Теккерей Уилльям

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Біографії


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

Теккерей Уилльям

М. Заблудовский

Теккерей Уилльям Мэйкпис (William Makepeace Thackeray, 1811−1863) — знаменитий англійський письменник-реаліст. Р. в Калькутті. Після після смерті батька, колоніального чиновника, був відвезений шестирічним дитиною в Англію. Навчався у Кэмбриджском ун-те. Але через рік після вступу в ун-т Т. залишив його (1830) і пішов у подорож Європою для вивчення живопису, до якої він з ранніх років виявляв великі здібності (Т. сам ілюстрував свої романи і він непересічним карикатуристом). Він відвідав в 1830—1831 Веймар, де зустрівся з Гете. Не домігшись на успіх живопису, Т. звернувся безпосередньо до журналістиці. Став паризьким кореспондентом і пайовиком лондонській газети «The Constitutional». У 1837 Т. повернувся Лондон і став співробітничати у численних газетах і часописах («Fraser's Magazine», «The New Monthly» і ін.) як фейлетоніст і карикатурист, під найрізноманітнішими псевдонімами (Jellowplush, Titmarsh та інших.), подвизаясь переважають у всіх жанрах: від пародії і епіграми до нарисів і сатиричного роману. Особливо слід зазначити близьке участь Т. (1845−1851) у найвідомішому гумористичному журналі Англії «Панч» (Punch).

В одне десятиріччя своєї літературній діяльності Т. приділяв найбільшу увагу нарису, створюючи цілі серії побутових і соціальних замальовок. До цих серій ставляться його нариси паризького життя («The Paris Sketchbook», 1840), ірландські нариси («The Irich Sketch-book», 1843) й навчальна книжка про нашу подорож сходові («Notes of a Journey from Cornhill to Grand Cairo», 1846 — Від Корнхилла до великого Каїра), разом із безліччю нарисів, присвячених лондонського життя. Іншим важливим жанром цього періоду творчості Т. є авантюрна повість, у якій Т. значною мірою продовжував лінію англійських реалістів XVIII в. — Дефо («Міль Флэндерс»), Филдинга («Джонатан Ліс Великий»), своєрідно що сприйняли традиції шахрайського роману. Характерно, що, вимальовуючи образи авантюристів і шахраїв, Т. іноді переносив в XVIII в. (повість «Катерина» — Katherine, 1839−1840). Пряме вплив Филдинга відбилося у повісті «Щастя Бэрри Ліндона» (The Luck of Barry Lyndon), що отримала пізніше назва: Memoirs of Barry Lyndon, Esq. До того ж жанру належить і повість «Jellowplush Correspondence» (1841). Вже цих творах із цивілізованого життя шахраїв, гравців і партачів життя авантюрний сюжет узгоджується з побутовими замальовками і є тлом для галлереи різноманітних соціальних типів. Т. водночас і як над авантюрним, а й над сатиричним сюжетом з соціальним типажем, напр. в «Історії Титмарша і його великого алмазу Хоггарти» (The History of Mr Samuel Titmarsh and the Great Hoggarty Diamond, 1841), в «Записках Фиц-Будля» (Fitz-Boodl's Confessions and Professions, 1842−1843). Слід зазначити також незакінчений побутової роман «A Shabby-Genteel Story» (1843). Ці праці Т. в жанрах нарису і соціальних замальовок було завершено найбільшим твором першого періоду, доставившим вперше письменнику успіх — «Книгою про снобах» — «The Book of Snobs» (1846−1848), де письменник дав чудові сатиричні портрети людей різних рангів, пройнятих відразу кастовості та самовдоволення. «Книжка про снобах» служить переходом до другого періоду творчості Т. — створенню широких сатиричних полотен.

Во другий період було написані найвідоміші романи Т.: знаменита «Ярмарок марнославства» (Vanity Fair, виходила випусками 1847−1849); «Пенденнис» (The History of Pendennis, 1848−1850), роман із сучасної життя; «Генрі Эсмонд» (The History of Henry Esmond, Esq., 1852) із цивілізованого життя Англії XVIII в.; «Ньюкомы» (The Newcomes), виходив випусками з жовтня 1853 до серпня 1855, продовження «Пенденниса»; «Віргінці» (The Virginians, 1858−1859) — продовження «Эсмонда». У останній період творчості Т. написав кілька повістей: «Пригода Філіппа» (The Adventures of Philip on his way through the world, 1861−1862); «Ловель-вдовец» (Lovel the Widower, 1860) і незакінчений, опублікований вже по смерті письменника роман «Дені Дюваль» (Denis Duval, 1863, вид. посмертно 1864). У 1851 Т. зробив читання публічних лекцій про англійських гумористів XVIII в. (від Свіфта до Гольдсмита), яке повторили і в Америці в 1852. Вони опубліковані птд. виданням («The English Humourists of the Eighteenth Century», 1853). Під час другий поїздки до Америку (1855) Т. прочитав серію лекцій «Чотири Ґеорга» (The Four Georges) з гумористичної характеристикою цих монархів і англійського побуту у тому царювання (було опубліковано у 1861).

Наиболее цінним в літературному спадщину великого англійського сатирика є група романів другого періоду, з особливо виділяється «Ярмарок марнославства» широтою реалістичного охоплення дійсності і глибиною сатири. Саме це роман — шедевр Т. — забезпечив письменнику літературний успіх за життя затвердив його славу у світовій літературі. Т., як і Діккенс, творив в так зв. «вікторіанську еру», коли буржуазія досягла перемоги у області економіки, а й у політики і намагалася лише закріпити своє панування, захистити її від «зазіхань» чартистского руху. З змикання буржуазії і аристократії виріс той снобізм, що з ненавистю викривала Т. На відміну від Діккенса, Т. песимістичний. У сатири Т. із нещадною силою пахне зброєю іронії, бичує сарказмами і дуже рідко намагається просто розвеселити чи розчулити читача. Їй також невластиво протиставлення світу злиднів світу безсердечного багатства, звичайне для Діккенса. Хоча й Т. зустрічаються боргові в’язниці («Ярмарок марнославства», «Записки Титмарша»), але де вони грають другорядну роль розповіді. Т. зображує майже так зв. «середній клас» і верхівку суспільства, соціальні низи представлені лише слугами — необхідним доповненням до побуті багатіїв. Т. усувається від соціальних конфліктів свого часу, він побутописець суспільства, сприйманого їм утримання тільки як суспільство панівних класів, й у різко позначається обмеженість його творчості. Він зло висміює кастовість і виродження порочної аристократії (маркіз Стейн, сім'я Кроулі в «Ярмарку марнославства»; леді К’ю в «Ньюкомах» тощо. буд.), але із презирством описує снобів — «міщан у дворянстві» («Книжка про снобах», майор Пенденнис та інших.). З ретельністю дослідника Т. демонструє читачеві пороки панівних класів — їх хижий егоїзм, їх холопство перед знаттю і афішоване зневага до «нижчим», їх марнославство, жадібну хіть, брудна прагнення до наживи, що призводить до підлості (історія спадщини міс Кроулі в «Ярмарку марнославства»), внутрішню порожнечу і цинізм. Т. викриває хижацькі інстинкти буржуа-собственника, від Беккі Шарп до Пенденниса, він бичує все прояви буржуазного ладу, але з його эксплоататорскую сутність, не буржуазну власність. Нападаючи на державні форми цього ладу, на парламент і юстицію, Т. стає дедалі ж грунті його захисту та критикує буржуазний лад з погляду ідеальних моральних норм буржуа, найчастіше приводяться тільки в сімейним чеснот. Тому критика Т. носить передусім етичний характер, що ріднить його творчості з морализующей тенденцією англійських просвітителів XVIII в.; численні моралістичні міркування поцяткували їм у тканину розповіді, але з витісняють його реалістичної сутності. Т. вважає можливим вдосконалення буржуазії, намагаючись протиставити уособленню пороку — позитивні образи доброчесних героїв: Беккі Шарп — протиставити Емілію, а Осборну — Доббина. Але це позитивні герої вийшли блідими і недолугими — Емілія з її міщанської обмеженістю і егоїзмом кохання, і Доббин з його млявим, нудним ідеалізмом. І тоді як тузі про позитивному герое-буржуа Т. назвав «Ярмарок марнославства» «романом без героя», — це означало, що письменник зрозумів сам блідість своїх позитивних образів. Справжньою героїнею «Ярмарку марнославства», рушійною пружиною дії стала Беккі Шарп. Т. знову спробував створити образ героя — втілення своїх моральних ідеалів — від імені Генрі Эсмонда, великодушного людини, жертвующего собою в ім'я любові, що відмовляється від титулів й зберігає вірність остаточно. Та цього письменнику довелося перенести Эсмонда минулого століття, за доби царювання королеви Анни, а потім вивезти її з Англії Америку, але що Эсмонд не виріс до образу справжнього героя. Реалізм у Т. перемагає його забобони, і, попри прагнення виправдати існування буржуазії, Т. із чудовою силою викриває її. І саме тому Маркс вважав Т. представником блискучої школи романістів в Англії. Т. показав моральне убозтво свого класу, створивши з чудовою майстерністю галлерею типових характерів, з справжнім талантом реалиста-сатирика розкривши панування чистогану, фетишизм багатства в сучасної йому життя.

Т. був далеким від справжній історизм: його романи, перенесені до минулого, зокрема і «Ярмарок марнославства», дія котрої розгортається за доби останніх наполеонівських війн, позбавлені багатства історичних зв’язків і ситуацій. Ми скрізь відчуваємо побутописця вікторіанської Англії, і навіть герої Т. є типовими представниками цієї дійсності, вони тісно пов’язані з ним. Зображуючи порочні діяння знає своїх героїв, Т. найчастіше іронічно ступає захист, то невідворотніший домагаючись обвинувального вироку, але характерно, що, «захищаючи», він доводив, що й пороки притаманні всього суспільства. Гірка іронія Т. Демшевського не дозволяє то «Ярмарку марнославства» дати доброчесну кінцівку з посрамлением пороку і торжеством добра. Щоправда, Доббин і Емілія вступив у щасливий сімейний союз. Але Беккі Шарп зовсім на знищена, вона стала «благотворительницей» за власний кошт сина. На відміну від Діккенса, Т. зустрічалися з більш реалістично підходить до проблеми добра і зла, показуючи їхні стосунки, даючи переходи й напівтіні, а чи не обмежуючись одними контрастами пороку і керівник чеснот. У Т. немає також податку образів лиходіїв з любові до злодіянню; негативні типи лише трохи більше яскраво виділяють самий корінний порок буржуа — егоїзм. «Я ненавиджу егоїзм», — писав Т., — і виправдав це заява своєї нещадної сатирою, що дозволило Горькому у статті «Про дійсності» поставити Т. до кількох великими сатириками світової літератури — Свифтом, Рабле, Вольтером та інших., «бездоганно правдивими суворими викривачами пороків командуючого класу».

Список литературы

I. Тв.: Works (Library ed.), 22 vls., L., 1867−1869, 2 додаткових томи, L., 1885−1886

Works (Biographical ed.), with biographical introductions by his daughter, Anne Ritchie, 13 vls, L., 1898−1899

Works, ed. by L. Melville, 20 vls, L., 1901−1907

The complete works, with introd. by W. P. Trent a. J. B. Henneman, 30 vls, N. J.

Works (Oxford ed.), ed. by G. Saintsbury, 17 vls, L. — Oxford, 1908

Centenary biographical ed. in 26 vls, L., 1910. Зібрання творів, тт. I-XII, СПБ, 1894−1895

Зібрання творів, тт. I-III, вид. «Червона газета», Л., 1929 («Ярмарок тщеславия»)

Зібрання творів, тт. I-II («Ярмарок марнославства»), вид. «Academia», М. — Л., 1933−1934

Віргінці, тт. I-II, вид. «Academia», М. — Л., 1936

Бібліографія перекладів Теккерея і російською літератури про нього у ХІХ столітті (неповна) перебуває у кн.: Бібліографічний покажчик перекладної белетристики у зв’язку з історією літератури та критикою, з передмовою М. А. Рубакина, Петербург, 1897, стор. 68 і 132.

II. Taylor Th., Thackeray the humourist and the man of letters, L., Trollope A., Thackeray (English men of letters), L., 1879 (устар.)

Conrad H., W. M. Thackeray, ein Pessimist als Dichter, B., 1888

Marivale H. З. a. Marzials F. T., Life of Thackeray, L., 1891

Whibley З., W. M. Thackeray, L., 1903

Mudge I. G. a. Sears M. E., A Thackeray dictionary, L., 1910

Melville L., W. M. Thackeray, a biography, 2 vls, L., 1909 (дана литература)

Його ж, Some aspects of Thackeray, Boston, 1911

Vogel G., Thackeray als historischer Romanschriftsteller, Lpz., 1920

Saintsbury G., A consideration of Thackeray, L. — Oxford, 1931 (помещ. в Oxford ed. творів Теккерея)

Las Vergnas R., W. M. Thackeray, l’homme, le penseur, le romancier, P., 1932 (дана библиогр.)

Elwin M., Thackeray, a personnality, L., 1832 (дана библиогр. произвед.)

До. Маркс і Ф. Енгельс про мистецтво, Сборн. під ред. Мих. Лифшица, вид. «Мистецтво», М. — Л., 1937 (по указателю)

Теккерей, як фотограф і новеліст (з «The Westminster Review»), «Вітчизняні записки», 1861, т. CXXXV, № 4

те, «Сучасник», 1861, т. LXXXVI, № 4

Діккенс Ч., In memoriam, «Бібліотека для читання», 1864, № 3

Троллоп А., У. М. Теккерей, «Бібліотека для читання», 1864, № 3

Тен І., Теккерей, «Вітчизняні записки», 1864, т. CLIV № 5

те, в кн.: Тен І., Новітня англійська література у сприйнятті сучасних представників, СПБ, 1876, і Тен І., Історія англійської літератури, т. V — Сучасники, М., 1904

Форг Д. Є., З життя Теккерея, «Вітчизняні записки», 1864, т. CLV, № 8

Дружинін А. У., Зібрання творів, т. V, СПБ, 1865 (статті: «Ньюкомы», роман У. М. Теккерея «Корнгильский збірник», журнал У. Теккерея (перше полугодие)

«Пригоди Філіппа», роман Теккерея

«Фейлетони» і «вірші-жарти» Теккерея"

Лекції У. Теккерея про англійських юмористах)

Александров М. М., У. Теккерей (його життя й літературна діяльність), СПБ, 1891 (у серії: «Життя чудових людей», біографічна бібліотека Ф. Павленкова)

Тернер Ч., Англійські письменники ХІХ століття (У. Теккерей), «Освіта», 1899, № 4

Чернишевський М. Р., Повне зібрання творів, т. III, СПБ, 1906 (стаття «Ньюкомы»… роман У. М. Теккерея, попередньо: «Сучасник», 1857, т. LXI, № 2)

Коган П. З., Нариси з історії західноєвропейської літератури, т. II, 9 вид., Держ. уч. -пед. вид., М., 1934

Алексєєв М. П., Теккерей-рисовальщик в рб.: «Вчені записки державного педагогічного інституту їм. А. І. Герцена», т. II, Л., 1936.

III. Shepherd, The bibliography of Thackeray, A Bibliographical List arranged in chronological order of the published Writings in Prose and Verse, and the Skatches and Drawings of W. M. Thackeray (From 1829 to 1880), L., 1881

Van Duzer H. P. S., A Thackeray library, a complete Thackeray bibliography, N. Y., 1919.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою