Возницын Прокофий Богданович

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Биографии


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Возницын Прокофий Богданович (?-після 1699)

Московский дипломат, син володимирського дворянина. У 1668 р. вона їздила до Відня переконувати імператора, що він надіслав послів своїх на з'їзд щодо Андрусовского договору росіян і польських уповноважених. З Відня вона їздила у Венецію оголосити про цей договір дожеві. Пізніше ще кілька разів виконував дипломатичні доручення в Варшаве.

У 1681 р. у чині дяка Возницын пішов у Константинополь у посольстві окольничого Чирикова, який там помер. Возницын, обійнявши обов’язки посла, переконав султана відмовитися від домагань в Україну. Петро Великий справив Возницына в думні дяки і визначив членом наказу Казанського палацу. У 1697 р. у великому посольстві, спорядженому Петром зарубіжних країн, Возницын був третім послом, з званням Волховського намісника. У Кенігсберзі брав участь у укладанні дружнього договору з Пруссией.

По від'їзді Петра з Відня теж до Москви Відні для закінчення переговорів про мир із Туреччиною у званні посла залишилася сама Возницын, скоро що вирушав на конгрес в Карловицы. З шляху йшлося Петру про неблагонадійності імператорської боку. Незабаром він переконався у підозри, дізнавшись, що імператор таємно від союзників уклав із султаном перемир’я. На початку конгресу стався розбрат між уповноваженими: поляк Малаховський, образливо висловлювався про російському государі, з послом якого він як хотів мати побачень. Цісарські посли намагалися перешкоджати турецькому представнику як бачитися, а й зноситися з Возницыным. За такої стан справ Возницын радив Петру не зупиняти військових приготувань, побоюватися поляків і шведів і завчасно зміцнитися союзом з бранденбурзьким курфюрстом і датським королем; до того ж короткий час він встиг схилити зважується на власну бік представника Порти наполягла, щоб конференції з турецькими послами відкрили присутності англійської й голландського міністрів. Турецький уповноважений вимагав повернення Азову та п’яти дніпровських фортець; Возницын, навпаки, вимагав придачи до них ще Керчі. Нарешті, Воз-ницыну вдалося укласти перемир’я на двох років, про те, щоб питання спірних фортецях було вирішено під час укладання мирний договір. Трактат був підписано 14 січня 1699 г.

Повернувшись з Росією, Возницын знову зайняв місце у Посольському приказі про. Послом до Константинополя для замирення посланий був Українців, намагався виставити дії Вознипына в Карловицах поганому світлі, запевняючи, що той обнадіяв турецьких уповноважених обіцянкою поступок зі боку царя. Возницын письмово виправдовувався перед государем, але, очевидно, назавжди втратив свій колишній значення: відтоді про нього не зустрічається відомостей, і невідомо, що він помер.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой