Патриарх сербський Гавриїл (Дожич)

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Биографии


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ПАТРИАРХ СЕРБСЬКИЙ ГАВРИЛО (ДОЖИЧ)

Будущий сербський патріарх народився 17 травня 1881 г. в князівстві Чорногорія, на селі Вруйци, в Нижньої Мораче, неподалік знаменитого Успенського монастиря Морача, задушбины сербської династії Неманичей. При хрещенні немовля отримав ім'я Георгій.

Начальную школу отрок Георгій закінчив при Морачском монастирі, де настоятелем тоді був її дядько Михайло (Дожич-Меденица). Після цього продовжив навчання у Белграді. Пізніше Георгій Дожич перейшов до сербський місто Ніш, де просив нишского єпископа Никанора (Ружича), приятеля свого дядька, прийняти їх у одне із монастирів єпархії. Єпископ Никанор послав його за слухняність до монастиря Липовац під Алексинацем, та був переказав їх у монастир Сичево в Сичевачском ущелині.

26 лютого 1900 року Георгій Дожич був у ченці безпосередньо з ім'ям Гавриїл, наступного дня був висвячений у иеродиакона, а ще через тиждень — в ієромонаха й у ролі був парафіяльним священиком.

Известный сербський учений Стефан Димітрієвич, ректор Богословско-учительской школи Призрене, зазначив ієромонаха Гавриїла і допоміг йому перейти до монастиря Високі Дечаны і розпочати ряди учнів Богословско-учительской школи. Після її завершення про. Гавриїл став учителем в Дечанах, і посаді проявив себе высокопросвещённым і национально-мыслящим працівником. З Дечан ієромонах Гавриїл перейшов у монастир Йошаницу під Ягодином.

Просветительский відділ Сербії, створений для сербських територій, які перебувають під чужій владою, відправив про. Гавриїла працювати в сербську школу у Стамбулі (Константинополі). У 1905−1909гг. Дожич навчається на Богословском факультеті Афинского університету, де пізніше захищає докторську дисертацію.

Как високоосвічений чернець він поставлений секретарем сербського монастиря Хиландара на Афоні, де викликав повагу, як сербських іноків, і Протата Святий Гори. З Хиландара, вже проводяться як архімандрит, Гавриїл (Дожич) їде до Константинополь, де обіймає посаду сербського представника в Константинопольської Патріархії, а і управителя сербської школи Стамбулі.

1 грудня 1911 г. його обирають митрополитом Рашско-Призренским. Єпископська хіротонія відбулася через дні. Митрополит Гавриїл, після завершення 1-ї Балканської війни, у якої територія його єпархії звільнено з турків сербами і чорногорцями, перейменований на митрополита і архієпископа Печского. Тоді, як зрілий та вправний чоловік і духівник, митрополит Гавриїл (Дожич) почав у освобождённых краях почав у умовах врегулювати духовне життя своєї пастви. Особливу увагу він приділяв створенню єдності сербської нації, вищі налагодженню церковному житті.

Начавшаяся 1-ша світова війна принесла численні страждання сербському народу. Коли 1915 р. під ударами переважаючих сил Німеччини, Австро-Угорщини Франц-Йосиф і Болгарії, сербська армія і уряд, почали відступати через Чорногорію і Албанію на море, митрополит Гавриїл залишився розділити страждання своєї пастви. Окупанти інтернували їх у угорський місто Сегед, де зараз його від страждань і знущань захворів і був відправлений в чорногорський місто Ульцинь на адріатичному узбережжі, де він перебував під наглядом австрійців, що окупували Чорногорію.

После звільнення, митрополит Гавриїл брав участь у роботі Великої народної скупщини в Подгориці, яка 18 грудня 1918 р. вирішила об'єднанні Чорногорії і Сербії. Скупщина вибрала 18 депутатів, що у главі з владикою Гавриїлом привезли до Белграда це рішення.

После смерті чорногорського митрополита Митрофана (Бана), Архієрейський Собор Сербської православної церкви 17 листопада 1920 г. обрав новим митрополитом Черногорско-Приморским Гавриїла (Дожича).

После боротьби православних Югославського королівства проти конкордату з Ватиканом і трагічну смерть патріарха Варнавы Росича (за всіма ознаками він було отруєно ворогами Православ’я і його прибічниками унії з Римом) 8 лютого 1938 г. чорногорський митрополит Гавриїл обраний Сербським Патріархом.

Патриарх Гавриїл твердо стояв на захисту ще віри і нації. 27 березня 1941р. він разом з усіма сербськими архієреями енергійно виступив проти пакту із нацистською Німеччиною, підписаного зрадницьким югославським урядом Цветковича. Цього дня патріарх від імені, і навіть від імені Архієрейського Собору (позачергове і надзвичайне що відбувся 27- 31 березня 1941р.) виступив із своїй історичній промовою по Радіо Белграда, у якій лишився вірним заповітами і духу своєї церкві і над народом.

6 квітня 1941р. гітлерівці без оголошення війни напали на Югославію. Вранці близько сьомої години годин німецькі бомби піддали Белград та інші сербські міста. Бомби падали в безпосередній близькості до входу в Бєлградський собор і Патріаршого двору. Вдень 6 квітня патріарх вимушений був переїхати до монастиря Раковица під Белградом, а 7 квітня сербський патріарх Гавриїл (Дожич) за королівським урядом виїхав із Раковицы до монастиря Жича і далі в чорногорський монастир Острог. Це було в жагучої седмиці. На Великдень патріарх служив у Введенской церкви Острозького монастиря.

14 квітня юний югославський король Петро II Карагеоргієвича вирушив з Острога до Греції. На наступного дня за патріархом прилетів літак, де вона мав теж поїхати зарубіжних країн. Але патріарх відмовився, сказавши: «Я залишуся з моєю народом і що йому, нехай буде цікавий і мені. «16 квітня югославські війська капітулювали.

После тижневого перебування у Верхньому Острожском монастирі патріарх переїхав до Нижній монастир, де був заарештований гестапівцями 25 квітня, за наводкою одного хорвата, який служив при югославському дворі, і потім перебіг до німців.

Патриарх простояв 6 годин під снігом і дощем лише у мантії на майданчику перед монастирськими воротами, поки німці грабували монастирі. Гестапівці хотіли навіть зняти панагію із мощів Св. Василя. Після цього повантажили награбоване в 6 автомобілів та взявши патріарха, острозького архімандрита Леонтія і Душана Дожича, племінника патріарха, відвезли в Сараєво.

(Кроме грошей, монастирського майна, і припасів, німці забрали дві дорогоцінні речі: лист Св. Василя та золоту ложечку, з якої століттями причащали англійських королів під час коронування. 1 травня Острог був знову пограбований німецькими солдатами, а 4 травня італійцями.)

Из Сараєво сербський патріарх було переведено до Белграда, де із першого по 5 травня 1941р. провів у в’язниці колишнього окружного суду на Олександрової вулиці. Після німці перевели його до монастиря Раковицу, потім у монастир Войловицу в Панчево, де містили разом із святителем Жичским Миколою (Велимировичем) під сильної вартою. У в’язниці патріарх і жичский єпископ відкинули всі пропозиції нацистів про «співробітництві «.

В середині вересня 1944 г. Гавриїл (Дожич) і письменник Микола (Велимирович) переведені у лиховісний табір Дахау. Потім їх перекладали з табору до табору, тримали замкненими в підвалі однієї віденської готелю під час самого страшної союзницької бомбардування Відня. Свободу патріарх зустрів 8 травня 1945 г. у містечку Кицбил, в Тіролі.

Патриарх Гавриїл було відразу після звільнення повернутися до батьківщину, владу у якому захопили богоборцы-коммунисты. Тільки 14 листопада 1946 г. вдалося повернутися до нову Югославію. Поза своєї країни залишилися єпископ Жичский Свт. Микола (Велимирович) і єпископ Далматинский Іриней (Джорджевич).

Сразу по поверненню сербський патріарх зіштовхнувся з жахливому становищем Сербської Церкви і її вірних чад, яку їм створили титовцы. Патріарх намагався докласти зусиль, що був у його силах, щоб полегшити тяжкий стан своєї пастви часів режиму Йосипа Броза. Це засвідчують його приголомшливі листи югославському диктатору.

Патриарх Сербський Гавриїл (Дожич) помер 7 травня 1950 г. у Белграді і у Бєлградському соборі.

Список литературы

1. Олег Кузеванов. Патріарх сербський Гавриїл (Дожич)

2. про. Велибор Джомич «Мучеништво Српског Патриjарха », Кральево, 1997 р.

3. Александар Стаматовиh «Коротким историjа митрополиjе Црногорско-приморске (1219−1999) », Цетіньє, 1999 р., с. 52−53, 61−62, 64.

4. Календар Српске Православне Патриjашиjе «Црква «. Београд, 1996 р., с. 42.

5. Драгольуб Живоjиновиh «Патриjарх Дожиh і jугословенска власт «- «Хришhанска мисао », 1996 р.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой