного курсу національної валюти (1,3 тыс. вон за долар проти 1700 початку року), призупинити зростання оптових і роздрібних цін, контролювати інфляцію у межах 8%, скоротити чистий зовнішній борг рівня 1996 г.

Разом про те, вже у цей період очевидно, що монетаристські рецепти МВФ неспроможна вирішити багатьох проблем південнокорейської економіки — були припинені спад промвиробництва (на 6,2% у другому півріччі проти 1997 р.), зростання безробіття (до 7,3% від працездатного населення), тривало скорочення сукупного внутрішнього попиту (на 9% проти 1997 р.), через непомірних боргів південнокорейських компаній, і високих відсоткові ставки (понад двадцять%) мало здійснювалися інвестиції до реального сектора економіки (скоротилися майже половину по порівнянню з 1997 р., оскільки банки РК, побоюючись фінансових ризиків, воліли «крутити» грошей міжбанківському ринку). Загострилися до того що у результаті масових банкрутств (до жовтня збанкрутувало понад двадцять тис. компаній) соціальні існують, та явне небажання великих ФПГ брати він частина тягаря у здійсненні реформ змусили уряд РК посилити держрегулювання економічними процесами (концепція «неоліберального этатизма»).

З сент., 1998 р. акценти у економічній політиці адміністрації були зроблено вже в неокейнсианских методах стимулювання ефективного попиту рахунок подальшого зниження вартості кредиту, розширення бюджетного (дефіцитного) фінансування, контрольованій емісії, прискореної реструктуризації ФПГ, «розсмоктування» безробіття і т.д.

Через війну відсоткову ставку в РК скоротилася з 30% (початку року) до 8−10% під кінець року, розрахункові показники дефіциту бюджету було збільшено до 5% ВВП, держава пішло в збільшення асигнувань до пайового фонду зайнятості, соціальних виплат, надання кредитів малого й середнього бізнесу. У рамках реформ в корпоративному секторі найпомітнішим подією стало угоду між п’ятою найбільшими ФПГ і урядом, яке передбачає продаж чэболями нерентабельних дочірніх компаній, перерозподіл їх сфер впливу у ключових галузях, і навіть комплекс заходів, які ФПГ мають здійснювати з метою поліпшення своєї фінансової становища. Нова економічна політика РК передбачає також використання до70% бюджетних коштів у фінансування держпрограм у сфері будівництва, НДДКР і образования.

У організаційно-правовому плані реформи уряду були сконцентровані наступних направлениях.

1. У травні 1998 р. було знято обмеження для закупівлі іноземцями місцевих компаній шляхом небажаних «зливань і поглинань», внаслідок чого кількість галузей, в цілому або частково закритих для іноземних інвесторів, скоротилося до 31. У нояб. в РК набрав чинності новий закон про заохочення прямих іноінвестицій, який передбачає податкові й інші пільги иноинвесторам.

2. У сент. в РК було прийнято закон про операції з іноземною валютою, визначальний порядок їх лібералізації удвічі етапу (із першого апр. 1999 р. і по кінця 2000 р.). Законом вводилася на дію нову систему госмониторинга за операціями з валютою з метою попередження можливих негативних коливань) на валютному рынке.

3. Наближення управління підприємствами і компаніями до світових стандартам. У фев. 1998 р. було внесено доповнення до законодавства про банкрутство, у березні - скасовано практики надання взаємних гарантій по борговим зобов’язанням між дочірніми компаниями.

4. Реформа фінансово-банківської сфери. 96 фінансових установ РК (по стану на окт. 1998 р.) було закрито чи призупинили свої операции.

5. Щодо новизни реформ корпоративному секторі передбачали розширення прав власників акцій, поліпшення фінансової становища корпорацій, перехід на міжнародну систему звітності, розвиток добросусідських відносин між великим і дрібним бизнесом.

200 великих південнокорейських корпорацій та дванадцяти тис. малих і середніх компаній взяли він зобов’язання уявити остаточно 1998 р. уповноваженим банкам програми з оздоровленню власних фінансів України й реструктуризации.

6. Щодо новизни реформ області трудових відношенні. У фев. 1998 р., після ухвалення закону про працю, ринок робочої сили в став більш еластичним. Цьому сприяли поправки, що передбачають можливість як масових звільнень, і створення великих галузевих профсоюзов.

7. Уряд пішов на скорочення госрасходов як у республіканському, і провінційному рівнях, і навіть приступила до приватизації держпідприємств. Планом приватизації передбачається поетапна продаж акцій п’яти великих компаній у 1999 р. та шість -2000 р. Крім цього, 76 їх дочірніх компаній передбачається також приватизувати чи ліквідувати. Значну увагу приділено підвищення ефективності роботи держапарату: 50% урядових постанов, і правил втратить, чисельність апарату (всіх рівнях) скоротиться на 11% до 2000 г.

Про результати реформ адміністрації Кім Де Чжуна можна судити з макроекономічним показниками 1998 р. За підсумками 11 міс. — через рік після виникнення кризи — позитивне сальдо платіжного балансу по поточним операціям становило 27,8 млрд. Позитивне сальдо торгового балансу наблизилася до 36 млрд., тоді за аналогічний період минулого року він був негативним — 10 млрд. Дані показники були були досягнуті у основному з допомогою різкого збільшення обсягів експорту і натомість девальвированной вони (експорт за 11 міс. досяг 120 млрд., однак це цифра на 2% менше торішньої) та скорочення на 37% імпорту (за 11 міс. обсяг імпорту РК не перевищив 85 млрд долл.).

З початку реформ запаси иновалюты країни збільшилися на 29,6 млрд., досягнувши позначки 50 млрд., що дозволяє казати про стабілізації становища на фінансові ринки. На користь цього твердження свідчать і збільшення валютних активів до 132 млрд., зміцнення нацвалюты (з 1690 он за 1 дол. початку року до 1200 он в груд. 1999 р.), і навіть низькі темпи інфляції, які перевищують, як і наказувалося МВФ, 8% за результатами року. У цьому індекс споживчих цін за 11 міс. збільшився тільки 6,8%. Стабілізації фінансової ситуації сприяли, крім жорсткої політики уряду щодо реструктуризації банківської сфери, сприятливі зовнішні чинники: зниження відсоткові ставки США, посилення курсу єни, зниження ціни імпортну сировину й матеріали, підвищення цінової конкурентоспроможності південнокорейських товарів на світових рынках.

Попри очевидні поліпшення у фінансовому сфері, казати про призупинення кризових процесів у реальному реальному секторі економіки доки доводиться. У дивовижній країні як і триває спад промвиробництва (в середньому становив 6% за результатами року), відзначається низька завантаження виробничих потужностей, велика частка нереалізованої своєї продукції складах предприятий.

ВВП РК 1998 р. знизився проти минулим на 5,9%, у своїй темпи зниження досі не припинені (у І кв. падіння на 3,9%, у II і III — на 6,8%, в IV — на 6%).

У разі триваючого кризи у країні южнокорейцам не вдалося досягти одним із головних цілей свою економічну політику — збільшення припливу прямих іноінвестицій, покликаних дати імпульс вітчизняної промисловості. Попри те що, що світовий приріст іноземних інвестицій у сент. 1998 р. становив 22,6% проти сент. 1997 р., в цілому за 1998 р. обсяг залучених инокапиталовложений не перевищив 9 млрд., було нижче очікуваних показателей.

Непросте продовжує залишатися ситуація соціальної сфери. Безробіття набрала розмаху близько 2 млн. чел. (7,8%), що містить у собі небезпека трудових і соціальних конфліктів. ВНП душу населення з 9511 дол. 1997-го р. скоротився 1998 р. до 6463 дол. (в основі підрахунків взятий середньозважений курс в 1400 он за долар, інфляція — 8,5%, економічний спад — 7%, приріст населення — 0,89% протягом року). Через війну РК за таким показнику, як ВНП душу населення, відсунулася з 34-го на 42-ге місце у світової классификации.

Позитивні тенденції, які спостерігалися економіки РК у другій половині 1998 р. і досягнуті, значною мірою завдяки реалізації запропонованого МВФ пакета антикризових заходів, загалом збережуться протягом 1999 р. Очікується подальше збільшення позитивного сальдо торговельного і платіжного балансів, валютних резервів, стабілізація обмінного курсу національної валюти, зростання сукупного індексу вартості акцій південнокорейських компаній. Попри очікуване поліпшення фінансової положення у реальному реальному секторі економіки (що зробити, якщо уряду вдасться реалізувати свою промполітику і реструктурувати місцеві ФПГ), обсяги промвиробництва почнуть зростати, лише у другій половині 1999 р., по тому, як цикл економічної кризи в РК досягне своєї нижньої крапки й в економіці розпочнеться оживление.

Становище на фінансовому ринку. Дебют євро не привніс будь-яких істотних нових моментів у ситуацію на валютному і фондовому ринках РК, подальша тенденція до зростання курсу нацвалюты продовжує сохраняться.

Зміцнення вони (до 1150 од. за дол. до кінця січн. 1999 р. порівняно з курсом в 1200 он за подушний долар на початку 1999 р.) було з посиленням японської єни щодо долара США, ні з напливом инокапитала на фондовий ринок РК. Якщо такі два чинника збережуться і далі, чи до кінцю 1999 р. курс може сягнути 1100 он за долар. Однак такий сценарій малоймовірний. Він влаштовує місцевих експортерів, чия конкурентоспроможність на світовому ринку може помітно зменшитися. Щоб уникнути цього й стабілізувати нацвалюту уряд РК має намір знизити ставку рефінансування з теперішніх 6,5 до 5%. У разі низьких відсоткові ставки у корпорацій з’явиться додатковий стимул купувати іноземної валюти на сеульском валютному ринку й вони відмовляться від іноземних запозичень. У цьому мінфін і ЦБ РК вважають, що він вдасться втримати під медичним наглядом природний за умов низьких відсоткових ставок приплив спекулятивного капіталу на місцевий фондовий ринок та ринок недвижимости.

Оцінюючи можливі наслідки запровадження євро для південнокорейської економіки, деякі місцеві експертів зазначають, що можливий перелив світового капіталу фінансові інструменти єврозони підвищить вартість акцій європейських компаній, і негативно стимулюватиме приплив іноземних інвестицій в південнокорейську економіку, що утруднить завдання зниження відсоткові ставки в РК і стимулювання економічного зростання. До того ж єдиний європейський ринок цінних паперів, який використовує євро, зможе швидко пом’якшити тиск на РК при акумулюванні коштів, оскільки вартість запозичень цьому ринку буде порівняно високої з урахуванням можливих рисков.

Що стосується зміцнення нового європейського валюти тлі зниження обмінного курсу долара очікується посилення конкуренції із боку американських фірм як у місцевому, і на світовому ринках. Якщо США погодяться витримувати подальше зниження дисконтних ставок, це «підхльосне» курс вони, що теж на користь южнокорейцам.

Зниження курсу євро, своєю чергою, може зашкодити південнокорейському експорту, якому доведеться конкурувати з дешевшими європейськими товарами (країн ЄС є третім після навіть Японії торговим партнером РК).

Попри подібні побоювання, представники офіційних кіл РК схильні оцінювати запровадження євро оптимістичніше. Так, із заяв міністра фінансів України й економіки РК Лі Гю Сона слід, що єдина європейська валюта значно скоротить видатки зовнішньоторговельні операції з країнами Зап. Європи — й сприятиме збільшенню товарообігу із нею. У Сеулі також вважають, що євро обмежить домінування долара (і, США) у світовій економіці і зробить ситуацію на фінансові ринки більш контрольованою і прозорою. У разі дефляційної політики ринок облігацій євро надасть РК додаткові змогу збирання коштів і подолання кризи. Стала валюта євро надасть РК ще більше шансів про поставки до Європи своїх товарів хороших і буде сприяти інвестиціям європейських підприємств у південнокорейську економіку. Одночасно євро створить хорошу основу для стабілізації валютного ринку, оскільки ЦБ матиме вибрати євро як резервної валюти, цим зможе тісніше ув’язати національну валюту з євро або валютами основних торгових партнерів, і надалі нічого очікувати використовуватиме взаємних розрахунків долари у цьому объеме.

Ринок страхування автотранспорту. У сфері працюють 11 місцевих податків та 2 іноземні (CIGNA, AHA) компанії. На комерційне і довгострокове страхування доводиться 57% укладених контрактів (11 і 46% відповідно), на автомобільне — 43%. У 1997 р. сума відомих страхових премій над ринком легкових авто у становить близько 4,7 млн. (по всьому автотранспортном ринку — 10,86 млн долл.).

Ринок страхування автотранспорту країни поділений: 27,6% всіх операцій посідає Samsung, 14,1% - Hundai, 13,6% - Dongbu, 11,6% - на LG. На решта компаній доводиться трохи більше 33%.

Застосовується два виду страхування автотранспорту — обов’язкове (з 1963 р.) і добровільне. У першому випадку сума відшкодування (постраждалий — фізична особа) фіксована не може загалом перевищувати: у разі загибелі - 60 млн. вон, травмування — 15 млн. вон, при постійної недієздатності - 60 млн. вон; у другий випадок сума відшкодування не обмежена. |4. Промышленность | |Ситуація у промисловості РК продовжує визначатися кризовими | |явищами, наблюдавшимися протягом 1998 та початок 1999 рр. Низькою | |залишається ступінь завантаження виробничих потужностей (близько 70%), висока | |частка нереалізованої продукції, тривають масові банкрутства, у | |багатьох галузях обсяги виробництва скорочуються. Негативно вплинуло на | |місцевих у виробників і експортерів надають завищений курс нацвалюты | |проти доларом, високу вартість кредиту, низький внутрішній | |попит, несприятливі зовнішньоекономічні чинники. | |Разом про те, стабілізація фінансового стану і підвищення | |позитивного сальдо торгового балансу РК 1998 р. дозволяють казати про| |створенні передумов на поліпшення ситуації в промисловому секторі. Зростання | |світової економіки, зниження цін на сировинних ринках поруч із заходами | |уряду РК зниження відсоткові ставки, контролю за інфляцією і| |рівня курсу, здійснювана державою програма реструктуризації | |основних галузей промисловості також має сприяти збільшення | |обсяги виробництва і збільшення експорту. | |Автомобілебудування. Відзначене 1998 р. різке скорочення на | |предмети тривалого користування, призвело до падіння на 48,7% обсягів | |продажів автомобілів на місцевому ринку. У цьому парк малолітражних | |автомобілів (обсягом двигуна до 800 куб. см), покупцям яких | |надавалися додаткові податкові пільги, зросла з 6,4 до | |24,1%. Незначний зростання експорту автомобілів 1997 р. не зміг | |компенсувати втрати, викликані звуженням внутрішнього ринку. Збільшення | |частки експорті малолітражних і, дешевих автомобілів | |також вплинув скорочення надходжень від цього. У результаті 1998| |р. обсяги виробництва автомобілів в РК скоротився на 29,9%. Середня | |завантаження виробничих потужностей у автомобілебудуванні не перевищувала | |49,9%. | |1998 р. для автомобілебудування став періодом структурних перетворень -| |"Деу моторс" придбала компанію «Санъён моторс», а «Хёндэ моторс» | |виграла тендер на правом купівлі контрольного пакети акцій | |збанкрутілої «Киа моторс». | |Заходи уряду РК щодо підтримки автомобілебудування не дали очікуваних | |результатів через масові звільнень (понад 30 тис. чол.), що охопили цю| |галузь, і навіть банкрутств малих і середніх компаній, що випускають | |комплектуючі для автомобільних гігантів. | |У 1999-му р. місцеві експерти очікували збільшення попиту продукцію | |автомобілебудування на 16% (870 тис. автомобілів). Цьому, на думку, | |має сприяти зростання внутрішнього споживання у другій половині | |року. Експорт автомобілів 1999 р. має зрости на 6%. | |Суднобудування. Із початком економічної кризи в РК портфель замовлень у | |південнокорейських суднобудівників істотно зменшилася. Це обумовлювалось | |труднощами з наданням іноземним замовникам гарантій | |першокласних банків відношенні повернення кредитів, що було | |результатом падіння індексу кредитоспроможності РК. У січн. 1998 р., | |за історію південнокорейського суднобудування, обсяг нових замовлень | |дорівнював нулю. Проте девальвація вони і жорстка цінова | |конкуренція, і навіть агресивна маркетингова стратегія південнокорейських | |компаній дозволила портфель замовлень (він становив 80% від обсягу | |минулого року її). У окт. 1998 р. які були замовлення дозволяли завантажити | |південнокорейські верфі роботою на 2 р. У найсприятливішої ситуації | |виявилися великі суднобудівні компанії. Дрібні і середні фірми, | |котрі відчувають труднощі із отриманням кредитів, соціальній та умовах низьких | |світових ціни суду, ми змогли забезпечити себе достатню кількість | |замовлень. | |У 1999-му р. очікувався зростання замовлень налаштувалася на нові суду (приблизно 10%), чому | |сприятимуть сильна йєна і стабилизировавшийся обмінний курс | |корейської вони. Частка південнокорейських суднобудівних компаній у | |загальносвітовому портфелі замовлення також має зрости. У 1999-му р. обсяг | |виробництва судів у РК і, експорт збільшаться в | |середньому становив 2,3% проти 1998 р., досягнувши в 7,5 млрд. | |Побутова електроніка. Виробництво побутової електроніки в РК 1998 р. | |зросло 6,6%. Проте обсяг продажу більшості товарів цієї групи | |(телевізорів, відеомагнітофонів та інших.) через падіння купівельної | |здібності населення скоротився на 40−60% (1998 р. пральних машин | |продали на 40% менше, ніж у 1997 р., холодильників — на 9%). | |Експорт електротехнічних виробів на 1998 р., навіть за умов | |девальвированной вони, скоротився на13% (телевізорів — на 22%). Разом з| |тим експорт мікрохвильових печей і холодильників збільшився на 6% і 0,7% | |відповідно. Скоротилися обсяги експорту південнокорейської побутової | |електроніки у країнах Південно-Східної Азії, СНД і Латів. Америки. А експорт цієї категорії | |товарів у США зріс у 1998 р. на 23% (відеомагнітофонів і мікрохвильових | |печей на 60 і 30% відповідно). | |У період економічної кризи південнокорейські компанії докладали максимум| |докладає зусиль до диверсифікації ринків збуту, вдосконалення маркетингових | |технологій. Особливо агресивна політика проводилася на ринках Бл. Сходу | |і Сівши. Америки, що викликало антидемпінгові заходи з боку США (вони | |стосувалися корейських телевізорів високої чіткості зображення | |проекційних телевізорів). | |У першій половині 1999 р. очікувалося збільшення експорту побутової | |електроніки, на яких має йти збільшення її виробництва. | |Разом про те, такі чинники, як високі ціни на всі імпортні комплектуючі,| |фінансова нестабільність ринків і низькі ціни на всі | |електроніку на світовому ринку (особливо вироблену що розвиваються | |країнами), матимуть стримуюче впливають. З огляду на це | |південнокорейські товаровиробники концентрують зусилля на експорті | |високотехнологічних товарів (наприклад, цифрових електропобутових приладів) | |до ринків розвинутих країн. | |У 1999-му р. не очікується збільшення попиту побутову електроніку у самій| |РК, оскільки нові види товарів (цифрового формату) поки що лише почали | |з'являтися над ринком. | |Виробництво напівпровідників. У червні 1998 р. експорт напівпровідників | |скоротився на 27,8% проти аналогічним торішнім періодом минулого року.| |Після цього тенденцію до їх зниження експорту цієї категорії товарів | |вдалося переломити, і загальний обсяг постачань напівпровідників за результатами року| |скоротився тільки 3,2%. Виробництво напівпровідників збільшилася 1998 | |р. на 35,4%, вартість «чипів» (DRAM) протягом саме цього року продовжувала | |залишатися на нижчою позначці, відзначеною червні. Ця обставина, а | |також неясні перспективи світового фінансового ринку напівпровідників змушують | |південнокорейські компанії скорочувати (на третину) обсяги інвестицій у | |виробництво напівпровідників і в середині країни, і там — три | |основні виробника напівпровідників в РК змушені були скоротити | |обсяги виробництва через низьких світових ціни свою продукцію. | |Невисока норма прибутку на цій галузі змушує південнокорейські компанії | |йти на реструктуризацію виробництв, особливо з огляду на те, що | |ціни на всі продукцію падають швидше, ніж видатки його виробництво. | |Підвищені витрати у цій галузі пов’язані, насамперед, з | |подорожчанням (доларовому еквіваленті) оренди взятих у лізинг імпортного| |устаткування. У цих умовах компанії намагаються залучити додаткові| |позикові кошти з-за кордону позбуваються низки виробництв, які | |стають мало конкурентоспроможними. Уряд закликає | |південнокорейські компанії сконцентруватися на профілюючих виробництвах.| |(Йдеться, зокрема, про злитті напівпровідникових виробництв компаній| |"Хёндэ" і «Эл-Джи». У випадку їхнього об'єднання нова компанія стане теж другим | |найбільшим виробником напівпровідників у світі після компанії | |"Самсунг".) | |Зазначається посилення тиску з боку иноконкурентов на південнокорейських | |виробників напівпровідників. У хід ідуть антидемпінгові заходи, загрози | |затримати надання траншей, обіцяних РК у межах стабілізаційної | |програми МВФ, тощо. У сент. 1998 р. США запровадили високий антидемпінгові | |мита на «чіпи» компаній «Хёндэ» і «Эл-Джи». Ймовірно, що приклад | |США підуть європейські та інших країнах. | |У 1999-му р. у сфері виробництва напівпровідників почалося пожвавлення (зростання| |на 13,3%). У цьому експорт має зрости на 13,7% (через масового | |поширення у світі програми Windows 98 і на ПК з процесором | |Pentium II). | |Південнокорейським компаніям навряд чи досягти обсягів експорту | |минулих років. Цьому перешкоджати затоварювання над ринком | |напівпровідникової продукції, «звуження» азіатських ринків внаслідок | |економічної кризи. Проте попит на сучасні види продукції | |неухильно зростає. | |Телекомунікаційне устаткування. Обсяги продажів впали на 10−20% | |(поставки телефонних станцій та комп’ютерів на 50% і 35% відповідно). | |Було наголошено збільшення попиту тільки мобільні телефони і | |супутнє устаткування (на 40%). Експорт телекомунікаційного | |устаткування з РК скоротився 1998 р. на 4,8% за одночасного | |зниженні експортних цін. Разом про те експорт цих апаратів виріс у| |1998 р. на 60%, головним чином американський ринок. | |У 1999-му р. прогнозується збільшити виробництво телекомунікаційного | |устаткування, насамперед цих апаратів. Проте темпи зростання | |будуть незначними через обмежені можливості внутрішнього ринку. | |Основним каталізатором тут стане експорт телекомунікаційного | |устаткування стандартів GSM і CDMA. Ринок телекомунікаційного | |устаткування РК починаючи з другої половини 1999 р. став повністю | |відкритою иноконкурентов. | |Комп'ютери. Ситуація над ринком комп’ютерів РК 1998 р. залишалася | |складної. Так, обсяг експорту комп’ютерних моніторів, котрі були | |основним товаром, яке поставляється до інших держав, скоротився в ціновому вираженні | |на 30% (попри зростання обсягів постачання). Серед | |виробників ПК «на плаву» залишилися лише великих компаній — переважно | |ті, які переключилися із виробництва комп’ютерних моніторів на випуск| |жорстких дисків і CD-ROM. Багато компаній у пошуках виходу з кризової | |ситуації створювали СП (з допомогою продажу частини своїх акцій іноземцям) по | |виробництву цих апаратів. | |У 1999-му р. місцеві виробники пов’язують сподівання на збільшення обсягів | |продажу з зростанням експортних поставок високошвидкісних периферійних | |пристроїв, збільшенням попиту із боку приватного сектору та держави, | |ні з диверсифікацією збутової мережі там. Очікується зростання | |обсяги виробництва на 16,7% проти минулим, експорту на | |15,6% (до 5,9 млрд.), зростання внутрішнього споживання — на 18,6% (до | |2,7 млрд.). | |Загальне машинобудування. Попри те що, що у цій області у 1999 р. | |прогнозується збільшення обсягів виробництва й експорту, докризові | |показники у недалекому майбутньому навряд чи досягнуто — низький рівень | |завантаження виробничих потужностей, простоює устаткування вартістю | |20 трлн. вон. | |За умов, що азіатські країни зуміють певною мірою подолати | |кризові явища економіки, буде можливості збільшити 1999 р. | |обсяг експорту продукції загального машинобудування РК до 8,9 млрд., що | |на 3,8% перевищує показники минулого року її. | |Сталеливарна промисловість. Поставки на внутрішній ринок холоднокатаної| |сталі у 1998 р. скоротилися на 60,1%, металоконструкцій — на 56,1%, | |сталевих труб — на 46,1%. Завдяки замовлень із боку суднобудівних | |компаній, поставки листового заліза скоротилися тільки 4,5%. | |Виробництво сталі в РК 1998 р. зменшилося на 0,4%. Банкрутство таких | |сталеливарних компаній, як Hanbo Steel і Hwan Young Steel, призвело до | |скорочення випуску практично всіх видів металовиробів крім | |листового заліза. Завантаження виробничих потужностей у південнокорейської | |металургії 1998 р. загалом не перевищувала 85%. | |Скорочення виробництва сталі в РК зумовлювалося також загальносвітовій | |тенденцією до їх зниження обсяги виробництва у цій галузі. У тому 1998 | |р. Японія початку скорочувати обсяги виробництва сталі з метою підтримки | |цін, його приклад пішли Росія, Індія, країни Південно-Східної Азії, деякі | |європейські країни. Не стала винятком і цьогорічний РК. | |Попри зниження попиту на метал із боку азіатських країн і Банк Японії,| |експорт сталі з РК 1998 р. збільшився на 47%, у зв’язку з | |девальвацією вони. Однак зростання поставок південнокорейської стали зустрів | |жорсткий опір із боку урядів навіть країн Європи, | |які розглядають можливість застосування антидемпінгових процедур по | |ряду позицій південнокорейського експорту (нержавіюча сталь, гарячий прокат, | |холоднокатаная сталь). | |У 1999-му р. в сталеливарної промисловості РК подальший спад виробництва | |малоймовірний, оскільки споживання стали основними галузями | |промисловості зростає (протягом року споживання має збільшитися на 5,2%). | |Експорт стали скоротиться 1999 р. на 13,6% проти минулим.| | | |У 1999-му р. очікується скорочення поставок стали внутрішній ринок на 3,7%| |(буде зроблено 38 млн. т., на 2,9% перевищує обсяги минулого року її). | |Нафтохімічна промисловість. У 1998 р. попит продукції нефтехима на| |ринку РК скоротився на 15−35% (здебільшого над тими видами | |продукції, які знаходять використання у автомобілебудуванні, будівництві| |та у виробництві електротехнічних виробів). | |Основними ринками збуту нафтохімії стали навіть Європа. Попри | |скорочення експортних цін, доходи нафтохімічних компаній РК 1998 р. | |продовжували залишатися стабільними, чому сприяли такі чинники, як| |низькі ціни на всі сиру нафту, вигідний південнокорейських компаній обмінний | |курс вони і зрослі обсяги експортних поставок. Збільшення попит на | |продукти нафтохімії із боку КНР і зменшення поставок світовий ринок| |нафтохімічної продукції з РК, Японії Тайваню дозволили підтримувати | |світові ціни на всі щодо рівні. Після зменшення обсягів | |виробництва, у 1998 р. ступінь завантаження виробничих потужностей у цієї| |галузі не перевищувала 80%. | |У 1999-му р. попит продукції нафтохімічної галузі на ринку | |РК зростатиме. Проте обсяги виробництва й експорту залишаться нижче | |рівня минулих років через брак нових інвестицій у цю галузь за 1998| |р. і усилившейся конкуренції на світовому ринку нефтехимпродукции. | |У першому півріччі 1999 р. обсяг експорту мав зрости на 4,8% (до| |3,4 млн. т.), тоді як у другому півріччі - кілька скоротитися через зростання | |споживання на ринку. РК 1999 р. планує імпортувати | |продукції нефтехима обсягом минулого року її, на 28 млрд. | |Текстильна промисловість. У 1998 р. виробництво текстильних виробів на | |РК скоротилося на 9,1%, обсяг продажу упав 1,8%, 10,3% виробленої | |продукції залишилися нереалізованими. | |Виробництво готового одягу у цей самий період скоротилася на 24,9%, | |поставки — на 26%, обсяг нереалізованої продукції становив 9,6%. | |Скорочення обсягів експорту тканин — одним із головних статей | |південнокорейського експорту — вплинув загальне зменшення експорту | |текстильних виробів (на 6,6%). Разом про те, експорт готового одягу з РК| |збільшився на 14,9% (найкращий показник від 1990-го р.). Основними ринками | |збуту одягу південнокорейського виробництва сталі навіть Європа. | |У 1999-му р. очікується збільшення попиту вовняні тканини, готовий одяг | |південнокорейського виробництва з боку імпортерів. У цілому нині попит на | |ринку має зрости на 3,6% до 15,4 млн. т. Прогнозується| |зростання обсяги виробництва на 4,8% (переважно з допомогою випуску | |синтетичних тканин). Повинно зрости також виробництво бавовняних тканин на | |9%. | |Експорт текстильної продукції дрібніший від, 1999 р. досягне 1,68 млн. т. (на| |7% більше показника минулого року). У доларовому еквіваленті обсяг | |експорту текстилю з РК збільшиться на 3% до 17,1 млрд. | |Обсяги виробництва й експорту продукції РК в %, проти | |аналогічним | |періодом 1998 р. і одну полуг. 1999 р. | | Произв. Эксп. | |Произв. Эксп. | |Автопром -29,4 -15,8 | |18,5 12,8 | |Суднобудування 5 5 | |2 1,4 | |Електротехніка -31,7 -58,2 | |4 6,2 | |Комп'ютери -27,4 -13 | |12,9 15,2 | |Напівпровідники -7,5 -13 | |13 12,6 | |телеком 4,4 -3,9 | |6,3 17,2 | |Машинобудування -21,9 16,8 | |-2,3 4 | |Металургія -7,8 -4,8 | |-9,1 -20,7 | |Нафтохімія 6,8 18 | |4,5 5 | |Текстиль -0,4 3,2 | |5,2 4,8 | |Промисловість — -3,9 | |- 5,1 | | |

5. Иноинвестиции

У РК прямі іноземні інвестиції (ПІІ чи FDI) визначено як корпоративна діяльність іноземців у придбанні права прямого участі у управлінні підприємствами через придбання акцій чи надання довгострокових займов.

Основними цілями залучення ПІІ є: підвищення конкурентоспроможності країни, розвиток зовнішньої торгівлі, стимулювання зайнятості, отримання доступу високих технологій. Починаючи з січн. 1960 р., коли було прийнято «Законодавчий акт про притягнення іноінвестицій» (FCIA), і по останнього часу політика із залученням зводилася, переважно, до розширенню сфер для інвестиції, спрощення інвестиційних процедур, скорочення податків надання різних стимулів й відповідних пільг иноинвесторам.

Важливі законодавчі заходи для залученню іноземних інвестицій були вжито в фев. 1997 р., коли почала діяти уведомительная система щодо FDI і було дозволені інвестиції шляхом «дружніх» М&А (злиття і придбань) та обсягів надання довгострокових кредитів. З метою подальшого стимулювання FDI в фев. 1998 р. було внесено виправлення і доповнення до відповідного законодавство, що набрало чинності з 16 апр. 1998 р. Новим законодавством передбачаються, зокрема, можливість інвестицій через «ворожі» M& A, розширення сфер для іноземних інвестицій і підвищення товарних груп, з одночасним наданням пільг при оренді іноземцями землі на цілях її промислового использования.

Система здійснення ПІІ до 16 апр. 1998 р. У фев. 1997 р. уряд РК прийняло до виконання «Закон про ПІІ та притягнення іноземних інвестицій (FDIFCIA)», який додав більш універсальний характер внутрішньому інвестиційному законодавству й зробив його відповідним міжнародним нормам.

Основними законодавчими актами РК, регулюючими ПІІ, стали Правила, регулюючі порядок застосування закону про ПІІ, і навіть «Закон про контроль над операціями з інвалютою» (FECA), «Закон про цінні папери і операції з іноземною валютою (МОРІ)», «Закон придбання та використання землі іноземцями» (ALFMA), «Закон про зовнішній торгівлі» (FTA).

Головні функції контролю за належним здійсненням ПІІ були покладено на минфинансов і економіки (MOFE), яке контролює операції з інвалютою й відповідає за загальні питання, які стосуються ПІІ. Комітет із розгляду иноинвестиционных проектів (FCPRC) був консультативним органом при мінфіні. ЦБ здійснює безпосередній контролю над операціями з інвалютою і управляє грошової масою. Багато функції, пов’язані з здійсненням ПІІ, було передано банкам, у яких ліцензії на операції з инвалютой.

До иноинвесторам введено фізичні особи, мають іноземне громадянство, юридичних осіб, освічені з урахуванням іноземного законодавства, і навіть корейські громадяни, котрі живуть за рубежом.

З фев. 1997 р. система видання дозволів за проведення іноінвестицій у відчинені сектору економіки замінили на уведомительную систему, відповідно до якої иноинвестор міг здійснювати інвестиції відразу після напрями відповідного повідомлення місцевому банку.

Мінімальний розмір ПІІ було визначено у 50 млн. вон до одного проект. У випадках, коли кілька людей иноинвесторов здійснювали спільні інвестиції, частка кожного їх повинна бути щонайменше 25 млн. вон. При наступних інвестиціях їх розмір міг стати нижче вищезгаданого мінімального уровня.

Як загальне правило, частка іноземного капіталу (ПІІ) повинна перевищувати 10%. Якщо иноинвестор брав безпосередню під управлінням підприємством, частка його акцій у капіталі даної компанії можна було менш 10%.

У РК всі види підприємницької діяльності класифікуються в відповідності зі «Стандартної промислової класифікацією» (KSIC), розробленої Національним статистичним офісом. З липня 1984 р., уведомительная система здійснення ПІІ стала містити «системі заборонних списків», подразумевающей, що иноинвесторы можуть здійснювати інвестиції в усі види діяльності крім згаданих у «запретительном списке».

Відповідно до процедурою, введеній у фев. 1997 р., иноинвестор, в разі відповідної згоди Ради директорів місцевої компанії та після повідомлення мінфіну, зміг набувати випущені у звернення акції даної компанії (дозвільну систему діє лише виняткових случаях).

Довгострокові позики, з терміном погашення п’ять років чи більше, також були прирівняні до ПІІ. У цьому позичальником мусить бути зареєстрована компанія із инокапиталом, а кредитором — її материнська компанія, яка надала позику дочірню компанію чи його закордонному представництву, у яких зв’язки України із материнської компанией.

Компанія з инокапиталом може залучати інвестиційні позики у кожному обсязі. Ці позики потрібно використовувати для імпорту коштів виробництва. Компанії з инокапиталом, займаються виробничої діяльністю, можуть отримувати позики у вигляді 50% від загального обсягу інвестованих коштів, але трохи більше 10 млн., від використання в виробничих целях.

Иноинвесторам в РК було також надані різні пільги і гарантії, такі, як, наприклад, податкові переваги та гарантії перевести вкладених засобів і дивідендів зарубіжних країн. Підприємства з инокапиталом розглядаються як внутрішні підприємства міста і, отже, мають право податкові звільнення і пільги, передбачені «Законом про прибутковому податок», «Законом про податок з корпорацій» і «Законом про контроль над податковими освобождениями і пільгами (TERCL)», такі, як визволення з прибуткового податку, зменшення суми митних платежів чи його скасування, визволення з інших налогов.

Підприємства з инокапиталом, які мають виробничі потужності за межами у столичній області чи областях, що як промзони, чи вміщено у вільних експортних зонах, користуються податковими пільгами чи звільняються й від налогов.

Хоча податкові звільнення чи пільги не застосовувалися до підприємств з инокапиталом, розташованим поблизу Сеула, тим щонайменше, податкові звільнення чи пільги були можливі, якщо компанія застосовувала високі технологій і діяла в областях, як електроніка, інформатизація, прецизионное устаткування, нові матеріали, оптичне устаткування, космос, транспортні послуги і энергетика.

Крім цього, в РК було створено вільні експортні зони — спеціальні промрайоны, де підприємства з инокапиталом могли створювати склади і виробництва, збирати чи обробляти продукти для експорту, використовуючи завезені безмитно сировину й напівфабрикати. Процедура надання податкових і митних пільг була упрощена.

Уряд РК визначило 25 промрайонов, які пропонують різні стимули інвесторам. Ці райони є вільними від оподатковування, але за інвестиціях у місцеву промисловість підприємці можуть набувати чи орендувати за цінами, проти іншими областями, виробничі потужності і об'єкти інфраструктури. У спеціальних промрайонах стимулювалося розвиток електроніки, промоборудования, з дозволу митних влади у на них можна було створювати митні склады.

Інші види підтримки иноинвесторов передбачали пільгові умови забезпечення їхніх електрикою, водою, транспортної інфраструктурою, зв’язком, складськими приміщеннями, ремонтної базою тощо. д.

Відповідно до які діяли до 16 апр. 1998 р. законодавством, иноинвесторы чи постачальники технологій мали сплачувати податки, пов’язані з доходом від інвестиції, такі, як, наприклад, прибуток із дивідендів чи прибуток із авторського гонорару, які одержані РК. Якщо ж иноинвесторы або не мали виробничих потужностей (наприклад, якщо просто постачальники технологій), то місцеве підприємство, що є у тому разі джерелом їх доходу, мало сплатити прибуткового податку з допомогою утримання частини прибутку інвестора. І тут, інвестор, чия країна підписала з РК договір про уникнення подвійного оподаткування, повинен сплатити (через утримання) податок по максимальної податкової ставці, яка має перевищувати «граничну податкову ставку» в двосторонньому договорі, незалежно від цього, які податкові ставки передбачені місцевим законодавством. У разі зменшення доходу з дивідендів, через утримання стягувалася менша з сум між «граничною податкової ставкою» в двосторонньому податковому договорі і сумою, отриманої після скорочення оподатковуваної базы.

До иноинвесторам застосовувалася також систему компенсаційного кредитування оподаткування (TSC). Тож якщо инокапитал надходив із багатьох країн, припускають застосування TSC в двосторонніх податкових договорах, то иноинвесторы могли уникати подвійного оподаткування, одержуючи податкові знижки у країнах, незалежно з податків, сплачуваних ними на РК на дохід з дивідендів або доходів з авторських гонораров.

Нерідко підприємства з инокапиталом, котрі орендують чи використовують держвласність, звільнялися в цілому або частково від орендної платы.

Підприємствам з инокапиталом надавалися також держгарантії в відношенні перекладу їх національною капіталу і одержаного прибутку зарубіжних країн виходячи з FDIFCIA. Проте, під час здійснення банківського переказу потрібні було мати підтвердження Foreign Exchange Bank. Що стосується інвестицій, не які підпадають під дію FDIFCIA (наприклад, інвестиції, здійснювані відділеннями іноземних компаній), порядок банківського перекладу визначався «Правилами контролю над операціями з іноземною валютою» (FECR).

Переклад капіталу і перерозподілу прибутку зарубіжних країн, здійснюваний материнської зарубіжної компанією в останній момент закриття свого відділення у РК, вимагав схвалення ЦБ. Прибуток підприємств із инокапиталом від наданих позик і гонорари за угодами в передачі технологій могли безперешкодно перекладатися за границу.

Уся власність підприємств із инокапиталом захищалася від експропріації чи реквізиції корейським законодавством. РК є й учасником міжнародних угод, включаючи WTO/TRIPs, «Паризьку угоду», «Договір співробітництво у області патентів» (РСТ), «Міжнародне угоду про авторське право», «Будапештський договір», «Бернську конвенцію». РК виступає на підтримку захисту прав ІВ механізмом закону про захисту авторських прав розробці напівпровідникової продукції, закону про запобігання нечесної конкуренції, та т.п.

Оновлена на початку 1998 р. система залучення ПІІ. У фев. 1998 р. уряд РК внесла зміни в FDIFCIA, які набрали чинності 16 апр. 1998 р. Було внесено зміни до статті 8 FDIFCIA, нова редакція якої значно спрощує процедуру ПІІ дозволяє здійснювати небажані M& As.

Відповідно до попередньому закону, якщо іноземна компанія придбала акції корейської корпорації (крім нових акцій), не отримавши цього згоди ради директорів корпорації, чого вимагав закон, то акції инокомпании позбавлялися права голоси. Такий порядок фактично перешкоджав здійсненню небажаних M& As инокомпаниями.

МВФ зажадав скасувати це положення, і уряд РК вважало можливим погодитися, оскільки без цього вимоги заяви про збільшення припустимого краю иноучастия в акціях корейських компаній до 55% будуть безглуздими. Переглянутий закон піднімає поріг иноучастия в акціях корейських компаній із 10 до 33,3%, що, щоправда, вимагає згоди Ради директорів компанії, у випадках, коли іноземці набувають не знову випущені, а потім уже існуючі акції, що одній з форм прямих инвестиций.

З іншого боку, переглянутий закон скасовує існуючий доти порядок, у якому необхідний дозвіл минфинансов і економіки на придбання акцій компанії з сумою активів, перевищують 2 трлн. вон. Відповідно до нового становищу, згадане дозвіл тепер потрібно лише у разі придбання акцій компаній, які стосуються окремих підприємств і/або стратегічно важливим галузям, перелік яких визначено президентським указом. У РК налічується 81 оборонне підприємство, зафіксований у угоді між мінпромом й інвестиційних ресурсів і МО.

З метою залучення ПІІ нова редакція «указу про порядок застосування FDIFCIA» встановлює нижчий поріг щоб одержати пільг при сплаті орендної і щодо оплати госземлю, де розташовані промобъекты. Указ, поруч із дозволом залучати комерційні позики з терміном погашення понад 3-х років на суму більше 1 млн., знімає все обмеження відносно обсягів, цілей і близько використання довгострокових позик, зарахованих до ПИИ.

Згідно з новою редакції «Правил, регулюючих порядок застосування Закону про FDIFCIА», після 16 апр. 1998 р. з 1148 галузей південнокорейської економіки кількість повністю відкритих для ПІІ галузей зросла з 1096 до 1106, частково відкритих — скоротилася з 31 до 24, а повністю закритих — з 31 до 21 отрасли.

Інші реформи галузі залучення ПІІ. Під час до своєї влади нинішньої адміністрації в РК як уже почалися реформування всі сфери економіки, в тому однині і у сфері финансов.

Щодо новизни реформ фінансової області, здійснені цілях залучення ПІІ, включали такі заходи: скасування «валютного коридору»; зняття обмежень на зростання відсоткові ставки; збільшення припустимого краю сукупного иноучастия в акціях південнокорейських компаній із 26 до 55% і індивідуального краю із сьомої до 50%; скасування обмежень для операцій з держ., спец. і корпоративними облігаціями; надання инобанкам і брокерським домівках права відкривати відділення у РК; відкриття для иноинвесторов ринку цінних паперів, випущених нефінансовими установами; ретельний аналіз діяльності всіх комбанків і відкликання ліцензії у 14 комбанков.

Через війну «великого компромісу», досягнутого між представниками профспілок, роботодавців України та уряду, в РК почалася реформа ринку праці, зокрема, південнокорейські компанії отримали декларація про масові звільнення і створені біржі праці. У фев. 1998 р., з метою надання більшої еластичності ринку робочої сили в, переглянуто Закон про трудових стандартах і закон про захист скорочуваних работников.

З метою реструктуризації корпоративного сектори й забезпечення «прозорості» діяльності корпорацій запроваджено систему обов’язкових консолідованих финотчетов; одночасно дрібні акціонери отримали доступ до перевірки корпоративних документів і майже можливість проводити діяльність керівництва компаній у тому числі через подачу колективних позовів в суд.

Реформування системи здійснення ПІІ восени 1998 р. Поруч із переліченими вище заходами щодо залученню ПІІ, уряд РК стало готувати новий пакет законодавчих актів, вкладених у поліпшення місцевого інвестиційного климата.

Запропоновані урядом заходи включали следующее:

1. Повна лібералізація операцій із інвалютою (операції з поточними рахунками ВКВ, вільне залучення резидентами инозаймов та інвестицій у інвалюті і переказ грошей до інших держав, портфельні інвестиції инокомпаний і т.д.).

2. Подальше підвищення кількості галузей південнокорейської економіки, доступних для иноинвестиций.

3. Спрощення порядку й процедури здійснення ПІІ (Корейське агентство торгівлі й інвестиціям, KOTRA, готуватиме для иноинвесторов набір необхідних юридичних документів і майже угод «под-ключ»).

4. Надання додаткових пільг иноинвесторам, зокрема — продовження у низці галузей «податкових канікул» до 10 лет.

5. Створення держфонду допомоги (капітал порядку 71 млн.) місцевим адміністраціям залучення ПИИ.

6. Створення при минфинансов і економіки спеціального підрозділ з коригуванні і підготовці проектів нових законодавчих актів, регулюючих ПІІ. Освіта при минторговли, в промисловості й енергетики РК служби, що займається пошуком потенційних иноинвесторов. Наділення МИДВТ функцією просування (через апарати своїх загранпредставительств) ПІІ РК. Виділення Комітету у закордонних інвестиціям на самостійну відомство, покликане координувати всю роботу з ПИИ.

7. Відкриття додатково трьох нових «зон вільних інвестицій», де инокомпании, які беруть участь що з фірмами РК у розробці й виробництві продукції високих технологій, отримають на майже 7 років звільнення від сплати корпоративного податку, прибуток і податку майно, плюс зниження 50% цих податків у протягом наступних п’яти лет.

З метою стимулювання припливу іноінвестицій у країну уряд розробило новий підхід до політики взаємодії з іншими фірмами, замінивши колишню дозвільну практику на систему активного заохочення і сприяння ПІІ. Основні становища нового підходу зафіксовано у затвердженому Національним зборами РК 2 сент. 1998 р. «Акті сприяння іноземних інвестицій» (Foreign Investment Promotion Act), який набрав чинності 17 нояб. 1998 р., цим скасувавши діяла доти часу «Акт про ПІІ і заохочення инокапвложений». Перенесений акцент у вирішенні завдання залучення іноінвестицій з центральних органів влади до рівня місцевих органів, яким відводять вирішальна роль розвитку власних регионов.

Новий Акт спрямовано створення РК режиму сприяння ПІІ, який відповідає міжнародним стандартам, зокрема, стандартам ОЕСР. У цих цілях передбачається лібералізація практично всіх секторів економіки РК. Кількість закритих і частково закритих для иноинвесторов напрямів ділову активність скорочено з 21 до 13 і з 31 до 18 відповідно. З огляду на те, що у економіці РК насчитываетсяя 1148 секторів, 98,9% всіх деяких галузей і сфер економічної діяльність у Південній Кореї стає відкритою міжнародних капвложений.

До 13 закритих галузей нове законодавство відносить: зерноводство (хлібні злаки), річкове та морський рибальство, оптову торгівлю м’ясом (буде частково відкрита з 1.I. 2001 р.), мед. і соц. страхування, тілі- і радіомовлення, організацію перегонів і ігорний бізнес (за винятком інвестування на казино, яка частково дозволено з 1. IX. 1999 р.), авіаперевезення, вирощування великої рогатої худоби (частково дозволено з 1.I. 2000 р.) і діяльність інформаційних агентств (частково дозволена з 1.I. 2000 г.).

Нове законодавство визначає сфери економічної діяльності, залучення іноінвестицій в пріоритетні галузі, і навіть закріплює перелік пільг в оподаткуванні, наданих разі інвестування на дані сектора экономики.

До вищевказаним напрямам ділову активність віднесено: передові технології, сервісні сектора бізнесу, створені задля підтримку та розвитку високих технологій, підвищення конкурентоспроможності національної промисловості; діяльність підприємств, що працюють у вільних економічні зони (СЭЗ).

Урядом РК було визначено 446 сфер діяльність у області передових технологій і 70 галузей сфери сервісу, куди поширюються пільги з оподаткування відповідно до новим інвестиційним законодавством. У груд. 1998 р. уряд переглянуло склад сфер діяльності, що з технологіями, скоротивши їх загальна кількість до 436. У той самий час перелік сервісних секторів бізнесу, куди поширюється пільгове оподаткування, збільшили до 97 позиций.

Підприємства з инокапиталом, які підпадають під дію нового інвестиційного законодавства та постійно діючі у сфері високих технологій, повністю звільняються й від сплати прибуток і прибуткового податку протягом 5 років. У 3 року ставки зазначених податків знизяться на 50%. Що стосується розташування компаній у ВЕЗ вони звільняються й від сплати прибуток і прибуткового податку протягом першого року після відкриття та всіх наступних 3 років, потім у протягом 2 років ставки даних податків будуть скорочені на 50%.

Законом передбачена повне звільнення «високотехнологічних підприємств» від податку дивіденди і прибуткового податку дивіденди протягом п’яти років, з подальшим скороченням на 50% протягом 3 років. Працюючі у ВЕЗ компанії отримають 50-відсоткову знижку при сплаті аналогічних податків у протягом першого року після створення і наступних 5 лет.

Одночасно інвестиційне законодавство передбачає повне звільнення підприємств із инокапиталом від загального податку земельну власність (включаючи будинку), податку купівлю та власність протягом п’яти років та його скорочення на 50% у наступні 3 року. Для фірм, які у ВЕЗ, ставки зазначених податків у протягом 6 років будуть скорочені загалом на 50%.

З урахуванням підвищення ролі місцевих органів влади у створенні сприятливого інвестиційного клімату їм право звільняти підприємства з инокапиталом від будь-яких муніципальних податків терміном від 8 до 15 років, а також надаватиме пільги із виплати податків для придбання, власність, реєстраційного податку і спільного податку земельну собственность.

З іншого боку, протягом 3 років після початку компаній із инокапиталом їх буде звільнено від мит, ПДВ, спецакцизов будь-яку ввезене завезеними на територію РК промоборудование, обчислювальну техніку й ін., необхідних нормально функціонувати підприємств. Повністю звільняються й від оподаткування терміном п’ять років платежі з використання іноземних передових технологій («роялти»).

Відповідно до новим законодавством з 20 до 50 років продовжений період оренди держвласності. У разі купівлі компанією з иноучастием держвласності термін платежу то, можливо відкладений роком, передбачається можливість розстрочки платежу терміном до 20 років. Закон передбачає пільги при виплаті орендної і щодо оплати користування власністю центрального уряду — від 50-відсоткового її скорочення до скасування. Натомість, місцевих органів влада має право звільняти в цілому або надавати пільги по орендну плату, і навіть самостійно визначати розміри орендних ставок. Що стосується наміри компаній використовувати с/г чи лісові угіддя в промцелях вони звільнятися виплати конверсійної мита, що становить 20% від вартості земельного участка.

Значно спрощена саму процедуру адміністрування ПІІ, раніше існували чотирьох етапів (твердження ПІІ на рівні, звіт про вступ зарубіжних капвкладень, схвалення сфери діяльності, реєстрація ПІІ) зберігаються лише два. Це означає, що система перетворилася з дозвільної в уведомительную, бо реєстрації капвкладень (крім окремих підприємств) досить направити відповідну форму в Foreign Investment Notification and Registration Institute. У результаті число документів, необхідних при реєстрації, скорочено на 50%.

Прозорість нової виборчої системи ПІІ забезпечується тим, що з відмови від реєстрації іноземних інвестицій відповідний адміністративний орган зобов’язаний сповістити заявника про причини й законності такого отклонения.

Обсяг південнокорейських інвестицій там став збільшуватися загалом на 80% на рік. У цьому першому плані вийшли інвестиції в промисловість (їх частка зросла з 24 до 42%), в на гірничодобувну галузь (зросли до 29%). Одночасно зменшилася частка ODI в заготівлю лісу (з 17 до 3%), в будівництво (з 19 до 2%) і світову торгівлю (з 20 до 15%). Змінилася й географія інвестицій: скоротилася частка Азії (з 38 до 24%), Африки (із 16-го до 1%) і більш Бл. Сходу (з 14-ма до 10%). У з 1981−90 рр. пріоритетними напрямами південнокорейських ODI стають навіть Європа (зростання з 24 до 44% і із чотирьох до 7% соответственно).

Четвертий етап ODI, за класифікацією південнокорейських економістів, почався 1990 р. і радіомовлення продовжується по час. У цей час південнокорейські інвестори у низці країн почали зазнавати величезних збитків, що призвело, крім інших чинників, до утворення хронічного дефіциту платіжного балансу РК, що є одній з причин нинішнього економічної кризи. Разом про те уряд РК й у умовах не відмовилося від міста своєї політики лібералізації ODI.

У 1994 р. було здійснено перехід із «повідомній» системи на «заборонну», коли всі компанії могли без жодних обмежень робити інвестиції там крім сфер, вказаних у «запретительном списку». У цьому, щоправда, застерігалося, що міра ях інвестицій він не мусив перевищувати 10 млн долл.

У 1995р. запроваджено ще більше спрощений порядок оформлення ODI, в відповідно до цього для проектів із інвестиціями у сумі до 10 млн. досить було рішення основного банку-кредитора (колишній ліміт становив 300 тис.); проекти до 50 млн. потрібно було буде погоджувати з ЦБ, і лише проектів у сумі понад 50 млн. вимагалося попереднє рішення Міжвідомчої комісії з иноинвестициям РК (раніше — понад 10 млн долл.).

Було введене також скасоване в сент. 1992 р. становище щодо обов’язкової фінансуванні фірмами РК своїх капвкладень по закордонах частково з допомогою власних джерел: для проектів вартістю понад 100 млн. цей норматив встановлювався лише на рівні в $ 20%, для проектів у сумі менш 100 млн. — 10% від своїх вартості. Поновлення цієї практики уряд пояснював необхідністю кілька стримати залучення корейськими фірмами комерційних позик із закордонних джерел у умовах наростання зовнішнього боргу республіки, перевищив на той час вже 70 млрд долл.

У 1998 р. в РК ухвалили новий закон, регулюючий порядок здійснення ODI, відповідно до яким, доступними для капіталовкладень там стали практично всі галузі, а припустимий межа інвестицій, які потребують погодження з финорганами, збільшили до 50 млн. Інвестиції понад цієї суми чи перевищують обсяг власних коштів компанії мають бути узгоджені з уповноваженим банком.

У кодексі законодавстві збережені лише малозначні обмеження: для закордонного інвестування місцевими компаніями як і заборонені великі операції з нерухомістю, зокрема придбання землі за кордоном; продовжують діяти обмеження на вивезення капіталу зарубіжних країн фізичними особами та низку інших ограничений.

Одночасно за минфинансов і економіки РК зберігається декларація про повне чи часткове призупинення операцій із ввозу-вывозу капіталу як резидентами, і нерезидентами у таких випадках: у разі виникнення загрози платіжному балансу країни; у разі різких коливань обмінного курсу нацвалюты; у разі, коли наплив инокапитала у країну чи відтік капіталу до інших держав дестабілізують місцеві валютні, і фондові рынки.

Примітно, що це механізм держконтролю за операціями з ввезення- вивезенню капіталу, фактично що передбачає мораторій та такі операції, урядом, навіть за умов економічної кризи, не использовался.

Основним об'єктом інвестиційного уваги фірм РК є переробна промисловість, що займають понад 53% загального обсягу ODI, далі йде виробництво машин і устаткування (25%), третьому місці - зовнішньоторговельна сфера (20%).

Географія південнокорейських інвестицій характеризується такими даними: Південно-Східної Азії - першому місці (44% суми всіх інвестицій), далі йдуть Сівши. Америка (29%) і Європа (16%). Список государств-объектов капвкладень фірм РК очолюють США, КНР і Індонезія. Щоправда, обсяг інвестицій у Індонезію і КНР останнім часом помітно скоротився. Загальна сума прямих південнокорейських інвестицій там за станом кінець липня 1998 р. становила 18 млрд долл.

Донедавна успішно діяла система надання державою фінансову допомогу місцевим корпораціям, инвестирующим по закордонах. Запозичення з держджерел, попри тривалу процедуру оформлення, було привабливішим для фірм РК, ніж залучення від зарубіжних фининститутов, що вже казати про корейських комерційних банках, які у умовах нинішнього економічної кризи мало може кредитувати будь-які інвестиційні проекти південнокорейських фирм.

Найбільш пільговий характер носили цільові позики лінією «Фонду економічної та розвитку». «Ексімбанк» Кореї також розпоряджається спеціальним фондом кредитування подібних проектів: позику може бути надано у вигляді до 80% від суми проекту значних і по 90% для середніх і трохи дрібних фірм. Кредити надаються терміном до 10 років, включаючи трирічний пільговий период.

Іншим каналом держпідтримки ODI були кредити Корпорації розвитку малого й середнього бізнесу, надані на мети кредитування поставок до інших держав устаткування, вже який використовувався у виробництві. Правом надання цільових пільгових кредитів на фінансування зарубіжних проектів із розробці запасів з корисними копалинами мають також Корейська нафтова корпорація і Корпорація розвитку гірничодобувної промышленности.

Важливу роль стимулюванні інвестицій корейських корпорацій по закордонах грають система їх госстрахования, і навіть податкові пільги. Йдеться можливості застрахувати вкладені кошти на Корейської корпорації експортного страхування (у сумі до 90% інвестицій). Податкові пільги включають, наприклад, залік сумою прибуткового податку, начисляемую на корейську фирму-инвестора у країні, всіх платежів до погашення аналогічних податків на інвестовані кошти за границей.

Экспорт

Торгівля з основними партнерами. На початок 1999 р. 16 важливих експортних товарів РК піддавалися антидемпінговим заходам з боку (сталепродукты, дроти, кольорові кінескопи, фармпрепарати, фотоплівка, чіпи пам’яті dram — тощо.), причому однієї зі товарів — чипам dram є рішення СОТ про невідповідність дій США антидемпінговим правилам. Загалом обсязі експортних відвантажень РК США зазначені товари становлять близько 10%.

У той самий час американці наполегливо вимагає від Сеула вжити заходів щодо відкриттю ринків будівельних робіт, кінопродукції, м’яса, відмовитися від держпідтримки виробників стали. Так було в фев. 1999 р. РК відвідали дві американські торгові делегації з вимогами про збільшення квоти імпорту м’яса США, зниження тарифів нею, змінити систему продажу імпортного м’яса у країні. Переговори проходили жорстко, корейська сторона відповіла відмовою попри всі вимоги, попри погрози із боку американців передати це запитання в руки СОТ (що зробили після закінчення переговоров).

Визнаючи слабкість своїх позицій, і аргументації, корейські офіційні особи немає сумнівів у цьому, що ухвалено рішення СОТ — буде несприятливим для РК. Проте арбітраж дозволить послабити тиск американців (розгляд таких справ у СОТ триває 15 міс. і стільки на той час дозволяється потім готуватися до впровадження рішення на дію) до січня. 2001 р., коли РК буде зобов’язана відкрити ринок с/г продукції для імпорту за усталеними перед СОТ обязательствам.

Іншим беспокоящим Сеул обставиною є вимога конгресу США різко збільшити внесок РК в фінансової підтримки розташованого їхньому території американського військового контингенту (тоді як Японія витрачає на рік 100 тис. кожного американського військовослужбовця, РК платить по 10 тис.) У цьому під час 30-й зустрічі міністрів оборони було досягнуто домовленості провести переговори між міністерствами оборони та фінансів РК, і з керівництвом американській військовій угруповання по переоцінці реального вкладу корейців у її зміст. У той час як прямі виплати РК склали 363 млн. 1997 р., 310 млн. — в 1998 р. (мали заплатити 399 млн., але США зробили «знижку» на кризової ситуації), міноборони вважає, що фактично РК платить щорічно ще у 1,8 млрд. як непрямих виплат користування американцями землею і «визволення їхнього капіталу від різних податків (1,5 млрд. і 247 млн. відповідно). Американські військові обчислюють цю суму значно нижчі від, оцінюючи користування землею лише у 270 млн долл.

Це питання, поряд з іншими економічними проблемами, обговорювалося з лідерами конгресу групою депутатів Національного зборів РК, які виїхали США на початку фев. 1999 р. на переговори послаблення тиску РК в області торгівлі. Названі протиріччя, за всієї значимості для РК, не мають надмірно гострого характеру і сприймаються сторонами як що впливають рівень їхнього взаємин у целом.

У червні, і нояб. 1998 р. відбувся обмін візитами президентів двох десятків країн, що додало додатковий імпульс співробітництву на держрівні. Так було в кінці липня 1998 р. підписали багатосторонню угоду про відновлення корейських програм ОПИК, які передбачають фінансування американських компаній шляхом надання пільгових кредитів і кредитних гарантій, підтримки приватних інвестиційних фондів і страхування від турбують. У сент. 1998 р. «Ексімбанк» США оголосив виділення 2 млрд. допомоги корейським компаніям в закупівлі товарів американського виробництва та надання послуг, беручи до уваги 750 млн. програми аккредитивов.

У окт. 1998 р. відбувся візит Місії з торгівлі й інвестиціям прим. Вашингтон в Сеул, організованою Корейско-Американской палатою прим. Вашингтон. Її метою стало вивчення інвестиційних можливостей у РК для компаній малого середнього бізнесу. Важливим моментом раніше стало встановлення побратимських перетинів поміж прим. Вашингтон і прови. Чоллабук.

По сукупного торговельному обороту зі прим. Вашингтон Р К займає сталу четверте місці після Японії, Канади та КНР, а, по потоку морського вантажообігу — другий після Японії. Основним перевізником порту р. Сіетла (за обсягом перевезень — що п’яте місце США) стала південнокорейська компанія «Ханжин» (Hanjin Shipping), що у 1998 р. збільшила обсяг контейнерних перевезень на 22% проти 1997 г.

У структурі південнокорейського експорту переважають автомобілі, передусім для перевезень пасажирів, і ЕОМ. Питома вага текстилю і взуття за колишньому високий, але з грає тієї ролі, як наприкінці 80-х рр. Основний статтею імпорту є продукція авіакомпанії «Боїнг» (близько тридцяти%). Влітку 1998 р. компанія KAL оголосила про намір закупити 27 літаків 737-ой моделі на 1,3 млрд долл.

У апр. 1999 р. пройшов 9-ї щорічний «Корейський караван» — спільна поїздка послів РК у Вашингтоні та США в Сеулі містами Західного узбережжя: Сіетл, Портленд, Сан-Франциско, Лос-Анжелес та Сян Дієго із єдиною метою обговорення представниками ділових кіл можливості активізації бізнес- співробітництва. Спонсорами поїздки стали найбільшими компаніями — як американські, і південнокорейські («Сункуянг», «Хюндай» і т.д.).

За років офіційних відносин РК і КНР зроблено величезний крок уперед у області двостороннього економічного співробітництва в. Обидві держави є третіми за величиною торговими партнерами друг для одного з обсягом двосторонньої торгівлі 23,6 млрд. 1997 р., у своїй експорт РК становив 13,5 млрд., а імпорт з КНР — 10,1 млрд. Для Р К Китай є другий країною за обсягу південнокорейських інвестицій, що склали до травня 1998 р. 3,5 млрд. Південнокорейський експорт у Китай 1998 р. знизився на 8%. У цьому прогнозується, що Китай відтіснить Японію і став другим за величиною торговим партнером РК.

Найбільша південнокорейська електроенергетична корпорація КЕПКО (КЕРСО) веде з китайською стороною про будівництво АЕС у КНР. З 1999 р. РК і КНР мають намір налагодити обміну інформацією науково-дослідного характеру, отриманої зі супутників обох країн. У результаті свого візиту до Китай президент РК Кім Де Чжун обговорив із прем'єром Держради КНР Чжу Жунцзі можливість участі України південнокорейських компаній загалом ряді проектів: будівництво швидкісної дороги між Пекіном і Шанхаєм, організація мережі стільникового телефонному зв’язку біля КНР (CDMA), і навіть створення СП по складанні автомобилей.

Попри певні складності у політичних контактів, економічне співробітництво між РК і Тайванем продовжує досить успішно розвиватися. Тож якщо 1992 р. (коли офіційні відносини між двома країнами були розірвані) обсяг двосторонньої торгівлі становив 3,4 млрд., чи до 1997 р. збільшився більш ніж двічі, досягнувши 7,3 млрд., що робить Тайвань сьомим за величиною експортним ринком РК.

Між Японією і РК обсяг товарообороту 1997 р. становив 40 млрд., вклади приватних японських банків економіку РК досягають 25 млрд долл.

У Узбекистані приватний капітал Сеула представлений великими фірмами. Багатопрофільна ШЕУ стала співвласником двох галузей — автомобілебудівної та електронної. Завдяки збудованим при фин. і техсодействии ШЕУ автозаводу м. Асаке (1997 р. їм вироблено 65 тис. легкових автомашин) і кільком підприємствам «УзДЭУэлектроникс» (1998 р. ними зібрано 234 тис. телевізорів і 146 тис. відеомагнітофонів) Узбекистану вдалося як задовольнити внутрішній попит для цієї види продукції, а й на зовнішніх ринках, переважно Росії та інших країн СНД. У планах ШЕУ — довести загальний обсяг своїх інвестицій у РУ до 1 млрд., у тому числі 800 млн. припадатиме на автомобилестроение.

Южнокорейцы мають намір поетапно переходити на виробництво основних комплектуючих. При досягненні Асакинским заводом проектної потужності 200 тис. авто на рік намічається досягти 70% рубежу локалізації виробництва. «УзДЭУавто» має 15 підприємств-суміжників, кількість яких зі часом становитиме понад 40.

За участі ШЕУ у Ферганській обл. будується великий текстильний комбінат, в Ургенчеві на СП «Алока-ДЭУ» налагоджено виробництво цифрового электроноборудования. У Ташкенті діє «УзДЭУбанк», співзасновником якого є ЕБРР.

Загальний обсяг південнокорейських приватних інвестицій у економіку Узбекистану перевищив 600 млн. і має стійку тенденцію роста.

1. Страны світу. Короткий політико-економічний довідник. 1996

2. Економічна географія окремих розвинених країн. Радионова І.Н. Москва «Московський ліцей», 1997.

3. Географічна карта світу, частина 1. Загальна характеристика світу. Максаковский В. П. Ярославль, Верхневолжское книжкове видавництво, 1996.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой