Комплексное дослідження природних ресурсів Республіки Бурятія з урахуванням даних дистанційного зондирования

Тип работы:
Реферат
Предмет:
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Московський Державний Університет Геодезії і Картографії (МИИГАиК)

Кафедра АКС

Курсової проект

Комплексне дослідження природних ресурсів Республіки Бурятія з урахуванням даних дистанційного зондирования.

Москва 2002

Обгрунтування необхідність розробки науково-технічного проекту 2 Основні розділи науково-технічного проекта

3 Введение

3 Глава 1 Опис регіону та його природних ресурсов

4 Глава 2 Постановка задачи

8 Глава 3 Огляд вивченості региона

9

3.1 Экономика

9

3.2 Продовольча потенциал

10

3.3 Производство

11

3.4 Науковий потенциал

12 Глава 4 Минерально-сырьевые ресурсы

13

4.1 Мінерально-сировинна база основних видів з корисними копалинами 13

4.2 Стан та шляхи розвитку неметалічних з корисними копалинами 18

Глава 5 Водні ресурсы

20

Глава 6 Агропромислові й лісові ресурсы

21 Глава 7 Забезпеченість регіону космічної інформацією і план додаткових космічних съемок

24 Глава 8 Сутність робіт з КІПР региона

25 Глава 9 Склад робіт, методика, основні етапи і стадії складання інвентаризаційних документов

27 Глава 10 Координація і організація проведення науково-дослідницьких і виробничих работ

28 Глава 11 Розрахунок витрат праці та средств

29 Список литературы

30

Обгрунтування необхідності разработки

науково-технічного проекта.

З метою розвитку Російської Федерації потрібно здійснити великий комплекс заходів із подальшого зміцнення матеріально- технічної бази в промисловості й сільського хозяйства.

Як заходів для розширенню цієї бази й підвищення ефективності використання природних ресурсів необхідно: розширити минерально-сырьевые бази діючих гірничодобувних підприємств, здійснити будівництво, розвідку й введення в експлуатацію нових нафтогазових родовищ, обводнить великі масиви посушливих земель, збільшити темпи лісовідновлювальних робіт, поліпшити охорону природи, посилити боротьбу з ерозією грунтів, забезпечити захист земель від селів, зсувів, обвалів, засолення, заболочування, підтоплення і осушення, забезпечити користування та відтворення природних ресурсов.

Успішне вирішення поставлених завдань можна лише у процесі вивчення природних умов та земельних ресурсів. Оптимальний засіб такого вивчення був частиною їхнього комплексне картографування, виконане з урахуванням галузевої інтерпретації матеріалів космічних зйомок, створення геоінформаційних систем.

Основні розділи науково-технічного проекта

Головною і основна мета даного курсового проекту є комплексне вивчення природних ресурсів Республіки Бурятія як суб'єкта Російської Федерації. Поділ Росії на суб'єкти потрібно, щоб мати чітке уявлення про проблеми, хиби перевагах кожного регіону. Такий поділ допоможе отримати у подальшому чітку і ясну картину про стан природних ресурсів всієї РФ, розкрити найперспективніші подальшого освоєння вже исчерпавшие себе райони страны.

Для комплексного дослідження природних ресурсів цього регіону доцільно і потрібно використовувати дані дистанційного зондування Землі. Такий спосіб дослідження має низку переваг над контактними методами исследования:

— Обзорность — маємо знімок великий території, тому треба швидко отримати інформацію, яка накопичувалася дуже довго. Обзорность дає закономірності розташування просторових природних об'єктів та його взаємовідносини. Ці взаємовідносини дозволяють зрозуміти динаміку розвитку самих природних объектов.

— Рівні генералізації - у кожному масштабі знімка чи карти буде своя генералізація, залежно від ж розмірів та властивостей досліджуваних объектов.

— Природна генералізація — дає повне уявлення про рельефе

(наприклад: в картографії - це процес добору, і узагальнення змісту під час упорядкування географічної карти відповідно до призначенням даної карти, її тематикою та можливостей масштаба.

— Рентгеноскопичность — дослідження різних об'єктів шляхом просвітлювання їх рентгенівськими променями й отримання зображення на экране.

— Доступ до важкодоступним территориям

Матеріали дистанційного зондування є універсальної основою в комплексному дослідженні природних ресурсов.

За підсумками даних ДЗЗ формуються поглиблені ставлення до будову земної кори і що особливо важливо, її глибинних горизонтах, закономірності розміщення з корисними копалинами, про гідросфері, біосфері, рослинному і почвенном покрові, змінах клімату, метеорологічних явлениях.

Глава 1

Опис регіону та його природних ресурсов

Республіка Бурятія заснована 1923 року. Постановою ВЦВК про освіті Бурят-Монгольской АРСР. Площа БМАССР становила 397,5 тисячі кв. километров, населення — 435,5 тисяч жителів, зокрема буряти — 55,5%, російські - 44,2%.

Республіка розташована між 49 55 і 57 15 північної широти і між 98 40 і 116 55 східної довготи, у південній частині Східного Сибіру, південніше й на схід озера Байкал. Територія республіки — 351,3 тис. кв. км і з своїм розмірам дорівнює приблизно площі 10−12 областей Центральноєвропейської частини Російської Федерації. Чисельність 1059.4 тис. людина. На півдні Бурятія межує з Монгольської Народної Республікою, на південному заході - з Республікою Тува, на північному заході - з Іркутською областю, Сході - з Читинської областю. Від Москви республіка видалена п’ять вартових поясов.

Бурятія займає вигідне географічне розташування. По її території проходять дві залізничні магістралі, — Транссибирская і Байкало- Амурська, — що з'єднують центральні частини Росії із районами Далекого Сходу, і країнами Південно-Східної Азії вже — Китаєм, КНДР, Монголією, Японією і іншими. У адміністративному відношенні республіка ділиться на 21 район, має 6 міст, 29 селищ міського типу. Столиця Бурятії - місто Улан-Уде. Територія міста займають площу 346,5 кв. км. У місті нині проживає більше 390,0 тыс. жителей

Республіка перебуває у середніх широтах Північного півкулі, в полюсі умеренно-холодного клімату Сибіру, у перехідній зоні між таёжными просторами Східного Сибіру і великими степовими районами Монголии.

Природні умови Бурятії суттєво різняться з інших районів країни, розміщених у межах тих ж широт. Позначається її удалённость від морів і океанів. Важливе значення має «холодне подих» Північного Льодовитого океану та «бар'єр» Гімалаїв і Тибету, що перешкоджає проникненню теплих мас повітря з екваторіальних широт всередину Азії. Розташування Бурятії майже у центрі азіатського материка, у великому віддаленні що пом’якшує впливу морів, визначає ряд особливостей краю. У зимовий період по всій території республіки переважає тиха і ясна погода з морозами до 50 °C. А влітку територія Бурятії сильно прогрівається і навіть відбувається формування області низький тиск, що досягає у липні величин 750−755мм., що у 5−10мм субнормальний. Саме тоді температура повітря іноді піднімається до 38- 40 °C. Клімат Бурятії - резко-континентальный. Зима — найтриваліше сезон, у районах республіки при цьому вона малоснежная.

Тривалість теплого і безморозного періоду триває загалом 140- 160 днів. Весна в Бурятії переважно посушлива з частими нічними заморозками. Осінь настає поступово, холоду починаються на другий половині октября.

По особливостям рельєфу Бурятія ділиться на виборах 4 великі області: Східні Саяни, Байкальскую гірську область, Селенгинскую Даурию і Витимское плоскогір'я. Переважна більшість гірського рельєфу республіки відносить її до найактивніших сейсмічних областей планети. На території Бурятії досить часті великі та малі землетрусу. Найбільш знаним і великим є 10-балльное Саганское, те що 11−12 січня 1862 року в юго- східному узбережжі Байкалу. Внаслідок цього з’явився новий водойма — затоку Провал. Масштаби цієї катастрофи були дуже значними: під води Байкалу пішла частина придельтового ділянки р. Селенги площею близько 260 кв. км. І на наші дні підземні коливання поверхні досить часті, але у основному бувають в 5−6 балів. Великих руйнівних землетрусів останні 100 років був. Клімат Бурятії корисний здоров’ю через надлишок сонячного світла, сухості повітря й малої хмарності. За кількістю сонячних днів Бурятія перевершує багато південні райони СНД, не поступаючись у тому південному березі Крыма.

Переважної формою земної поверхні Бурятії є гори середньої висоти. Рівнинних ділянок республіки мало. Але туди, де простираються невеликі рівнини, їх розташовано високо над рівнем моря (близько 500−700 метрів). Навіть рівень озера Байкал, є найнижчим республіки, перебуває в висоті 455 метрів. Різке переважання гірського рельєфу накладає певний відбиток на своєрідність природних ландшафтів і створює чимало негараздів розвитку народного господарства, в особливості сільського господарства і транспортних связей.

Рослинний покрив Байкальской улоговини значною мірою створює ту унікальну красу, якої славляться ландшафти, оточуючі озеро Байкал. У флорі присутній багато реліктових і ендемічних видів тварин і рослинних співтовариств. Західне узбережжі, як найбільш сухе і тепле, зайнято сосновими і лиственничными лісами і степами. На східному, більш увлажнённом, переважають тёмнохвойные лісу, із кедра сибірського і ялиця сибірської з додатком їли сибірської. У високогір'ях переважають гірські кам’янисті тундри — кустарничково-лишайниковые і кустарничково-моховые, в поєднані із заростями кедрової стланика і подгольцовых кустарников.

Фрагментарно в високогір'ях Хамар-Дабана і Баргузинського хребта зустрічаються луки альпійського і су6альпийского типів. Степова рослинність є у улоговині лише з західному узбережжі - в Приольхонье (Тажеранские степу) і острові Ольхон. Це правда звані «острівні» степу Прибайкалля. Уздовж західного узбережжя, по південним схилах степові ділянки сягають північної краю Байкалу, створюючи мальовничі поєднання їх зі трав’янистими лиственничниками на положистих шлейфах і терасах і сосняками на крутих кам’янистих схилах. Різко виражена мозаїчність рослинності і ландшафтів в Байкальской улоговині створює унікальні умови для співіснування на невеликих площею ділянках різних співтовариств тварин. Найбільш чітко цього прикрого феномена проявляється на західному узбережжі Байкалу, де можна зустріти всі види тварин, які у Байкальском регионе.

У улоговині нині живе близько 65 видів ссавців, більш 300 видів птахів, 6 видів плазунів і п’яти видів земноводних. Вплив озера простежується у поширенні тварин, але впливає на життєві процеси в популяциях.

В багатьох видів дрібних ссавців (полёвки, землерийки) щороку цикл репродукції озер починається на 10−15 днів пізніше, ніж сусідніх територіях. Деякі види пов’язані з экосистемой озера трофически. Так, буре ведмідь у травні-червні, коли відбувається масовий выплод ручейников, спускається з гір до урезу води та харчується переважно цими комахами, нерестящимися на мелководье.

По багатством, запасам і розмаїттям з корисними копалинами Бурятія займає одне з чільних місць у Росії. Проте мінеральні багатства використовуються ще далеко в повною мірою. Відомо близько тридцяти вугленосних площ. Виділяються угленосные западини — Удинская, Джидинская, Прибайкальская. Гусиноозерская та інші. З 11 месторождекий вугілля особливо інтенсивно розробляються Гусиноозёрское, Тугнуйское, Сангинское, Дабан- Горхонское, Окино-Ключевское.

На території Бурятії також є руди вольфраму, молібдену, нікелю. До великим родовищам вольфрамових руд ставляться Холтосонское і Инкурское; молібдену — Орекитканское, Малойоногорское, Жарчихинское; нікелю — Чайское, Байкальское. У республіці також розвідані запаси кольорових металів — берилію, свинцю, цинку і олова. Найперспективнішими є для промислового освоєння: по олову — Мохове; по бериллию, танталобериллиевым рудам — Окинский район; по стронцію — Халютинское.

Найбільші родовища по свинцю і цинку — Озёрное і Холоднинское. У північних районах Бурятії з дореволюційних часів розвідані і розроблено великі запаси золота (рудного і россыпного).

Є також нерудні копалини: фосфати, апатити, плавиковый шпат. Виявлено родовища плавикового шпату — Наранское і Згитинское; фосфоритів — Ухогольское і Харанурское; апатитів — Ошурковское. Розвідані запаси флюсів та вогнетривів: вапняк доломіт, вогнетривкі глини, кварц і кварцити, графіт. Знайдено великі родовища азбесту — Молодёжное, Ильчирское, Зелене; бокситів — Боксонское. У Бурятії є унікальні родовища калий-глиноземных руд — Саннырское; нефелінових сиенитов — Мухальское, Нижне-Бургултайское.

Республіка має різноманітними родовищами будівельних матеріалів — цегельних і керамзитових глин, піщано-гравійної суміші, будівельного каменю, карбонатних порід для будівельного вапняку, для цементу, для перлитов і цеолитов.

Бурятія багата прісними, мінеральними й термальними водами. Експлуатаційні ресурси для водопостачання і зрошення становлять 21 млн. куб. м/сутки. На базі мінеральних і минерально-термальных вод функціонують курорти російського значення — Аршан і Горячинск, місцевого значення — Нилова пустель, Хакусы, Кучигер, Запальний Ключ і другие.

Глава 2

Постановка задачи

Комплексне вирішення питань організації господарства вимагає всебічного обліку, і перспективної оцінки природних ресурсів, вивчення впливу людської діяльності на довкілля. Комплексне дослідження природних ресурсів (КІПР) покликана сприяти виявлення прихованих і маловивчених природних ресурсів, їх кількісної та якісної оцінці з метою раціонального використання, збереження та відтворення. У результаті КІПР повинні прагнути бути вивчені різні компоненти природного довкілля, встановлено регіональні закономірності розміщення, розкрито резерви земельних, водних, рослинних і мінерально-сировинних ресурсів немає і намічено основні напрями їх раціонального використання перспективу. КІПР проводиться з урахуванням матеріалів дистанційних зйомок здійснюється з допомогою серії тематичних карт топографо- геодезичного, геологічного, геоботанического, гідрологічного і природоохоронного содержания.

Глава 3

Огляд вивченості региона

3.1. Экономика

Економіка Бурятії великою мірою залежить від російської трансферту, який 2001 року становив 865,6 млрд руб. при річному плані 13 895 млрд руб.

У Бурятії за 11 місяців 2001 р. обсяг валового регіонального продукту (УРП) становив 9143 млн руб. Обсяги виробництва зросли кольоровому металургії (видобуток золота), у машинобудуванні (вертольоти, електродвигуни, побутової техніки), у лісовій, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості, борошномельно-круп'яної і комбікормовій промисловості. У промисловості РБ до монополістам віднесено 15 підприємств, їх питома вага в загальному обсязі виробництва становило 51% за 9 місяців 2001 року. По 9 видам своєї продукції зберігається повна концентрація для підприємства (цемент, шифер, картон, деревостружкові плити, електрочайники і электрокипятильники, борошно, крупа, спирт).

Інвестиційна діяльність ведеться переважно рахунок власних коштів суб'єктів господарювання — 75,8%, кошти федерального бюджету склали 19,8%, кошти консолідованого республіканського бюджету — 4,4%. У житлове будівництво введено 88,9 тыс. кв. метров за плану 102 тыс. кв. метров, понад половина (57%) побудовано з допомогою індивідуальних застройщиков.

Продукцію сільського господарства республіки складають у основному: зерно, картопля, овочі, мясо.

Шість підприємств (У ЛВРЗ, АТ «ПММ », ВАТ «Бурятэнерго », Селенгинский ЦКК, ВАТ «Тимлюйский АЦИ », ВАТ «Ливона ») формують 37% прибутку по республіки. Чотири підприємства (ВАТ «Ливона », ВАТ «Байкалфарм », СП «Емілія », ТОВ «Гиан ») забезпечують надходження акцизов.

Значними експортерами республіки є Улан-Удэнский авіаційний завод, Концерн «Ариг Ус », АТЗТ «Тонкосуконная мануфактура », ЛВРЗ, СЦКК. У числі великі імпортери АТЗТ «Марнотратом », Торговельний Дім «Мав », Северобайкальский АТЗТ «Гилюй », Тугнуйский вугільний разрез.

Сучасна економіка Республіки Бурятія є індустріальний та перспективний своїм потенціалом народногосподарський комплекс. Частка республіки до обсязі промислового виробництва По-східному- Сибірського району становить 5,4%. Попри скромний питому вагу в загальному обсязі промислового виробництва району. Республіка Бурятія за низкою важливих видів продукції займає помітне місце. Вона спеціалізується на виробництві літаків, електродвигунів потужністю понад 100 кВт, різних приладів, мостових конструкцій, сільськогосподарського устаткування, концентрату вольфраму, скла віконного, картону, целюлози і пиломатеріалів, шиферу і цементу, митої вовни, трикотажу, вовняних тканин, м’ясопродуктів та інших видів изделий.

Основні завдання у економіці республіки пов’язані з недостатнім розвитком топливно- енергетичного комплексу, легкої і харчової промисловості, будівельного комплексу; передбачаються поглиблення переробки сільськогосподарського сировини, організація виробництва шерстяний і напіввовняний пряжі, шкіряної взуття, хутряної продукции.

3.2. Продовольча потенциал

Засуха, яка уразила Бурятию влітку 2001 року, повністю знищила посіви на 111,5 тис. гектарах сільгоспугідь, зокрема 108 тис. гектарів зернових. Доводилося проводити повторну оране, пересівання, засівати зернові поля кормовими культурами. І при тому, що у республіці та було засіяно 253 тис. гектарів, замість планованих 285 тис. У чотири районах, які вважалися житницями Бурятії, ситуація визнана чрезвычайной.

У той самий час, у цьому 2002 року у цілому в республіці передбачається зібрати близько 250 тис. тонн зерна — на 10% більше, ніж у торік. Проте задля стабільну роботу хлібопекарської і борошномельної промисловості Бурятії, і навіть виробництва спирту і вигодовування худоби потрібно менш 340 тис. тонн зерна. Загалом в республіці загинуло 112 тисяч гектарів зернових культур. Збиток склав 378 млн. крб. Замість очікуваної врожайності зернових 15 ц. із гектара, фактично отримано 5,9 ц. із гектара. Найбільший шкоди був нанесений господарствам Джидинского, Мухоршибирского, Кяхтинского, Бичурского районов.

Важким був 2001 рік й у тваринництва республіки — сувора зимівля, найжорстокіша посуха, яка охопила більшість районів республіки істотно утруднили його розвитку. Але, попри це, за станом 1 жовтня 2001.г. у господарствах всіх категорій реалізація худоби і птиці на забій в живій вазі проти 2000 роком, збільшилася на 1,4%. Практично припинився спад поголів'я великої рогатої худоби і коней, чисельність великої рогатої худоби становить 362,2 тис. голів чи 100,3% поваги минулому року. Свинокомплекси і господарства, що входять до асоціацію «Свинопром» збільшили поголів'я до 2000 року на 1,6%.

Загальні результати по основним показниками тваринництва мають позитивну динаміку, хоч протягом низки минулих років йшло стійке падіння обсягів його производства.

Однією з пріоритетних напрямів розвитку АПК є харчова і переробна промисловість, що надає значний вплив на соціально-економічний рівень життя населення республики.

Значне зростання обсяги виробництва в порівняних цінах забезпечили ВАТ «Молоко» (156,8%), Кабанский маслозавод (в 2,1 разу), МНПО «Байкалфарм» (1,8 разу), ВАТ «Бурятхлебпром"(110,8%), ВАТ «Хліб Улан-Уде"(147,7%), ВАТ «АМТА» (112,1%).

Поруч із акціонерними товариствами, значне поширення в галузях харчової промисловості Бурятії отримали малі підприємства міста і індивідуальні підприємці, насамперед селі. Нині виробляють продуктів харчування 7 міні - молокозаводів, 105 міні-млинів, 140 міні- пекарень, 5 цехів із виробництва безалкогольних напоїв. Ними вироблено своєї продукції 163 млн. рублів. Приріст обсягу товарної продукції з допомогою індивідуальних підприємців становив 15,7%.

3.3. Производство

Промисловість республіки зорієнтована здебільшого видобуток сировини й його первинну переробку. Провідні галузі - гірничодобувна, золотодобування, вуглевидобуток. Розвинені лісова, деревообробна промисловість і електроенергетика. Одержало розвиток машинобудування, здебільшого — його оборонні галузі: авіабудування, суднобудування і радиопромышленность. Підприємства зосереджені головним чином Улан-Удэ.

У промисловості галузями спеціалізації є: електроенергетика — 39%, машинобудування металообробки — 16,7% (електротехнічні, приборостроительные підприємства, виробництво машин для тваринництва і кормовиробництва, коштів автоматизації і запчастин до них та інших.), лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість — 7,0% (Селенгинский целюлозно-картонний комбінат), виробництво будматеріалів, легка (переважно трикотажна) і харчова промисловість, видобуток бурого вугілля, графіту, видобуток переробка вольфрамо-молибденовых руд, апатитів та інших. На території республіки функціонує Гусино-озерская ГРЕС. Головні промислові центри: міста Улан-Уде, Гусиноозерск, Закаменск, селища міського типу Селенгинск, Каменск і др.

Улан-Уде — столиця Республіки Бурятія. Від Улан-Уде до Москви 5532 км. Розташоване місто в Забайкаллі, пристань правому березі річки Селенга, в 75 км зі сходу озера Байкал. Південну частина міста перетинає ріка Уда (приплив Селенги). Це важливе транспортний вузол на Транссибірській магістралі. Від Улан-Уде відходить залізнична лінія до кордону з Монголією, місто представляє вузол автодоріг, є аеропорт. У Улан-Уде проживає 368 тис. чол. (1996 р.). Тут розвинені машинобудування металообробки (локомотиво-, вагонобудівний, авіаційний, приладобудівний, суднобудівний та інші заводи), підприємства харчової, легкої (тонкосуконный комбінат), деревообробної в промисловості й промисловість із виробництва будматеріалів, у цьому числі великий скляний завод. У Улан-Уде працюють Технологічний університет, Сільськогосподарська академія та ряд навчальних інститутів (педагогічний, культури). З іншого боку, в Улан-Уде розміщений Бурятський науковий центр Сибірського відділення РАН.

3.4. Науковий потенциал

Байкальский інститут природокористування ЗІ РАН створений січні 1998 року в базі Байкальської інституту раціонального природокористування і Бурятської інституту математично-природничої грамотності ЗІ РАН. Розпорядженням Уряди Республіки Бурятія від 26. 05. 95 р. N 290-р інститут визначено головний організацією по координування й забезпечення досліджень з питань екології, раціонального використання природних ресурсів басейну озера Байкал і міжнародному співробітництва у цієї области.

Інститут входить до складу Сибірського відділення Російської Академії Наук, безпосередньо підпорядковується Президії ЗІ РАН й працює під науково- методичним керівництвом Відділення океанології, фізики атмосфери і географії РАН, Об'єднаного вченого ради наук Землю, і навіть має представництва в об'єднаних вчених радах з економічних і хімічним наук ЗІ РАН.

Главная мета інституту полягає у проведенні фундаментальних і прикладних досліджень з пріоритетним направлениям:

•проблеми природокористування: взаємодія природних та соціально- економічних систем;

•хімічні елементи і з'єднання у природних і штучних середовищах, створення нових матеріалів і ресурсозберігаючих, экологобезопасных технологий.

У лабораторії радиобиофизики Бурятської інституту математично-природничої грамотності проводяться дослідження з розробці сучасних методик і приладів діагностику і лікування, з урахуванням традиційної Монгольської (Тибетській) медицины.

Глава 4

Минерально-сырьевые ресурсы

4.1 Мінерально-сировинна база основних видів корисних ископаемых

Космічна інформація дозволяє вийти з узагальнення приватних спостережень до виконання робіт з принципу від загального до окремого. Якщо за традиційної постановці геологічних зйомок виявлення розламів земної кори вимагалося пройти багато кілометрів маршрутів, узгодити величезний обсяг робіт багатьох виконавців, то космічними знімками картування геологічних структури більшості слуаев виконується шляхом прямого дешифрування в стаціонарних условиях.

Аби вирішити геологічних завдань необхідний весь масштабний ряд одержуваних з космосу знімків, доцільно використання зображень у різних зонах спектра, виконання зйомки у різні сезони года.

Застосовується використання геофізичної інформації (розрахунок залишкових аномалій сили тяжкості), отображающей поширення порід різної щільності не більше верхніх горизонтів земної кори (до 15 км).

Отримані дані відкривають нові змогу аналізу структури та вибору площ щоб поставити пошукових робіт з урахуванням використання космогеологических карт.

Платинность территории

Метали платинової групи (МПГ) за своїм статусом ставляться до стратегічному, експортного і валютному сировини. Постійно ростучі потреби у МПГ різних галузей промисловості, медицини, та розвитку технологій диктують необхідність нарощування їх виробництва. Більше 98% всієї видобутку нашій країні МПГ припадати на багаті мідно-нікелеві руди родовищ Норильського рудного району на півночі Красноярського краю. Проте їх інтенсивна відпрацювання веде до руйнації екологічних систем полярних регіонів і стрімкому скорочення запасів. Тому сьогодні гостра проблема виявлення, вивчення і промислового освоєння нових максимально вигідних і екологічно чистих джерел МПГ біля Росії. До найперспективніших для пошуків родовищ МПГ регіонів Росії належить територія Республіки Бурятія. Систематична оцінка перспектив території на виявлення промислово значимих проявів МПГ почалася лише у 80-ті роки: Северобайкальского, Окинского і Муйского районів Республіки. Прогнозні ресурси склали: нікелю — 147, міді - 51. 01, кобальту — 9,47 тыс.т. До платинно-хромитовым рудопроявлениям належить Оспино- Китойский масив в Окинском районі, а до перспективним об'єктах — Кивельевский масив в Северобайкальском і Шаманський в Муйском районі, містять жили хроматитов. До підгрупі платинно-титаномагнетитовых рудопроявлений з ванадієм і міддю може зараховуватися Слюдинский масив в Северобайкальском районі, котрій давно відомі вкраплені до масивних титаномагнетитовые руди. На території Бурятії зафіксовано ряд перспективних себто платинности розсипів — знахідки мінералів МПГ в золотоносних розсипах Східного Саяна (Окинский район) і басейну р. Витим (Муйский район). Ці розсипи не утворюють самостійних зерен, а зустрічаються як кайм, прожилков і включень. З усієї вищевикладеного можна зробити выводы:

1. Територія Республіки Бурятія є перспективним платиноносным регіоном, особливо території Северобайкальского, Муйского и

Окинского районов.

2. Необхідно продовжувати цілеспрямоване науково-дослідне вивчення платинности різних нетрадиційних геологічних объектов.

3. На Оспинско-Китойском масиві необхідно проведення поисково — розвідувальних работ.

4. Необхідна переоцінка відпрацьовуваних золоторудних родовищ як платинно-золоторудных. На відпрацьовуваних золотих розсипах необхідно налагодити відбір важкої фракції після знімання золота на допомогу пошуку мінералів МПГ.

Минерально-промышленные типи фосфатних і марганцевих руд

Усі наявні родовища ставляться до трьох генетичним класам: метаморфическому, эндогенному і экзогенному. Перший, і другий класи характеризуються кристалічними апатитовыми рудами, экзогенный — переважно аморфними фосфоритовыми. У межах даної регіону найбільшу промислову значимість мають ендогенні і екзогенні фосфатні руды.

До перспективним на комплексні апатит-магнетитовые, апатит-ильиенитовые руди ставляться масиви Северобайкальского, Баргузино-Котерокского,

Амалатского, Муйского та інших. районов.

Осадові фосфоритовые руди не більше території відзначаються на всіх тимчасових геохронологических уровнях.

За характером розподілу родовищ й вияву марганцевих і фосфатних руд виділяється 6 районів різного рівня перспективності: від потенційної до високо перспективної. Оцінені і прогнозні ресурси фосфатів тут становлять 270,0 млн. т, у тому числі 122,0 млн. т укладено на Харанурском і Ухагольском родовищах, і можуть представляти реальну базу до створення Сибірській фосфатной промышленности.

Мінерально-сировинна база молибдена

Розвиток промисловості неможливо без збільшення виробництва легуючих металів і особливо молібдену. Проте виробництво молібдену в

Росії значно відстає потреби у ньому: валовий питома витрата молібдену на 1 т виплавленої сталі у 2. 5−3.0 рази менше проти розвиненими промисловими країнами. Разом із цим у Східного Сибіру, включаючи Бурятию, не реалізується потенціал розвіданих запасів. Освоєння родовищ Бурятії може різко скоротити дефіцит молібдену в стране.

У Бурятії розвідано 2 великих родовища Державного резерва:

Орекитканское молибденовое і Мало-Ойногорское вольфрам-молибденовое з баллансовыми запасами молібдену категорій B+Cl, складовими 37% і категорії С2 46% запасів Східного Сибіру, не більше якої розміщені основні запаси молібдену Росії. З іншого боку, попередньо разведано

Жарчихинское родовище, розташоване районі з сприятливими географо-экономическими условиями.

Орекитканское родовище знаходиться в Баунтовском районі на лівобережжя р. Витим (на чотири кілометрів від неї). Родовище представлено пологопадающей (15є-

20є) прожилково-штокверной зоною, виходить на денну поверхню. Її розміри по простиранию 2100 м, по падіння — 1600 м. Практичну цінність в рудах представляє лише молибден.

Гірничотехнічні і гідрогеологічні умови щодо простые.

Родовище може відпрацьовуватися відкритим методом з коефіцієнтом розкриву 0,5 мі/т. На верхніх горизонтах у частині родовища залягають багаті руди із середнім зміст сульфидного молібдену 0,14%.

Основні причини неосвоения родовища з початку розвідки в 1963 р. з’явилися економічна неосвоєння району, віддаленість від залізниці, а як і його присутність серед СРСР інших родовищ з більш прийнятними географо-экономическими условиями

(Жирикенское в Читинської області й Коктенкольское — в Казахстане).

За розрахунками інституту ЗабНИИ (р. Чита) родовище може успішно розроблятися за річної продуктивності 10 млн. т щодо руди з рентабельністю до великих виробничих фондам 3707%, до експлуатаційним затратам — 80,1%. Термін окупності 3 року. З цієї оцінці об'єкт має галузеве значення, яке запаси ставляться до активним, придатним промислового освоєння у сприйнятті сучасних економічних условиях.

Мало-Ойногорское родовище знаходиться в Закаменском районі, за 30 я км південний схід від проммайданчика Джидинского ГЗК. Воно характеризується вкрай низькими технічно-економічними показниками. Перерахунок запасів по минимально-промышленному змісту, певному з урахуванням існуючій податковій системи, показав, що лише 37,2% запасів відповідають показнику рентабельності. Економічну оцінку цих запасів свідчить про недоцільність їх промислового освоєння у зв’язку з нерентабельностью.

Жарчихинское родовище знаходиться у 50 кілометрів від г. Улан-Уде, в 2.5 кілометрів від судноплавної річки Селенги і автомагістралі Улан-Уде — Чита. Лабораторні випробування окислених руд свідчить про можливість рентабельною відпрацювання їх підземним выщелачиванием. При річний продуктивності кар'єра 3 млн. т руди і прогнозного рівня рентабельності 15,9% термін окупності становить 7 років. Переоцінка по методики ВИЭМСа з урахуванням світових ціни молібден показала збитковість розробки месторождения.

Харитоновское родовище, найперспективніший і попередньо оцінених, лежить у 106 км на схід від г. Улан-Уде правому березі р. Хилок. Тут вирішується проблема справжнього змісту молібдену в рудах, що підвищить перспективу цього родовища, що за сприятливих географо-економічних умовах. Це може стати першочерговим об'єктом для освоения.

Можливі нетрадиційні джерела та технологія отримання молібдену: однією з перспективних джерел може бути підземне і кучное вилуговування окислених молібденових руд, традиційно є породами розкриву при відпрацюванні молібденових родовищ. При позитивні результати технологічних досліджень можуть стати рентабельним сировиною для кучного выщелачивания.

З розгляду мінерально-сировинної бази молібдену Бурятії слід, що республіка має значними перспективами розвиток видобутку молібдену і нарощування запасів. Задля реалізації цих можливостей необхідно: 1. Провести детальну геолого-економічну переоцінку Октериканского родовища, які з масштабам і якістю є найкращим Росії. 2. На перспективному Жарчихинском родовищі, що у економічно освоєному регіоні, виконати після геолого-економічної оцінки детальну розвідку. 3. Задля реалізації потенціалу території Бурятії по молибдену слід оцінити справжній зміст молібдену в рудах Харитоновского родовища та продовжити пошукові роботи у Центральному, економічно розвиненому районі, а також у недостатньо опоисковой Средневитимской рудної зоні площею, що прилягає до Орекитканскому месторождению.

Мінерально-сировинна база урана

Сумарна оцінка прогнозних ресурсів немає і запасів становить 380 тыс. т, зокрема попередньо розвіданої - 90 тис. тон, ресурсів за станом 01,01,99 — 123 тис. т. Отримані результати выводят

Республіку до розряду регіонів Росії із найбільшими підготовлені до експлуатації запасам урана.

Нині відомо 20 родовищ, 132 рудопроявления і сотнях аномалій радіоактивності. Зростання споживання урану, сприятлива динаміка світового й російського уранового ринку визначають економічне й політичне доцільність інтенсивного освоєння уранових родовищ. Освоєння цих родовищ може істотно змінити структуру гірничодобувної промисловості Бурятії, сприятиме припливу інвестицій у економіку республіки, розвитку інфраструктури, створення нових робочих місць. Разом про те необхідно навчити неухильно дотримуватися правил радіаційній безпеці і природоохоронних норм.

4.2 Стан та шляхи розвитку неметалічних корисних ископаемых

Нетрадиційні мінеральні удобрения

Графітові руди Бурятії і проблеми перспектив їх освоения

Територію Бурятії можна зарахувати до регіонам, де виявлено родовища кристалічного графіту, руди якого виявилися легко обогатимыми і тому складають велику промислову цінність, попри мале зміст графітного вуглецю (більш 2,5%). На жаль, всіх раніше розвідані родовища графіту опинилися у природоохоронної зоні оз. Байкал, що, природно, є серйозної перешкодою видобутку сировини. Така ситуація, насамперед, стимулюватиме підвищення вартості видобутої руди. Для всебічного й повного дотримання природоохоронних заходів необхідно обов’язкове передбачити витрат додаткові засоби, а противному разі об'єкти (Улурское і Боярське родовища), які працюють у зоні впливу озера Байкал, практично виявляться неможливими до освоєння. У запобігання забруднення довкілля акваторії Байкалу, ж передбачити всі заходи по безпечної відпрацюванні родовищ. Відповідно зросте ціна кінцевого продукта.

Впродовж останнього десятиліття графіт почав застосовуватися у виробництві магнезиально-графитовых, алюминиево-графитовых вогнетривів для безперервного лиття металів, в заміні азбесту під час виготовлення різних прокладок, вкладишів гальм, у технологічному кераміці, дефицитен як кристалічного графіту, користуються ним у хімічній та електротехнічної промисловості також за виробництві синтетичних алмазів, напівпровідників, деталей ядерних реакторів і ракетних двигунів, мінеральних фарб, наповнювачів і т.д.

Звідси очевидно, що надалі потреба у графіті змусить створення великої (нової) сировинної бази з високоякісними графітовими рудами. З огляду на, основні резервні родовища графіту Боярське і Улурское (Бурятія), Безіменне (Іркутська обл.) розміщуються У першій водоохоронній зоні оз. Байкал, йдеться про пошуках і розвідці нових об'єктів графіту в екологічно безпечних ділянках. У зв’язку з цим необхідно вказати, що це територія Бурятії має можливість досить високу перспективність шукати і виявлення покладів кристалічного графіту, що грунтується на наявних рекомендаціях геологів оцінку більш десятка потенційних проявів цього дефіцитного виду мінерального сырья.

Тулдунские родовища халцедона

Россыпные родовища халцедону перебувають у долині р. Тулдуна Еравнинского району, завдовжки тридцять п’ять км північніше районного центру Сосново-Озерское.

Тулдуиские халцедоны дуже відрізняються з фарбування і подано в цілому прозорими і напівпрозорими різновидами. Встановлено блакитнувато- сірі, молочно-серые, димчасті, жовті, помаранчеві, червонуваті, буровато- червоні з різними відтінками і тонами, і навіть присутні агатові різновиду з концентричними смугами. Халцедон зустрічають у вигляді окатанных гальок розміром від 1 до 15 див, іноді крупніша. Внутрішня частина гальок трапляється пустотілої чи виконано кварцом світло-сірого і молочного цвета.

За результатами випробувань до лабораторій каменів самоцвітів (г. Санкт- Петербург), халцедон цього родовища має хороші декоративні і технологічні властивості і може використовуватися в ювелірної промисловості виготовлення кулонів, серёг, а також дрібніших вставляння у ювелірні вироби, і навіть представляє прекрасний колекційний материал.

Радіоактивність халцедонов є низькою і варіює від 3 до 15 мкр/час.

Кольоровий халцедон добре полірується, приймає дзеркальний блиск і має хороші декоративні якості. Його можна використовувати вибірково як поделочного і ограночного каменю, може застосовуватися як для виробництва приладових і технічних камней.

Рекомендується продовжити поисково-оценочные роботи методом проходки траншей і канав, бо за дуже нерівномірної концентрації оцінка розсипів халцедону з допомогою шурфів вважається неефективної й не представительной.

Глава 5

Водні ресурсы

Основним й головним водним ресурсом є басейн озера Байкал: саме озеро, у яке впадають 336 рік і річок, найбільші: Селенга, Баргузин, Верх. Ангара, Турка, Снігова. Випливає з Байкалу одна р. Ангару (Ниж. Ангара), що впадає в Єнісей. Площа 31,5 тис. км2. Довжина 636 км, середня ширина 48 км, найбільша — 79,4 км. Водозбірний басейн Байкалу припадає близько 557 тис. км2. Обсяг водної маси 23 000 км3. У озері зосереджено близько 1/5 світових запасів поверхневою прісної води та більш 80% прісної води колишнього СРСР. Середній рівень води в озері перебуває в абсолютної висоті 456,0 м. Байкал — найглибший континентальний водойма на земній кулі. Середня глибина 730 м, максимальна глибина у неповній середній частини улоговини 1620 м. З допомогою ДДЗ ведеться вивчення «цвітіння» води, перенесення і осадження зважених наносів, розмиву берегів, впливу великих викидів стічних вод мовби від Байкальської целюлозно-паперового комбінату, Іркутської ГЕС, Гусиноозерской ГРЕС. Регулярні знімки озера Байкал виявили загрозливі зміни у стані водного дзеркала і згубний вплив невиправданого втручання особи на одне екологічну обстановку регіону. Спостереження з космосу станом басейну озера дозволили розробити научнообоснованный прогноз динаміки цього водного басейну у разі, якщо ні прийнято застережні заходи. У цих досліджень постало питання про яке припинення роботи Байкальської ЦПК, що є основним забруднювачем озера.

Глава 6

Агропромислові й лісові ресурсы

Зондування Землі з космосу дає цінну інформацію на вирішення сільськогосподарських і лісогосподарських завдань. Як свідчать дослідження, космічна фотозйомка то, можливо успішно застосована земельному проектуванні розробки проектів землеустрою різних рангів, виявлення невикористовуваних земельних ресурсів, виявлення засолення грунтів в зрошуваних районах, оцінки эродированности грунтів, виявленні осередків эрозии.

Дистанційне зондування дозволяє визначити стан і надасть динаміки розвитку дорожньої мережі БайкалоАмурської магістралі і її вплив на сільськогосподарське використання земель, знайти порушення грунтового покриву внаслідок горноразведочных, бурових робіт, виявити вплив шкідливих промислових викидів у повітря та розвитку деревної растительности.

Земельні ресурсы

Многозональное фотографування дає цінну інформацію вивчення грунтів і грунтового картирования. Доцільно використання космічної фотозйомки виявлення кормових ресурсів, класифікації пасовищ по продуктивності, умовам і сезонах использования.

Площа земель Республіки Бурятія становить 35,1 млн. га. Найбільше кількість земель — 66,7% вкривають ліси та чагарниками, 7,7% території зайнято водоймами, 1,3% - болотами. Перед сільськогосподарських угідь доводиться 8,8% всіх земель. У північних районах — Баунтовском, Муйском, Северо-Байкальском й у високогірному Окинском районі мало земель, сприятливих у розвиток сільського господарства, у яких зосереджено 17,2 млн. га чи 49% всієї земельної площі Бурятії. З лише 2,3% становлять сільськогосподарські угіддя, тоді як і районах з досить розвиненим сільське господарство цей показник коливається не більше 40−50% (Хоринский, Мухоршибирский райони). Найпоширеніші грунту подзолистого типу. У лісостепових і степових районах центральної та південної Бурятії в долині Баргузина й у Тункинской улоговині - темно-сірі лісові, а також різновиду каштанових і чорноземних грунтів. 80% орних грунтів Бурятії характеризуються низьким змістом гумусу. Задля більшої бездефіцитного, але в слабогумусированных грунтах позитивного балансу гумусу потрібно щорічно вносити близько 9 — 10 тоннам органічних добрив на 1 га севооборотной площі. Вносилася ж органічних добрив 0,8 — 0,5 т/га пашни.

Земельні ресурси піддаються ерозійним процесам, зокрема 33,7% сільгоспугідь, 63,8% ріллі, 38,4% покладів, 17,5% пасовищ. Більше 5% ріллі розміщено на схилах різної крутизни піддаються змиття. Загальна довжина ярів становить 9,5 тис. км. Загрозливе становище приймає деградація пасовищ, більшість яких витоптано і схильна до ерозійним процесам. Провідна галузь сільського господарства — тваринництво (велика рогата худоба, вівчарство, свинарство, птахівництво), посіви зернових і кормових культур.

Результати обстеження сільгоспугідь виявили забруднення як орних, і кормових угідь миш’яком, свинцем, цинком, нікелем, хромом. Забруднення грунтів залишками пестицидів носить локальний характер.

Перспективное використання земельних ресурсів то, можливо доповнене показниками використання земель з перспективи з генерализованным відбитком їх способом ареалів по адменистративно-территориальным единицам.

Лісові ресурсы

Ліси біля республіки розміщені нерівномірно. Лісистість варіює від 10% в лісостепу до 95% у гірничій тайзі, становлячи загалом республіці 62%. Усі лісу ставляться до категорії гірських, з величезним переважанням хвойних пород.

За станом обліку лісового фонду на 01. 01. 95 р. загальна площа земель лісового фонду становить 244 тис. га, зокрема лісових земель 231,6 тис. га, їх покрита лісом площа дорівнює 218,1 тис. га, непокрита лісом — 1413,5 тис. га.

Частка гарів загальної площі лісів — 1,755%, частка рубок загальної площі лісів — 0,63%.

Північний і західний райони республіки вкриті переважно тайговій рослинністю, а південна і центральна частини — степової та лесостепной.

На північних схилах хребтів Забайкалля переважно модринові, місцями кедрові і пихтово-кедровые лісу. На південних схилах — сосна і зарості сухолюбивых чагарників. Степу (переважно ковилові і вострецовые) піднімаються нерідко до висоти 900−1000 м. Вище йде лісової пояс, верхня межа якого проходить лише на рівні від 1500−1600 м. до 2200 м; у північній і північно-західній частинах лісової пояс змінюється субальпийским поясом з кедровим стланником і від мохово-лишайниковыми тундрами. Листяні лісу (береза, осика, тополя, вільха та інших.) представлені невеликими гаями на заплавних терасах рік і на вирубках чи гарях.

Загальний запас деревини загалом республіці становить 1918,8 млн. м3

Біологічні ресурсы

Бурятія має 2127,8 тис. га кормових угідь (343,4 тис. га сіножатей, 1784,4 тис. га пасовищ), що як вдвічі перевищує наявність оранки. Сінокісна площа представлена переважно луговим типом рослинності. Пастбищную рослинність формують степові (1,2 млн. га) і лугові (580 тис. га) співтовариства. Через повсюдно практикованою нерегульованої пасіння набагато перевищують нормами-нагрузками травостои, пасовища площею близько тис. га піддаються деградації в різного рівня. У республіці періодично проводиться інвентаризація кормових угідь, переважно у басейні Байкалу. Проте матеріали її узагальнюються, унаслідок чого немає відповідного каталогу й списків щодо окремих типам угідь, відсутня характеристика сінокосів та пасовищ за категоріями ценности.

У сільське господарство космічна інформація застосовується під час упорядкування різних сільськогосподарських карт середнього та малого масштабів, характеризуючих природні умови, земельні ресурси, і їх использование.

Як основи можна використовувати карта типів пасовищ Бурятії. Нею можна створити ряд додаткових карт:

— кормових угідь з показом середньорічний продуктивності за типами пастбищ;

— обводнения пасовищ з показом зон забезпеченості поголів'я водопоем;

— культурно — технічного состояния;

— сезонності використання пасовищ для випасу різних видів скота.

Глава 7

Забезпеченість регіону космічної інформацією і план додаткових космічних съемок.

Забезпеченість регіону космічної інформацією є важливим чинником в КИКПР, оскільки з даним, отриманим дистанційним методом можливо швидке отримання достовірною інформацією про події природних изменениях.

За даними, отриманим зі супутника «Ресурс-Ф1» в 1975 року, виявлено такі процеси у зміні вивченості природних умов Республіки Бурятія: нові родовища вольфраму, золота, золотих розсипів, халцедону, фосфатів; виявлено негативні впливу екологію басейну озера Байкал, вивчалася динаміка ерозії і деградацію грунтів, характер антропогенного впливу на зоні, що прилягає до трасі БайкалоАмурської залізничної магистрали.

У зв’язку з бурхливим розвитком продуктивних зусиль і зростаючим використанням географічної середовища, час необхідно провести ряд додаткових зйомок. Найбільш перспективне проводити многозональную зйомку, т.к. вона дає найповнішу інформацію про стан місцевості: в вивченні надр, інженерних пошуках, оцінці агропромислових ресурсів немає і умов, до вивчення лісових і водяних ресурсів, в екологічної експертизі; а він може використовуватися в прогнозуванні можливість виникнення катастрофічних ситуаций.

Оскільки територія Бурятія є районом з перепадом висот від 500 до 2000 метрів, то зйомку краще проводити у другій половині літа на близполуденные годин у масштабі 1: 200 000 — на дослідження сільськогосподарських, геоботанических, геологічних, гідрологічних об'єктів і морфоструктуры; масштабу 1: 1000 000 краще проводити дослідження ландшафтів і геоморфологічних объектов.

Плани на перспективу:

По майбутнім матеріалам космічних зйомок можна вивчати агропромислові ресурси, і умови Бурятії. Провести інвентаризацію стану земельного фонду республіки, кормових угідь, пасовищ і сіножатей, меліоративного фонду, грунтового покрову, його засоленості і эродированности.

Охарактеризувати водні ресурси Бурятії з урахуванням космічної інформації за такими аспектам: поверхневі і підземні води, гідроенергетика. Уточнити ставлення до потенційної енергетичної потужності річок; скласти уявлення поширенні підземних вод, зонах їх розвантаження та енергійному напрямку руху, межах площ порід з різними фильтрационными властивостями, визначити розміри середньорічного витрати воды.

Лісові і рослинні ресурси вивчити у сфері планування і проведення лісомеліоративних і лісовідновлювальних робіт, створення лісосмуг, регулювання випасу худоби, організації раціонального використання коштів і відтворення рослинного покрова.

Провести інженерну оцінку місцевості у сфері низки галузей народного господарства, зокрема проектування й граждансткого будівництва, споруди комунікацій, захисту населених пунктів, сільгоспугідь та інших об'єктів від несприятливих природних явлений.

У чиїх інтересах охорони навколишнього середовища вивчити ландшафти, тваринний світ, скласти природоохоронну карту.

Попередні підрахунок такого виду праць свідчить, що використання космічної інформації вивчення природних ресурсів забезпечує скорочення термінів робіт у 3−4 разу, знижує витрати в 3−5 раз.

Глава 8

Сутність робіт з КІПР региона.

Сутність досліджень природних ресурсів залежить від науково обгрунтованому, побудованому на міжгалузевий интергации, вивченні природно- економічного потенціалу экосистемных умов Республіки Бурятія. Результати досліджень видаються як серій взаємоузгоджених тематичних карт, що відбивають просторове розміщення, якісні і кількісні характеристики природних ресурсів, відповідних даної території Франції і оточуючої среде.

Наведемо приблизний склад картографічної документації, що можна створити у результаті КИКПР республіки Бурятія: 1. Опорні карти комплексних досліджень: — Фототопографическая; - використання земель; - водних ресурсів; - лісів й у рослинності; - ґрунтова; - ландшафтна; - охорони навколишнього середовища; 2. Деталізуватимуть і зональні карти КИКПР 1. Серія карт інженерної оцінки місцевості: — топографічна; - інженерно-геологічна; - сейсмічної небезпеки; - зсувній, селевої, лавинної небезпеки; - прохідності місцевості; - паводкових і нагонных впливів; 2. Серія карт дослідження надр: — космофотогеологическая; - структурно- тектонічна; - прогнозу з корисними копалинами; - гидрогеологическая; 3. Серія карт агропромислових ресурсів немає і умов: — землекористування; - эрозионной небезпеки; - пасовищних ресурсів; - сезонного використання пастбищного фонду; - засолення грунтів; 4. Серія карт рослинних і лісових ресурсів: — інвентаризація лісового фонду; - пожежної небезпеки лісів; - заповідних територій і мисливських угодий;

2.5 Серія карт водних ресурсів: — гідрографічної сіті й гідроенергетичних характеристик; - поверхневих і підземних вод; 5. Серія карт охорони і функцію контролю природного довкілля: — прогнозу климатологической обстановки; - забруднення довкілля; - антропогенного на довкілля; - тваринного світу; - екологічної небезпеки; - екологічно небезпечні об'єкти і процессов.

Глава 9

Склад робіт, методика, основні етапи і стадії складання інвентаризаційних документов.

Першим підготовчим етапом є виготовлення матеріалів і документів, які забезпечують КІПР. Аналізуючи цей етап виробничі підрозділи Госцентра «Природа» виготовляють стандартні комплекти космофотоматериалов, призначені задля забезпечення організацій — учасників КІПР, які включають картограммы розміщення матеріалів космічних зйомок, контактні і проеционные, інтегральні і многозональные чорно- білі, кольорові і спектрозональные відбитки, синтезовані зображення. У завдання научто-исследовательских і проектних організацій входить: розробка координаційної плану, визначального послідовність і продовжити терміни завершення робіт, розробка плану додаткових космічних зйомок, із зазначенням часу, виду та масштабу зйомки, визначенні інформативності космофотоматериалов шляхом складання зразків тематичних карт на еталонні участки.

Другий етап — галузеве дешифрирование космофотоматериалов і складання основних (базових) тематичних карт. Базові карти є обов’язкової складової частиною картографічних серій в регіоні і характеризують природний потенціал території - і спільне стан природних ресурсів. До них належать: топографічна фотокарта, космофотогеологическая карта, космофотокарты гідрографічної мережі, грунтів, рослинного покриву, використання земель, ландшафтів. Також існує тип карт регіонального значення, які відбивають місцеві особливості природних ресурсів, ступінь їх вивченості і специфічних рис господарського розвитку Республіки. Тематика цих карт різноманітна: для цій території найбільш прийнятними є карти лісів, засолення почв.

Серії створюваних карт слід супроводжувати додатковими текстовими, статистичними і графічними матеріалами, переважно одержаними у процесі вироблення карток і інтерпретації даних космічного зондипрования. Їх призначення — полегшити використання лише комплексу документів при рішенні господарських задач.

Завданням виробничих підрозділів цьому етапі є забезпечення споживачів основний для авторських оригіналів инвентаризациооных карт — фотопланами і фотокартами, а як і проведення додаткових космічних зйомок. Науково-дослідні підрозділи що з організаціями учасниками КІПР виконують тематичне дешифрирование космофотоматериалов, проводятполевые аэровизуальные роботи, розробляють тематичні легенди і вони становлять авторські оригінали карт.

На третьому, завершальний етап, учасники КІПР виконують складання графічних і текстових документів, мають виробничий характер (синтезирующие інформацію про природні ресурси). Завданнями виробничих підрозділів цьому етапі є креслярське і барвисте оформлення карт, створення масивів цифрових даних для ДВС, підготовка видавничих оригиналовк базових наукових і виробничих карток і передача їх у картфабрику.

Глава 10

Координація і організація проведення науково-дослідницьких і виробничих работ.

Комплексне картографування природних ресурсів може бути здійснене належним чином й у потрібні терміни лише за умови тісного взаємодії наукових закладів та виробничих організацій цілого ряду напрямів у межах єдиного координаційної плана.

У технологічної схемою робіт з КИКПР (див. рис.) можна намітити такі основні етапи: — розробка науково-технічного проекту й координаційної плану; - створення фотоосновы і міжгалузева обробка інформації; - галузева інтерпретація матеріалів космічної зйомки (камеральна, польова, тематична); - комплексна редакційна обробка галузевих матеріалів; - редакционно-составительская підготовка й видання комплексу тематическаих карток і фотокарт.

Перерахування основних етапів роботи показує великій ролі міжвідомчого підходи до комплексному картографічному вивченню території з урахуванням першочергові завдання господарського розвитку, найважливіших вимог усіх зацікавлених галузей народного хозяйства.

Глава 11

Розрахунок витрат праці та средств.

Для обробки космічної інформації, одержуваної зі супутників й подальшого застосування сили необхідні такі кошти й персонал: — 2 наземних пункту прийому: робоче безпечне місце за необхідним устаткуванням — 120 тис. крб кожний — 2 оператора в обробці інформації із заробітної платою — 10 тыс. руб/мес — необхідні канцтовари та приналежності - 7 тыс. руб/мес — папір для відбитки космічних знімків — 10 тыс. руб/мес — 4 дешифровщика із заробітної платою — по15 тыс. руб/мес — 4 картографа із заробітної платою — по 15 тыс. руб/мес — 3 геодезиста із заробітної платою — по 17 тыс. руб/мес — 2 програміста до створення інтерактивною бази даних із заробітною платою — по 20 тыс. руб/мес — решту виробничі роботи — по 14 тыс. руб/мес

Разом, до виконання робіт потрібно близько тыс. руб/мес, не враховуючи вартості оборудования.

Бурхливий науково-технічний прогрес у розвитку продуктивних зусиль і дедалі більшу використання суспільством географічної середовища дедалі гостріше ставлять завдання про підвищення управління природокористуванням, що з необхідністю отримання й переробки обширнейших масивів інформації, причому непросто переробки, чи одночасно формування об'єктивних рекомендацій по раціональному рішенню виникаючих ситуаций.

При обостряющемся дефіциті трудоресурсов, тим паче високоінтелектуального рівня, ефективним може визнаватися лише одне шлях — автоматизація процесів обробки даних. У зв’язку з цим назріла потреба створення автоматизованої системи управління природопользованием.

1. Киенко Ю. П. підручник «Основи космічного природознавства», Москва 1999 рік 2. Бєляков О.Н. «Мінерально-сировинна база Республіки Бурятія», Москва 1999 рік 3. Барышев Н. В. «Пошуки і розвідка з корисними копалинами», М. -Л., 1989 рік 4. Зеленов В.І. «Методика дослідження золото- і серебросодержащих руд» М.: Надра — 1989 рік 5. Куликов А. А. «Статистична модель розподілу золота по крупности в кварц-сульфидной руді Зун-Холбинского родовища», Томськ 1998 рік 6. Родіонов Д.А. «Статистичні рішення на геології» М. :Недра, 1991 рік 7. Потапов Н. А. «Дослідження природних ресурсів (з прикладу Республіки Бурятія)» автореферат, Москва 2000 год

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой