Связь музики і социологии

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Социология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

2. Музыка-универсальный мову соціальної коммуникации

Музика аналогічна промови, точніше -мовної інтонації, де внутрішній стан чоловіки й його емоційне ставлення до світу виражаються з допомогою змін висоти та інших. характеристик зву- чания голоси при висловлюванні. Ця аналогичность дозволяє говорити про інтонаційної природі музики. Разом про те музика істотно відрізняється від промови, передусім якостями, властивими їй як мистецтву. У тому числі: опосредованность відображення дійсності, необов’язковість утилітарних функ- ций, найважливіша роль естетичних функції, художня цінність як змісту, і форми, тобто. індивідуальний характер образів та його втілення. Порівняно з універсальним засобом звукового спілкування людей — промовою, специфіка музика проявляється й у неможливості однозначно висловити конкретні поняття, у суворій упорядкованості висотних і тимчасових відносин звуків, завдяки фіксованості висоти і тривалості кожного їх, що значно збільшує її емоційну і естетичну промовистість. Чільне місце в муз. змісті визначається інтонаційної і тимчасової природою музики, яка дозволяє їй, з одного боку, взяти за основу многотысячелетний досвід зовнішнього виявлення людьми своїх емоцій, передачі інших членів суспільства, насамперед і переважно, у вигляді саме звуків, і з іншого — адекватно висловити переживання. Музика цілком доступні такі мысли-обобщения, що виявляються в поняттях, які стосуються динамічної боці соціальних явищ, до рис характеру чоловіки й общества.

Музика виконує також комунікативну функцію у плані передачі невербальній інформації від однієї групи суспільства в іншу. Музика кожної нації у кожну епоху характеризується опредея. комплексом стійких типів звукосполучень (інтонацій) разом із правилами (нормами) їх употреб- ления. Такий комплекс може бути (метафорично) музичним «мовою» цієї нації, вищі епохи. На відміну від вербального (словесного) мови, він не містить деяких су- щественных ознак знаковою системи, т. до., по-перше, його елементами не є конкретні стійкі освіти (знаки), а лише типи звукосполучень, у- других, кожен із елементів має не одним розглядати. значенням, а безліччю потенційних зна- чений, полі яких немає має точно встановлених гра- ниць, форма кожного елемента невіддільна з його значень, вона може бути замінена дру- гой, ні серйозно змінено так, ніж изме- нилось значення; у музиці неможливий переклад з однієї музичної мови в інший. Поле потенційних значень будь-якого музыкально-языко- вого елемента залежить, з одного боку, з його фізичних (акустичних) властивостей, з другого — від досвіду його упот- ребления в музыкально-общественной практиці, і зв’язків його, внаслідок цього досвіду, коїться з іншими явищами. Такі внемузыкальные асоціації (зі звучаннями промови, природи й т. п., а ще через їх із соответств. образами покупців, безліч природних явищ) до внутримузыкальным, які, своєю чергою, поділяються на позатекстові асоціації (коїться з іншими музичними творами) і внутритекстовые (творяться у межах даної произв. на основі різноманітних интонационнвх зв’язків, тематичних подоб та інших.). У формуванні семантич. можливостей разл. елементів муз. мови величезну роль грає досвід їх багаторазового використання їх у побутової музиці, соціальній та музиці щодо слова і сценічним дією, де складаються їх надійні зв’язки з життєвими ситуаціями і з тими елементами змісту, які втілені внемузыкальными засобами. До повторюваним елементам музичної форми, семантичні можливості яких залежить від традицій їх употребле- ния вна практиці, належать як типи інтонацій, але такі єдності музыкально-выразительных коштів, якими є жанри (маршові, танцювальні, пісенні тощо. буд.). Потенц. значення кожного жанру в мно- гом обумовлені первинними побутовими функція- ми, т. е. його місцем життєвої практиці. Композитор може використовувати у своїх произв. як загальні закономірності музичного «мови» нації, вищі эпохи, так та її конкретні елементи. Музичні мови різних епох, націй, композиторів надзвичайно різноманітні, але завжди їм властиві й певні загальні принципи організації тонів — висотної і тимчасової. Переважна більшість музичних культур стилів висотні відносини тонів організовані з урахуванням ладу, а тимчасові - з урахуванням метра.

Натомість, потреби та інших. параметри слухача сформовані соціальної середовищем, яке особистий муз. досвід є частка громадського. Тому сприйняття музики як і зумовлено соціально, як і творчість чи виконавство. Зокрема, соціальні чинники грають провідної ролі в освіті як індивідуальних, і масових тлумачень (інтерпретацій) і оцінок муз. произведений.

Ці тлумачення з оцінкою історично мінливі, у яких відбиваються розбіжності у об'єктивному значенні і цінність однієї й того твори в галузі різних епох і соціальних груп (залежно з його соот- ветствия об'єктивним вимог часу і потреб- ностям общества).

Протягом останніх десятиліть XX в. ознаменувалися масштабними економічними, політичними і соціальними процессами.

Змінюється як світ, але його розуміння. Нині вже дуже складно провести чітку межу, яка нещодавно ділила його за дві протилежні системы.

Тому сьогодні, як що раніше, стає актуальною тема об'єднання людей, а ніщо не об'єднує як музыка.

З іншого боку, слід зазначити, що божественної музики стає дедалі універсальним мовою соціальної комунікації. Спілкування стає, як що раніше, важливим елементом у суспільства. В усіх країнах світу люди организу-ются за інтересами незалежно від соціального статусу, постає безліч фан клубів, де проводять дозвілля, слухаючи рок — музику, джаз — музику, класичну музыку.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой