Методы наукового аналізу розміщення й територіальної організації народного господарства України

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Економіка


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

Методы наукового аналізу розміщення акцій і територіальної організації народного господарства Украины

Подготовил Малюга Віталій Володимирович, спеціальність 6201/1, I курс, 1 группа

Киевский національний економічний университет

г. Киев

1999 г.

Завершающий етап дослідження та прогнозування територіальної організації хозяйства.

Размещение галузевих комплексів, соціальної інфраструктури, і навіть господарства економічних районів характеризує систему територіальної організації народного господарства. Розміщення продуктивних сил є територіального планування, який передбачає розробку схем розвитку і розміщення галузей господарства, продуктивних сил і економічних районів. За підсумками галузевих і територіальних схем становлять генеральну схему розміщення продуктивних сил страны.

В наукових дослідженнях територіальної організації народного господарства використовується широкий, спектр методів, серед яких головним є системний аналіз. З його допомогою можна порівняти різні варіанти рішень проблеми з удосконаленням розміщення виробництва та вибирати для практичного використання кращі у інтересах розвитку регіонів і держави, в целом.

Системный аналіз уможливлює раціональне використання різноманітної інформації, дає можливість чітко визначити кожну проблему, виявити мету і вибрати найбільш ефективні методи вирішення. Наукова розробка економіко-математичних методів як розширила застосування системного аналізу розміщення продуктивних сил, а й надала цілеспрямований і варіантний характер економічним расчётам.

В проектних розробках, при обгрунтуванні розміщення продуктивних сил найбільш поширеними є економічні методи. Нескладні балансові розрахунки виробництва та споживання продукції районах належать до приближённым методам, які ще називають традиційними. Складні балансові розрахунки на ЕОМ належать до точним чи новим методам.

Найпоширенішим в плануванні територіального господарства є балансовий метод. У предплановых дослідженнях широко використовується система матеріальних, фінансових та інших балансів. Розробляються баланси трудових ресурсів, грошових прибутків і витрат населення, які узгоджуються з товарними фондами, територіальні баланси потужностей будівельних організацій, баланси місцевих будівельних матеріалів, виробів металообробній промисловості міжгалузевого використання коштів і ін. Баланси поділяють на отчётные і планові. Науково-дослідні установи постійно здійснюють спеціальні дослідження з вдосконаленню регіональної системи балансів. Особливого значення мають розробки звітних міжгалузевих балансів виробництва, і розподілу і споживання продукції областях і стабільності економічних районах.

Технико-экономические розрахунки переважно застосовуються на проектної стадії обгрунтування розміщення підприємств і територіального розвитку. Порівняльну ефективність різних варіантів районного розміщення підприємств і комплексів визначають з урахуванням розрахунку потокових (собівартості) і порівняння одноразових (капітальних) витрат. При виборі місць розміщення враховують показники материало-, енерго-, фондо- і трудоёмкости продукції. Особливу роль грають показники водоёмкости і транспортабельности продукции.

Технико-экономические показники аналізів територіальної організації народного господарства розраховують визначенням розмірів відповідних витрат за виробництво одиниці виробленої продукції. Витрати окремих ресурсів немає і випуск нова продукція доцільно визначати в вартісному чи натуральному вычислении.

Материалоёмкость производства:

Мм = Зм /Пг,

где Зм — витрати матеріалів, грн., т, Пг — річний випускати продукцію, грн., прим., т.

Энергоёмкость виробництва:

Эм = Зэ/ Пг,

где Зэ — витрати енергії, кВт*час.

Трудоёмкость виробництва:

Тм = Зт/ Пг,

где Зт — витрати, человеко-часы.

Водоёмкость производства:

Вм = Зв/ Пг,

где Зв — витрати води, л.

Фондоёмкость производства:

Фм = Сф/ Пг,

где Сф — вартість основних фондів, грн.

Капиталоёмкость производства:

Км = Вкв/ Пг,

где Км — вартість капіталовкладень зведення об'єкта, грн.

Транспортабельность продукции:

Тп = Зпр/ Пг,

где Зпр — видатки перевезення продукції, грн.

Себестоимость продукции:

С = Сс + Див + Зо,

где Сс і Див — ціна на сировину, матеріалів, палива, енергії та інших предметів праці та амортизаційних відрахувань, грн., Зо — видатки оплату праці та реалізацію продукції, грн.

При визначенні ефективності функціонування господарства підприємства використовують систему вартісних показників: валову і товарну продукцію, кількість працівників, продуктивності праці, вартість основних виробничих фондів, матеріальні витрати й капітальні вложения.

Анализ територіальної організації господарств передбачає використання економіко-статистичних методів. У тому числі найпоширенішими є обчислення індексів і середніх величин, кореляційний аналіз, групування і графоаналитический метод.

К традиційним методами аналізу розміщення продуктивних сил належать порівняльний спосіб вивчення економічних пріоритетів і економіко-географічних явищ, їх конкретизація і генералізація. Запозиченим з економічної географії, який широко використовують у прикладних розробках, є картографічний метод. Економічне картування є наочним і конкретним інструментом для дослідження території, аналізі особливостей розміщення й взаємозв'язку предметів і явищ. Особливого значення має вимір економічних відстаней (по изолиниям тарифів на перевезення пасажирів й переробку), густоти населення. Певний цікаві карти статистичних поверхонь (щільності основних фондів в розрахунку на 1 кв. км поверхні, і на 1000 чол.), які дозволяють встановити взаємозв'язку економічних явищ із місцевими условиями.

При моделюванні розміщення виробництва з перспективи доволі використовують нормативний метод, роль якого зростає у умовах господарювання, вкладених у подолання з так званого витратного механізму.

Однако сучасні економічні явища і процеси, властиві територіальному розміщення виробництва, часто-густо мають масового характеру і обумовлені складним комплексом причин. Тому аналізувати їх можна за допомоги точних кількісних методів дослідження, які називаються экономико-математическими методами. Сутність останніх полягає у формалізованому описі економічних явищ і процесів як відповідних моделей- систем математичних уравнений.

Чаще використовують два виду економіко-математичних моделей- балансові і оптимизационные.

Балансовые моделі будують у вигляді систем шахових таблиць, до них належить баланси витрат і випуску продукції, капітальних вкладень, трудових витрат і природних ресурсів. Дуже широко використовуються практично міжгалузеві і міжрайонні баланси виробництва та распределения.

Оптимизационные моделі вищої формою техніко-економічних розрахунків. Їх основне призначення — вибір оптимального варіанта розміщення як підприємств і галузей, а й територіально-виробничих комплексів. У оптимізаційних моделях умови завдань і вирішення її можуть бути в табличній (матричної) чи графічної формі. Оскільки номенклатура готової продукції країні налічує понад десятків мільйонів одиниць, які виробляються споживаються у тисячах пунктах з властивою їм технологіями і транспортом, кількості зв’язків, які реально творяться у господарстві, може сягнути астрономічної цифри. Тому розробити модель розвитку та розміщення продуктивних наснаги в реалізації масштабах країни практично неможливо. У зв’язку з цим варто використовувати систему моделей.

В справжнє час економіко-математичне моделювання використовується для моделювання територіальних пропорцій розвитку господарства, формування господарства регіонів країни. Вирішення проблеми створення економіко-математичних моделей територіальних пропорцій вперше обгрунтував академік В. С. Немчинов. Під керуванням М. Н. Албегова розроблено систему моделей розміщення галузей господарства, основою якої вважають модель розміщення промислового виробництва, має дві характерні особенности:

условия розвитку та розміщення кожного виробництва, у окремому районі, представлені у вигляді функції, що характеризує зміна витрат у галузі загалом в залежність від обсягів виробництва її продукції цьому районе,

экономические показники виробництва окремими районах і перевезення її представлені у вигляді коефіцієнтів цільової функції, в расчётах якої широко використовуються прямі витрати. Основною метою досліджень з цієї моделі є визначення основних територіальних пропорцій розміщення галузей промисловості. Модель дає зробити варіантні розрахунки для визначення впливу найважливіших чинників розміщення виробництва. Так, змінюючи обчислення на гранично припустимі розміри використання трудових, водних та інших ресурсів у окремих районах, можна досліджувати впливом геть формування територіальних пропорцій розміщення виробництва дуже важливих чинників як співвідношення кількості зайнятих у промисловості різних районів страны.

Целевой функцією оптимизационной моделі розміщення виробництва є мінімум витрат, а обмеженнями- розміри потреб у продукції, обсяги її випуску, ресурси сировини, палива й матеріалів, капітальні вложения.

Завершающим етапом дослідження та прогнозування територіальної організації господарства є визначення можливого економічного ефекту від нового розміщення продуктивних сил. Є низка способів оцінки ефекту від економії витрат при раціоналізації розміщення продуктивних сил. Найбільш распространённые- це підсумовування ефекту, який обчислюється окремих деяких галузей і елементів. Спочатку визначають економію розміщення кожної галузі виробництва, на основі порівняння сумарних витрат за виробництво і транспортування продукції для споживача за різних варіантів розміщення. Та заодно до уваги береться від впровадження елементів технічного прогресу, концентрації та спеціалізації виробництва, які пов’язані розміщенням. Слід уникати повторного обчислення. У той самий час необхідно враховувати міжгалузевий ефект від комплексного розвитку на кожному районі різних сфер, і навіть ефект від участі групового розміщення підприємств у безпосередній наближеності одне одного на компактній території у рамках промислового куща чи вузла.

Список литературы

Розміщення продуктивних сил України: Підручник / Є.П. Качан, М. О. Ковтонюк, М. О. Петрига та ін., За ред. Є.П. Качана. -К.: Вища шк., 1997. -375 з.: іл.

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою